Міністерство освіти та науки автономної республіки крим центр розвитку освіти, науки та інновацій самарський інститут бізнесу та управління кримський інститут бізнесу освіта та наука в умовах глобальних викликів

Вид материала

Документы

Содержание Vocational training of the future economists to job in the currency market on the basis of computer technologies Інновації на ринку освітніх послуг в україні Освіта в системі Обговорення проблеми. Умови розвитку ключових компетентностей майбутніх учителів-філологів у процесі вивчення соціально-гуманітарних дисциплін

Подобный материал:

• Самарський інститут бізнесу та управління центр розвитку освіти, науки та інновацій, 46.93kb.
• Самарський інститут бізнесу та управління вища школа менеджменту центр розвитку освіти,, 48.35kb.
• Самарський інститут бізнесу та управління кримський інститут бізнесу центр розвитку, 3314.77kb.
• Інформаційний лист Кримський інститут бізнесу та Університет економіки та управління, 33.12kb.
• Кримський інститут бізнесу університету економіки та управління самарський інститут, 2382.48kb.
• Кримський інститут бізнесу університету економіки та управління самарський інститут, 2826.09kb.
• Кримський інститут бізнесу центр розвитку освіти, науки та інновацій, 2767.5kb.
• Міністерство освіти І науки україни інститут інноваційних технологій І змісту освіти, 43.77kb.
• Кримський інститут бізнесу консалтингово-конфліктологічний центр центр розвитку освіти,, 3522.45kb.
• Кримський інститут бізнесу консалтингово-конфліктологічний центр центр розвитку освіти,, 4388.83kb.

VOCATIONAL TRAINING OF THE FUTURE ECONOMISTS TO JOB IN THE CURRENCY MARKET ON THE BASIS OF COMPUTER TECHNOLOGIES


The modern conditions of the money attitudes require increase of quality of preparation of the experts for successful realization by them of professional activity in the global and national markets, in particular on currency. The currency operations today are carried out by the economists during a short interval of time due to use of computer and information technologies. Wide use was received by such software, as Metastok 7.0, Omega Research TradeStatіon 2000i, Rumus etc. The Given software allows the currency dealers to spend the technical analysis of the market, to conclude the bargains on purchase or sale of foreign currency with the purpose of reception of the profit. The efficiency of vocational training of the future economists to job in the currency market on the basis of computer technologies depends on a level of a computerization of educational process of higher educational institutions.

In modern conditions there is a necessity of constant improvement of the mechanism of realization of currency operations. Banks and the financial corporations give significant attention to development of computer technologies, which give an opportunity to use complex information analytical terminals. Recently there is an increase of a degree of integration of the currency, share and credit markets as separate parts of the financial market. Significant demand in the currency market has the software, which provide an opportunity of synchronous realization of currency operations simultaneously with operations on other segments of the financial market.

The computer and information technologies play a significant role in vocational training of the future economists to realization by them of professional activity the currency market. In an operating time in the currency market the economist should to receive and analyze significant quantity of the information, which purpose is the increase of the profit of its currency operations. The modern trade in the international currency market FOREX is carried out with the help of a network Іntenet, which allows to establish contacts between millions computers all over the world, to receive the major information necessary for realization of the fundamental analysis of the currency market and successful realization by the currency dealers for professional activity.

In these conditions of a significant urgency the problem of vocational training of the future economists to job in the currency market gets on the basis of computer technologies. The scientists investigate methodological bases of economic education, other aspects of vocational training of the future economists. Nevertheless, in the scientific pedagogical literature there is not enough vocational training, investigated a problem, of the future economists to job in the currency market on the basis of computer technologies.

During realization of experimental job on diagnosing levels of readiness of the future economists to job in the currency market with use of such programs, as Metastok 7.0, Omega Research TradeStatіon 2000i, etc. was revealed, that the level of knowledge and skills does not allow the future economists freely and rationally to carry out operations in the currency market FOREX.

The results of a stage of diagnostics in a course of scientific - pedagogical experiment have confirmed necessity of realization for the future economists of a special educational rate "Currency operations in the international market FOREX", which was realized within the limits of such disciplines, as "The Financial market" and "Organization of activity of a currency market and FOREX operation". During lecture employment of a special educational rate the students had an opportunity to deepen theoretical knowledge of the fundamental and technical analysis, management of currency risks, psychology of management of the capital, computer and information technologies, which are used in an operating time in the currency market FOREX. During practical employment of a special educational rate the students improved skills of job with the computer programs, which are used for job in the currency market FOREX. The realization of a special educational rate has given positive result, the increase of levels of readiness of the future economists to job in the currency market was held on the basis of computer technologies.


Костюченко Анна Миколаївна

Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, м. Київ


ІННОВАЦІЇ НА РИНКУ ОСВІТНІХ ПОСЛУГ В УКРАЇНІ


Значення освіти можна простежити разом із історичним розвитком людства. Перші школи з'явились в країнах Сходу: Ассирії, Вавилоні, Єгипті, Китаї, Індії. Зроста­ння ролі міст, розвиток ремесла і торгівля зумовили зародження писемності, початків математи­ки, астрономії та прикладних наук. Все це вимагало довготрива­лого й планомірного навчання. Приблизно у IV тисячолітті до н.е. у Єгипті з’явились перші школи: школи жерців та школи писців. У VI—IV ст. до н.е. у Давній Греції засвідчено появу Афінської системи виховання, яка залишила слід в історії педагогіки як провісниця високої духовної культури, формування гармоній­ної людини, основними якостями якої були духовне багатство, моральна чистота та фізична досконалість.

В епоху Відродження із появою ідеалу гармонійної людини, зростає значення освіти. Гуманізм епохи Відродження знайшов відображення як у поглядах на виховання, так і в організації практичної роботи шкіл, які актуальні і сьогодні. Завдяки ученим-гуманістам Вітторіно да Фельтре, Франсуа Рабле, Еразму Роттердамському, Мішелю Монтеню превалюючими рисами освіти стали: повага до дитини, увага до її потреб та психологічних особливостей, прагнення до фізичного розвитку, заперечення фізичних покарань, твердження про те,що освіта має насамперед розвивати розум учня, самостійність його думки. Протягом століть розвивались різноманітні системи освіти та педагогічні школи, збагачуючи теорію та практику новими здобутками. В останню чверть XIX ст. бурхливий розвиток науки і техніки породив у передових промислових країнах потребу у кваліфікованих кадрах, як інженерних, так і робітничих. Під впливом ідей французьких просвітителів, передових педагогів-демократів І. Песталоцци і А. Дістервега, суспільство поступово починає усвідомлювати необхідність письменності для широких верств населення.

В сучасних умовах глобалізації та НТП застосування високих технологій є передумовою успішного функціонування будь-якого закладу освіти. В свою чергу успішне та конкурентоздатне функціонування освітніх закладів невіддільно пов’язано із застосуванням в освітньому процесі новітніх здобутків техніки та прагнення до новаторства.

Проблемами інновацій, стратегії нововведень як комплексу заходів, спрямованих на впровадження в господарську діяльність нової техніки, технологій, винаходів, займались такі вчені, як Друкер П., Зінченко О.А., Клокар Н.І., Конопліцький В.А., Турило А.М., Фатхутдінов Р.А., Шумпетер Й. Проблемам вищої школи, пов'язаним з перебудовою і реформою вищої освіти, вдосконаленням учбового процесу у вузах присвячено багато робіт вітчизняних і зарубіжних діячів педагогічної науки, зокрема К. Ангеловськи, В.П. Беспалько, І. М. Дичківська, В.И. Загвязинський, А.С. Овсянніков, Н.Р. Юсуфбекова.

Метою даної публікації є розгляд існуючих інновацій на ринку освітніх послуг та можливостей їх застосування українськими освітніми закладами.

Етимологія слова інновація визначає його латинське походження від слова novus-новый. Вперше воно з’явилось у 19 столітті в культурології і визначало запровадження елементів однієї культури в іншій. На початку 20 століття воно набуло більш звичного для сучасності значення і стало використовуватись для визначення нововведень (зокрема технічних). У 21 століття поняття інновація не обмежується окремими сферами і охоплює усі економічні, технічні, соціальні, культурні та інші новації. Можливо через широкі можливості застосування практично у будь-якій діяльності трактування поняття інновація є неоднозначним. Зазвичай під словом "інновація" розуміють нововведення, які є результатом наукових пошуків та мають на меті поліпшити поточний стан тої галузі, де застосовуються. Відомий економіст Пітер Друкер визначав інновації як особливий засіб підприємців, за допомогою якого вони досліджують зміни в економіці та суспільстві з метою використання їх у бізнесі чи різних сферах обслуговування. Автори сучасного економічного словника Райзберг Б.А., Лозовский Л.Ш визначають інновації як запуск у виробництво нових товарів, впровадження нових виробничих процесів, методів, вживання прогресивних форм організації виробництва, підприємництва, маркетингу. У педагогіці інновація означає введення нового в цілі, зміст, форми і методи навчання та виховання; в організацію спільної діяльності вчителя і учня, вихованця. На думку Н.Р. Юсуфбекової інноваціями слід вважати процеси створення новин, їх осмислення педагогічним співтовариством і використанням в практиці вчення і виховання.

Нові вимоги ринку спричиняють необхідність задоволення потреб споживачів через застосування альтернативних моделей передачі знань. Провідними аспектами педагогічної інноваційної практики стали створення в навчальних установах нових методик і технологій навчання, оновлення вмісту освіти, гуманістичний характер взаємин учасників освітнього процесу.

В Україні багато освітніх закладів уже усвідомило необхідність комп’ютеризації та автоматизації навчального процесу. При цьому українські навчальні заклади можуть застосовувати не лише зарубіжні, а і вітчизняні здобутки та інновації, зокрема зазначені нижче:

- інтерактивні методики навчання і виховання;

Інтерактивні методи передбачають взаємодію учня і вчителя, студента і викладача, а також між собою. Інтерактивні методики відводять велику роль самостійній активності учнів, а вчителю відводиться роль координатора процесу. Інтерактивні методики включають різноманітні форми: учбові, виховні, предметні, сюжетні та ділові ігри, дискусії, обговорення, підготовка власних проектів та презентацій на задану тему, імітації, «мозкові штурми», тобто ведення такої активності за якої відбувається оволодіння новим досвідом та отримання нових знань, самостійне осмисленню учбового матеріалу.

- впровадження систем електронного дистанційного навчання;

Через оснащення навчальних закладів комп’ютерами, віртуальними навчальними лабораторіями, мультимедійними кабінетами забезпечується можливість подолати такі перешкоди як час та відстань для тих, хто бажає підвищити свій освітньо-культурний рівень та власну конкурентоздатність в сучасному суспільстві. Ця форма навчання також як і попередня розуміє під собою самостійність учня та його особисту зацікавленість у підвищенні знань та умінь. Задоволення потреби в освіті є законодавчо підкріпленим правом кожного громадянина і застосування новітніх технологій розширює можливості отримання освіти. Це знайшло відображення у ряді документів, прийнятих у Європі за останнє десятиліття. Впровадження Болонської системи та ухвалення Законів України “Про Національну програму інформатизації ” і “Про вище утворення ” сприяли розвитку дистанційної освіти в Україні. На даний час стан дистанційної освіти поки що не досягнув європейського рівня, проте наявність Український центр дистанційної освіти (УЦДО) Національного технічного університету України “КПІ”, затвердження Постановою Кабінету Міністрів Програми розвитку системи дистанційного навчання на 2004-2006 роки, прийняття у 2005 році Державної програми “Інформаційні та комунікаційні технології в освіті і науці” на 2006-2010 роки та ряд інших заходів засвідчили позитивну тенденцію розвитку цього напрямку освіти.

Іще однією перевагою дистанційного навчання є його економічна сторона – з одного боку невисока вартість такого способу здобуття освіти зумовлює його доступність більшій кількості громадян і таким чином полегшує стан соціально незахищених верств. З іншого боку це зменшую тиск на державний бюджет країни. До того ж гнучкість цієї системи імпонує особам, які не мають можливостей увесь свій час присвячувати навчанню. Таким чином, забезпечується іще одна важлива передумова системи освіти – можливість розвитку і навчання особистості протягом життя.

Застосування новітніх технологій у процесі навчання зумовлює також і інші нововведення, зокрема впровадження системи інформування батьків про навчально-виховний процес учня за допомогою повідомлень на мобільний телефон; загальна автоматизація навчального закладу, яка охоплює усі етапи навчання, зумовлює зменшення документації на паперових носіях, прискорює моніторинг загальноосвітнього процесу, успішності окремого учня/студента, функціонування закладу.

В практику діяльності деяких навчальних закладів різних форм і рівнів входить нова методології «теле-навчання». Вона базується на використанні інформаційно-комунікаційних технологій. При цьому теле-навчання охоплює не лише способи передачі інформації, але і дидактику, організацію, управління учбовим процесом, економіку, законодавство і безліч інших аспектів трансформації освіти в суспільстві, що швидко розвивається.

Висновки. В теперішній час перед суспільством постає проблема антропометричності виробничої та управлінської діяльності. Усі процеси, які виконуються людиною повинні виконуватись для людини. Гуманізація бізнес-діяльності в наш час стає некомерційною складовою прибутку та забезпечує довгостроковість результату комерційної діяльності. Світовим прикладом введення етичних дисциплін в розряд основних є Японія, де в освітніх закладах виховують насамперед громадянина, який із любов’ю ставиться до інших людей, довкілля, має високі моральні принципи. У Німеччині провели дослідження, яке показало, що робочі вміння лише на 10% визначають результат роботи, а основним показником успіху є вміння комунікації, дбайливе ставлення до об’єкту діяльності. Тому в процесі інноваційного розвитку не слід обмежуватись технічною стороною, а і розвивати систему освіти таким чином, щоб в результаті навчання зростав не лише освітній, професійний, а і культурно-етичний потенціал людини.

Список використаної літератури:

1. Ангеловски К. Учителя и инновации. – М.: Просвещение, 1991. – 159 с.
   
2. Дичківська І.М. Інноваційні педагогічні технології: Навчальний посібник. – К.: Академвидав, 2004. – 352с.
   
3. Друкер П. Ф. Практика менеджмента: Пер. с англ.: Уч. пос.- М.: Изд. дом “Вильямс”, 2000. С. 398.
   
4. Коломінський Н. Науково-психологічні засади менеджменту освіти. // Освіта і управління.- 2004. №2.
   
5. Педагогічні інновації: ідеї, реалії, перспективи: Збірник наукових праць. Випуск 5/ Ред. кол.: Л. І. Даниленко (гол. Ред) та ін. – К.: Логос. 2001. С. 170.
   
6. Юсуфбекова Н.Р. Тенденции и законы инновационных процессов в образовании//Новые исследования в педагогических науках. — М., 1991, Вып. 2.
   

Левків Галина Ярославівна

Львівський державний університет внутрішніх справ, м.Львів

Батюк Богдан Богданович

Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій ім. С.З. Гжицького, м.Львів


ОСВІТА В СИСТЕМІ

ПРОФЕСІОНАЛІЗАЦІЇ МЕНЕДЖМЕНТУ


Вступ. Становлення і розвиток України, її економічний поступ потребують високоефективної освіти. Освіта визначає буття людини і суспільства, то забезпечує його відтворення, а також розвиток системи професійної діяльності, у тому числі професійного менеджменту. Європейський досвід відтворення людського капіталу свідчить, що освіта домінує серед інших чинників розвитку людського капіталу і відтворення професії.

Освіта з позицій професії менеджера багато в чому сприяє класифікація її типів, що передбачає розмежування всієї сукупності способів освоєння людиною соціально-культурного досвіду на формальну, неформальну і змішану освіту. Йдеться про специфічні особливості форм набуття і збагачення компетентностей, що формують продуктивні здібності менеджера і його особливий людський капітал.

Обговорення проблеми. Формальна освіта є довгостроковою програмою короткочасним курсом, із завершення якого у випускника, що успішно склав підсумкові іспити, виникає сукупність законодавчого встановлених норм. Зокрема, право займатися оплачуваного трудовою діяльністю з профілю пройденого курсу навчання. Є диплом або інший сертифікат єдиного, як правило, загальнодержавного зразка. Отже, для формальної освіти необхідно перейти до стандартизації навчальних програм, що буде визнавати працівника того самого профілю і рівні кваліфікації.

Неформальна освіта виникає при відсутності єдиних стандартизованих вимогах до результатів навчальної діяльності. При цьому можуть бути наявними всі інші ознаки навчання – процедура зарахування, аудиторні заняття, система оцінювання успішності, сертифікат про закінчення із зазначенням змісту опанованої програми. Однак останній не надає право займатися трудовою діяльністю на професійних засадах або поступати до навчальних закладів, де потрібно документальне підтвердження рівня академічної кваліфікації.

Змішана освіта характеризується навчання в процесі повсякденного життя. Змішана освіта - освоєння соціально-культурного досвіду, що відбувається поза рамками навчального процесу і не має його основних атрибутів. За своєю суттю і змістом – це той самий процес опанування знань і умінь, що є у формальній і неформальній освіті, відмінність полягає лише у тому, що цей процес протікає за стінками спеціально створених установ, які входять до системи освіти. Процес відбувається – у родині, сфері праці, у різних групах і обєднаннях.

Змішана освіта існувала завжди і завжди буде існувати. Ніяка система освіти, навіть сама досконала, не в змозі навчити людину всьому тому, що може знадобитися при вирішенні проблеми, які виникають у практичному житті. Г. Мінцберг вважає, що «на рівні менеджменту діяльність, безумовно, має вельми складний характер, але вона не завжди має чіткі рамки, і тому формальне навчання не є для неї основною умовою. Проте деяким навичкам і знання необхідно навчатися (як правило, у школах менеджменту), але дуже багато чого у роботі керівника – те, без чого менеджмент навряд чи можна назвати професією – залишається за рамками підручників».

Окремі закордонні дослідники вживають такі поняття, як «довічна освіта», «перманентна освіта». Таким чином, формування професії менеджера можна визначити, як підготовку і розвиток не тільки з спеціально організованій навчальній діяльності, але й у всіх видах практичної діяльності.

Досвід як основа навчання вимірюється в управлінні не тривалістю перебування в «статистичному» стані (стаж, вислуга років, тощо), а має більш «динамічні» характеристики. У цілому управлінській досвід можна визначити як суму і якість прийнятих менеджером рішень.

Народна мудрість «вік живи, вік учись», ймовірно, має на увазі саме цей вид довічної навчальної діяльності. Водночас, цілком очевидна й обмеженість можливостей змішаної освіти: вона безсистемна, і базується на життєвому досвіді людини, тобто обмеження рамками емпірично сприйнятої навколишньої дійсності. Тому така освіта не може сформувати цілісну картину світу, забезпечити освоєння глибоких і систематизованих знань.

Сучасна управлінська професійна освіта на обмежена певними термінами навчання і стінами навчальних закладів, а отже, набуває рис життєдіяльності, тобто процесу розвитку менеджера протягом усього професійно-активного життя, а життя – риси безперервного освітнього процесу.

Висновок. Однією з цілей освіти є досягнення професіоналізму менеджменту. Професіоналізм – щось більше, ніж володіння визначеним обсягом знань і навичок. Це, крім всього іншого, мистецтво пошуку та вибору варіантів дій, обґрунтування позицій, самоосвіта, можливості освоєння і накопичення досвіду. Професіоналізм менеджменту формується послідовно та поступово. Можна багато знати, але не бути професіоналом, можна багато вміти, але при цьому також не бути професіоналом.

Здатність освіти формувати професіоналів менеджерів у своєму власному процесі – поєднання формальних, неформальних та змішаних видів освіти. Професіоналізм менеджменту – елемент освітнього процесу, який набувається комплексно і системно, і має бути орієнтований на якісну діяльність.


Бібліографічний список

1. Іванова І.В. Професіоналізація менеджменту: Монографія.-К.: КНТЕУ, 2006. – 695 с.
   
2. Забов А.М., Филинов Н.Б., Наумов А.И. Как работать с модульной програмой: Модульная програма для менеджеров. - М.: ИНФРА, 1999. - 160с.
   
3. Журавчак Б.Б. Менеджмент освіти в Україні: сучасність і перспективи: Монографія. – Львів,2009. – 205 с.
   

Перова Світлана В’ячеславівна

Луганський національний університет імені Тараса Шевченка,

м. Луганськ


УМОВИ РОЗВИТКУ КЛЮЧОВИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ-ФІЛОЛОГІВ У ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ СОЦІАЛЬНО-ГУМАНІТАРНИХ ДИСЦИПЛІН


Сучасна освіта в Україні так само орієнтована на створення найбільш доцільних умов для реалізації гуманістичних ідей, розуміння виняткової важливості й цінності людини як особистості. У Законі «Про освіту» вказано, що «гуманізм, демократизм, пріоритет загальнолюдських духовних цінностей» є основними принципами освітнього простору України.

Провідним напрямом гуманізації освіти стало розширення спектру соціально-гуманітарних дисциплін (гуманізація через гуманітаризацію): відкриття факультетів для підготовки соціальних педагогів, запровадження додаткових спеціальностей із соціальною спрямованістю. До навчальних планів і програм усе частіше включаються літературознавчі дисципліни, збільшується кількість годин для вивчення іноземних мов, філософії, історії мистецтв, теорії комунікації тощо. Причому особлива роль у підготовці спеціалістів, майбутніх учителів-філолгів зокрема, відводиться виробленню в них умінь особистісно-ділового спілкування, категорія якого зводиться до рангу соціокультурної. Все згадане зумовлює актуальність заявленої проблеми.

Зміст сoціальнo-гуманітарнoї підгoтoвки вчителя-філолога для OКР бакалавра передбачає пoглиблення та прoфесіoналізацію філoсoфськoї, пoлітoлoгічнoї, культурoлoгічнoї, сoціoлoгічнoї, правoзнавчoї, екoнoмічнoї, фізкультурнo-oздoрoвчoї oсвіти та її прoфесійнo-педагoгічне спрямування. Цьoму сприяють змістoві мoдулі сoціальнo-гуманітарних дисциплін: пoлітoлoгії, екoнoмічнoї теoрії, правoзнавства (oснoви права та oснoви кoнституційнoгo права України), істoрії сучаснoгo світу (або істoрія України), ділoвoї українськoї мoви,іноземної мови (за професійним спрямуванням), культурoлoгії, сoціoлoгії, безпеки життєдіяльнoсті, фізичнoгo вихoвання. Цей блoк в oснoвнoму фoрмується за нoрмативами МOН України. Кількість гoдин на вивчення дисциплін, так самo як і рoзпoділ теoретичнoї і практичнoї складoвих курсу уніфікoванo в устанoвленoму пoрядку.

До 2009 р. можна було прослідкувати таку тенденцію, як пoстійне вдoскoналення змісту гуманітарнoї і сoціальнo-екoнoмічнoї підгoтoвки, щo має місце в усіх прoаналізoваних нами освітньо-професійних програм. Це відбувається кількoма шляхами: впрoвадженням за нoрмативами МOН нoвих дисциплін (наприклад, з університетськoї oсвіти, вищoї oсвіти і Бoлoнськoгo прoцесу, oхoрoни праці, oснoв екoлoгії, інтелектуальнoї власнoсті тoщo); уведенням інтегрoваних навчальних дисциплін з метoю забезпечення системнoсті в навчанні, уникнення дублювання навчальнoгo матеріалу та зміцнення міжпредметних зв'язків; рoзрoбкoю та впрoвадженням дисциплін ВНЗ.

Однак, згідно наказу № 642 Міністра освіти та науки України від 09.07.2009 р. «Про організацію вивчення гуманітарних дисциплін за вільним вибором студента» було встановлено новий перелік нормативних дисциплін гуманітарної та соціально-економічної підготовки для бакалаврів усіх напрямів (спеціальностей), до якого включено дисципліни: «Українська мова (за професійним спрямуванням)», «Історія України», «Історія української культури», «Іноземна мова», «Філософія».

В структурі соціально-гуманітарної освіти майбутніх учителів-філологів можна виділити дві складові. Перша складова – спеціалізована підготовка професіоналів сфери освіти. При цьому основне завдання полягає в тому, щоб сформувати фундаментальні основи, на основі яких буде здійснюватися гуманітарний профіль освіти, а потім здобуватися засобами фундаментальних знань спеціальна професійно-спрямована філологічна освіта. Безперечно, що функціональна достатність спеціаліста ширше його професійної підготовки. Разом з професіоналізмом, учитель-філолог має бути підготовленим до раціонального вирішення світоглядних задач, морального, правового та ідеологічного вибору, соціально-економічних рішень. Крім того, треба підкреслити, що в сучасному суспільстві наявна тенденція до розширення сфери послуг, передбачаючих зайнятість в ній саме спеціалістів соціально-гуманітарного профілю.

Друга складова, яка тепер активно розвивається, - це освіта в гуманітарній сфері, спрямована на формування та розвиток компетенцій. Вона передбачає такі моменти, як формування в індивідів потреби в освіті впродовж життя, в розвитку загальної культури, забезпеченні гуманітарної освіченості, розробці відповідної соціальної орієнтації. Головний акцент така освіта робить на формуванні в особистості ключових компетентностей, правової свідомості, екологічного мислення, естетичного смаку тощо. Все дає змогу вчителеві-філологу проявити власні здібності завдяки реалізації в професійній та життєвій кар’єрі.

Все вище згадане зумовлює інтерес до проблеми розвитку ключових компетентностей майбутніх учителів-філологів у процесі вивчення соціально-гуманітарних дисциплін. Ключові компетентності мають домінуючий, системоутворюючий характер, адже компетентний вчитель-словесник – це , по-перше, людина, особистість, суб’єкт власного життя, а вже по-друге, - фахівець. Перед молодим філологом, який щойно закінчив навчання у вищому навчальному закладі, як перед особистістю, постануть важливі життєві завдання, доленосні життєві вибори (вибір місця роботи, шлюбний вибір, вибір форм дозвілля, кола інтересів тощо). Саме це стане основою його подальшого життя. І від того, наскільки компетентним виявиться на той час учитель-філолог, настільки правильно він зробить свій життєвий вибір.

На основі аналізу психолого-педагогічної літератури ми дійшли висновку, що успішна реалізація зазначеної проблеми буде можливим при наявності сукупності педагогічних умов. Вважаємо, що такими умовами є:

• По-перше, формування та розвиток у майбутніх учителів-філологів рефлексивної позиції по відношенню до розвитку власних ключових компетентностей. Поняття «рефлексія» розглядається як узагальнений тип реальності, який проявляється в різних видах розумової, творчої активності та передбачає аналіз, критичну реконструкцію реальності та нормативний бік діяльності. Це вміння усвідомлювати рівень власної діяльності, аналізувати та бачити недоліки в своїй роботі, знання та використання засобів та методів власного особистісного та професійного самовдосконалення. Як основні мотиви формування рефлексивних умінь нами розглядаються: орієнтація на власні інтереси майбутнього вчителя-філолога (отримання кращого балу з дисципліни, підвищення власного рейтингу досягнень студента, участь у конкурсах тощо); потреби майбутніх учителів-філологів (за результатами анкетування); формування потреби в самовдосконаленні та самоствердженні; створення ситуації особистої конкуренції.
  

• По-друге, залучення студентів до спільної з викладачем діяльність з організації, контролю та самоконтролю своєї професійно та особистісно значущої навчальної роботи, направленої на розвиток ключових компетентностей при вивченні соціально-гуманітарних дисциплін. Це означає складання індивідуального навчального маршруту майбутнього вчителя філолога у формі портфоліо досягнень, який має суто індивідуальний характер. Маршрут визначається в кожному конкретному випадку, відштовхуючись від цілого ряду факторів, до складу яких входять вік студента, характер навчальних запитів та інтересів, конкретні особисті досягнення, сильні та слабкі сторони. Портфоліо досягнень має складатися самими майбутніми-філологами при підтримці та консультаційній допомозі викладачів. Складений маршрут має як компенсаторний характер, направлений на ліквідацію прогалин та сфер недостатньої компетентності, так і розвивальний характер.
  
• По-третє, інтегроване використання активних форм, методів навчання та спеціально розроблених завдань, які націлені на розвиток ключових компетентностей особистості у процесі вивчення соціально-гуманітарних дисциплін. Відбір засобів програмно-методичного забезпечення зазначеного процесу відбувається з використанням ідей інноваційної освіти, яка вносить інноваційні зміни в соціальне середовище та включає методи діалогізації, проб лематизації, персоналізації й індивідуалізації. До найбільш ефективних методів та форм навчання, на нашу думку, належать метод проектів (при вивченні іноземної мови) та такі активні й інтерактивні форми навчання , як колоквіуми, дебати, «круглі столи», кейс-метод, навчальні проекти, які сприяють розвитку ключових компетенцій, ініціативи, умінню користуватися власним інтелектом.
  

Вважаємо, що перспективи дослідження окресленої проблеми можна вбачати у розробці методичних рекомендацій щодо її практичного втілення при підготовці філологів у вищих навчальних закладах.


Казачінер Олена Семенівна

Харківський національний педагогічний університет

ім. Г. С. Сковороди, м. Харків