Шамбхала в європейській традиції

Вид материала

Реферат

Подобный материал:

• План: Сімейні традиції як засіб передачі дітям досвіду старших поколінь. Трудові традиції, 25.9kb.
• Зимові народні свята. Традиції, вірування та звичаї українців півдня, 293.19kb.
• Тема. Українська художня культура ХХ століття. Напрями популярної естрадної музики, 407.74kb.
• Видатними подіями в історії України й Росії, а також в усій європейській історії, були, 100.04kb.
• Дипломна робота на тему: Інтеграція України до єс. Шляхи І перспективи розвитку, 2049.87kb.
• Уновітній європейській культурі спостерігається актуалізація символів, традиційних, 180.74kb.
• Тема дослідницької роботи, 317.73kb.
• Глобалізація це об’єктивна реальність сучасної цивілізації, визначальний фактор, 25.87kb.
• Трипільський світ україни- феномен світової цивілізації, 161.3kb.
• На рушнику хай доля квітне, 59.79kb.

"фараон" ("пір-а/пер-о") — "великий дім", яке з часів Середнього царства позначало тільки царський палац. Перемога синів, внуків і правнуків Секененра над Ефіопією, Палестиною, Сирією та Мітанні і щорічні данини з них неймовірно збагатили Єгипет. Це щонайперше відбилося на зодчестві. За царювання Тутмоса І починається та гігантська будова, котрою Фіви хотіли віддячити і звеличити свого бога Амона ("Заповітний, Сокровенний") як дарителя перемог і покровителя імперії. Головне місце шанування Амона у Фівах — це Карнакський храм (Апа-сауа). Високі, гостроверхі грановані стовпи (гранітні обеліски), дві величезні подвійні кам’яні башти (пор. з масонським двома стовпами!) з воротами посередині (пілони), подвір’я з рядами величезних царських споруд, які виросли перед древнім храмом, наочно свідчили про міць і багатство Нового царства. Споруджувачем храму був великий майстер Інені.

Інший зодчий Сененмут (Санна-мауа) спорудив цариці Хатшепсут друге чудо єгипетського зодчества — її поминальний храм, і він же керував зведенням храмів в Карнаці та Луксорі з величезними гостроверхими обелісками (стовпами). Одночасно він (за походженням син нечиновних батьків, приближений Хатшепсут ще до її інтронізації) був жерцем бога Амона (у Фівах) і головним жерцем бога Монту (в Геліополісі/Ана Манте), управляючий господарством (житницею, угіддями, ткачами) цариці і вихователем, разом з братом Сан-Міном, її дочки Нефрури. Як тільки цариця померла, вся гільдія її сановників, архітекторів та жерців зазнала страшного гоніння з боку прихильників Тутмоса ІІІ, і вони частиною втікають в Палестину. Фараон Тутмос ІІІ через два роки після свого самостійного царювання розпочинає завоювання непокірних Палестини, Сірії, Фінікії та Мітанні, опір яких очолило священне місто Кадеш (що на Оронті). В Ездраелонській долині біля міста Мегіддо (саме там, де нас очікує грядуча апокаліптична битва між воїнствами Добра зі Злом) розбиває повстанців і бере в облогу місто на сім місяців, після чого те здається на милість фараона. На всій території знову повернутих земель Тутмос ІІІ споруджує храми на славу і велич Амона і найбільше оздобрює храм у Фівах. Наступники фараона всіляко продовжували його політику, зокрема в Луксорі теж був спруджений храм, аналогічний фіванському. Відомі імена двох архітекторів-близнюків, які керували спорудою храму, — Гор і Сет.

Славнозвісними наступниками були і фараон Аменхотеп ІІІ, період правління якого в 38 років був своєрідним "золотим віком" династії та для будівництва храмів Амона, і його син, відомий фараон-реформатор Аменхотеп IV (Ехнатон; 1424/1419-1407 рр. д н.е.), за наказом якого архітектор і "розпорядник слуг бога всіх богів" Пареннефер спорудив у Фівах храм "Дім Атона". Наступний "Дім Сонця" було вже споруджено в новій столиці Ахетатоні. Він складався з двох величезних споруд всередині прямокутної огорожі, витягненої в довжину на відстань 800 м. Один двір йшов за другим, будучи розділений подвійними баштами, а священною частиною вважався задній храм, який називався "Двором сонячного каменю" (пор. з мотивом каменю в масонському храмі).

Дивно, але невдовзі після своєї інтронізації Аменхотеп IV приймає ім’я "Єдиний для Ра", а його палац отримує назву "Тріумф на небосхилі". Це більш ніж дивно, адже в палацах з такою назвою проводилося зазвичай свято "Хеб-сед" на честь відзначення тридцятиліття царювання фараона, тобто тоді, коли вважалося, що є небезпека для життя фараона і необхідне його "відродження", для чого проводилася повторна інтронізація (і свято "Хеб-сед" проводиться на п’ятий рік царювання), після якого фараон приймає ім’я Ехнатон ("Корисний Атону"). Незабаром проголошується, що єдиним царем Єгипту є лише Сонце, " Шу, який є Атон"^cxxxvii (Шу — бог повітря, простору між небом і землею, зображався Шу-Атон, переважно, чоловіком, який стоїть на одному коліні з піднятими руками, якими підтримує небо над землею, тобто виконує ту ж функцію, що й Атлант грецьких міфів; дв.-єгип. sw "порожнеча, світло"), а офіційною емблемою сонця стає диск зі змією (урієм) та променями-руками. Як вважає О. Морозов, реформа Ехнатона була викликана природним явищем — вибухом вулкану Санторін біля острова Кріт, який власне й знищив мінойську цивілізацію. Вибухи були чутні на відстані тисячі кілометрів, а гігантські хвилі-цунамі та хмари вулканічного попелу з окисами і сульфатом заліза, закриваючі сонячний диск, цілком досягали і приморської частини Єгипту та підкорених йому земель в Сирії та Палестині, викликаючи панічний жах населення і безсилля традиційних релігійних ритуалів, спрямованих на приборкання стихії. Про що й розповідалося фараонові^cxxxviii. Що зрештою, і відбилося у традиційному масонському ритуалі: "Брат, — запитав вчитель, — чого ти хочеш? — Я хочу Світла!".

Також цікавим є той факт, що раптом багато наближених до фараона Ехнатона сановників починають визначати себе "сиротами" (воєначальники Маї та Рамсеса, верховний жрець Амона Панехсі, хранитель казни Сута, верховний бог Атона Туту і багато інших), чого не було в попередні часи. Частина з них попала пізніше в немилість ще за життя фараона, але решта після його смерті знайшла порозуміння з ворогами релігійної реформи — жерцями богів Амона і Птаха. Столицю, проте, було повернуто не до Фів, а до Мемфісу, давньої столиці бога будівництва Птаха і фараонів-будівельників пірамід та храмів сонцю. Як відомо, саме тут спорудив гробницю Джосеру архітектор Імхотеп (І-ма-ха-тап), якого після смерті тут шанували як бога лікування і під царюванням "Тосортроса" (тобто Джосера) єгипетський жрець Манефон у своїй праці з історії Єгипту згадував про винахід саме єгипетським Асклепієм (богом лікування у греків) будівництва з тесаних каменів. Тим самим, у післяреформенний період відбулася спроба зняття всіх тих суперечностей, які виникли з ходом історії в духовній культурі (втрата ритуалу реінкарнації фараона та ексцеси протистояння жрецьких гільдій).

Іншими словами, в часі вступу Єгипту у бронзовий вік значну роль почала виконувати консорція жерців-сонцепоклонників, одним з обов’язків яких було й володіння мулярським та архітектурним мистецтвом, а підкорення Єгиптом Палестини та Фінікії призвело, звісно, і до знайомства ханаанеян та євреїв з ним, а також із супровідними ритуалами.