Geum.ru

Програми для середньої загальноосвітньої школи 1-2 класи

Вид материалаДокументы

Содержание


III. Знання про мову, мовні уміння
IV. Правопис
Культура оформлення письмових робіт
Післябукварний період
3. Читання і письмо. Навчання грамоти
Навчання читати.
Навчання письма.
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   21

III. Знання про мову, мовні уміння


У початкових класах учні одержують загальні уявлення про мову як засіб спілкування, пізнання, впливу; про існування у світі різних мов (споріднених і неспоріднених), про державну мову та інші мови, що функціонують в Україні.

Початкове навчання мови передбачає пропедевтичну роботу з формування у школярів знань про одиниці різних мовних рівнів (текст, речення, слово в його лексичному і граматичному значеннях, звуки мовлення). Необхідність цієї роботи не підлягає сумніву, але головна увага має приділятися практичним аспектам: роботі над значенням слова і кількісному нарощуванню словникового запасу учнів, збагаченню їхнього мовлення різними граматичними формами, розвитку уміння користуватись мовними засобами відповідно до норм літературної мови (орфоепічних, лексичних, граматичних); умінню аналізувати, оцінювати власну мовленнєву творчість, удосконалювати її.

Практична спрямованість початкового навчання виявляється і в тому, що контролю підлягають не стільки знання про мову, скільки мовні уміння: будувати речення, різні за структурою (прості і складні, з однорідними членами речення, звертанням та ін.), за метою висловлювання та інтонацією; уміння правильно утворювати форми слова і будувати словосполучення; дотримуватися норм лексичної сполучуваності, норм вимови, наголошування слів.

Важливим навчальним умінням, яке підлягає обов'язковому контролю, є уміння застосовувати алфавіт при складанні алфавітних списків, користуванні навчальними словниками та іншою довідковою літературою.

В опануванні української мови важливо враховувати те, що вона є не тільки предметом навчання, а й засобом засвоєння інших предметів шкільної програми. Тому на уроках української мови необхідно опрацьовувати і мовний матеріал, який використовується на уроках з інших предметів, щоб забезпечити загальну мовленнєву культуру учнів. Так, необхідно на уроках мови регулярно пропонувати для практичних завдань складання словосполучень, речень зі слів, що належать до тих частин мови, поглиблена робота над якими не передбачається програмою початкових класів, але якими учні часто користуються, починаючи з першого класу. Це числівники в різних відмінках (до шістдесяти п'яти додати п'ять...), прислівники, прикметники вищого й найвищого ступенів порівняння (швидко — швидше — найшвидше; великий — більший — найбільший і под.), займенники різних розрядів (цей, той, всякий, самий та ін.).

У свою чергу, відповідна мовна робота необхідна і на уроках з інших предметів. Так, на уроках природознавства, опрацьовуючи тему "Тіло людини", учитель повинен показати, наприклад, форми слова "хребет", зразки словосполучень з ним (кістки хребта, провести по хребту, з викривленим хребтом і т. ін.). Таку роботу доцільно заздалегідь ввести до завдань, що виконуються на уроках мови, або приділяти їй кілька хвилин на уроці природознавства.

IV. Правопис


Формування елементарних умінь правильно писати слова, вживати пунктуаційні знаки є одним із важливих завдань початкового навчання мови.

Основою орфографічної грамотності є уміння співвідносити фонетичний і графічний образи слова, позначати звуки слова відповідними буквами без їх пропусків, замін, вставлянь і переставлянь. Учні початкових класів мають оволодіти цими уміннями і безпомилково писати слова, які утворюються за фонетичним принципом. Крім того, вони мають засвоїти і самостійно користуватись у процесі письма тими правилами правопису, алгоритм застосування яких є простим (1—2 кроки у міркуванні, наприклад, вживання м'якого знака в кінці слова, прописної літери у власних назвах; правопис не з дієсловом тощо).

Інші правила, які передбачають складний алгоритм застосування, засвоюються на пропедевтичному рівні; ознайомлення з ними і їх застосування здійснюється під керівництвом учителя. Це, наприклад, правила про написання слів з ненаголошеними голосними е, и; з дзвінкими і глухими приголосними, які піддаються взаємній асиміляції, правопису ненаголошених відмінкових та особових закінчень та ін.

До текстів контрольних робіт вносяться тільки ті слова на правила, що передбачають складний алгоритм застосування, які попередньо були опрацьовані на уроках у різних видах навчальних завдань.

Важливою частиною роботи з орфографії в початкових класах є засвоєння списку слів, вимову і написання яких школярі мають запам'ятати. Перевірка засвоєння цих слів (за попередні і поточний роки навчання) є обов'язковою частиною контролю за сформованістю правописних умінь.

Робота над правописом охоплює також засвоєння правил використання зазначених у програмах пунктуаційних знаків.

Визначальним умінням, яке має бути сформоване на початковому етапі навчання мови, є орфографічна і пунктуаційна зіркість: уміння бачити в тексті особливості графічної форми слова, помічати пунктуаційні знаки у простих випадках, усвідомлювати їх роль у реченні, а також уміння самостійно виправляти допущені помилки, зіставляючи написане зі зразком. Це уміння формується у процесі виконання школярами системи відповідних вправ на списування, різних видів навчальних диктантів, у роботі над помилками.


V. Графічні навички письма. Техніка письма.

Культура оформлення письмових робіт


Формування графічних навичок, техніки письма є важливою складовою початкового навчання. Необхідно прагнути, щоб письмо молодших школярів було охайним, розбірливим; його швидкість має задовольняти навчальні потреби дітей з урахуванням їхніх індивідуальних особливостей.

Робота над каліграфією, технікою письма не обмежується періодом навчання грамоти, а продовжується в наступних класах. Увага до цього аспекту письма необхідна не тільки під час виконання школярами спеціальних вправ у написанні окремих літер, їх елементів, буквосполучень, слів, а й під час виконання всіх інших письмових робіт (списування, письмо під диктовку, з пам'яті та ін.).

Важливим завданням учителя є формування в учнів уміння писати на дошці з орієнтацією на її площину, регулювати розміри букв, дотримуватися горизонтальності рядків, доцільно розташовувати матеріал і т. ін.

Робота з письма передбачає формування у школярів культури оформлення письмових робіт (відступ від попередньої роботи чи від верхнього краю сторінки, розташування на рядку заголовка, дотримання абзаців, полів, акуратність підкреслень, виправлень та ін.).


ПРОГРАМА

1 клас

Процес навчання у 1 класі поділяється на 3 періоди: добукварний, букварний і післябукварний. Залежно від попередньої підготовки школярів, учитель може самостійно визначати тривалість букварного періоду.

У добукварний період необхідно: розвивати усне мовлення першокласників (уміння слухати-розуміти усні висловлювання, говорити); формувати елементарні аналітико-синтетичні вміння у роботі над текстом, реченням, словом, звуками мовлення; готувати дитину до письма.

Протягом букварного періоду першокласники оволодівають початковими уміннями читати за букварем (азбукою), писати в зошитах з друкованою основою і в зошитах із сіткою для першого класу. Крім цього, продовжується робота з розвитку усного мовлення.

Післябукварний період призначений для удосконалення уміння читати, писати, робити елементарні аналітико-синтетичні операції з одиницями різних мовних рівнів, для розвитку усного мовлення.


I. Розвиток навичок мовленнєвої діяльності

(протягом року)

1. Слухання-розуміння усного мовлення

Сприймання на слух матеріалу, складених із декількох звуків, складів, слів, словосполучень і уміння виділити серед них ті, які є "зайвими", відповідають зазначеним прикметам, наприклад, починаються певним звуком і под. (на початку року — після декількох прослуховувань, у кінці — після одного—двох прослуховувань).

Сприймання на слух, розуміння, запам'ятовування з 1—2 прослуховувань змісту невеликих (за складністю подібних до букварних) текстів, що належать до художнього й розмовного стилів (казка, розповідь, вірш). Час звучання тексту 0,5—1 хв.

Уміння фіксувати початок і кінець тексту, усвідомлювати елементи фактичного змісту (хто, що, де, коли, як), логічні зв'язки між ними.

Уміння уявляти те, про що йдеться у тексті, який прослуховується; співпереживати з діючими особами у процесі слухання тексту.

Уміння зрозуміти прослухану інструкцію, що стосується виконання дій, наприклад, ігрових завдань.

2. Говоріння

Формування уміння регулювати дихання, силу голосу, темп мовлення. Читання напам'ять віршів, загадування загадок, промовляння скоромовок тощо.

Відтворення (за ролями) діалогів із прослуханих казок, розповідей.

Побудова запитань і відповідей на них за прослуханим чи прочитаним текстом, малюнком, діафільмом, навчальною ситуацією у класі та ін.

Складання, розігрування діалогів за темами, близькими до життєвого досвіду дітей, — після попередньої підготовки (обговорення змісту, робота зі словом, словосполученням, етикетними мовленнєвими формулами, що використовуються у діалогах). Уміння слухати, розуміти співрозмовника, будувати репліки, які пов'язані за змістом із реплікою співрозмовника.

Переказування невеликого прослуханого тексту з опорою на подані словосполучення, запитання, план (на початку року вчитель пропонує зазначену вище допомогу усно, а в кінці року — і в письмовій формі).

Повторення зразка зв'язного висловлювання, пропонованого учителем.

Побудова діалогу чи зв'язного висловлювання за поданим початком і малюнком (серією малюнків).

Побудова зв'язного висловлювання на основі прослуханого тексту, випадку з життя.

3. Читання і письмо. Навчання грамоти

Формування уявлень про те, що письмо є важливим винаходом, який дає змогу передавати інформацію на відстані, зберігати її тривалий час.

Переваги письма перед іншими засобами передачі інформації (жести, умовні знаки, звукові сигнали та ін.).

Роль уміння читати й писати у житті школярів і дорослих людей. Переваги грамотної людини над неграмотною.

Вплив письма на виховання у дітей старанного, охайного, витривалого, сумлінного ставлення до виконуваної роботи.

Навчання читати.

У навчанні читати передбачається формування і розвиток умінь:

— позначення звуків буквами. Ознайомлення з буквами, які позначають голосні і приголосні звуки;

— навчання основного прийому читання прямого складу з орієнтацією на букву, що позначає голосний звук;

— практичне усвідомлення складового принципу української графіки.

Буква і на позначення м'якості приголосного звука в прямому складі.

Ознайомлення з буквою ь для позначення м'якості приголосного.

Ознайомлення з буквами я, ю, є, ї. Позначення за допомогою цих букв м'якості попереднього приголосного і відповідного голосного. Позначення за допомогою букв я, ю, є, ї двох звуків: [й] + відповідний голосний [йа, йу, йе, йі].

Ознайомлення з апострофом ('). Використання апострофа для того, щоб показати, що наступні за ним букви я, ю, є, ї позначають два звуки: [й] + відповідний

голосний.

Ознайомлення з буквами та буквосполученнями: ґ, щ, дж, дз і їх звуковими значеннями. Читання слів з ними.

Читання слів з поступовим ускладненням їх звуко-складової структури.

Читання складами та цілими словами.

Розвиток навичок складового читання і читання цілими словами.

Формування навички миттєвого впізнавання найбільш уживаних у букварі слів, що складаються з 2—4 літер (ти, де, та, так, дім, хто, мама, вона, стіл, брат) і коротких словосполучень (я був, я і ти і под.).

Читання речень, коротких текстів з вивченими буквами. Правильне інтонування речень, у кінці яких стоять різні розділові знаки. Практичне засвоєння розділових знаків: крапка, кома, знак питання, знак оклику.

Уміння з допомогою учителя знайти у тексті речення зазначеного змісту, слова тієї чи іншої діючої особи тощо.

Читання підписів під серією малюнків.

Читання матеріалів, що мають комунікативне навантаження: коротких інструкцій в ігрових і навчальних

завданнях (індивідуальних, парних, групових); вітань, вибачень, прохань і т.ін., написаних учителем чи однокласниками для певного школяра та ін.

Навчання письма.

У добукварний період передбачається формування умінь:

— правильно сидіти за партою під час письма; належним чином тримати олівець, ручку в руці, зошит на парті; формувати раціональні рухи рукою під час письма у рядку; одночасно контролювати графічні дії і виконання гігієнічних правил письма;

— орієнтуватись на сторінці зошита, аркуші альбому; знаходити основний рядок і додаткові лінії у сітці зошита для письма;

— обводити контури предметних малюнків, фігур за трафаретами; заштриховувати контурні малюнки різно-спрямованими лініями, розфарбовувати малюнки; продовжувати початі орнаменти, узори; складати їх із різних графічних елементів;

— проводити прямі лінії: вертикальні, горизонтальні, похилі (вліво, вправо);

— проводити прямі, ламані, хвилясті, петельні лінії перервним і неперервним рухом руки (у межах можливого);

— писати лінії, подібні до елементів літер: прямі з верхнім і нижнім закругленням, верхньою і нижньою петлею; овали, півовали.

У букварний період передбачається формування і розвиток уміння:

— писати друковані рукописні рядкові і великі букви українського алфавіту;

— поєднувати букви у процесі написання слів, використовуючи природні способи поєднань (верхнє, нижнє і середнє);

— зберігати правильну форму, широту, висоту букв, правильність поєднань під час письма слів, речень;

— писати зв'язно, ритмічно букви в словах і реченнях, правильно розташовуючи їх у рядку;

— позначати звуки, сприйняті на слух, відповідними рукописними буквами;

— писати під диктовку букви, склади, а також слова, вимова і написання яких збігаються;

— списувати рукописні склади, слова, речення;

— записувати рукописними буквами друковані літери, склади, невеликі слова;

— зіставляти графічну форму друкованих і рукописних рядкових і великих букв;

— писати такі розділові знаки: крапку, кому, тире, дефіс, знак оклику та знак питання;

— впізнавати кожну букву алфавіту — друковану, рукописну, велику, малу, правильно називати її.

У післябукварний період передбачається закріплення набутих умінь і навичок письма та використання їх для різного виду письмових робіт:

— списувати слова і речення, написані рукописним і друкованим шрифтом;

— писати під диктовку склади, слова, речення з 3—4 слів, у яких написання відповідає вимові;

— складати, записувати (з допомогою вчителя і самостійно) речення за малюнком, ситуацією у класі;

— доповнювати 2—3 незакінчені речення із зв'язного висловлювання, записувати доповнені речення (Я навчаюсь у... класі. Я вже умію...);

— складати, записувати запитання з використанням питальних слів (хто, що, де, куди і т.ін.); звертатися з цими запитаннями до однокласників, які мають відповісти на них усно;

— складати письмові повідомлення про реальні чи вигадані епізоди із життя, в яких деякі слова можуть бути замінені малюнками.

У букварний і післябукварний періоди у школярів формуються вміння, які є основою правописної грамотності:

— уважно вдивлятися в написання слова;

— слідом за вчителем вимовляти слово за правилами вимови, а потім промовляти його так, як воно пишеться (у-че-нь);

— записувати під диктовку слова, написання яких не в усьому відповідає вимові — зі списку слів, поданих для запам'ятовування;

— переносити слова з рядка в рядок, застосовуючи (з допомогою вчителя) основне правило переносу: переносять за складами, одну букву не залишають на рядку і не переносять.