Програми для середньої загальноосвітньої школи 1-2 класи

Вид материала

Документы

Содержание Сприймання та аналіз-інтерпретація творів мистецтва Орієнтовні твори Орієнтовні твори Практична художньо-творча діяльність ВМ Практична діяльність. IV т е м а . "Образи рідної землі" Основні поняття (засвоюються у процесі сприймання та практичної Узагальнення понять, засвоєних протягом року. Орієнтовні твори П. Чайковський. Практична художньо-творча діяльність Орієнтовні твори Загальні вимоги до учнів 2 класу Людмила Масол Оксана Даниленко Олена Оніщенко Наталя Очеретяна Ольга Терещенко 1 клас I семестр. Які почуття передає, про що розповідає музика Куди ведуть нас пісня, танець, марш ... Полное содержание

Подобный материал:

• Управління освіти первомайської міської ради міський методичний кабінет р І шенн, 81.67kb.
• Програма курсу «інформатика» для вечірньої (змінної) середньої загальноосвітньої школи, 351.48kb.
• Програми та рекомендації до розподілу програмного матеріалу, 1900.03kb.
• Програми та рекомендації до розподілу програмного матеріалу, 3471.91kb.
• Номінація: “Використання спеціальних засобів навчання на уроках української літератури”, 12.57kb.
• Програми Програми для середньої загальноосвітньої школи 1-4, 1641.86kb.
• Програми Програми для середньої загальноосвітньої школи 1-4, 1892.42kb.
• Програми Програми для середньої загальноосвітньої школи 1-4, 1499.91kb.
• Програма секції української та зарубіжної літератур відділення мистецтвознавства, 206.16kb.
• На загальних зборах Навчального закладу від 17., 332.57kb.

Сприймання та аналіз-інтерпретація творів мистецтва

ММ Сприймання та визначення ха­рактеру різних музичних інто­націй, порівняння їх з розмов­ними (інтонації запитання, відповіді, прохання, стверджен­ня, гніву тощо) Розрізнення звучання мелодій у різних регістрах, тембрах. Сприймання календарно-об­рядових пісень (веснянки, гаївки). Сприймання фрагментів з оперних творів. Орієнтовні твори: М. Римський-Корсаков. Фрагмен­ти з опери "Снігуронька"; К.Сенс-Санс. "Карнавал тварин"; В. Подвала. "Музичні загадки"; Ю.Виноградов. "Танок ведме­жат"; Е.Гріг. "Навесні", "Пташ­ка", "Метелик"; П.Чайковський. "Пісня жайворонка", "Масляна"; В.Косенко. "Пасторальна"; Л.Ревуцький. "Веснянка";. В.Шамо. "Веснянка"		ВМ Сприймання творів худож­ників-анімалістів. Формування відчуття форми та об'єму у процесі спостереження за граціозністю та пластичністю тва­рин у навколишньому світі та тво­рах художників. Сприйняття плас­тичних образів у скульптурних композиціях. Поняття ілюстрації. Емоційно-образна характерис­тика весняних перевтілень у процесі ознайомлення з твора­ми художників-пейзажистів. Колорит народної обрядовості у святах весняного циклу. Оз­найомлення з мистецтвом на­родної іграшки, писанки. Орієнтовні твори: В.Васнецов. Ескіз декорацій до ви­стави "Снігуронька"; Ф.Манайло. "Ягнятко"; Ю.Рубан. "Зоопарк"; Є.Чарушин. (зображення тварин); М.Примаченко. "Казковий птах"; Т.Пата. "Зозуля на калині"; А. Ту-луз-Лотрек. "Мулеи Руж"; В.Кус-тодієв. "Масляна"; Т.Яблонська. "На вікні весна"; К.Білокур. "Ко­тики"; О. Шовкуненко. "Весна"; С. Шишко. "Весною над Дніпром"; Н. Оначко, І.Пошивайло, М.Каша (опішнянські іграшки).
Практична художньо-творча діяльність
Спів. Виразне виконання пісень в ан­самблі. Оволодіння навичками співу без супроводу. Виконан­ня поспівок по нотах. Спів ук­раїнських веснянок ("Вийди, вийди, сонечко" та ін.). Виразне виконання хорових фрагментів з дитячих опер-казок. Орієнтовні твори: Б.Фільц. "Дощик", "Жменька сон­ця"; І.Кириліна. "Вінок з бар­вінку; Ю.Шевченко. "Чудеса роз сипав дощик "; Ю.Рожавська. "Лелеки"; Ю.Михайленко. "Пісня про матусю"; А.Мігай. "Сім нот" Гра на інструментах. Оволодіння навичками гри у оркестрі. Інструментальний супровід до фрагментів дитя­чої опери-казки. Творча діяльність. Імпровізація хороводів, мелодій, закличок до весняних обрядів.	ВМ Практична діяльність. Малювання тварин у русі (графічні техніки). Ліплення тварин за мотивами власних спостережень. Об'ємні, живописні та графічні зображення тварин — персо­нажів народних казок. Виконання витинанкових симе­тричних композицій за мотива­ми весняних обрядових свят. Створення образу весняного де­рева (воскові олівці, акварель, змішана техніка) Творча діяльність. Колективна живописна компо­зиція за весняними мотивами ("І спів пташиний вабить душу"). Колективна декоративна ком­позиція у техніці колажу ("Чу­дернацькі коти"; "У світі дитя­чої казки-опери") Створення декоративної писанкової композиції.
СМ Театр: Виконання фрагментів дитячої опери-казки. В.Лисенко. Опера-казка "Коза-дереза". Кіномистецтво: х/ф "Снігуронька" (Г.Казанцева), м/ф "Снігова королева", "Дюймовочка" (балет).

IV т е м а . "Образи рідної землі"

Орієнтовна світоглядно-виховна тематика та провідні завдання:

узагальнення уявлень про українські народні обряди як синтез мистецтв.

Основні поняття (засвоюються у процесі сприймання та практичної діяльності)

ММ Інтонація. Елементи нотного запису музики.	ВМ Український костюм та при­краси (намисто, віночки).
СМ Український народний обряд як синтез мистецтва. Хоровод. Кривий танець. Узагальнення понять, засвоєних протягом року.

Сприймання та аналіз-інтерпретація творів мистецтва

ММ Сприймання, порівняння та аналіз-інтерпретація творів, вивчених протягом року. Розрізнення звучання різних типів голосів, інструментів, ор­кестрів. Розрізнення різновидів кален­дарно-обрядових пісень. Орієнтовні твори: Українські народні пісні "Реве та стогне Дніпр широкий" (у хо­ровому виконанні та аранжу­ванні Ж.-Л.Дріона), "Марина", "Купала на Йвана" (обр. Ф.За-харжевського), обробки М.Леонтовича; "Віночок на теми ук­раїнських народних пісень" для оркестру народних інструментів; П. Чайковський. І концерт для ф-но. Фінал; А.Вахнянин. Хорова обробка української народної пісні "Гей, на Івана, гей, на Ку­пала"; К-Данькевич. "Танець ру­салок" з балету "Лілея"	ВМ Сприйняття краси народних обрядів через народну казку, пісню, кінофільм (костюм, прикраси, віночок). Формування гармонії кольорових співвідношень засобами живопису. Сприйняття образів рідної землі у пейзажних композиціях. Ознай­омлення з елементами українсько­го національного костюма. Орієнтовні твори: О. Шовкуненко. "Повінь. Конча-Заспа"; Т.Яблонська. "Квітуче дерево", "Стара груша"; В.Ван Гог. "Персикове дерево"; М.Примачен-ко. "Моя мила..."; М. Тропінін. "Пряля", "Українець", "Дівчина з Поділля"; І.Труш. "Гуцулка з ди­тиною"; Ф.Кричевський. "Нарече­на"; К. Трутовський. "Вдягають вінок"; С.Шабатура. "Наталка"; Г. Собачко. "Український віночок"; С.Одайник. "Звуки літньої ночі"; А.Матіс. "Танок"; М.Носенко. "Українка"; В.Маковський. "Ук­раїнка"; О. Мурашко. "Селянська родина"; В. Монастирський, "Верховинка"; А.Коцка. "Гуцулка".
Практична художньо-творча діяльність
ММ Спів. Закріплення вокальних і хорових навичок, набутих протягом року. Спів по нотах. Виразне виконан­ня пісень соло та в ансамблі. Орієнтовні твори: Ю.Михайленко. "Мати-Україно"; Л.Давидова. "Наша рідна Ук­раїна"; О.Яковчук. "Річенька"; В.Верменич. "Калинова пісня" Гра на інструментах. Інструментальний супровід обрядового дійства. Творча діяльність. Вокально-інструментальна ім­провізація в народних обрядах.	ВМ Практична діяльність. Малювання квітучого дерева (вос­кові олівці, акварель, біла гуаш) Виконання розеткових витинанок. Виготовлення об'ємних зобра­жень елементів національного костюма ( прикраси ) Створення ритмічної орнамен­тальної композиції за мотивами народних вишивок Творча діяльність. Колективна витинанкова ком­позиція з кольорового паперу "Український віночок", "Русал­чин віночок". Виставка кращих творчих робіт за весь рік "Наш дитячий мистецький вернісаж"
СМ Елементи народної хореографії, театру. Вокальна, інструментальна, пластична, танцювальна імпровізація в обрядовому дійстві (фрагмент народного свята Івана Купала) Кіномистецтво: м/ф "Квітка папороті" (А.Гончарова).

Загальні вимоги до учнів 2 класу

Учні повинні мати уявлення про:

• особливості мов мистецтв у відображенні навколишнього світу;
  
• спільні та відмінні риси різних видів художньої творчості;
  
• українські народні свята, обряди та звичаї, пов'язані з ними;
  
• роль різних видів мистецтв в українських народних обрядах;
  
• народний ляльковий театр — вертеп;
  
• виражальність та зображувальність у мистецтві;
  
• синтез мистецтв;
  
• емоційно-смисловий задум композиції та широкі можливості втілення його художніми засобами;
  
• існування різноманітних матеріалів і засобів виразності, якими користуються майстри різних видів
  
• мистецтва;
  
• нотний запис музики.
  

Учні повинні знати (відчувати та усвідомлювати):

ММ

• основні засоби музичної виразності (ритм, метр, темп, регістр, динаміка, тривалість, тембр, пауза та ін.);
  
• інструменти симфонічного оркестру та українські народні інструменти; про роль диригента;
  
• про роль інтонації в музиці;
  
• основні жанри українських обрядових пісень (жнивні, колядки та щедрівки, веснянки тощо);
  
• особливості жанру дитячої опери-казки.
  

ВМ

• характерні відмінності декоративних якостей кольору та звичайного забарвлення оточуючих предметів;
  
• особливості передачі форми та об'єму предметів у натюрморті;
  
• основні способи зображення предметів на площині та в об'ємі;
  
• особливості зміни форми і пропорцій тварин у процесі руху;
  
• головні традиційні народні свята та їх естетичне оформлення;
  
• поняття необхідності взаємозв'язку частин в єдиному цілому (предметні чи об'єктні);
  

• художників, творчість яких пов'язана з природою і казково-міфологічною тематикою та назви деяких їхніх творів.
  

СМ

• про роль різних видів мистецтва в українських народних обрядах;
  
• особливості художнього та документального кіно.
  

Учні повинні вміти:

ММ

• співати пісні, виразно інтонуючи (із супроводом та акапельно, соло та в ансамблі);
  
• грати на елементарних дитячих музичних інструментах в ансамблі;
  
• імпровізувати на елементарних музичних інструментах супровід до пісень, фрагменти музичних казок;
  

• розрізняти за тембром музичні інструменти;
  
• пластично інтонувати музичні твори;
  
• інсценувати українські народні обрядові пісні.
  

ВМ

• порівнювати художні образи у різних видах мистецтва (музичний та живописний пейзаж, натюрморт);
  
• спостерігати за натурою з метою передачі у малюнках її особливостей;
  
• передавати виразні особливості форми і розміру предмета різними художніми засобами;
  
• давати словесно-образну характеристику форми тварин на основі спостереження за їх поведінкою у природі;
  
• малювати тварин у русі, застосовуючи графічні техніки;
  
• зображувати в об'ємі казкових персонажів — представників тваринного світу;
  
• ілюструвати запропоновані музичні твори з передачею яскравих образних характеристик шляхом кольорів на палітрі;
  
• вирізувати з паперу нескладні симетричні та асиметричні витинанкові форми;
  
• поєднувати різні техніки та матеріали для виконання власних творчих композицій.
  

СМ

• висловлювати власне ставлення до творів хореографічного та театрального мистецтва, художніх та документальних фільмів.
  

Програму підготували:

Людмила Масол, канд. пед. наук, зав. лабораторії естетичного виховання Інституту проблем виховання АПН України (наук. керівник, автор концепції);

Елла Бєлкіна, канд. пед. наук, проректор з наукової роботи Київського міжрегіонального інституту удосконалення вчителів ім. Б.Грінченка;

Оксана Даниленко, методист КМІУВ;

Ольга Корнілова, провідний спеціаліст Головного управління змісту освіти Міністерства освіти і науки України;

Олена Оніщенко, канд. філософ. наук, ст. наук. співробітник Інституту проблем виховання АПН України, доцент кафедри кінознавства Київського театрального Інституту ім. І.Карпенка-Карого;

Наталя Очеретяна, мол. наук. співробітник Інституту проблем виховання АПН України, викладач КМІУВ;

Олександр Павленко, доцент КМІУВ;

Вікторія Рагозіна, канд. пед. наук, наук. співробітник Інституту проблем виховання АПН України;

Ольга Терещенко, вчитель образотворчого мистецтва ЗНЗ №195 м. Києва

МУЗИКА

Пояснювальна записка


Реформування загальної середньої освіти відповідно до Закону України "Про загальну середню освіту" передбачає реалізацію принципу гуманізації освіти, методологічну переорієнтацію процесу навчання на розвиток особистості учня, визнання її самобутності й самоцінності, формування компетентності учня як загальної здатності до суспільної діяльності на основі знань, досвіду, системи цінностей, здібностей, набутих у процесі навчання.

"Державний стандарт початкової загальної освіти" головною метою дисциплін художнього циклу, які складають освітню галузь "Мистецтво", визначає розвиток особистісно-оцінного ставлення до мистецтва, здатності до сприймання, розуміння і творення художніх образів, потреби в художньо-творчій самореалізації та духовному самовираженні.

Музичне виховання відіграє важливу роль у духовному становленні особистості людини. "Пізнання світу почуттів неможливе без розуміння й переживання музики, без глибокої духовної потреби слухати музику й діставати насолоду від неї, — писав видатний український педагог В.Сухомлинський. — Без музики важко переконати людину, яка вступає в світ, у тому, що людина прекрасна, а це переконання, по суті, є основою емоційної, естетичної, моральної культури"1. Ці слова педагога-гуманіста конкретизують його думку про музичне виховання як першооснову у вихованні людини.

Виховання музикою має найточніший, найдоцільніший вплив на розвиток духовного світу кожного школяра, пов'язується із його загальним розвитком, здійснюється у контексті становлення цілісної особистості.

Учитель має розвинути чутливість учнів до музики, ввести їх у світ добра й краси, допомогти відкрити в музиці животворне джерело людських почуттів і переживань, виховати здатність до активної різнобічної діяльності, сформувати ціннісно-орієнтаційне ставлення до музичного мистецтва, сприяти розвитку художньо-творчих здібностей дітей. Успішне вирішення цих завдань сприятиме досягненню мети музичного виховання: формування у школярів музичної культури як важливої й невід'ємної частини їхньої духовної культури.

Музична культура людини є органічною частиною культури народу, до якого вона належить або серед якого живе. Тому в програмах особлива увага приділяється українській народній музиці, що повинна розкритися дітям як частина життя народу, як цілісне явище його духовної культури.

У програмах реалізована концепція музичного виховання школярів на основі української національної культури, суть якої полягає у ставленні до музичного фольклору як невід'ємної частини духовного життя народу; у визнанні провідної ролі фольклору в музичному навчанні і вихованні дітей; у зверненні до народної музичної творчості крізь призму життєвих зв'язків з духовним, матеріальним та практичним світом людини; у розгляді українського музичного фольклору в діалектичній єдності з фольклором інших народів; у вивченні професійної музики крізь призму її фольклорних джерел; у розкритті естетичного змісту народної музики на основі осягнення школярами суті й особливостей музичного мистецтва.

При підготовці програм її автори виходили, насамперед, з досвіду народної педагогіки, обрядів і традицій музикування, таких ідей, як провідна роль фольклору в музичному вихованні дітей (М.Леонтович, К.Стеценко, Я.Степовий, Ф.Колесса, П.Козицький, Л.Ревуцький); музично-творчий розвиток школярів за допомогою різноманітних ігор з рухами, танцями, співом (В.Верховинець); розвиток музичного слуху на основі поєднання моторики, метроритмічних і звуковисотних вправ (С.Людкевич); розвиток слуху на ладовій основі (Б.Яворський) тощо. Відзначимо особливу цінність ідей видатного українського музиканта-педагога М.Леонтовича, який надавав першорядного значення народній пісні як найдемократичнішому жанрові, близькому й зрозумілому дітям, вважав народну музику незамінною у вихованні молоді.

Усі уроки музики повинні бути пройняті думкою, що музична творчість українського народу — нев'януча окраса його духовної культури. Народна музика повинна увійти до музичної свідомості дітей як безпосередньо живе, хвилююче мистецтво, а не як романтична спадщина, якій слід вклонятися. Важливо, щоб діти відчували фольклор не як щось архаїчне, а як природну невід'ємну частину сьогодення.

У програмах використані ідеї відомого музиканта-педагога Д.Кабалевського, які увібрали досягнення вітчизняної й світової педагогіки і стали вінцем музичної педагогіки ХХ ст. Найістотніші з них — визначення мети музичного виховання у широкому культурологічному контексті: формування музичної культури особистості як невід'ємної частини її духовної культури; підхід до сприймання музики як основи музичного виховання; ставлення до музичного мистецтва як джерела і предмета духовного спілкування, а до змісту шкільного предмета "Музика" — як до живого музично-педагогічного процесу, художньо-педагогічного спілкування; опора на принципи педагогіки мистецтва, зумовлені інтонаційно-образною природою музики, тематична побудова програми тощо.

Під час складання програм ураховувався також досвід таких визначних представників зарубіжної музичної педагогіки ХХ ст., як Е.Далькроз, К.Орф, З.Кодай. Це, зокрема, прийоми ритмопластичного музикування (Е.Далькроз); музикування на елементарних музичних інструментах, використання дитячого фольклору, найдавнішої обрядової поезії для активізації музичного мислення дітей, творення елементарної музики, послідовність виховання музичного слуху на ладовій основі, суміщення відносної й абсолютної сольмізації (К.Орф); пріоритетність народної пісні, хорового співу в музичному вихованні (З.Кодай).

Програми враховують таку сучасну вимогу до навчального процесу, як взаємозв'язок різних видів мистецтва на уроках музики.

3 найдавніших часів внутрішня єдність мистецтв є основною тенденцією розвитку художньої культури. Усі види мистецтва споріднені й покликані до життя духовними потребами людей, немає мистецтва головного або другорядного, жоден вид мистецтва не може бути замінений іншим, а всі разом вони утворюють динамічну систему художнього світу людини, суспільства в цілому. Тому ідея взаємозв'язку мистецтв, яка ґрунтується на цілісності сприймання навколишнього світу та творів мистецтва, має стати однією з провідних у музичному навчанні та вихованні школярів.

Установлення міжпредметних зв'язків допоможе сформувати в учнів цілісну систему знань про мистецтво. Відтак необхідною умовою художнього виховання школярів є реалізація на уроках музики таких художньо-пізнавальних завдань, які вимагатимуть від учнів загальноестетичної орієнтації в засобах творення художнього образу. Учні мають усвідомити, що різні види мистецтва не тільки не відокремлені одне від одного, а навпаки, тісно пов'язані між собою й знання одного з них допомагає глибшому сприйманню й розумінню іншого.

Взаємодія різних видів мистецтва виключає їх механічне поєднання. Тому ефективність звернень до творів інших видів мистецтва на уроках музики полягає не в їх кількості, а в доцільності використання для заглиблення в художній світ твору. Це дасть змогу допомогти дітям естетично осягнути і пережити зміст музичних творів з опорою на весь власний художній досвід, без нав'язливого втручання в цю тонку сферу художньої діяльності особистості.

На уроці музики художньою домінантою, яка визначає педагогічну доцільність використання творів інших видів мистецтва, має виступити саме музика.

Враховуючи виразну природу музичного мистецтва, слід обережно використовувати на уроці твори тих мистецтв, які мають зображальну природу. Треба постійно пам'ятати про небезпеку спрощування змісту музичних творів, нав'язування учням довільних образів або сюжетів. Важливо розкрити внутрішні зв'язки між творами, виявити їх образну сутність і своєрідність.

Порівнюючи музичні твори з творами інших видів мистецтва, доцільно простежувати зі школярами ті зв'язки між ними, які кореняться в їх спільному походженні, в синтетичних функціях. Слід поступово підводити учнів до думки, що взаємодія музики з іншими мистецтвами можлива тому, що сфери вираження мистецтв не замикаються в колі своєї своєрідності, а взаємозбагачують одна одну.

Співдружність різних видів мистецтва буде доцільною і дійсно творчою лише тоді, коли кожен вид мистецтва збереже свою специфіку, свою форму художнього мислення. Коли ж ця специфіка не враховується, то взаємодія мистецтв порушується і втрачає педагогічну доцільність. Проводячи паралелі з іншими видами мистецтва, не слід перетворювати музику в ілюстрацію до якоїсь картини чи літературного твору.

Учитель має пам'ятати, що він проводить саме урок музики, а література й образотворче мистецтво мають лише збагачувати музичні враження школярів, виводячи їх на нові рівні художнього узагальнення. Звернення до них буде виправданим за умови, коли вся робота спрямовуватиметься на виховання в учнів здатності цінувати, розуміти, емоційно й свідомо сприймати музику у всій сукупності її зв'язків з життям і явищами духовної культури.

Музика має сприйматися як живе й захоплююче мистецтво, тому таким самим живим і захоплюючим має бути навчання.

На основі формування музичного сприймання вчитель має розвивати творчі здібності учнів до співу, музикування, виховувати в них художні смаки, вчити розмірковувати про почуту музику, робити самостійні висновки й узагальнення; враховувати сучасні підходи до організації навчально-виховного процесу й одночасно спиратися на закономірності самої музики, пам'ятаючи, що урок музики повинен бути цілісним уроком мистецтва.

Важливою особливістю програм є їхня тематична побудова, яка відбиває основні закономірності й функції музичного мистецтва. Кожен семестр навчального року має свої теми, які, послідовно поглиблюючись, розвиваються від уроку до уроку. Між семестрами та між усіма роками навчання також забезпечується внутрішній зв'язок.

1 клас

I семестр. Які почуття передає, про що розповідає музика (16 год)

II семестр. Про що і як розповідає музика (18 год)

2 клас

I семестр. Три типи музики — пісня, танець, марш (8 год)

Про що говорить музика (8 год)

II семестр. Куди ведуть нас пісня, танець, марш (10 год)

Що таке музична мова (8 год)

Теми програми — своєрідні етапи розвитку музичного сприймання школярів. Тому й педагогічна діяльність учителя полягає у поступовому розкритті усе нових граней життєвих зв'язків, що кристалізуються в темах. У свідомості вчителя всі теми повинні бути присутніми на кожному уроці, пронизуючи його баченням перспективи навчально-виховного процесу. Лише у цьому разі виникає безперервна лінія розвитку тематичного змісту, що забезпечує безперервність розвитку музичної культури учнів. Вузьке розуміння теми, підхід до неї виключно як до знання, хоча й "ключового", не дає бажаного результату.

Тематична побудова програм сприяє досягненню цілісності уроку, єдності його складових частин, оскільки в основу цієї побудови покладені не різні види діяльності учнів, а різні грані музики як єдиного цілого. Це дає змогу вносити в урок будь-які контрасти, необхідні для підтримування уваги учнів, створювати атмосферу творчої зацікавленості.

Опора на три основні типи музики — пісню, танець, марш — дає можливість поєднати велике музичне мистецтво з музичними заняттями в школі, забезпечити тісний зв'язок цих занять із повсякденним життям школярів, зробити процес навчання емоційно привабливим і захоплюючим.

Робота з учнями щодо оволодіння вокально-хоровими, музично-ритмічними та іншими практичними навичками проводиться в тісному зв'язку із засвоєнням конкретної теми.

Підпорядкування матеріалу уроку основній темі створює можливість для вчителя вільно замінювати один твір іншим з аналогічними художньо-педагогічними якостями. Кожен твір, що звучить у класі, має бути художнім і захоплюючим для дітей, педагогічно доцільним. Робота над кожним твором має вводити школярів у світ глибоких почуттів і роздумів: про добро і зло, прекрасне і потворне тощо.

Творчо підходячи до програм, все ж слід дотримуватися їх тематичної побудови. Можливість вільного маневрування при орієнтації на тематичний компас дає вчителю змогу узгодити матеріал програми з конкретними умовами роботи, рівнем розвитку учнів, своїми можливостями.

Велике значення має правильне розуміння вчителем співвідношення музичного навчання і виховання. Якщо музичне навчання — це процес взаємодії вчителя й учнів з метою передачі одним і засвоєння іншими досвіду музичної діяльності, то музичне виховання — цілеспрямоване формування естетичного, ціннісного, особистісного ставлення до музичного мистецтва. На кожному уроці музики виникає багато ситуацій, коли на чільне місце ставиться завдання засвоєння музичних знань і формування виконавських навичок, і не менше ситуацій — коли на перший план виступають завдання формування емоційно-ціннісного ставлення до творів музичного мистецтва.

Наголосимо на необхідності нерозривної єдності музичного навчання-виховання як органічного зв'язку знань, умінь і навичок музичної діяльності, з одного боку, та осягнення естетичної суті музичного мистецтва — з іншого.

У програмах особливе місце відводиться хоровому співу, природному способові вираження естетичних почуттів, дійовому засобові активного залучення школярів до музики. Кожен клас — хор,— ось ідеал, до якого має прагнути вчитель.

Навчання співу має бути тісно пов'язане з розвитком музичного слуху і музичним розвитком особистості дитини. Весь процес навчання співу має сприяти активному, зацікавленому й творчому ставленню учнів до музики.

Унаслідок акселерації формування дитячого голосу завершується в 11—12 років, після чого, як правило, настають тривалі мутаційні зміни. Це зумовлює необхідність проведення основної роботи з формування вокально-хорових навичок у молодших класах для того, щоб у наступні роки зменшити навантаження на голосовий апарат школяра, широко використовуючи охоронну методику вокальної роботи.

Однією з форм виконавської діяльності учнів на уроці виступає гра на елементарних музичних інструментах (бубон, барабан, трикутник, металофон тощо). Це сприяє розвиткові музичного слуху, навичок звуковидобування, координації рухів; виробленню уміння розрізняти ритмічні, темброві та динамічні особливості звучання. Цікавою формою роботи є гра в чотири руки, що дає змогу залучити дітей до виконання в ансамблі з учителем нескладних творів на фортепіано.

Враховуючи національні традиції й досвід інструментального музикування, програми пропонують включати до змісту уроків, починаючи з 2 класу, навчання гри на сопілці — українському народному музичному інструменті. Це сприятиме залученню учнів до активних і захоплюючих форм музикування, розвитку музичного слуху, вихованню навичок ансамблевої гри, підготовці до двоголосного співу.

Важливе місце в програмах посідає ознайомлення учнів з інструментальною музичною творчістю українського народу, зокрема, з троїстими музиками — найпоширенішим у минулому в Україні типом народного інструментального ансамблю. У виконанні троїстих музик учні слухають народні пісні й танці, визначають склад ансамблю, характеризують звучання кожного інструмента окремо та всього ансамблю в цілому.

Слід дбати про розвиток музично-творчих здібностей дітей. Музично-творча діяльність дітей може виявлятися в імпровізації пісенних мелодій, придумуванні нескладних мотивів, інсценуванні сюжетів пісень, складенні елементарних танців, створенні ігр-драматизацій, темброво-ритмічних супроводів тощо. Важливим стимулом до творчості є створення на уроці пошукових ситуацій. Це і впізнавання музичних жанрів за їх характерними ознаками, і впізнавання мелодій у різному тембровому звучанні, і знаходження виконавських засобів для втілення певного образу. Музична творчість активізує фантазію учнів, спонукає до самостійних пошуків форм утілення свого задуму, сприяє глибшому сприйманню музики.

Слід пам'ятати, що на музичний розвиток учнів благотворно діють два чинники: багатство музичних вражень, з одного боку, та повторність вражень — з другого.

Програмою передбачено виконання музично-ритмічних рухів, спрямованих на пластичне вираження особливостей музики (пластичне інтонування засобами вільного диригування, танцювальні рухи, крокування, гра на уявних музичних інструментах тощо). Передавання характеру музики в русі має розвивати природну музичність дітей, їхню здатність емоційно й свідомо сприймати музику.

До програм включено багато творів, зручних для інсценування та створення танцювальних композицій. Проте вчитель не повинен відводити на них надто багато часу й руйнувати задум конкретного уроку, його цілісність.

Пластичне інтонування тільки тоді сприяє поглибленню сприймання музики, коли поєднується з вокально-хоровою роботою, грою на елементарних музичних інструментах тощо.

Треба заохочувати дітей до вільного вираження у співі та грі власних почуттів і уявлень, вчити стежити за розвитком музики, обмінюватися враженнями, порівнювати твори. Важливо звільнити учнів від побоювань висловити неправильну думку, вчити їх мати власне судження і вміти аргументувати його.

Музична грамота розглядається як складова частина багатогранного поняття музична грамотність, під якою розуміється здатність сприймати музику як живе, образне мистецтво, породжене життям і нерозривно з ним пов'язане; здатність відчувати внутрішній зв'язок між характером музики і характером її виконання; здатність сприймати музику емоційно й осмислено, критично оцінюючи її, виявляючи добрий смак. Рівень музичної грамотності не перебуває у прямій залежності від ступеня засвоєння музичної (нотної) грамоти, хоча й передбачає її знання.

Включати в урок елементи теорії музики слід украй обережно і лише після того, як у дітей пробуджені інтерес і любов до музики, сформовані початкові навички сприймання і виконання музики, накопичений певний слуховий досвід. Знання, уміння і навички мають сенс лише тоді, коли викликають у дітей потребу в музичному мистецтві.

Учням не слід пропонувати жодних відокремлених від живої музики правил і вправ, які вимагають заучування і багаторазових повторень. Усі музично-теоретичні відомості повинні бути тісно пов'язані з музичною практикою дітей.

Програма визначає систему естетично спрямованих узагальнених знань про музичне мистецтво, втілених у їх тематичній побудові. Кожний навчальний семестр передбачає засвоєння ключових знань, набутих у результаті осягнення конкретних тем, та знань часткових, супутніх, які містять відомості про музичну мову, побудову творів, про композиторів і виконавців, історії написання творів, знання нотної грамоти тощо. Мистецтво вчителя полягає в тому, щоб від уроку до уроку вести учнів шляхом активного осягнення різних граней теми і самостійного узагальнення набутих вражень і знань.

Основний шлях набуття музичних знань веде від поступового накопичення музично-слухових вражень і досвіду музичної діяльності — до їх узагальнення.

У програмі конкретизуються обсяг і послідовність розвитку ладового й ритмічного почуття учнів, оволодіння ними нотною грамотою. Враховуючи плідний досвід виховання ладового почуття школярів на релятивній основі, формування вмінь співати по нотах рекомендується починати з використання елементів і прийомів релятивної сольмізації з паралельним переходом до абсолютної. Проте це не виключає використання, на розсуд учителя, абсолютної сольмізації з самого початку.

Вивчення нотної грамоти має підпорядковуватися орієнтації вчителя на поступове систематичне виховання слухових уявлень учнів, музично-ритмічного почуття, навичок співу по нотах. Зазначимо, що вивчення нотної грамоти не є самоціллю й органічно включається в урок під час розучування пісень та слухання музики.

Записувати мелодію або інтонацію на дошці слід лише тоді, коли потрібно підкреслити якісь особливості звуковисотної будови мелодичної лінії, ритмічного рисунка, почути відмінність між фразами, інтонаціями, або коли нотний запис допоможе швидше розучити пісню.

Потрібно пам'ятати, що в основі всіх форм залучення до музики лежить її емоційне сприймання. Музика може виконати свою естетичну, пізнавальну й виховну роль тільки тоді, коли учні навчаться по-справжньому чути її та розмірковувати про неї. Поза сприйманням музика як мистецтво не існує.

Поглиблення сприймання у власне музичну сферу відбувається у дітей природним шляхом — від комплексного жанрово-ситуативного враження до диференційованого сприймання музичних творів. Це визначає логіку педагогічних дій, спрямованих на розвиток цілісного музичного сприймання з поступовим виявленням найяскравіших музичних засобів, доступних розумінню дітей. Вирізнення окремих засобів виразності педагогічно виправдане лише в тих музичних творах, у яких ці засоби несуть провідне образне навантаження.

Аналіз музичних творів є невід'ємною частиною діяльності учнів на уроках музики, допомагаючи їм проникнути в складний світ художніх образів. Саме на етапі аналізу школярі набувають досвіду музично-творчої діяльності, оволодівають знаннями й уміннями, необхідними для повноцінного сприймання. Кожний сприйнятий і проаналізований твір — ще один крок у музичному розвитку дітей, який наближає їх до оволодіння музичною культурою.

Потрібно прагнути до того, щоб учні частіше самі відповідали на запитання, які виникають на уроці, не задовольнялися засвоєнням готових знань. Цьому сприятимуть точне формулювання вчителем завдання, його поступове спільне вирішення, самостійно зроблений учнями висновок.

Учителю слід постійно співвідносити свої педагогічні наміри з пізнавально-творчими можливостями учнів. Адже те, що ними не сприйняте, не осмислене, не почуте і не засвоєне, нічого не додає до музичного розвитку дітей та ніскільки не наближає до музики. Ніщо не замінить учневі роботи його власної думки, тому слід довірливіше ставитися до його емоційних вражень, спиратися не тільки на музичні знання, а й на широкі життєві та художні асоціації. Нав'язування школярам певної інтерпретації музичного твору, нерідко чужої їм, призводить до зниження активності музичного слуху.

Музичне сприймання не може бути наслідком засвоєння певної суми знань, якогось алгоритму діяльності. Не можна нав'язати учневі конкретний образ, не порушивши законів художнього сприймання. Неможливо "вкласти" в учня особисте ставлення до музики, як неможливо відчувати "за нього".

Музичне сприймання, будучи основою всіх інших видів музичної діяльності, у цій діяльності й розвивається, забезпечуючи загальний музичний розвиток школярів.

Важливою умовою підвищення ефективності формування музичної культури школярів є вдосконалення системи оцінювання їх досягнень на уроках музики. Нові можливості для цього відкриває 12-бальна система оцінювання, в основі якої — оцінювання навчальних досягнень учня лише з позитивного боку.

Якщо розглядати освіту як процес і результат взаємодії між учителем і учнями, за яким останні оволодівають усіма компонентами змісту навчання, розвиваються і виховуються, а музику — як вид мистецтва, в якому пізнавальна, виховна і розвивальна функції тісно пов'язані, то й досягнення учнів на уроках музики є музично-освітніми.

Значна частина уроку проходить у колективній діяльності: колективний спів, колективне музикування і слухання музики. Тому оцінювати на уроці слід насамперед результати колективних форм занять ("клас — хор" і "клас — концертний зал"), а також індивідуальні якості й результати класних занять музикою кожного учня. Якщо оцінка за колективну діяльність однакова для всіх школярів, то індивідуальна вносить будь-які корективи і впливає на підсумкову оцінку. Можна оцінювати успіхи учнів у окремих видах навчальної діяльності (спів, слухання музики, спів по нотах, імпровізація тощо), пам'ятаючи при цьому, що ці види — не мета музичних занять, а лише засіб оволодіння основами музичної культури. Оцінювання досягнень школярів має бути диференційованим і враховувати початковий рівень музичного розвитку кожного учня.

І найголовніше: не можна переносити на уроки музики практику оцінювання учнів на уроках з точних наук. Адже в музиці точними й однозначними можуть бути лише найелементарніші відомості. Наприклад, правильною буде відповідь про те, що нота соль першої октави пишеться на другій лінійці, що крапка біля ноти подовжує її тривалість на половину, що пісню "Бабак" написав Л.Бетховен тощо. Про музику як живе мистецтво правильних відповідей учнів на одне й те ж запитання вчителя може виявитися багато. Адже вони випливають із безпосередніх вражень і переконань учнів, їх життєвого й художнього досвіду і самоцінні за своєю природою.

Унікальність, неповторність і самоцінність результатів дитячого музичного мислення й творчості дозволяють ставити знак рівності між виявами музичності кожної дитини. Відтак рівність між учнями на уроках музики має досягатися не за рахунок однаковості знань і вмінь, а завдяки виявленню унікальності кожної дитини.

Слід виважено підходити до виставлення низьких оцінок, які можуть викликати у дітей розчарування або невдоволення, що може переноситися на заняття музикою в цілому. Якщо й ставити низьку оцінку, то лише за відверте небажання учня працювати, розвивати свої музичні здібності.

Важливо створити умови для виникнення в учнів бажання виразити свої враження і переживання у процесі виконавської діяльності, сприймання музики чи засвоєння музичних знань. Тут уміння вислухати учня, стати на його позицію, вважати її такою ж самоцінною, як і свою власну, є необхідною умовою занять музикою, створення творчої атмосфери на уроці. Поза особистісним спілкуванням між учителем і учнями така атмосфера виникнути не може.

Хоча програма значною мірою конкретизована, вона водночас передбачає творчого вчителя, який за цією конкретикою побачить загальну ідею. І це зрозуміло: найпрогресивніша методика і програма не дадуть бажаних результатів, якщо вони потраплять у руки педагога-консерватора.

Творчість учителя у межах певної теми пов'язана, насамперед, з її реалізацією в конкретному змісті уроку. Як не буває двох однакових класів, умов, ситуацій, в яких працює вчитель, так не може бути й постійного, непорушного порядку ведення уроку, розкриття теми. Творчо підійти до уроку — означає виявити і розкрити власне ставлення до музики.

У центрі уваги вчителя має бути не стільки сам музичний твір, скільки результат його впливу, тобто ті духовні зміни, що виникають у дітей під дією музики. Ця тонка сфера духовного життя школярів — головне поле творчої діяльності вчителя музики.

Усі форми музичних занять із школярами мають сприяти їхньому духовному розвитку, пізнанню світу, формуванню світогляду, вихованню моралі. На вирішення цього завдання спрямовуються творча ініціатива вчителя, його знання і досвід, любов до дітей і до музики.