Християнсько-Народний Союз (Україна)

Вид материала

Документы

Содержание Перелік контрольних питань для інтерв’ю друкованим ЗМІ Декілька практичних порад 3.5 Участь у телепередачі Декілька практичних порад 3.6 Домовленості щодо радіо- та телеінтерв’ю 3.7 Планування роботи із засобами масової інформації Частина ііі Етап визначення стратегії. Етап планування 1.2 Стратегія та її формулювання Розділ 2. етап визначення стратегії Теми та гасла кампанії Цільові групи Стиль кампанії 2.2 Визначення передвиборчої позиції партії Аналіз результатів попередніх виборів Аналіз сильних і слабких сторін Внутрішні чинники

Подобный материал:

• Народний Союз «Наша Україна», 874.97kb.
• Андрій лелюх: «Я – режисер-практик, І радий, що знайшов себе як творча особистіть, 44.85kb.
• Союз європейська політика сусідства, 503.56kb.
• Ministry of Education and Science, Youth and Sport of Ukraine, 382.75kb.
• Дитяча праця в Україні: соціально-правовий аналіз Левченко Катерина Борисівна, 154.1kb.
• Тілесні покарання дітей: ефективний засіб виховання чи порушення прав дитини Левченко, 233.82kb.
• Проблеми формування системи моніторингу дитячої праці в Україні: соціально-правовий, 149.09kb.
• Cлово до читача Вступ Розділ І. Історико-теоретичні, методологічні основи українознавства, 8835.25kb.
• Левченко Катерина, 57.75kb.
• Оцінка виконання Плану дій Україна – Європейський Союз, 62.91kb.

^

Перелік контрольних питань для інтерв’ю друкованим ЗМІ

1. Визначте на основі домовленості:

• тематику інтерв’ю;
  
• тривалість інтерв’ю;
  
• місце публікації;
  
• заплановану дату публікації;
  
• місце, де відбуватиметься інтерв’ю.
  

2. Приготування.

• запитайте себе, яке повідомлення Ви б хотіли побачити опублікованим у пресі?;
  
• складіть детальний перелік висвітлюваних питань;
  
• визначте запитання, яких можна очікувати;
  
• визначте можливі “слизькі” теми;
  
• доберіть інформацію та фото для папки з матеріалами;
  
• для розмови про гарячі проблеми підготуйте матеріали, що містять останні новини;
  
• якщо інтерв’ю відбувається у Вашому офісі, прийміть зі столу зайві папери;
  
• підготуйте одне речення, що підсумовує інтерв'ю, і містить у собі ядро Вашого повідомлення.
  

3. Інтерв'ю

• якщо під час інтерв’ю присутня ще одна людина, представте його/її і вмотивуйте його/її присутність;
  
• запропонуйте папку з матеріалами, що стосуються теми інтерв’ю;
  
• чекайте, доки журналіст сам не розпочне бесіду;
  
• пам’ятайте, що обізнаність журналіста із темою інтерв’ю обмежена, хоча іноді Вам так не здається; викладайте думку якомога простіше, використовуючи приклади зі щоденного життя;
  
• переконайтесь у тому, що Ви передаєте Ваше повідомлення і намагаєтесь дотримуватися цього; давайте короткі відповіді на будь-яке запитання, що не відповідає Вашому повідомленню і продовжуйте твердженням “але... і т. д.”
  
• наполягайте на наданні часу для того, щоб подумати над відповіддю на запитання;
  
• вимагайте пояснення невизначених запитань;
  
• на неприємні для Вас запитання відповідайте таким чином: “Що саме Ви маєте на увазі?”
  
• можна відповідати на деякі, не пов’язані з темою інтерв’ю запитання, але при цьому необхідно зазначити, що “ми відхиляємось від головної теми”. Намагайтесь перешкоджати подальшим відхиленням, оскільки “ми домовилися говорити на іншу тему”;
  
• не відповідайте на провокаційні запитання;
  
• Ваша відповідь повинна бути поширеною, уникайте однослівних відповідей, наприклад “Так” чи “Ні”;
  
• парируйте непристойні запитання непристойними відповідями: “якщо Ви маєте на увазі...., тоді.....” Фактично, це дозволяє Вам теж поставити подібне запитання;
  
• якщо журналіст наполягає на відповіді, якої Ви не хотіли б давати, зверніть на це його увагу і зазначте, що подальші спроби є марними;
  
• коли час, відведений для інтерв’ю закінчується, дайте це зрозуміти;
  
• коли журналіст закінчує інтерв'ю, зауважте, що Ви сподіваєтесь, що суть предмета стала йому зрозумілою та підсумуйте повідомлення одним реченням;
  
• з’ясуйте, коли текст статті буде готовий і його можна буде переглянути; узгодьте крайній термін, коли Ви можете внести якісь доповнення, і проведіть консультації з журналістом, якщо існують непорозуміння. Для цього не забудьте записати робочий і домашній номер телефону журналіста.
  

4. Перед публікацією

• зателефонуйте журналістові негайно, якщо проект статті Вам не було надано у визначені строки;
  
• одразу ж опрацюйте проект;
  
• зробіть дві копії проекту;
  
• спочатку прочитайте статтю неупереджено, як читав би звичайний читач, не редагуючи текст. При другому прочитанні перевірте, чи факти, цифри й Ваші висловлювання відтворено точно. Спробуйте бути об’єктивним. Попросіть журналіста вилучити або змінити твердження, що здаються Вам нетактовними;
  
• коментарі журналіста, а також подані ним пояснення не можуть бути змінені без його дозволу. У крайньому разі, Ви можете зазначити, що він зробив невірний висновок;
  
• дайте журналістові Ваші коментарі та зауваження якомога швидше; найкраще – в письмовій формі у поєднанні з поясненнями по телефону;
  
• будьте об’єктивними і ввічливими, не погоджуючись із тим як передано Ваші висловлювання: “Я не казав цього” є значно менш дієвим, аніж “Певно я не зрозуміло висловив свій погляд, насправді ж я хотів сказати ось це…”;
  
• проаналізуйте можливі відгуки на публікацію, і підготуйте власні відповіді;
  
• якщо виникають непорозуміння щодо передачі якихось Ваших висловлювань, які журналіст відмовляється змінити, але це, у свою чергу, може завдати шкоди Вашій репутації, зателефонуйте до головного редактора. Якщо розбіжність у поглядах не може бути вирішена, можна відмовитися від публікації – у письмовій формі з усіма юридичними підставами;
  
• у конфліктах із засобами масової інформації завжди пам’ятайте, що сьогоднішній зиск може бути майбутньою поразкою. Завтра вони можуть Вам знову знадобитися.
  

3.4 Радіоінтерв’ю

Якщо інтерв’ю стосується якихось актуальних подій сьогодення, його тему, безперечно, буде оголошено перед початком ефіру. Попередньо необхідно якомога краще поінформувати репортера, аби останній скомпонував структуру інтерв’ю, добираючи відповідні питання. Наскільки складною не була б тема, інтерв’ю, зазвичай, не триває довше, аніж 3-4 хвилини, тому намагайтесь відповідати якомога стисліше і по суті.

^ Декілька практичних порад:

• намагайтесь уникати фонового шуму: сядьте рівно і покладіть Ваші записи так, щоб під час інтерв’ю їх доводилось перегортати якомога рідше;
  
• не забувайте, що говорити потрібно на певній відстані від мікрофона; під час бесіди не повертайте голови в інший від мікрофона бік;
  
• під час дискусії за участю кількох чоловік, намагайтесь не говорити одночасно з іншими, а подайте репортеру знак, якщо Ви хочете щось сказати. Якщо Ви хочете відреагувати миттєво, вважаючи що хтось говорить дурниці, оберіть слушний момент. Якщо Вас перебив хтось інший і Ви не хочете йому поступатися – трохи підвищіть голос і продовжуйте говорити. Якщо необхідно – зупиніться і запитайте “чи можете Ви закінчити свою думку”.
  

(Див. також перелік контрольних питань для інтерв'ю на радіо чи телебаченні, наведений у 3.5)


^ 3.5 Участь у телепередачі

Якщо Вас запросили взяти участь у телевізійній програмі, передусім з’ясуйте, якого типу ця програма: новини, ток-шоу, теледебати тощо і чому Вас запросили до співпраці: для інтерв’ю, дискусії з опонентом, колективної дискусії, форуму? Чи можете Ви зробити заяву? Чи відбуватиметься програма у прямому ефірі чи транслюватиметься в запису (а отже після редагування може бути показано далеко не все, що Ви хотіли сказати). Якщо йдеться про інтерв’ю чи дискусію, перевага надається прямому ефіру. Інтерв’ю – не шоу і тому не потребує “вирізань”.

Будьте обережні, коли Вам пропонують взяти участь у програмі, в якій різні люди даватимуть інтерв’ю окремо, оскільки, швидше за все, програма монтуватиметься з різнорідних уривків. Ваші слова можуть (ненавмисно) бути вилучені з контексту. Якщо Ви вирішили відмовитися від пропозиції, обов’язково надайте продюсерові переконливе обгрунтування в письмовій формі. Відмовлятися без жодних на те підстав – не найкраща ідея.

Стисло, головні питання, які корисно з’ясувати заздалегідь, можуть бути сформульовані таким чином:

• яка тема і які питання порушуватимуться?
  
• хто ставитиме запитання і яку програму він представляє?
  
• яка інформація необхідна в даній ситуації – опис певних подій, новини чи Ваша власна думка?
  
• Ви будете єдиним гостем у студії чи протягом інтерв’ю Вам доведеться “співпрацювати” з іншими учасниками?
  
• Ви виступатимете у прямому ефірі чи буде попередній запис?
  

Окрім перерахованого вище не забувайте дотримуватись правил, що стосуються виступів на радіо: надайте репортеру якомога більше додаткової інформації, постійно тримайте в голові Ваше повідомлення і висловлюйтесь стисло і зрозуміло.

^ Декілька практичних порад:

• під час виступу дивіться на журналіста, а не в камеру;
  
• залишайтесь доброзичливим навіть якщо питання не зовсім Вам подобаються: адже на Вас дивиться вся країна. Але Ви, звичайно ж, можете зупинитися і сказати: ”Ви не зрозуміли мене” або “В такому разі Ви повинні звернутися до когось іншого”. Дайте зрозуміти що Ви не згодні з некоректним запитанням;
  
• Ви, імовірно, емоційно напружені і плюс до всього сидите під гарячими юпітерами, тому будьте обережні вживаючи алкоголь перед інтерв’ю;
  
• намагайтесь якомога менше жестикулювати: камера переважно фіксуватиме Вас “від грудей”, тому при такій проекції Ваші руки, час від часу потрапляючи в кадр, лише відволікатимуть глядачів;
  
• дана порада стосується лише жінок: одягайте якомога менше блискучих коштовностей. Нерідко жінки одягають довгі блискучі сережки, котрі, переливаючись у світлі юпітерів, можуть досить сильно відволікати увагу від того, що Ви кажете.
  

Ментальна підготовка до інтерв’ю

Позитивна відповідь на запрошення взяти участь у телепередачі автоматично спричиняє потребу в ретельній підготовці, як ментальній, так і фізичній. Звичайно ж, Вам слід детально опрацювати матеріали, що стосуються теми передачі. Важливо з’ясувати не лише власну точку зору, а й погляди опозиційної сторони. Варто також чітко визначити і сформулювати, що саме Ви скажете під час інтерв’ю, яке питання порушите у процесі дискусії. Запам’ятовувати тексти цілих заяв – це марна праця, зосереджуйтесь лише на запам’ятовуванні декількох ключових фраз і висловів – саме це може стати Вам у пригоді.

Обговоріть із продюсером можливість використання наглядного матеріалу, аби грунтовніше висвітлити тему (попередньо переконайтесь, що креслення, таблиці, ілюстрації тощо справді допомагають краще розкрити тему, а не викликають масу додаткових запитань).

Насамкінець, Ви повинні бути переконані, що Ви поінформовані відносно предмета обговорення значно краще, ніж репортер або аудиторія. Ви маєте можливість поширити невідому досі інформацію. Скористайтеся цим.


Фізична підготовка до інтерв’ю

Окрім ментальної підготовки, важливою також є підготовка фізична. Якщо Ви прибіжите до студії в останню хвилину, важко дихаючи, втомлені та збуджені, то тим самим створите умови, аби інтерв’ю розвивалося у тому напрямку, в якому Вам цього б найменше хотілося. Вам потрібен час, щоб зосередитись, підготуватись до запису чи ефіру, адже лише незначна частина політиків-професіоналів мають можливість з’являтися на телебаченні настільки часто, що це стає для них звичним і подібна підготовка їм не потрібна.

Проте, переважна більшість тих, кому пропонують взяти участь у тій чи іншій телепередачі, не мають подібного досвіду. Не соромтесь попередньо запитати продюсера, за яких умов відбуватиметься передача. Чи будете Ви сидіти просто у кріслі, за столом, чи, можливо, кожен із учасників стоятиме? Також не бійтеся запитати, як найкраще одягнутися.

Якщо ця передача відбувається регулярно, перегляньте один із попередніх її випусків (якщо можливо). Тоді Ви матимете уявлення про атмосферу, в якій, зазвичай, відбувається програма, а також про поведінку ведучого. У день запису чи прямого ефіру прийдіть вчасно і ще до передачі спробуйте ознайомитися із внутрішньою обстановкою телестудії. Не соромтесь гриму: при телевізійному освітленні він необхідний. Останні хвилини перед початком програми, спробуйте заспокоїтися. Пам’ятайте про те, що добре обізнані з темою і більше не думайте над нею.


Початок

На початку ведучий назве тему обговорення. Це не означає, що він перерахує всі ті питання, які він ставитиме. Він лише дасть загальну ідею щодо спрямованості своїх запитань. Для ведучого надзвичайно важливо, щоб гості та учасники програми були якомога спокійнішими – йому не потрібна гарячкова, нервово напружена розмова. Він визначить коло питань, що обговорюватимуться під час передачі, але це не завадить йому ставить нові несподівані питання (а часом і небажані) в ході бесіди.

Досвід свідчить, що подібна тактика може дати гарні результати, приміром, зробити дискусію цікавішою.

Контролюйте свою поведінку під час передачі: будьте врівноваженим, у жодному разі не зривайтесь на крик, залишайтесь ввічливим, але реагуйте рішуче.


Перелік контрольних питань для інтерв'ю на радіо чи телебаченні.

1. Грунтовна попередня підготовка – головна умова для проведення ефективного інтерв'ю.

• точно визначте найголовніші моменти Вашого повідомлення;
  
• розгляньте заздалегідь імовірні запитання і підготуйте відповіді, на них;
  
• спробуйте дізнатися якомога більше про репортера та стиль його роботи:
  

• чи налаштований репортер на співпрацю з Вами, чи навпаки – намагається увиразнити негативні сторони?
  

• скільки часу у Вашому розпорядженні?
  

Грунтовна підготовка є суттєвою, але не єдиною достатньою умовою для досягнення задовільних результатів інтерв’ю.

2. Довіра є дуже важливим фактором для успіху інтерв’ю.

• деякі характеристики змінити не можна: вік, стать;
  
• на деякі характеристики можна вплинути: зовнішність, голос;
  

Решта характеристик повністю залежить від Вас: комунікабельність, сила переконання тощо.

3. Спілкуванню можна навчитися.

• ваші речення мають бути короткими і простими;
  
• уникайте використання жаргону;
  
• якщо Ви не знаєте відповіді або не розумієте запитання, визнайте це.
  

4. Сила переконання.

• надто низький голос звучить монотонно й нудно;
  
• надто високий голос може викликати агресію;
  
• Ваш стиль – має бути середнім між стилем занудного професора та енергійного телеведучого.
  

5. У разі, коли Ви наштовхуєтесь на ворожість журналіста:

• не забувайте про власне повідомлення;
  
• використовуйте порівняння;
  
• уникайте висловлення негативних думок, намагайтесь спрямувати їх у позитивному напрямку;
  
• будьте послідовним у своїх заявах, як колишніх, так і нинішніх.
  

^ 3.6 Домовленості щодо радіо- та телеінтерв’ю

Для записаних радіо- та телеінтерв’ю домовтесь попередньо про можливість прослухати і з’ясувати незрозумілі питання інтерв’ю, як тільки його буде змонтовано.


Вживання розмовної мови

Інтерв’ю є журналістським методом, який використовується частково через те, що в розмові інформація передається шляхом використання загальновживаної лексики, а не мови, насиченої значною кількістю складних термінів, що є звичайним для письмового повідомлення (статті). Даючи інтерв’ю, Ви не повинні забувати про це: намагайтесь якомога частіше уникати складних слів чи граматичних конструкцій для того, аби журналістові не довелось після Вас пояснювати слухачам або глядачам, що ж Ви все таки мали на увазі.


Не залишайте вступ до інтерв’ю цілковито в руках журналіста

Інтерв’ю є дискусією, а не перехресним допитом. Хоча журналіст визначає напрямок і тон розмови, Ви не повинні повністю підкорятися йому. Якщо якісь питання, що їх Ви б хотіли порушити, ігноруються репортером, Ви можете зробити це самостійно.


Намагайтесь не казати фраз "не для преси”

Журналіст бере у Вас інтерв’ю через те, що, як уже відзначалося, хоче поінформувати громадськість, а, отже, він не хотів би мати клопіт із фразами “не для протоколу”, які він не зможе опублікувати як Ваші безпосередні висловлювання. Тому, по можливості, уникайте подібних ситуацій. Якщо Ви не бажаєте, щоб Ваша певна думка чи ідея з’явилась у публікації, просто не висловлюйте її вголос.


Не намагайтесь заповнити паузи в розмові

В арсеналі журналіста достатньо прийомів для інтерв’ювання: агресивний стиль запитання, перебивання, презентація головної ідеї кількома прикладами тощо. Один із прийомів використовується майже в усіх інтерв’ю: журналіст умисно провокує мовчанку після того, як Ви відповіли, намагаючись у такий спосіб змусити Вас заповнити паузу, сподіваючись при цьому, що Ви скажете більше, аніж першопочатково мали намір.

Будьте готові до такої ситуації – це єдина порада, яку можна дати. Пам’ятайте, що провокуючи паузи, журналіст розраховує, що Ви візьмете

ініціативу на себе. Не дозволяйте себе дурити, необачно розповідаючи те, що повинно залишитись несказаним. Якщо пауза триває вже досить довго і стає незручною, репліка не по суті справи може зняти напругу: “Чи не бажаєте ще кави?”


Розмови поза інтерв’ю – також частина інтерв’ю

Інтерв’ю, власне кажучи, починається коли журналіст заходить до кімнати і закінчується, коли він виходить. Як правило, на старті (привітання, початок розмови) не виникає багато проблем, навпаки, саме завершення бесіди містить реальну загрозу – спровокувати Вас сказати те, чого б Ви казати не хотіли.

Нерідко виникає ситуація, коли наприкінці інтерв’ю журналіст відкладає вбік ручку і папір, даючи Вам зрозуміти, що інтерв’ю закінчено і Ви можете, розслабившись, поговорити з приводу того, “які ще фактори можуть вплинути на вирішення даної проблеми”. Шок є досить сильним, коли журналіст знову бере ручку і записує за Вами все, що Ви щойно сказали. Тому будьте свідомі того, що інтерв’ю закінчується лише тоді, коли журналіст зачинить за собою двері. Протягом коротких розмов до і після інтерв’ю Ви також повинні усвідомлювати, що маєте справу з журналістом, чия робота – оприлюднення інформації і передача її на розсуд громадської думки.


Спільна робота із ЗМІ

Подібна ситуація може виникнути, якщо Вас або Ваших колег попросили дати інтерв’ю, написати спільну статтю тощо. В цьому разі намагайтесь завжди якомога більше допомогти пресі (час, додатковий матеріал тощо). Останнє особливо важливо, коли йдеться про інтерв’ю: спробуйте грунтовно підготуватися, обміркуйте відповіді на ймовірні запитання.

Якщо Ви супроводжуєте людину, в якої братимуть інтерв’ю, можете залишитись разом з нею якщо знаєте, що це допоможе їй почуватися впевненіше. При цьому намагайтесь не справити на журналістів враження “літньої пані, котра супроводжує молоду дівчину”. У цьому немає необхідності і потреби.


^ 3.7 Планування роботи із засобами масової інформації

Чітке планування своєї роботи із ЗМІ є інструментом у проведенні успішної кампанії в ЗМІ. Відбір ЗМІ повинен відбуватися на основі критерію: яким чином я можу досягнути максимум ефекту, використовуючи ЗМІ?

Приступаючи до відбору, Ви повинні чітко усвідомлювати, що споживач Вашої інформації перебуває під впливом значної кількості інформаційних носіїв. Ми свідомі лише відносно невеликої їх кількості, але навіть ці одиниці справляють на нас певний вплив. Одне невеличке

повідомлення, по суті, може змінити наші наміри або змусити нас діяти. Завдання плануючого кампанію в ЗМІ (наприклад, у виборчому процесі) – відібрати з усіх існуючих (і поки що неіснуючих) інформаційних носіїв ті, які в межах допустимого бюджету, дозволять розповсюдити повідомлення серед представників цільової групи найбільш вдало і ефективно. Обирати належить із таких джерел:

- преса;

• електронні ЗМІ (радіо і телебачення);
  
• реклама (також включає в себе попередні пункти);
  
• кінематограф;
  
• наглядна агітація у вигляді плакатів і брошур тощо.
  

З усього вищепереліченого, друковані засоби масової інформації відіграють роль одного з найдоступніших і найвпливовіших ЗМІ, включаючи в себе:

• національні газети;
  
• регіональні видання;
  
• журнали для жінок;
  
• журнали для всієї родини;
  
• торгові журнали;
  
• інформаційні листки та ін.
  

Іншими словами, вибір досить широкий.

Починаючи кампанію у засобах масової інформації, попередньо необхідно скласти план. Основні пункти планування можуть бути викладені в такому порядку:

1. Початкове визначення проблеми
   

Перше питання, на яке повинна відповісти особа, котра планує кампанію в ЗМІ – визначення актуальності проблеми, щодо якої ця кампанія організовується.

2. Всебічний аналіз
   

Детальний аналіз як зовнішніх, так і внутрішніх питань, сильних і слабких місць, наприклад: як виборці сприймають партію, який імідж партії в їхніх очах? Які фактори є стимулюючими, а які – стримуючими? Яким чином ми можемо отримати підтримку і як ми можемо привернути людей на свій бік?

3. Точне визначення проблеми
   

Врешті-решт, проблему чітко сформульовано. Водночас це дозволяє зрозуміти, чого хочуть досягти люди, а отже, можна сформулювати й цілі.

4. Формулювання мети, стратегії, планування бюджету, визначення цільової групи
   

Розробка кількох варіантів стратегії (кожен з окремим бюджетом, цільовою групою тощо), з яких обирається найбільш вдалий. Вибір конкретної стратегії та її виконання.

5. Виконання
   

Вироблення тактики виконання та визначення бюджету – наступні кроки. Обсяг фінансування є важливою обмежуючою умовою, яку стратегію не було б обрано. Очевидно, що такі речі, як реклама у регіональних газетах або на місцевому телеканалі є досить дорогими. Тому визначення бюджету – завдання стратегічної фази.

6. Підбиття підсумків/Оцінка
   

Оцінка є останнім пунктом в основному плані, хоча попередня оцінка як можлива, так і бажана. Ретельне підведення підсумків може запобігти помилкам у майбутньому. На жаль, на практиці оцінці не завжди приділяється достатньо уваги. Переконайтесь, що це якраз не той випадок.


Після того, як ми коротко сформулювали основні кроки планування кампанії в ЗМІ, слід визначити головні питання, які необхідно з’ясувати перед тим, як її розпочати:

• на яку цільову групу ми розраховуємо?
  
• які ЗМІ ми будемо використовувати?
  
• які фінансові та людські ресурси ми плануємо задіяти?
  
• які публікації ми збираємось використати?
  
• чи використаємо ми місцеве радіо або телебачення?
  
• чию професійну допомогу ми маємо можливість отримати (подумайте про залучення фахівців: фотографів, дизайнерів, журналістів тощо)?
  
• чи можливі безкоштовні публікації?
  

Пам’ятайте, що успішна кампанія в ЗМІ далеко не завжди залежить від значних коштів або зусиль. Передусім, це стосується передачі повідомлення виборцям і членам партії, ефективно використовуючи зв’язок через ЗМІ. Тому тут дуже важливо знати наскільки різноспрямовано працюють ЗМІ. Невмотивоване використання ЗМІ є вельми ризикованим. Ви повинні запитати себе: “Що саме я можу розповісти виборцеві, використовуючи ці ЗМІ; хто є одержувачем повідомлення; чи забезпечують мені ці ЗМІ достатньо можливостей для передачі повідомлення аудиторії? Радіус дії Вашого повідомлення може суттєво змінюватися, залежно від типу кампанії та регіону, в якому вона відбувається. Але незалежно від того чи велика планується кампанія чи маленька, на регіональному чи національному рівні план даної кампанії повинен бути бездоганним. (Див. також 3.3 “Рекламна кампанія в засобах масової інформації” у частині ІІІ).


^ ЧАСТИНА ІІІ

УЧАСТЬ У ВИБОРЧОМУ ПРОЦЕСІ


РОЗДІЛ 1. ТЕМАТИЧНИЙ ПІДХІД ДО ПРОВЕДЕННЯ КАМПАНІЇ


1.1 Проведення кампанії і тематичний метод.


Загальні положення

Виборчі кампанії найчастіше розробляються відповідно до встановленої і визнаної моделі. Виборчі команди, відповідальні за кампанії, докладають титанічних зусиль, аби вибори пройшли успішно. Та чи є результати виборчої гонки адекватними їхнім зусиллям?

Кампанії копіюються з попередніх, інколи з незначними змінами, що залежить головним чином від виду виборчої кампанії – парламент, місцева рада тощо. З часом люди звикають до подібного стандартного підходу і дана модель використовується як на національному, так і на місцевому рівнях.

Виборча кампанія може бути організована у різний спосіб. Дедалі частіше застосовується так званий “тематичний підхід”. Відсутність попереднього теоретичного осмислення і планування передвиборчої кампанії нерідко спричиняється до виникнення значної кількості проблем. Наприклад, виникає чимало непорозумінь із втіленням проектів у життя, коли заходи, котрі дозволили б досягнути мети, не були сплановані чітко.

До виникнення труднощів спричиняється також і те, що нерідко інформація вчасно не повідомляється і не пояснюється залученим до виборчої кампанії людям і, як наслідок, реалізація проекту втрачає необхідну цілісність та впорядкованість. Крім того, досить часто виникають проблеми, спричинені нечітким уявленням про стартові умови: обсяг фінансування, часові межі, організаційні можливості тощо. Подібні ускладнення нерідко виникають у зв’язку із відсутністю хорошого організатора, котрий зумів би чітко визначити обов’язки і повноваження кожного з команди кандидата чи партії.

Все це знайомі проблеми для організаторів виборної кампанії. Отже, спочатку слід добре подумати, спланувати, визначити заходи, що допоможуть досягнути мети, і лише після того – діяти. Саме тематичний підхід неабияк допоможе Вам у цьому.


Тематичний підхід

Метод тематичного підходу характеризується різноплановістю і має чимало переваг порівняно зі звичайним підходом. Реалізація кожного проекту передбачає три основні етапи, тобто:

• період осмислення;
  
• період реалізації;
  
• період оцінки.
  

Кожен із вищеназваних періодів є однаково важливим і відрізняється від інших такими особливостями:

• характером подій, що відбуваються;
  
• тривалістю кожного з періодів;
  
• кількістю доступних засобів у кожному з періодів;
  

Основними принципами тематичного підходу є такі:

• “спочатку думай, потім дій”;
  
• “невірний початок неминуче негативно позначиться на подальшому розвитку кампанії”;
  
• “спочатку загальна схема, згодом детальне опрацювання (від загального до часткового)”;
  
• творчий підхід до осмислення кампанії (не приділяйте занадто багато уваги деталям, випрацьовуючи загальну концепцію, – пізніше Ви зможете приділити цьому більше уваги);
  
• багаторазове осмислення проекту. Осмисліть ситуацію з позицій сьогодення. Тут необхідно чітко розрізняти мету, якої б Ви хотіли досягнути в майбутньому, і ситуацію нинішню, оскільки розуміння проблем сьогодення є запорукою успіху їх вирішення в майбутньому.
  

Поділ роботи на періоди відповідає поділу на своєрідні логічні кроки, виконання яких забезпечить досягнення бажаного результату. Особливо уважно необхідно слідкувати за тим, щоб робота у всіх трьох частинах реалізації проекту виконувалася систематизовано: на кожному з них мають виконуватися лише йому властиві завдання.


Від визначення стратегії до оцінки результатів кампанії

Виборча кампанія – яскравий приклад “проекту”. Це – робота, що в ній співпрацює певна кількість експертів і доступні організаційні засоби. Кампанія реалізується поетапно, як приклад можна навести такий поділ:

1. ^ Етап визначення стратегії. Написання загального плану кампанії. Наприклад, формулювання центрального повідомлення кампанії (її “місія”); визначення цільових груп; вибір підходу; формулювання гасла виборів тощо;
   
2. ^ Етап планування. На цьому етапі плани мають бути викладені в письмовій формі, подальша діяльність повинна бути сформульована згідно зі стратегією, що була визначена на першому етапі;
   
3. Етап мобілізації – інформування команди, що опікується реалізацією кампанії щодо всіх планів наміченої діяльності.
   
4. Етап реалізації – виконання планів кампанії;
   
5. Етап оцінки – підведення підсумків, оцінювання результатів кампанії, висновки тощо.
   

Тривалість кожного з етапів визначається залежно від доступних ресурсів і мобільності виборчої команди, але з огляду на те, що

безпосередньо перед виборами часу завжди бракує, починати виборчу кампанію варто найпізніше за рік до дня виборів . Етап визначення стратегії, один із найдовших у загальній структурі кампанії, потребує ретельного осмислення задля того, щоб підійти до конкретики у всеозброєнні.

На кожному з названих вище п’яти етапів передбачається виконання різноманітних заходів, що спрямовані на вдале попереднє планування та успішну реалізацію виборчої кампанії. На кожній стадії загалом розрізняються два види діяльності.

По-перше, діяльність, спрямована на теоретичне осмислення змісту кампанії, що є незамінною для вдалої її реалізації (написання і видання книг, брошур, листівок, підготовка презентації виборчої програми тощо).

По-друге, діяльність, що має своїм завданням практичну реалізацію: вона передбачає втілення попередніх теоретичних розробок у життя якомога ефективнішим способом.


Роль виборчої команди і керівника кампанії

Організовувати передвиборчу кампанію можна різними шляхами. Проте, якій би моделі не було надано перевагу, команда, що працює над реалізацією кампанії, має такі функції:

• визначення загальної політики: ця функція має своїм завданням формулювання мети, планів і стратегії;
  
• виконання: в цій функції центральним є втілення в життя плану кампанії;
  
• контроль: ця функція передбачає контролювання діяльності відповідно до попередньо визначеного змісту;
  
• координування: ця функція має на меті координацію діяльності і в цьому чільна роль належить організаторові виборчої кампанії, на якого покладено відповідальність за її успішність.
  

^ 1.2 Стратегія та її формулювання


Що таке стратегія?

Досить часто поняття стратегія та реалізація проекту не розрізняють. Вони й справді вельми близькі та взаємопов’язані. Найпоширеніше визначення стратегії є таким: стратегія – це “колективне прагнення певної організації досягнути визначеної мети, чітко сформульоване і втілене в життя”. Спробуємо деталізувати основні поняття цього визначення:

1) колективне: важливо досягнути визначеної мети разом, групою (наприклад, групою членів партії), виборчою командою тощо.

2) прагнення: намагання досягнути певної мети.

3) визначеність: стратегія має бути чітко сформульована й оформлена на папері.

4) реалізація: втілення прагнення в життя.


Загалом, стратегія пов’язана із ЩОДЕННОЮ діяльністю організації: вмотивовує рішення, що приймаються членами останньої, визначає заходи, що їх проводить організація. Отже, усі члени організації неодмінно повинні бути добре обізнані зі стратегією.

Інакше кажучи, стратегія – це своєрідна мотивація існування цілої організації. Вона повинна усвідомлюватися й пропагуватися всіма членами цієї організації.


Цілі стратегії

Цілі стратегії, зазвичай, визначаються такими термінами:

• продукт або послуги: “Що ми повинні робити”?
  
• цільові групи або ринок: “Для кого”?
  
• підхід: “Яким чином”?
  

Коротко, ми повинні відповісти на питання: “що ми повинні робити, для кого і в який спосіб”? У політиці, це передбачає визначення відповідно політичних тем, цільових груп і стилю підходу.


Стратегія: наскільки корисною вона може бути?

Яким чином ми можемо скористатися стратегією для отримання якнайкращих результатів? Як саме потрібно застосовувати стратегічні настанови на практиці? Зрештою, чому стратегія є настільки важливою? Підсумуємо, визначивши найголовніші моменти:

• стратегія чітко демонструє “обличчя” партії (організації), увиразнюючи його риси. Ці риси мають бути очевидними для всіх – як для членів організації, так і для сторонніх осіб;
  

• стратегія особливо акцентує увагу на своєрідності партії (організації) порівняно з подібними до неї структурами, тобто демонструє її спільні й відмінні риси;
  
• стратегія є основою або, інакше, структурою планування. Вона передбачає дотримання стратегічних принципів для коротко- та середньотривалих планів. У розрізі виборчої кампанії це можна сформулювати таким чином: “не лише здобути якомога більше голосів на поточних виборах, але й цілеспрямовано зміцнювати свій електорат”;
  

• стратегія є своєрідною настановою для щоденної діяльності. Усвідомивши суть стратегії, кожен член організації знатиме, як чинити в тій чи іншій ситуації. Зрештою, саме на основі стратегії політичні партії та окремі кандидати складають план виборчої кампанії.
  

• стратегія окреслює шлях до бажаних наслідків. Формулювання стратегії повинно запропонувати критерії для досягнення визначеного результату;
  

• стратегія може слугувати своєрідним стимулом, адже вона є “колективним прагненням” певної групи людей. Завдяки стратегії, розрізнені індивідуальні прагнення поєднуються в єдине ціле.
  

^ РОЗДІЛ 2. ЕТАП ВИЗНАЧЕННЯ СТРАТЕГІЇ


2.1 Формулювання повідомлення кампанії і стратегічне планування


“Спочатку думай, потім дій”

Планування кампанії завжди потребує досить тривалої роботи, адже ефективність у даному разі є провідним чинником. Саме від вдалої організації (а отже, й планування) залежить результативність кампанії. У цьому розділі ми детальніше проаналізуємо 1-й крок – осмислення виборчої кампанії, у зв’язку з чим детально розглянемо питання визначення та формулювання стратегії, а також питання формулювання повідомлення кампанії.

Отже, стратегія визначає “що ми повинні робити, для кого і в який спосіб”. Ми плануємо застосувати цей принцип до створення певної кампанії, складаючи стратегічний план і формулюючи повідомлення кампанії. Повідомлення сприяє зміцненню стратегії та підсиленню самої кампанії, запобігаючи її руйнації. Нижче ми зупинимося на питанні практичної організації кампанії. Там ми особливо наголосимо на важливості узгодженості між діями та метою кампанії, а також злагодженості в роботі усіх залучених до кампанії осіб: виборчої команди, партійних лідерів, кандидатів, добровольців тощо.


Визначення бажаних результатів кампанії

Насамперед необхідно відповісти на питання: “яких результатів ми прагнемо досягнути в ході виборчої кампанії?” Нерідко на виборах до місцевих органів влади стратегічна мета кампанії може бути доволі загальною: отримати якомога більше голосів (отримати депутатський мандат, здобути певну кількість місць у місцевій раді тощо). На виборах до парламенту мета повинна бути сформульована конкретніше: наприклад, подолати 4%-й бар’єр, створити партійну фракцію, сформувати парламентську більшість тощо. Значення чітко визначеного бажаного результату кампанії полягає в узгодженні стратегії і повідомлення кампанії. Навіть “найпростіша” мета: “отримати якомога більше голосів” потребує грунтовного осмислення цілого ряду питань, наприклад, де можна здобути найбільшу підтримку, в якій місцевості, в яких цільових групах, на основі якої теми, з яким повідомленням тощо.


Повідомлення кампанії

Коли стратегічну мету сформульовано, можна приділити увагу формулюванню повідомлення кампанії і більш детальному викладенню цих чинників у конкретних планах діяльності. Повідомлення кампанії – це власне те, що партія прагне донести до рядового виборця: сукупність теоретичних прагнень і практичної діяльності (наприклад, гуманістичні цінності є теоретичною основою нашої політики і ми прагнемо, щоб усі люди

керувалися ними, що забезпечить зміцнення їхнього добробуту, а те, як ми це хочемо зробити, є практичною стороною нашої діяльності). Іншими словами, у повідомленні пояснюються особливості Вашої партії, його завдання і цілі, а також шляхи їх досягнення. Формулювання такого повідомлення є особливо важливим, оскільки, з одного боку, не до всіх виборців можна застосувати однаковий підхід, з іншого – виборці не роблять свій вибір на основі детального порівняння партійних програм, а потребують вагомих аргументів на користь тієї чи іншої партії. Саме ці аргументи і повинні стати складовими частинами повідомлення кампанії.

Насамперед потрібно створити у виборців загальне враження про партію та партійну програму. Сформулювавши загальне (деякою мірою абстрактне) повідомлення, Ви повинні детально розробити його у стратегічному плані, наповнити реальним змістом, визначивши теми, цільові групи і стиль кампанії.


Стратегічне планування кампанії

Вище ми сформулювали головні питання для визначення стратегії: “що ми повинні робити, для кого і в який спосіб?”. Конкретизувати ці загальні принципи, можна за допомогою таких питань:

• яка тема буде центральною у нашому повідомленні виборцям?
  
• на які цільові групи ми розраховуємо?
  
• який стиль визначатиме нашу роботу?
  

Це – питання, що відіграють центральну роль у стратегічному плануванні.


^ Теми та гасла кампанії

Визначивши цілі та завдання, що їх ми перед собою ставимо, а також проблеми, на які варто звернути увагу, необхідно втілити це в конкретні гасла та розробити в конкретних темах. Певна річ, усе в партійній програмі тією чи іншою мірою заслуговує на увагу, але тут необхідно зуміти обрати саме ту проблематику, спрямованість на яку ілюструє своєрідність Вашої партії та його орієнтацію на певні цільові групи. Очевидно, що ці теми повинні відповідати обраному стилю і навіть великою мірою визначати цей стиль. Таким чином, і тематика, і гасла, і стиль роботи тісно пов’язані між собою.

Участь національного секретаріату партії у виробленні тем і гасел кампанії залежить від виду виборів. Так, для парламентських виборів, бажано, щоб усі теми і гасла були спільними для всієї території держави; для виборів до місцевих рад, більшу роль у цьому питанні повинні відігравати регіональні організації.

Необхідно, щоб у формулюванні тем прочитувалася й увиразнювалася мета кампанії і обрана стратегія. Визначена тематика повинна деталізуватися в доповідях кандидатів, у плануванні діяльності, у плані засобів масової інформації, в агітаційних матеріалах тощо.

Важливо також мати ефективне гасло, яке повинно віддзеркалювати найголовніший момент Вашого повідомлення, відображати імідж, який прагне собі створити партія, і бути пристосованим до певних цільових груп. Гасла повинні бути прямолінійними і якомога чіткішими¹.


^ Цільові групи

На основі сформульованого повідомлення, можуть бути відібрані цільові групи, на які воно розраховане (наприклад, пенсіонери, молоді люди, соціально незахищені тощо). Це – саме той електорат, підтримку якого Ви намагаєтесь здобути. У процесі визначення цільових груп особливу роль відіграє аналіз попередніх виборів. Спробуйте з’ясувати, у яких групах виборців Ви традиційно маєте підтримку і як їхня кількість змінюється у різних виборчих кампаніях.


^ Стиль кампанії

Варто також приділити увагу вибору певного стилю роботи організації загалом та окремих кандидатів у процесі виборчої кампанії. Стиль кампанії визначається ступенем Вашої взаємодії з іншими інституціями під час виборчої кампанії, а також ставленням до опонентів. Так, наприклад, Ви можете розширити своє коло спілкування, активно працюючи в ході виборчої кампанії з різного роду організаціями (і тим самим здобуваючи імідж широкого руху), а можете, навпаки, обмежитися вузьким колом однопартійців. Так само, Ви можете дотримуватися “агресивного” стилю, жорстко опонуючи існуючій владі чи конкурентам, а можете домовитися на самому початку кампанії, що за жодних умов не “поливатимете брудом” своїх опонентів.

Звісно, дві вищеперелічені характеристики (спілкування в ході кампанії та ставлення до опонентів) є найбільш загальними аспектами вироблення стилю. Визначаючи його, Ви знайдете набагато більше рис, які необхідно врахувати в подальшій роботі.


Фінансування

Обсяг фінансування є важливою передумовою для стратегічного планування виборчої кампанії. Певна річ, такі речі, як реклама в засобах масової інформації (особливо на телебаченні) може виявитися надто дорогим задоволенням. Важливо, щоб бухгалтер виборчої команди заздалегідь перевірив чи надійшли кошти, передбачені бюджетом, і загалом на яку суму можна розраховувати.

Пошук коштів завжди є і буде одним із найскладніших етапів підготовки до виборчій кампанії і навряд чи можна давати готові рецепти стосовно цього тонкого питання. Але все ж таки, якщо Ви передбачаєте, що із фінансуванням неодмінно виникнуть труднощі, прислухайтесь до таких порад:

• беручи до уваги кошторис витрат попередніх виборів, можна приблизно вирахувати суму коштів, яку щороку необхідно відкладати спеціально для потреб наступної виборчої кампанії. Ця сума може формуватись із членських внесків, пожертвувань від організацій тощо;
  

• слід досить обережно підходити до визначення вартості тієї чи іншої акції. Далеко не кожний захід кампанії обов’язково є дорогим, інколи речі, які не коштують майже нічого, значно дієвіші аніж дорогі брошури з високоякісною поліграфією (безкоштовні публікації можуть служити прикладом). Нижче ми зупинимося на засобах, за допомогою яких можна розраховувати на безкоштовну рекламу;
  

• продаж інформаційних матеріалів, наприклад, партійної літератури. Пам’ятайте, що навіть невелика фінансова допомога Вам ніколи не завадить.
  

• скористайтеся рекламою під час передвиборчої кампанії, аби збільшити кількість членів партії. Якщо Ваша кампанія добре організована, обов’язково знайдуться добровольці, котрі захочуть Вам допомогти.
  

^ 2.2 Визначення передвиборчої позиції партії


Загальні положення

Керуючись девізом “Спочатку думай, потім дій”, у цьому розділі ми критично проаналізуємо власне становище. Ваша партія, подібно до інших організацій, має програмові принципи, що є обов’язковими для дотримання усіма його членами. Для кожної нової кампанії, формулювання виборчої програми на основі цих принципів, показує те, що являє собою партія на сьогоднішній момент на конкретному адміністративному рівні. У формулюванні стратегії кампанії, важливо знати свої сильні і слабкі сторони, а також рівень сприйняття партії виборцями. Саме аналіз позитивів і негативів допоможе Вам якнайвдаліше сформулювати стратегію кампанії.

Мета: визначити яким чином ми можемо використати наші сильні і виправити слабкі сторони. Елементами цього аналізу можуть бути:

• результати останніх виборів;
  
• очікувані результати виборів на основі опитування громадської думки;
  
• відмінності між результатами місцевих виборів у різних регіонах і між різними місцевостями однієї ради;
  
• виборчі показники конкуруючих партій.
  

П’ять складових визначення позиції партії

З метою визначення своєї позиції перед початком виборчої кампанії, про що йшлося вище, доцільно здійснити такі дослідження:

1. Аналіз результатів попередніх виборів
   
2. Аналіз сильних і слабких сторін
   
3. Аналіз конкурентноспроможності
   
4. Аналіз визначення переваг
   
5. Якісний аналіз
   

Перераховані дослідження є лише допоміжними засобами, оскільки головною рушійною силою повинні стати політичні переконання, партійні принципи. Скажімо, дбайливість та ентузіазм – питання не техніки, а внутрішнього переконання і свідомого ставлення до виконуваної роботи.

Але цілком очевидно, що в разі ефективного використання вищевказаних засобів, кампанія може бути організована ефективніше та дієвіше. Майже завжди гроші та різноманітні організаційні засоби є дефіцитом, і саме за допомогою додаткових досліджень Ви зможете підвищити результативність кампанії в умовах обмеженого фінансування.


^ Аналіз результатів попередніх виборів

Яким би природним це не здавалося, варто ще раз наголосити на важливості ретельного вивчення та аналізу результатів попередніх виборів. Бажано, щоб цей аналіз охоплював дані не лише по кожній області, але й по регіонах у межах областей.

Результати виборів, зазвичай, демонструють певні закономірності – моделі, які, тим не менше, можуть суттєво змінюватися під час наступних виборів. Визначення подібних закономірностей є вельми істотним фактором у плануванні виборчої діяльності.

Організація кампанії не повинна бути суто теоретичною. Аби сподівання якнайкращих результатів не були марними, завжди корисно вивчити дані опитувань і соціологічних досліджень. Загальнонаціональні передвиборчі прогнози не дають абсолютно вірної інформації, а лише середнє узагальнення, для Вас же важливо точно знати позицію партії на місцевому та національному рівнях. Різноманітні дані можуть бути корисними для визначення тенденцій: чи перебуває партія на підйомі, чи є її положення стабільним, чи не зазнає вона спаду популярності? Національний секретаріат Вашої партії обов’язково повинен проаналізувати результати попередніх виборів, які можна отримати з окружних і територіальних комісій. На які аспекти, насамперед, необхідно звернути увагу, аналізуючи подібну інформацію?

• дані, що свідчать про зміну поведінки виборців: наприклад, наскільки активно відвідують виборчі дільниці виборці місцевості Х або Y?
  
• який підхід застосувати до “стабільного” електорату і як бути з “плаваючими” виборцями? Чи однакова кількість виборців бере участь у виборах чи існують якісь значні зміни?
  

• чи спостерігається “дрейфування” виборців від Вашої партії до інших? Якщо Ваша партія втрачає голоси, то, орієнтовно, до якої партії (чи партій) вони передаються? І якщо Ваша партія виграє голоси; то від яких партій вони переходять? Іншими словами, яким є електорат Вашої партії і чи може партія розраховувати на електорат інших партій?
  
• у яких регіонах переважно сконцентровані виборці, що підтримують Вашу партію і де їх немає взагалі? Відповідь на це питання допоможе якомога ефективніше реалізувати рекламну кампанію в засобах масової інформації.
  

На основі подібного аналізу, можуть бути визначені імовірні результати для певного регіону в цілому, а також для конкретних місцевостей і житлових кварталів зокрема.


^ Аналіз сильних і слабких сторін

Аналіз сильних і слабких сторін є другим важливим дослідженням. Особливо корисно знати і пам’ятати про власні позитиви і негативи. Інколи “сильні сторони” є наслідком власної поведінки – іноді вони належать виключно до “компетенції” фортуни і впливати на них майже неможливо. Прикладом такої удачі може бути ситуація, за якої слабкі сторони іншої партії стають для людей стимулом голосувати за Вашу партію. Отже, визначення сильних і слабких сторін групою з розробки стратегії на основі нижченаведеної схеми є необхідним елементом у процесі розробки плану кампанії.

Так, події, на які виборча команда спроможна вплинути, слід визначати як “внутрішні”; події, на які безпосередньо вплинути не можна – як “зовнішні” (наприклад, геополітичні реалії, соціально-економічна ситуація тощо). Згодом визначення сильних і слабких сторін може стати основою для розробки стратегічних планів.

За таким самим принципом можна оцінити потенціал головних конкуруючих партій, аби заздалегідь знати в чому вони поступаються, а в чому, навпаки, є сильнішими. Це полегшить Вам роботу в ході виборчої кампанії.

Приклад аналізу сильних і слабких сторін

^ Внутрішні чинники	Зовнішні чинники
Стимулюючі
1.Наявність стабільного електорату.	1.Слабкі сторони інших партій.
2.Вдало складений план виборчої кампанії.
3.Вдало дібрана виборча команда.
4.Привабливий список кандидатів.
5.Авторитетний лідер партійного списку.
Обмежуючі
1.Брак трудових ресурсів.	1.Соціально-економічна ситуація.
2.Брак коштів.	2.Сильні конкуруючі партії.
3.Незадовільна робота із ЗМІ