Секція 1 товарознавство та ринок непродовольчих товарів теплоаккумулирующие материалы на основе фазовых превращений

Вид материала

Документы

Содержание Методи дослідження вмісту білка в ковбасних виробах для дитячого харчування Высококачественные продукты из мяса Казанский кооперативный институт, г. Казань Мясная продуктивность как показатель потребительских свойств мяса овец И.Ю. Суржанская Формування споживчих властивостей продуктів, які містять тропічні олії Товарознавчі аспекти дослідження якості йогуртів імпортного та вітчизняного виробництва Аналіз нормативних вимог до зерна пшениці Дослідження віку коньяків, що реалізуються на Оцінка антиоксидантних властивостей З.П. Рачинська Позиціонування і фальсифікація кави Аналіз ситуації на вітчизняному ринку Способи транспортування і зберігання цукру Проблеми виноробної галузі україни в процесі євроінтеграції

Подобный материал:

• Правила торгівлі на ринках м. Лозова Загальні положення, 262.58kb.
• Питання для підготовки до модульного контролю знань по курсу " Матеріалознавство, 28.68kb.
• План Вступ. Ринок монополістичної конкуренції. Диференціація як своєрідне суперництво., 40.01kb.
• Тематичний план з курсу "Світовий ринок товарів І послуг" для студентів ІV курсу спец., 74.03kb.
• Програма вступних випробувань з фахових дисциплін спеціальності «товарознавство І торговельне, 1318.41kb.
• Вступ, 361.14kb.
• Диагностика и методы исследования фазовых и структурных превращений в многокомпонентных, 555.92kb.
• Секція включає вирощування рослинних І тваринних природних ресурсів, 8714.6kb.
• Товарознавство продовольчих товарів” Теоретичні основи товарознавства продовольчих, 214.44kb.
• Програма фахового вступного випробування зі спеціальності 03051003 „Експертиза товарів, 287.95kb.

МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ВМІСТУ БІЛКА В КОВБАСНИХ ВИРОБАХ ДЛЯ ДИТЯЧОГО ХАРЧУВАННЯ


І.В. Коняк, аспірант

Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, м. Чернівці


На сучасному етапі розвитку харчової промисловості особливо актуальним є питання якості товарів, яку слід розглядати в контексті харчової безпеки. Показники якості виражають кількісну характеристику властивостей певної продукції. Згідно ДСТУ 3993-2000 властивість товару – це об’єктивна особливість його, що проявляється у сфері товарного обігу, споживання або експлуатації. При дослідженні показники якості харчового продукту прийнято поділяти на органолептичні, фізико-хімічні та мікробіологічні.

Що стосується якості продуктів для дитячого харчування загалом, та ковбасних виробів зокрема, то основними їх фізико-хімічними показниками, що потребують визначення є вміст білку, жиру, вологи, солі, крохмалю тощо. Безперечно, особливе значення має перевірка безпечності такої продукції, тобто наявності патогенних мікроорганізмів та токсичних речовин.

Ковбасні вироби, що призначені для харчування дітей є, в першу чергу, джерелом білку. Білки – це основний пластичний матеріал, необхідний для формування клітин тканин та органів, утворення ферментних систем, ряду гормонів. Частка тваринних білків у раціоні дітей повинна становити: для дітей раннього віку – 70-80%, шкільного віку – 60-70%. Тому при дослідженні ковбасних виробів особливе значення має кількісний і якісний вміст білків у продукті.

При зберіганні продуктів співвідношення білкового і небілкового азоту дозволяє визначити їх свіжість. Його можна визначити за методом Барнштейна-Штунцера. Метод заснований на тому, що білки з маси наважки виробу осаджують солями важких металів. Азот, що міститься в осаді відповідає білковому, а у фільтраті – небілковому. Отриманий осад висушують і визначають у ньому масову частку білкового азоту за К'єдалем. Масову частку небілкового азоту визначають у фільтраті або різницею між масовою часткою загального та білкового азоту

Масову частку загального білку можна визначити за допомогою методу К'єдаля. Принцип методу базується на визначенні масової частки азоту, що міститься в масі наважки продукту, з подальшим множенням її на масову частку білка.

Виділення азоту проводиться шляхом мінералізації (спалювання) маси наважки виробу сірчаною кислотою у присутності каталізатора. При спалюванні маси наважки виділяється аміак, який зв’язується надлишком сірчаної кислоти з утворенням сірчанокислого амонію. Під впливом концентрованого розчину гідроксиду натрію із сірчанокислого амонію виділяється аміак.

У присутності надлишку розчину гідроксиду натрію аміак переганяють у титрований розчин сірчаної кислоти. Масову частку загального азоту в масі наважки визначають за масою аміаку, що зв’язався із сірчаною кислотою.

Для визначення у продуктах масової частки сирого білка отриману масову частку загального азоту у відсотках множать на відповідний коефіцієнт.

Відомі інші методи для визначення кількості білка, зокрема Біуретовий метод, метод Лоурі, метод Бредфорда.

Біуретовий метод заснований на утворенні біуретового комплексу пептидних зв’язків білків з двовалентними іонами міді. При цьому використовують так званий "біуретовий реактив", що складається з КОН, CuSO4 і цитрату натрію. До переваг методу можна віднести його низьку чутливість до сторонніх речовин та невисоку похибку.

Метод Лоурі - один з колориметричних методів кількісного визначення білків в розчині. Він заснований на реакції реактиву Фоліна з фенольними радикалами деяких амінокислот, які входять до складу білків, в результаті якої утворюється сполука, яка надає синє забарвлення розчину білка. Метод дуже чутливий до наявності в розчині сторонніх відновників (що ускладнює його використання при визначенні білка в неочищених препаратах).

Метод Бредфорда заснований на реакції барвника кумассі з аргініном і гідрофобними амінокислотними залишками. Чутливість методу залежить від співвідношення концентрацій визначається білка і барвника: чим більше барвника, тим чутливішим метод.

Підсумовуючи вищевикладене, можна зробити висновок, що для визначення кількісного вмісту білка в ковбасних виробах існує достатньо велика кількість методів, що мають свої переваги та недоліки. Вибір методу залежить від умов дослідження, можливостей лабораторії та вимог, що висуваються до результатів.

Література:

1. ГОСТ 17444-76 Реактивы. Методы определения основного вещества азотсодержащих органических соединений и солей органических кислот
   
2. Димань Т.М. Екотрофологія. Основи безпечного харчування. Навчальний посібник / за наук. ред. Т.М. Димань. / Димань Т.М., Барановський М.М., Білявський Г.О. та ін. – К.: Лібра, 2006. – 304 с.
   
3. Касьянов Г.И. Технология продуктов детского питания/ Г.И. Касьянов/ [Учебник] для студ. ВУЗов: М.: Изд. центр «Академия». – 2003. – 224с.
   
4. Кнорре Д. Г. Биологическая химия. / Кнорре Д. Г., Мызина С. Д. — Москва: Высшая школа, 2000. — 479 с.
   

ВЫСОКОКАЧЕСТВЕННЫЕ ПРОДУКТЫ ИЗ МЯСА

МУСКУСНОЙ УТКИ


Д.В. Криштафович, к.т.н.

В.И. Криштафович, д.т.н., профессор

Российский университет кооперации, г. Москва

Д.Р.Залялиева

Казанский кооперативный институт, г. Казань


В последние годы в России увеличились темпы производства не только мяса кур, цыплят–бройлеров, но и другой птицы, в частности наблюдается увеличение производства мяса уток. Определенную перспективу для увеличения производства мяса птицы представляет разведение мускусных уток, которые в дальнейшем могут составить конкуренцию широко распространенным кроссам пекинских уток.

Мясо уток входит в ряд наиболее ценных белковых продуктов, имеющих высокую пищевую ценность и обеспечивающих потребности организма в белках, липидах, минеральных веществах, витаминах. Учитывая уникальность некоторых химических компонентов мяса мускусных уток, их биологическую ценность, представляет интерес обоснование возможности более широкого использования этого вида сырья в производстве продуктов питания.

Одним из перспективных и востребованных направлений глубокой переработки мяса уток является производство натуральных полуфабрикатов, которые являются натуральными мясными продуктами, имеющими высокие кулинарно-технологические свойства и позволяющими освобождать потребителя от трудоёмкой первичной обработки сырых продуктов. При этом основой наиболее рационального использования сырья в торговле и птицеперерабатывающей промышленности является применение прогрессив-ных схем разделки тушек птицы. Из множества возможных схем разделки тушек птицы наиболее целесообразной является анатомическая разделка, когда от тушки отделяются ее части по строго контролируемым точкам и линиям.

Результаты проведенных исследований показали, что большую долю массы тушек мускусных уток составляют грудки (38,1 %) и окорочка (19,5 %), доля спинно–лопаточных и пояснично-крестцовых частей составляет (36,6 %). Мышечная ткань тушек мускусных уток сосредоточена в грудках и окорочках (44,0% и 55,0 % соответственно) и существенно меньшая ее часть находится в спинно–лопаточной и пояснично-крестцовой частях тушки (38,0 %). При этом соотношение белок: жир в полуфабрикатах составило: в окорочке - 1:0,86; в четвертине - 1:0,96; в грудке - 1:0,77, т.е. полуфабрикаты являются источниками белка и легко усвояемого жира, полностью отвечают физиологическим требованиям и имеют хорошую усвояемость.

Установлено, что значительных различий в аминокислотном составе окорочка и грудки мускусной утки не наблюдается. Наибольший удельный вес приходится на заменимые аминокислоты, среди которых преобладают: глутаминовая, аспарагиновая кислоты и глицин. Суммарное содержание незаменимых аминокислот и в грудке, и в окорочке выше, чем в идеальном белке. Из незаменимых аминокислот больше всего содержится лейцина, фенилаланина+тирозина и лизина.

Изучение жирнокислотного состава полуфабрикатов показало, что наибольший удельный вес в общем содержании занимают ненасыщенные жирные кислоты в грудке (66,5%), а в окорочке (69,54%), из мононенасыщенных жирных кислот основная доля приходится на олеиновую кислоту в грудке (32,1%), а в окорочке (38,1%). Липиды мяса окорочков и грудки мускусной утки содержат около 19 % линолевой и около 3% линоленовой кислоты.

Натуральные полуфабрикаты богаты калием, фосфором, натрием и йодом, необходимым для организма человека. Витамины в полуфабрикатах из мяса мускусных уток присутствуют в небольших количествах, в основном витамины группы В и витамин А.

Полученные результаты свидетельствуют о высокой пищевой и биологической ценности натуральных полуфабрикатов из мяса мускусных уток, которые можно рекомендовать, в том числе и для диетического питания.

В настоящее время значительная часть мяса птицы подвергается также термообработке, анализ литературных данных показал, что наиболее распостраненными способами тепловой обработки являются гриль, обжаривание, запекание, приготовление продуктов в пароконвектомате. На следующем этапе была проведена оценка потребительских свойств мяса утки мускусной, запеченной традиционным способом в жарочном шкафу и в пароконвектомате.

Сравнение органолептических показателей образцов, приготовленных в пароконвектомате в комбинированном режиме и запекания в жарочном шкафу, выявило преимущества первого из рассматриваемых методов обработки по таким признакам как внешний вид, консистенция, сочность, вкус. В этом случае изделия получаются с равномерным колером, обладают нежной консистенцией, сочностью, с хорошим вкусом и ароматом.

Установлено, что применение исследуемого режима тепловой обработки в пароконвектомате позволяет, в сравнении с традиционным методом, со-кратить продолжительность тепловой обработки тушек мускусных уток – на 33 %. Установлено, что при приготовлении цельной тушки мускусной утки потери массы составляют в пароконвектомате 18,6 %, при запекании в жарочном шкафу – 28%. У кулинарной продукции, приготовленной в пароконвектомате, отмечается увеличение выхода готового продукта на 9,4 %.

На следующем этапе была проведена оценка потребительских свойств утки мускусной, запеченной в пароконвектомате.

Мясо утки мускусной запеченной, полученное при запекании в пароконветомате имеет высокие органолептические показатели, содержит все незаменимые аминокислоты, витамины А и группы В, имеет оптимальное соотношение белка и жира, а также оптимальное соотношение насыщенных и ненасыщенных жирных кислот и отличается высокой переваримостью.

Таким образом, проведенные исследования показали, что запекание мяса мускусной утки в пароконвектомате позволяет сократить продолжительность тепловой обработки, уменьшить потери массы и увеличить выход готового продукта в сравнении с традиционным методом запекания в жарочном шкафу.


МЯСНАЯ ПРОДУКТИВНОСТЬ КАК ПОКАЗАТЕЛЬ ПОТРЕБИТЕЛЬСКИХ СВОЙСТВ МЯСА ОВЕЦ


В.И. Криштафович, д.т.н., профессор

А.В. Маракова, аспирант

Российский университет кооперации, г. Москва

И.Ю. Суржанская, к.т.н., доцент

Саратовский государственный аграрный университет, г. Саратов


Качественные характеристики мясного сырья складываются не только из показателей биологической и энергетической ценности мяса. Большое значение на формирование качества мяса оказывают прижизненные факторы, связанные с ростом, условиями кормления и содержания, породными особенностями и возрастом животных. Наибольшую пищевую ценность представляет мышечная ткань мяса, количество которой является основополагающим показателем при оценке мясной продуктивности. В свою очередь, именно мясная продуктивность, выражается количеством и качеством получаемого мяса и жира.

Одним из важнейших показателей оценки мясной продуктивности является живая масса – показатель, который предопределяется биологическими и породными особенностями, кормлением и уходом за животными.

Опыт проводился в сельскохозяйственном предприятии Саратовской области. В качестве объектов исследования были выбраны овцы ставропольской породы и помесные овцы ставропольской×эдильбаевской породы в возрасте до 1 года.

В проведенном исследовании живая масса рассматривалась нами как основной показатель роста и развития подопытных животных. Анализируя полученные результаты, можно отметить, что живая масса помесей превосходила живую массу чистопородных животных во все возрастные периоды. По живой массе помесные животные превосходят чистопородных в возрасте 2 месяцев на 1,84 кг, в возрасте 4 месяцев – 4,3 кг, в возрасте 6 месяцев – 6,83 кг, в возрасте 8 месяцев – 7,72, в возрасте 10 месяцев – 8,14 кг, в возрасте 12 месяцев – 8,83 кг. Это объясняется тем, что помесные овцы имеют более высокие показатели мясной продуктивности, обусловленные их породными особенностями, по сравнению со ставропольскими овцами.

По ГОСТ 52843-2007 «Овцы и козы для убоя. Баранина, ягнятина и козлятина в тушах. Технические условия» молодняк овец в зависимости от живой массы подразделяют на четыре класса: экстра, первый, второй и третий.

Анализ данных свидетельствуют о том, что живая масса чистопородных животных в возрасте 6 месяцев соответствует третьему классу (27-33 кг), а живая помесных овец в том же возрасте соответствует второму классу (33 - 38 кг). А уже в 8 месяцев живая масса опытной группы животных соответствует классу экстра (св. 44 кг), в то время как живая масса контрольной группы – второму классу. Данные показатели еще раз подтверждают положительное влияние скрещивания данных пород.

Для более полной оценки мясной продуктивности и качества мяса молодых овец используют данные среднесуточного и абсолютного прироста мышечной ткани, которые характеризуют рост и развитие животных. Из полученных данных видно, что абсолютный прирост массы помесных овец за весь рассматриваемый период был выше, чем чистопородных. Так в 4 месяца выше на 2,46 кг, в 6 месяцев – 2,53 кг, в 8 месяцев – 0,89, в 10 месяцев – 0,75, в 12 месяцев – 0,69 кг.

Главные показатели, по которым можно провести учет убойных качеств подопытных животных, считаются убойная масса и убойный выход. Исследованиями установлено, что у молодняка овец обеих групп все убойные показатели с возрастом повышаются. Полученные в ходе скрещивания помесные животные характеризовались более высокими убойными качествами во все исследуемые периоды выращивания, по сравнению с животными контрольной группы. Учитывая то, что исследуемые животные на протяжении всего эксперимента содержались в естественных кормовых угодьях, убойный выход их был достаточно высоким: контрольная группа – 44-47,7%, опытная – 45-48,4 %.

Мясо различных частей туши одного и того же животного различно по своему морфологическому составу. Результаты исследования соотношения мякоти и кости подопытных животных показывают, что количество мякотной части с увеличением возраста с 2-х до 12-ти месяцев увеличивается на 15,72 кг у чистопородных овец и на 20,13 кг у помесей (коэффициент корреляции 0,99, 1,00).

Одним из показателей морфологического состава, характеризующего упитанность овец, является коэффициент мясности. Максимальный коэффициент мясности установлен для мясных туш, полученных от животных ставропольская×эдильбаевская породы в возрасте 12 месяцев равен 4,63%, по сравнению с чистопородными – 3,84%.

Анализ сортового состава свидетельствует о том, что у помесных животных отмечается более высокий выход ценных отрубов первого сорта (тазобедренный, поясничный, лопаточно-спинной отруб), чем у овец контрольной группы. Отмечено, что по мере роста и развития животных масса отрубов, как первого, так и второго сорта постоянно увеличивается. При этом выход отрубов разных сортов, имеет обратно пропорциональную зависимость. Также с увеличением возраста овец с 2 до 12 месяцев масса отрубов первого сорта увеличивается до 84,4 % у чистопородного ставропольского молодняка и до 85,4 %у помесного молодняка, а выход отрубов второго сорта (зарез, предплечье и задняя голяшка) снижается.

Таким образом, в результате исследования установлено, что мясная продуктивность животных полученных результатом скрещивания ставропольской и эдильбаевской пород превосходит по всем параметрам чистопородных животных. Также стоит обратить особое внимание на то, что уже в возрасте 6-8 месяцев животные обеих групп имеют высокие показатели мясной продуктивности и могут давать туши, пригодные для реализации потребителю и для производства различных мясных продуктов.


ФОРМУВАННЯ СПОЖИВЧИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ ПРОДУКТІВ, ЯКІ МІСТЯТЬ ТРОПІЧНІ ОЛІЇ


Т.А. Кунділовська, к.т.н., доцент

Одеський національний економічний університет, м. Одеса


Тропічні олії широко використовуються в сучасних технологіях, пов’язаних з виробництвом комбінованих жирових продуктів, кондитерських, хлібобулочних виробів, косметичних засобів тощо. Асортимент продукції на основі тропічних олій та продуктів їхнього фракціонування постійно розширюється. Заміна традиційної сировини тропічними оліями дає можливість отримати продукти з покращеними споживчими властивостями, які задовольняють різноманітні потреби споживачів. При цьому властивості тропічних олій є найважливішим чинником формування споживчих властивостей продуктів.

Біологічна цінність тропічних олій характеризується вмістом жиророзчинних вітамінів (А, D, Е, К), насичених та ненасичених жирних кислот. Фізіологічна цінність – визначається ступенем засвоювання жирних кислот організмом. Як і інші харчові жири та олії, тропічні олії легко перетравлюються, абсорбуються і утилізуються організмом.

Пальмова, пальмоядрова, кокосова олії мають різний жирнокислотний склад, різне співвідношення насичених і ненасичених жирних кислот, різні фізико-хімічні й органолептичні властивості, і відповідно, різні сфери застосування.

Пальмова олія при кімнатній температурі має напівтверду консистенцію. Сира пальмова олія має насичений оранжево-червоний колір, в основному за рахунок великого вмісту каротину – 500 – 700 мг/кг, який складається на 90% з α - та β – каротину. Сира пальмова олія має характерний «горіховий» або «фруктовий» смак, який легко видаляється при обробці парою. При окисненні обробленої пальмової олії утворюється своєрідний фіалковий аромат. На окиснювальну стійкість пальмової олії впливає наявність в великій кількості β – каротину, який прискорює даний процес, тому при зберіганні кращі показники спостерігаються у повністю рафінованої та вибіленої пальмової олії, а не у сирої.

Пальмова олія містить майже однакові частини насичених та ненасичених жирних кислот. Високий вміст у її складі гліцериду дозволяє досягти необхідної щільності без гідрогенізації. Продукт стійкий до окислення і має великий термін зберігання, в тому числі й у жаркому кліматі, що обумовлює ергономічні властивості олії.

В пальмовій олії високий вміст мононенасичених жирних кислот у вигляді олеїнової кислоти. Включені в раціон харчування мононенасичені жирні кислоти, також як і поліненасичені жирні кислоти, допомагають знизити концентрацію ліпопротеїнового холестерину. Пальмова олія не містить холестерину.

Пальмоядрова олія схожа на кокосову своїм світлим кольором, швидким плавленням та високим вмістом лауринової та миристинової кислот, а також гарною окисною стабільністю, обумовленою низьким вмістом ненасичених жирних кислот. Сфери застосування у в якості інгредієнтів харчових продуктів кокосової та пальмоядрової олії ідентичні, наприклад, у виробництві морозива або замінників масла какао.

Проте невеликі відмінності у властивостях кокосової і пальмоядрової олій мають певне значення. У пальмоядровій олії міститься менше жирних кислот з середньою довжиною ланцюга і трохи більше олеїнової кислоти.

Пальмоядрова олія містить гліцериди з короткою та середньою довжиною ланцюга, схожі на гліцериди, присутні в вершковому маслі, що створюють ідентичний смак і забезпечують ту ж температуру плавлення. Цей ефект яскраво проявляється при використанні пальмоядрової олії в поєднанні з пальмовою олією при виробництві вершкового масла, що приводить до зниження температури плавлення.

При виробництві морозива пальмоядрову олію використовують як наповнювач, проте кокосову – для глазурі. Глазур на основі кокосової олії при покритті морозива утворює тонкий легкоплавкий шар, тане у роті одночасно з морозивом. Це особливо цінується споживачем.

Морозиво з пальмоядровою олією, на відміну від кокосової:

• зберігає властивий нейтральний смак протягом всього терміну зберігання (12 місяців) при температурі не вище мінус 18 °С;
  
• має більш «повний» смак, ніж морозиво з кокосовою олією, що більш характерно для морозива на основі молочного жиру.
  

Сучасні технології кондитерських виробів передбачають використання широкого спектру інгредієнтів – замінників масла какао. При виробництві лауринових замінників використовують тропічні олії лауринового типу, такі як пальмоядрову, кокосову олію та їх фракції, що мають тверду консистенцію при кімнатній температурі за високого вмісту насичених тригліцеридів. При виробництві нелауринових замінників необхідна твердість досягається гідрогенізацією рідких нелауринових олій, таких як соняшникова, рапсова, соєва, бавовняна. Процес гідрогенізації рідких олій супроводжується утворенням трансізомерів ненасичених жирних кислот. Рівень їх вмісту в нелауринових замінниках може досягати 50%, в той час як замінники лауринового типу не містять трансізомерів жирних кислот. Шкідливий вплив трансізомерів жирних кислот на здоров'я людини є доведеним фактом. Тому в усьому світі останньою тенденцією є розробка жирових продуктів, що не містять або містять незначні кількості трансізомерів жирних кислот. У зв'язку з цим замінники масла какао лауринового типу заслужено користуються все більшим попитом серед виробників кондитерських виробів.

Проте, широке використання тропічних олій обумовлює нагальну необхідність розробки заходів щодо ідентифікації та здійснення кваліфікованої товарознавчої експертизи товарів, які містять такі інгредієнти, захисту та убезпечення споживачів від недоброякісної продукції.


Товарознавчі аспекти дослідження якості йогуртів імпортного та вітчизняного виробництва


М.М. Мадані, к.т.н., доцент

К.В. Остапенко, магістр

Одеський національний економічний університет, м. Одеса


Цінним молочним продуктом, який останнім часом набув значної популярності, завдяки поєднанню вишуканого смаку і корисності є йогурт. Високий вміст білків і оптимальне співвідношення природного кальцію та фосфору, зумовлюють надзвичайну корисність йогуртів з точки зору раціонального харчування. Крім того, зважаючи на стабільний попит, вони виступають товаром, що добре продається і забезпечує високу рентабельність як виробникам, так і торговельним компаніям. Частота купівлі йогуртів споживачами розподіляється в такий спосіб: близько 70 % споживачів купують їх не менше 1 разу на тиждень, 10% - частіше ніж 1 раз на тиждень, і 20 % - рідше, ніж 1 раз на тиждень. Отже, враховуючи стабільність попиту на йогурти та перспективність розширення зовнішньоторговельних зв’язків України ^{актуальною для вітчизняних виробників є проблема забезпечення їх високої якості.}

В даній роботі наведені результати дослідження якості йогуртів різних виробників.

Об’єктами досліджень були обрані йогурти торгових марок, які достатньо відомі і поширені на українському ринку, а саме: полуничні йогурти: «Біла Лінія», 1,5% жирності; «Дольче від President», 2,5% жирності; «Злагода», 1,5 % жирності; «Чудо», 1,5% жирності; «Галичина», 2,5% жирності.

При проведенні товарознавчої експертизи йогуртів вітчизняного та імпортного виробництва визначали:

• органолептичні показники: смак, запах, консистенція, колір;
  
• фізико-хімічні показники: вміст жиру, кислотність, вміст сухих речовин.
  

Визначення даних показників якості здійснювали відповідно до вимог чинного в Україні ДСТУ 4343:2004.

За результатами органолептичної оцінки якості було встановлено, що кращим за кольором, консистенцією, смаком та запахом виявився йогурт торгової марки «Біла Лінія», у якого ці показники відповідали встановленим вимогам. Йогурт «Злагода» мав нехарактерний світло рожевий відтінок та невідчутний смак та запах, а йогурт «Чудо» – характеризувався надмірно інтенсивним рожевим кольором. Йогурт «Дольче від President» мав характерний в міру насичений колір, а смак та запах були добре вираженими.

Результати оцінки консистенції показали, що йогурт торгової марки «Галичина» був надмірно рідким, з наявністю газоутворення. Незначне газоутворення було відмічено також у йогурті «Злагода». За результатами органолептичних досліджень показників смаку слід відзначити, що досліджувані зразки йогуртів торгових марок «Біла лінія» та «Чудо», «Дольче» мали чистий, кисломолочний смак, без сторонніх, непритаманних недоброякісному продукту, присмаків, з добре вираженим присмаком полуниці. В той же час відмічено недостатньо виражений смак полуничного наповнювача у йогурті торгової марки «Галичина» та «Злагода». Крім того, йогурт ТМ «Галичина» характеризувався кислуватим присмаком.

За результатами проведених досліджень фізико-хімічних показників йогурти різних виробників в цілому відповідають вимогам, які висуваються до даної продукції діючою нормативною документацією. Так, фактична кислотність у всіх досліджуваних йогуртах, крім йогуртів «Галичина» та «Злагода» знаходилась в межах 95 – 135 ⁰Т, що відповідає вимогам ДСТУ 4343:2004. Кислотність йогурту «Галичина» була дещо завищеною, становила 155 ⁰Т, що підтверджує результати органолептичної оцінки, якими було відмічено наявність вираженого кислуватого присмаку в даному йогурті.

За масовою часткою жиру та сухих знежирених речовин відповідали встановленим вимогам лише йогурти «Біла лінія» та «Чудо». В той же час, йогурти «Злагода» та «Галичина», «Дольче від President» мали занижений вміст жиру 1,0%, 2,0% та 2,0% відповідно. Ці йогурти мали також відхилення від встановлених стандартом вимог щодо масової частки сухих знежирених речовин. При нормі –не менше 9,5% сухих знежирених речовин, їх вміст у йогуртах «Злагода» та «Галичина» складав 9,0 та 8,8% відповідно.

Аналіз повноти та якості маркування представлених зразків йогуртів проводився у відповідності з вимогами Закону України «Про безпечність та якість харчових продуктів», ДСТУ 4518-2008 та ДСТУ 4343:2004.

Аналізуючи нанесену на споживчу тару інформацію можна зробити наступний висновок: лише чотири зразки відповідають вимогам чинного законодавства.

На основі аналізу лабораторних досліджень та проведених власних досліджень було встановлено, що лише два з п’яти досліджених полуничних йогуртів повністю відповідає вимогам стандарту за органолептичними та фізико-хімічними показниками – це йогурти ТМ Біла «Лінія» та ТМ «Чудо». Решту досліджуваних йогуртів не можна вважити продуктами високої якості, оскільки всі вони мають певні відхилення показників якості від норм, встановлених ДСТУ 4343:200.

Нині український ринок йогуртів практично задовольняє існуючий споживчий попит на цю продукцію. Конкуренція на вітчизняному ринку йогуртів досить жорстка, але якість, нажаль, поки що не є головним засобом у боротьбі за українського споживача. Про це свідчать результати товарознавчої експертизи якості йогуртів п’яти найвідоміших торгових марок. З метою підвищення гарантій щодо забезпечення якості йогуртів доцільно підсилити державний контроль за виробництвом та дотриманням встановлених вимог до показників якості йогуртів.


АНАЛІЗ НОРМАТИВНИХ ВИМОГ ДО ЗЕРНА ПШЕНИЦІ

У КРАЇНАХ ЄС


І.А. Оносова, к.е.н., доцент

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського, м. Донецьк


В даний час ринок ЄС характеризується нестачею якісного продовольчого зерна і наявністю надмірних запасів зерна середньої і низької якості. Україна як одна із світових країн-експортерів має певні шанси на зайняття сегменту цього ринку. Але при цьому необхідно знати нормативні основи регулювання ввезення і визначення якості зерна.

Ввезення зерна в країни ЄС регулюється певними правилами. Насамперед, необхідно враховувати, що з метою забезпечення продовольчої безпеки, іноземним виробникам і постачальникам необхідно отримувати сертифікат GMP (good manufacturing practice), що значно ускладнює процедуру оформлення і підвищує вимоги до безпеки зерна, що ввозиться у країни ЄС.

З 2003 р. на ввезення пшениці м'яких сортів на територію ЄС з третіх країн, включаючи Україну, діє тарифна квота. Розподіл внутрішньоквотового обсягу зерна між постачальниками з різних країн здійснюється щоквартально. Мито на постачання пшениці в рамках тарифної квоти становить 12 євро/т. Розпорядженням Єврокомісії від 17 серпня 2009 р. було введено мито на імпорт фуражної пшениці твердих сортів (ставка - 12,83 євро/т). На ввіз борошна в країни ЄС діє ставка імпортного мита в розмірі 172 євро/т.

При цьому необхідно враховувати, що вимоги при встановленні квот на ввезення зерна в країни ЄС не поширюються на високопротеїнове зерно, що створює певні переваги для України. Домігшись цінової переваги, багато в чому за рахунок демпінгу в закупівлях, Україна, має можливість відвантажувати таке зерно без проблем.

Проведений аналіз нормативної бази країн ЄС показав, що в них не існує єдиної системи зернових стандартів. При цьому ряд країн взагалі не мають власних стандартів показників якості на зерно. Тому узагальнену оцінку можна надати, виходячи із вимог експортних бірж ЄС і вимог до зерна, що купується Комісією ЄС в інтервенційні запаси.

Мінімальні вимоги до якості зерна, що купується в інтервенційні фонди ЄС відображені у вимогах до «зерна стандартної якості» і враховують наступні показники: максимальний вміст вологи, кількість базово здорових зерен, кількість інших зерен (пошкоджених, пророслих, вражених, домішок), максимальний вміст зерен, які повністю або частково втратили прозорість, максимальний вміст таніну, мінімальна натура, вміст протеїну, показник падіння (за Harberg), седиментація.

Як видно із наведених даних, у Європі вміст білка або клейковини в пшениці на відміну від України, не є вирішальним чинником при визначенні якості. Це не відноситься до високоякісної борошномельної пшениці, від вмісту білка у якої залежить якість виготовлених виробів з неї. Основні дані, на яких заснована методика визначення якості - натура, чистота і зовнішні споживчі ознаки - колір, запах, комерційний вигляд, тощо. Вологість зерна, як правило, обмежується 14,5-15%.

Експорт зерна з Європейського Співтовариства проходить через дві офіційні експортні біржі LIFFE (Великобританія) і MATIF (Франція). Пшениця, яка виставляється на продаж на LIFFE, повинна походити з країн ЄС і відповідати вимогам, які відрізняються від вимог до «зерна стандартної якості» в бік забезпечення більш високого рівня якості.

На французькій біржі MATIF продається пшениця борошномельних сортів, яка використовується виключно для виробництва високоякісних хлібобулочних виробів. Хоча необхідний вміст клейковини не вказується, цей показник, як правило, не буває нижче 28%.

Виходячи з специфікації контракту МАTIF країна походження значення не має, однак, через біржу субсидується тільки експорт пшениці французького походження.

Таким чином, по багатьом показникам якості зерна, що ввозиться в ЄС, висуваються більш високі вимоги, ніж до «зерна стандартної якості». Необхідно врахувати, що згідно нормативам країн ЄС "стандартна" якість не передбачає високу якість, а лише означає середню якість зерна за зразками в регіоні.


ДОСЛІДЖЕННЯ ВІКУ КОНЬЯКІВ, ЩО РЕАЛІЗУЮТЬСЯ НА

РИНКУ УКРАЇНИ


І.А. Оносова, к.е.н., доцент

Д.В. Агішев, аспірант

Донецький університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського, м. Донецьк


Коньяк має складний фізико-хімічний склад. Для отримання високоякісного коньяку з коньячного спирту, який представляє собою безбарвну рідину з гострим смаком і запахом ацетальдегіду і сивушних масел, його необхідно витримувати протягом багатьох років у дубових бочках. У процесі такої витримки коньячний спирт набуває ароматичні і смакові якості, властиві високоякісному коньяку. Залежно від тривалості та способів витримки коньячних спиртів коньяки класифікують на ординарні, марочні і колекційні, що в кінцевому рахунку і визначає вартість коньяку на споживчому ринку. Саме цей факт є причиною одного із найпоширеніших способів фальсифікації - скорочення термінів витримки до року і менше, заміна витриманих марочних коньяків на ординарні.

Згідно останніх наукових досліджень вік коньяків рекомендується встановлювати за індексом віку - співвідношенням бузкового та ванілінового альдегідів. За індекс віку прийнята інтенсивність бузкового альдегіду, накопиченого при витримці коньячних спиртів. Чим довшою є витримка, тим вище цей показник.

Згідно проведених досліджень літературних джерел встановлено, що область значень індексу віку повинна становити для ординарних коньяків (бренді) від 0 до 1, а для марочних і колекційних - до 9.

З метою встановлення віку коньяку було проведено аналіз вмісту альдегідів для коньяків різної витримки: «Московский» (3 роки витримки), «Отборный» (6 років), «Noyak» (10 років), «Юбилейный» (30 років), «Суворов» (40 років) (рис.1).





Рисунок 1 - Вміст ванілінового і бузкового альдегідів у зразках коньяку різного віку витримки


На рисунку видно, що кількість бузкового альдегіду збільшується з віком коньяку. Так, для коньяку трирічної витримки цей показник становить 0,63, 6- річної - 2,04, 40-річної - 17,86. При цьому, явним є факт, що після 30-40 років витримки кількість бузкового альдегіду є значно більшою, ніж визначено у науковій літературі.

Дещо меншим є зростання вмісту ванілінового альдегіду, який зростає з 1,37 (для 3-річної витримки) до 8,66 (для 40-річної).

Іншим маркером, що характеризує вік коньяку є співвідношення бузковий альдегід / ваніліновий альдегід, яке складається в процесі гідролізу і окислення екстрагованого з бочок лігніну. Згідно наукової літератури, його величина в натуральному коньяку (бренді) зазвичай коливається в межах 2 - 4, тобто в значній мірі переважає бузковий альдегід.

У всіх досліджуваних зразках співвідношення бузковий альдегід / ваніліновий альдегід знаходиться у встановлених межах. Винятком є зразок коньяку "Московський", співвідношення бузковий альдегід/ванілін в якому становить 0,46, що теоретично може свідчити про можливості використання сучасних "прискорених технологій дозрівання" або фальсифікації досліджуваного зразка.

Проведені дослідження підтвердили, що 4 із п’яти досліджених зразків коньяку мають маркери альдегідів, що підтверджують заявлений виробником вік коньяку. При цьому зразок коньяку "Московський" має співвідношення маркерів ванілінового і бузкового альдегідів, яке дозволяє віднести його до фальсифікату.


ОЦІНКА АНТИОКСИДАНТНИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ

ВОДНО-СПИРТОВИХ ЕКСТРАКТІВ ЧАЙНОЇ СИРОВИНИ


І.А. Оносова, к.е.н., доцент

О.В. Кузьмін, к.т.н

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського, м. Донецьк

З.П. Рачинська, аспірант

Вищий навчальний заклад Укоопспілки

«Полтавський університет економіки і торгівлі», м. Полтава


Антиоксиданти - речовини, здатні гальмувати процеси радикального окислення органічних та високомолекулярних сполук, і тим самим знижувати вихід продуктів окислення: гідроперекисів, спиртів, альдегідів, кетонів, жирних кислот, тощо. Це є дуже важливим, оскільки вільні радикали в організмі людини стають причиною передчасного старіння, променевої хвороби, токсикозів, захворювань серцево-судинної системи, різних видів злоякісних пухлин, нейродегеративних захворювань (паркінсонізм, хвороба Альцгеймера та ін.). Споживання природних антиоксидантів сприяє зниженню інтенсивності вільнорадикальних процесів, що ведуть до виникнення та прогресування великої кількості таких небезпечних захворювань.

В даний час велика увага приділяється розробці горілок з використанням рослинної сировини, які б сприяли не тільки зниженню токсичної дії на організм людини, а й мали профілактичну спрямованість.

З метою оцінки можливості використання чайної сировини було проведено дослідження окислювально-відновного потенціалу водно-спиртових екстрактів наступних зразків: Мате Че Гевара, Ройбуш, Ройбуш зелений, Ханібуш, Ханібуш зелений, Катуаба, Ланачо Мачо Гроссо, Чай зелений, Чай чорний.

Дослідження антиоксидантів проводилось у двох напрямках: визначення складу речовин, здатних виконувати функції антиоксидантів, і визначення загальних антиоксидантних властивостей об'єктів. 

Виходячи із завдання і об’єктів дослідження було розроблено метод екстрагування чайної сировини водно-спиртовим екстрагентом. Чайну сировину подрібнювали. Наважку 10 г подрібненої сировини переносили у скляні флакони темного скла, заливали 100 мл водно-спиртової суміші з об'ємною часткою етилового спирту 40%. Флакони закривали кришками і розміщували у сухоповітряному термостаті Durocell на 48 годин при температурі 40 ºС для прискорення настоювання. Отримані настої охолоджували до кімнатної температури.

Для оцінки окислювально-відновного потенціалу використовували метод, запропонований. І. Прилуцьким, заснований на різниці ОВП в неактивних неорганічних розчинах і складних біохімічних середовищах.

В результаті проведених експериментальних досліджень встановлено, що всі екстракти чайної сировини містять антиоксидантні системи. Величина відновної здатності досліджуваних екстрактів є позитивною і знаходиться в межах від 123,2 (ханібуш) до 249,0 мВ (чай зелений листовий).

У відповідності до класифікації всі досліджені водно-спиртові настої мають можуть бути розподілені на дві групи:

• екстракти із середньою відновлювальною здатністю (120-160 мВ) – Ройбуш, Ройбуш зелений, Ханібуш, Ханібуш зелений, Ланачо Мачо гроссо;
  
• екстракти із високою відновлювальною здатністю (понад 160мВ) - Мате Че Гевара, Катуаба, Чай зелений, Чай чорний.
  

Найбільшу антиокислювальну здатність серед досліджених зразків мають водно-спиртові настої зеленого чаю.


ПОЗИЦІОНУВАННЯ І ФАЛЬСИФІКАЦІЯ КАВИ


М.Л. Павлишин, к.т.н., доцент

В.С. Поліхун

Львівський інститут економіки і туризму, м. Львів


Каву вирощують в 60 країнах світу. Найбільша частка кави у світовому виробництві припадає на основні п'ять країн – Бразилію, Колумбію, В'єтнам, Індонезію та Індію. Вони продукують до 70% усього світового обсягу виробництва кави. Найбільш популярними у світі два основні сорти кави – арабіка і робуста. У світовому виробництві частка арабіки становить близько 75%.

На світовій біржі ціни на зерно кави постійно зростають. Наприклад, на початку 2011 р. ціна кави на біржах Європи та Америки складала 2,5 дол. /кг, а 2012 р. – 3,1 дол./кг. Трейдери ринку вважають, що котирування цін на кавове зерно й надалі зростатимуть, аж до кінця 2012 р.

Кава є дуже популярним напоєм в Україні, на теренах сучасної України вперше кава з’явилася в 1665 році. З цього часу споживання кави в Україні постійно зростає.

Сегмент продовольчого ринку кави є одним з найбільш стабільних. В Україні споживають: 85% розчинної кави й 15% – натуральної (з якої 80% мелена і 20% в зернах). На практиці серед фахівців є двозначне тлумачення дефініції «натуральна» кава. Вони часто уникають вживання терміну «натуральна» кава, оперують дефініцією «speciality» («елітна» кава). Проте, товарознавство розглядає розчинну каву у групі натуральної. Технологію виробництва розчинної кави винайшли з метою здешевлення продукту, розширення асортименту і швидкого приготування смачного напою.

Проведений нами моніторинг споживання кави в Україні, свідчить про те, що на Заході, де значний вплив мала європейська культура, каву п'ють значно більше, ніж на Сході, на який значно сильний вплив мали російська культура.

Основними операторами ринку кави в Україні є :

- ТОВ «Nestle-Україна» (ТМ «Nestle»). Корпорація «Nestle» є однією з найбільших у сфері виробництва харчових продуктів, вона володіє понад 500 фабриками й підприємствами в 86 країнах. В Україні «Nestle» реалізує каву під ТМ «Nescafe», «Nesquik», «Coffee-mate»

- ЗАТ «Крафт Фудз Україна» – підприємство, що входить до групи компаній «Крафт Фудз Інк». Група є однією з найбільших в світі з виготовлення продуктів харчування і напоїв. На українському ринку ЗАТ «Крафт Фудз Україна» має 4 заводи різних напрямів, продукція компанії представлена такими торговими марками кави: «Jacobs», «Maxwell House», «Carte Noire».

- СП «Галка» - спільне британсько-українське підприємство, де є повний цикл виробництва розчинної кави. Продуктивність підприємства - 2300 т. / рік продукції, з яких 500 т. меленої кави, 1800 т. – розчинної кави й кавових напоїв.

- «Tchibo GmbH»: підприємство входить до складу «Tchibo Holding AG», займає п'яте місце серед найбільших компаній-виробників кави. Компанія «Tchibo GmbH» зайняла сегмент елітної кави на світовому ринку. З 1996 р. на вітчизняному ринку компанія представлена підприємством «Tchibo-Ukraine»

На сьогоднішній день в Україні дуже актуальною є проблема фальсифікації кавової продукції, яка зумовлена трьома причинами:

1. Корисливою ціллю.
   

2. Незнання або непорозуміння робітників підприємства, що зайняті виробництвом кави.

3. Недосконалість технології виготовлення кави або низький фаховий рівень інженерно-технічного персоналу.

Щодня в пошукових системах Інтернет-мережі люди задають тисячі запитів про фальсифікацію кави. Про актуальність цієї проблеми також, свідчать дані, що представлені у табл.1.

Таблиця 1- Аналітична інформація Інтернет мережі з пошукової системи Google з питань фальсифікації кави

Станом на	13.02.2012	27.02.2012	20.03.2012
Всього	147 000	123 000	76 400
Українською мовою Сторінки з України Перекладені сторінки з мови: російської англійської Книг Відеоматеріалів	258 000 3 630 000 6 780 000 1 150 000 893 573	10 9 000 8 990 193 000 2 080 000 893 577	290 000 8990 17300 18700 888 595

Розвиток історії фальсифікації кави почався відразу після появи напою в Європі. Тоді, кавові зерна підробляли значно рідше, ніж мелену каву. Проте фальсифікація кавових зерен була більш оригінальнішою. Їх робили - з тіста: ячмінного, пшеничного, маїсового тощо, з мелених оливкових кісточок, глини, пластмаси, крохмалю і навіть... посліду тварин. Приготовлені таким чином зерна, обприскувалися розчином патокового цукру, підсмажувалися, підфарбовувалися і підмішувалися до кави. Таку фальсифікацію можна легко виявити при зануренні «зерен» у воду. Натуральні кавові зерна у воді набрякають і злегка підфарбовують воду.

Набагато частіше підробляють мелену каву, тому що її простіше виготовити. Сурогати або підмішують в натуральну каву, або й повністю замінюють каву. Найбільшими замінниками кави є: перетерті смажені жолуді, каштани, цикорій, зернові і бобові культури, кісточки плодів, насіння шипшини, овочі, печінка деяких сільськогосподарських тварин. Хоча ці добавки є екологічно безпечними, проте смак напою вони значно погіршують. Якщо висипати таку суміш у склянку з холодною водою, чужорідні частинки дадуть буро-жовтий колір, швидко злипнуться і осядуть на дно, а кавовий порошок залишиться на поверхні.


АНАЛІЗ СИТУАЦІЇ НА ВІТЧИЗНЯНОМУ РИНКУ

СОНЯШНИКОВОЇ ОЛІЇ


Р. С. Пилипчук, магістр

Львівська комерційна академія, м. Львів


Головними виробниками соняшникової олії в світі є країни СНД, які забезпечують 30,4% світового виробництва, тоді як країни ЄС – лише 23%, Аргентина – 17% та Китай – 1,8%. Україна є лідером з експорту і виробництва соняшникової олії у світі. За даними асоціації «Укроліяпром», Україна у 2010/2011 маркетинговому році виробила 2,95 млн. тонн соняшникової олії та експортувала 2,65 млн тонн. Це 60% усього світового експорту.

На сьогодні в Україні налічується близько 10 найбільших виробників рослинної олії, які контролюють до 90% всього виробництва.

Найбільшими виробниками соняшникової олії в Україні виступають:

• ДП «Сан-трейд» (Bunge Ltd.)
  
• ЗАТ «АТ Каргілл» (Cargill Inc.)
  
• ЗАТ «Євротек»
  
• Холдинг «Зерноторгова компанія»
  
• Холдинг «Кернел Групп»
  
• Промислова група «КМТ»
  
• ВАТ «Одеський олійножировий комбінат»
  
• ЗАТ «Пологівский МЄЗ»
  

На ринку України соняшникова олія представлена основними п'ятьма марками: "Олейна" (М.Дніпропетровськ), "Чумак" (Миколаївська обл.), "Кама" (м. Полтава), "Сонола" (м. Кіровоград), "Добропільське" (Донецька обл.). Приблизна структура продажу олії цими підприєм­ствами така: 45% припадає на торгову марку "Олейна", до 25% - на торгову марку "Чумак" і 30% - на інші торгові марки. Обсяги продажу фасованої соняшникової олії в Україні становлять приблизно половину від загального продажу фасованої і фасованої олії.

З початку 2011/12 МР ціна на внутрішньому ринку соняшникової олії почала стрімко падати і в кінці лютого місяця знизилася до 8800 грн/т. Середня ціна протягом всього року на продовольчих підприємствах становила близько 10275 грн/т на умовах (EXW). На сьогоднішній день, ціна олії скоректувалася на внутрішньому ринку до 9600 грн/т. Цінова динаміка на ринку нерафінованої олії у лютому буде триматися на рівні 9600-9700 грн/т, через високі обсяги виробництва, та перехідні запаси експортерів.

Щодо експортного ринку соняшникової олії, середня ціна пропозиції за 2011 рік на умовах (FOB) становила 9850 грн/т. Станом на кінець січня 2012 року за результатами торгів на Аграрній біржі ціна по зовнішньоекономічним контрактам на нерафіновану олію соняшника становили: 7662,22 грн/т на умовах (FOB), 8428,44 грн/т (CPT), 8923,57 грн/т (DAF).

За підсумками 2010 року, вирощування соняшнику виявилося найбільш прибутковою діяльністю у сільському господарстві України. Переважна більшість вирощеного насіння перероблялася на вітчизняних олійно-жирових комбінатах із подальшою реалізацією на зовнішніх ринках. Торік було вироблено 3,1 млн т олії, з яких соняшникової - 3 млн т. Експорт її становив 2,7 млн т, або 90% від загального виробництва. Проте незважаючи на розвинену промислову інфраструктуру щорічно до 10% врожаю соняшнику експортується без попередньої переробки.

Україна є одним із лідерів світового експорту продуктів переробки соняшнику. За даними USDA, світовий ринок сподівається отримати від України в новому 2012 МР 2,8 млн т. соняшникової олії, що на 3% більше попереднього. На внутрішньому ринку соняшнику в Україні склалася сприятлива цінова ситуація для сільськогосподарських підприємств, яка підтверджується високими закупівельними цінами. У кінці серпня насіння соняшнику закуповували в середньому по 4,9-5,0 тис. грн/т, що наполовину більше проти цін відповідного періоду минулого року. Проте асоціація «Укроліяпром» очікує на початку збирання урожаю зниження вартості до 4 тис. грн/т. Це є цілком обґрунтованим прогнозом, адже збільшення пропозиції на ринку, бажання швидкого продажу продукції для фінансування збиральної кампанії лише сприятиме здешевленню насіння.

Основним імпортером соняшникової олії в Україні є Росія. Невелика частка ринку імпортованої соняшникової олії належить Чехії та Словаччині.

Аналіз ринку соняшникової олії України за 2006-2010 рр. свідчить про значні зміни обсягу імпорту цього продукту на територію України в натуральних одиницях виміру, які відбулися протягом цього періоду. Так в 2006 р. обсяг імпорту соняшникової олії скоротився на 90% в порівнянні з 2005 р., в 2007 і 2008 рр. спостерігається його збільшення в 2,5 і 3 рази відповідно по відношенню до 2006 і 2007 рр. У 2009 р. скорочення обсягу імпорту соняшникової олії склало 8,5%. У 2010 р. Україна збільшила імпорт соняшникової олії порівняно з 2009 р. на 33%.

Ринок соняшникової олії в Україну є одним з найбільш монополізованих і значною мірою орієнтованим на зовнішній ринок. Експорт соняшникової олії здійснюється декількома найбільшими корпораціями за участю іноземного капіталу. Можливість безконтрольного експорту призвела до коливань на внутрішньому ринку соняшникової олії.


СПОСОБИ ТРАНСПОРТУВАННЯ І ЗБЕРІГАННЯ ЦУКРУ


Х.В. Смолінська, магістр

Львівська комерційна академія, м. Львів


Упакований цукор транспортують у критих транспортних засобах та в контейнерах транспортом всіх видів відповідно до правил перевезення вантажів, чинних на транспорті даного виду, і без упаковки в автомобілях-цукровозах і залізничних хоперах-зерновозах, пристосованих для перевезення цукру, який направляється на промислову переробку.

Ящики із гофрованого картону з поліетиленовими пакетами за узгодженням зі споживачем допускається перевозити автомобільним та залізничним транспортом у межах області.

Криті вагони, цукровози і контейнери повинні бути сухими, без щілин з непротікаючим дахом, з люками і дверми, що добре закриваються.

Не допускається відправляти цукор в брудних вагонах, контейнерах і трюмах із слідами забруднюючих вантажів (вугілля, вапно, цемент, сіль та ін.), отруйних та з сильним запахом вантажів, а також у вагонах, контейнерах і трюмах, які не просохли після фарбування або зберігають запах фарби.

Перед завантаженням цукру вагони, цукровози, контейнери і трюми повинні бути ретельно очищені, якщо необхідно, промиті та продезинфіковані, підлога застелена папером або чистими паперовими обрізками, або іншими матеріалами. В залізничних вагонах гачки та гострі виступаючі частини обгортають папером або тканиною.

Під час перевезення цукру автомобільним транспортом мішки з цукром необхідно укладати на дерев'яні піддони. При відсутності піддонів кузов автомобіля вистеляють брезентом, папером або чистими паперовими обрізками. Після укладання мішки з цукром або ящики накривають брезентом.

Зберігати цукор (понад рік) можна в складах, які опалюються і не опалюються. Температура цукру не повинна перевищувати 25°С, а мінімальна температура повітря в складах, що опалюються, 12°С. Для такого зберігання цукор-пісок і рафінований цукор-пісок упаковують масою нетто по 50 кг у нові мішки з тканини з поліетиленовими вкладишами і масою нетто 40 кг у паперові п'ятиаркушеві мішки з одним шаром, що ламіновані поліетиленом. Строк зберігання упакованого цукру-піску в опалювальних складах - до 8 років, у неопалювальних - від 1,5 до 4 років з урахуванням умов зберігання і виду тари; цукру-рафінаду в опалювальних складах - до 8, у неопалювальних - до 5 років.

Відносна вологість повітря на складі повинна бути:

• не вища від 70 % на рівні поверхні нижнього ряду упакованого цукру;
  
• не вища від 60 % при зберіганні без упаковки в силосах.
  

Склади для зберігання цукру повинні відповідати вимогам, затвердженим в установленому порядку. Перед укладанням цукру на зберігання вони повинні бути ретельно очищені, провітрені та просушені.

Забороняється зберігати цукор разом з іншими матеріалами.

Контроль за температурним режимом зберігання цукру здійснюється за допомогою термометрів або термографів, за відносною вологістю повітря - за допомогою гігрографів або психрометрів.

Мішки і ящики з цукром на складах з цементованими підлогами повинні укладати на піддони, покриті чистим брезентом, рогожею, папером. Для тимчасового зберігання за умови збереження якості цукру допускається укладати мішки і ящики з цукром на асфальтовану або цементовану пiдлогу без піддонів на поліетиленону плівку, яку після укладання штабеля загортають на два нижніх ряди.

На багатоповерхових складах, починаючи з другого поверху i вище, цукор укладають безпосередньо на підлогу, яку застеляють мішковиною, брезентом, поліетиленовою плівкою або папером в один шар.

На складах з дерев'яною підлогою рогожи, брезент, мішковину або поліетиленову плівку підстеляють безпосередньо на підлогу, загортаючи підстилки на два укладених нижніх ряди для запобігання забрудненню і зволоженню.

Цукор укладають на складі в штабелі висотою до:

• 46 рядів - упакований в тканинні мішки;
  
• 24 ряди - упакований в тканинні мішки з поліетиленовими вкладишами;
  
• 4 м - в транспортних пакетах;
  
• 2 м - упакований в картонні ящики і групову упаковку.
  

Штабелі повинні бути складені з однорідного за якістю цукру, упакованого в тару одного виду, який має однакову стандартну масу. Мішки з цукром під час укладки в штабель повинні бути повернені горловиною всередину штабеля.

На кожний укладений штабель заводять штабельний ярлик, в якому повинні бути вказані назва цукру, вид і категорія тари, кількість місць, дата вироблення, маса нетто, позначення стандарту і показники якості.

В штабельних ярликах на базах оптових і роздрібних організацій повинні бути вказані назва цукру, назва постачальника, номер вагона, номер накладної, кількість місць, маса нетто, вид тари, дата прибуття, номер документа про якість і основні показники якості.

Під час зберігання цукор може адсорбувати сторонні запахи, внаслідок чого втрачає сипкість і утворює грудочки.


ПРОБЛЕМИ ВИНОРОБНОЇ ГАЛУЗІ УКРАЇНИ В ПРОЦЕСІ ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ


Р.С. Транковська, к.х.н., старший викладач

Г.В. Матвійчук, аспірант

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського, м. Донецьк


Сучасний стан виноробної галузі України характеризується нестабільністю та низкою проблем, що потребують негайного вирішення, заважаючи на процес інтеграції України до ЄС.

Загальновідомо, що європейські винороби ретельно дотримуються вимог нормативних документів, стандартів якості під час виробництва вина та вимагають їх дотримання торговельними партнерами. В Україні, що має нереалізований потенціал потужного виробника якісних винних виробів, наявні проблеми виноробної галузі, а саме:

• неефективна і недосконала законодавча та нормативно-правова база, що регламентує виноробну галузь;
  
• дефіцит вітчизняної сировинної бази, що спричиняє імпорт виноматеріалів з-за кордону;
  
• недостатній рівень фінансової підтримки виноградарства та наукових розробок в галузі;
  
• відсутність стимулювання інвестицій та новітніх технологій в галузь;
  
• відсутність належного контролю якості винних виробів і, як наслідок, фальсифікація вин;
  
• відсутність інформації про спеціалізовані райони виноградарства, сорти виноградів, чіткої класифікації вин за географічною приналежністю тощо.
  

В 2008 році з метою перебудови галузі до світових стандартів було прийнято Програму розвитку виноградарства та виноробства України до 2025 року. Проте, економічна криза, що вибухнула в тому ж році та невирішені проблеми галузі значно гальмують реалізацію зазначеної Програми.

Необхідним заходом вирішення встановлених проблем є формування ефективного законодавчого та нормативно-правового підґрунтя для розвитку виноробної галузі на основі досвіду провідних країн-виноробів.

Нестабільний врожай винограду вимушує вітчизняних виробників вин імпортувати не тільки винні вироби, а і сировину. Поступове зниження імпорту є невідкладною задачею, адже сьогодні способом збільшення конкурентоспроможності для більшості вітчизняних виробників виступає не якість винних виробів, а завеликі розміри мита на імпорт винної продукції з-за кордону. Динаміка виробництва вин в Україні та імпорт вин і виноматеріалів наведена на рисунку 1.





Рисунок 1 – Виробництво та імпорт виноградних вин в Україні, млн дол


У діючому Законі України «Про виноград та виноградне вино» відсутня інформація про контроль якості винної продукції та попередження фальсифікації вин з боку держави шляхом створення спеціальних державних інспекцій, що приводить до безконтрольного випуску вин сумнівної якості.

При впровадженні класифікації вин за географічною приналежністю, яку використовують провідні країни-винороби, необхідною для України є попередня підготовка: районування території України на агрокліматичні регіони, визначення відповідних регіонам сортів винограду для виготовлення вина, підготовка бази даних вин із паспортами їх походження.

Досвід провідних виробників вин показує, що основним маркетинговим інструментом на ринку вина є якість продукції і гарантії якості.

Агресивна політика ЄС до якості вин українського виробництва має стати додатковим стимулом досягнення конкурентоспроможності вітчизняної винопродукції на внутрішньому і міжнародному ринках.