Практичний словник синонімів української мови

Вид материала

Документы

Содержание Д. чоловічий. ХЛОП’ЯЧИЙ, (– літа) П. байдужий, безпристрасний, не палкий; (тон) ЖМ. хрипіти; & хропіти. ХРУМАТИ, (сухарі) ФР. бозна-, казна-. ХТОЗНА-ДЕ пр. П. обиватель, фі­лістер. ХУТРО, (звірів)

Подобный материал:

• Програм а з української мови для вступників до аспірантури на 2009 рік передмова, 104.24kb.
• План. Вивчення української мови на сучасному етапі. Ознайомлення з частинами мови, 401.97kb.
• Т. Шевченка Професор І. П. Ющук уроки української мови, 4582.07kb.
• Рекомендації викладачам української мови та літератури, 491.29kb.
• Відділ освіти Радивилівської райдержадміністрації Навчально-методичний центр Плани, 257.29kb.
• Плани-конспекти вступних уроків української мови, 578.69kb.
• Для практики роботи з тестовими завданнями, 432.05kb.
• Анотований перелік тем, рекомендованих для обговорення на засіданнях шкільного методоб’єднання, 151.19kb.
• Анотований перелік тем, рекомендованих для обговорення на засіданнях шкільного методоб’єднання, 107.65kb.
• Програма вступних випробувань з української мови та літератури для вступу на навчання, 87.33kb.

(малий) дітвак, (чий) син; & хлопча, хлоп’я, хлопчик, хлопчина, хлопчисько, хлопійко, хлоп’яга, хло­п’як. ХЛОПСЬКИЙ, селянський, мужицький,

кріпацький; Д. чоловічий. ХЛОП’ЯЧИЙ, (– літа) дитячий, юна­ць­кий; & хлопчачий, хлоп’яцький.

ХЛОСТА і ХЛЬОСТА, наминачка, халазія, прочухан, хльора; & хлост, хльост.

ХЛЮПАТИ, (водою) плюскати, плескати, бризкати, пирскати, р. хлипати; (з чо­го) розпліскувати/ся/, розливати/ся/; & хляпати, хлюпатися, хлюпотіти, хлюпотати.

ХЛЮПАТИСЯ, (у воді) талапатися, брьо­хатися, хлюпостатися, плескатися

і всі пох. від хлюпати; & хлюпати. ХЛЮСТ, див. ЧЕПУРУН, ферт, жев­жик; сов. проноза, пройда; Р. бешкетник.

ХЛЮЩ і ХЛЮЩА, див. злива. ХЛЬОСКАТИ, хвиськати, стьобати, цвигати, ляскати, шмагати, хворостити, хвоїти, цьвохкати; & хльостати. ХМАРА, (чого) маса, безліч, море; мн. хмари, (перисті) баранці, (пи­лу) клуби, хвилі, звої, (чорні) П. лихо, нещастя, ли­холіття; & хмаринка, хмарка, хмарина, хмарище.

ХМАРНИЙ, (– небо) захмарений, зать­марений; (день) хмурний, похмурний; & хмаристий.

ХМАРОЧОС, небосяг, хмародряп.

ХМЕЛИТИ, п’яніти, упиватися; (– голо­ву) паморочитися, запаморочуватися.

ХМЕЛЬНИЙ, хмільний, див. п’янкий. ХМИЗ зб., хащ, хворост, хворостиння, (дрібний) трусок, (сухий) сушняк, од. зб. хворостина, хмизина; & хмиззя.

ХМІЛЬ, спиртний напій, як ім. спиртне, обр. зелений змій; (стан сп’янін­ня) нетверезість, захмеління, запаморочен­ня; (успіху) чад.

ХМУРНИЙ, див. ПОХМУРИЙ. ХНЮПИТИ, (голову) похнюплювати, ві­шати.

ХОБОТ, див. НІС; (гармати) р. люфа, обр. тіло, сов. ствол, жерло; & хоботок.

ХОВ, (дітей) Д. виховання; (тварин)

годівля, відгодівля.

ХОВАТИ, заховувати, хоронити; (вті­ка­ча) укривати, переховувати; (од лиха) боронити, захищати, обе­­рігати; (від очей) затуляти, прикри­вати, маскувати; (вади) приховувати; (гріхи) покрива­ти; (дум­ки) не виявляти, не показува­ти, тримати в секреті; (в собі) таїти; Д. виховувати; (не­біжчика) віддавати землі /тіло/, проводжати в останню дорогу, ур. погребати.

ХОВАТИСЯ, хоронитися і всі мож. пох. від ховати; (від дощу) укриватися; (у хма­рах) зникати; (за обрій /– сонце/) сідати, заходити; (з чим) та­їтися, критися, не ви­являти /не пока­зувати/ чого, ховати що.

ХОДА і ХОДУ, У ФР. драла, дьору, нав­тіки, навтікача /н. дати ходу/, обр. блиснути п’ятами.

ХОДА, крок, похід ступа; (вчута ву­хом) звуки кроків; У ФР. ходьба, хід /н. година ходи/; (поїзда) швидкість; (історії) поступ, прогрес.

ХОДАК, ж. ходоман; П. посланець, ЖМ. адвокат; мн. ходаки, постоли, р. чоботи.

ХОДИТИ, (повільно) походжати, (по лі­сах) блукати, (без діла) вештатися, ти­нятися; (під музику) маршувати; (до церкви) відвідувати що, бувати де; (звідки) виходити, (куди) приходити; (до хати) заходити, входити; (на що) рушати; (до лікаря) звертатися; (за ким) залицятися до кого; (в походи) брати участь у чім; (– поїзд) курсу­вати; (рікою) плавати; (– тіні) ру­хатися; (– м’язи) сіпатися, смика­тися, обр. грати; (– двері) гуляти; (– хви­лі) гойдатися; (– чарку) кружляти; (– вітер) повівати; (очима) водити, прясти; (– деталі машин) працювати; (у чім) одягатися у /мати на собі/ що; (за кого) виступати в ролі кого; (у героях) вважатися за кого; (ма­тір’ю) бути важким; (коло чого) гля­діти за чим, доглядати що; (коло кого) піклуватися /дбати/ про; (коло зем­лі) обробляти що; (з уст до уст) пе­река­зуватися; (– біду) мати місце; (– чуму) поширюватися; (– гроші) бути в обігу; (у шахах) робити хід; (дівкою) ІД. дівувати; (за нуждою) відправляти що, (о що) тлк. 3 ос. ходить/ходило/, йде /йшла/ мова, йдеться /йшлося/; ід. ходити хо­дором, двигтіти, труситися, здрига­тися.

ХОДКА, (вояж круговим маршрутом) круг, захід, наворот, тур, жм. рип /н. од­ним рипом/; ЖМ. дорога, ман­дрівка; Д. валка; пор. цикл.

ХОДОВИЙ, (вал) робочий; (деталь) рухомий; (товар) популярний, що має попит (вітер) погожий, сприятливий.

ХОДОРОМ пр., У ФР. див. ХОДИТИ.

ХОДОЮ пр., повільно, тихо, ступою.

ХОДЯЧИЙ, який ходить /рухається/; (банкір) мандрівний, кочовий; (хво­рий) не лежачий, не постільний; (з нст. сл. енциклопедія) живий; (вис­лів) крилатий, загальновживаний, по­ширений; (жарт) банальний; (об­раз) типовий.

ХОДЬБА, ходня, ходіння; У ФР. хід, хода /н. година ходьби/.

ХОЛЕРА, У ФР. хвороба, зараза, інфек­ція; ЛАЙ. мерзота, паскуда, пас­куд­ство.

ХОЛОД, студінь, р. сівер, ж. циганське тепло, сил. собачий холод, мороз; (неве­ликий) прохолода; (у стосунках) байдужість, сил. неприязнь, ворожість; (само­ти) безнадія; мн. холоди, хо­лодна пора, зима, морози.

ХОЛОДИТИ, студити, охолоджувати, (легко) освіжати; (хату) напускати холоду до.

ХОЛОДНИЙ, студений, д. зимний; (ві­тер) б.з. сіверкий, сіверний; (– тіло) мертвий (борщ) прохололий, охолоджений; (промінь) не гріючий, ок. незогрі­вущий; (блиск) тьмяний; П. (хто) байдужий, безпристрасний; (– гру ар­ти­с­та) одноманітний, безбарвний, без вогню; (– зброю) не вогнепальний; (– голову) тверезий, поміркований; (у стосунках) стриманий, сухий, непри­вітний; & холодненький, холоднува­тий, холоднавий, холоднющий, холоднючий.

ХОЛОДНОКРОВНИЙ, урівноважений, спокійний; П. байдужий, безпристрасний, не палкий; (тон) стрима­ний, не запальний, не емоційний.

ХОЛОДОК, (затінь) затінок тіньок, тінь, прохолода; (на серці) П. занепокоєння, острах.

ХОЛОНУТИ, холодати, стигнути, застигати, простигати, охолоджуватися;

(– страву – ще) вистигати; (– ті­ло) мерзнути, сил. леденіти; (– серце) завмирати, ціпеніти; П. заспокоюватися; (до чого) байдужіти; (– чуття) слабнути, зникати.

ХОЛОП, ІСТ. приб. раб; П. підніжок,

плазун, низькопоклонник, вул. холуй. ХОЛОША, штанина, ногавиця.

ХОР, капела, капеля, з. капелія, /хо­ровий/ ансамбль, співочий колектив; (пташок) спів; (голосів) п. грім; (пох­вал) злива, потоки; (світил) плея­да.

ХОРАЛ, див. ПІСНЯ.

ХОРЕОГРАФІЧНИЙ, (– виставу) ба­летний; (гурток) танцювальний.

ХОРЕОГРАФІЯ, танцювальне мистецтво.

ХОРИЙ, ХОРОБА, ХОРІТИ, див. хво­рий, хвороба, хворіти.

ХОРИСТ, див. СПІВАК; (у костелі)

кантор.

ХОРОБРИЙ, відважний, сміливий, без­страшний, мужній; пор. рішучий.

ХОРОМИ мн., палати, апартаменти, з. храмина; ЖМ. зал; Д. сіни; IP. житло.

ХОРОНИТИ, див. ЗБЕРІГАТИ; ЖМ. охороняти; (як ока) берегти; (від кого) ховати.

ХОРОШЕ пр., гарно, добре, чудово, прек­расно, славно; (з ким) приємно, любо.

ХОРОШИЙ, не поганий; (– музику) досконалий; (– слова) приємний, лю­бий; (голос) милозвучний; (хто) гар­ний, вродливий; (– пораду) корисний; (настрій) добрий; (день) погожий; (– враження) позитивний; (– працю) сумлінний; (дощ) добрячий; (тон) пристойний; (мій /у зв. /) дорогий, любий; (– душу) щирий; (лікар) досвідчений; (на погляд) привабливий; (рід) чесний; (міщанин) порядний, гідний шани; (друг) близький; (одяг) ошатний; IP. поганий /н. хороші по­рядки, що й казать/; & хорошенький.

ХОРТ і ХІРТ, див. СОБАКА; (самиця)

хортиця; & хортище.

ХОРУНЖИЙ, прапороносець; (звання)

підпоручник, сов. молодший лейтенант. ХОТІТИ, бажати, маги бажання /охоту/, сил. прагнути, ід. аж дрижа­ти; (від кого) жадати, вимагати; (ко­му) зичити; (дія­ти) збиратися, мати намір; & хтіти.

ХОТІТИСЯ неос., кортіти, бажатися; н. хочеться, бере хіть, кортить, (зна­ти) ІД. бере /розбирає/ цікавість; & хтітися.

ХОЧ і ХОЧА сп., не зважаючи на те, що, дарма що /н. хоч її не видно/; ЯК Ч. бодай, принаймні, (прв. з ч. би) добре, якби /н. хоч би вижив/; У ФР. хай /н. хоч де ₌ хай де/.

ХОЧ-НЕ-ХОЧ, мимоволі, мимохіть; & хочеш-не-хочеш, хіть-не-хіть, з. хотя-не-хотя.

ХРАМ, Божий дім, церква, (у гебреїв) синагога, (у буддистів) паґода, (у ка­толиків) костел, (у лютеран) кірха, (у мусульман) мечеть; П. святилище, святиня; ПОБ. храмове свято. ХРЕБЕТ, ЖМ. спина, мед. сов. хребет­ний стовп; (хвилі) гребінь, край, вер­хівка; (гір) пасмо; (книжки) Д. корі­нець; (чого) П. вісь, стрижень. ХРЕСНИЙ, див. ТЕРНИСТИЙ.

ХРЕСТ, д. криж; (шаблі) держак; (на гру­дях) орден, відзнака; (для підпер­тя) хре­стовиння, перехрестя, сов. хрес­тови­на; (на папері) хрестик, галочка, (тяжкий) П. доля, призначення, муки, страждання; & хрещик.

ХРЕСТИТИ, вводити у віру /хрест, за­кон/; (ім’ям) називати, нарікати, да­ва­ти що; (іновірця) навертати, вихре­щу­вати; (рукою /кого/) класти хрест на, сов. осіняти хрестом; ЖМ. лаяти; пор. охрещувати.

ХРЕСТИТИСЯ, класти на себе хрест;

(в іншу віру) вихрещуватися.

ХРЕСТОМАТІЯ, див. ЗБІРКА.

ХРЕЩАТИЙ, хрестатий, кн. хрес­товидний, хрестоподібний; & хреща­тенький, хрещастий.

ХРЕЩЕНИЙ, похрещений, вихрещений; (люд) християнський, православний; ЯК ІМ. хрещений батько.

ХРЕЩЕНИК, похресник, хрещений син.

ХРЕЩЕННЯ, охрещення; (свято) Во­дохрещі, Йордан; (бойове) П. випроба.

ХРИПКИЙ, (голос) з хрипотою, хрипли­вий, хрипучий, р. скрипучий; & хрипке­нький, хрипкуватий.

ХРИСТОС, Син Божий, Син Чоловічий, Спаситель, Спас, Месія, Ісус /Хрис­тос/.

ХРИСТОСАТИСЯ, христосувати­ся, див. цілуватися.

ХРОБАК, (комахи) личинка; (дерев­ний) шашіль; (у моркві) робак, гро­бак, чер­в’як; (хто) П. тля, нікчема, плазун, раб; (вагань) тягар, муки, грижа; & хробачок, хробачисько, зб. хробаччя, хробачня, хро­бацтво.

ХРОНІКА, літопис; (– літ. твір) сага; (подій) хронологія, послідовний виклад /перебіг/; (скандальна) пригоди; (га­зет­на) короткі повідомлення /вістки/, (як ру­б­рика) відділ хроніки; (на ек­рані) кінохроніка.

ХРОНІЧНИЙ, (– хворобу) затяжний, за­давнений; (голод) постійний, три­валий.

ХРОНОЛОГІЧНИЙ, (– таблицю) літо­писний (запис) див. послідовний.

ХРОНОЛОГІЯ, літописання; (подій) хроніка, послідовність.

ХРОПТИ, вихропувати; ФАМ. спати; ЖМ. хрипіти; & хропіти.

ХРУМАТИ, (сухарі) хрумкати, хрупати; П. їсти, жувати; & хрумсати, хрум­чати.

ХРУМТІТИ, (на зубах) тріщати; хрусті­ти, хрускати, хрупати, хрупотіти, хру­по­стіти, хряскати; (що) хрумати; (чим) хрум­котіти.

ХРУСК, ХРУСКІТ, луск /іт/, тріск /іт/, хрупіт, хрумтіння; (на зубах) хрумкіт.

ХРУСКОТІТИ, хрупотіти, хрупостіти, хрускати; (на зубах) хрумтіти; (– кості) тріщати; & хрустіти.

ХРУСТКИЙ, (в роті) хрумкий, хрум­котливий, хрумтливий, хрускотливий; (лід) крихкий ламкий.

ХРУЩ, див. ЖУК.

ХТИВИЙ, (хто) ласолюбний, любострасний; (– очі) сласний; (потяг) плотський, чуттєвий, фізіологічний, жм. пога­ний; (– нутро) ненаситний, жадібний, за­жерливий, пожадливий; пор. еротичний.

ХТО, (?) хто такий, фам. який дідько /біс/; який /н. рідко хто/; дехто, деякі /н. хто спить, а хто дрімає/; хтось, хто-небудь /н. чи є хто тут?/.

ХТОЗНА пр., погибель його зна, хто йо­го зна, невідомо; У ФР. бозна-, казна-.

ХТОЗНА-ДЕ пр., бозна-де, не знати де, невідомо де; далеко; & хтозна й де.

ХТОЗНА-КОЛИ пр., бозна-коли, не зна­ти /невідомо/ коли; давно; & хтозна й коли.

ХТОЗНА-КОЛИШНІЙ, див. ДАВНІЙ, бозна-колишній.

ХТОЗНА-КУДИ пр., бозна-куди, не зна­ти /невідомо/ куди, у незнане місце; далеко.

ХТОЗНА-ХТО зай., бозна-хто, не зна­ти /невідомо/ хто, хтось, незна­ний, ж. хтоцька.

ХТОЗНА-ЩО зай., чортзна-що, не зна­ти /невідомо/ що, чортибатька-що; ід. хтозна від чого, без видимої причини.

ХТОЗНА-ЯКИЙ, бозна-який, не знати який, невідомо який; (– ціну) неймо­вір­ний, страшенно високий, п. дикий.

ХТО-НЕБУДЬ зай., хтось, байдуже хто, хоч /хай/ хто, будь-хто; пор. абих­то.

ХТОСЬ, (невідомий) хтозна-хто; (із багатьох) хто-небудь.

ХУГА, (вітер із снігом) див. хуртови­на; П. чвара, колотнеча, сварка.

ХУДИЙ, (хто) сухий, не гладкий, сил. обр. кістки та шкура, шкура й кос­ті; (ко­щавий) сухоребрий; (– тіло) тонкий, сухорлявий; & худенький, худесенький, худавий, худорлявий, ху­дющий, худий-худющий; пор. хирий.

ХУДНУТИ, ставати худим, спадати з ті­ла, танути, скидати жир, позбуватися жи­ру; док. схуднути, (дуже) стягнутися на нитку, перепастися на смик, пор. марніти.

ХУДОБА зб., скотина, товар, д. маржина, (робоча) тягло; од. зб. худобина, худібчина; лай. бидло; & худібка. ХУДОЖНИК зап., укр. маляр, мистець, митець, сов. живописець; (слова) май­стер; (вільний) артист.

ХУДОЖНІЙ зап. сов., укр. мистець­кий; (промисел) декоративний; (– за­соби) образотворчий; (смак) естетич­ний; (– гру) артистичний; (– ков­зання) фігурний.

ХУДОРБА, худорлявість, сухорлявість, сухоребрість; (– худу істоту) худяк, як ім. худорлявий; П. бідність, злиденність; ЗБ. бідота, голота, злидо­та.

ХУДОРЛЯВИЙ, див. СУХОРЛЯВИЙ,

худий.

ХУК, див. ШТРАФ.

ХУКАТИ і ХУХАТИ, (на страву) дму­хати, дути; (на руки) дихати; Р. хе­кати.

ХУЛІГАН, укр. ракло, бешкетник;

лай. халамидник, хам, харцизяка, си­біряка.

ХУРА і ФУРА, віз, підвода (критий)

фурґон, халабуда, балагула, балагура;

& фіра.

ХУРДЕЛИТИ, кушпелити, віхолити,

хуртовинити, мести /віяти, крутити/

снігом.

ХУРДЕЛИЦЯ, див. ХУРТОВИНА.

ХУРДИГА, див. В’ЯЗНИЦЯ; Р. негода,

хуртовина.

ХУРМАН і ФУРМАН, див. візник.

ХУРТОВИНА, метелиця, завірюха, за­ме­­тіль, хуга, сов. пурга, р. сніговиця, сні­говійниця, хвища, віхола; (піско­ва) гураґан; П. нещастя, знегода, лиха година, лихоліття; & хуртеча.

ХУРЩИК, див. ВІЗНИК.

ХУС = ХВУС, див. ФУС.

ХУСТКА, хустина, (трикутна) косинка, (в’язана) шаль; (до носа) носовичок, хустинка; (вовняний шаль) плед & хустонька, хусточка, зб. хустя.

ХУСТЯ, див. БІЛИЗНА; Р. одяг; пор.

хустка.

ХУТІР, (окреме господарство) ферма, фарма; (поселення) виселок; & ху­тірець.

ХУТКИЙ, прудкий, швидкий, ско­рий; меткий; & хутенький, ху­тесенький.

ХУТКІСТЬ, див. ШВИДКІСТЬ.

ХУТКО пр., скоро, справно, швидко, сил. хутчій, хутче, хутчіш; & хутко-хутко.

ХУТОРНИЙ і ХУТІРНИЙ, сільський, селянський; & хутірський, хуторян­сь­кий.

ХУТОРЯНИН, власник /житель/ хуто­ра, фермер, фармер; П. обиватель, фі­лістер.

ХУТРО, (звірів) вовна, шерсть; ЗБ. шку­ри хутрових звірів, хутряний товар, хут­ровина.

ХУХАТИ і ХУХКАТИ, див. хукати.

Ц

ЦАБЕ, (висока особа) IP. достойник, туз, обр. кум королю /і сват міністру/; ЯК (!) див. праворуч.

ЦАЛЬ, (міра довжини) сов. дюйм.

ЦАПКИ пр., дибки, диба; & цапа, цапком.

ЦАР, самодержець, самовладець, ур. по­мазанець Божий; ЖМ. володар, (прв. з нст. сл. і Бог) необмежений володар; (небесний) ІД. Бог, (дерев, звірів) наймогутніший представник; & ца­рик; пор. монарх.

ЦАРАт, царський режим, самодержав­ство, самовладдя, самовладство, царизм; пор. абсолютизм.

ЦАРЕДВОРЕЦЬ, царський слуга, придворець, як ім. зап. придворний. ЦАРИНА, край /кінець, околиця/ села,

з. застава /в селі/; (де збирають че­реду) вигін, пасовисько; Р. поле, степ; (осві­ти) П. сфера, ділянка, галузь.

ЦАРСТВО, (царя) держава, країна; (чиє) володіння; Р. царювання; (пітьми) панування, (снів) сфера, світ; & у р. цар­ствіє.

ЦАРСТВУВАТИ, див. царювати; (на

небі) раювати, ур. блаженствувати. ЦАРСЬКИЙ, (син) царів; (лад) монар­хічний, самодержавний; (– службу /за царя/) державний, сов. казенний; (обід) П. розкішний, багатий, пишний, г. люксусовий.

ЦАРЮВАТИ, керувати царством, сидіти на троні, ур. царствувати; ЖМ. ору­ду­вати, верховодити; (над чим) П. па­нува­ти, домінувати.

ЦВЕНЬКАТИ, (– птахів) цвірінькати; (по-польськи) говорити; (язиком) мо­ло­ти, патякати, варнякати.

ЦВИНТАР, див. КЛАДОВИЩЕ; (біля

церкви) церковний двір.

ЦВІКАТИ, докоряти, дорікати; (в очі)

тикати, грубіянити, колоти що; нак. (тлк. з ч. не) не цвікай! не горлай!

не горлопань!

ЦВІЛИЙ, пліснявий, запліснявілий,

зацвілий, сил. гнилий; (– очі) вицвілий; (хто) П. поприщений, прищуватий. ЦВІЛЬ, пліснява, з. морох, снядь; & цвілля.

ЦВІРІНЬКАТИ, (– птахів) щебетати; (– цвіркунів) цвіркати; (в очі) цвікати; & цвірінчати, цвірінькотіти, цвірінькотати.

ЦВІРКАТИ, (– пташку) цвірінькати, теркотіти, теркотати; (– цвіркуна) сюрчати; (крізь зуби) спльовувати, цикати, циркати; (в очі) цвікати; & цвірчати, цвір­котати, цвіркотіти.

ЦВІРКУН, (польовий) коник/ - стрибу­нець/; & цвіркунча, цвіркунчик, цвіркунець.

ЦВІСТИ, квітнути; (– квіти) розпус­ка­тися, розкриватися, поет. бриніти; (– степ) вкриватися цвітом; (– жи­то) квітувати; П. (– прапори) кра­суватися, (– країну) процвітати; (– харчі) пліснявіти.

ЦВІТ зб., квіт, поет. цвітінь; од. зб. квіт­ка; У ФР. цвітіння, квітування, роз­квіт, процвітання /н. у цвіті віку/; (лицарства) П. еліта, сметанка, вер­шки, як ім. найкращі; & цвіть.

ЦВЯХ, (малий) цвяшок, р. гвіздок,

(для кування ко­ней) вухналь, ухналь.

ЦВЯХОВАНИЙ, оббитий цвяшками, оз­доблений бляшками; пор. цяцько­ваний.

ЦЕБЕНІТИ, (– кров) сильно юшити /дзюрити, литися/; тлк. 3 ос. (кого)

З. лаяти.

ЦЕБЕР, (великий) балія, ночви, шаплик, велике відро, з. шерітвас; (на посуд) мийни­ця, (на помиї) помийниця, (у лазні) ряжа, ряжка; У ФР. відро /н. дощ ллє, як з цебра/; & цебро, цебрик; пор. кадіб. ЦЕБЕРКА, див. ВІДРО.

ЦЕБТО сп., себто, тобто, інакше кажучи, іншими словами; ЯК Ч. значить, ви­ходить.

ЦЕГЕЛЬНЯ, сов. цегельний завод; &

цегольня.

ЦЕГЛА зб., (бита) цегелля; од. зб. цег­лина; & цеглиння.

ЦЕГЛЯНИЙ, з цегли, цегловий; (колір)

цеглястий, цеглистий, жовточервоний. ЦЕДИЛКА, цидулка, цедулка, записка, шпаргалка, писуль­ка; & цидулька, цидул­ка, цидула.

ЦЕЗАР, див. КЕСАР.

ЦЕЗУРА, див. ПАУЗА.

ЦЕЙ, не той, оцей, сей, отсей; (рік)

поточний, (світ) земний, гріш­ний. ЦЕЛІБАТ, безшлюб’я, безшлюбність.

ЦЕЛЮЛЬОЗА, клітковина, г. клітнина,

сов. целюлоза.

ЦЕМЕНТ, П. те, що єднає /гуртує, бра­тнє, в’язке/.

ЦЕМЕНТУВАТИ, покривати /з’єднува­ти/ цементом;