Cols=2 gutter=24> 2006/№4 Засновники

Вид материала

Диплом

Содержание Надія Сащак Культура інформаційного суспільства Соціально-психологічні аспекти здоров’я молоді На основі вищезазначеного, можна виявити такі тенденції Електронні засоби загального призначення.

Подобный материал:

• Cols=2 gutter=24> 2006/№2 Засновники, 2232.08kb.
• Cols=2 gutter=24> 2004/№2 Засновники, 2407.74kb.
• Cols=2 gutter=24> 2005/№2 Засновники, 2193.94kb.
• Cols=2 gutter=24> 2005/№4 Засновники, 2823.78kb.
• Cols=2 gutter=24> 2007/№3 Засновники, 2007.95kb.
• Cols=2 gutter=24> 2004/№3 Засновники, 3012.42kb.
• Cols=2 gutter=24> 2007/№2 Засновники, 1975.25kb.
• Cols=2 gutter=24> 2004/№4 Засновники, 2183.65kb.
• Cols=2 gutter=47> пбоюл кошмак, 159.62kb.
• Cols=3 gutter=38> Список улиц г. Пскова, 135.43kb.

Надія Сащак

Культура інформаційного

суспільства

Наприкінці ХХ століття людство вступило в стадію розвитку, що одержала назву постіндустріального або інформаційного суспільства. Інформаційні та телекомунікаційні технології, які сьогодні широко використовуються нині, суттєво розширюють межі таких фундаментальних понять, як знання та мова.

Часто доводиться чути про те, що ми живемо у вік інформації та комунікацій. Інформація та комунікації (засоби зв’язку) існували завжди, проте лише постіндустріальне суспільство унікальне тим, що його характеризує швидкий розвиток інформаційних і телекомунікаційних технологій, а їхні можливості стали безпрецедентними для розвитку людини, для ефективного вирішення багатьох професійних, економічних, соціальних і побутових проблем.

Грамотно, вміло скористатися цими можливостями зможуть лише ті члени суспільства, які володітимуть необхідними знаннями, що дозволять їм орієнтуватися у новому інформаційному просторі.

Зберігаючи свою самобутність, вони використовуватимуть переваги глобалізації та інтеграції, коли люди, які живуть у різних містах і країнах, на різних континентах, завдяки легкості та оперативності комунікацій зможуть працювати над одним цілісним проектом, здійснювати спільні дослідження та оперативно обмінюватися результатами. Мова йде про зміну змісту освіти, про оволодіння інформаційною культурою, яка є однією із складових загальної культури, що по суті є вищим проявом освіченості, професійної компетентності людини.

У нашій країні процес комп’ютеризації навчання лише розпочинається. Це пов’язане з появою комп’ютерів нового покоління і масовим впровадженням їх у навчальні заклади різних типів і рівнів акредитації (від загальноосвітніх шкіл до академій і університетів). Отже вивчення досвіду інших країн може бути корисним для визначення стратегії використання комп’ютерних технологій, оскільки комп’ютеризація має і певні негативні наслідки.

Поява комп’ютерів на ринку викликало підвищений інтерес до них педагогів. Водночас, виявилося, що застосовуючи комп’ютерні технології навчання необхідно подолати низку суттєвих перешкод, серед яких – відсутність достатньої кількості підготованих фахівців у галузі програмування і обслуговування комп’ютерного обладнання, необхідної кількості комп’ютерів, дидактичних програм тощо.

Світовий досвід свідчить, що вирішення проблем освіти починається перш за все з професійної підготовки педагогів. Без якісного зростання педагогічного професіоналізму ми не зможемо скористатися нинішніми надбаннями науки і техніки. У зв’язку з цим найактуальнішим є таке навчання, що базується не лише на фундаментальних знаннях з певної галузі (математика, хімія, іноземні мови тощо), з педагогіки і психології, а й на загальній культурі, що включає й інформаційну. Тому кожному викладачеві, у тому числі й майбутньому, потрібна ґрунтовна підготовка в сфері сучасних інформаційних і телекомунікаційних технологій.

Прогрес у розвитку й активному впровадженні у практику інформаційно-освітніх технологій розірвав замкнутість, зняв статус елітарності з освітніх закладів, зробив малоефективними ті з них, котрі продовжують використовувати принципи, що забезпечують (механічні та корпоративні) якості. Іншим важливим наслідком цього стало зближення тих, хто вчить, і тих, хто навчається (педагога-вчителя і учнів). А це, в свою чергу, змусило освітні структури, оперативніше реагувати на зміни в освітніх потребах суспільства, організованих груп і конкретного індивіда та якісніше задовільняти потреби, що виникають.

Ринок освітніх послуг, що виник і швидко розвивається, привів до підсилення взаємозамінності та взаємодії його учасників.

Особлива роль у процесі створення і використання інформаційних технологій належить системі освіти, особливо вищі школі як основному джерелу кваліфікованих високоінтелектуальних кадрів і міцній базі фундаментальних і прикладних наукових досліджень.

Інформатизація процесу навчання пов’язана зі змінами вимог до якості підготовки висококваліфікованих фахівців, що продиктована не стільки ситуацією, скільки глибинними процесами, які відбуваються у самому суспільстві, його освітніх структурах.

Нові інформаційні технології орієнтовані на реалізацію психолого-педагогічних цілей навчально-виховного процесу за такими напрямами:

• вдосконалення механізмів управління системою освіти на основі використання автоматизованих банків даних науково-педагогічної інформації, інформаційно-методичних матеріалів, а також комунікаційних мереж;
  
• вдосконалення методології та стратегії добору змісту методів і організаційних форм навчання й виховання відповідно до завдань розвитку особистості, яка навчається в умовах інформатизації суспільства;
  
• створення методичних систем навчання, орієнтованих на розвиток інтелектуального потенціалу того, хто навчається, формування вмінь самостійно набувати знання, здійснювати інформаційно-навчальну, експериментально-дослідницьку діяльність, різноманітні види самостійної діяльності й обробки інформації;
  
• створення і використання комп’ютерних тестових діагностичних методик контролю й оцінки рівня знань учнів/студентів.
  

Розглядаючи систему інформаційно-освітнього забезпечення як найважливіший елемент педагогічного процесу, слід особливо виділити проблеми використання сучасних електронних засобів навчання. Здешевлення комп’ютерної, аудіо- і відеотехніки, компакт-дисків та інших елементів, які необхідні для одержання освітньої інформації, дозволяє розробляти принципово нові підходи. При цьому слід виходити з того реального факту, що сучасні електронні засоби в усіх видах людської діяльності значно випереджають надходження навчальних книг в студентську аудиторію. Наслідком цього є необхідність створення “безпаперових технологій” в освіті. Тому слід розглядати проблему методології і практичної розробки сучасних інформаційних технологій як пріоритетний напрям науково-педагогічної діяльності.

Таким чином, мова повинна йти про системний комплексний підхід, який може бути реалізованим лише з урахуванням діяльності освітніх структур і має бути нерозривно пов’язаним з реалізацією нових вимог зовнішнього оточення, що формується інформаційним суспільством.


Літератури

1. Гаєвський О. Ю. Інформатика 10-11 кл. Навч. посібник. – К.: Видавництво А.С.К., 2003. – 512 с.

2. Гуревич Р.С. Впровадження комп’ютерних технологій у навчально-виховний процес закладів освіти. – Вінниця, ВДПУ. – 1999. – 30с.

3. Гуревич Р.С., Кадемія М.Ю. Інформаційно-комунікаційні технології в навчальному процесі: посібник для педагогічних працівників, студентів педагогічних вищих навчальних закладів. – Вінниця, ДОВ “Вінниця”, 2002. – 116 с.

4. Гуревич Р.С., Кадемія М.Ю. Інформаційно-телекомунікаційні технології в навчальному процесі та наукових дослідженнях. Посібник. – К., 2005. – 366 с.

5. Інформатика. Комп’ютерна техніка. Комп’ютерні технології. Посібник / За ред. О.І. Пушкаря. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2001. – 696 с.

6. Комп’ютерно-орієнтовані системи навчання: 36 наук. праць /Редкол., - К. : НПУ ім. М.П. Драгоманова. – Вип. 4. – 2001. – 230 с.

7. Кононова М.В. Психологічний аспект комп’ютеризації освіти //Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання у підготовці фахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми // Зб. наук. пр. /Редкол.: І.А.Зязюн (голова) та ін. – Київ – Вінниця: ДОВ Вінниця, – 2000. – С.179-180.


Ігор Корнієнко


СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ЗДОРОВ’Я МОЛОДІ

Збереження здоров’я теперішнього та майбутніх поколінь одна з найактуальніших потреб людини, кінцева мета її діяльності. В ієрархії суспільних цінностей здоров’я займає особливе місце, оскільки від нього залежить економічний, фізичний, духовний і моральний потенціал країни.

Здоров’я сучасної людини є результатом процесу природної еволюції, в якому щораз більший та визначальний вплив мають соціальні чинники. Їхня роль за 10000 років розвитку цивілізації суттєво збільшилась у всіх відношеннях. Здоров’я людини становить невід’ємну частину суспільного багатства, розподіл, збереженя, використання якого визначається типом соціальної системи, характером суспільних відносин [2, с. 8].

Здоров’я, згідно з дефініцією ВООЗ, можна визначити як суб’єктивно сприйнятий фахівцями сфери здоров’я, насамперед лікарями, кваліфіковано підтверджений та ретельно підтримуваний стан відсутності розладів та наявності життєвого добробуту. Це багаторівневий стан організму, який є своєрідним регулятором динамічної системи організму [1. с. 327].

Виділяють декілька концептуальних “моделей” здоров’я. У кожній з них власна концептуальна інтерпретація специфічного змісту поняття здоров’я.

Методична або функціональна модель містить лише медичні ознаки і характеристики здоров’я.

Біомедична модель здоров’я містить поняття, які мають медичні та біологічні ознаки і розглядаються як відсутність у людини органічних порушень та суб’єктивних відчуттів хвороби, а також як біологічно нормальний стан організму та його функціювання. Ця модель акцентує увагу на природно-біологічній сутності людини і домінуючому значенні біологічних закономірностей в життєдіяльності людини.

Біосоціальна модель здоров’я містить біологічні та соціальні ознаки. При цьому біологічні та соціальні ознаки розглядаються у єдності, хоча соціальним ознакам надається пріоритетне значення.

Ціннісно-соціальна модель здоров’я стверджує, що здоров’я являється цінністю для людини, неодмінно передумовою для повноцінного життя, задоволення нею матеріальних і духовних потреб, участі у соціальному житті, в економічній, науковій культурній та інших видах діяльності. Здоров’я тут – соціальна цінність та передумовою для соціалізації особистості. Ціннісно-соціальна сутність здоров’я відображається у визначенні цього поняття, в якому вказується, що здоров’я є станом повного фізичного, духовного, соціального добробуту індивіда, а не тільки станом, який характеризується відсутністю хвороб і фізичних вад [5, с. 37].

Найповніше визначення поняття “здоров’я” запропоноване В. Кенеп та Б. Ольшанським: “Здоров’я – це не тільки одна із необхідних передумов особистого щастя людини, його всестороннього гармонійного розвитку, воно не тільки одне із умов досягнення людиною максимальних успіхів в галузі освіти, професійної підготовки, виробництва, оптимістичного ставлення до всього. Здоров’я – це також і важливий показник, і чіткий індикатор добробуту населення” [7, с. 18].

Поняття “здоров’я” неможливо визначити і зрозуміти відірвано від умов діяльності людини, того середовища, в якому вона існує. На цьому рівні актуалізується поняття “соціальне здоров’я” як рівень збалансованості соціальних інтересів і соціального розвитку, а також самооцінки фізичного здоров’я індивідами, соціальними групами та населенням загалом. Отже, здоров’я – це соціальна категорія, яка відображає здатність членів суспільства виконувати функції щодо подальшого його розвитку.

Поняття “соціальне здоров’я” використовується у кількох значеннях:

• як стан здоров’я населення;
  
• як стан здоров’я групи;
  
• як стан різних надіндивідуальних систем організації людей.
  

Соціальне здоров’я деякі дослідники розглядають як поняття статистичне, яке характеризується комплексом суто демографічних показників – народжуваністю, смертністю, рівнем фізичного розвитку, захворюваністю, середньою тривалістю життя, а також спеціальними соціально-біологічними показниками [6, с. 63].

Більшість дослідників вказують, що соціальне здоров’я можна розглядати як соціально-демографічну категорію, яка визначає ступінь задоволеності потреб суспільства у забезпеченні фізіологічних і психоемоційних умов, оптимальної реалізації життєдіяльності його членів. Більш ширшим є поняття “здоров’я”, яке визначають як стан гармонійної саморегуляції та динамічної рівноваги із середовищем, сукупність психосоматичних станів організму, що забезпечують можливість оптимального функціювання людини в різних сферах життя. Інакше кажучи, здоров’я – це не тільки відсутність хвороби, а й здатність організму швидко і вчасно пристосовуватись до мінливих соціально-психологічних і природно-екологічних обставин і виконувати різноманітні соціально-біологічні та соціально-трудові функції [5, с.9].

Є.Г. Булич та І.В. Муравов зазначають, що життєздатність окремої людини в її суб’єктивному сприйнятті характеризує фізичне та психоемоційне здоров’я, а життєздатність суспільства є доповненням до цього соціального здоров’я. Фізичний добробут, що виявляється рівнем культури разом із моральністю суспільства, складають у своїй сукупності якісно новий, відмінний від простої суми взаємодіючих чинників стан соціального благополуччя [11, с. 53].

Здоров’я суспільства завжди було одним із важливих чинників, які визначали статус цивілізації на часовому векторі історії людства. Соціальне здоров’я залежить не тільки від стану науки, профілактики, лікування, а й від усіх ланок соціального і державного механізму, систем і підсистем суспільства.

Враховуючи вищевикладене, можна зробити висновок, що спосіб життя людини, ступінь і характер її активності в побуті, трудовій діяльності визначає стан її здоров’я.

Виявляється також і зворотня залежність – кількісні характеристики здоров’я суттєво окреслюють спосіб життя людини: рівень трудової, соціальної та економічної активності, ступінь міграційної рухомості, залучення до сучасних досягнень культури, науки, мистецтва, техніки, технології та способи проведення дозвілля й відпочинку. Такий взаємозв’язок відкриває істотні можливості для профілактики захворювань.

Сьогодні вчені по-новому прогнозують вплив навколишнього середовища на життя і діяльність людей. Багато з них вважають, що через 10-15 років набудуть невідворотного характеру негативні глобальні процеси в природі. На основі систематизованої та узагальненої інформації про здоров’я людей встановлено, що половина всіх захворювань викликана шкідливим впливом фізичних, біологічних, хімічних чинників довкілля.

В цьому контексті здоров’я розглядають ще й зі соціальних позицій, оскільки воно визначається умовами праці, побуту, рівнем добробуту людини. Серед основних чинників, які впливають на стан здоров’я людини, провідне місце займають окрім техногенних, соціальні та соціально-психологічні чинники.

Науково-технічний прогрес, антропогенна діяльність людини перетворили урбанізовані райони, докорінно змінили ареали природи на місця деградації біосфери. Негативний вплив забрудненого повітря найбільше стосується дітей та молоді, оскільки несформований організм є нестійкий, легше піддається дії несприятливих чинників зовнішнього середовища. Респіраторна захворюваність дітей в містах у 1,4-1,6 рази більша, ніж у сільській місцевості. Перебільшена концентрація вуглекислого газу, бензолу, пилу в повітрі знижує, насаперед, розумову працездатність людини, далі – фізичну. Змінений під впливом діяльності людини сольовий баланс води призводить до порушень обміну речовин, також й ендокринного походження.

Несприятливо впливають на молодий організм супутні чинники науково-технічного прогресу: шум, вібрація, неонізуючі та іонізуючі випромінювання. Зокрема шум спричиняє виникнення гальмівних процесів у корі головного мозку, зниження працездатності, підсилення напруження, невротичні реакції. Вібраційні коливання викликають в організмі людини зміни функціонального стану центральної нервової системи.

Інтенсивність електромагнітних полів різних частотних діапазонів, викликана широким застосуванням електричних приладів, розвиток електромереж спричиняє відхилення у роботі компенсаторних механізмів головного мозку.

Серед соціальних чинників, які мають безпосередній вплив на здоров’я людини – якість медичного обслуговування жінок та дітей. Показник смертності немовлят є критерієм соціально-економічного розвитку, рівня добробуту, культури, умов праці та побуту населення [10, с. 124].

Встановлили чітку залежність рівня дитячої смертності від соціально-економічного стану сім’ї. Ця тема тільки стає предметом дослідження в Україні. Статистичні відомості щодо динаміки показників смертності дітей, отримані зарубіжними вченими, свідчать про пряму залежність від соціально-економічного положення батьків. Результати дослідження, яке проводив Б. Старфілд (США), показали, що серед дітей з бідних сімей висока смертність внаслідок нещасних випадків, особливо автомобільних травм, внаслідок проживання безпосередньо близько автомагістралей, відсутності майданів для ігор та відпочинку, недоглянутість внаслідок зайнятості батьків. У дітей із різних соціальних груп також існують відмінності у захворюваннях та смертності. Діти з бідних сімей часто хворіють, більше страждають від небажаних ускладнень хвороби і мають більшу вірогідність померти, ніж діти і забезпечених сімей. На думку дослідника, поганий стан здоров’я дітей зумовлений низьким рівнем освіченості батьків, особливо матерів.

Тривалість життя, дитяча смертність та освіта являються найчіткім показниками для визначення здоров’я, як соціального, так і фізичного [9. с. 27]

Очікувана тривалість життя та дитяча смертність можуть бути також показниками, які характеризують важливі аспекти соціального прогресу, оскільки вони являють сумарний ефект дії таких чинників, як харчування, суспільна охорона здоров’я, доходи та загальний стан навколишнього середовища.

Серед численних компонентів розвитку особистості вирішальним являється соціальний фактор – спілкування, взаємодія та життєдіяльність серед інших, також, серед дорослих людей. Дорослі не тільки передають знання про навколишнє середовище, але й впливають формування поглядів, ставлення до навколишнього світу, формування рис характеру, способу життя та поведінки дитини.

Визначальний вплив на здоров’я людини має така соціальна інституція як сім’я. При цьому головним чинником є повнота сім’ї, кількість дітей у сім’ї, рівень освіченості батьків, сімейний психологічний клімат. Сім’я – перша соціальна сфера для дитини, вона виконує вирішальну роль у вихованні, допомагає засвоїти дитині основних норм та правил поведінки, стереотипів відношення до навколишнього середовища. Як показують дослідження, відсутність одного з батьків спричиняє виникнення неврозів у дитини тієї самої статі [8, с. 105].

Асоціальні сім’ї характеризуються напруженістю, конфліктністю, фізичною занедбаністю дітей, низьким матеріальним забезпеченням сім’ї. В сім’ях, де відбуваються конфлікти, близько 30% дітей страждають психосоматичними розладами і порушеннями поведінки [4, с. 53]. У зв’язку з тому найактуальнішим є виявлення та усунення сімейних факторів ризику, які негативно впливають на здоров’я дітей і підлітків. У проблемних сім’ях психічні захворювання у дітей майже не піддаються корекції.

Результати досліджень показують вплив умов та способу життя на формування патологій різного виду [3, с. 41]. До найважливіших відносять такі психічні розлади:

• сильні депресії;
  
• деменції (втрати пам’яті), переважно короткочасні розлади;
  
• депресії.
  

За оцінками спеціалістів Національного інституту психологічного та соціального здоров’я США (2001) популяційні дослідження поширеності депресій свідчать про їх зростання. Основні фактори, що впливають на цей процес – це соціальна дезадаптація при швидких змінах умов сучасного життя, урбанізація, структурні зміни в сім’ях [10, с. 186].

Для безболісної адаптації людини важливим є усвідомлення здоров’я як цінності, інформованість щодо наслідків впливу різноманітних факторів на організм. Щоб вивчити реальний стан освіченості молоді ми провели пілотажне опитування учнів старших класів шкіл міста та області. Виявилось, що лідерами серед захворювань є головний біль, слабкість, нежить. Проблеми зі зором мають 13 % опитаних. Рівень споживання м’яса, риби, овочів і фруктів є низьким. Більше третини респондентів відчувають потребу у збільшенні цих продуктів у раціоні. Часто перебувають у стані нервового напруження 33 % опитаних. На спосіб життя молодої людини найбільше впливають сім’я, релігія, ЗМІ. Загалом, 80 % опитаних молодих людей замислюються над своїм здоров’ям, а також над здоровим способом життя.

На основі вищезазначеного, можна виявити такі тенденції:

• Матеріальне становище безпосередньо впливає на можливості родини щодо збереження здоров’я дітей, своєчасної діагностики та потрібного лікування.
  
• Відповіді респондентів щодо наявності у них частих симптомів хвороб, що їх турбують майже однакові як у дівчат, так і у хлопців: головний біль, слабкість, нежить. Помітні відмінності хвороб залежно від типу поселення. Старшокласників сільської місцевості часто турбують зубні хвороби. Проблеми з зором мають приблизно 13 % опитаних незалежно від місця проживання.
  
• Рівень споживання молоддю овочів та фруктів, риби та м’яса низький, так як третина респондентів, які проживають у містах, відчувають потребу у щоденному споживанню овочів та риби. У раціоні респондентів, які проживають у сільській місцевості, бракує рибних продуктів набагато частіше, ніж у респондентів міст.
  
• Достатньо багато (більше 1/3) опитаних часто відчувають нервове напруження, майже 2/3 – інколи перебувають у пограничному психічному стані.
  
• Молодь здебільшого вважає, що на здоров’я людини суттєво впливає екологія. Хоча важливий вплив мають такі чинники як харчування, проблеми у сім'ї, невідповідна віку навчальна програма.
  
• Спосіб життя молодої людини та її ставлення до власного здоров’я формується під впливом сім’ї.
  
• Загалом, молодь (80 %) задумується над здоров’ям, а також над формуванням здорового способу життя.
  
• Рівень обізнаності сільської молоді щодо загальних проблем здоров’я істотно поступається поінформованості опитаної молоді у містах.
  

Література

1. Галецька І., Сосновський Т. Психологія здоров’я: теорія і практика. – Л.: Вид. центр ЛНУ. – 2006 – 327 с.
   
2. Жизнедеятельность семьи: Тенденции и проблемы / Отв. ред. А.И. Антонов. – М.: Наука, 1990. – 128 с.
   
3. Здоровье и окружающая среда. Пер. с англ. Долецкого А. Предисл. Сидоренко Г./ Под ред. Ленихена Дж., Флетчера У. – М.: Мир, 1979 – 232 с.
   
4. Копыт Н., Скворцова Е. Алкоголь и подростки. – М.: Медицина, 1984.
   
5. Кудрявцева Е. Здоровье человека: понятие и реальность // Общественные науки и здравоохранение. – М.: Наука, 1997. – С.32-48.
   
6. Лисицын Ю. О создании общей теории медицини и ее значения для здравоохранения // Здравоохр. Рос. Федерации. – 1995. – №10.
   
7. Лисицын Ю., Сахно А. Здоровье человека – социальная ценность. – М.: Мысль, 1999. – 270 с.
   
8. Антонова-Турченко О., Св’ятенко Г.та ін. – К.: Укр. ін-т соц. досліджень, 1998. – 135 с.
   
9. Семья и здоровье. Обзорная информация. Выпуск 2. – М.: ВНИИМИ, 1998.
   
10. Соціальна медицина та організація охорони здоров’я. /Під. заг. ред. Воронянка Ю., Москаленка В. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2002. – 680 с.
    
11. Сущностная характеристика понятия “здоровье” и некоторые вопросы здравоохранения. Обз. инф-ция. Выпуск 5. – М.: ВНИИМИ, 1999.