Сучасний стан та напрями розвитку інноваційно – інвестиційної діяльності в україні
| Вид материала | Документы |
- Онкович Г. В. Медіаосвіта в Україні: сучасний стан та перспективи розвитку, 107.75kb.
- Розділ 1 сучасний стан теорії й методів інвестиційної діяльності промислових підприємств, 608.03kb.
- Рства бібліотека сучасний стан та проблеми розвитку дистанційної освіти в Україні, 280.31kb.
- Рівненська обласна державна адміністрація Головне управління економіки та інвестиційної, 1376.67kb.
- До Програми заходи з виконання Державної цільової соціальної програми подолання, 342.32kb.
- Назва реферату: Досвід І проблеми викладання дисципліни Страхові послуги Розділ, 100.66kb.
- Програма фахових вступних випробувань з напряму "Туризм" для кваліфікаційних рівнів, 759.37kb.
- Модуль 1 Інноваційна діяльність в Україні як фактор забезпечення її економічного розвитку, 587.06kb.
- Студенніков І., Ткаченко В. Інституційна інфраструктура регіонального розвитку в Україні:, 199.99kb.
- У вихованні немає головного І другорядного, як немає головної, 822.91kb.
СЕКЦІЯ 2
СУЧАСНИЙ СТАН ТА НАПРЯМИ РОЗВИТКУ ІННОВАЦІЙНО – ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ
Афанасьєва М.В.,
ХІНЕМ, м. Торез
СУЧАСНА ПОДАТКОВА ПОЛІТИКА ТА РОЗВИТОК ПІДПРИЄМНИЦТВА
Реалії українського сьогодення у сфері оподаткування - це внутрішня неузгодженість складових цілісної системи податкових правовідносин. Відповідно до постанови Верховної Ради України від 4 червня 2010 року № 2318-VI «Про Основні напрями бюджетної політики на 2011 рік» основною метою податкової політики на 2011 рік є проведення реформування системи податків і зборів (обов'язкових платежів) шляхом прийняття Податкового кодексу України.
Суть нової податкової політики – відкритість для платників податків та стимулювання економічного зростання, державна податкова служба України має на меті створити для платників податків умови, які б заохотили їх працювати відкрито, в рівних конкурентних умовах.
Державна податкова служба України хоче бачити відносини з платниками податків в іншій площині, відмінній від минулої. Податкові органи зацікавлені спілкуватися з бізнесом он-лайн, а не розглядати минулі операції. Це дасть можливість уникнути ризиків платникам податків, а також чітко планувати політику та надходження податковій службі.
Хотілося б відзначити, що норми Кодексу мають як позитивний, так і негативний вплив на бізнес і в 2011 році багато компаній змушені будуть переглянути й перебудувати свої бізнес-процеси.
Податок на нерухомість не вводиться, депозити фізичних осіб не оподатковуються. Зростає лише податок на прибуток громадян із 15 до 17 відсотків при місячному доході понад 10 неоподатковуваних мінімумів.
Стосовно дрібного і середнього бізнесу - зменшуються податки на прибуток підприємств і на додану вартість. Але головна проблема не ставка, а база оподаткування, а вона фактично незмінна. Трохи збільшується ставка амортизації — і це позитив. Однак у цілому податок на прибуток суттєво не міняється. Щодо ПДВ, то жоден урядовець не може пояснити, чому його знижують. Адже він є ключовим податком у країні, бо ним оподатковується імпорт. При його зменшенні імпортери опиняються у вигідніших умовах, ніж вітчизняні виробники. Адже податківці чинитимуть більший тиск на виробників, ніж на імпортерів. Більшість європейських країн тепер підвищують ПДВ, щоб захистити свої ринки.
Для підприємців, які працюють на спрощеному податку практично нічого не змінюється. Тільки й того, що вони не зможуть мати справу з підприємствами, які перебувають на загальній системі оподаткування. Бо останнім заборонено відносити товари і послуги, отримані від «спрощенців», на видатки. Це трохи ускладнить роботу малих і середніх підприємств.
Але, узагальнюючи критичні зауваження підприємців стосовно функціонування Податкового кодексу за підсумками першого кварталу 2011 року, можна виділити низку блоків проблем:
- Нові суперечливі норми кодексу виникли через те, що він приймався поспіхом. Для прикладу, згідно статті 181 «Вимоги щодо реєстрації осіб як платників податку» (ПДВ) підлягає обов’язковій реєстрації платником ПДВ особа, якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300 000 гривень. Таким чином, для того щоб стати платником ПДВ, новоствореному суб’єкту підприємницької діяльності необхідно пропрацювати рік без такої реєстрації, що виглядає дещо абсурдним.
- Окремі «дивні» норми кодексу, очевидно, були свідомо прописані в документі. Зокрема, кодексом фактично запроваджується подвійна відповідальність за одне порушення. Платник податків одночасно може бути оштрафований за внесення до податкової декларації перекручених даних про суми отриманих доходів, якщо такі дії спричинили заниження суми оподатковуваного доходу, та за визначення податковим органом суми податкового зобов’язання з вини платника (тобто якщо має місце недоїмка). В більшості випадків якщо має місце одна із цих підстав для притягнення до відповідальності платника податку, то можна «приписати» і другу, і відповідно накласти два штрафи.
Підприємці наполягають на тому, щоб видалити одну з двох санкцій. Водночас, як і в більшості випадків, питання ставиться надто вузько, виключно навколо окремих норм кодексу. Проблема ж насправді значно глибше, тому якщо підприємці й доб’ються видалення однієї норми, то неодмінно з’явиться ряд інших норм. Фінансові санкції за порушення податкового законодавства в останні роки стали одним із значних джерел поповнення доходів бюджету, а в його дохідній частині є навіть стаття надходжень від їх сплати. Фактично, бюджетом встановлюється план по нарахуванню та стягненню штрафних санкцій. Очевидно, що проблема не стільки в Податковому кодексі, скільки в тому, що система фінансових санкцій в останні роки виконує в більшій мірі фіскальну, а не правоохоронну функцію.
Першими справами, якими почали займатися КМУ та ДПСУ після прийняття Податкового кодексу - це формування нормативної бази для здійснення нових видів перевірок, розширення практики застосування фінансових санкцій, підготовка змін до кодексу стосовно посилення повноважень контролюючих органів тощо. Очевидно, це є головні питання, які цікавлять сьогодні державу. Це свідчить про те, що завдання покращення умов для ведення бізнесу є другорядними.
Загалом, в перші місяці функціонування Податкового кодексу можна констатувати, що старі проблеми не зникли, але з’явилися нові. Переписувати кодекс можна до безкінечності, але який би він не був ліберальний, податкова система, в основі якої лежать виключно фіскальні завдання, буде завжди перешкодою для зростання інвестиційної активності.
Биковська І.М.,
ХИНЕМ, м.Торез
ІНВЕСТИЦІЙНІ РИЗИКИ – ЗАГРОЗА ІНВЕСТОРА
Зіткнення з різноманітними ризиками – звичайна загроза для будь-якого інвестора в умовах сучасної ринкової економіки. Здебільшого, вкладаючи свої кошти в виробництво тих чи інших товарів чи послуг, інвестор не може мати цілковитої впевненості в суспільному визнанні результатів цього виробництва. На практиці таке визнання залежить від вдалого сполучення різних факторів, отже інвестори ризикують отримати прибуток, менший за очікуваний, або, навіть, зазнати збитків.
Таким чином, дослідження інвестиційних ризиків, виявлення факторів, які їх викликають та обчислення можливих втрат – ось важливі проблеми, на які необхідно зважати сучасному інвесторові, приймаючи рішення щодо вкладання коштів у той чи інший напрям виробничої чи комерційної діяльності. Саме тому вміння оцінювати інвестиційні ризики є необхідним для сучасного менеджера.
Про важливість врахування інвестиційних ризиків свідчить чимала увага, що приділяється даній проблемі дослідниками у високорозвинених країнах. Так, по цій проблемі “… у США видана багато численна довідкова література; в таких спеціалізованих журналах, як “Форчун”, “Бізнес уік”, з’явилися спеціальні рубрики, присвячені проблемам обліку ризику в інвестиційній кредитній діяльності, придбанні цінних паперів і т.і.”
Заходи, щодо запобігання ризиком або їх зменшення розробляються залежно від виду проекту, його належності до того чи іншого типу портфеля:
- заставні операції і гарантування. Основні критерії якості застави при надані позички:
а) вік активів, їх моральний і фізичний знос, термін старіння застави;
б) простота оцінки цінності застави та можливість її перегляду (індексації) у період кредитування;
в) можливість розміщення закладених активів на ринку;
г) рівень ліквідності як для фізичних так і фінансових активів;
д) підконтрольність – простота та м’якість встановлення місцезнаходження застави та вступу у володіння нею;
е) рівень позичкової маржі для кожного виду застави (наприклад, для готівки така маржа становить 100 % + очікуваний відсоток інфляції, для висококваліфікованих цінних паперів – 60-70 %, для матеріальних запасів та обладнання – 50 %).
Гарантований кредит видається під письмове зобов’язання третьої сторони сплатити борг у разі відмови від його сплати позичальником.
Гарантії можуть бути таких видів:
- обмежені або необмежені (всією заборгованістю чи тільки її частиною);
- забезпечена або не забезпечена (заставою);
- фізичних або юридичних осіб, тобто забезпечена власними чи корпоративними активами;
- диверсифікація – це розподіл цінних паперів портфеля таким чином, щоб досягти максимального доходу за мінімального ризику. Здобувається це шляхом розподілу капіталу між пакетами цінних паперів різної якості та різних термінів погашення для зниження портфельного ризику;
- страхування;
- лімітування;
- розподіл та ін.
За умов сучасної української економіки проблема інвестиційних ризиків є особливо гострою через нестабільність податкового режиму, нестабільність курсу національної валюти, низьку купівельну спроможність значної частини населення. Тому для капіталовкладників, які мають справу з вітчизняним ринком, особливо важливо ретельно обраховувати можливий вплив інвестиційних ризиків та розробити як найбільше заходів, щодо запобігання ризиків або їх зменшення.