Наприкінці 18 ст. Уваги заслуговують теоретичні дослідження вчених-фізіократів- Кене, Тюрбо, Мірабо. Їх основна ідея ґрунтувалася на тому, що лише земля дає чистий дохід, а тому держава може одержавити дохід у формі податку на землю.
А. Сміт також торкався в своїх працях фінансової науки, але не виділяв її окремо. На відміну від своїх попередників він виділяв 3 джерела багатства нації: земля, капітал, праця. Заслугою Сміта також є обґрунтування поділу державних витрат на загальнодержавні та місцеві, та розробка принципів оподаткування:
податки повинні сплачувати всі відповідно до одержаних доходів; податок повинен сплачуватися в зручний для платника час; податки повинні бути визначені завчасно; стягнення под. повинно бути дешевим.
Все це було викладено в працях - “Дослідження про багатства народу”, “ Принципи оподаткування». Послідовником Сміта був Д. Рікардо. В своїй праці “Початок політ. Економії і оподаткування” він стверджує, що всі податки податки сплачуються з прибутку капіталістів, тобто прибуток підприємця основне джерело доходів держави. Найбільший розвиток фінансової науки припадає на 19ст. Саме в цей час фін. наука відокремлюється із загальної теорії політичної економії. У 2 половині 19ст. Треба визначити внесок науковців німецької школи. Слід згадати Рау та його працю “Основні начала фінансової науки”. Цей підручник має класичний зміст: вступ та розділи – державні доходи, державні видатки, державний кредит, бюджет, організація управління фінансами. Цього ж часу значний внесок у фін науку зробив Сісмонді. Він розглядав фін як засіб поліпшення життя народу і доводив необхідність скорочення непрямого податкування, встановлення неоподаткованого мінімуму, впровадження прогресивного податку тощо. Загальною характеристикою усіх робіт того часу є те, що фін наука не виходила за рамки державних фінансів.
В 20 ст. На розвиток фін вплинули 2 школи: кейсианство і монетраризм. Вони використовували однакові терміні – доходи, видатки, дефіцит, але мають різні підходи до регулюванню макроекономічних процесів. Основні інструменти Кейнса: державні видатки і податки. Основний акцент – стимулювання попиту. Дефіцит бюджету розгляд як активний засіб позбавлення економ активності суб’єктів господарювання. Основні інструменти монетаристів: пропозиція грошей – це основний існтремент. Виступали за жорстке узгодження доходів і видатків бюджету. В 21 ст. Характерне поєднання економіки з психологію, соціологією і математикою.
2. Організаційні засади складання бюджету
1. Кабінет Міністрів України розробляє проект закону про Державний бюджет України.
2. Міністр фінансів відповідає за складання проекту закону про Державний бюджет, визначає основні організаційно-методичні засади бюджетного планування, які використовуються для підготовки бюджетних запитів і розробки пропозицій проекту Державного бюджету України.
3. Міністр фінансів на основі прогнозованих макропоказників економічного та соціального розвитку на наступний бюджетний рік визначає загальний рівень доходів та видатків бюджету для складання пропозицій проекту Державного бюджету України.
4. Не пізніше 1 червня у Верховній Раді України відбувається слухання з питань бюджетної політики на наступний бюджетний період. З доповіддю про Основні напрями бюджетної політики виступає Прем'єр-міністр або за його дорученням Міністр фінансів України.
5. За результатами парламентських слухань Верховна Рада приймає постанову про схвалення або взяття до відома Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період.
Бюджет – це фонд фін рес, який перебуває у розпорядженні органів виконавчої влади певного рівня й викори-ся для виконання покладених на них функцій, передбачених конституцією.
Призначення бюджету в державі виявляється через систему фінансових відносин, структура яких така:
між державою і підприємницькими структурами в процесі мобілізації доходів, накопичень і фінансування бюджету
між державою і населенням у процесі розподілу і перерозподілу ВВП
між ланками бюджетної системи при бюджетному регулюванні
3. Критерії розмежування доходів і видатків між місцевими бюджетами.
Доходи місцевих бюджетів.
Склад доходів,що закріплюються. До доходів, що закріплюються за бюджетами місцевого самоврядування та враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів, належать такі податки і збори:
1)податок на доходи фізичних осіб у частині визначеній БК 2)держ. мито в частині, що належить відповідним бюджетам 3)плата за ліцензії на впровадження певних видів господарської діяльності та сертифікати 4)плата за державну реєстрацію СПД 5)плата за торговий патент на здійснення деяких видів підприємницької діяльності 6)надходження адмінистративних штрафів 7)єдиний податок для суб’єктів малого підприємництва у частині що належить відповідним бюджетам.
Доходи місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів:
1)місцеві податки і збори, що зараховуються до бюджетів місц. самоврядування 2)100% плати за землю-для бюджетів Києва і Севастополя;75% плати за землю-для бюджетів міст республіканського значення та обласного підпорядкування;60% плати за землю-для бюджетів сіл;селищ;міст районного підпорядкування та їх об’єднань 3)податок з власників ТЗ та інших самохідних машин у частині, що зараховується до відповідного бюджету 4)податок на промисел
5)плата за забруднення навколишнього природнього середовища
