2 Аналіз активів, пасивів та забов'язань зат кб «Приватбанк»…

Вид материала

Подобный материал:

1 2 3 4 5 6

Рис. 2.5. Коефіцієнти ефективності діяльності ЗАТ КБ «Приватбанк»

З наведених вище розрахунках видно, що найнижчий рівень рентабельності активів становив в 2004 році, бо неприбуткові (високоліквідні) активи становили третю частину з усіх активів. З однієї сторони вони не певний момент часу підтримують високий рівень ліквідності, що напевно добре в складний період , коли склалася несприятлива економічна ситуація, але ці кошти не приносять прибутку, що є певним тягарем для деяких менеджерів.

Найвищий рівень рентабельності активів спостерігається в 2007 році, хоча тут з загальної частини активів неприбуткові займають лише 5 частину.

Як видно з вищенаведених розрахунків рентабельність активів протягом 2004-2008 років не опускалася нижче 1,12%, значення цього показника відповідає рекомендованому значенню НБУ не нижче 1,2%.

Чистий процентний доход збільшувався завдяки росту кредитного портфелю банку, нарощуючи кредитний портфель, банк збільшує прибутки за рахунок плати за користування кредитами, хоча в 2008 році це значення дещо знизилося, що було пов’язано зі збільшенням часткової маси неповернення кредитів (прострочена та сумнівна заборгованість).

Чистий процентний доход збільшувався завдяки росту кредитного портфелю банку, нарощуючи кредитний портфель, банк збільшує прибутки за рахунок плати за користування кредитами, хоча в 2008 році це значення дещо знизилося, що було пов’язано зі збільшенням часткової маси неповернення кредитів (прострочена та сумнівна заборгованість).

Згідно до вищенаведених розрахунків ЗАТ КБ «ПриватБанком» за останні три роки було зменшено залежність від непроцентних доходів, тобто банк не зміщав пріоритети в бік комісійної та інших видів діяльності, а навпаки – орієнтувався на одержання процентного доходу, хоча в 2008 році – отримання комісійних доходів переважало над отриманням процентних – це є результатом нестабільної економічної ситуації, що склалася в країні та світі в цілому – масове безробіття призводить до неможливості своєчасно сплачувати відсотки за користування кредитами, а це в свою чергу призводить до порушення ліквідності, що негативно відобразиться на роботі Банку. Для поповнення своєї ліквідності ЗАТ КБ «ПриватБанк» отримував кредити від НБУ та інших банків, а грошове покриття за кредитами надавав у вигляді застави майнових прав на грошові кошти [37,с.356].

Відповідно до Закону України „Про банки і банківську діяльність ” [8], з метою захисту інтересів клієнтів та забезпечення фінансової надійності банків, Національний банк України встановлює для всіх комерційних банків обов’язкові економічні нормативи:

1. мінімальний розмір статутного фонду для комерційних банків, які створюються та вже діють (Н1);

2. норматив адекватності регулятивного капіталу (платоспроможності) (Н2) ;

3. норматив співвідношення регулятивного капіталу до сукупних активів (Н3);

4. норматив ліквідності банку (Н4,Н5,Н6);

5. максимальний розмір ризику на одного позичальника ( Н7);

6. максимальний розмір великих кредитних ризиків (Н8);

7. норматив максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру (Н9);

8. норматив максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам (Н10);

9. нормативи інвестування (інвестування в цінні папери окремо за кожну установою (Н11);

10. норматив загальної суми інвестування (Н12);

11. норматив ризику загальної відкритої валютної позиції банку (Н13).

Аналіз виконання обов’язкових економічних нормативів ЗАТ КБ «Приватбанк» наведений у Додатку Д, а графічне зображення – на рис. 2.6.

Рис.2.6. Динаміка економічних нормативів за період 2005-2008р.р

Аналізуючи діяльність ЗАТ КБ «Приватбанк» зокрема в розрізі динаміку економічних нормативів за період 2005-2008р.р, можна зробити наступні висновки:

1. Норматив платоспроможності (Н2), який розраховується як співвідношення власних коштів (капіталу ) банку і сумарних активів, зважених щодо відповідних коефіцієнтів за ступенем ризику

Н2=ВК:А х 100% (2.6),

де Н2 – норматив платоспроможності ;

ВК – власний капітал банку;

А – активи банку.

Так, згідно проведеного аналізу норматив платоспроможності в 2005 році становив 10,28%, в 2006році був на піку висоти та становив 11,95, та поступово знижуючись в 2008 році становив 10,16%, але хоч він постійно коливається, протягом всіх років не опускався нижче встановленої межі 10%, тобто протягом усього періоду банк був платоспроможний.

2. Норматив миттєвої ліквідності (Н4) розраховується як співвідношення суми коштів на кореспондентському рахунку (Ккр) та в касі (К) до розрахункових (Рn) і поточних зобов'язань (Пр).

Н4=(Ккр+К):(Рn+Пр) (2.7),

Де Ккр - кошти на рахунках;

К - кошти в касі;

Рn - розрахункові зобов`язання;

Пр - поточні зобов`язання.

Характеризуючи цей норматив на прикладі ЗАТ КБ «Приватбанк» можна сказати, що в період з 2004 р. по 2008 р. процентне співвідношення суми коштів на кореспондуючих рахунках та в касі відносно до розрахункових та поточних зобов’язаннях постійно перевищувало свій норматив 20% мінімум на 20,65%, що говорить про те, що управління активами з точки зору управління ліквідністю знаходиться на достатньому рівні. Структура активів дозволяє підтримувати достатній рівень ліквідності.

Проаналізувавши показники фінансової діяльності ЗАТ КБ «Приватбанк», як показують розрахунки, ліквідність установи банку, що аналізується, протягом періоду підвищилась. Усі нормативи ліквідності банком дотримуються і значно перевищують установлені значення.

РОЗДІЛ 3

РЕЗЕРВИ ВДОСКОНАЛЕННЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ І ПАСИВАМИ КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ

З метою подальшого поліпшення своєї діяльності, ЗАТ КБ «Приватбанк» повинен постійно вживати заходів щодо збільшення обсягів залучених коштів (передусім – довгострокових зобов’язань юридичних і фізичних осіб), підтримання на прийнятному рівні показників ліквідності, забезпечення оптимального співвідношення між власними та залученими коштами, що сприятиме зменшенню витрат і підвищенню прибутковості діяльності.

Таким чином, проведений аналіз засвідчив, що в управлінні активами і пасивами існують певні проблеми, а саме:

а ) відсутність або нераціональність функціонально-організаційної структури банку;

б) недосконала система внутрішнього контролю, неякісний ризик-менеджмент, неефективний внутрішній та зовнішній аудит (йдеться не лише про слабкий контроль чи недостатню обізнаність менеджменту в справах банку, а й про відсутність необхідних внутрішніх положень та процедур; хибне уявлення працівників служби внутрішнього аудиту про найризиковіші ланки в діяльності установи, скажімо, коли пильно контролюється лише філійна мережа, а центральний апарат не перевіряється роками);

в) перевантаженість підрозділів банку або неадекватність його штату обсягам і темпам зростання активів;

г) недостатня увага до підвищення кваліфікації персоналу, його тренінгу і тестування;

д) нехтування маркетинговими дослідженнями під час просування на ринок нових послуг та банківських продуктів, запровадження яких може не відповідати потенційним можливостям банку;

є) неефективна структура витрат, занадто висока зарплата, інші необґрунтовані витрати, які не узгоджуються з обсягами надходжень коштів і темпами їх зростання.

Існують проблеми у підтриманні на належному рівні якості активів комерційних банків, причинами яких є:

а) організаційна структура підрозділів, що займаються проведенням активних операцій, – нераціональна;

б) внутрішні положення та процедури визначення якості активів не відображають усіх особливостей, притаманних процесу кредитування чи господарській діяльності банку, не передбачають проведення оцінки позичальників за галузевими та географічними ознаками діяльності;

в) аналіз кредитного портфеля не провадиться або є неефективним, не відповідає наявним потребам банку, особливостям його кредитної діяльності;

г) рівень концентрації кредитів, спрямованих в одну галузь, яка до того ж може перебувати в стані занепаду, – зависокий;

д) банк не дотримується принципу МСБО щодо відображення операцій за їх економічною суттю, а не за формою;

є) провадяться операції за укладеними угодами, якими передбачено надання (на нечітко визначених умовах) авансу на значний або невизначений термін;

ж) наявні проблеми, пов’язані з регіональним розміщенням підрозділів банку та недостатнім контролем за кредитами, що ними надаються;

з) ускладнення із просуванням на ринок специфічних банківських продуктів.

До факторів, які спричиняють проблеми, пов’язані з недоотриманням надходжень належать:

а) відволікання значної ресурсної бази в неприбуткові активи, що негативно впливає на рівень надходжень;

б) відчутний вплив ринкових ризиків, наприклад, валютного чи процентного (якщо банк сподівається переважну частину доходів одержати завдяки проведенню в разі зміни кон’юнктури ринку або економічної ситуації певних операцій, скажімо, валютообмінних, він ризикує взагалі не дочекатися цієї частини доходів, адже коливання курсу може виявитися незначним);

в) неефективна політика банку в галузі ціноутворення (встановлення неадекватних відсоткових ставок за депозитами та кредитами; надання позичок, обслуговування інсайдерів та окремих клієнтів на пільгових умовам;

залежність обсягу надходжень від разових, нетрадиційних операцій;

г) залучення дорогих ресурсів на ринку міжбанківських кредитів з метою підтримання обов’язкових економічних нормативів [7,с.128].

Існують проблеми з ліквідністю комерційних банків, які можуть виникати з таких причини:

а) неспроможність банку планувати ліквідність і завчасно прогнозувати можливу незбалансованість між строками й сумами погашення розмішених активів та строками й сумами виконання зобов’язань (ця причина може мати місце через відсутність або неякісний аналіз розривів між активами й пасивами, неналежне вивчення грошових потоків клієнтів, особливостей їх ділової активності тощо);

б) значна залежність від поточних пасивів при вкладеннях у довгострокові активи;

в) суттєва залежність від субординованого боргу за наявності значного ризику його невідновлення після настання строку повернення;

г) низька репутація на міжбанківському ринку;

д) відсутність плану дій підрозділів банку на випадок кризи ліквідності.

Серед причин, які можуть викликати проблеми, пов’язані з ринковими ризиками, зауважимо такі:

а) недостатні або невідповідні потребам банку інформаційні системи управління;

б) неочікувана загроза валютного, процентного та інших ризиків;

в) неглибоке розуміння працівниками банку природи комплексних ризиків [5,с.59].

В удосконаленні управління активами і пасивами найважливіше місце належить вдосконаленню роботи на депозитному ринку та ринку кредитів. Тому розглянемо ці стратегічні напрямки роботи ЗАТ КБ «Приватбанк».

Депозитну політику ЗАТ КБ «Приватбанк» слід розглядати як стратегію і тактику залучення коштів вкладників й інших кредиторів і визначення найбільш ефективної комбінації джерел коштів. Такий підхід передбачає визначення ефективної, оптимальної, з точки зору ціни залучених коштів і їх вплив на ліквідність банку, комбінації ресурсів банку. Оптимізація депозитної політики банку – це складне багатофакторне завдання, в основу розв’язання якого слід віднести врахування інтересів економіки країни в цілому, комерційного банку як суб’єкта економіки, клієнта і персоналу банку. Очевидно, що вищезазначені інтереси далеко не завжди збігаються. Тому оптимальна депозитна політика передбачає, перш за все, узгодження їх інтересів. Крім цього депозитна політика повинна бути підпорядкована оптимальному співвідношенню ліквідності, дохідності і ризику.

Оптимізація депозитного портфеля банку є необхідною умовою успішного управління ліквідністю. Нездатність банку задовольнити обґрунтовані і законні потреби клієнтів призводить до миттєвої втрати вигідних контрактів послаблення його конкурентних позицій, і в кінцевому випадку, до можливого краху банку як суб’єкта ринкових відносин. Метою діяльності банку є одержання максимально можливого прибутку (доходу) при мінімальному ризикові. Іншими словами, – це співвідношення ризик (дохідність або дохідність – ризик). Оптимальною комбінацією дохідності і ризику є та, при якій досягається мінімум для співвідношення ризик/дохідність або, що еквівалентно, максимум для співвідношення дохідність/ ризик [7,с.135].

Загальними критеріями оптимальності депозитної політики можуть бути:

а) взаємозв’язок депозитних, кредитних інших операцій банку для підтримання стабільності, його надійності фінансової стійкості;

б) диверсифікація ресурсів банку з метою мінімізації ризику;

в) підбір депозитного портфеля (за видами, ринками, клієнтурою);

г) диференційований підхід до клієнтури при виборі та пропозиції видів вкладів і депозитів;

д) вплив конкуренції на вибір ціни та якості депозитних продуктів;

е) необхідність ефективної комбінації ресурсів, забезпечення оптимального співвідношення стабільних і нестабільних ресурсів у депозитному портфелі банку в умовах підвищених ризиків.

Поступова стабілізація економічної ситуації в країні потребуватиме від банків активізації роботи щодо розвитку ринку вкладів і депозитів. Тому можна окреслити основні перспективи цієї роботи:

1. Основна питома вага депозитів до запитання, що формують ринок вкладів і депозитів та розмішуються у комерційних банках, належить юридичним особам, у зв’язку з чим банкам слід значно більше уваги приділяти розвитку депозитних операцій з населенням, що дають змогу краще збалансувати обсяги поточних вкладів у структурі ринку вкладів і депозитів. Адже депозити населення – невеликі за своїми розмірами, однак набагато чисельніші й менш динамічні у порівнянні з відповідними рахунками юридичних осіб. На сьогодні обсяг готівки на руках у населення досить значний, і ті банки, що зможуть запропонувати індивідуальним вкладникам більший комплекс високоякісних послуг, отримають у своє розпорядження значні суми додаткових ресурсів, тим самим розвинувши далі ринок вкладів і депозитів.

2. Великі потенційні можливості для нарощування обсягів ринку вкладів і депозитів містяться у збільшенні масштабів діяльності банків щодо акумуляції коштів вкладників на строкові депозити.

3. Важливим напрямком розвитку ринку вкладів і депозитів є розширення банками практики залучення коштів клієнтів на ощадні вклади, і в першу чергу вклади населення як найстійкішу частину мобілізованих банками ресурсів. Особливо ефективним засобом додаткового залучення коштів індивідуальних вкладників як на ощадні, так і на інші види рахунків є різноманітні дебетові та кредитові картки, що можуть використовуватися для оплати товарів і послуг, отримання готівки та надання ряду інших додаткових можливостей, що стимулює їхніх власників до розміщення коштів у банку. Проте цей вид послуг потребує від банків значних матеріальних затрат, він досить перспективний, особливо в умовах наростання конкурентної боротьби між банками на ринку вкладів і депозитів.

4. До напрямків стимулювання розвитку ринку вкладів і депозитів слід віднести процентну політику банків. Нині у цій сфері відсутні якісь певні стійкі схеми. В основному процентна ставка за вкладами визначається банком із кожним конкретним клієнтом на договірних засадах з урахуванням макроекономічних факторів, що на неї впливають. Разом із тим розмір процента безпосередньо пов’язаний з умовами депозиту, сумою, строком, порядком вилучення тощо.

5. Враховуючи обмежені можливості банків регулювати ринок вкладів і депозитів ціновими методами, перспективним напрямком удосконалення даного ринку може стати розширення кола депозитних рахунків клієнтів із різноманітним режимом функціонування, що надаватиме вкладникам банку ряд додаткових можливостей по використанню своїх коштів із прийнятним рівнем доходів, що безперечно повинно сприяти розвитку ринку вкладів і депозитів.

6. І, нарешті, ефективним методом розвитку ринку вкладів і депозитів може стати застосування комплексного обслуговування клієнтури банками при залученні коштів на депозити, тобто задоволення потреб клієнтів у різноманітних послугах на додаток до традиційних кредитно-розрахункового та касового обслуговування [30,с.456].

Зазначені вище напрямки роботи ЗАТ КБ «Приватбанк» на ринку вкладів і депозитів в Україні характеризують в основному його потенційні можливості щодо збільшення обсягів коштів, які залучаються на різні види вкладів банками. Водночас не менш важливим завданням є забезпечення надійності та стійкості функціонування ринку вкладів і депозитів, зведення до мінімуму можливостей його непередбачених коливань у значних розмірах, причинами яких стають, як правило, макроекономічні фактори.

Слід зазначити, що за умов зростання стабільності функціонування фінансового ринку в Україні, подальшої реструктуризації банківської системи комерційні банки повинні здійснювати зважену реалістичну стратегію подальшого розвитку, адаптовану до вимог ринку. Вибір оптимального шляху формування ресурсної бази, який враховуватиме адекватну економічну ситуацію і сприятиме надійному розв’язанню дилеми «прибутковість-ліквідність», є одним з основних завдань комерційного банку.

НБУ через економічні нормативи регулювання ліквідності банківського балансу спрямовує діяльність банків на формування ресурсної бази з урахуванням фактору надійності. Однак його вплив хоча й істотний, але залишається все-таки опосередкованим. Комерційні банки самостійно, відповідно до стратегії розвитку створюють ресурсний потенціал.

Пропонується така послідовність формування оптимальної ресурсної бази банку. Насамперед слід визначити пріоритети окремих видів ресурсів, для чого робиться структурний аналіз формування ресурсної бази банку у двох напрямах.

По-перше, на основі показників діяльності комерційних банків розраховується економічна ефективність ресурсів, беручи до уваги:

а) витрати на кожен вид ресурсу, їхню питому вагу в процентних витратах і середню вартість кожного ресурсу;

б) можливості банку при розміщенні конкретного ресурсу з урахуванням терміну залучення та одержання середньої маржі за результатами діяльності.

По-друге, здійснюється суб’єктивний аналіз незалежності окремих елементів ресурсної бази від ряду факторів за певним критерієм. Цей аналіз менеджер банку може виконати самостійно або ж за допомогою іншої організаційної структури.

Вибір найкращого варіанта формування банківських ресурсів із багатьох можливих пропонується здійснити на основі рейтингової оцінки незалежності окремих елементів ресурсної бази від впливу економічних факторів. При нестабільній ситуації як у банківській системі, так і в цілому в економіці критерієм оцінки слід вважати надійність побудови банківської діяльності з використанням того чи іншого ресурсу[31,с.41].

Із метою забезпечення фінансової стійкості комерційного банку важливо оптимізувати співвідношення між такими складовими ресурсної бази, як статутний капітал, резервний капітал, умовно постійний залишок на поточних та інших рахунках клієнтів, строкові вклади юридичних осіб, вклади фізичних осіб, міжбанківський кредит.

У результаті проведення рейтингової оцінки стабільності банківських ресурсів визначаються пріоритетні наданий період елементи. На підставі цього менеджер, враховуючи стратегію розвитку банку та наявні можливості, відпрацьовує зважену політику формування ресурсної бази банку.

Можна виділити такі напрямки створення оптимальної ресурсної бази банку в умовах економіки трансформаційного періоду:

а) формування банківського капіталу, адекватного перехідній економіці;

б) визначення пріоритету коштів на поточних рахунках клієнтів над іншими борговими зобов’язаннями;

в) поступове збільшення частки строкових депозитів та емісії цінних паперів власного боргу в міру розвитку ринкових відносин;

г) використання міжбанківського кредиту переважно як засобу забезпечення ліквідності комерційного банку.

Для ЗАТ КБ «Приватбанк» у процесі формування власного капіталу важливо зосередитися насамперед на його захисній функції. При цьому слід виділити кількісну та якісну оцінки капіталу.

Водночас управління капіталом банку не можна зводити лише до необхідності абсолютного нарощування. Не менш важливе значення у світовій практиці надається якісній оцінці капіталу. Проблемні банки мають деформовану структуру капіталу, в основному це статутний капітал. Така залежність банку від власників створює значні проблеми і не може бути оцінена позитивно[31,с.49].

Завдання менеджерів банку – диверсифікація портфеля власних коштів. При цьому особливе значення слід приділяти резервному капіталу, адже останній є практично безплатним ресурсом для банку і згідно з чинним законодавством може використовуватися при виникненні у банку різних проблем без будь-яких обмежень. Отже, збільшення частки резервного капіталу сприяє посиленню його захисної функції.

У портфелі зобов’язань ЗАТ КБ «Приватбанк» сьогодні одне з пріоритетних місць належить коштам на поточних рахунках юридичних осіб. На цей вид ресурсу впливає ряд чинників:

а) мінімальні витрати з обслуговування роблять цей ресурс найдешевшим серед банківських зобов’язань, враховуючи реальні процентні виплати;

б) ведення поточних рахунків клієнтів зобов’язує банк підтримувати найвищий рівень першокласних ліквідних активів. Залучення коштів у вклади до запитання як у світовій, так і у вітчизняній практиці спричиняє збільшення потреби у власних коштах. Це потрібно для того, щоб урівноважити ризик, підтримуючи необхідні пропорції між джерелами фондів, і переконати органи регулювання і власників незастрахованих вкладів у достатності власного капіталу. Взятий окремо, цей показник обтяжує досліджуваний ресурс, однак у сукупності не робить його проблемним – кошти на поточних рахунках клієнтів залишаються найдешевшими для банку;

в) найменша порівняно з іншими видами банківських зобов’язань залежність від кон’юнктури ринку пояснюється призначенням даних коштів – здійснення функції засобу обороту. Банк може прогнозувати кошти на поточних рахунках, вивчаючи економічну ситуацію в країні, регіоні, а також здійснюючи оперативне спостереження за грошовими потоками, що дає змогу йому об’єктивніше оцінювати платоспроможність клієнта і перспективу стану його поточного рахунка [35,с.444].

Окрім цього, в умовах дестабілізації банківської системи кошти на поточних рахунках найуразливіші.

Щодо строкових депозитів, то в умовах все ще нестабільної економічної і політичної ситуації в Україні потрібно обґрунтовано ставитися до даного джерела, як до основного джерела мобілізації банківських ресурсів. Це пояснюється тим, що ситуація в українській економіці поки що складається протилежно ринковій: серед проблемних банків у структурі банківських зобов’язань найбільшу питому вагу мають строкові депозити.

Найризикованіші серед строкових депозитів – це вклади населення. Практика свідчить, що останні орієнтуються перш за все на ринкову кон’юнктуру, не надаючи особливого значення іншим властивостям даного інструмента (якість обслуговування та ін.). Повністю залежні від ринку, ці кошти є високо мобільними, занадто сильна орієнтація на них при настанні несприятливої ситуації може поставити банк у скрутне фінансове становище у результаті масового відпливу коштів.

Майже те саме можна сказати і про строкові депозити юридичних осіб. Звичайно, строкові депозити дають змогу здійснювати довгострокові кредитні операції, що приносить більший дохід банку. Проте в перехідній економіці краще поступово збільшувати зазначений вище вид ресурсу. Воднораз із розвитком ринкових відносин частка строкових депозитів, а також цінних паперів власного боргу має зростати, оскільки в ринковій економіці саме ці види ресурсів переважають у ресурсній базі банків [2].

Міжбанківський кредит як джерело формування ресурсної бази банку важко оцінити однозначно. Як інструмент залучення коштів, що використовуються для подальшого розміщення в дохідні кредитні операції в трансформаційній економіці, в практичній діяльності переважно слід використовувати кредити рефінансування під реальні кредитні вкладення. Кредити комерційних банків можна рекомендувати включати у ресурсну базу банку переважно для підтримки поточної ліквідності.

Відмітимо, що реальна існуюча структура ресурсів у практиці українських комерційних свідчить, що найближче до оптимальної моделі перебувають середні банки. Порівняння банків за критерієм надійності свідчить, що стабільно працюючі банки мають структуру ресурсної бази, максимально наближену до оптимальної моделі.

Таким чином, для проведення пасивних операцій необхідне постійне узгодження їх об’ємних, часових і вартісних характеристик з поточними й прогнозованими активними операціями. З цією метою здійснюють постійний контроль за динамікою руху депозитних ресурсів (надто короткотермінових), що найбільшою мірою сприяють забезпеченню відповідної ліквідності балансу. Плануючи депозитні та вкладні операції, менеджер повинен стежити, щоб резерви вільних грошей були мінімально допустимими.

Іншим важливим напрямом менеджменту є оптимізація диференціації відсоткових ставок за депозитами і вкладними рахунками залежно від термінів та інших характеристик вкладу з метою забезпечення необхідного обсягу ресурсів за мінімально можливою у відповідних умовах ціною або у кінцевому рахунку – максимізація прибутку [27,с.468].

ЗАТ КБ «Приватбанк» необхідно структурувати джерела ресурсів відповідно до чітко визначених цілей:

а) використовувати ті джерела, які мінімізують витрати залучення коштів, унаслідок чого в розпорядженні банку залишається більше нових ресурсів для збільшення його прибутку й капіталу;

б) вибирати оптимальні пропорції між величинами залучених коштів і капіталу, які забезпечують бажаний рівень стабільності фондів, так, щоб банк мав змогу тримати високоприбуткові активи, що зазвичай вимагають інвестицій на триваліші терміни за вищого рівня ризику.

Щодо кредитної діяльності комерційних банків, то вона відіграє надзвичайно велику роль в економічному розвішу країни. Тому проблема підвищення її ефективності є важливою й актуальною на сьогоднішній день.

Надання кредитів відноситься до банківських операцій з дуже високим ступенем ризику. Серед основних факторів ризику можна виділити:

а) зміна процентних ставок, яка може визвати дисбаланс між фондами і активами банку;

б) коливання валютних курсів й цін на акції, які придбали банки;

в) невиконання позичальниками чи фінансовими закладами, в яких розмішені ресурси банку, своїх вимог перед ним;

г) зниження ліквідності ресурсів банку до рівня, який не відповідає вимогам депозиторів [36,с.567].

Особливу увагу ЗАТ КБ «Приватбанк» повинен приділити вивченню своїх клієнтів, їх можливостей повернення позики, адже ефективність кредитної діяльності найбільше залежить від фінансових можливостей клієнтів. Як показує практика, це вже в деякій мірі проводиться і дає певні позитивні результати. Так, за декілька останніх років, при нарощуванні абсолютних об’ємів кредитних вкладень, відбулося відносне зниження залишків заборгованості. Проте, ще в багатьох випадках, банки не знають реального фінансового стану своїх клієнтів і не намагаються впливати на його покращення. Якщо б спеціалісти банку проводили якісний аналіз операційної діяльності і вивчали причини збитковості, то мали б змогу підказати клієнтам шляхи їх ліквідації. Провівши коректування своєї діяльності, виключивши нераціональні і завищені витрати, вони могли б стати надійними і платоспроможними клієнтами.

ЗАТ КБ «Приватбанк» не тільки слід вивчати операційну діяльність клієнтів, а й надавати консультації по ліквідації недоліків в їх діяльності, допомагати визначати направленість і економічну доцільність кредитування їх діяльності з врахуванням реальної суми позичених ресурсів. Банки повинні сприяти налагодженню партнерських зв’язків своїх клієнтів, забезпечувати безпеку комерційної діяльності через контроль виконання ними зобов’язань.

ЗАТ КБ «Приватбанк» в своїй комерційній діяльності переважно керуються принципом одержати максимум прибутку сьогодні і не задумуються про перспективу. Це досягається за рахунок використання ресурсів багатих клієнтів («прокручування» бюджетних ресурсів або ресурсів бюджетних фондів).

Негативною рисою в кредитній політиці комерційних банків є незначна доля довгострокових кредитів. А короткострокові кредити в основній своїй масі не попадають в сферу матеріального виробництва, а «прокручуються» в торгівлі і в сфері обслуговування. Це веде до того, що кредитна політика банків в цілому мало впливає на покращення економічного розвитку країни. Потрібно різко змінити кредитну політику з тим, щоб банки приймали більшу участь в розвитку виробництва. Це дозволить в недалекому майбутньому одержувати більше прибутку, так як тільки при багатих клієнтах банк також може стати багатим.

Банки повинні працювати по законах економіки, тобто фінансувати розвиток виробництва, ростити в банках багатих клієнтів, брати на себе частину їх проблем, впливати на розвиток економічної бази в інтересах економіки в цілому, а не вузьких інтересів окремих груп населення[39,с.2].

Вдосконалення управління активами і пасивами ЗАТ КБ «Приватбанк» є частиною стратегії банку на майбутній період і має на меті збільшення прибутку банківської установи.

В 2009 році задля збереження темпів і покращення результатів розвитку, зокрема – вдосконалення управління активами і пасивами ЗАТ КБ «Приватбанк» визначив для себе наступні першочергові заходи:

подальше вдосконалення всіх аспектів діяльності та оптимізація організаційної структури з метою забезпечення нової якісної системи управління банком;
застосування комплексного програмно-цільового планування діяльності з визначенням стратегічних цілей, кількісних орієнтирів розвитку ЗАТ КБ «Приватбанк» , а також узгоджених за ресурсами, виконавцями й термінами комплексу цільових програм;
збільшення обсягів і видів банківських операцій з метою закріплення універсального характеру діяльності та залучення додаткового кола клієнтів;
диверсифікація клієнтської бази;
тотальний контроль за ефективністю і якістю банківських послуг та операцій, а також розробка та впровадження нових банківських продуктів;
удосконалення стандартів оцінки ризиків і заходів щодо їх упередження;
розширення зв’язків банку з іноземними банками та клієнтами завдяки поширенню діяльності на міжнародні ринки, що, у свою чергу, забезпечить безперебійний процес банківського супроводження закордонних інвестиційних проектів клієнтів ЗАТ КБ «Приватбанк» ;
поширення карткових технологій заощаджень і безготівкових розрахунків, що активізує нове джерело фінансування галузевих підприємств та організацій, зокрема пільгового, завдяки збереженню у фінансовій галузевій системі частини фонду заробітної платні;
розвиток автоматизованої інформаційної системи банку з метою вдосконалення операційної, облікової роботи, процесу підготовки звітних фінансових документів і підвищення ефективності аналізу поточної діяльності [39,с.10].

Напрямками вдосконалення управління активами і пасивами ЗАТ КБ «Приватбанк» є подальше зміцнення фінансового стану шляхом акціонування, збільшення капіталу, а також вільних залишків на поточних рахунках клієнтів за рахунок розширення клієнтської бази та розробки й впровадження нових підходів у наданні банківських послуг. Із зростанням ресурсної бази, збільшенням власних і залучених коштів планується розвиток активних операцій.

Пріоритетним напрямком лишається удосконалення роздрібного бізнесу згідно з міжнародними принципами шляхом розширення спектра та підвищення якості банківських послуг. Зокрема, планується реалізація інвестиційної програми випуску та обслуговування пластикових карток локальних і міжнародних систем, а також робота з дорогоцінними металами. Внаслідок впровадження нових банківських продуктів та якісного обслуговування клієнтів ЗАТ КБ «Приватбанк» має перетворитися на «центр продажів», де клієнти матимуть змогу вирішувати всі свої фінансові проблеми.

З метою зниження ризику активних, передусім кредитних операцій та підвищення загальної стійкості ЗАТ КБ «Приватбанк» планується продовжити роботу з подальшої диференціації кредитного портфеля по клієнтах та пріоритетних галузях економіки, а також з підтримки та створенні резервів, які відповідають міжнародним стандартам [36,с.567].

У 2009 році ЗАТ КБ «Приватбанк» приділятиме особливу увагу розвитку та удосконаленню процедур регламентації своєї внутрішньої роботи та систем інформаційного забезпечення процесів управління.

Слід зазначити, що поточна стратегія ЗАТ КБ «Приватбанк» полягає в стабілізації фінансового становища, поліпшенні нормативних показників і, як фундаментальна задача, – створення достатнього капіталу, яке забезпечить довгострокову прибутковість і довіру до банку. Для досягнення цієї мети банк має сформувати стратегію і буде реалізовувати свої відповідні стратегії змін. З існуючого потенціалу можливостей, які надає ринок і які знаходяться в самому банку, природно витікає необхідність змін характеру організації і діяльності ЗАТ КБ «Приватбанк». Перегляд поточної стратегії банку і формулювання параметрів її корекції і змін, базуються на акцентах в розвитку та використовуванні сил і коштів. До реалізації намічені наступні стратегічні задачі: реструктуризація і поліпшення якості кредитного портфелю; поліпшення управлінського контролю банківськими операціями і підрозділами банку; реалізація умов ефективного управління активами і пасивами; формування якісного комплексу банківських продуктів і послуг; розробка і впровадження функцій адекватним цілям стратегії.

Напрямками вдосконалення управління активами й пасивами та його результати повинні відповідати певним вимогам. Ці вимоги накладають відбиток на саме управління і повинні обов'язково виконуватись на кожному етапі. Визначимо найважливіші принципи управління активами й пасивам.

1. Управління активами і пасивами має базуватись на державному підході при оцінюванні економічних процесів, явищ, результатів діяльності. Інакше кажучи, при управлінні активами і пасивами необхідно враховувати відповідність державній економічній, соціальній, екологічній, міжнародній політиці та законодавству.

2. Управління має носити науковий характер, тобто основуватись на положеннях діалектичної теорії пізнання, враховувати вимоги економічних законів розвитку, використовувати досягнення НТП і передового досвіду, новітні методи економічних досліджень.

3. Управління має бути комплексним. Комплексність управління вимагає охоплення всіх ланок і сторін діяльності, всебічного вивчення причинних залежностей в діяльності банку.

4. Однією з вимог до управління є забезпечення системного підходу, коли кожний досліджуваний об'єкт розглядається як складна динамічна система, яка включає ряд елементів певним чином пов'язаних між собою і зовнішнім оточенням. Вивчення кожного об'єкта повинно здійснюватися з урахуванням всіх внутрішніх і зовнішніх зв'язків, взаємозалежності та взаємопідпорядкованості його окремих елементів.

5. Управління активами і пасивами має бути об'єктивним, конкретним і точним. Воно має будуватися на достовірній, перевіреній інформації, що реально відображає об'єктивну дійсність, а висновки мають бути обґрунтовані точними аналітичними розрахунками. З цієї вимоги витікає необхідність постійного вдосконалення процесу збору та обробки інформації з метою підвищення точності і достовірності розрахунків.

6. Управління покликане бути дійовим, активно впливати на процес діяльності банку і його результати, своєчасно виявляючи недоліки, прорахунки, упущення в роботі.

7. Управління активами і пасивами має проводитися за планом, систематично, а не час від часу. З цієї вимоги витікає необхідність планування управлінської роботи в банку, розподіл обов'язків з її виконання між виконавцями і контроль за її виконанням.

8. Єдність стратегічного (перспективного) і тактичного (поточного) планування означає відповідність тактичних планів стратегічним цілям, з метою забезпечення безперервності відповідного процесу.

9. Управління має бути оперативним. Оперативність означає вміння швидко і чітко проводити оцінювання ситуації, приймати управлінські рішення і втілювати їх в життя.

10. Моральне і матеріальне стимулювання творчої активності, успіхів і досягнень всього колективу та кожного його члена зокрема — умова досягнення високих результатів діяльності банку.

11. Один з принципів управління — демократизм. Передбачає участь у процесі управління широкого кола співробітників банку, що забезпечує більш повне виявлення передового досвіду і використання ресурсного потенціалу банку.

12. Управління має бути ефективним, тобто витрати на утримання управлінського персоналу мають давати багатократний ефект[32].

Таким чином, основними принципами управління активами і пасивами є науковість, комплексність, системність, об'єктивність, точність, достовірність, дійовість, єдність планів, оперативність, зацікавленість, демократизм, ефективність. Ними необхідно керуватися при управлінні активами і пасивами на будь-якому рівні.

ВИСНОВКИ

У дипломній роботі досліджується тема стосовно управління активами і пасивами та можливості його вдосконалення банківської системи України та ЗАТ КБ «Приватбанк», з теоретичної точки зору та практичного застосування, проведення аналізу активів і пасивів комерційного банку на прикладі ЗАТ КБ «Приватбанк» .

В даній роботі була зроблена спроба зібрати і об`єднати різні погляди вчених та досвід окремих банків по обраній проблемі. Дослідження даної теми проводилося за наступними напрямками:

а) теоретичні основи управління активами і пасивами;

б) аналіз структури та динаміки активів і пасивів ЗАТ КБ «Приватбанк» і банківської системи;

в) аналіз ефективності управління активами і пасивами в ЗАТ КБ «Приватбанк»;

г) напрямки вдосконалення управління активами і пасивами банківської системи України та ЗАТ КБ «Приватбанк» .

Управління активами і пасивами – це стратегічне планування, впровадження і контроль процесів, що впливають на обсяг, склад, терміни погашення, чутливість до коливань процентної ставки, якість та ліквідність активів і пасивів банку. Управління активами і пасивами включає також оцінку потенційних ризиків – процентної ставки, ліквідності і кредитного ризику – і управління ними. Головним завданням управління активами і пасивами у банку є забезпечення такої їхньої структури, яка дає змогу одержувати високий, стійкий і наростаючий прибуток, не виходячи за межі ліквідності.

Активи банку – це розміщення та використання капіталу комерційного банку з метою отримання прибутку і досягнення ліквідності банку. У пасивах банку відображаються джерела формування капіталу банку.

Проведення різноманітних операцій банком, в результаті яких формуються активи і пасиви банку, мають назву активних і пасивних операцій.

За видом банківських ресурсів розрізняють пасивні операції з формування власних, залучених та позичених ресурсів.

Активні операції – це операції розміщення й використання банком власних та залучених коштів з метою отримання прибутку при раціональному розподілі ризиків по окремих видах операцій і підтриманні ліквідності. До активних операцій банків належать: операції з вкладення банківських ресурсів у грошові кошти; розрахункові операції; касові операції; кредитні операції; інвестиційні операції; фондові операції; валютні операції; депозитні операції; операції з купівлі-продажу банківських коштовних металів.

Пасивні операції – це залучення банком коштів із різних джерел з метою підтримання ліквідності й забезпечення прибуткової роботи банку.

Всі пасиви комерційного банку можуть бути класифіковані за економічним змістом, за місцем мобілізації, за можливістю прогнозування величини ресурсу, за джерелом утворення, за можливістю використання.

Активи комерційних банків поділяють за різними класифікаціями. Базовою для побудови узагальнюючої класифікації є класифікація активів з метою управління. Напрямки розміщення коштів доцільно групувати у такий спосіб: первинні резерви; вторинні резерви; кредити та фінансовий лізинг; цінні папери та інвестиції; інвестиції капіталу; матеріальні та нематеріальні активи; інші активи. Саме ця класифікація враховує залежність напрямків використання коштів від джерел їх формування[16,с.288].

З огляду на історичний розвиток методів управління комерційним банком розрізняють три основні підходи до вирішення проблеми управління активами і пасивами. Але основним, який визнали самим ефективним підходом - це стратегія збалансованого управління активами і пасивами (інтегрований підхід).

Основними напрямками дослідження й аналізу управління активами і пасивами банку є: аналіз структури та динаміки активів і пасивів; оцінка економічної доцільності та ризиковості окремих активів і пасивів; аналіз ефективності управління активами і пасивами комерційним банком.

Найважливіше місце при аналізі активів і пасивів комерційного банку відіграє аналіз їх ефективності на основі коефіцієнтного аналізу (аналізу виконання нормативів), аналізу прибутковості банківських активів, прибутковості акціонерного капіталу банку.

Об’єктом дослідження дипломної роботи виступали активи і пасиви ЗАТ КБ «Приватбанк» , дані якого використовувались для написання роботи.

Проведений аналіз активів і пасивів ЗАТ КБ «Приватбанк» засвідчив, що протягом періоду дослідження відбулося зростання активів і пасивів. При цьому серед активів найбільше зросли кредити та аванси клієнтам і довгострокові вкладення, а серед пасивів – кошти клієнтів та боргові зобов’язання банку. В цілому ЗАТ КБ «Приватбанк» має позитивну структуру активів і пасивів, при цьому активи є добре диверсифікованими, банком дотримано їх ліквідність та безпеку.

Прибутковість активів і пасивів ЗАТ КБ «Приватбанк» в 2007, 2008 роках була на високому рівня незважаючи на деяке її зменшення в 2007 р., що було зумовлено розвитком регіональної мережі філій та відділень банку. При цьому протягом аналізованого періоду ЗАТ КБ «Приватбанк» постійно виконував економічні нормативи НБУ. Отже, управління активами і пасивами в ЗАТ КБ «Приватбанк протягом періоду дослідження було ефективним.

Вдосконалення управління активами і пасивами ЗАТ КБ «Приватбанк» є частиною стратегії банку на майбутній період і має на меті збільшення прибутку банківської установи.

В 2009 році задля збереження темпів і покращення результатів розвитку, зокрема – вдосконалення управління активами і пасивами ЗАТ КБ «Приватбанк» повинен визначити для себе наступні першочергові заходи:

подальше вдосконалення всіх аспектів діяльності та оптимізація організаційної структури з метою забезпечення нової якісної системи управління банком;
застосування комплексного програмно-цільового планування діяльності з визначенням стратегічних цілей, кількісних орієнтирів розвитку ЗАТ КБ «Приватбанк», а також узгоджених за ресурсами, виконавцями й термінами комплексу цільових програм;
збільшення обсягів і видів банківських операцій з метою закріплення універсального характеру діяльності та залучення додаткового кола клієнтів;
диверсифікація клієнтської бази;
тотальний контроль за ефективністю і якістю банківських послуг та операцій, а також розробка та впровадження нових банківських продуктів;
удосконалення стандартів оцінки ризиків і заходів щодо їх упередження;
розширення зв’язків банку з іноземними банками та клієнтами завдяки поширенню діяльності на міжнародні ринки, що, у свою чергу, забезпечить безперебійний процес банківського супроводження закордонних інвестиційних проектів клієнтів ЗАТ КБ «Приватбанк»;
поширення карткових технологій заощаджень і безготівкових розрахунків, що активізує нове джерело фінансування галузевих підприємств та організацій, зокрема пільгового, завдяки збереженню у фінансовій галузевій системі частини фонду заробітної платні;
розвиток автоматизованої інформаційної системи банку з метою вдосконалення операційної, облікової роботи, процесу підготовки звітних фінансових документів і підвищення ефективності аналізу поточної діяльності.

Blog

2 Аналіз активів, пасивів та забов'язань зат кб «Приватбанк»…