Geum.ru

Робоча навчальна програма Черкаси 2004 Міністерство освіти І науки України Черкаський національний університет

Вид материалаДокументы

Содержание


Література до теми
Лазаря Барановича
Густинський літопис
Козацьке літописання”
Літопис Самовидця”
Літопис Самійла Величка
Подобный материал:
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   16

Література до теми

  1. Див. відповідні розділи підручників і посібників.
  2. Українська література ХVІІ ст. – К.: Наукова думка, 1987. – 608 с.
  3. Возняк М. Письменницька діяльність Івана Борецького на Волині і у Львові. – Львів: Вид–во Львівського ун–ту, 1954. – 68 с. [тут і текст “Перестороги”].
  4. Махновець Л. Сатира і гумор української прози ХVІ – ХVІІІ ст. – К.: Наукова думка, 1964. – 480 с. [відповідні розділи].
  5. Смотрицький М. Граматика. – К.: Наукова думка, 1979.

***
  1. Кралюк П.М. Духовні пошуки Мелетія Смотрицького. – К.: Укр. Центр духовної культури, 1997. – 192 с.
  2. Яременко П.К. Мелетій Смотрицький: Життя і творчість. – К.: Наукова думка, 1986. – 160 с.
  3. Яременко П.К. До питання про еволюцію світогляду Мелетія Смотрицького // Українська література ХVІ – ХVІІІ ст. та інші слов’янські літератури. – К.: Наукова думка, 1984.
  4. Абрамович С.Д. Мелетій Смотрицький та проблема філологічної культури бароко // Там само. – С.137 – 159.
  5. Короткий В.Г. Літературна полеміка Мелетія Смотрицького в 20–ті роки ХVІІ ст. // Там само. – С. 117 – 136.
  6. Бабич С. Міфологема мандрів як пошуки оновлення (в “Апології пререгринації до країв східних” М.Смотрицького) // Слово і час. – 2001. – №10.
  7. Бабич С. Модус містифікації в поетиці “Треносу” Мелетія Смотрицького // Літературознавство. – Книга 1.: Доповіді та повідомлення. – К.: Обереги, 2000. – С.76 – 82.
  8. Лосієвський І. Бібліотека Мелетія Смотрицького // Київська старовина. – 1992. – №5. – С.59 – 64.

***
  1. Пшеничний С. “Zdanie o Narodzie ruskim” Яна Щенсного Гербурта в тексті “Палінодії” Захарії Копистенського // Літературознавство. – Книга 1.: Доповіді та повідомлення. – К.: Обереги, 2000. – С.95 – 99.
  2. Пшеничний Є. Захарія Копистенський про запорозьких козаків // Верховина: Збірник наукових праць на пошану О.Мишанича. – Дрогобич: Коло, 2003. – С.293 – 297.
  3. Микитась В.Л. Український письменник–полеміст Михайло Андрелла. – Ужгород, 1960. – 128 с.



Лекція 11. Ораторсько–проповідницька проза


Нові тенденції в теорії ораторсько–проповідницької прози. Естетизація релігійного ідеалу, своєрідність реалізації ораторською прозою комунікативних функцій. Риторичне багатство творів.

Дві стильові тенденції – традиційна проповідь без “риторичних хитрощів” і нова проповідь у стилі бароко (дві школи проповідників – “греко–слов’янська” і “латино–польська”). Характерні риси проповіді нового типу – поєднання християнської символіки з античною та з актуальними проблемами сучасності; вишуканість форми, словесна орнаментація, алегоризм.

Іоанникій Галятовський (?– 1688) як теоретик і практик барокової проповіді (“Наука, альбо Способ зложення казання”). Характеристика теоретичної і практичної частини “Ключа розуміння” (1659, 1665), стильових ознак проповідей, їх структури, риторичних прикрас, новелістичних елементів. І.Галятовський як полеміст [трактати “Лебідь” (1679) і “Магометів коран” (1683)].

Ораторсько–проповідницька проза Лазаря Барановича (? – 1693). Життєвий і творчий шлях. Місце ораторської прози Л.Барановича в літературному процесі, залежність від візантійсько–слов’янских традицій. Зміст і стиль збірників проповідей “Меч духовний” (1666) і “Труби словес проповідних” (1674). Проповідь як зброя (“меч духовний”). Л.Баранович як організатор Києво–Чернігівського культурного осередку і засновник друкарень.

Антоній Радивиловський (?– 1688) як проповідник. Біографічні відомості. Збірники проповідей “Огородок Марії Богородиці” (1676) і “Вінець Христов” (1688) – талановиті зразки релігійної ораторської прози. Джерела проповідей – біблійні, античні, фольклорні. Вставні новели у творах А.Радивиловського, жанрове багатство новел.


Література до теми:
  1. Див. відповідні розділи підручників і посібників.
  2. Українська література ХVІІ ст. – К.: Наукова думка, 1987. – 608 с.
  3. Галятовський Іоанникій. Ключ розуміння. – К.: Наукова думка, 1985. – 445 с.
  4. Крекотень В.І. Оповідання Антонія Радивиловського. – К.: Наукова думка, 1983. – 408 с.
  5. Крекотень В. Українська ораторська проза другої пол. ХVІІ ст. як об’єкт літературознавчого вивчення // Там само. – С.11 – 56; Те ж // Крекотень В. Вибрані праці. – К.: Обереги, 1999. – С.141 – 187.
  6. Крекотень В. Новелістичні жанри давньої української прози // Там само. – С.188 – 205.
  7. Крекотень В.І. До історії української барокової учительно–ораторської прози // Українська література ХVІ – ХVІІІ ст. та інші слов’янські літератури. – К.: Наукова думка, 1984.
  8. Лисиця В.В. Етичні мотиви східнослов’янської ораторської прози кінця ХVІІ – початку ХVІІІ ст. // Там само.
  9. Сумцов М.Ф. Лазар Баранович // Матеріали... – Т.1. – С.345 – 347.
  10. Сумцов М.Ф. Іоанникій Галятовський. Огляд змісту проповідей Іоанникія Галятовського // Там само. – С.347 – 352.
  11. Марковський М. Антоній Радивиловський – південноруський проповідник ХVІІ ст. // Там само. – С.353 – 356.
  12. Бойко Ю. З історії української літератури ХVІІ ст. (І.Галятовський) // Бойко Ю. Вибране: У 3 т. – Т.3. – Мюнхен, 1981. – С.375 – 380.
  13. Борисенко К. Явище синкретизму поезії та прози у полемічному трактаті І.Галятовського “Месія Правдивий” // Медієвістика: Збірник статей. – Випуск 3. – Одеса, 2002. – С.193 – 203.
  14. Мостова Л. Світсько–риторичний тип мислення в ораторсько–проповідницькій прозі 2–ї половини ХVІІ ст. // Літературознавство. – Книга 1. Доповіді й повідомлення. – К.: Обереги, 2000. – С.57 – 62.
  15. Барабаш Ю. “Духовним прагненням понятий...” (Гоголь і українська барокова проповідь) // Слово і час. – 1994. – №6.
  16. Козич Н.І. Із прозової спадщини Лазаря Барановича // Українське літературознавсто. – 1968. – Випуск 4. – С.108 – 113.



Лекція 12. Історіографічна проза ХVІІ – ХVІІІ століть. Козацько–старшинські літописи


Загальні зауваги про українську історіографічну прозу ХVІІ – ХVІІІ ст. та її дослідження.

Густинський літопис як цінна пам’ятка української історичної прози й історіографії ХVІІ ст. Проблема авторства: Захарія Копистенський як укладач (1623 – 1627), а Михайло Лосицький як переписувач (1670). Близькість Густинського літопису до Іпатіївського списку “Повісті врем’яних літ”. Джерела історичного огляду за 1300 – 1598 рр. (західноруські літописи, польські хроніки). Короткі полемічні прикінцеві трактати (“Про походження козаків”, “Про запровадження нового календаря”, “Про початок унії”). Новий тип історизму в літописі, його вплив на пізніші твори.

Визвольна війна під проводом Б.Хмельницького й подальші події та їх вплив на розвиток вітчизняної історіографії. Зростання в народі інтересу до власної історії як одна зі спонук активізації літератури на історичні теми.

“Кройника” Феодосія Сафоновича (1672 – 1673) – ще одна спроба викладу історії України від найдавніших часів, її залежність від середньовічного літописання і спроби подолати обмеженість жанру. “Кройника” і розвиток української історіографії.

“Синопсис” (1674) як етап у становленні барокової концепції історії. Проблема авторства (П.Кохановський як автор “Синопсису”). Історія перевидань. Причини зацікавлення минулим, увага до етнічних чинників. Сарматський міф у творі. Структура твору, своєрідність висвітлення в ньому подій сучасності.

***

“ Козацьке літописання” – самобутнє явище української історичної прози та історіографії. Традиції і новаторство жанру. Жанрові ознаки – історико–мемуарна проза. Крайове та козацьке літописання. Політичний ідеал авторів літописів – Україна як субдержава у складі Московської імперії. Утвердження провідної ролі козацтва в суспільно–культурному житті України. Барокова модель історії в літописах. Краєзнавчі елементи.

“ Літопис Самовидця” – перша спроба використання старої літописної форми для реалізації нових ідейно–художніх завдань, поява своєрідних літописних оповідань для передачі минулих подій (причинно–наслідкове відтворення) або щоденникових записів (діаріуш) для зображення подій, сучасних авторові. Час написання літопису. Проблема авторства. Історія публікації. Зміст літопису. Широта охоплення подій і суб’єктивність їхньої оцінки. Патріотичний зміст, своєрідність трактування образу і діяльності Б.Хмельницького та його наступників. Фольклоризм, мова, стиль, художні засоби. “Літопис Самовидця” і “Чорна рада” П.Куліша.

“Дійствія презельної брані Богдана Хмельницького, гетьмана Запорозького, з поляки...” Григорія Грабянки (1710) як маніфест козацького автономізму. Політичні позиції автора та їх вияв у творі. Зміст літопису – історія козацтва з часів виникнення і до 1709 року. Визвольна війна як основний об’єкт зображення. Образ Б.Хмельницького і його поетизація у творі. Версія про причини смерті гетьмана. Зображення батальних сцен, побуту, емоційність викладу. Архаїзація мови як художній прийом. Джерела твору – історичні праці і свідчення очевидців.

Літопис Самійла Величка – безпрецедентна спроба осмислення політичної ситуації ХVІІ – початку ХVІІІ ст. в Україні. Документальна основа твору і проблема використання літературної містифікації як своєрідного художнього засобу для викладення й утвердження авторських позицій і суджень. Синтетичність жанрового змісту. Стильова поліфонія. Принципи створення образів історичних осіб – Б.Хмельницького, І.Виговського, І.Сірка та ін. Поняття “Україна” й “український народ” у літописі. Біографічні відомості про автора. Величків літопис у творах українських письменників.