Равила поширюються на всіх суб’єктів господарювання, які займаються вирощуванням та утриманням птиці, виробництвом та первинною обробкою продукції птахівництва

Вид материала

Содержание

Подобный материал:

1 2 3 4 5

6.4. Будинки і споруди суб’єкта господарювання слід обладнувати блискавкозахистом відповідно до вимог “Инструкции по устройству молниезащиты зданий и сооружений” (РД 34.21.122-87), затвердженої Головним технічним управлінням Міненерго СРСР 12.10.1987 а також захистом від статичної електрики відповідно до вимог ГОСТ 12.1.018-93 ССБТ «Пожаровзрывобезопасность статического электричества. Общие требования».

6.5. Доступ на дахи приміщень, які не мають достатнього опору навантаженням, допускається тільки за умови наявності на них пристроїв, що дозволяють безпечно виконувати роботи.

6.6. Взимку дахи і карнизи приміщень повинні регулярно очищатися від снігу й льоду. Шар снігу не повинен перевищувати 30 cм. При очищенні потрібно застосовувати інструмент, що не викликає пошкодження покрівлі.

6.7. Для усіх виробничих і складських приміщень повинна бути визначена категорія вибухопожежної та пожежної небезпеки у відповідності до НАПБ Б.07.005-86 (ОНТП 24-86) “Определение категорий помещений и зданий по взрывопожарной и пожарной опасности”, затвердженого МВС СРСР від 27.02.1986, погодженого Держбудом СРСР 20.12.1985, наказ N 6141-1 (із змінами) та ПУЭ (Правила устройства электроустановок: 6-е издание, переработанное и дополненное, Энергоатомиздат, 1987 г.). Написи про такі відомості повинні розміщуватись ззовні на вхідних дверях будинків, споруд, дільниць, приміщень знаками безпеки відповідно до ГОСТ 12.4.026-76.

6.8. Будинки та споруди суб’єктів господарювання повинні бути обладнані знаками безпеки згідно ДСТУ ISO 6309:2007 “Протипожежний захист. Знаки безпеки. Форма та колір”, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 30.03.2007 N 71.

6.9. Будинки та споруди суб’єктів господарювання мають бути обладнані засобами протипожежного захисту (установками пожежної сигналізації, пожежогасіння, системами оповіщення про пожежу тощо) та оснащені первинними засобами пожежогасіння відповідно до вимог розділів 6 та 7 НАПБ В.01.057-2006/200, “Переліку однотипних за призначенням об’єктів, які підлягають обладнанню автоматичними установками пожежогасіння та пожежної сигналізації” (НАПБ Б.06.004-2005), затвердженого наказом Міністерства надзвичайних ситуацій України від 22.08.2005 N 161, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України від 05.09.2005 за N 990/11270, “Правил експлуатації вогнегасників” (НАПБ Б.01.008-2004), затверджених наказом Міністерства надзвичайних ситуацій України від 02.04.2004 N 152, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України від 29.04.2004 за N 555/9154, “Типових норм належності вогнегасників” (НАПБ Б.03.001-2004), затверджених наказом Міністерства надзвичайних ситуацій України від 02.04.2004 N 152, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України від 29.04.2004 за N 554/9153, розділу 6 НАПБ А.01.001-2004, ДБН В.2.5-13-98 “Пожежна автоматика будинків і споруд”, затверджених наказом Держбуду України від 28.10.1998 N 247 та ГОСТ 12.4.009-83 ССБТ “Пожарная техника для защиты объектов. Основные виды. Размещение и обслуживание” (із змінами та доповненнями).

6.10. У будинках і спорудах (крім житлових будинків), що мають два і більше поверхи, у разі одночасного перебування на поверсі більше 25 осіб, мають бути розроблені і вивішені на видних місцях плани (схеми) евакуації людей у разі виникнення пожежі.

Необхідність забезпечення планами (схемами) евакуації одноповерхових будинків і споруд визначається місцевими органами пожежного нагляду, виходячи з пожежної небезпеки цих будинків (споруд), кількості працівників та площі приміщень.

6.11. У виробничих приміщеннях повинні враховуватися шумові характеристики обладнання, що використовується. Рівень шуму не повинен перевищувати рівня, передбаченого ДСН 3.3.6.037-99 “Санітарні норми виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку”, затвердженими Міністерством охорони здоров’я України від 01.12.1999, постанова N 37, ГОСТ 12.1.003 ССБТ “Шум. Общие требования безопасности” (із змінами та доповненнями).

6.12. У будинках, в яких проводяться вибухонебезпечні технологічні процеси (розмелювання зерна, сушіння посліду, у котельних тощо), слід передбачати протипожежні перегородки і перекриття з межею вогнестійкості не менше 45 хвилин та вихід безпосередньо назовні відповідно до вимог СНиП 2.09.03-85 “Сооружения промышленных предприятий”, затверджених постановою Державного комітету СРСР у справах будівництва від 29.12.1985 N 263 та ДБН В.1.1-7-2002 “Захист від пожежі. Пожежна безпека об'єктів будівництва”, затверджених наказом Державного комітету України з будівництва та архітектури від 03.12.2002 N 88.

6.13. Поверхні будівельних конструкцій усередині приміщень для утримання птиці повинні бути пофарбовані (побілені вапном) у світлі тони вологостійкими фарбами і допускати вологе прибирання і дезінфекцію. У цехах забою птиці, обробки тушок і утилізації відходів стіни до стелі слід облицьовувати кахлями. Стіни в інкубаторіях і вивідних залах, мийних, приміщеннях для приготування кормів повинні бути пофарбовані або облицьовані до стелі вологостійкими матеріалами, що допускають їх очищення, дезінфекцію та вологе прибирання. Зовнішні поверхні будівельних конструкцій приміщень також повинні легко піддаватися очищенню та дезінфекції.

6.14. Підлоги у будинках і спорудах суб’єкта господарювання повинні проектуватися відповідно до вимог ДБН В.2.2-1-95 та ВНТП-АПК-04.05 і бути з твердим покриттям, не слизькими, малої теплопровідності, водонепроникними, стійкими проти впливу стічної рідини, миючих засобів і дезінфектантів. Підлоги у приміщеннях для утримання птиці на підстилці повинні бути придатними для механізованого видалення підстилки.

6.15. Приміщення для утримання птиці, інкубаторію, складу яєць, забійних цехів повинні бути обладнані каналізацією для стоку води від миття внутрішніх їх поверхонь і технологічного обладнання у відповідності до чинних будівельних норм.

6.16. Відкриті канали, глибиною більше 200 мм, повинні бути перекриті решітками, а у місцях проходу людей і проїзду транспорту - суцільними щитами.

6.17. Ширину воріт та дверей, їх чисельність і розміри визначають з урахуванням технологічних вимог, габаритів машин, обладнання та будівельних параметрів, але вони повинні бути не менше протипожежних норм. В усіх виробничих будинках і спорудах необхідно передбачати не менше двох евакуаційних виходів.

Евакуаційні шляхи та виходи повинні:

- у разі пожежі забезпечувати безпеку під час евакуації всіх людей і птиці, які перебувають у приміщеннях будинків та споруд;

- не мати сторонніх предметів та інших перепон;

- забезпечувати вільний вихід із приміщень найкоротшим шляхом у будь-який час;

- бути позначені відповідними знаками, нанесеними таким чином, щоб їх було видно з робочих місць;

- бути обладнані аварійним освітленням, яке автоматично включається у разі відключення електроструму в мережі загального освітлення;

- мати двері евакуаційних виходів, які відчиняються тільки назовні (вони не повинні запиратися на ключ або мати запори, які ускладнюють їх відкривання, та не бути розсувними чи обертовими).

6.18. На прозорих дверях на рівні очей повинна бути нанесена позначка.

6.19. Отвори в зовнішніх стінах, крізь які здійснюється транспортування сипких кормів на кормороздавальні установки або вивантаження посліду, повинні бути обладнані пристроями, що виключають протяги.

6.20. Опалювальні прилади, аспіраційні, транспортувальні трубопроводи тощо, розташовані в проходах, перехідних галереях, на сходових майданчиках, не повинні зменшувати допустиму ширину проходу.

6.21. Суміжні приміщення з різко вираженими різницями у температурі і вологості, які сполучаються між собою, повинні відокремлюватися одне від одного тамбурами, коридорами, тамбур-шлюзами, шторами або повітряними завісами.

6.22. Приміщення для вентиляційного обладнання повинні замикатися на замок, а на їх дверях вивішуватися таблички з написами, що забороняють вхід стороннім особам. Збереження в цих приміщеннях матеріалів, інструментів та інших сторонніх предметів не дозволяється.

6.23. Силові щити, шафи та ящики, розташовані у приміщеннях для птиці, а також у приміщеннях забійних і утилізаційних цехів, цехів приготування кормів, переробки посліду повинні бути встановлені в окремих приміщеннях або кабінах із дотриманням вимог ПУЭ та НПАОП 40.1-1.01-97 “Правила безпечної експлуатації електроустановок”, затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці України від 06.10.1997, зареєстрованого Міністерством юстиції України 13.01.1998 за N 11/2451 (із змінами), НПАОП 40.1-1.21-98 “Правила безпечної експлуатації електроустановок споживачів”, затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці України від 09.01.1998 N 4, зареєстрованого Міністерством юстиції України 10.02.1998 за N 93/2533.

6.24. Усі споруди систем зберігання і підготовки до використання посліду і стічних вод повинні бути забезпечені надійною гідроізоляцією, яка виключає фільтрацію рідкої фракції у ґрунт і інфільтрацію грунтових вод у споруди.

6.25. Склади для зберігання підстилки повинні стояти окремо один від одного. У випадку розміщення підстилки в прибудовах до будинків, останні повинні мати глухі вогнетривкі стіни й перекриття, а виходи лише назовні.

6.26. Будинки і споруди, в яких встановлюються стаціонарні котельні установки, повинні відповідати вимогам “Правил будови і безпечної експлуатації парових котлів з тиском пари не більше 0,07 МПа (0,7 кгс/см²), водогрійних котлів і водопідігрівачів з температурою нагріву води не вище 115^оС” (НПАОП 0.00-1.26-96), затверджених наказом Держнаглядохоронпраці України від 23.07.1996 за N 125, зареєстрованих Міністерством юстиції України від 05.11.1996 за N 655/1680 (із змінами), “Правил будови і безпечної експлуатації парових і водогрійних котлів” (НПАОП 0.00-1.08-94), затверджених наказом Держнаглядохоронпраці України 26.05.1994 N 51 (із змінами).

6.26.1. Підлогу приміщень котельних необхідно виконувати з негорючих матеріалів із не гладкою і не слизькою поверхнею; вона повинна бути рівною і мати пристрої для відведення води у каналізацію.

6.26.2. Двері з приміщення котельної повинні відчинятися назовні. З зовнішнього боку дверей повинен бути напис про заборону входу в котельну стороннім особам.

6.27. У виробничих приміщеннях не допускається розміщення обладнання, інвентарю, матеріалів, що не мають безпосереднього відношення до виробництва.

6.28. У складських приміщеннях мають бути вивішені таблички із зазначенням дозволеного навантаження на перекриття.

6.29. У складських приміщеннях, в яких використовуються електрокари, навантажувачі й інший внутрішньоцеховий транспорт, повинні бути виділені проходи для працівників. Постійні робочі місця повинні мати огородження, що виключає випадковий наїзд транспорту.

6.30. Будинки і споруди повинні піддаватися періодичним технічним оглядам - загальним і окремим. Огляд необхідно проводити у відповідності з вимогами чинних нормативних документів з питань обстеження, паспортизації, безпечної та надійної експлуатації виробничих будинків і споруд:

- “Правил обстеження, оцінки технічного стану та паспортизації виробничих будівель і споруд” (НПАОП 45.2-1.01-98), затверджених спільним наказом Держкоммістобудування та Держнаглядохоронпраці України від 27.11.1997 N 32/288, зареєстрованих Міністерством юстиції України від 06.07.1998 за N 423/2863. Зміни і доповнення - затверджені спільним наказом Держкоммістобудування та Держнаглядохоронпраиі від 28.07.1999 N 184/140 і зареєстровані Міністерством юстиції України від 31.08.1999 за N 588/3881;

- “Положення про безпечну та надійну експлуатацію виробничих будівель і споруд” (НПАОП 45.2-4.01-98), затвердженого спільним наказом Держкоммістобудування та Держнаглядохоронпраці України від 27.11.1997 N 32/288, зареєстрованого Міністерством юстиції України від 06.07.1998 за N 424/2864. Зміни і доповнення - затверджені спільним наказом Держкоммістобудування та Держнаглядохоронпраці від 28.07.1999 N 184/140 і зареєстровані Міністерством юстиції України 31.08.1999 за N 589/3882;

- “Положення про спеціалізовані організації з проведення обстежень та паспортизації існуючих будівель і споруд з метою забезпечення їх надійності й безпечної експлуатації” (СТП 228.33.06-97), затвердженого спільним наказом Держкоммістобудування та Держнаглядохоронпраці України від 27.11.1997 N 32/288 і зареєстрованого Міністерством юстиції України від 06.07.1998 N 425/2865. Зміни і доповнення - затверджені спільним наказом Держкоммістобудування та Держнаглядохоронпраці від 28.07.1999 N 184/140 і зареєстровані Міністерством юстиції України від 31.08.1999 за N 590/3883;

- “Методичних рекомендацій з питань обстежень деяких частин будинків (споруджень) і їхніх конструкцій”, затверджених спільним наказом Держбуду та Держнаглядохоронпраці України від 27.11.1997 N 32/288 і зареєстрованих Міністерством юстиції України від 06.07.1998 за N 423/2863-№426/2866. Зміни затверджені спільним наказом Держбуду та Держнаглядохоронпраці України від 28.07.1999 за N 184/140 і зареєстровані Міністерством юстиції України від 31.08.1999 за N 588/3831- N 591/3834.

При загальному огляді обстежують увесь будинок або споруду в цілому, включаючи всі конструкції, у тому числі інженерне обладнання, різні види опорядження і всі елементи зовнішнього благоустрою.

При окремому огляді обстеженню підлягають окремі будинки, споруди, окремі конструкції, види обладнання (наприклад, ферми і балки будинку, канали для видалення посліду, підлога тощо).

7. ВОДОПОСТАЧАННЯ ТА КАНАЛІЗАЦІЯ

7.1. Внутрішні системи водопроводу і каналізації птахівницьких приміщень повинні відповідати вимогам ДБН В.2.2-1-95 та розділів 6.4 та 5.4 НАПБ В.01.057-2006/200.

7.2. Суб’єкти господарювання повинні забезпечуватися достатньою кількістю води, необхідною для задоволення питних потреб відповідно до санітарних норм, господарсько-виробничих потреб та потреб пожежогасіння згідно з будівельними нормами і правилами “Внутренний водопровод и канализация зданий“ (СНиП 2.04.01-85), затвердженими постановою Державного комітету СРСР у справах будівництва від 10.04.1985 N 169 (із змінами та доповненнями), відомчими будівельними нормами “Сільськогосподарське водопостачання. Зовнішні мережі і споруди”, затвердженими Міністерством сільського господарства і продовольства України у 1996 р. (ВБН СГіП-46/33-2.5-5-96).

7.3. Якість питної води повинна відповідати вимогам ГОСТ 2874-82* “Вода питьевая. Гигиенические требования и контроль за качеством” і ДСанПіН 383 “Вода питна. Гігієнічні вимоги до якості води централізованого господарсько-питного водопостачання”, затверджених згідно наказу Міністерства охорони здоров’я України від 23.12.1996 N 383, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України від 15.04.1997 за N 136/1940.

7.4. Не допускається поєднання мереж господарсько-питних водопроводів із мережею водопроводів, що подають воду для технологічних потреб.

7.5. В місцях забору води для пиття та господарських потреб слід улаштовувати зони санітарної охорони джерел водопостачання згідно з вимогами ВСН 33-3.5-77 “Правила технической эксплуатации систем сельськохозяйственного водоснабжения”.

7.6. Водопідіймальні установки необхідно експлуатувати у відповідності із “Правилами техніки безпеки при експлуатації систем водопостачання та водовідведення населених місць” (НПАОП 41.0-1.01-79), затвердженими 29.12. 1979 Мінжитлокомунгоспом УРСР.

7.6.1. Не допускається підвищення тиску у бакові водопідіймальної установки понад рівень, передбачений експлуатаційною документацією.

7.6.2. Перед кожним оглядом і ремонтом водопідіймальна установка повинна бути повністю відключена від електричної мережі. Наявність напруги у мережі слід встановлювати лише приладами.

7.7. Для напування птиці у приміщеннях чи на вигулах необхідно передбачати прокладання водопровідних труб для подачі води до напувалок. При цьому не допускається прокладання водопровідних труб у місцях, де вони можуть стикатися з послідом, підлягати механічним впливам, заважати прибиранню посліду або транспортуванню кормів.

7.8. У місцях перетинання водопровідних труб із електричними дротами останні повинні бути захищені ізолюючими трубками.

7.9. Відігрівати замерзлі труби відкритим полум'ям (факелом, паяльною лампою) не дозволяється. Місця замерзання слід відігрівати гарячою водою або парою, дотримуючись при цьому застережних заходів від опіків.

7.10. Напувалки у птахівницьких будівлях при необхідності зміни рівня їх встановлення від підлоги або демонтажу на час прибирання підстилки чи посліду повинні приєднуватися до внутрішнього водопроводу і каналізації гнучкими шлангами.

7.11. У будинках і спорудах необхідно передбачати улаштування протипожежної сигналізації та внутрішнього протипожежного водопроводу. Мінімальні витрати води слід визначати відповідно до вимог СНиП 2.04.01-85.

7.12. Гарячою водою будинки необхідно забезпечувати згідно з вимогами СНиП 2.04.01-85. Витрати гарячої води слід приймати за нормами технологічного процесу. Безпеку експлуатації трубопроводів пари і гарячої води слід забезпечувати згідно з вимогами “Правил будови і безпечної експлуатації трубопроводів пари і гарячої води”, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці України від 08.09.1998 N 177, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України від 07.10.1998 за N 636/3076 (НПАОП 0.00-1.11-98) (із змінами).

7.13. На магістральних випусках стічних вод від проточних напувалок, що встановлюються у птахівницьких будівлях, слід передбачати уловлювачі для пуху та пера.

7.14. Улаштування систем внутрішньої каналізації будинків і споруд визначається технологією виробництва.

7.15. В одноповерхових будинках для кліткового утримання птиці виробничі стічні води (від миття підлоги, миття обладнання тощо) слід збирати та відводити до трапів відкритими лотками; розміри лотків визначаються розрахунком, але в усіх випадках їх глибина повинна бути не більше 120 мм, а ширина - не менше 100 мм.

7.16. Відведення промивних вод до каналізації повинно здійснюватися закритим способом із розриванням струменя.

7.17. Не дозволяється прокладання мереж внутрішньої каналізації під стелею (відкрито й закрито) у приміщеннях для зберігання і переробки харчової продукції.

7.18. Зливання в каналізацію рідких стоків і стічних вод з обладнання повинно здійснюватися способом, що забезпечує можливість спостереження і очищення від забруднення, виключає утворення слизької поверхні, а також забезпечує захист довкілля від забруднення.

7. 19. Стічні води від будинків і споруд для утримання птиці, одержувані під час миття обладнання, поверхневі стоки з вигульних майданчиків для птиці (соляріїв) та стоки майданчиків і споруд для зберігання та переробки посліду слід обробляти шляхом відстоювання в локальних відстійниках, а потім очищення в очисних спорудах.

7. 20. У випадку виникнення у птиці інфекційних захворювань стічні води слід зберігати у нагромаджувальних резервуарах протягом усього періоду епізоотії і карантину, після чого знезаразити.

7. 21. Метод і ступінь очищення стічних вод визначаються у відповідності до можливого подальшого їхнього використання.

Використання стічних вод на сільськогосподарських полях зрошення допускається тільки після їх повного біологічного очищення.

8. ОСВІТЛЕННЯ

8.1. Освітлення приміщень для утримання птиці, інших будинків і споруд суб’єкта господарювання повинно відповідати вимогам ВНТП-АПК-04.05, ДБН В.2.2-1-95, ДБН В.2.5-28-2006 та ПУЭ.

8.2. У освітлювальних установках повинні використовуватися світильники, що задовольняють за умовами експлуатації вимогам ПУЭ.

8.3. Експлуатація освітлювального обладнання повинна проводитися згідно з НПАОП 40.1-1.21-98.

8.4. Згідно розділу 5.1 НАПБ В.01.057-2006/200, при встановленні світильників загального освітлення напругою 220 В з лампами розжарювання на висоті менше 2,5 м потрібно застосовувати світильники, конструкція яких унеможливлює доступ до ламп без інструменту. Електропроводка, що прокладається до світильників, повинна бути в металевих трубах (рукавах) або захисних оболонках. Кабелі та незахищені проводи можна використовувати тільки для живлення світильників з лампами розжарювання напругою не вище 42 В.

Світильники з люмінесцентними лампами напругою 127 та 220 В допускається встановлювати на висоті не менше ніж 2,5 м від підлоги за умови недоступності їх струмопровідних частин для дотику.

8.5. На зовнішній стороні щитів і збірок мереж освітлення повинні бути надписи (маркування) з позначенням найменування щита або збірки, номера, що відповідає диспетчерському найменуванню. З внутрішньої сторони (наприклад, на дверцятах) повинна бути однолінійна схема, надписи з позначенням значення струму плавкої вставки на запобіжниках або номінального струму автоматичних вимикачів і найменування електроприймачів, що отримують через них живлення.

Використання мереж освітлення для підключення інших електроприймачів не допускається.

8.6. На робочих місцях, на яких внаслідок відмови приладів штучного освітлення можуть створюватися небезпеки, необхідно передбачити системи аварійного освітлення, незалежні від систем робочого освітлення. При відключенні робочого освітлення перемикання на аварійне повинно здійснюватися автоматично або вручну, виходячи з доцільності за місцевими умовами і у відповідності до ПУЭ. Мережа аварійного освітлення повинна бути виконана без штепсельних розеток.

8.7. Відповідно до ДБН В.2.5-28-2006, аварійне освітлення повинно забезпечувати освітленість робочих поверхонь не менше 5% норми, встановленої для освітлення робочого місця при системі загального освітлення, але не менше 2 люкс, аварійне освітлення для евакуації людей повинно забезпечувати рівень освітленості підлоги основних проходів та сходів не менше 0,5 люкс.

8.8. Світильники аварійного та евакуаційного освітлення повинні мати відмінне позначення згідно з ГОСТ 12.4.026-76. Світильники аварійного освітлення можуть використовуватися як евакуаційні.

8.9. Відповідно до НПАОП 40.1-1.21-98 та ПУЭ, для живлення переносних (ручних) електричних світильників в приміщеннях підвищеної небезпеки (пташники, гаражі, майстерні, пункти технічного обслуговування обладнання, забійні цехи тощо) повинна застосовуватися напруга не більше 42В, а при виконанні робіт в особливо несприятливих умовах і у зовнішніх установках – не більше 12 В. Штепселі освітлювальних приладів під напругу 12-42 В не повинні входити в розетки з більш високою номінальною напругою. В приміщеннях, в яких використовується напруга двох і більше номіналів, на всіх штепсельних розетках повинні бути надписи з позначенням номінальної напруги.

Застосування для переносного освітлення люмінесцентних ламп, не закріплених на стійких опорах, не допускається.

8.10. Переносні світильники повинні бути обладнані захисними скляними ковпаками і сітками для захисту від механічних пошкоджень та виконаними у вибухозахищеному варіанті. Для цих світильників слід застосовувати гнучкі кабелі або проводи з мідними жилами, спеціально призначені для цієї мети, з урахуванням можливих механічних впливів.

8.11. Контроль рівнів освітленості при використанні світлових режимів з постійним рівнем освітленості повинен здійснюватися не рідше одного разу на рік, а також після кожної групової заміни світильників, при використанні режимів із змінними рівнями освітленості - після кожної зміни рівня освітленості.

Вимірювання рівня освітленості проводиться у площині робочої поверхні згідно з вимогами ДСТУ Б В.2.2-6-97 “Будинки і споруди. Методи вимірювання освітленості”.

8.12. Встановлення в світильники мережі робочого і аварійного освітлення ламп, потужність і колірність випромінювання яких не відповідає проектним, а також зняття розсіювачів, екрануючих і захисних решіток світильників тощо, не допускається.

8.13. Живлення мереж внутрішнього, зовнішнього, а також охоронного освітлення суб'єктів господарювання, як правило, повинно передбачатися по окремих лініях.

Управління мережею зовнішнього освітлення, крім мережі освітлення віддалених об'єктів, а також управління мережею охоронного освітлення повинно, як правило, здійснюватися централізовано з приміщення щита керування електрогосподарством суб'єкта господарювання або іншого спеціального приміщення.

8.14. Мережі освітлення повинні отримувати живлення від джерел (стабілізаторів, трансформаторів тощо), що дають змогу підтримувати напругу в допустимих межах.

Напруга на електролампах не повинна перевищувати номінальну.

8.15. Усі роботи по технічному обслуговуванню й очищенню світильників слід проводити тільки після зняття напруги електроживлення та охолодження світильників.

8.16. Очищення світильників, огляд і ремонт мереж електричного освітлення повинен виконувати кваліфікований персонал. Періодичність робіт по очищенню освітлювальних установок (наявність і цілісність скла, решіток і сіток, справність ущільнювачів світильників спеціального призначення тощо) повинна встановлюватися відповідальним за електрогосподарство суб'єкта господарювання з урахуванням місцевих умов та у відповідності з вимогами ДБН В.2.5-28-2006.

8.17. Технічне обслуговування і ремонт установок зовнішнього освітлення повинен виконувати підготовлений електротехнічний персонал. Суб'єкти господарювання, які не мають такого персоналу, можуть передавати функції технічного обслуговування і ремонту таких установок спеціалізованим організаціям.

8.18. Перевірка стану стаціонарного обладнання і електропроводки аварійного і робочого освітлення, випробування і вимірювання опору ізоляції дротів, кабелів і заземлювальних пристроїв повинні виконуватися при введенні мереж електричного освітлення в експлуатацію, а в подальшому – за графіком, затвердженим відповідальним за електрогосподарство суб'єкта господарювання, але не рідше (згідно ПУЭ) одного разу за три роки. Результати вимірювань оформляються протоколом.

8.19. Періодичність чищення скла світлових прорізів виробничих приміщень приймають згідно ДБН В.2.5-28-2006, в залежності від умов експлуатації.

8.20. Для очищення освітлювальної арматури, а також для заміни перегорілих електроламп повинні застосовуватися пристрої, що забезпечують безпеку цих робіт.

8.21. Люмінесцентні лампи, лампи типу ДРЛ та інші джерела, що вийшли з ладу і містять ртуть, повинні зберігатися в спеціальному приміщення. Їх утилізація повинна проводитися у відповідності з чинними нормативно-правовими актами.

Blog

Содержание