Книга адресована широкій аудиторії: керівникам навчальних закладів, заступникам з навчально-виховної роботи, методистам, класним керівникам, соціальним педагогам навчальних закладів,
| Вид материала | Книга |
- Методичні рекомендації на допомогу керівникам загальноосвітніх навчальних закладів, 188.52kb.
- Укладач: Ватульова О. Г., методист нмц рецензенти, 627.92kb.
- Методичні рекомендації щодо оформлення навчальних кабінетів з базових дисциплін у загальноосвітніх, 118.29kb.
- Методичні рекомендації щодо оформлення навчального кабінету із зарубіжної літератури, 311.79kb.
- Методичні рекомендації щодо оформлення навчального кабінету біології, 482.62kb.
- Методичні рекомендації на допомогу керівникам загальноосвітніх навчальних закладів, 172.26kb.
- Керівникам загальноосвітніх навчальних закладів!, 49.92kb.
- Методичні рекомендації розроблені в ідповідно до "Положення про проведення практики, 189.63kb.
- Інформація щодо спільної роботи професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних, 96.29kb.
- Немирівська районна державна адміністрація, 26.64kb.
Ведучий 2 Дорогі жінки! Поздоровляємо вас з святом 8 Березня! Ви поєднали в собі все: і теплоту душі, і ніжність, і гармонію витонченості, жіночності.
Ведучий 1 8 березня. Саме в цей день людство вшановує жінку, жінку-матір, жінку-світоч, жінку-трудівницю, жінку-берегиню.
Мати... Це перше слово, яке з радістю та усмішкою вимовляє дитина.
Ведучий 2 Ми вітаємо жінок, наших мам, бабусь, сестер, викладачів, майстрів виробничого навчання, вихователів усіх працівниць нашого навчального закладу. Всіх кого ми знаємо і не знаємо. Всіх хто живе поруч з нами і далеко від нас. Низький уклін Вам, дорогі жінки.
Ведучий 1 Мамина колискова звучить найніжнішою музикою, і тоді, коли посрібляться наші скроні, не мав би світ стільки геніїв, стільки великих мужів, якби над їхнім дитинством не тремтіло б серце матері. Мати – корінь життя, та квітка, промінь якої ніколи не в’яне, а розцвітає з плином літ все ясніше. Міцно тримає жінка свічку життя, затуляючи її тендітний вогник от подихів вітру, подиху зла.
Ведучий 2 Хай же буде на Землі довіку прославлена в пісні хорошій Ваша материнська любов.
Ведучий 1 Прийміть у подарунок до свята 8 Березня, пісню “Цвіте черешня в мами на городі”
(звучить пісня “Цвіте черешня в мами на городі”)
Ведучий 1 Вітайте жінку: матір і кохану,
Живу, чарівну, грішну і святу.
Без неї світ таким убогим стане,
Цініть її терплячу доброту!
Вітаймо жінку – джерело любові
У свята і у будні, повсякчас.
І не жалійте ніжності у слові,
Вона стократ повернеться до вас.
Ведучий 2 Вітайте жінку – Берегиню ладу
Даровану у радості й біді.
Приймайте, як належне, її владу
І станете сильнішими тоді.
Вітаймо жінку – єдність протиріччя.
Серця свої складаймо їй до ніг.
У ній живе вся мудрість віковічна,
Вітаймо жінку – щастя оберіг!
(виходять чоловіки, працівники)
Вчитель 1 Нашим дамам в день весняний
Шле привіт сама весна
Дзвін струмків і спів птахів
Вам усім дає вона.
Вчитель 2 Ми щиро вітаємо наших жінок- вчителів
Із світлим і радісним сонячним днем
Бажаємо щастя, тепла і радості
Сьогодні, завтра, на кожен день.
Вчитель 3 Хай у ваші дороги
Не увійдуть тривоги
І не буде горя на вашім путі,
Хай любов і щастя,
Радість і повага,
Йтимуть разом із Вами поруч у житті.
(Учні підносять працівницям ПТНЗ букет квітів)
Ведучий 1 Шановні жінки! Прийміть вітання від директора нашого навчального закладу
(на сцену виходить директор)
Ведучий 2 А. Демиденко “Жіноча доля” читає ____________________________
(або звучить пісня «Жіноча доля»)
Ведучий 3 Жінка – величне, дивне, ніжне слово.
Тобі вклоняємось сьогодні знову.
Ти – господиня гарна,
Добра, ніжна мати,
Яка не може жити в світі марно,
Все вміє і все хоче знати...
Ведучий 2 Ми любимо тебе, о добра жінко!
Бабуся, мама і сестричка-намистинка,
І вчителька моя, найкраща в світі,
Сьогодні ми тобі даруємо пісні і квіти.
(Звучить пісня «Чорнобривці»)
Ведучий 1 «Всі протилежності сходяться в серці жінки», - сказав Вольтер. Від неї, від її любові та нелюбові залежить дуже багато. Залежить і доля чоловіків.
(Учні виконують жартівливу пісню "Ой там, на товчку, на базарі” )
Ведучий 2 Найкращі квіти хочеться
В цей день принести вам,
Найкращі всі слова .
Щоб більше линуло в житті пісень
І лиш весна в душі цвіла.
Ведучий 1 Легенду про силу материнської любові розповість __________________________________________________________
Учень Був у матері єдиний син – добрий і вродливий. Дуже любила його мати. По краплинці збирала йому росу для вмивання, найтоншим шовком вишивала сорочки. Виріс син і одружився з дівчиною небаченої краси. Привів молоду дружину в рідну хату. Незлюбила та свекруху, зненавиділа її. Тож боялася мати показуватися невістці на очі, все сиділа в сінях. А потім у клуню переселилася. Але й це не заспокоїло жорстоку молодицю. Каже вона чоловікові: «Коли хочеш, щоб я жила з тобою, убий матір, вийми з грудей серце». Не здригнулася душа сина: так зачарувала його врода дружини. Каже він матері: «Наказала мені дружина вбити вас, мамо… а не послухаю – піде від мене». Заплакала мати й відповідає: «Ну що ж, синку, роби так, як велить серце». Пішов син з матір’ю в діброву, наламав сухого хмизу, розпалив вогнище. Убив матір, поклав серце в жар. Спалахнув сучок і тріснув, полетіла жаринка, ударила в обличчя синові, обпекла боляче. Скрикнув той, закрив долонею обпечене місце. Стрепенулося серце материнське, що горіло на повільному вогні, прошепотіло: «Синочку мій рідний, тобі боляче? Зірви листок подорожника, ось росте біля вогнища, приклади до обпеченого місця. А до листка подорожника приклади серце материнське… Потім у вогонь покладеш…». Заридав син, схопив гаряче материнське серце, уклав його в розкраяні груди, облив пекучими сльозами. Зрозумів він, що ніхто й ніколи не любив його так гаряче й віддано, як рідна мати. І такою величезною і невичерпною була та любов материнська, таким всесильним було бажання бачити сина радісним і щасливим, що ожило серце, загоїлася рана. Підвелася мати і притисла кучеряву голову сина до грудей. Осоружною стала йому дружина-красуня, не міг він повернутися до неї. Не вернулася додому й мати. Пішли вони удвох степами широкими та й стали двома могилами високими. Тож недаремно кажуть у народі, що материнська любов найсвятіша.
(Звучить пісня «Мама рідненька»)
Ведучий 1 О жінко! Загадка одвічна,
Водночас сильна і тендітна.
Тобі присвячували вірші
І почуття свої найкращі.
Ведучий 2 Ти – берегиня свого роду,
За тебе йшли в вогонь і в воду,
Стрілялись на дуелі мужньо,
До тебе прихиляються, коли сутужно.
Ведучий 1 До вашої уваги усмішка П. Глазового "Як Кузьму провчила жінка його мила”
Повернувсь Кузьма з роботи, освіжився в ванні,
Одягнув нову піжаму та й ліг на дивані.
Лежить собі, проглядає журнали й газети.
А дружина варить, смажить, готує котлети.
Пообідав Кузьма смачно, запалив "Казбека".
— Ну чого ти, — пита жінку, — така недалека?
Тільки в тебе і балачки про борщі й олію,
І ні слова про театри, про драматургію.
А є жінки! Збоку глянеш — ходить, як Аїда.
Драматургів усіх знає аж до Евріпіда.
Так і сипле: Тіто Гобі, Карузо, Фелліні,
Есамбаєв, Магомаєв, Кобзон, Паганіні…
А ти яка? Ти ж не тямиш в цьому ні бельмеса.
Ти ж не можеш відрізнити Брамса від Бернеса.
Давно тебе не бачив я в хорошому платті.
Тиняєшся у тапочках, в дешевім халаті.
Ти забула, що є в світі жіночі принади —
Перманенти, манікюри, духи та помади.
Я хотів би бути мужем культурної дами,
А ти чавиш помідори, бряжчиш друшляками,
Що побачиш — вишні, сливи, — пхаєш у консерви…
Я не можу, розумієш? Здають уже нерви.
Через добу повернувся наш Кузьма додому.
Зустрічає його жінка в платті голубому.
Очі чорним підведені, на губах помада.
Закрутило Кузьмі в носі від духів "Еллада".
Плаття модне, вузесеньке, облягає форми,
Ще й коліна не прикриті — такі тепер норми!
Посадила Кузьму в крісло, сіла проти нього.
Як французька кінозірка, виставила ноги.
У Кузьми від здивування потилиця змокла.
А дружина запитує: — Ти читав Софокла?
Тобі, може, до вподоби п'єси Евріпіда? —
Сопе Кузьма: — Відчепися! Подавай обідать.
Нащо мені Евріпіди? Нащо їхні п'єси?
— А ти ж казав, що у мене дрібні інтереси,
Що немає шику-блиску, манери негарні.
Я сьогодні простирчала півдня в перукарні.
Перукар просив, між іншим, щоб прийшла я знову.
Запевняв, що я похожа на Любов Орлову.
Не було у мене часу возиться з обідом,
Так я тобі й замінила обід Евріпідом.
Ведучий 1 Божа Матiр, Мати-Україна, рідна ненька — це три матерi, що освічують наше життя. В образi Матерi осягаємо розумом своїм рідну вишневу Україну, оспiвану тисячами жіночих материнських сердець. І нарештi, Мати — родовідниця, котра зi своїм молоком, зi своєю журливою колисковою влила в нашi душi прекрасне чуття українського народу.
За них, за цих трьох матерiв, дитяча молитва.
(Виходять учні)
Молитва за маму
Є в мене найкраща у свiтi матуся,
За неї до тебе, Пречиста, молюся.
Молюся устами, молюся серденьком,
До тебе, небесна Ісусова ненько.
Благаю у тебе дрiбними словами
Опiки та ласки для любої мами.
Пошли їй не скарби, а щастя і долю,
Щоб днi їй минали без смутку, без болю.
Рятуй від недуги матусеньку милу,
Даруй їй здоров’я, рукам подай силу.
Щоб вивели дiток у світ той, у люди.
Щоб нами раділа — пишалася всюди.
За це я складаю в молитвi долонi
До тебе, Царице, на сонячнiм тронi.
(Звучить пісня «Присяга трьом матерям»)
Ведучий 1 Весна у природі – це завше як диво,
Так само і жінка буває вродлива,
Буває примхлива, буває зрадлива…
Нехай тільки кожна з Вас буде щаслива.
Ведучий 2 Воістину небесна і земна
Заквітчана і терном і барвінком
Свята і грішна, рідна і чарівна
Повіки будь, благословенна жінко!
Ведучий 2 Жінка буває так на весну схожа:
То тиха й привітна, а то й непогожа.
То скропить сльозою, то сонцем засвітить,
То прагне зими, то порине у літо.
Ведучий 1 Вірш «Сльози» – читає__________________________
(виходять жінки-викладачі)
Викладач 1 Жінкам потрібно дуже мало:
Від радості, щоб серце заспівало.
Їм, справді, треба небагато:
Були б здорові діти й була хата,
Щоб донечки красунями зростали,
Сини лиш радість мамам дарували.
Щоб поруч завжди було надійне плече
Щоб гроші були і дещо іще.
Викладач 2 Щодня ми чути хочемо зрання:
«Добридень, сонечко, моя кохана…»
Щоб квіти дарували нам щодня,
Щоб друзів у житті було багато.
Нам усміх треба й сонце серед неба…
Ні, нам жінкам, багато дуже треба!
(Звучить пісня Океана Ельзи «Така як ти..»)
Ведучий 1 Хай стелиться вам доля рушниками,
Хай береже від злого майбуття,
Із всiх дорiг вертайтеся до мами,
Тодi щасливим буде все ваше життя.
Ведучий 2 Зі святом, рідні, кохані, шановні, прекрасні. Нехай весна живе у вашому серці. Щодня, за будь-якої погоди та при будь-якому настрої. А настрій - нехай вам забезпечують ті, хто поряд, хто любить вас і кого любите ви. Хай множиться щастям ваше життя, кохайте і будьте коханими! Здоров’я вам, родинного затишку, добробуту, гарного настрою на довгі літа!
Щирий сміх подовжує життя
1 квітня
Святково прикрашена сцена.
Під жваву мелодію вибігають ведучі.
Ведуча Добрий день вам, люди добрі!
Ведучий Добрий день, люди хороші!
Ведуча Свято сміху в нас сьогодні:
Всіх щиро ми вітаєм вас.
І усмішок тут багато,
І красиво тут у нас.
Ведучий На нашому святі будуть для всіх
І гумор, і танці, і пісня, і сміх.
Тож дозвольте вас вітати,
звеселити, й щастя побажати.
Ведуча Користь сміху ми покажем,
Щоб проблеми нам долать.
Усмішкою вік подовжим
І не будем сумувать.
Ведучий Від старого і малого –
Бо всі ми любим щедрий сміх,
З потворного й смішного
Посміятися не гріх.
Ведуча Добрий сміх не б’є, не мучить,
Він на світі жити учить,
Тим і бажаний для всіх.
Ведучий Любі гості, добрі люди!
Смійтеся на повні груди!
Ведуча Світ сміху – це особливий світ. Це світ, у якому навіть зажурені очі раптом починають сміятися. Французький письменник Віктор Гюго якось сказав: «Сміх – це сонце: воно проганяє зиму з людського обличчя».
Ведучий Сміх – один із найсильніших захисників нашого організму від негативної дії стресу, а отже – від багатьох тілесних недуг. Під час сміху в головному мозку людини виділяються гормони щастя (ендорфіни), і ми почуваємося радісно, захищеними від усяких негараздів. Той, хто любить сміятися, хто сприймає життя іронічно, ніколи не захворіє на невроз.
Ведуча Так, сміх і справді подовжує життя.
Ведучий Усмішка і сміх – це ворота, через які в людину може потрапити багато хорошого. Вчені довели, що сміх збуджує центри позитивних емоцій, створює хороший настрій, допомагає жити, вчитися і працювати.
Ведуча Щоб засміятись, людині потрібно напружити 17 м’язів, а щоб насупитися – аж 43! Тому веселим і усміхненим бути легше, чи не так?
Ведуча Зовсім інакше звучить сміх народу, коли людина хороша, чесна, але в чомусь помилилась. Тоді той сміх – доброзичливий, товариський, що допомагає людині зрозуміти помилку і виправити її, як допомагають дружні зауваження. До вашої уваги…
Композиція «Гарна дівка»
- Ти. Дівко, не вмієш прясти:
- Дарма!
- Ти не вмієш і печі топити.
- Та дарма.
- Ти не вмієш і шити.
- Та дарма ж, кажу!
- Ти не вмієш і танцювати…
- А брешеш.
(Дівчата кидають йому хустки на голову, він втікає, звучить музика, дівчата танцюють).
- Ти диви?! Таки вміють танцювати. (Тікає).
Ведучий Коли людина сміється – вона здолає усі труднощі, усі негаразди. Китайський філософ Конфуцій сказав: «Скаржитися на неприємну річ – це подвоювати зло; сміятися з неї – це нищити його».
Ведуча А давні японці, які віками змагалися з тайфунами, вулканами, численними ворогами, з бідністю і горем, не забували повторювати: «У дім, де сміються, приходить щастя». І довели світу, що це – істина!
Ведучий Закликав бути веселим і мудрий Соломон: «Як міль – одягові і черв’як – дереву, так печаль шкодить серцю людини», - застерігав він людей.
Ведуча Де немає сміху – там немає надії на оновлення. Де немає сарказму – там немає справжньої любові до людства. Тож давайте сміятися! Хай сміх освітлює обличчя, висміює неправду!
Ведучий Гумор – це не просто сміх, це – сміхотерапія! Дейл Карнегі, який вчив людей мистецтва спілкування та досягнення успіху, склав таку ціну усмішці: вона нічого не коштує, а дає багато. Вона збагачує тих, хто її отримує, і не збіднює тих, хто її дарує. Вона триває лише мить, але пам’ять про неї може лишатися назавжди.
Ведуча Гумор – добрий сміх. Він перейнятий приязню і любов’ю до людей. Жарт, дотепне слово часто впливають ефективніше, ніж будь-які повчання. А як корисно і важливо вміти посміятися із себе! Той сміх, що не ображає, а виліковує, - виховує людину.
Сценка «Не знали й не впізнали»
Син (вибігає). Дідуню! Гайда додому, і скажіть, що я зараз зі своєю класною дамою прийду. Тому нехай підготують прийом, ну там – кава, прикид, розумієте?
Дід Розумію!
Дід Жінко! Доню! Малий оце прибігав і казав, що з дамою прийде. Так що давай, готуй прийом – прикид.
Мама Тату! Годі! Щось не зрозуміла, яка дама, який прикид?
Дід Ну, я так зрозумів, що син приведе дівчину, даму, вона ніби класна, буде знайомитися із сім’єю. Готуй каву і знайди одяг відповідний, я теж пішов причепуритися.
Мама (до свекрухи). Мамо! Дайте-но швидше валер’янки! Зараз малий прийде з дівчиною знайомити, треба встигнути підготуватись (заходить син і класна дама).
Син Мамулю! Бабуню! Дідуню! Знайомтеся – це Юлія Ігорівна!
Мама (до свекрухи). Оце так! Таж їй, мабуть, усі 40! Ну і діла!
Свекруха Вік – це не перешкода, закохана жінка – молодшає. Може, у них – духовна близькість. А якщо не тільки? Спробуємо з’ясувати.
Мама Ну що ж, значить, це ви. Сідайте. І давно це у вас із Сашком?
Вчителька. Та вже, слава Богу, два роки, можна сказати – повне порозуміння з першого погляду.
Мама (до свекрухи). Обкрутила, безсовісна, з першого разу! І часто ви зустрічаєтесь?
Вчителька Три рази здається, так, Сашо?!
Син А після обіду?
Вчителька А й справді – 5 разів на тиждень.
Свекруха Ну і як він вам, може, все ж якісь незручності? Він же такий молоденький ще!
Вчителька Ну що ви! Він у мене дуже здібний. Схоплює все з першого слова. Він – мій улюблений хлопчик.
Мама Як! У вас щ й інші хлопчики є?
Вчителька Аякже: Володька, Олежик і Віталік – вони усі Сашкові однолітки. Ви знаєте, що це – як наркотик, спілкуватися з такою чистою юною душею. Я віддаюся їм уся.
Свекруха Так я і думала! Жінка її віку духовним спілкуванням сита не буде! Треба з’ясувати, які наслідки від їхнього спілкування. (До вчительки). Зараз ми вас пригостимо кавою. А може, ще чогось бажаєте?..
Вчителька Мені б чогось солоденького.
Мама Ну що ж, ви тут із нашим дідусем посидьте, погомоніть, а ми зараз принесемо. (До свекрухи). Ну що, бачите, солоденького їй хочеться! Он куди зайшло! Ну що ж, зараз я їй такого солоденького випишу! (Кидаються до вчительки). Знаєте що! Це вже… ну занадто!.. (Цієї миті вбігає донька).
Донька Привіт! От і я! Ой, хто це в нас! Юліє Ігорівно! Як я вас давно не бачила. (Кидається їй на шию).
Тато і Мама Ти її знаєш? Звідки? Давно?
Донька Та це ж моя колишня класна керівничка, класна дама, як ми її називали. А тепер – Сашкова, вже 2 роки.
Тато і Мама Вчителька?!! (Свекруха вмліває).
Донька Ось що буває, коли батьки не ходять до школи і не знають учителів своїх дітей!
Ведучий Наш український народ створив безліч жартівливих пісень, коломийок, каламбурів… У добрий час і в годину лихоліття добрий сміх не залишав наш люд. Українці вміють сміятися, створювати собі настрій, піднімати дух.
Ведуча Бо українська душа споконвіку любила веселитись, забуваючи життєві негаразди і прикрощі. А що може бути краще, як зібратися десь докупи, поспівати, пожартувати. Тож послухаймо українську народну жартівливу пісню.
Ведучий Народний гумор особливо багато черпає із бездонної скарбниці українських сатириків Остапа Вишні, Павла Глазового, Євгена Дударя, Микити Годованця та ще багатьох інших майстрів дотепного слова.
Ведуча Тож послухайте кілька українських гуморесок.
«Балада про цеглину»
Сидів рибалка над водою,
Скоцюрбивши спину
І на голову поклавши
Велику цеглину.
Повз нього молодичка
Бігла голонога,
Зупинилась, здивувалась:
- Вперше бачу його!
Обдивившись молодичку
За якусь хвилину,
Поклав рибалка на голову
Ще одну цеглину.
Потім тертю взяв і руба
Примостив на тім’я.
- Сідай, - каже – біля мене,
Скажи своє ім’я.
Молодичка запишалась:
- Звать мене Галина.
А навіщо вам здалася
Ще й третя цеглина?
Зняв рибалка із себе цеглину,
Поклав на травицю.
- Якщо, - каже, - поцілуєш,
Взнаєш таємницю.
Повагалась молодичка
І рядочком сіла.
- Гаразд, - каже, - поцілую,
Скільки того діла…
І вже потім попросила:
- Відкривайте свою таємницю.
- Та яка там таємниця…
Сиджу ще з ранку –
Не клює клятуща риба,
Не йде на приманку.
Проса, каші і макухи
Витратив торбину,
А ти клюнула вже третя
На просту цеглину.
«Інтелігентна розмова»
Як це добре, громадяни,
Мати грамотних дітей!
- Яких знаєш письменників? -
Пита сина Єлисей.
- Пушкін.
- Далі.
- Гоголь.
- Далі.
- Горький, Мамин-Сибіряк.
- Далі, синку.
- Достоєвський, Лев Толстой, Гюго, Бальзак…
Єлисей зрадів:
- Прекрасно!
Ось ми вияснили так,
Що на вулиці Толстого
Я в пивній забув піджак.
«Кухлик»
Дід приїхав із села,
Ходить по столиці.
Має гроші – не мина
Жодної крамниці.
Попросив він: покажіть
Кухлик той, що скраю.
Продавчиня:
- Што? Чево?
Я не понімаю.
- Кухлик, люба, покажіть,
Той, що збоку смужка.
- Да какой же кухлик здєсь,
Єслі ето кружка?
Дід у руки кухлик взяв,
І насупив брови.
- На Вкраїні живете
Й не знаєте мови…
Продавчиня теж була
Гостра та бідова.
- У мєня єсть свой язик.
Нєкчєму мнє мова.
І сказав їй мудрий дід:
- Цим пишатися не слід,
Бо якраз така біда
В моєї корови:
Має, бідна, язика,
І не знає мови.
«Картопелька»
- Почім твоя картопелька, синку мій хороший?!
- Сім копійок, - каже дядько,
На штангіста схожий.
Баба рада-радесенька:
- Звідки ти явився?
Такий совісний та добрий,
Де ти народився?
Швидко мацає картоплю
Обома руками.
- Хоч вона і дрібнувата,
Зваж три кілограми.
А той себе вище носа
Товстим пальцем стука:
- Ти що, бабо, з печі впала?
Сім копійок штука.