Книга адресована широкій аудиторії: керівникам навчальних закладів, заступникам з навчально-виховної роботи, методистам, класним керівникам, соціальним педагогам навчальних закладів,
| Вид материала | Книга |
- Методичні рекомендації на допомогу керівникам загальноосвітніх навчальних закладів, 188.52kb.
- Укладач: Ватульова О. Г., методист нмц рецензенти, 627.92kb.
- Методичні рекомендації щодо оформлення навчальних кабінетів з базових дисциплін у загальноосвітніх, 118.29kb.
- Методичні рекомендації щодо оформлення навчального кабінету із зарубіжної літератури, 311.79kb.
- Методичні рекомендації щодо оформлення навчального кабінету біології, 482.62kb.
- Методичні рекомендації на допомогу керівникам загальноосвітніх навчальних закладів, 172.26kb.
- Керівникам загальноосвітніх навчальних закладів!, 49.92kb.
- Методичні рекомендації розроблені в ідповідно до "Положення про проведення практики, 189.63kb.
- Інформація щодо спільної роботи професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних, 96.29kb.
- Немирівська районна державна адміністрація, 26.64kb.
Ведучий 2 Майже 38 мільйонів українців проживають в Україні.
Політика денаціоналізації, яка велася на території України як у минулому, так і за радянських часів, призвела до того, що українці стали забувати свою мову, цуралися її, стали цуратися і своєї нації, стали манкуртами.
Читець 2 До українців
Я до себе кажу і до кожного з вас: - Говори!
Говорімо усі, хоч ми й добре навчились мовчати!
Запитаймо у себе: відколи, з якої пори
Почали українці себе у собі забувати?
Запитаймо й про те, як ми дружно дійшли до буття,
У якому свідомості нашій збагнути незмога,
Чом солодшим од недуг нам видався час забуття
Рідних слів, і пісень, і джерел, і стежок від порога?
Українці мої!
То вкраїнці ми з вами чи як?
Знаю добре, що й вам вони теж не солодкі гостинці
Але мушу казати, бо серце, мов свічка, сплива,
Коли бачу, як люто себе зневажають вкраїнці.
Я вже й сам ладен мовить: "Воно тобі треба?.. Стерпи!"
Тільки ж хочу, вкраїнці, спитати у вас нелукаво:
Ради кого Шевченкові йти було в Орські степи?
Ради кого ховати свій біль за солдатську халяву?
Та хіба ж не впаде, не закотиться наша зоря
І хіба не зотліє на тлін українство між нами,
Коли навіть на згарищі долі й зорі Кобзаря
Ми і досі спокійно себе почуває хохлами?
Українці мої! Дай вам Боже і щастя, і сил,
Можна жити й хохлом і не згіркне від того хлібина.
Тільки хто ж колись небо похилить до ваших могил.
Як не зраджена вами, зневажена вами Вкраїна…
Ведучий 1Наша українська мова належить до найбагатших мов світу. Багато зробили для її вдосконалення визнані представники Народу, освічені люди різних часів - письменники, вчені, видавці ... Ми з вами одержали у спадщину багату, розвинену, гнучку українську літературну мову. Нею можна висловлювати все: від найскладніших і найновіших термінів до різноманітних відтінків людських почуттів. Чи знаєте ви скількома словами обходитесь у своєму житті? Вчені підрахували, що звичайна людина вживає а середньому до 4 тис. слів. О.С.Пушкін і Т.Г.Шевченко використовували близько 20 тис, слів. В 11-ти томному "Словнику української мови" зареєстровано понад 135 тис. слів, але це лише загальновживані слова. А існують ще терміни, діалекти.
Ведучий 2 Дбаючи про рідну мову, відомий український поет М.Т.Рильський закликає:
Читець 3 Як парость виноградної лози,
Плекайте мову.
Пильно й ненастанно,
Політь бур'ян.
Чистіша від сльози
Вона хай буде.
Ведучий 1 Живе наша мова - і наш голос звучить у вселенському хорі народів. Отже, живий наш дух, жива наша пісня, наша історія, наша єдність, наша одність. Бо наша мова - це ми, українці, - добрий, чесний, працьовитий народ, що тисячоліттями живе на берегах Дніпра і Дністра, там, де була колиска індоєвропейських народів. Пізнання мови - це пізнання народу його єства, його душі, його витоків та історичних шляхів - усього того, чим народ цікавий для інших народів. Адже народи, як і окремі люди, виявляють інтерес і повагу лише до того, хто являє собою особистість - своєрідну і неповторну. Годі розраховувати на пошану інших тому, хто не має поваги до себе. А Симеон Новий Богослов ще у XII столітті повчав: "І власний твій дух, або душа твоя, вся є в усьому розумі твоєму, і все слово твоє - в усьому духові твоєму, нероздільно і нерозливано. Українська мова - душа української нації. А в душі - сила слова, будучність".
Читець 1 Мово моя українська -
Батьківська, материнська,
Я тебе знаю не вивчену.
Просту, домашню, звичну.
Не з-за морів прикликану,
Не з словників насмикану.
Ти у мене із кореня -
Полем мені наговорена,
Дзвоном коси прокована.
В чистій воді смакована.
Болем очей продивлена.
Смутком багать продимлена,
З хлібом у душу всмоктана
В полі людськім намокнута,
З кров'ю моєю змішана.
І аж до скопу залишена в серці моїм.
В. Бичко
Ведучий 2 Кажуть, людина щаслива, якщо її розуміють. У навчальному закладі, бібліотеці ви навчаєтесь бути щасливими людьми. Бо від того, наскільки ви знаєте мовні закони, вмієте чітко й переконливо висловити свої думки і зрозуміти інших, залежить ваше майбутнє. Справжня людина виростає з любові до рідної матері, до родини, до рідного краю, до рідної мови та культури. Нехай же вивчення мови стане для вас сходинкою до майбутніх успіхів, до самоствердження. Користуйтесь рідною мовою, плекайте, шануйте, ніколи і ніде не забувайте цей найдорожчий скарб.
Ведучий 1 І на останок хочеться нагади всім слова Володимира Сосюри:
Читець 2 Вивчайте, любіть свою мову,
Як світлу Вітчизну любіть,
Як стягів красу малинову,
Як рідного неба блакить.
Нехай в твоїм серці любові
Не згасне священний вогонь,
Як перше промовлене слово
На мові народу свого.
Як сонця безсмертного коло,
Що креслить у небі путі,
Любіть свою мову й ніколи
Її не забудьте в житті....
Ведучий 2 „Поки живе мова в устах народу, - казав К.Ушинський, - до того часу живий і народ”. Бережіть свою рідну мову, вдосконалюйте своє мовлення!
Ведучий 1 На все добре і хай вам щастить!
(Лунає «Пісня про мову» Т.Петриненка).
Шевченківські днів
«Шевченко з нами…»
Мета: Ознайомити учнів з життям і творчістю Т.Г.Шевченка. Розвивати пам’ять, мислення, увагу, вміння робити самостійні висновки. Виховувати почуття любові і поваги до світлого образу поета – мислителя Т.Г.Шевченко.
Зала прикрашена стінівками, присвяченими ювілею від дня народження Т.Г.Шевченка. В центрі стоять столи, прикрашені рушниками. Посередині столу портрет Т.Г.Шевченка, «Кобзар» та інші збірки поета.
Звучить пісня «Реве та стогне Дніпр широкий».
Виходять ведучі.
Читець 1 В дні перемог і в дні поразок,
В щасливі дні , і в дні сумні
Іду з дитинства до Тараса,
Крізь глум юрби і суєту,
Ні, не в минуле, а в майбутнє,
До тебе я, Тарасе йду.
Читець 2 Ой, тернова ружа
На чолі стоїть!
Ой крута та круча,
Де Тарас стоїть
Ой крута та круча,
Де стоїть Тарас:
І крізь роки кличе,
Кличе, кличе, нас!
Читець 3 Коли в душі моїй тривога,
Коли в душі пекельний щем,
Іду до нього до живого,
У Всесвіті віршів й поем
І в дощ, і в сніг карбую кроки
І чую, дивлячись в блакить:
Реве та стогне Дніпр широкий.
Щоб розбудити всіх, хто спить.
Читець 4 Ой червона ружа
На столі стоїть
Ой крута та круча,
Де Тарас стоїть
Ой крута та круча,
Де стоїть Тарас,
І крізь роки кличе,
Кличе, кличе нас.
Читець 1 Я не один іду до нього -
Ідуть до нього тисячі.
Неначе грішники до Бога
Свої печалі несучи.
І доки в римах Заповіту
Вогонь поезії не згас.
Той рух до сонця не спинити,
Бо зветься сонце те – Тарас.
Ведучий 1 Минуло вже багато з дня народження славного сина України, але в багатьох українських родинах ви бачите прикрашений вишитим рушником портрет Кобзаря. Він - як член сім’ї , як найдорожча людина.
Читець 2 У нашій хаті на стіні
Висить портрет у рамі
Він дуже рідний і мені,
І татові і мамі.
Він стереже і хату й нас,
Він знає наші болі.
Я добре знаю – це Тарас,
Що мучився в неволі.
Такий ріднесенький - дивись
Він мов говорить з нами,
Він на портреті мов живий,
Ось - ось і вийде з рами.
Ведучий 2 В день народження Т.Шевченка дорослі і діти йдуть до його пам’ятника, щоб поставити свічку, покласти квіти, почитати його вірші, поспівати пісні, вшанувати великого Кобзаря.
Читець 3 Тарасе, наш Кобзарю, всюди
Приходиш нині ти, як свій,
Тебе вітають щиро люди
На всій Україні моїй.
Ведучий 1 Тарас Григорович Шевченко народився 25 лютого (9 березня за н. ст.) 1814р. в с. Моринці Звенигородського повіту Київської губернії.
1822р. батько віддав його “в науку” до кирилівського дяка. За два роки Тарас навчився читати й писати, і, можливо, засвоїв якісь знання з арифметики. Читав він дещо й крім Псалтиря.
Ведучий 2 Після смерті у 1823р. матері і 1825р. батька Тарас залишився сиротою. Деякий час був “школярем-попихачем” у дяка Богорського. Вже в шкільні роки малим Тарасом оволоділа непереборна пристрасть до малювання. Наприкінці 1828 або на початку 1829р. Тараса взято до поміщицького двору у Вільшані, яка дісталася в спадщину позашлюбному синові В. Енгельгардта, ад'ютантові віленського військового губернатора П. Енгельгардту.
Ведучий 1 У Вільно Шевченко виконує обов'язки козачка в панських покоях. А у вільний час потай від пана перемальовує лубочні картинки. Шевченка віддають вчитися малюванню.
1832р. Енгельгардт законтрактовує Шевченка на чотири роки майстрові петербурзького малярного цеху В. Ширяєву. Разом з його учнями Шевченко бере участь у розписах Великого та інших петербурзьких театрів. Очевидно, 1835р. з Шевченком познайомився учень Академії мистецтв І. Сошенко. Він робить усе, щоб якось полегшити його долю: знайомить з Є. Гребінкою і конференц-секретарем Академії мистецтв В. Григоровичем, який дозволяє Шевченкові відвідувати рисувальні класи Товариства заохочування художників (1835). Згодом відбувається знайомство Шевченка з К. Брюлловим і В. Жуковським. Вражені гіркою долею талановитого юнака, вони 1838р. викупляють його з кріпацтва.
Ведучий 2 21 травня 1838р. Шевченка зараховують стороннім учнем Академії мистецтв. Він навчається під керівництвом К. Брюллова, стає одним з його улюблених учнів, одержує срібні медалі (за картини “Хлопчик-жебрак, що дає хліб собаці” (1840), “Циганка-ворожка” (1841), “Катерина” (1842)). Остання написана за мотивами однойменної поеми Шевченка. Успішно працює він і в жанрі портрета (портрети М. Луніна, А. Лагоди, О. Коцебу та ін., автопортрети).
Звучить пісня «Пливе човен»
Ведучий 1 Вірші Шевченко почав писати ще кріпаком, за його свідченням, у 1837р. З тих перших поетичних спроб відомі тільки вірші “Причинна” і “Нудно мені, тяжко — що маю робити” (належність останнього Шевченкові не можна вважати остаточно доведеною). Пробудженню поетичного таланту Шевченка сприяло, очевидно, знайомство його з творами українських поетів (Котляревського і романтиків). Кілька своїх поезій Шевченко у 1838р. віддав Гребінці для публікації в українському альманасі “Ластівка”. Але ще до виходу “Ластівки” (1841) 18 квітня 1840р. з'являється перша збірка Шевченка — “Кобзар”.
Ведучий 2 Це була подія величезного значення не тільки в історії української літератури, а й в історії самосвідомості українського народу. Хоча “Кобзар” містив лише вісім творів (“Думи мої, думи мої”, “Перебендя”, “Катерина”, “Тополя”, “Думка”, “До Основ'яненка”, “Іван Підкова”, “Тарасова ніч”), вони засвідчили, що в українське письменство прийшов поет великого обдаровання. Враження, яке справили “Кобзар” і твори, надруковані в “Ластівці”, підсилилося, коли 1841р. вийшла історична поема Шевченка “Гайдамаки” (написана у 1839 — 1841 рр
Ведучий 1 Навчаючись у Академії мистецтв і маючи твердий намір здобути професійну освіту художника, Шевченко, проте, дедалі більше усвідомлює своє поетичне покликання.
Ведучий 2 1844р. вийшло друге видання “Кобзаря”. Усі ці твори належать до раннього періоду творчості Шевченка, коли він усвідомлював себе як “мужицький поет” і поет-патріот.
Звучить пісня «По діброві вітер віє».
Виходить україночка
Україночка Я, маленька українка,
Не багато років маю,
Про Тараса Шевченка
Вже багато знаю
Він дитя з-під стріхи,
Він в подертій свиті.
Він здобув нам славу,
Як ніхто на світі.
А та наша слава
Не вмре не загине
Наш Тарас Шевченко –
Сонце України.
Уклін тобі, Тарасе
Великий наш пророче,
Для тебе вірно б’ється
Те серденько дитяче
За тебе вічно б’ється,
За твої заповіти,
Чого батьки не зможуть
Те зроблять їхні діти.
Спи спокійно Тарасе!
Нащадки твої
Словом шани й любові і тебе пом’янули
І народи Вкраїни
Заповітів священних твоїх не забули.
Пісня: «Поклін тобі, Тарасе…»
Читець 4 А вже бреде сліпий кобзар,
І Гонта кличе на пожар,
Кавказькі гори, в млу повиті,
Рясною кровію политі,
Чолом підводяться до хмар,
І Катерина півжива
Дитя в хуртечі сповива.
Читець 1 Сніги колишуться над нею…
Орел жадібний Прометею
Криваве серце розбива.
По «Кобзарю» отім старім
Учились грамоті щасливо,
Росли задумані від «Дум»,
Гострий біль за Катерину.
Читець 2 І клали в серце тихий сум
За слізну долю удовину
Нам снились Гостині сини,
Що батько вбив, за честь і волю, -
Сувора правда давнини
Ішла, мов клятва в нашу долю.
Ведучий 1Він був сином мужа, а став володарем у царстві духа. Він був кріпаком, а став велетнем у царстві людської культури. Він був самоуком, а вказав нові світи і вільні шляхи професорам і книжним ученим. Десять літ він томився під вагою російської солдатської муштри, а для волі Росії зробив більше, ніж десять переможних армій. Доля переслідувала його в житті, скільки лиш могла, та вона не зуміла перетворити золота його душі в щастя для нього самого.
Звучить пісня «Думи мої, думи..»
Сценка «Тарас і мати»
Хлопчик: Матусю, а правда, що небо на залізних стовпах тримається?
Мати: Так, синочку, правда.
Хлопчик: А чому так багато на небі зірочок?
Мати: Це коли людина на світ приходить, Бог свічку запалює, і горить та свічка, поки людина не помре. А як помре, свічка гасне, зірочка падає Бачив?
Хлопчик: Бачив, матусю, бачив… Матусенько, а чому одні зірочки ясні, великі, а інші ледь видно?
Мати: Бо коли людина зла, заздрісна, скупа, її свічка ледь – ледь тліє. А коли добра, любить людей, робить їм добре, тоді свічка такої людини світить ясно, і світло це далеко видно.
Хлопчик: Матусю, я буду добрим. Я хочу, щоб моя свічечка світила найясніше.
Мати: Старайся мій хлопчику,(гладить його по голові)
Як гірко, як нестерпно жаль
Що долі нам нема з тобою!
Ми вбогі, змучені раби,
Не знаєм радісної днини.
Нам вік доводиться терпіть,
Не розгинать своєї спини.
Промовиш слово і нагай
Над головою люто свисне.
І так усюди з краю в край.
Панує рабство ненависне.
Тарас В тім гаю,
У тій хатині у раю,
Я бачив пекло…
Там неволя,
Робота тяжкая, ніколи
І помолитись не дадуть.
Там матір добрую мою
Ще молодую у могилу
Нужда та праця положила
Там батько плачучи з дітьми
(А ми малі були і голі)
Не витерпів лихої долі,
Умер на панщині !… А ми
Розлізлися межи людьми.
Мов мишенята.
Пісня: «Така її доля.»
Читець 4 Тяжко, важко в світі жити
Сироті без роду
Нема куди прихилиться,-
Хоч з гори та в воду…
В того доля ходить полем.,
Колоски збирає,
А моя десь ледащиця,
За морем блукає…
Дід Тяжка наша доля в кріпацькому ярмі , Тарасе!
Селянин Пани – кати…
Латану свитину з каліки знімають,
З шкурою знімають, бо нічим обуть
Княжат недорослих!
Дівчата А он розпинають
Вдову за подушне…
А сина купують,
Єдиного сина, єдину дитину,
Єдину надію, у військо віддають!
Селянин А онде під тином
Опухла дитина – голоднеє мре,
А мати пшеницю на панщині жне…
Дід Чи Бог бачить із-за хмари
Наші сльози, горе?
Дівчина Чи довго ще на сім світі
Катам панувати?
Шевченко Пани, пани!
Схаменіться! Будьте люди!
Розкуються незабаром
Заковані люде,
Настане суд, заговорять
І Дніпро і гори!
І потече сторіками
Кров у синє море
Дітей ваших…
Пісня: «Тополя»
Пісня: «На високій дуже кручі…»
Ведучий 1 Доля готувала Тарасові все нові і нові випробування. Із хлопчика – кріпака виростає талановитий художник, великий український поет – борець за волю України. Ні царські тюрми, ні солдатчина, ні заслання в далеких степах Казахстану, не зломили його, не перемогли його віри в Україну в народ! Де він не був, завжди тужив за Україною.
Ведучий 2 Ось послухайте, як ніжно і тужливо звучать його пісні і вірші.
Пісня «Зоре моя вечірняя .»
Вірш «Садок вишневий коло хати».
Ведучий 1 Новий період творчості Шевченка охоплює роки 1843 — 1847 (до арешту) і пов'язаний з двома його подорожами на Україну.
Ведучий 2 Перша подорож Шевченка на Україну продовжувалася близько восьми місяців. Виїхавши з Петербурга у травні 1843р., поет відвідав десятки міст і сіл України Спілкувався з селянами, познайомився з численними представниками української інтелігенції й освіченими поміщиками. На Україні Шевченко багато малював, виконав ескізи до альбому офортів “Живописна Україна”, який задумав як періодичне видання, присвячене історичному минулому й сучасному народному побуту України. Єдиний випуск цього альбому, що вважається першим твором критичного реалізму в українській графіці, вийшов 1844р. у Петербурзі.
Ведучий 1 Весною 1845р. Шевченко після надання йому Радою Академії мистецтв звання некласного художника повертається на Україну. Знову багато подорожує, виконує доручення Київської археографічної комісії, записує народні пісні, малює архітектурні й історичні пам'ятки, портрети й краєвиди. Весною 1846р. у Києві Шевченко знайомиться з М. Костомаровим, М. Гулаком, М. Савичем, О. Марковичем та іншими членами таємного Кирило-Мефодіївського товариства (засноване в грудні 1845 — січні 1846 рр.) і вступає в цю організацію.. У березні 1847р. товариство було розгромлене. Почалися арешти. Шевченка заарештували 5 квітня 1847р., а 17-го привезли до Петербурга й на час слідства ув'язнили в казематі III відділу.
Ведучий 2 8 червня 1847р. Шевченка привезли до Оренбурга, звідти до Орської кріпості, де він мав відбувати солдатську службу.
У 1848р. на клопотання Шевченкових друзів його включили як художника до складу Аральської описової експедиції, очолюваної О. Бутаковим. З жовтня 1848р. до травня 1849р. експедиція зимувала на острові Косарал. Під час зимівлі Шевченко багато малював і написав понад 70 поезій. З травня експедиція продовжувала дослідження Аральського моря, наприкінці вересня повернулася до Раїма, а звідти до Оренбурга. За проханням Бутакова Шевченка залишили в Оренбурзі опрацьовувати матеріали експедиції, де він написав 12 поезій.
Ведучий 1 23 квітня 1850р. Шевченка заарештували за порушення царської заборони писати й малювати. Після слідства в Орській кріпості його перевели до Новопетровського укріплення на півострові Мангишлак, куди він прибув у середині жовтня 1850р. Цей новий арешт мав фатальні наслідки для поетичної творчості Шевченка на засланні: з обережності він змушений був припинити писати вірші і відновив поетичну діяльність тільки незадовго до звільнення
Ведучий 2 Загалом же, всупереч царській забороні малювати (але з негласного дозволу безпосереднього начальства) на засланні він зробив сотні малюнків і начерків — переважно пейзажів, а також портретів і жанрових сцен. Сім років перебування в Новопетровському укріпленні — чи не найтяжчих у житті поета.
Читець 1 - О думи мої! О славо злая!
За тебе марно я в чужому краю
Караюсь, мучусь… але не каюсь!
Люблю, як щиру, вірну дружину
Як безталанну свою Вкраїну!
Читець 2 Вірш: «І виріс я на чужині»…
Читець 3 Вірш: «І золотої й дорогої»
Читець 4 Вірш: «І Архімед і Гамалій»…
Ведучий 1 1 травня 1857р. було дано офіційний дозвіл звільнити Шевченка з військової служби зі встановленням за ним нагляду і забороною жити в столицях. 2 серпня 1857р. Шевченко виїхав із Новопетровського укріплення, маючи намір поселитися в Петербурзі.
Ведучий 2 У роки заслання Шевченко, як і раніше, працює в різних поетичних жанрах. Та головний набуток його творчості 1847 — 1850 рр. — лірика. Лірика й особистого плану, і рольова, в якій чільне місце займають вірші в народнопісенному дусі.