Р. С. Балакірєва конституційне право україни

Вид материала

Документы

Содержание Конституційний розподіл влади Конституційне право України Верховна рада україни — єдиний орган законодавчої влади Конституційне право України Конституційне право України

Подобный материал:

• Курс Конституційне право, Тема Поняття та предмет галузі конституційного права. Рекомендована, 35.74kb.
• Конституційне право України як галузь права, 446.83kb.
• 1. Конституційне право України як галузь права, 544.62kb.
• Конституційне право України”, 2235.59kb.
• Міністерство освіти І науки україни конституційне право зарубіжних країн, 10400.57kb.
• В. М. Корецького назаренко олена Аркадіївна удк 342 міжнародні договори україни в системі, 397.09kb.
• Житлове законодавство конституційне право на житло. Житловий кодекс, 850.68kb.
• Програма вступного кваліфікаційного екзамену для здобуття освітньо-кваліфікаційного, 116.76kb.
• А. М. Колодій доктор юридичних наук, професор, 7165.85kb.
• Конституційне право та конституційний процес в україні н. М. Батанова, 205.88kb.

єдиним органом законодавчої влади парла­мент Верховну Раду. Крім іоіо, відомо, що сіворенпя законів — складна процедура, вона передбачає високий професіоналізм ііого творців, багатоступеневу юридичну експертизу, правову моти­вацію і правовій) та соціальний прої поз його дії.

Дивно очікувані від основної маси виборців такою рівня пра­вової культура і юридичної компетенції, щоб вони не помилились у виборі, коли їм буде запропоновано на розгляд ироскі закону. І доля мисон) і додя регульованої ним сфери життя буде залежал випадковості і невмотивованості і вибору.

Інша річ, що референдум да< змої) одержані об'єктивну оцінку іакону, прийнятого Верховною Радою в разі коли передбачається схвалення або відхилення його («іак» чв • ні»).

І аким чином, і вибори і референдуми як форми безпосередньо­го волевиявлення народу с пріоритетними формами безпосередньої демократ, способами участі > формуванні органів влади і ВПЛИВ)

м.і І\ ІЮ.ІШІЧІІ\ ДІЯЛЬНІСТЬ.

Питання д.ія аілшкотпро.іт

1. Яка різниця між виборчим правом і виборчою системою?
   
2. Чи може бути виборче право нсіаіа.іиіим, нерівним і непря­
   мим¹
   
3. Як поєднуються форми прямої і представницької демократії'
   
4. Чи можна наділяти всеукраїнський референдум законодавчими
   повноваженнями'
   

( 'писок р*кл мнОованої. іітсришурч і. Конституція України. Р.ІІІ. К., 1996.

118

2. Коментар до Конституції України Р.ІІІ. К., 1996
   
3. Закон України «Про вибори народних депутатів України» від
   IX жовіня 2001 р.
   
4. Закон України «Про всеукраїнський і місцеві референдуми» від
   З липня 1991 р.
   
5. Шаповал В.М. Конституційне право зарубіжних країн. P.IV. К.:
   «Вища школа». 1997.
   

КОНСТИТУЦІЙНИЙ РОЗПОДІЛ ВЛАДИ

Основний принцип організації державної влади в Україні визначено сі а нею 6, розділу 1 Конституції, де проголошено, що державна влада в Україні ЗДІЙСНЮЄТЬСЯ на засадах ПОДІЛ) її на зако-нодавч}, виконавч\ і судову.

Принцип розподілу влади в сучасних умовах закріплено коп­ии шиями багатьох країн. В конституційному процесі він мас іначну історичн) градацію. Вперше принцип розподілу влади було георетвчно обгрунтовано у XVIII сторіччі Джоном Локком іа Шарлем МоїескЧ як необхідну умов) обмеження влади вбсоЛЮТ-вої монархії на корпи ь молодою класу б\рж\азіі. В історично відомому документі «Пакт і Конституції законів га вільностей війська Запорізькою», написаному у 1710 році Пилипом Орликом, принцип розподілу и йди було викладено як основи) засаду ор-галізації полі пічної влади > козацькій республіці

Такий розподіл передбачш децентралізацію влади, чітке визна­чення меж повноважень оріаиів законодавчої, виконавчої га судо­вої влади, мас на меті запобігти концентрації влади в одних руках,

уТВерДЖСННЮ ПОЛІТИЧНОЇ сваволі, ашориіаризмч, інраші.

У відповідності до принципу розподілу влади кожна і їдка дер­жавної влади мас б) ГИ відносно самостійною, незалежною. Для >з-годження їх дні Конституцією передбачена система стримувань і противаг, кікнх як різні а роки повноважень Верховної Ради 111 ре­чі [сіма, різні строки їх виборів, право Верховної Ради па ІМП1ЧМСН1 і право Президента «не всю», па досіроковс припинен­ня повноважень Верховної Ради, участь Президента і Верховної Ра­ди \ формованім органів виконавчої, судової влади га інше.

Конституція не пі і їй закріплює принцип розподі л\ влади на за­конодавчу, виконавчу і судову, вона обумовлює межі повноважень кожною органу влади. Так. єдиним нисонодавчим органом с

119

Р.С. Балакірєва

Конституційне право України


Верховна Рада України, витим органом виконавчої влада с Кабінеі Міністрів України, і.іавою держави с Президент України Конституцією визначено також повноваження оріпнів, які здійснюють правосуддя в Україні.

Розподіл влади вкрай необхідний, бо влада без вн) грішніх про-шваї не може збереї ні демократичну форм\ правління і неминуче ево ооціонуї до авторитаризму.

Розію и і державної влади в Україні иніснкн і і,ся не лише по го­ризонталі чіл нищими органами влади: Верховною Радою України, Президентом, Кабінетом Міністрів України, Верховним Судом Ук­раїни. Державна влада реалізується на засадах централізації і децен­тралізації. Тому розподіл владних повноважень йде і по вертикалі

Владна вертикаль передбачає законодавчо визначений роз­поділ владних прерої атив між місцевими і центральними орі анамн державної влади. Місцеві органи влади частину своїх повноважень делегують центральним органам влади, яким вони підзвіті і підконтрольні. Центральні органи влади передають частину влад­них функцій органам влади на місцях.

Кожна піка влади мас свою владну вертикаль. Так, крім Вер­ховної Ради, як вищою представницького органу влади, існують місцеві Ради народних депутатів, представницькі органи влади на місцях. Виконавча влада реалізує частину своїх повноважень через місцеві районні га обласні адміністрації. Судова влада розподі:іт свої повноваження між Центральними орі анамн судової влади і місцевими судами.

Такий горизонтальний і вертикальний розподіл державної вла­ди градиційно властивий демократичній моделі держави і забезпе­чує її оптимальне функціонування.

Порушення балансу повноважень між і і.іками влади, між ієрар­хічними ланками владної вертикалі негативно впливає на функціо­нування механізму державної влади.

Представницькі органи влади формуються шляхом обрання їх складу шляхом виборів.

Громадяни України делегують свої права і повноваження на­родним депутатам рад різних рівнів. Але обрання не єдиний спосіб формування орі анів державної влади. Конституція передба-маі і призначення посадових осіб, затвердження і\ і івільнення з по­сад або Президентом або Верховною Радою України.

Поєднання принципу обрання і призначення існ\с в багатьох країнах світ) і він діє ефективно, забезпечує оптимальне фунхціону-

120

вания відповідних оріаінв влади і посадових осіб. Так. голови місцевих Рад народних дсп\ гатІВ обираються населенням України. Голови місцевих державних адміністрацій призначаються Прези­дентом з урахуванням певної владної ієрархії. Так. Голови облас­них державних адміністрацій призначаються Прсзидснюм. а рай­онних Головою обласної адміністрації.

ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ — ЄДИНИЙ ОРГАН ЗАКОНОДАВЧОЇ ВЛАДИ

У відповідності з принципом розподілу влади, єдиним законо-данчнм органом України є Верховна Рала України. її прсрогаїи-ви, склад, статус депутата будуть розглянуті у гакій послідовності: статус Верховної Ради України: статус цеп) гага Верховної Ради: функціональний аналіз прерогатив Верховної Pa m

Статус Верховної Ради Укрепи як єдиного органу законодав­чої влади в Украпи і а порядок її діяльності визначено ст.75 Кон­ституції України. Законами України «Про постійні комісії Верхов­ної Ради України» від 4 квітня 1995 p., «Про статус народного де-ггутата України" від7листопада 1992 р. га іншими законодавчими актами.

Конституцією України визначається сутність Верховної Ради як < піною загальнонаціонального, представницького, колегіального оріан\ державної законодавчої влади в Україні. Виключно до її компетенції входин, прийняття законів на і ери і ори України. Ні­якого іншого органу законодавчої влади в Украпи сьогодні немає. До 1995 р. Верховна Рада АРК мала конституційне право прийма­ти закони За Законом України «Про Автономну Республіку Крим» від 17 березня 1995 р. Верховна Рада АРК втратила право приііма-іи нормапівпо-правові акт J нш їм п законів і всю законодавч\ ДІЯЛЬНІСТЬ було сконцентровано \ Верховній Раді України

Принципи взаємодії Верховної Ради України t іншими гілками влади регламентуються відповідними розділами Конституції України (pp.V, VI, VII, VIII) іа іншими законами України.

За Конституцією України Верховна Рада України нарла-мент однопалатний. Цс обумовлено унітарним характером нашої державі, яка на відмін) від федерації не має снсіемн автономних утворень

121

Р.С. Балакірєва


Конституційне право України


11.1 квітневий референдум 20(H) р. б\.ю винесено для обговорен-ня питання про доцільним і. запровадженая двопалатною парла-метну (бікамсралпм\) в Україні. По ми інша відповідь ^{||;| ІІС} ПИТаН-ия в ході референдуму повніша мамі певні правові иас.ті дкн. л са­ме зміну конституційної норми про однопалатний парламент і запровадження двох палат в парламенті верхньої і нижньої.

Бікамсралізм явище в практиці парламентаризму не нове. В ретроспективі Гюіо існування в парламентах баї а 11,ох країн пояс-нюсться необхідністю політичного компромісу між феодалами і буржуазією в боротьбі за політичну владу. В сучасних умовах біка-мералізм унітарних держав пояснюють необхідністю опіиміиіцп роботи парламенту, забезпечення більш високою рівня про­фесіоналізму за рахунок професійних ПОЛІТИКІВ в складі верхньої палати, складними умовами розвязанняетнічних проблем.

Двопалатна побудова парламентівї федеративних державах по­яснюється необхідністю більш сфекінвною представництва в нижній палаті ниересів суб'екпв федерації, а в верхній палаті і.иа іі.нодсржавнііх, консолідованих інтересів. Загальна геяденція врозвніку парламентаризм) за сучасних \ мов — перехід від бікаме-р.і пзмудо однопалатних парламентів, хоча двопалатні парламент існують в США. вФРН, в Польщі, Румуна гадеяких інших країнах.

В двома.іа і них парламентах різних країн існують відмінності не .nunc в прероіаіива.х верхньої і нижньої палати, але гакож > шля­хах їх формування. В процесі виборів до цих палаї засюсовуються різні виборчі кхно.іопі. різні норми вредставинцтва, різний віко-вніі ценз для виборців і депутатів.

СЬОГОДНІ не можна прої позу ваш правові шляхи у і ворення дво­палатного парламенту в Україні, доки Верховною Радою не буд) п, пршїняи імінв до Конституції України \ відповідності з результа­тами референдуму 16 квітня 2000року.

З опрсиодисиням Указу Президепіа «Про винесення на всена­родне обговорення проскіу Заков] України «Про внесення змін до Конституції України» ви 6 березня 2003 р. знову актуаявум ись проблема парламеніської реформи шляхом зміни структури парла­менту, ііою кількісного склад) га меж йою повноважень, і ак, про­понується внесення в СТ.75 Конституції положення про те. що Вер­ховна Рада України мас складатися З ДВОХ па.іаі Палаш реї іонів і Державних зборів.

Передбачаються імши кількісною складу парламенту. Іпк. СТ.76 чинної Конституції визначала склад Верховної Ради юти*

122

рисіа п'яідссяі депутатів, які обираються на основі загального, рівною і прямого виборчою права шляхом і ас мною голосування строком на чо міри роки.

До СТ.76 рекомендовано внести гакі текстуальні «міни: «Кон­ституційний склад Державних зборів триста деп) київ України, які обираються відповідно до закону на пропорційній основі».

До Палаш реї іонів обираються по три представники від Авто­номної Республіки Крим, областей Киева і Ссвасіополя». Порядок обрання депутатів Палаш регіонів не визначається конкретно. По­гребу* N гочнення правова основа формування Палати реї іонів. Чи шляхом прямих, чи багатоступеневих виборів буде формувашеь персональний склад Верховної палати парламенту — мають визна­чити депутати Верховної Ради підчас внесення змін до Конституції. Вимога скоротиш кількісний склад парламенту мотивується нс-об.хідшсік) іидвиїнепням ефективності ііою закона творчої роботи. Хоча цю тезу не можна сприймати беззастережно, бо кількісний склад парламенту однозначно не визнача* ні ступінь Вогодемокра-іпзму. ні ефективність ііою діяльності.

Ці доповнення пов'язані з наслідками квітневою 2000 р. Вссук-раївського референдуму, який пропонував електорат) схвали і и пропозицію суб'єктів референдної ініціативи скоротити чи­сельність складу Верховної Ради до Зон деп) іапв.

Чисельний склад парламентів в різних країнах визначається різноманітними факторами, починаючи від іагальної кількості насе­ления і кінчаючи парламентською ірадищсю. Конституції або спеці­альні пікоии визначають чисельність парламенту, виходячи з норми представництва, середньої кількості виборців, яких мас представляти в парламенті один депутаї (найменший гл чисельністю парламент Кіпру 60 депутатів, найбільший у Китаї 3 тне. депутатів).

5а Конституцією України сьогодні один депутат представляє 111 тис. громадян. При можливій кількості в 300 депутатів один де­путаї буде представляти 167 ніс. громадян. Для порівняння можна навесні іакі факти: Великобританія мас в палаті громадян 682 де­путати і кожен дш\ іа і представляє 89 тис. виборців: [талія в палаті депутатів мас 630 місць, один депутаї представляє 90 міс. виборців; у Франції Національна асамблея мас 577 деп) іапв: один депутат представляє 100 шс. виборців; в Швейцари один депутаї представ­ляє 35 тис. виборців.

Зміна кількісного ек іад) парламент) шіннть і норми представ­ництва е.іекіораіу в особі одної о деп) кил.

123

Р.С. Балакирева

Конституційне право України


У складі Верховно! Рада лпоп, профільні комітети, повнова­ження яких визначаються Законом України «Про комітете Верхов­ної Ради України» віл 4 квітня 1995 р. Відповідно до Конституції України комітетам належнії, право законодавчої ініціативи, зако­нопроекта робота одна з основних функцій комітетів. Саме профільними комітетами здійснюється за дорученням Верховної Ряди або з власної ініціативи розробка проскіів законів, іч експерт­на оцінка, узагальнення пропозицій, що надходять теля всенарод­ного обіоворсиия, правовий ирої поз дії закону.

Про основні напрямки роботи комітетів Верховної Ради Ук­раїни може лапі Інформацію перелік Комітетів Верховної Ради Ук­раїни IV скликання:

- Комі к і і піп.nil. правової реформи.

Комітет з питань державною будівниці на. місцевою самовряду­вання га діяльності Рад.

Комітет з питань соціальної полі інки і а прані. Комітет з витань охорони здоров'я, материнства і дитинства. Комітете питань молодіжної полі піки, фізичної культури і спорту. Комітет і питань вауки і освіти. Комітет з питань культури і духовності. Комітет з питань економічної політики, управління народним господарством* власності та інвестицій Комітет з питань бюджету:

- Комітете питань фінансів і банківської діяльності.
Комік і з ііінаїп. промислової полі піки.

Комисі з питань па іивно-еисрі епічної о комплексу, ядерної полі піки і а ядерної безпеки

Комііег з питань будівництва, гранслорту і зв'язку і комуна, іьію-і о господарства.

- Комнеї з питані аі раряої політики і земельних відносин.
і омітет v закордонних справах і зв'язках з СНД.

Комі к і і питань еко югічноі політики, природокористування і а

ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.

Комисі з питань законодавчою забезпечення правоохоронної

діяльності та боротьби з організованою шочинністю і корупцією.

Комітет з потань національної безпеки і оборони

Комітет з питань Регламенту, депутатської вінки га організації

роботи Верховної Ради України.

Комітет з питань свободи ( і інформації.

124

Комітетз пні ані. прав людини, національних ПОШЛИН і міжнарод­них відносин.

Коміїст у справах пенсіонерів, ветеранів і іниалідін. Комітет з ліпшії, європейської писі рації

Перелік комітетів стверджує Верховна Рала України і обирає і о ин комітетів.

Склад Верховної Ради України XII, XIII та XIV скликання нолі-гечноструктурованнй на засадах багатопартійності і ідео.тоі ічної ба-іаіомаиііноси. У складі Верховної Ради XIV скликання (після утво­рення у січні 2000 р. парламентської більшості і зміни керівниці на парламенту це скликання одержало назв) •• ірстього»), існувало ІЗ фракцій: КОМУНІСТИЧНОЇ парні, сотала іичінч. селянської, народ-но-дсмокра пічної, проіреснвно-соціаліс пічної, сота і ,к мокра піч­ної (об'єднаної), дві партії Руху, Зелених. «Громада*, «Реформи Центр», «Батьківщина», «Трудова Україна», дві групи «Незалеж­ні» і «Відродження реї іонів». На кінець I99S р. кількість фракцій ско-ротялвсь до 8, найбільш численними фракціями були КПУ га НДП.

Після виборів 2002 p. u парламенті з'явились ноні фракції «На­ші Україна», «За един) Україну», «БЮТ» та інші

Парламентські фракції огворюються за партійною прішалсж-іпспо з деїтаин членів однісі парні, або членів ПОЛІТИЧНИХ блоків. Фракції відіграють суттєву роль \ підготовці і прийнятті парла-мсінських рішень, узгоджують позицію членів фракції в процесі го­лосування, беруть участь j складанні регламенту робот парламенту, \ формуванні постійних і спеціадьннх парламентських комісій.

{а реї ламепіом робош парламент) IV скликання припускалась пракпіка внход) кандидата із фракції, за списком якого ного було обрано, до іншої фракції, або до складу позапартійної, позафрак-нніної часіпнн депутатів.

Проектом закону «Про внесення змін до Конституції України» забороняпьея іака практика, а в разі порушення заборони припи­няються повноваження дсп\ і ага достроково і він позбавляє і ься де-и\ іаіською мандату.

Коїн пп\ція України сі.КХ визначила порядок обрання і функції Голови Верховної Ради України. Верховна Рада України зі свого складу обирає Голов> Верховної Ради, першого заступника і іастушшка Голови Верховної Ради України та підкликає їх.

В разі внесения змін до Конституції мас обиратись не Голова Верховної Ради України, а Голови палаі Державних зборів і палата регіонів. Голови палат будуть мати повноваження, що

125



l'.C. Валакірєва

Конституційне право України


співпадають з повноваженнями Голови Верховної Ради України сьогодні:

- весні засідання палати;

оріанізовуватп підготовку питань до розгляду на засіданнях палат;

• підписувані акти, прийняті палатою;
  

• прсдставляін палату у зносинах з органами державної влади
  Україна іа органами влади інших країн.
  

Спільні засідання палаі Голови па.іаі мають вести по мери.

Конституція України сі а нею 77 внзиачас. що чергові вибори до Верховної Ради відбуваються в останню неділю березня четвер­того року повноважень Верховної Ради України.

В ході парламентської реформи передбачаї гься зміна терміну повноважень Верховної Ради з чо трьох до п'яти років. До ст.77 Конституції України маю 11, бути внесені доповнення, що юрка-юп.ся позачергових виборів не до Верховної Ради України, а до Державних Зборів, виборів, що призначаються Президентом і про­водяться в період шестидесяти днів з дня опублікування рішення про дострокове припинення повноважень Державних зборів.

Передбачається конституційно врегульоване право Президента достроково припиняти повноваження не Верховної Ради в цілому, а лише Державних зборів. Значно поширено в проекті Закону «Про внесення змін до Конституції» перелік умов припинення повнова­жень Державних зборів доповненнями до ст.90 Конституції Ук-

раїпп.

Чинною Конституцією передбачаї гься піше одна ситуація, ко­ні Презпдсиі ма< правові підстави достроково припиняти повно­важення Верховної Ради якщо протягом грндцяти днів однієї черіової сесії пленарні засідання не можуть розпочатись (відсут­ність кворуму, блокування окремими фракціями чи групами депу-і а і їв реєстрації і а інше).

Стаї гею 90 рекомендується до названої умови додані гаю:

якщо протягом одної о місяця в Державних зборах не сформо­вано постійно шоч\ парламентську більшість;

якщо прогяюм шестидесяти днів після відставки Кабінет) Міністрів України не сформовано персональний склад Кабпіеі\ Міністрів України, який відповідно до Конституції України при­значається Державними зборами:

якщо до 1 грудня не затверджено Державний бюджет України на нас і миші) календарний рік.

126

Конституцією врегульовано правовий статус Верховної Ради України і правовий статус народного депутата України.

Статтею 76 Конституції визначено, то народним депутатом України може бути громадянин України, який на день виборів до-сяг двадцяти одною року, маг право голосу і проживає в Україні прогяюм останніх п'яти років.

Віковий ценз кандидатів > депутат (не менш двадцяти одного року) законодавець вважас необхідною умовою для nam 11 я певио-іо соціального досвіду, певною рівня освин і інтелектуального розвитку, політичної зрілості

Цензом оеїд юси. безперервною проживания в Украпи иротя-1ОМ останніх няні років перед виборами іабезоечується більш гли­боке розуміння сошалі.но-скономічної ситуації в країні, усвідо­млення проблем, якими живе народ.

Цілком зрозумілим с зміст ч. III СТ.76: «Не може бути обранім до Верховної Ради України ітюмадяніш, який ча< судимість за вчинення \ мискою злочину, якщо ня судимість не погашена і не зпяіа у вста-новленом] законом порядку». Законодавець передбачає високі мо-ра и.іі і норми для обранців народу. деп\ гатів Верховної Рані України.

Депутати здійснюють свої повноваження на постійній основі, на відміну від депутатів Верховної Ради УРСР, які збирались на сесії двічі на рік. а в межсесіинип період працювали на своїх робо­чих МІСЦЯХ. Законотворчу робоп здійснювала Президія Верховної Ради, а депутати лише схил нова пі запропоновані законопроект, надавали їм сили иікону своїм голосуванням.

Часткою II сі.7Х Конституції депутатам забороняється маш інший представницький мандат, б) ги на державній службі, суміща-пі деп\ гатськ) діяльність з б\дь-якою іншою.

Ця правова норма означає, що па період ідшснення повнова­жень депутата j Верховній Раді, він не може виконувати будь-яку іншу робоїу, крім наукової, творчої або викладацької.

Таким чином, робоїа у Верховній Раді є ,ия депутата основ­ною, що маг забезпечити більш високий рівень професіоналізму, більшу ефективність діяльності Верховної Ради в цілому. Ці поло­ження пропонується викласти більш конкретно шляхом внесення змій до Коне ш і уші. а саме: народні деп\ гати не можу і ь «обіймані інші оплачувані посади, займатися іншою оплачуваною або під­приємницькою діяльністю (крім викладацької, наукової іа творчої дія плюси). ВХОДИТИ ДО складу керівною або наглядового орган) підприємства або організації, що маї на меті одержання прибутку».

127

Р.С. БалакірсБа