Програма комплексної практики з фаху студентів с професійного спрямування 050200

Вид материала

Документы

Содержание Аналіз продуктивності праці До узагальнювальних Окремі показники Допоміжні показники Таблиця 5 Дані для аналізу чинника середньорічного вироблення одного Аналіз трудомісткості продукції

Подобный материал:

• Програма виробничої практики студентів 3 курсу спеціальності «Економічна І соціальна, 75.99kb.
• Навчально-методичний комплекс з навчальної дисципліни "іноземна мова професійного спрямування", 1297.46kb.
• Положення про проведення практики студентів аграрних вищих навчальних закладів україни, 471.46kb.
• Програма для профільного навчання учнів загальноосвітніх, 827.25kb.
• Цей курс передбачає підвищити культуру мовлення та грамотність майбутніх спеціалістів,, 104.13kb.
• Робоча навчальна програма з дисципліни " Інформаційні технологі ї в перекладі " для, 58.49kb.
• Робоча програма, методичні вказівки та індивідуальні завдання до вивчення дисципліни, 802.08kb.
• Програма вступного іспиту до магістратури з іноземної мови професійного спрямування, 26.06kb.
• Робоча навчальна програма з дисципліни " ділова українська мова " для професійного, 410.96kb.
• Програма виробничої практики для студентів із спеціальності „Фізика твердого тіла, 143.26kb.

За даними табл.3 визначаються наступні показники:

Питома вага заробітної платні виробничих робітників у виробничій собівартості товарної продукції:





Сума заробітної платні в собівартості остаточного браку:





Питома вага заробітної платні виробничих робітників у виробничій собівартості товарної продукції за вирахуванням сировини і матеріалів, напівфабрикатів і комплектуючих виробів:





Заробітна платня по виправленню браку:





Середньогодинна зарплата робітників:





Робочий час, витрачений на виготовлення браку і його ліквідацію.





Витрати робочого часу у зв'язку з відхиленнями від нормальних умов роботи визначаються шляхом розподілу суми доплат з цієї причини на середню зарплату за одну годину.

Скорочення витрат робочого часу – один з резервів збільшення випуску продукції. Щоб їх підрахувати, необхідно витрати робочого часу (Прв) з вини підприємства помножити на планове середньогодинне вироблення продукції:





Втрати робочого часу не завжди приводять до зменшення обсягу виробництва продукції, оскільки вони можуть бути компенсовані підвищенням інтенсивності праці працівників.


Аналіз продуктивності праці

Для оцінки зростання продуктивності праці застосовується система узагальнювальних, приватних і допоміжних показників.

До узагальнювальних показників відносяться середньорічна, середньоденна і середньогодинна виробітка продукції одним робітником; середньорічне вироблення продукції на одного працюючого у вартісному виразі.

Окремі показники – це витрати часу на виробництво одиниці продукції певного вигляду (трудомісткість продукції) або випуск продукції певного вигляду в натуральному виразі за один людино-день, людино-годину.

Допоміжні показники характеризують витрати часу на виконання одиниці певного виду робіт або обсягу виконаних робіт за одиницю часу.

Узагальнювальним показником продуктивності праці є середньорічне вироблення продукції одним робітником. Величина його залежить не тільки від виробітку робітників, але і від питомої ваги останніх в загальній чисельності промислово-виробничого персоналу (ППП), від кількості відпрацьованих ними днів і тривалості робочого дня.

Середньорічна виробітка продукції одним робітником представлена наступним показником:





Розрахунок впливу даних чинників збільшується способами усної підставки, абсолютних різниць. Початкові дані для аналізу чинника середньорічної виробітки одного робітника представлені в табл.9.

Таблиця 5 Дані для аналізу чинника середньорічного вироблення одного

робітника.

Показники	План	Факт
Об'єм виробництва продукції, млн.грн. (ВП)
Середньосписочна чисельність: ПВП Робітників (Чр)
Питома вага робітників в загальній чисельності ПВП (УД), %
Відпрацьовано днів одним робітником за рік (Д), дн.
Середня тривалість робочого дня (П), ч.
Загальна кількість відпрацьованого часу: Всіма робітниками за рік (Т), тис.г. В т.ч. одним робітником, чол.г.
Середньоденна виробітка робітника (ДВ), тис.грн.
Середньочасова виробітка робітника (СВ), тис.грн.
Непродуктивні витрати часу (Тн), тыс.ч.
Надпланова економія часу за рахунок упровадження заходів НТП (Те), тис.чол.-г.
Зміна вартості товарної продукції в результаті структурних зрушень, млн.грн.

Розрахунок впливу чинників на рівень середньорічної виробітки працівників підприємства представлений в табл.5.


Таблиця 6 Аналіз чинника рівня середньорічної виробітки працівників

підприємства.

Чинники	Алгоритми розрахунку	, млн.грн.
Зміна: частка працюючих в загальній чисельності ПВП
Кількість відпрацьованих днів одним робітником
Тривалість робочого дня
Середньогодинная виробітка
Разом:

Наступним показником продуктивності праці є зміна середньогодинної виробітки і чинника, від якого залежить рівень середньоденної середньорічної виробітки робітників. Величина цього показника залежить від чинників, що пов'язані із зміною трудомісткості продукції і собівартості її оцінки.

До першої групи чинників відноситься: технічний рівень виробництва, організація виробництва, непродуктивні витрати часу у зв'язку з браком і його виконанням.

До другої групи чинників входять чинники, пов'язані із зміною обсягу виробництва продукції у вартісній оцінці у зв'язку із зміною структури продукції і рівня кооперованих поставок. Для розрахунку впливу цих чинників на середньогодинну виробітку необхідно розрахувати три умовні показники її величини.

Перший умовний показник середньогодинної виробітки повинен бути розрахований в зіставних з планом умовах (за продуктивно відпрацьований час, при плановій структурі продукції і при плановому технічному рівні товарної продукції слід скоректувати на величину його зміни в результаті структурних зрушень і кооперованих поставок ВПстр, а кількість відпрацьованого часу – на непродуктивні витрати часу (Тн) і надпланову економію часу від упровадження заходів ТНП (Те), яку потрібно заздалегідь визначити.





Якщо порівняти одержаний результат з плановим, то взнаємо як зміниться об'єм виробництва продукції за рахунок інтенсивності праці у зв'язку з поліпшенням його організації:





Другий умовний показник відрізняється від першого тим, що при його розрахунку витрати праці не коректуються на Тя:





Третій умовний показник відрізняється від другого тим, що знаменник не коректується на непродуктивні витрати часу:





Різниця між третім і другим умовним показником відображає вплив непродуктивних витрат часу на рівень середньогодинної виробітки





Якщо ж порівняти третій умовний показник з фактичним, то взнаємо, як змінився середньорічний виробіток за рахунок структурних зрушень виробництва продукції:





Після проведеного аналізу вивчають можливості підвищення продуктивності праці, тобто резерви її зростання.

Шляхи підвищення продуктивності праці:

1) зниження трудомісткості продукції, тобто скорочення витрат праці на її виробництво шляхом упровадження заходів науково-технічного прогресу, комплексної механізації і автоматизації виробництва, заміни застарілого устаткування прогресивнішим, скорочення витрат робочого часу і інших;

2) повнішого використовування виробничої потужності підприємства, оскільки при нарощуванні об'ємів виробництва збільшується тільки змінна частина витрат робочого часу, а постійна залишається без зміни. В результаті витрати часу на випуск одиниці продукції зменшуються.

Основним резервом зростання продуктивності праці в результаті зниження трудомісткості необхідно базисну трудомісткість розділити на нормативну або на трудомісткість звітного періоду.

Між зниженням трудомісткості і збільшенням виробітки існує наступна залежність:





Важливим резервом зростання продуктивності праці є скорочення втрат робочого часу.

Відносний приріст ПТ в % за рахунок ліквідації втрат робочого часу розраховується по формулі:




де По, Пб – втрати робочого часу в звітному і базисному періодах відповідно, %.

Ефективність використання виявлених резервів визначається безпосередньо у відсотках зростання ПТ або по економії робочої сили. Між цими показниками той же зв'язок, що і між показниками зростання продуктивності праці і зниженням трудомісткості.

Відсоток зниження трудомісткості є одночасно і відсотком економії чисельності працівників. Якщо відома економія робочої сили в абсолютних числах, то відсоток зростання ТП визначається по формулі:




де Э – економія чисельності, чіл.;

Ч – середньосписочна чисельність працівників при базисному рівні продуктивності праці, чіл.

Абсолютний розмір економії чисельності розраховується по формулі:





Аналіз трудомісткості продукції

Трудомісткість – витрати робочого часу на одиницю або весь об'єм виготовленої продукції. Трудомісткість одиниці продукції (ТІ) розраховується розподілом фонду робочого часу на виготовлення певного виду продукції, на кількість виробів цього найменування в натуральному або умовно-натуральному вимірюванні. Можна розраховувати і трудомісткість 1 грн. продукції. Для цього загальний фонд робочого часу на виробництво всієї продукції потрібно розділити на вартість випуску продукції. Одержаний показник зворотний середньогодинному виробленню продукції.

Зниження трудомісткості продукції – найважливіший чинник підвищення продуктивності праці. Зростання продуктивності праці відбувається в першу чергу за рахунок зниження трудомісткості продукції, а саме за рахунок виконання плану організаційно-технічних заходів (упровадження досягнень науки і техніки, механізація і автоматизація виробничих процесів, вдосконалення організації виробництва і праці), збільшення питомої ваги купувальних напівфабрикатів і комплектуючих виробів, перегляду норм виробітки і т.д.

В процесі аналізу вивчають трудомісткості, виконання плану по її рівню, причини її зміни і вплив на рівень продуктивності праці. А порівняння питомої трудомісткості продукції на різних підприємствах дає можливість виявити передовий досвід і розробити заходи щодо його упровадження на аналізованому підприємстві.

За даними таблиці 11 можна зробити аналіз динаміки і виконання плану по рівню трудомісткості продукції.


Таблиця 7 Аналіз динаміки і виконання плану по рівню трудомісткості

продукції

Показник	Минулий рік	Звітний рік	Зростання рівня показника
		план	факт	План до попереднього. року,%	Факт до попереднього року,%	Факт до плану,%
Товарна продукція, млн.грн. ТП	60776	6400	67200	102	107,4	105
Відпрацьовано всіма робітниками чол.-год.	2017764	201600	197698	98,0	95,0	91,5
Питома трудомісткість на 1 млн.грн. Тбуд.	33,2	32	29,4	96,4	88,6	91,9
Средньогодинна виробітка, тис.грн. СВ	30,12	31,25	33,9	103,75	112,85	108,7

Планове зниження трудомісткості до рівня минулого року розраховується наступною по формулі:





ТЕ1 – зростання рівня планового показника питомої трудомісткості по відношенню до минулого року (%).





ТІ пл.отч. – планова питома трудомісткість звітного року

ТЕпр – питома трудомісткість минулого року

Фактичне зниження трудомісткості до рівня минулого року розраховується по формулі:




ТЕ2 – зростання рівня фактичного показника питомої трудомісткості по відношенню до минулого року (%).





ТІ ср.отч. – фактична питома трудомісткість звітного року.

Плановий приріст продуктивності праці (годинного вироблення) за рахунок зниження трудомісткості продукції розраховується по формулі:





Фактичне зростання продуктивності праці за рахунок зниження трудомісткості до рівня минулого року:





План по зниженню трудомісткості визначається як:





Зниження трудомісткості впливає на зростання середньогодинної виробітки:





1.4. Аналіз фонду заробітної платні.

Аналіз використання трудових ресурсів на підприємстві, рівня продуктивності праці необхідно розглядати в тісному зв'язку з оплатою праці. Із зростанням продуктивності праці створюються реальні передумови для підвищення рівня його оплати. При цьому засоби на оплату праці потрібно використовувати так, щоб темпи зростання продуктивності праці опереджали темпи зростання його оплати. Тільки за таких умов створюються можливості для нарощування темпів розширеного відтворення.

В процесі аналізу використання засобів на оплату праці здійснюється систематичний контроль за використанням фонду заробітної платні (ФЗП), виявляються можливості економії засобів за рахунок зростання продуктивності праці і зниження трудомісткості продукції. Для аналізу використання ФЗП, в першу чергу необхідно розраховувати абсолютне і відносне відхилення фактичної його величини від планової.

Абсолютне відхилення (ФЗП) визначається порівнянням фактично використаних засобів на оплату праці (ФЗПф) з плановим фондом заробітної платні (ФЗПпл) в цілому по підприємству, виробничим підрозділам і категоріям працівників: