Розділ І. Загальні положення Глава 1
| Вид материала | Документы |
- Закон україни, 745.76kb.
- Закон україни, 706.59kb.
- И в срок Вступ 3 Розділ І загальні положення про право інтелектуальної власності, 107.82kb.
- Зміст розділ І. Загальні положення, 725.88kb.
- Розділ І. Загальні положення 29 розділ, 10361.92kb.
- Розділ I. Загальні положення Глава, 578.09kb.
- Розділ I загальні положення, 587.56kb.
- Розділ I загальні положення, 170.81kb.
- Зміст вступ розділ загальні положення договору повітряного чартеру у міжнародному приватному, 397.91kb.
- Затверджено, 1200.98kb.
(крім контрактів, що призначені для обліку хеджування)
3.1. На дату розрахунку за операціями з купівлі-продажу іноземної валюти та банківських металів або інших активів за ф’ючерсними контрактами в бухгалтерському обліку здійснюються зворотні проводки за позабалансовими рахунками:
Дебет рахунків 9217, 9367;
Кредит рахунків 9207, 9357.
3.2. У разі закриття позиції на біржі у зв’язку з укладенням офсетної (зворотної) угоди чи розрахунків на нетто-основі в бухгалтерському обліку відображається повернення початкової та додаткової маржі з виключенням списаної варіаційної маржі або з уключенням нарахованої варіаційної маржі:
а) у разі повернення початкової, додаткової маржі та нарахованої варіаційної маржі (банк визнавав актив за ф’ючерсним контрактом):
Дебет рахунків 1200, 1500;
Кредит рахунку 1502;
Кредит рахунку 3042;
б) у разі повернення початкової, додаткової маржі з виключенням списаної варіаційної маржі (банк визнавав зобов’язання за ф’ючерсним контрактом):
Дебет рахунків 1200, 1500;
Дебет рахунку 3352;
Кредит рахунку 1502.
3.3. У разі поставки базового активу за ф’ючерсним контрактом бухгалтерський облік цього активу здійснюється відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку України.
Розділ ІV. Бухгалтерський облік опціонних контрактів
у торговому портфелі банку
Глава 1. Облік опціонних контрактів на дату операції
(крім контрактів, що призначені для обліку хеджування)
1.1. Справедлива вартість опціону складається з часової та внутрішньої вартості, якщо така є.
1.2. На дату операції опціон має нульову внутрішню вартість, а справедлива вартість складається тільки з часової вартості у вигляді сплаченої або отриманої премії опціону.
- Операції з купівлі-продажу іноземної валюти та банківських металів за опціонними контрактами в бухгалтерському обліку на дату операції відображаються за позабалансовими рахунками як вимоги щодо отримання однієї валюти або банківських металів та зобов’язання з поставки іншої валюти або банківських металів. У цьому разі на дату операції здійснюються такі бухгалтерські проводки:
Дебет рахунку 9204 – на суму вимог;
Кредит рахунку 9214 – на суму зобов’язань.
1.4. Операції з купівлі-продажу інших активів за опціонними контрактами, у тому числі процентних ставок, на дату операції відображаються в обліку за позабалансовими рахунками такими бухгалтерськими проводками:
Дебет рахунку 9354 – на суму вимог;
Кредит рахунку 9364 – на суму зобов’язань.
1.5. Якщо погашення контракту здійснюється на нетто-основі за умов, визначених пунктом 3.2 глави 3 розділу І цієї Інструкції, то бухгалтерські проводки на дату операції за позабалансовими рахунками не здійснюються.
1.6. Перерахування та отримання премії опціону відображається в бухгалтерському обліку такою проводкою:
а) у разі придбання опціону:
Дебет рахунку 3040;
Кредит рахунків 1200, 1500, 1600, 2600, 2620, 2650;
б) у разі продажу опціону:
Дебет рахунків 1200, 1500, 1600, 2600, 2620, 2650;
Кредит рахунку 3350.
1.7. Перерахування початкової та додаткової маржі продавцем біржового опціону в бухгалтерському обліку відображається аналогічно до вимог пункту 1.4 глави 1 розділу ІІІ цієї Інструкції.
1.8. Витрати, пов’язані з придбанням, продажем або погашенням опціонів, відображаються в обліку аналогічно до вимог пункту 1.5 глави 1 розділу ІІІ цієї Інструкції.
Глава 2. Переоцінка опціонних контрактів
(крім контрактів, що призначені для обліку хеджування)
2.1. Переоцінка біржових опціонів здійснюється за результатами кожного біржового дня (торговельної сесії) за визначеною біржею котирувальною (розрахунковою) ціною. Обов’язково на дату балансу результат переоцінки опціонних контрактів відображається такими бухгалтерськими проводками:
а) у разі нарахування варіаційної маржі на кліринговий рахунок покупця опціону (позитивного результату переоцінки внутрішньої вартості опціону) визнається актив за опціонним контрактом:
Дебет рахунку 3040;
Кредит рахунку 6209;
б) у разі списання варіаційної маржі з клірингового рахунку продавця опціону (від’ємного результату переоцінки внутрішньої вартості опціону) визнається зобов’язання за опціонним контрактом:
Дебет рахунку 6209;
Кредит рахунку 3350.
2.2. Зміна часової вартості за біржовими опціонами відображається банками в бухгалтерському обліку такими проводками:
а) за купленими опціонами:
Дебет рахунку 6209;
Кредит рахунку 3040;
б) за проданими опціонами:
Дебет рахунку 3350;
Кредит рахунку 6209.
2.3. Переоцінка позабіржових опціонів здійснюється в разі зміни їх справедливої вартості. Обов’язково на дату балансу результат переоцінки відображається бухгалтерськими проводками. Зміни внутрішньої та часової вартості банк може відображати загальною сумою.
2.4. Загальна сума переоцінки за придбаними позабіржовими контрактами відображається банком з урахуванням позитивного результату переоцінки внутрішньої вартості та від’ємного результату переоцінки часової вартості такими бухгалтерськими проводками:
а) на суму позитивного результату переоцінки (у разі перевищення результату переоцінки внутрішньої вартості над результатом переоцінки часової вартості):
Дебет рахунку 3040;
Кредит рахунку 6209;
б) на суму від’ємного результату переоцінки (у разі перевищення результату переоцінки часової вартості над результатом переоцінки внутрішньої вартості):
Дебет рахунку 6209;
Кредит рахунку 3040.
2.5. Загальна сума переоцінки за проданими позабіржовими контрактами відображається банком з урахуванням від’ємного результату переоцінки внутрішньої вартості та позитивного результату переоцінки часової вартості такими бухгалтерськими проводками:
а) на суму від’ємного результату переоцінки (у разі перевищення результату переоцінки внутрішньої вартості над результатом переоцінки часової вартості):
Дебет рахунку 6209;
Кредит рахунку 3350;
б) на суму позитивного результату переоцінки (у разі перевищення результату переоцінки часової вартості над результатом переоцінки внутрішньої вартості):
Дебет рахунку 3350;
Кредит рахунку 6209.
2.6. Зобов’язання за придбаними опціонами в бухгалтерському обліку не відображаються. Збитки за такими опціонами обмежуються сплаченою премією.
2.7. Активи за проданими опціонами в бухгалтерському обліку не відображаються. Збитки за такими опціонами є необмеженими.
2.8. Переоцінка вимог і зобов’язань за опціонними контрактами за позабалансовими рахунками не відображається.
Глава 3. Погашення опціонних контрактів
(крім контрактів, що призначені для обліку хеджування)
3.1. На дату розрахунку або дату завершення строку дії опціону за операціями з купівлі-продажу іноземної валюти та банківських металів або інших активів у бухгалтерському обліку здійснюються зворотні проводки за позабалансовими рахунками:
Дебет рахунків 9214, 9364;
Кредит рахунків 9204, 9354.
3.2. На дату завершення строку дії опціон має нульову часову вартість, а справедлива вартість складається тільки із внутрішньої вартості.
3.3. Продаж права за придбаним опціоном до завершення строку його дії відображається банком шляхом здійснення такої бухгалтерської проводки:
Дебет рахунків 1200, 1500, 1600, 2600, 2620, 2650;
Кредит рахунку 3040.
3.4. У разі розрахунків на нетто-основі за придбаними опціонами банк здійснює таку бухгалтерську проводку:
Дебет рахунків 1200, 1500, 1600, 2600, 2620, 2650;
Кредит рахунку 3040.
3.5. У разі розрахунків на нетто-основі за проданими опціонами банк здійснює такі бухгалтерські проводки:
а) за позабіржовими опціонами:
Дебет рахунку 3350;
Кредит рахунків 1200, 1500, 1600, 2600, 2620, 2650.
б) за біржовими опціонами:
Дебет рахунків 1200, 1500 – на суму отриманих коштів;
Дебет рахунку 3350 – на суму визнаного зобов’язання за опціоном;
Кредит рахунку 1502 – на суму раніше перерахованої початкової та додаткової маржі.
3.6. У разі розрахунків на брутто-основі за придбаними позабіржовими опціонами банк здійснює такі бухгалтерські проводки:
а) за опціоном кол:
Дебет рахунків 3540, 3541, 3548 – на суму дебіторської заборгованості з придбання базового активу;
Кредит рахунку 3040 – на суму визнаного активу за опціоном;
Кредит рахунків 1200, 1500, 1600, 2600, 2620, 2650 – на суму перерахованих коштів за базовий актив;
б) за опціоном пут:
Дебет рахунків 1200, 1500, 1600, 2600, 2620, 2650 – на суму отриманих коштів за базовий актив;
Кредит рахунку 3040 – на суму визнаного активу за опціоном;
Кредит рахунків 3640, 3641, 3648 – на суму кредиторської заборгованості з продажу базового активу.
3.7. У разі розрахунків на брутто-основі за проданими позабіржовими опціонами банк здійснює такі бухгалтерські проводки:
а) за опціонами кол:
Дебет рахунків 1200, 1500, 1600, 2600, 2620, 2650 – на суму отриманих коштів за проданий базовий актив;
Дебет рахунку 3350 – на суму визнаного зобов’язання за опціоном;
Кредит рахунків 3640, 3641, 3648 – на суму кредиторської заборгованості з продажу базового активу;
б) за опціонами пут:
Дебет рахунку 3350 – на суму визнаного зобов’язання за опціоном;
Дебет рахунків 3540, 3541, 3548 – на суму дебіторської заборгованості з придбання базового активу;
Кредит рахунків 1200, 1500, 1600, 2600, 2620, 2650 – на суму перерахованих коштів за придбаний базовий актив.
3.8. Залишки за рахунками 3540, 3541, 3548, 3640, 3641, 3648 закриваються на дату визнання або припинення визнання базового активу відповідно до правил бухгалтерського обліку операцій з фінансовими інструментами.
3.9. У разі поставки базового активу за біржовим опціоном бухгалтерський облік такого активу здійснюється відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку України.
Розділ V. Бухгалтерський облік своп-контрактів
Глава 1. Облік своп-контрактів на дату операції
- Операції з купівлі-продажу однієї валюти та банківських металів за іншу валюту і банківських металів на умовах зворотного викупу (валютний своп) у бухгалтерському обліку відображаються за позабалансовими рахунками як вимоги щодо отримання однієї валюти та банківських металів і зобов’язання з поставки іншої валюти та банківських металів.
- Бухгалтерський облік валютного свопу здійснюється банками за позабалансовими рахунками залежно від умов їх укладення.
- Якщо перша конверсійна операція здійснюється банком за умовами спот, а друга – за умовами форвард, то на дату операції здійснюються такі бухгалтерські проводки:
а) за першою конверсійною операцією (операцією спот):
Дебет рахунку 9200 – на суму вимог;
Кредит рахунку 9210 – на суму зобов’язань;
б) за другою конверсійною операцією (операцією форвард):
Дебет рахунку 9202 – на суму вимог;
Кредит рахунку 9212 – на суму зобов’язань.
1.4. Якщо перша і друга конверсійні операції здійснюються на умовах форвард, то на дату операції здійснюються такі бухгалтерські проводки:
а) за першою конверсійною операцією (операцією форвард):
Дебет рахунку 9202 – на суму вимог;
Кредит рахунку 9212 – на суму зобов’язань;
б) за другою конверсійною операцією (операцією форвард):
Дебет рахунку 9202 – на суму зворотного викупу валюти та банківських металів;
Кредит рахунку 9212 – на суму зворотного продажу валюти та банківських металів.
1.5. У разі здійснення розрахунків за першою конверсійною операцією банк одночасно виконує зворотні проводки за позабалансовими рахунками з обліку цієї конверсійної операції.
1.6. Облік за другою конверсійною операцією банк продовжує здійснювати за позабалансовими рахунками до повного виконання умов контракту.
1.7. Операції з обміну процентними платежами (процентний своп) у бухгалтерському обліку відображаються за позабалансовими рахунками як вимоги щодо отримання процентних платежів за однією ставкою та зобов’язання щодо сплати процентних платежів за іншою ставкою. У цьому разі на дату операції здійснюються такі бухгалтерські проводки:
а) якщо відносини хеджування відповідають вимогам, наведеним у пункті 1.3 глави 1 розділу VI цієї Інструкції:
Дебет рахунку 9351 – на суму вимог щодо отримання процентних платежів;
Кредит рахунку 9361 – на суму зобов’язань щодо сплати процентних платежів;
б) якщо відносини хеджування не відповідають вимогам, наведеним у пункті 1.3 глави 1 розділу VI цієї Інструкції:
Дебет рахунку 9352 – на суму вимог щодо отримання процентних платежів;
Кредит рахунку 9362 – на суму зобов’язань щодо сплати процентних платежів.
1.8. Якщо погашення своп-контрактів здійснюється на нетто-основі за умов, визначених пунктом 3.2 глави 3 розділу І цієї Інструкції, то бухгалтерські проводки на дату операції не здійснюються.
Глава 2. Переоцінка та погашення своп-контрактів
2.1. Бухгалтерський облік з переоцінки та погашення своп-контрактів у торговому портфелі банку здійснюється згідно з вимогами глав 2 і 3 розділу ІІ цієї Інструкції.
2.2. Бухгалтерський облік з переоцінки та погашення своп-контрактів, що призначені для обліку хеджування, здійснюється банком згідно з вимогами глав 2 і 3 розділу VІІ або VІІІ цієї Інструкції залежно від типу хеджування.
Розділ VI. Загальні принципи обліку хеджування
Глава 1. Відносини хеджування
1.1. Облік хеджування відображає вплив згортання на прибутки/збитки змін справедливої вартості інструменту хеджування та об’єкта хеджування.
1.2. Відносини хеджування можуть бути трьох типів:
а) хеджування справедливої вартості;
б) хеджування грошових потоків;
в) хеджування чистих інвестицій.
1.3. Облік хеджування застосовується в тому разі, коли відносини хеджування відповідають усім таким вимогам:
а) на початку хеджування існує офіційне призначення та документація про відносини хеджування;
б) очікується, що хеджування буде високоефективним у досягненні згортання змін справедливої вартості або грошових потоків, які відносяться до хеджованого ризику;
в) у разі хеджування грошових потоків імовірність прогнозованої операції, яка є об’єктом хеджування, має бути високою і відображати доступність змінам грошових потоків, які можуть зрештою впливати на прибуток або збиток;
г) ефективність хеджування можна достовірно оцінити, тобто можна достовірно оцінити справедливу вартість або грошові потоки від об’єкта хеджування, які відносяться до хеджування ризику, та справедливу вартість інструменту хеджування;
ґ) хеджування оцінюється на безперервній основі і визначається, що воно було високоефективним протягом тих звітних періодів, на які хеджування призначалося.
1.4. Офіційне призначення та документація про відносини хеджування мають містити:
мету і стратегію банку щодо управління ризиком;
ідентифікацію інструменту хеджування;
відповідні об’єкти хеджування;
характер ризику, що підлягає хеджуванню;
метод оцінювання ефективності хеджування.
1.5. Призначення відносин хеджування набирає чинності перспективно з дати, коли всі вимоги обліку хеджування відповідно до пункту 1.3 цієї глави виконані. Облік хеджування можна застосовувати лише починаючи з дати, коли банк підготував усю необхідну документацію стосовно відносин хеджування.
1.6. Хеджування має бути пов’язане з конкретним ідентифікованим і визначеним ризиком, який можна достовірно оцінити. Облік хеджування загальних ризиків бізнесу не здійснюється.
1.7. Ураховуючи вимоги до консолідації фінансової звітності, які передбачають вилучення внутрішньогрупових операцій, у тому числі будь-яких прибутків або збитків внутрішнього походження, облік хеджування між учасниками однієї групи консолідованої фінансової звітності не здійснюється.
Глава 2. Інструменти хеджування
2.1. Інструментом хеджування може призначатися похідний фінансовий інструмент або його частина за умови дотримання вимог щодо обліку хеджування, наведених у пункті 1.3 глави 1 цього розділу.
2.2. Непохідний фінансовий актив або непохідне фінансове зобов’язання або їх частина можуть призначатись інструментами хеджування тільки для хеджування валютного ризику. Такий інструмент хеджування має оцінюватися та відображатися в бухгалтерському обліку за справедливою вартістю або його собівартість має коригуватися до справедливої вартості з визнанням результату переоцінки щодо хеджованого ризику на рахунках 6392 або 5104 залежно від типу хеджування.
2.3. Похідний або непохідний фінансовий інструмент не можна призначати інструментом хеджування тільки для частини періоду, що залишається до його погашення. Період часу, який залишається до погашення об’єкта хеджування, має дорівнювати або перевищувати період часу, що залишається до погашення інструменту хеджування.
2.4. Один інструмент хеджування можна призначати для хеджування кількох типів ризиків за умови:
а) чіткої ідентифікації хеджування ризиків;
б) демонстрації ефективності хеджування;
в) конкретного призначення інструменту хеджування та різних позицій ризику.
2.5. Не можуть бути інструментами хеджування:
інструменти власного капіталу банку, оскільки вони не є фінансовими активами чи фінансовими зобов’язаннями банку;
фінансовий актив чи фінансове зобов’язання, справедливу вартість яких не можна достовірно оцінити;
проданий опціон, якщо він не призначений для згортання придбаного опціону.
Глава 3. Об’єкти хеджування
3.1. Об’єктом хеджування може бути визнаний актив чи зобов’язання, невизнана тверда угода, високоймовірна прогнозована операція або чиста інвестиція в господарську одиницю за межами України. Об’єкт хеджування може бути:
а) одним активом, зобов’язанням, твердою угодою, високоймовірною прогнозованою операцією або чистою інвестицією в господарську одиницю за межами України;
б) групою активів, зобов’язань, твердих угод, високоймовірних прогнозованих операцій або чистих інвестицій у господарську одиницю за межами України з подібними характеристиками ризику.
3.2. Імовірність прогнозованої операції банк має підтверджувати супутніми обставинами: фінансовою та оперативною здатністю здійснити операцію та наявністю зобов’язань щодо ресурсів на певну діяльність. Разом з цим банк має чітко ідентифікувати та документувати період часу, протягом якого очікується здійснення прогнозованої операції, який буде основою для оцінки ефективності хеджування.
3.3. Нефінансовий актив чи нефінансове зобов’язання може призначатись об’єктом хеджування винятково для валютних ризиків або для всіх ризиків у цілому.
3.4. Оголошені до сплати дивіденди можуть бути об’єктом хеджування щодо хеджування валютного ризику.
3.5. Об’єднання в групи подібних активів чи подібних зобов’язань для обліку хеджування здійснюється лише тоді, коли окремі активи чи зобов’язання в цій групі перебувають під одним і тим самим ризиком.
3.6. Не можуть бути об’єктами хеджування:
утримувана до погашення інвестиція стосовно відсоткового ризику чи ризику дострокового погашення, але вона може бути об’єктом щодо валютного ризику;
інвестиції в асоційовані компанії, що обліковуються за методом участі в капіталі, або інвестиції в дочірні компанії, за якими складається консолідована фінансова звітність, – у разі хеджування справедливої вартості, оскільки така інвестиція не відображає змін справедливої вартості;
будь-який похідний фінансовий інструмент, за винятком придбаного опціону в разі хеджування справедливої вартості;
інструменти власного капіталу банку, оскільки вони не є фінансовими активами чи фінансовими зобов’язаннями банку і зміна їх вартості не впливає на прибутки чи збитки;
загальна чиста позиція (чиста сума всіх активів і зобов’язань з подібними характеристиками ризику), оскільки неможливо об’єктивно визначити той період, у якому доходи та витрати мають визнаватись у прибутках чи збитках.
Глава 4. Ефективність хеджування
4.1. Ефективність хеджування оцінюється шляхом порівняння зміни справедливої вартості або грошового потоку від інструменту хеджування та об’єкта хеджування.
4.2. Оцінка ефективності хеджування здійснюється як перспективно, так і ретроспективно.
Перспективну оцінку ефективності хеджування банк здійснює на початку хеджування та на кожну подальшу звітну дату впродовж періоду хеджування.
Ретроспективну оцінку ефективності хеджування банк здійснює на кожну звітну дату впродовж періоду хеджування відповідно до методики, визначеної банком у документації щодо хеджування.
4.3. Хеджування вважається високоефективним за таких умов:
а) на початку хеджування і протягом подальших періодів (перспективна перевірка) очікується, що хеджування буде високоефективним у досягненні змін справедливої вартості або грошових потоків, які відносяться до хеджованого ризику, протягом періоду, для якого призначено хеджування;
б) фактичні результати хеджування (ретроспективна перевірка) перебувають у межах 80 – 125 відсотків.
4.4. Метод оцінювання ефективності хеджування банк обирає самостійно залежно від його стратегії управління ризиками.
4.5. Якщо ефективність хеджування банк оцінює на кумулятивній основі і якщо ця умова включена до відповідної документації, то хеджування вважається високоефективним у певному періоді за очікуваної ефективності протягом усього строку дії відносин хеджування. У цьому разі будь-яка неефективність визнається в прибутку чи збитку, коли вона відбувається.
4.6. Відсотковий елемент за форвардним контрактом або часова вартість за опціоном можуть виключатися з оцінки ефективності хеджування.