10 Інтерактивні технології кооперативного навчання

Вид материала

Содержание

Кейс „Концепція”
З точки зору виробника
З точки зору суспільства
Кейс „Малогабаритний автомобіль”
Деякі показники виробничо-господарської діяльності
Завдання кейса
Потрібно дати відповідь на запитання
Кейс „Банк”
10.9. Оцінка діяльності студентів на
10.9.2. Основні етапи розробки процедури оцінювання
Визначення мети оцінювання
Вибір способу оцінювання
Вибір шкали оцінювання
Шляхи доведення до студентів очікувань викладача
10.9.3. Приклади прийомів оцінювання студентів
Розширене опитування
Контрольна вправа
Оцінювання знань
5” — „відмінно”
Оцінювання навичок мислення
...
Полное содержание

Подобный материал:

1 2 3 4 5 6

10.8.6. Зразки кейсів на прикладі курсу „Маркетинг”

Кейс „Концепція”

В умовах ринку використовують п’ять основних концепцій розвитку підприємства (фірми). Визначте, яким видам товарів та послуг в умовах сучасної економіки України підходять запропоновані концепції.

Підгрупа А

Концепція

удосконалення виробництва

Концепція базується на припущенні, що споживачі будуть прихильними до товарів, які широко розповсюджені і доступні за ціною. Керівництво підприємства, виходячи з цього, повинні зосередити зусилля на удосконаленні виробництва і підвищенні ефективності системи розподілу.

Підгрупа Б

Концепція інтенсифікації

комерційних зусиль

Концепція базується на припущенні, що споживачі не будуть купувати товари підприємства в достатній кількості, якщо воно не прикладе значних зусиль у сфері збуту та стимулюванню продаж, використанні агресивної реклами тощо.

Підгрупа В

Концепція

удосконалення товару

Концепція виходить з передумов, що споживачі будуть прихильними до товарів з найвищою якістю, кращими експлуатаційними характеристиками. Тому підприємство має зосередити свої зусилля на систематичному вдосконаленню своєї продукції.

Підгрупа Г

Концепція маркетингу

Концепція маркетингу виходить з передумов, що запорукою досягнення ринкових цілей підприємства є визначення нужд і потреб як ринків, так і споживачів, і забезпечення цих нужд та потреб більш досконалими, ніж у конкурентів, товарами та послугами.

Підгрупа Д

Концепція соціально-

етичного маркетингу

Концепція соціально-етичного маркетингу розрахована на задоволення потреб кожного конкретного споживача, так і усього суспільства в цілому.

Кейс „Масштаб”

Визначте масштаби маркетингу в Україні, виходячи з критеріїв і параметрів маркетингової діяльності в США, Франції і Великобританії, наведених на рис.10.6.

Рис.10.6. Масштаби маркетингової діяльності

Зазвичай роль маркетингу оцінюється з точки зору споживача, виробника та суспільства.

З точки зору споживача: маркетинг сприяє підвищенню рівня життя; дозволяє стати більш поінформованим та селективним.

З точки зору виробника: маркетинг підвищує стійкість підприємства в умовах невизначеності економічних і політичних факторів і є стратегією успіху підприємства, забезпечуючи його довготермінове існування.

З точки зору суспільства: маркетинг дозволяє зробити будь-яку працю продуктивною, пов’язати виробника і споживача, допомагає їм знайти один одного.

Масштаби маркетингу, зазвичай, оцінюються витратами на нього у грошовому еквіваленті, потребою в людських ресурсах, охопленням існуючих і створення перспективних об’єктів і сфер бізнесу.

Кейс „Малогабаритний автомобіль”

В останні роки автомобільні компанії США активо працюють над виробництвом малогабаритних автомобілів. Транснаціональні компанії „Дженерал моторс” та „Крайслер” випустили на ринок такі автомобілі, однак результати їх виробничо-господарської діяльності виявлялись різними (табл.10.4).

Таблиця 10.4

Деякі показники виробничо-господарської діяльності

№ з/п	Показники	„Дженерал моторс”	„Крайслер”
1	2	3	4
1	Марка автомобіля	Сатурн	Неон
2	Витрати на розробку, млрд. доларів США	3,5	1,3
3	Трудозатрати на складання одного автомобіля, людино-годин	30	20
4	Ціна продажу, тис. дол.	11-12	11-12
5	Прибуток	немає	є
6	Стратегія маркетингу	„Якість за гроші”	?

Завдання кейса:

Сформулюйте стратегію маркетингу фірми „Крайслер”.
Обґрунтуйте свій вибір конкретними аргументами.

Кейс „Жіллетт” та „Ксерокс”

Відомий у світі фахівець з менеджменту Пітер Друкер у своїй книзі „Ринок: як вийти в лідери” наводить два класичних приклади маркетингової стратегії підприємств, заснованих на гнучкій, нестандартній системі ціноутворення.

Приклад 1. Кінг Жіллетт не був винахідником безпечної бритви. Їх було запатентовано в минулому сторіччі десятки. Багато винахідників конструювали безпечні бритви, але продати їх не могли. За гоління в перукарні потрібно було заплатити 10 центів, а найдешевша безпечна бритва коштувала 5 доларів. Сума на той час велика, якщо прийняти до уваги, що 5 доларів вважалось непоганим денним заробітком. Безпечна бритва, яку запропонувала фірма „Жіллетт”, була не кращою за інші. Але фірма не продавала свої бритви. Вона практично роздавала їх майже безкоштовно: роздрібна ціна складала 55 центів, а оптова — 20 центів, що було не більше 20% собівартості.

Разом з тим конструкція бритви була такою, що в ній можна було використовувати лише леза, запатентовані „Жіллетт”. Виготовлення одного такого леза обходилось в 1 цент, а продавалися вони за 5 центів. Оскільки використовувати кожне лезо можна було 6-7- разів, то виходило, що голитися самому в десять разів дешевше, ніж в перукарні. Споживач „Жіллетт”, таким чином, міг витратити набагато більше 5 доларів, які йому потрібно було б заплатити за безпечну бритву, виготовлену конкурентами, а потім купувати леза не дорожчі 1-2 центів за одне.

Приклад 2. Не дивлячись на наявність патентів на виготовлення копіювальних машин, крупні машинобудівні фірми не бачили перспективи у виробництві і продажу такої техніки. Відповідно до їх розрахунків, копіювальна машина повинна була коштувати мінімум 4000 доларів. Вони були упевнені, що ніхто не буде купувати машину за такі гроші при вкрай низькій ціні на копіювальний папір. Великі компанії розуміли, що встановлення такого дорогого обладнання потребує відповідного економічного обґрунтування, розрахунку фондовіддачі та інших економічних показників. Але яку економічну вигоду можна чекати від обладнання яке полегшить секретарську роботу? Однак невелика компанія „Хелоід”, яку тепер у всьому світі знають як „Ксерокс”, патенти викупила і розробила модель копіювальної машини без будь-яких особливих технічних інновацій і привернула увагу споживачів низькою ціною на продукцію цих копірів. При ціні 3-5 центів за одну копію немає потреби роботи розрахунок ефективності капіталовкладень.

Така послуга мала чисто символічну ціну, яку могла сплатити будь-яка секретарка. Іншими словами, ціна копіювальних апаратів фірми „Ксерокс” була 5 центів за одну копію! Підсумок: маленька компанія за 10 років перетворилась у світового виробника з багатомільярдним обігом.

Потрібно дати відповідь на запитання:

Що спільного в стратегії маркетингу компаній „Жіллетт” та „Ксерокс”?
Чи можна погодитись зі ствердженням, що споживачі купують не продукт, а користь від нього?
Чи можна стверджувати, що „Жіллетт” та „Ксерокс” отримали свої гроші за те, що змогли по-справжньому задовольнити потреби своїх споживачів, надаючи їм те, що вони більш за все хотіли б мати.
Знайдіть аналогічний варіант нестандартного підходу до ціноутворення на продукцію або послуги серед українських підприємств.

Кейс „Банк”

Один з українських комерційних банків почав відчувати серйозні проблеми. Запрошені експерти визначили, що однією з головних причин такого становища є відсутність плану маркетингу та чіткої стратегії розвитку. Президент банку вирішив досягнути суттєвого покращання обслуговування клієнтів для збільшення суми вкладів. Для цього був запропонований порядок, за якого керівники усіх рівнів зобов’язані були спочатку обговорити з вищестоящим начальником свої тактичні дії і тільки потім давати конкретні завдання підлеглим.

Ефективність діяльності останніх оцінювалась в залежності від того, наскільки успішно вони реалізовували поставлені перед ними цілі. Цьому ж була підпорядкована і система стимулювання. Однак результати впровадження таких інновацій були не суттєвими.

Опитування працівників банку виявили, що, на їх думку:

Завадило не точне формулювання поняття „відмінне обслуговування клієнта”.
Доведені до співробітників цілі були визначені не точно і не коректно.
Співробітники не мали достатньо інформації про те, наскільки ефективно вони працюють.
Співробітників не залучали до перспективного планування діяльності банку.

Дайте відповідь на наступні запитання:

У наведеній схемі (рис.10.7) стратегічного планування діяльності банку: що було виконано, що не виконано, але повинно було б бути реалізованим?

Рис.10.7. Схема стратегічного планування

Чи правильним було рішення керівництва банку щодо стимулювання співробітників, які допомагають реалізації стратегічних планів?
Які недоліки в організації попереднього, біжучого та прикінцевого контролю ви помітили?
Перерахуйте основні причини, які не дозволили банку досягнути більш суттєвих результатів.
Що з наведеного вище потрібно врахувати в сучасній українській практиці банківської діяльності?

10.9. Оцінка діяльності студентів на

інтерактивному занятті

10.9.1. Нові підходи до оцінювання

Як оцінювати роботу студентів в умовах КМСОНП під час проведення інтерактивних занять, як підтвердити, що студенти справді набули необхідні знання, уміння і навички, сформували у себе значущі для сучасного життя цінності та професійні компетентності. Ці важливі проблемні питання спонукають педагогів, які застосовують інтерактивні технології, переосмислювати критерії оцінювання навчальних досягнень студентів. Наприклад, у інтерактивному навчанні важливими є такі вміння, як здатність відстоювати свою думку чи аргументувати свою позицію під час дискусії або дебатів. Отже, оцінювання повинно базуватися саме на цих важливих уміннях, а не лише на оцінюванні здатності студента запам’ятовувати та відтворювати фрагменти інформації. Разом із застосуванням традиційних методів оцінювання рівня навчальних досягнень студентів шукають також альтернативні підходи до вирішення цього питання.

Важливим є і те, що багато інтерактивних технологій: дебати, рольова гра, аналіз випадку, дискусія, обговорення в групі, на перший погляд сприймаються скоріше як гра, ніж серйозне навчання. Тому викладачі, перш ніж їх використовувати, хотіли б мати підтвердження того, що інтеракція забезпечує досягнення якісних результатів навчання, щоб їх продемонструвати як адміністраторам від вищої освіти, так і самим студентам.

У розробці підходів до оцінювання першим кроком є чітке формування завдань оцінювання. Традиційно це такі завдання:

показати студентам, як вони досягли мети навчального заняття;
визначити найкращих за результатами студентів;
стимулювати мотивацію студентів до навчання й отримання сучасних знань;
визначити рівень здібностей студентів;
з’ясувати, чи є необхідність у додатковому навчанні або „перенавчанні”;
поставити оцінки кожному студенту.

Такі традиційні завдання оцінювання зберігають свою актуальність і на інтерактивних заняттях, але поруч з ними перед викладачами постають питання і нові проблеми. Так, на такому занятті викладачі інколи, повідомляючи студентам завдання, заздалегідь інформують їх про критерії, за якими воно буде оцінюватися. Такий підхід дає можливість досягнути більшої ефективності навчання. Іноді викладачі здійснюють відкрите оцінювання результатів навчання самими студентами і не використовують результати такого оцінювання для виставлення оцінок у балах.

Нові стратегії оцінювання повинні показати рівень оволодіння навичками мислення і комунікацій, вирішення складних проблем і використання правових та інших соціальних інструментів. Оцінювання повинно бути тісно пов’язаним з процесом навчання хоча б тому, що студенти засвоюють власне те, за що їх оцінюють. Отже, методика перевірки знань, умінь та навичок має відповідати меті та методиці викладання курсу. Якщо для перевірки знань існують традиційні способи оцінювання, то перевірка навичок вимагає набагато більше часу. Цінності, особисте ставлення проявлятимуться в реальному житті; завдання ж викладача — надати студентам можливість проявити і захищати власну думку в будь яких ситуаціях в аудиторії чи поза нею. Узагальнимо випадки, коли викладачам необхідні нові підходи до завдань оцінювання:

коли для досягнення результатів необхідно вирішувати складні колективні завдання;
коли викладач бажає спонукати студентів до висловлювання ними розуміння ідей, а не відтворення фрагментів певної інформації;
коли викладач переходить від простої перевірки знань і вмінь до оцінювання знань, необхідних для створення демократичних інститутів суспільства (наприклад, здатності спільно працювати, приймати рішення, висловити обґрунтовані думки, розв’язувати конфлікти тощо);
коли потрібно спонукати як викладача, так і студентів до роздумів над якістю навчання і над тим, як її можна підвищувати;
коли треба надати студентам можливість демонструвати свою здатність обдумувати та вирішувати дискусійні питання й проблеми;
коли оцінюють старанність, яку студенти вкладають у співпрацю, і заохочують студентів допомагати один одному в роботі;
коли намагаються повністю оцінити всі навчальні досягнення студентів, які є результатом їх інтерактивної взаємодії.

Ми вважаємо, що в умовах КМСОНП оцінювання навчальної діяльності студентів повинно мати подвійний характер: викладачі повинні перевіряти роботу студентів і її результати відразу після закінчення засвоєння матеріалу, що міститься в розділі програми (змістовому модулі), а також в кінці семестру (підсумковий модуль). На відміну від існуючих сьогодні думок про відмову від поточного оцінювання на інтерактивних заняттях викладачу треба приділяти більше уваги поточному оцінюванню роботи студента під час заняття, аніж тестам в кінці семестру. Діагностична і класифікаційна цінність такого „м’якого” оцінювання є важливою на інтерактивних заняттях. Варто також дбати про те, щоб оцінювання не заважало самому процесові навчання: воно повинно виконувати допоміжну функцію, а не бути окремою пріоритетною функцією викладача.

Беручи до уваги роботу над реформуванням оцінювання, яка ведеться Міністерством освіти і науки України у зв’язку з впровадженням КМСОНП, передчасно пропонувати незмінну шкалу оцінювання. Але нижче представлені загальні пропозиції і підходи щодо критеріїв і способів оцінювання.

Важливо пам’ятати, що завданням викладача є швидке створення умов, за яких позиції зацікавленості, відкритості, відповідальності студентів у навчанні та їхні особисті риси можуть розвиватися й усвідомлюватися. Цьому сприятимуть:

включення до пріоритетів оцінювання самого процесу навчання, тобто того, як проходить робота студента, — на відміну від оцінювання лише результатів роботи;
оцінювання студентів, яке спирається на чіткі критерії, що дозволяє студенту взяти відповідальність за роботу та її результати, а також уможливлює самооцінку роботи та її результатів;
студенти повинні мати можливість ознайомитися з критеріями оцінки перед початком роботи, а не після її виконання;
оцінювання досягнень студентів, незалежно від того, чи вони значні, чи скромні — якщо вони є результатом справжніх зусиль студента;
обговорення вправ і завдань, у процесі яких студенти мають можливість задуматись над власним способом вчитися;
пропонування індивідуальних і групових завдань, які студенти виконують самостійно, проходячи етапи пошуку, відбору і критичного аналізу, узагальнення і запитування результатів своїх досліджень;
заохочення студентів до самооцінки, внаслідок якої вони краще пізнають себе, свої можливості і сфери, які потрібно розвивати;
ініціювання дискусій, які дають змогу студентам формулювати власні погляди і модифікувати їх;
підтримка ініціатив та ідей, запропонованих студентами самостійно.

Важливо оцінювати також те, як студент бере участь у навчальній діяльності — його активність на заняттях, спосіб спілкування з колегами, готовність до співпраці і прийняття відповідальності, дотримання правил обміну думками та інших норм поведінки на заняттях. Цей аспект оцінювання не може заміняти інших, більш суттєвих критеріїв, але його не можна недооцінювати чи зовсім не враховувати. При цьому важливо, щоб студенти з початку занять могли ознайомитися з правилами поведінки на заняттях. Для цього на одному з перших уроків академічна група разом з викладачем може створити „міністатут”. Спільне створення такого переліку правил студентами значно підвищує ймовірність того, що вони будуть прийняті, і студенти будуть їх дотримуватися.

10.9.2. Основні етапи розробки процедури оцінювання

Багато викладачів, які застосовують інтерактивні технології навчання для опрацювання матеріалу важливого змісту і для формування у студентів умінь вирішувати проблеми, відчувають труднощі у виставленні студентам оцінок у балах. На наш погляд, це пов’язано з відсутністю обґрунтованих підходів до розробки стратегії оцінювання, яка тісно пов’язана з підготовкою і плануванням викладачем навчального заняття. Цей процес повинен складатися з таких дій:

Визначення мети і очікуваних результатів заняття.
Вибір критеріїв оцінювання результатів діяльності.
Визначення мети оцінювання.
Вибір способу оцінювання.
Вибір шкали оцінювання.
Шляхи доведення до студентів очікувань викладача.

Розглянемо основні етапи розробки процедури оцінювання занять з використанням інтерактивних технологій навчання більш детальніше.

Визначення мети і очікуваних результатів. На цьому етапі слід обов’язково передбачити з’ясування таких основних питань:

які знання студенти мають засвоїти і на якому рівні;
якими вміннями та навичками вони повинні оволодіти;
які цінності в собі студенти можуть сформувати.

Вибір критеріїв оцінювання. Викладач повинен поставити собі запитання: „Як я можу переконатися, що студенти досягли очікуваних результатів?”. Відповідь на це запитання може утворити цілий список дій: що повинні вміти робити студенти, якщо заняття було результативним. Ці дії студентів і будуть показниками (критеріями) оцінки. Використовуючи ці критерії, викладач зможе краще сформулювати очікувані навчальні результати, висловивши їх через дії студентів. Наприклад: „Після цього заняття студенти зможуть: пояснювати, які соціальні норми існують у суспільстві, розрізняти їх, наводити приклади різних норм; отримати навички розробки правил групового життя; сформувати власне ставлення до необхідності дотримуватись соціальних норм”.

Визначення мети оцінювання. Очевидно, що метою не завжди буде виставлення оцінок. Вдосконалення навчального заняття, визначення рівня розвитку і можливостей студентів повинні бути метою оцінювання. У цьому викладачу допоможе список можливостей оцінювання, вміщений вище.

Вибір способу оцінювання. Залежно від мети й обраних критеріїв оцінювання можна вибрати різноманітні стратегії (методи, прийоми) оцінювання. Як правило, єдиних рекомендацій для вибору стратегії не існує. Один педагог може вибрати метод спостереження і скласти список показників. Інший викладач надасть перевагу завданню написати невеличкий нарис-міркування (есе) з викладом своїх думок з даного питання. Третій може використовувати цілих три методики оцінювання однієї і тієї ж теми. Наприклад, під час рольової гри викладач може:

а) оцінити якість індивідуальної участі студента в грі;

б) провести тест-опитування, у якому потрібна конкретна відповідь: „так” або „ні”;

в) запропонувати студентам написати вдома есе, в якому потрібно висловити свою думку стосовно того, що відбувалось, та аргументувати її.

Використання кількох стратегій допоможе не тільки виставити оцінку, а й одержати зворотний зв’язок стосовно ефективності навчання.

Вибір шкали оцінювання. Залежно від мети і конкретної стратегії оцінювання треба вибрати шкалу оцінювання кожного з обраних показників (критеріїв). Інколи потрібно застосовувати, наприклад, стобальну або чотирибальну шкалу. Рівень стартових комунікативних спроможностей студентів можна оцінити через категорії „високий”, „середній”, „низький”. Глибину засвоєння тієї чи іншої конкретної навички (наприклад, активного слухання) можна простежити, звернувши увагу на частоту її використання. Тоді оцінку можна висловити через категорії „завжди використовує”, „використовує достатньо часто”, „рідко”, „не використовує”.

Якщо вам потрібно поставити оцінку, то її шкала повинна вкладатися у стобальну, чотирибальну і відповідати вимогам як КМСОНП, так і ECTS.

Шляхи доведення до студентів очікувань викладача. Фахівці з оцінювання вважають, що дуже важливо заздалегідь повідомляти студентам очікувані результати, критерії оцінювання, конкретні методи та шкалу оцінювання. Це допоможе студентам виконувати роботу свідомо, старанно, знаючи, що від них очікує і вимагає викладач. Доводити свої вимоги до відома студентів можна по-різному.

Можна, наприклад, показати підготовлені форми для оцінювання і роз’яснити, що означає кожний критерій і кожний рівень оцінки. Можна обмежитися простим роз’ясненням. Або, наприклад, викладач може показати студентам відеоматеріали, якщо у них мають бути слухання у ролі членів парламенту, ради або зборів, і пояснити, як би він оцінив окремих учасників дебатів, використовуючи обрані критерії. При підготовці і плануванні заняття треба враховувати час для виконання наведених рекомендацій.

10.9.3. Приклади прийомів оцінювання студентів

на інтерактивних заняттях

Для того, щоб зрозуміти доцільність застосування альтернативних методів оцінювання в своїй практиці, бажано ознайомитися із вже розробленими прикладами такої роботи.

Як показує досвід, оцінювання може відбуватися завжди, у тому числі під час вивчення нового матеріалу і виконання інтерактивних вправ.

Як правило, викладачі відводять особливий час на занятті для оцінювання діяльності студентів (опитування, контрольні роботи, проведення контрольних вправ) або пропонують спеціальне домашнє завдання, що підлягає оцінюванню (написання звіту, доповіді, есе). Інколи, наприклад, для оцінювання навичок, що давно практикуються (робота в малих групах, стислий виступ) викладач може поєднувати оцінювання з використанням тренувальної вправи з іншої теми або з удосконаленням інших навичок.

Як приклади прийомів оцінювання, що можуть бути використані в інтерактивних технологіях навчання в умовах КМСОНП, можна назвати такі:

Тест. Його завдання може полягати у тому, що студенти повинні вибрати правильну відповідь із кількох запропонованих варіантів.
Експрес-опитування. Це можуть бути стислі усні або письмові відповіді (наприклад, за картками на знання основних термінів та понять), завдання типу заповнити таблицю, намалювати діаграму, скласти схему тощо.
Розширене опитування. Викладач пропонує студентам усно або письмово дати повну відповідь на поставлене запитання з поясненнями окремих положень, з наведенням аргументів, прикладів. Під час усної відповіді педагог та інші студенти можуть ставити додаткові запитання; варіантами цього методу можуть бути усний „екзамен” з білетом, письмова контрольна робота, домашнє есе.
Контрольна вправа. Контрольною може бути оголошена будь-яка вправа. Наприклад, це може бути підготовка аргументів, виконання завдання в малій групі, упорядкування документів, написання доповіді, твору-есе, реферату, упорядкування портфоліо тощо.
Спостереження. Спостереження є одним із головних методів оцінювання при інтерактивних методах викладання. Викладач вибирає для себе показники, які він буде відслідковувати протягом заняття, а також студентів, знання яких треба оцінити. Особливу роль при використанні цього методу відіграють підготовлені форми для спостереження й оцінювання, наведені нижче.
Самооцінка. Оцінка самими студентами своєї роботи (або своїх колег), а також заняття в цілому є важливим методом оцінювання. Застосовувавши цей метод, викладач може багато чого дізнатися про себе й студентів, а також про якість навчального процесу.
Дельта-плюс. Використовується для проведення загальної дискусії з оцінювання заняття. Вона полягає в тому, що спочатку пропонуються питання про позитивні сторони заняття (що сподобалося — „плюс”), а потім обговорюються ті моменти, які можна було б змінити. „Дельта” також допомагає не критикувати прямо хиби своїх товаришів або викладача. Однією з позитивних сторін застосування цього методу є те, що всі студенти можуть отримати оцінку, а також те, що вони починають розуміти труднощі оцінювання і вчаться дивитися іншими очима на свою роботу.
Ігрові методи оцінювання. За бажанням, викладач часто може перетворити оцінку в гру. При цьому важливо заздалегідь встановити шкалу оцінювання всіх її учасників.

Нижче наведено різноманітні конкретні приклади методів і форм оцінювання.

Оцінювання знань

Така форма дає можливість оцінити знання студентів при виконанні ними будь-яких завдань. Форма адаптована під діючу у вищій школі України чотирьохбальну систему. Цифра в центрі означає оцінку, якою може бути оцінена якість поданих знань.

„ 5” — „відмінно”

Усі ключові терміни, поняття, теми, змістові модулі, проблеми, ідеї старанно опрацьовані, відібрані, їм даються повні визначення й описи.
Головні факти та аргументи, що підтримують деталі, включені і докладно описані.
У записах і відповідях немає фактичних неточностей.

„4” — „добре”

Більшість ключових термінів, понять, тем, змістових модулів, проблем, ідей опрацьовані, відібрані, добре визначені й описані.
Більшість основних фактів та аргументів, що підтримують деталі і достатньо добре описані.
У записах і відповідях є невеликі фактичні неточності.

„3” — „задовільно”

Майже половина ключових термінів, понять, тем, змістових модулів, проблем, ідей опрацьовані, відібрані, визначені й описані.
Включено більше половини основних факторів та аргументів, що підтримують деталі.
Майже половина письмової або усної інформації правильна, інша — помилкова, неточна або відсутня.

„2” — „незадовільно”

Незначна кількість ключових термінів, понять, тем, проблем, ідей відібрана, визначена і сяк-так описана.
Факти та аргументи, що підтримують деталі, не включені або виключені недостатньо.
В основному інформація помилкова, не точна або не стосується питання.

Оцінювання навичок мислення

Така форма дає можливість оцінити навички мислення при виконанні студентами будь-яких навчальних завдань. Під навичками мислення розуміють уміння тлумачити, застосувати, аналізувати, оцінювати і синтезувати дані, зокрема:

виділяти головне;
робити порівняння;
визначати потрібну інформацію;
ставити потрібні запитання (хто? що? де? коли? чому?);
характеризувати проблему;
відокремлювати факти від суб’єктивної думки;
бачити необ’єктивність судження;
відокремлювати помилкову інформацію від правильної;
виявляти причинно-наслідкові зв’язки;
знаходити і наводити аргументи;
робити висновки;
бачити альтернативні варіанти рішення;
перевіряти висновки на практиці;
передбачати можливі наслідки;
демонструвати логічно обґрунтовані судження.

Наведена нижче форма адаптована до прийнятої у вищій школі України чотирьохбальної системи оцінок.

„5” — „відмінно”

Студент знаходить, відбирає і логічно організує всю інформацію та дані, що стосуються питання.
Використовує всі відповідні навички мислення.
Робить логічні і обґрунтовані висновки, базуючись на отриманій інформації та даних.

„4” — „добре”

Студент знаходить, відбирає і логічно організує більшість інформації та даних, що стосуються питання.
Достатньо використовує всі відповідні навички мислення.
Робить проінформовані висновки, базуючись на отриманій інформації та даних.

„3” — „задовільно”

Студент знаходить, відбирає і логічно організує майже половину інформації та даних, що стосується питання.
Використовує всі відповідні навички мислення.
Робить неповні висновки, базуючись на отриманій інформації в даних.

„2” — „незадовільно”

Студент знаходить, відбирає і логічно організує незначну частину інформації та даних, що стосується питання.
Використовує навички мислення нечітко і неправильно.
Робить неточні висновки, базуючись на окремих даних, або вони відсутні зовсім.

Blog

10 Інтерактивні технології кооперативного навчання

Содержание