10 Інтерактивні технології кооперативного навчання

Вид материала

Содержание

10.7. Технологія опрацювання дискусійних питань
Метод ПРЕС” (PRES).
Займи позицію”
Зміни позицію”
Шкала думок
Правила культури дискусії

Подобный материал:

1 2 3 4 5 6

Рольова гра”. Імітує реальність призначенням ролей студентам і надання їм можливості діяти в умовах, наближених до реальності. Кожна особа в рольовій грі має чітко знати зміст її ролі та мету рольової гри взагалі.

Мета рольової гри — визначити ставлення до конкретної ситуації (життєвої, виробничої, комерційної тощо), набути досвіду шляхом гри, допомогти навчитися практичним навичкам.

Розігрування конкретної ситуації за ролями допоможе студентам виробити власне ставлення до неї, сприяє розвитку уяви і навичок критичного мислення, вихованню спроможності знаходити й розглядати альтернативні можливості дій.

У ході рольової гри учасники розігрують у ролях визначену проблему або ситуацію. Рольова гра потребує ретельної підготовки. Початкові вправи мають бути простими з наступним ускладненням. Організувати роботу академічної групи за цією технологією можна наступним чином [43]:

Сплануйте попередньо роботу та підготуйтесь:

сформулюйте проблему, яку буде ілюструвати рольова гра;
спільно зі студентами визначте кількісний склад учасників гри і спостерігачів, а також подумайте, як доцільніше працювати над грою: усією академічною групою чи одночасно кількома малими групами;
надайте студентам достатньо інформації, щоб вони могли переконливо виконувати свої ролі;
продумайте, як буде проходити рольова гра. Сценарій можна скласти у вигляді:

розповіді, під час якої ведучий розкриває суть справи, а решта студентів озвучують її, розкриваючи зміст через ролі своїх „персонажів”;
інсценізації, під час якої учасники гри діють спонтанно, без підготовлених діалогів, але відтворюють основну ідею інсценізації.
1. Підготовка й тренування студентів:

дайте студентам час на обдумування ситуації своїх ролей;
якщо для проведення гри в аудиторії треба переставити меблі, зробіть це саме зараз;
забезпечте активну участь всієї академічної групи в проведенні вправи;
не забувайте про ретельне обговорення й міркування студентів з приводу рольової гри, які треба обов’язково вислухати наприкінці.
1. Не чекайте відшліфованої гри із самого початку. Дайте студентам можливість провести рольову гру й імітувати історичні й сучасні ситуації. Змінюйте види діяльності.
2. Такі вправи повинні проводитися в обстановці довіри,щоб студенти не почувалися ніяково. Студенти повинні розуміти, що реагувати можна по-різному. Практика допоможе студентам почувати себе впевненіше при проведенні таких занять.
3. Після закінчення рольової гри проводиться ретельніший і поглиблений аналіз учасниками та спостерігачами набутого досвіду.
4. Подумайте про вихід студентів з ролей. Для цього проводиться детальне обговорення ситуації. Бажано, щоб кожен учасник відповів на запитання:

як ви себе почували в тій чи іншій ролі?
що подобалось під час гри, а що ні?
чи бували ви самі в подібній ситуації?
чи була вирішена проблема?
яку іншу лінію поведінки можна було б вибрати?
чи може цей досвід вплинути на ваше подальше життя?

Дуже важливим є розподіл (планування) рольової гри за часом. На пояснення умов припадає приблизно 10-15%, на роботу в малих групах — 15-25%, на презентацію й обговорення — 40-50%, на підсумки — до 15%.

10.7. Технологія опрацювання дискусійних питань

Дискусії є важливим засобом пізнавальної діяльності студентів у процесі навчання. Дискусія — це широке публічне обговорення якогось спірного питання. Вона значною мірою сприяє розвитку критичного мислення, дає можливість визначити власну позицію, формує навички відстоювати свою думку, поглиблює знання з обговорюваної проблеми, що повністю відповідає вимогам КМСОНП.

В дидактиці дехто з фахівців відносить дискусію як до методів навчання, так і до організаційних форм навчання. Деякі науковці вважають дискусію різновидом ігрових форм занять, співробітництвом, коли з обговорюваної проблеми ініціативно висловлюються всі учасники спільної діяльності [99].

У педагогічній літературі існують також різні погляди щодо функцій дискусії в навчанні. Вона може виступати як метод засвоєння знань, закріплення їх і вироблення вмінь і навичок, як метод розвитку психічних функцій, творчих здібностей і особистісних якостей студентів, а також як метод стимулювання і мотивації учення [103].

Сучасна дидактика визнає велику освітню і виховну цінність дискусій. Вони вчать глибокому розумінню проблеми, самостійній позиції, оперуванню аргументами, критичному мисленню, зважати на думки інших, визнавати вдалі аргументи, краще розуміти іншого, сприяють уточненню власних переконань і формуванню власного погляду на проблему і світ.

Досвід використання дискусії у європейській та вітчизняній вищих школах дозволяє сформулювати деякі головні організаційно-педагогічні основи, які є спільними для будь-яких різновидів дискусії:

проведення дискусії необхідно починати з постановки конкретного дискусійного питання, яке не має однозначної відповіді і допускає різні варіанти вирішення, зокрема альтернативні;
не слід ставити студентам питання на зразок: хто правий, а хто-ні в тому чи іншому питанні;
у центрі уваги має бути ймовірний перебіг:
- що було б можливим за тим чи іншим збігом обставин?
- що могло б відбуватись, якби...?
- чи були альтернативні можливості, дії?
  - усі вислови студентів мають бути у руслі обговорюваної теми;
  - викладач має виправляти помилки і неточності, яких припускаються студенти, та спонукати їх робити те саме;
  - усі твердження студентів повинні супроводжуватись аргументацією, обґрунтуванням, для чого викладач ставить запитання на зразок: „Які факти свідчать на користь вашої думки?”, „Як ви мислили, коли дійшли такого висновку?”;
  - дискусія може закінчуватися як консенсусом (прийняттям узгодженого рішення), так і збереженням існуючих розбіжностей між учасниками дискусії.

У світовій та європейській практиці використання дискусії у навчанні набули поширення різні варіанти організації обміну думок між учасниками, різні технології проведення дискусії, опрацювання дискусійних питань.

Хоча ззовні деякі технології опрацювання дискусійних питань можуть справляти враження студентських експромтів, які не вимагають групової підготовки ні з боку викладача, ні з боку студентів, таке враження хибне: за зовнішньою легкістю приховується ґрунтовна підготовча робота викладача.

При плануванні дискусії викладач має враховувати кілька важливих обставин:

час, необхідний для проведення дискусії, його узгодженість з іншими видами роботи під час навчального заняття;
місце, яке має давати можливість здійснювати всі необхідні пересування студентів і створювати оптимальні умови для обговорення студентами проблеми і стеження за його перебігом решти студентів;
матеріали, необхідні для роботи студентів та наочного подання її результатів;
письмові інструкції щодо способу виконання завдання;
вміння студентів працювати в групі.

Протягом усієї роботи груп викладач тримає в полі зору три основних моменти:

Мета, від якої під час дискусії не слід відхилятися.
Час, якого слід дотримуватися, щоб встигнути досягти визначеної мети.
Підсумки, які треба підбити, аби не втратити сенс самої дискусії.

Суттєвим елементом будь-якої технології навчання в дискусії є вступна частина, оскільки саме в ній створюється емоційний та інтелектуальний настрій наступної дискусії. Це своєрідне запрошення до жвавого обговорення визначеної проблеми, яке може бути здійснено у вигляді викладу проблеми, опису конкретного випадку, невеличка рольова гра, демонстрація відеофільму або ілюстративного матеріалу, запрошення експертів, використання останніх новин, інсценування будь-якого епізоду, стимулювання серією запитань на зразок: ”Чому? Що б сталося, якщо...?”

Запорукою успішності дискусії є її чітка організація, яка досягається завдяки кільком чинникам.

Ретельне планування дискусії. Складання плану дає змогу організувати як збирання студентами необхідної інформації, так і проведення самої дискусії.
Чітке дотримання правил ведення дискусії всіма її учасниками.
Обов’язковим є дотримання визначеного регламенту. Краще, коли час залишається, ніж його не вистачить на колективне обговорення і підбиття підсумків.
Добре продумане й ефективне здійснене керівництво ходом дискусії з боку викладача: надання студентам часу на обмірковування питань; утримання від невизначених запитань та запитань подвійного змісту; зміну напряму думок студентів у разі відхилення їх від основної теми і мети дискусії; попередження надмірних узагальнень; збудження студентів до поглиблення думок тощо.

Згідно з логікою застосування дискусії як методу закріплення навчального матеріалу і стимулювання пізнавальної діяльності студентів можна визначити кілька варіантів моделювання навчальних тем та кілька варіантів моделювання навчальних тем на основі дискусії:

побудова вивчення теми як підготовки до дискусії за всім матеріалом навчальної дисципліни, яка відбувається на останньому (або останніх) заняттях;
включення дискусійного компонента в окремі навчальні заняття на етапах перевірки домашнього завдання і закріплення щойно вивченого матеріалу;
побудова вивчення як самостійної або групової роботи студентів з обговоренням її результатів.

Найбільш поширеним в європейській та вітчизняній методиці навчання є перший варіант, коли технологія дискусії використовується на підсумкових заняттях.

„ Метод ПРЕС” (PRES). З цієї технології варто почати роботу над навчанням студентів дискутувати. Вона використовується при обговоренні дискусійних питань та при проведенні вправ, у яких потрібно зайняти й чітко аргументувати визначену позицію з проблеми, що обговорюється. Технологія навчає студентів виробляти й формулювати аргументи, висловлювати думки з дискусійного питання у виразній і стислій формі, переконувати інших. Організувати роботу групи за цією технологією можна наступним чином [95]:

Роздайте студентам матеріали, у яких зазначено чотири етапи методу ПРЕС:

висловіть свою думку, поясніть, у чому полягає ваша точка зору на проблему (починаючи зі слів: „Я вважаю, що...”);
поясніть причину появи цієї думки, тобто на чому ґрунтуються докази (починайте зі слів: „Тому, що...”);
наведіть приклади, додаткові аргументи на підтримку вашої позиції, наведіть факти, які демонструють ваші докази (починайте зі слів: „Наприклад...”);
узагальніть свою думку (зробіть висновок, починаючи словами: „Отже,... таким чином...”).

Поясніть механізм етапів методу і дайте відповідь на можливі запитання студентів. Наведіть приклад до кожного з етапів.
Запропонуйте бажаючим спробувати застосувати цей метод до будь-якої проблеми на їхній вибір.
Перевірте, чи розуміють студенти механізм застосування методу. Етапи можна адаптувати, пропонуючи їм наводити кілька варіантів своїх думок або прикладів.
Коли концепція методу буде зрозуміла всім студентам, запропонуйте їм спробувати самим. Застосовуйте цей метод на всіх заняттях, де потрібна аргументація студентами своєї думки.

„ Займи позицію”. Така технологія корисна на початку роботи з дискусійними питаннями та проблемами. Її можна використовувати на початку заняття для демонстрації розмаїття поглядів на проблему, що вивчається, або після опанування студентами певною інформацією з проблеми (наприклад, змістового модуля) й усвідомлення ними можливості альтернативних позицій щодо її вирішення. Слід використовувати протилежні думки, які не мають одної (правильної, оптимальної) відповіді. Розглядаючи протилежні позиції з дискусійної проблеми, студенти:

знайомляться з альтернативними поглядами;
прогнозують, які наслідки матимуть індивідуальні рішення для конкретного підприємства, організації чи окремої групи людей, держави в цілому;
на практиці використовують уміння захищати власну позицію;
вчаться вислуховувати інших;
отримують додаткові знання з теми (змістового модуля).

Організувати роботу академічної групи за цією технологією можна наступним чином [95]:

Запропонуйте студентам дискусійне питання і попросіть визначити власну позицію щодо цього питання.
Розмістіть попередньо підготовлені спеціальні плакати в протилежних кутках аудиторії. На одному з них має бути написано „Згодні”, на іншому — „Не згодні”.

Роздайте студентам (вивісьте) правила проведення вправи й обговоріть їх.
Запропонуйте студентам стати біля відповідного плаката, залежно від їхньої думки щодо обговорюваної проблеми („голосування ногами”).
Виберіть кілька студентів і запропонуйте обґрунтувати свою позицію, або запропонуйте всім, хто поділяє одну і ту саму точку зору, обговорити її і виробити спільні аргументи на її захист.
Після викладу різних точок зору запитайте, чи не змінив хто не будь з учасників своєї думки і чи не хоче перейти до іншого плаката. Запропонуйте студентам перейти й обґрунтувати причини свого переходу.
Запропонуйте студентам назвати найбільш переконливі аргументи своєї та протилежної сторони.

„ Зміни позицію”. Така технологія є подібною до „Займи позицію”. Вона також дає можливість обговорити дискусійні питання за участі всіх студентів. Метод дозволяє стати на точку зору іншої людини, розвивати навички аргументації, активного слухання тощо. Організація роботи академічної групи за цією технологією здійснюється таким чином [95]:

Заздалегідь ґрунтовно підготуйтеся до обговорення.
Запропонуйте академічній групі дискусійне питання.
Об’єднайте студентів у пари, а потім — у четвірки (наприклад, перша і друга парта (столи), третя і четверта).
Дайте завдання розподілити позицію з проблеми („так” чи „ні”) між парами чи самі зробіть це. Одна пара в четвірці повинна обґрунтувати одну позицію, друга — альтернативну.
Поясніть, що в четвірках кожна пара має представити своїм партнерам свою точку зору. Кожен студент повинен відповідати за свою половину презентації (наприклад, обґрунтувати половину аргументів).
Оголосіть хронометраж: скільки часу виділяється на підготовку і на саму презентацію.
Дайте досить часу на підготовку аргументів.
Коли час на підготовку мине, попросіть пари доказово викласти свою точку зору одна одній.
Потім можна дати завдання парам помінятися позиціями і знову повторити все спочатку. На це варто відвести набагато менше часу.
Після цього можна дати завдання всій четвірці вільно обговорити тему. Студенти вже повинні висловлювати свою особисту точку зору. У результаті обговорення четвірка повинна або дійти згоди, або висновку про те, що їм бракує інформації. Заздалегідь визначте часові рамки цієї вільної дискусії.
За наявності часу можна провести загальну дискусію, наприклад, використовуючи технологію „Карусель”.
Підведіть підсумки з усією академічною групою.

„ Шкала думок”. Технологія навчання, яка є однією з форм обговорення дискусійних питань, метою якої є розвиток у студентів навичок прийняття особистого рішення та вдосконалення вміння аргументувати свою думку. Розглядаючи полярні точки зору з проблеми, що дискутується, студенти:

знайомляться з альтернативними позиціями;
прогнозують, які наслідки матиме та чи інша точка зору для окремих людей, колективів, організацій;
учаться на практиці відстоювати свою позицію;
привчаються вислуховувати думки інших;
отримують додаткові знання з теми, що вивчається.

Організувати роботу академічної групи за цією технологією можна двома варіантами [43].

Варіант 1

Вибирається дискусійна проблема, яка повинна передбачати наявність обґрунтованих альтернативних точок зору.
Викладач характеризує ці полярні точки зору. Кожна з них розглядається досить детально і ґрунтовно.
У протилежних кінцях аудиторії можуть бути плакати з альтернативними думками („Згодні”, „Не згодні”).
Дайте студентам певний час на обдумування та аргументацію своєї позиції.
Запропонуйте студентам оприлюднити свою точку зору і зайняти місце біля відповідного плакату.
Запропонуйте студентам пояснити, чому вони обрали саме це місце. Причому можна пояснювати, але не аргументувати.
Оцінка протилежних точок зору.
Для того, щоб переконатись, що студенти уважно слухають один одного, потрібно попросити їх навести аргументи, які хоч і суперечать їх поглядам, але є деякою мірою обґрунтованими, примушують їх замислитись і, можливо, переоцінити свою позицію.
Групове обговорення наслідків різних точок зору.

Варіант 2

Вибирається дискусійна проблема, яка повинна передбачати наявність обґрунтованих, діаметрально протилежних точок зору.
Викладач детально і ґрунтовно пояснює полярні точки зору, домагаючись розуміння їх студентами.
Індивідуальна робота студентів обмежена в часі. Викладач пропонує студентам письмово обґрунтувати свою точку зору.
Якщо бракує часу й місця в аудиторії, викладач може не пропонувати студентам займати місце в різних кутках аудиторії. Поки вони письмово аргументують свою позицію, викладач на дошці проводить пряму лінію, розташувавши альтернативні точки зору на різних кінцях.
Позицію кожного студента можна позначити на дошці символічно (схематично), прослухавши аргументи і докази.
Викладач вибірково зачитує аргументи студентів, що дотримуються альтернативних точок зору.
Оцінка протилежних точок зору. Студенти можуть змінити свою позицію і знову визначити своє місце.
Обговорення наслідків різних точок зору.

„Дискусія”. Загальновизнано в середовищі педагогів-дидактів, що дискусія (широке публічне обговорення спірного питання) є важливим засобом пізнавальної діяльності, сприяє розвитку критичного мислення студентів, дає можливість визначити власну позицію, формує навички аргументації та відстоювання своєї думки, поглиблює знання з обговорюваної проблеми.

Організувати роботу академічної групи за дискусійною технологією можна за сценарієм, який реалізується двома етапами [110]:

1. Планування дискусії.

Оберіть тему дискусії. Вона має бути сформульована проблемно, щоб підходи до її висвітлення були різновекторними.
Дуже важливим елементом дискусії є її план. Він може пропонуватись студентам заздалегідь, напередодні дискусії. Студенти, маючи такий план, можуть підготуватись до обговорення: попрацювати з літературою, довідниками, Інтернетом, підготувати собі попередні нотатки тощо.
Можна практикувати складання плану дискусії за заздалегідь відомою темою безпосередньо на початку обговорення. У такому випадку викладачеві доцільно залучити до складання плану самих студентів.
Підготуйте ДРМ (друкований роздатковий матеріал), який студенти повинні будуть прочитати вдома. Зробіть його так, щоб там були викладені всі точки зору.
Для того, щоб дискусія була відвертою, необхідно створити в аудиторії атмосферу довіри та взаємоповаги. Тому бажано вибрати правила культури ведення дискусії, наведені нижче.

2. Хід дискусії.

Повторіть зі студентами основні правила участі у дискусії.
Робіть помилки, які допоможуть вам не виходити за межі обговорюваної проблеми.
Активно користуйтесь тестами та мімікою, які допомагають підтримувати хід дискусії, не перериваючи її.
Для того, щоб повернутись до теми обговорення, у разі відхилення від неї, скажіть, наприклад так: „Схоже ми відхилилися, давайте повернемося до питання...”
Уважно слухайте студентів, стежте за ходом обговорення, настроєм, поведінкою, не давайте відхилитися від теми.
Не дозволяйте обговоренню перетворитись в гарячу суперечку, але й не гасіть усі прояви емоцій. Ставте конкретні запитання, щоб пробудити обговорення, й абстрактні, щоб остудити запал.
Змініть формулювання проблем, що обговорюються, або застосуйте інший прийом пожвавлення думок, якщо дискусія вщухає.
Щоб завершити обговорення, запитайте, наприклад: „Чи ніхто не хоче ще щось додати на завершення?”
Виділіть досить часу для заключної частини і попросіть самих студентів підбити підсумки за такою схемою:

які найбільш переконливі аргументи обох сторін? Перерахуйте їх.
якщо під час обговорення виникли додаткові запитання, де можна отримати інформацію?

Правила культури дискусії. Готуючи усну презентацію та письмові матеріали очікується, що всі, хто буде приймати участь у дискусії зважатимуть на ставлення аудиторії (академічної групи) до наведених прикладів, а, можливо, й анекдотів. Необхідно попередити студентів уважно перевірити свої виступи (нотатки) та письмові матеріали задля запобігання використання висловлювань, що можуть образити окремих осіб, які перебувають в аудиторії.

„

Blog

10 Інтерактивні технології кооперативного навчання

Содержание