Звернення до читачів

Вид материала

Документы

Содержание З історії комітету Завдання та повноваження комітету Метою діяльності Комітету є захист конкуренції у підприємницькій діяльності. У сфері контролю за дотриманням законодавства У сфері формування та реалізації конкурентної політики У сфері державних закупівель Голова Комітету Державні уповноважені АМКУ Основні результати діяльності комітету Міжнародне співробітництво Ii. правила конкуренції Зловживання значною економічною владою Стаття 6. Антиконкурентні узгоджені дії суб'єктів господарювання (витяг). Що таке зловживання ринковою владою? Що таке ринкова влада та домінування? Що таке концентрація? Стаття 24. Випадки, в яких необхідне отримання дозволу на концентрацію суб'єктів господарювання Навіщо контролювати структуру ринку? Не потребує дозволу У яких випадках ... Полное содержание

Подобный материал:

• Як подати письмове звернення до мвс україни, 7.58kb.
• Ці бібліотека здійснювала свою роботу відповідно до «Положення про бібліотеку загальноосвітнього, 119.74kb.
• Закон україни про звернення громадян, 30.29kb.
• Назва реферату: Розробка ефективного рекламного звернення Розділ, 159.89kb.
• Звіт про підсумки роботи зі зверненнями громадян за 9 місяців 2011 року, 40.37kb.
• Тернопільська обласна державна адміністрація розпорядження голови обласної державної, 87.63kb.
• П. М. Барбара про звернення до Одеської міської ради щодо недопущення перейменування, 48.13kb.
• Акт звернення стягнення на предмет застави та передачі права власності на нього, 19.01kb.
• 3. Організація інформаційно-маркетингової діяльності, 571.56kb.
• Відділ освіти Нікопольської райдержадміністрації, 160.77kb.

Звернення до читачів




Ринкова конкуренція увійшла в наше життя порівняно нещодавно, разом з демократичними виборами, сво­бодою слова і незалежністю України. В суспільстві сьогодні існує розуміння того, що необхідно розви­вати та захищати добросовісну конкуренцію, яка забезпечує ефективний розподіл та використання ресурсів, науково-технічний та економічний прогрес й, в кінцевому рахунку, добробут громадян.

Після глибокої трансформаційної кризи 90-х років, яку пережила наша країна, швидше виходили із кризового стану ті галузі, де повніше склали­ся конкурентні відносини. І зараз, у період подолання наслідків світової фінансово-економічної кризи, саме конкуренція може стати одним із голов­них чинників сталого економічного зростання.

В цьому контексті важливу роль відведено Антимонопольному комітету України, який відзначив сімнадцятиріччя своєї діяльності. Забезпечення довго­строкових інтересів підприємців та споживачів завжди було й залишається пріоритетом Комітету, як ключового державного органу, що забезпечує підтримку та захист економічної конкуренції.

Запорукою успішного виконання покладених на Комітет завдань є тісне співробітництво з державними органами, з підприємцями та громадськістю. Конкуренційне законодавство України є потужним засобом захисту економічних прав підприємців та споживачів, яким корисно розуміти, принаймні, основи державної конкурентної політики та правила, встановлені законодавством.

Ця брошура, видана за підтримки Європейського Союзу, покликана сприяти кращому розумінню основних характеристик та особливостей національної системи захисту конкуренції, завдань, повноважень, результатів роботи та пріоритетів Антимонопольного комітету України. Впевнений, що краще розуміння правил конкуренції суспільством сприятиме ефективному захи­сту прав та інтересів громадян.


Голова Антимонопольного комітету України Василь Цушко


І. АНТИМОНОПОЛЬНИЙ КОМІТЕТ

УКРАЇНИ

З ІСТОРІЇ КОМІТЕТУ

Антимонопольний комітет України (АМКУ) розпочав свою діяльність у 1993 році після прийняття закону "Про Антимонопольний комітет україни". Протягом 1994 - 1996 ро­ків була сформована система територіальних відділень АМку в усіх областях україни, а також у містах києві та Оевастополі.

у 90-х роках, коли стратегічним завданням була масштабна демонополізація укра­їнської економіки, зусилля комітету спрямовувалися на те, щоб державні монополії не перетворилися на приватні, а також на обмеження зловживань монополістів. цей напрям конкурентної політики відображено власне у назві комітету.

Поступово вдосконалювалися правові засади конкуренції. конституція україни (стат­тя 42) закріпила гарантії державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльнос­ті, недопущення зловживань монопольним становищем на ринку та неправомірного обмеження конкуренції, недобросовісної конкуренції. Основний закон також визна­чив, що правила конкуренції можуть встановлюватися виключно законами україни (стаття 92).

Набули чинності Закони україни "Про захист від недобросовісної конкуренції" (1996 рік), «Про природні монополії» (1999 рік) та «Про захист економічної конкуренції» (2002 рік) - системоутворюючий інструмент конкурентної політики.

За 17 років діяльності АМку на більшості вітчизняних ринків склалася сприятлива для конкуренції структура, а на ринках природних монополій функціонують регулятори -Національні комісії з регулювання енергетики та зв'язку. З часом змінилися пріори­тети діяльності АМку. Сьогодні першочерговим завданням є боротьба з картелями, проявами недобросовісної конкуренції. зростає роль заходів щодо підтримки та роз­витку («адвокатування») конкуренції, формування ефективної конкурентної політики у взаємодії з іншими державними органами та галузевими регуляторами.



ЗАВДАННЯ ТА ПОВНОВАЖЕННЯ КОМІТЕТУ

ОРГАНІЗАЦІЙНА СТРУКТУРА КОМІТЕТУ


Антимонопольний комітет україни є державним органом зі спеціальним статусом, що обумовлюється його ключовою роллю у формуванні та реалізації державної конку­рентної політики.

Незалежність комітету від виконавчої влади забезпечується особливим порядком призначення на посаду Голови АМку


Метою діяльності Комітету є захист конкуренції у підприємницькій діяльності.

Основними завданнями є:

• запобігання, виявлення та припинення порушень законодавства;
  
• контроль за концентрацією та узгодженою поведінкою суб'єктів господарювання;
  
• сприяння розвитку добросовісної конкуренції.
  

комітет має широкі повноваження з контролю за дотриманням правил конкуренції всіма суб'єктами господарювання та органами державної влади, розробляє та запро­ваджує методи захисту конкуренції, контролює механізми регулювання цін (тарифів) на товари та послуги суб'єктів природних монополій.

У сфері контролю за дотриманням законодавства комітет виконує:

• Превентивну функцію, що полягає у контролі за узгодженими діями та економіч­ною концентрацією суб'єктів господарювання, у наданні учасникам ринку та орга­нам державної влади обов'язкових для розгляду рекомендацій.
  
• Виправну функцію, що реалізується через розслідування правопорушень та при­йняття обов'язкових рішень, притягнення правопорушників до відповідальності й застосування санкцій, зокрема, штрафів.
  

У сфері формування та реалізації конкурентної політики комітет:

• Видає нормативні акти, розробляє та затверджує разом з іншими органами дер­жавної влади міжвідомчі нормативні акти з питань розвитку та захисту конкурен­ції;
  
• Аналізує та узагальнює інформацію про дотримання правил конкуренції в україні, надає пропозиції Президенту україни, кабінету Міністрів україни щодо вдоскона­лення законодавства про захист конкуренції;
  
• Щорічно звітує перед Верховною Радою україни про свою діяльність, регулярно інформує уряд про пріоритети та напрями розвитку конкурентної політики;
  
• Бере участь у різних формах урядового та неурядового міжнародного співробіт­ництва з питань розвитку та захисту конкуренції.
  

У сфері державних закупівель з липня 2010 року Антимонопольний комітет україни виконує функцію органу оскарження неправомірних дій державних замовників під час проведення процедур держзакупівель. Із цією метою в комітеті створено адміністра­тивну колегію.

Антимонопольний комітет україни діє у складі Голови комітету та десяти державних уповноважених:

• Голова Комітету призначається на посаду та звільняється Президентом україни за згодою Верховної Ради україни. Строк повноважень Голови АМку становить сім років.
  
• Державні уповноважені АМКУ призначаються на посади та звільняються з по­сад Президентом україни. Строк повноважень державного уповноваженого комі­тету також становить сім років.
  

Виконання завдань комітету забезпечується центральним апаратом та 27 терито­ріальними відділеннями. Голови територіальних відділень АМку призначаються на посади та звільняються з посад Головою комітету.

у структурі органів АМку важливе місце відведено постійним та тимчасовим адміні­стративним колегіям, до складу яких входять державні уповноважені, голови тери­торіальних відділень комітету.


ОСНОВНІ РЕЗУЛЬТАТИ ДІЯЛЬНОСТІ КОМІТЕТУ

Найчисленнішою категорією справ, що розглядаються органами АМку, залишають­ся розслідування зловживань монопольним (домінуючим) становищем. у 2010 році ці справи становили близько третини загальної кількості. зловживання були виявлені на ринках житлово-комунальних послуг, електро- та газопостачання, залізничного та авіа­ційного транспорту, кабельного телебачення, мінеральних добрив, металургійної про­дукції. Другою за кількістю справ категорією є дії (бездіяльність) державних органів, що створюють умови для правопорушень або легітимізують правопорушення.

Все більше ресурсів виділяється на боротьбу з картелями. Протягом 2003 - 2010 ро­ків за участь у картелях на суб'єктів господарювання накладено штрафів на загальну суму понад 100 млн грн (близько 9 млн євро).

За останні п'ять років комітет ухвалив 728 рішення про притягнення до відповідаль­ності за недобросовісну конкуренцію і захистив від недобросовісного використання такі відомі товарні знаки: " Магііпі" (2003 рік), " МегсеСев Вепг" (2003 і 2005 роки), "РЕРЗІ" (2003 рік), "Мекав" і "РеСідгее" (2007 рік), "І\ІІЗЗАІ\Г та "ІМРИЧт", "РаТТаеІІо" (2009 рік), "КіпСег Виепо" (2010 рік).

Протягом 2005 - 2010 років АМку розглянув та дозволив понад 3 тисячи концентра­цій суб'єктів господарювання, у 8 випадках концентрацію було заборонено, 20 кон­центрацій були дозволені з накладенням певних зобов'язань на суб'єктів господа­рювання. Понад у 1,5 тис. випадків концентрація відбувалася за участю іноземних компаній.






Комітет постійно взаємодіє з державними органами та галузевими регуляторами -укладаються міжвідомчі угоди про розвиток конкуренції, створюються спільні робо­чі групи з підготовки регуляторних актів. за останні 5 років Амку надав державним органам та суб'єктам господарювання понад 6 тис. рекомендацій з питань розвитку конкуренції.

МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО

Антимонопольний комітет україни приділяє значну увагу міжнародно­му співробітництву й поступовій адаптації законодавства та практики правозастосування до міжнародних і, зокрема, європейських стан­дартів. у рамках двосторонніх міжвідомчих угод Комітет співпрацює з конкурентними відомствами Австрії, Болгарії, Латвії, Литви, Польщі, Словаччини, Угорщини. Комітет представляє Україну в Міждержавній раді з антимонопольної політики країн-учасниць СНД (МСАП). Регу­лярно підтримуються професійні зв'язки з Міжнародною конкурентною мережею (ІСІ\І), Організацією економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР), іншими міжнародними організаціями та національними орга­нами з питань конкурентної політики.

II. ПРАВИЛА КОНКУРЕНЦІЇ


Правила конкуренції забороняють:

• Домовленості між учасниками ринку та коор­динацію ринкової поведінки, що призводять чи мо­жуть призвести до порушення закону та негативних наслідків.
  
• Зловживання значною економічною владою, тоб­то монопольним чи домінуючим становищем на ринку.
  

Контроль за економічною концентрацією спрямований на недопущення посилен­ня економічної влади окремих суб'єктів господарювання до такого рівня, що може призвести до обмеження діяльності існуючих чи потенційних конкурентів, або навіть до монополізації ринку.

Дотримання правил конкуренції учасниками ринку, рівне ставлення державних орга­нів до суб'єктів господарювання забезпечує ефективність економіки. Комітет стежить за дотриманням правил конкуренції на засадах рівності всіх суб'єктів господарюван­ня перед законом та пріоритету прав споживачів.


заборона ДОмОВЛЕНОСТЕЙ,

що обмежують конкуренцію

закон забороняє домовленості між двома чи більше незалежними суб'єктами госпо­дарювання, якщо метою або наслідком такої координації є обмеження, усунення чи недопущення конкуренції.

Заборона стосується як домовленостей між конкурентами («по горизонталі»), так і між виробниками і дистриб'юторами («по вертикалі»). Координація ринкової поведін­ки може бути формалізованою у договорах, у рішеннях об'єднань підприємств, або бути неформальною «джентльменською» угодою. зазвичай домовленості між конку­рентами («картелі») є таємними, і тому їх викриття потребує значних зусиль.




Найпоширенішим різновидом домовле­ностей учасників ринку є цінові картелі, що змушують споживачів купувати товари та по­слуги за завищеними цінами. Досить части­ми є домовленості про розподіл ринку, коли учасники картелю утримуються від діяль­ності на територіях, закріплених за іншими учасниками, або від продажу продукції, яка реалізується іншими учасниками, або про­дають товари закріпленим за ними групам споживачів. Картелі часто створюються з ме­тою маніпуляцій цінами та розподілу ринку у сфері державних закупівель (так званий «Ьіб гіддіпд»).

Суттєвість впливу та шкідливість антиконку-рентних узгоджених дій доводити не потрібно - вони є безумовно забороненими (такзвана заборона «регзе»).

українське законодавство допускає можли­вість визнання правопорушень у формі анти-конкурентних узгоджених дій на основі аналі­зу схожої (паралельної) поведінки учасників ринку. зокрема, вважається, що встановлен­ня однакових цін на однорідний товар без об'єктивно виправданих на те економічних причин може свідчити про антиконкурентні домовленості між учасниками ринку.

чому утворються картелі?

Компанії інколи намагаються уникати ризику втратити стабільні прибутки внаслідок не-передбачуваної поведінки конкурентів. Кар­тельні домовленості дозволяють конкурентам спільно контролювати ринкову ситуацію, об­межувати «зайвий» конкурентний тиск і збе­рігати досягнуті ринкові позиції. Як свідчить міжнародна практика, змови зазвичай ви­никають там, де діють лише кілька потужних гравців, які володіють надлишковими вироб­ничими потужностями, коли рентабельність та попит є стабільними, а самі гравці мають можливості регулярно обмінюватися ринко­закон україни «про захист економічної конкуренції»

Стаття 6. Антиконкурентні узгоджені дії суб'єктів господарювання (витяг).

1. Антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть при­звести до недопущення, усунення чи обме­ження конкуренції.
   
2. Антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які сто­суються:
   

1. встановлення цін чи інших умов придбан­ня або реалізації товарів;
   
2. обмеження виробництва, ринків товарів, техніко-технологічного розвитку, інвестицій або встановлення контролю над ними;
   
3. розподілу ринків чи джерел постачання за територіальним принципом, асортиментом товарів, обсягом їх реалізації чи придбання, за колом продавців, покупців або спожива­чів чи за іншими ознаками;
   
4. спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів;
   
5. усунення з ринку або обмеження доступу на ринок (вихід з ринку) інших суб'єктів гос­подарювання, покупців, продавців;
   
6. застосування різних умов до рівнозначних угод з іншими суб'єктами господарювання, що ставить останніх у невигідне становище в конкуренції;
   
7. укладення угод за умови прийняття інши­ми суб'єктами господарювання додаткових зобов'язань, які за своїм змістом або згідно з торговими та іншими чесними звичаями в підприємницькій діяльності не стосуються предмета цих угод;
   

8) суттєвого обмеження конкурентоспро-
можності інших суб'єктів господарювання
на ринку без об'єктивно виправданих на те
причин.

3. Антиконкурентними узгодженими ді-
ями вважається також вчинення суб'єктами
господарювання схожих дій (бездіяльності)
на ринку товару, які призвели чи можуть
призвести до недопущення, усунення чи об-
меження конкуренції у разі, якщо аналіз си-
туації на ринку товару спростовує наявність
об'єктивних причин для вчинення таких дій
(бездіяльності).

4. Вчинення антиконкурентних узгоджених
дій забороняється і тягне за собою відпові-
дальність згідно з законом.

закон україни «про захист економічної конкуренції»

Стаття 13. Зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку

1. Зловживанням монопольним (домі-
нуючим) становищем на ринку є дії чи
бездіяльність суб'єкта господарювання,
який займає монопольне (домінуюче)
становище на ринку, що призвели або
можуть призвести до недопущення, усу-
нення чи обмеження конкуренції, або
ущемлення інтересів інших суб'єктів гос-
подарювання чи споживачів, які були б
неможливими за умов існування значної
конкуренції на ринку.

2. Зловживанням монопольним (доміну-
ючим) становищем на ринку, зокрема,
визнається:

1) встановлення таких цін чи інших умов
придбання або реалізації товару, які не-
можливо було б встановити за умов існу-
вання значної конкуренції на ринку;

2) застосування різних цін чи різних
інших умов до рівнозначних угод з
суб'єктами господарювання, продавця-
ми чи покупцями без об'єктивно виправ-
даних на те причин;

3. обумовлення укладання угод прийнят­тям суб'єктом господарювання додатко­вих зобов'язань, які за своєю природою або згідно з торговими та іншими чесни­ми звичаями у підприємницькій діяль­ності не стосуються предмета договору;
   
4. обмеження виробництва, ринків або технічного розвитку, що завдало чи може завдати шкоди іншим суб'єктам господа­рювання, покупцям, продавцям;
   
5. часткова або повна відмова від при­дбання або реалізації товару за відсут­ності альтернативних джерел реалізації чи придбання;
   
6. суттєве обмеження конкурентоспро­можності інших суб'єктів господарюван­ня на ринку без об'єктивно виправданих на те причин;
   
7. створення перешкод доступу на ринок (виходу з ринку) чи усунення з ринку продавців, покупців, інших суб'єктів гос­подарювання.
   

3. Зловживання монопольним (доміну-
ючим) становищем на ринку забороня-
ється і тягне за собою відповідальність
згідно з законом.

вою інформацією, «дисциплінувати» інших учас­ників ринку наявними способами та обмежува­ти їх здатність діяти незалежно.

чи всі узгоджені дії є забороненими?

Координація поведінки під­приємців на ринку інколи може бути виправданою з огляду на ефективність вироб­ництва, конкурентоздатність національної економіки, за­безпечення окремих суспіль­них потреб. Наприклад, угоди про співробітництво при впро­вадженні новітніх технологій, спільних досліджень, раціоналізації виробни­цтва, стандартизації чи уніфікації технічних умов є цілком виправданою, здоровою господарською стратегією. Домовленості малих та середніх під­приємств про спільну закупівлю товарів можуть вирівняти їх ринкову позицію по відношенню до більш потужних постачальників. Подібні угоди до­зволяються як виняток .В Україні діє система індивідуального винятку із заборони антиконкурентних узгоджених дій. Комітет надає дозвіл на реалізацію подібних обмежуючих конкуренцію угод за результатами оцінки їх впливу на ринок і за умови, що обме­ження від заявленої угоди є несуттєвим, а коор­динація ринкової поведінки є дійсно необхідною суб'єктам господарювання для отримання за­явленого ними позитивного ефекту. Поряд з індивідуальними винятками в Україні зас тосовуються групові винятки для окремих категорій узгодженої поведінки підприємців. Групові винятки поділяються на: винятки, встановлені законом для: • узгоджених дій малих та середніх підпри­ємців щодо спільного придбання товарів (стаття 7 Закону України "Про захист еконо­мічної конкуренції");

• «вертикальних» угод про постачання та використання товарів (стаття 8 Закону);
  
• угод підприємців про передачу та користування об'єктами права інтелектуальної власності (стаття 9 Закону).
  

Винятки не можуть застосовуватися, якщо узгоджені дії призводять до суттєвого обмеження конкуренції, монополізації чи закриття ринку для потенційної конку­ренції.

На ринках, де діють лише кілька потужних підприємств (олігополія), учасники, усві­домлюючи власну взаємозалежність, можуть відмовитись від конкуренції і, не до­мовляючись, «паралельно» визначати умови виробництва та цінову політику. Для таких ситуацій закон допускає можливість визнання спільного домінування фор­мально незалежних компаній. Зокрема для ринкової структури, де не більше трьох компаній володіють сукупною часткою понад 50 відсотків, або не більше п'яти суб'єктів господарювання володіють сукупною часткою більше ніж 70 відсотків від­повідного ринку.





винятки, встановлені АМКУ для:

• узгоджених дій, які відповідають типовим вимогам для загального звільнення від обов'язку одержувати індивідуальний дозвіл (Розпорядження АМКУ №27-р, 2002
  

рік);

• узгоджених дій, які відповідають типовим вимогам для створення господарської асоціації (Розпорядження АМКУ № 511-р, 2006 рік);
  
• узгоджених дій, які відповідають типовим вимогам до діяльності, спрямованої на спеціалізацію виробництва (Розпорядження АМКУ № 880-р, 2008 рік).
  

Критерії винятку із заборони стосуються переваг, які отримують від реалізації домов­леностей самі учасники - технологічний розвиток, запровадження уніфікованих стан­дартів, оптимізація експорту чи імпорту товарів.

Кабінет Міністрів України з мотивів суспільної необхідності може надати дозвіл на узгоджені дії, що не отримали дозволу Комітету.

Закон не забороняє суб'єктам господарювання мати домінуючу або навіть монополь­ну позицію на ринку, проте забороняє зловживати ринковою владою (монопольним становищем).

ЩО ТАКЕ ЗЛОВЖИВАННЯ РИНКОВОЮ ВЛАДОЮ?

За умов ефективної конкуренції встановлення цін чи обме­ження обсягів виробництва без врахування поведінки конку­рентів та споживачів неможливе. Тому, вважається, що домі­нуючі компанії (монополісти) повинні нести підвищену відпо­відальність за власні господарські рішення та дії на ринку.

Зловживання ринковою владою - це поведінка домінуючого суб'єкта господарювання (або спільно домінуючих фірм) у ринковій структурі, де конкуренція є послабленою, що може призвести до:


заборона зловживання ринковою владою

• завдання шкоди інтересам споживачів через встановлення завищених цін або несправедливих умов угод із іншими суб'єктами господарювання (експлуатаційні зловживання);




ЩО ТАКЕ РИНКОВА ВЛАДА ТА ДОМІНУВАННЯ?

В українському законодавстві монопольне та домінуюче становище суб'єкта господарювання на ринку визначені як єдине поняття. Ключовою ознакою такого становища суб'єкта господарювання є відсутність на від­повідному ринку значної конкуренції.

Оцінюючи домінуюче становище, Комітет враховує, насамперед, ринкову частку суб'єкта господарювання. Якщо частка становить 35 відсотків або менше, вважається, що підприємство діє в умовах ефективної конкурен­ції. Щоправда, Комітет може довести протилежне. Якщо ж ринкова част­ка суб'єкта господарювання перевищує 35 відсотків, існує презумпція, що конкуренція на відповідному ринку послаблена, але у суб'єкта господарю­вання залишається право довести, що при цьому конкурентний тиск на нього є значним.

• усунення та обмеження існуючої, чи недопущення потенційної конкуренції (анти-конкурентні зловживання).

Закон встановлює перелік ознак зловживання ринковою владою, у разі виявлення яких не потрібно доводити наміри домінуючої компанії зашкодити конкуренції.

інколи домінуючі суб'єкти можуть занижувати ціни нижче собівартості. Метою такої ринкової стратегії є усунути чи не допустити конкурента, зробивши ринок еконо­мічно непривабливим. Домінуючі компанії можуть перешкоджати іншим суб'єктам господарювання у доступі до ресурсів, до компонентів інфраструктури, до засобів реклами, які є необхідними для їх діяльності. Зловживанням є також часткова або повна відмова придбати товар за відсутності у постачальника альтернативних по­купців, або відмова продати товар чи послугу іншому суб'єкту господарювання, що перешкоджає йому вести господарську діяльність.



контроль за концентрацією суб'єктів господарювання