Огляд новин законодавства

Вид материала

Закон

Содержание Лист Пенсійного фонду України від 06.01.11 р. № 167/03-30

Подобный материал:

• Огляд новин законодавства, 895.35kb.
• Огляд новин законодавства, 892.46kb.
• Огляд новин законодавства, 524.35kb.
• Огляд новин законодавства, 528.22kb.
• Розпорядження Кабінету Міністрів України від 17. 07. 2009 р. №838-р 3 Застосування, 469.63kb.
• Огляд новин законодавства, 843.3kb.
• Огляд новин законодавства, 563.96kb.
• Новинні змі І ліберально-демократична політика, 319.41kb.
• Право громадян на свободу мирних зібрань (огляд законодавства україни та місцевих нормативно-правових, 588.73kb.
• Висновки та рекомендації 14 Право на захист від катувань І жорстокого поводження, 2274.39kb.

Щодо нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування


Лист Пенсійного фонду України від 06.01.11 р. № 167/03-30

Пенсійний фонд України розглянув листа від 01.12.10 р. № 787 щодо нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне со­ціальне страхування і повідомляє.

Відповідно до абзацу другого пункту 1 части­ни першої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі — Законі, який набирає чинності з 01.01.11 р., платниками єдиного внеску є підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбаче­них законодавством, чи за цивільно-правови­ми договорами (крім цивільно-правового до­говору, укладеного з фізичною особою — під­приємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуг) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрації п як підприємця), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи за­значених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий ба­ланс і самостійно ведуть розрахунки із застра­хованими особами.

Платниками єдиного внеску є юридичні особи, які використовують працю фізичних осіб — підприємців за цивільно-правовими до­говорами, якщо виконувані роботи (надавані послуги) не відповідають видам діяльності, за якими здійснено державну реєстрацію їх як підприємців.

Оскільки у свідоцтві про державну реєстра­цію підприємця види діяльності не зазначають­ся, то для підтвердження його виду діяльності роботодавець може використовувати інформа­цію, надану державним реєстратором, де зазна­чаються види діяльності підприємця відповід­но до КВЕД.

15. Щодо відкриття страхувальниками-роботодавцями окремих поточних рахунків
    

Лист Національного банку України від 14.12.2010 р. № 25-111/2972-22535

У зв'язку з набранням з 1 січня 2011 року чинності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон про єдиний внесок) Національний банк України повідомляє таке.

Підпунктом 9 пункту 11 розділу VIII Закону про єдиний внесок передбачено внесення змін до статті 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" (далі - Закон).

Частиною другою вищеназваної статті Закону у новій редакції, зокрема, передбачено, що:

- страхувальник-роботодавець відкриває у банку окремий поточний рахунок для зарахування страхових коштів (далі - окремий рахунок) у порядку, встановленому Національним банком України;

- страхові кошти, зараховані на окремий поточний рахунок, можуть бути використані страхувальником виключно на надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам;

- страхові кошти, зараховані на окремий рахунок, не можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів, на стягнення на підставі виконавчих та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до закону;

- у разі порушення провадження у справі про банкрутство страхувальника-роботодавця страхові кошти, зараховані на окремий рахунок, повертаються до районної, міжрайонної, міської виконавчої дирекції відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, яка в подальшому забезпечує надання матеріального забезпечення застрахованим особам.

Зазначаємо, що правовідносини, що виникають під час відкриття банками поточних і вкладних (депозитних) рахунків клієнтам у національній та іноземних валютах, регулюються Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 № 492 (далі - Інструкція).

Згідно з пунктом 1.8 глави 1 Інструкції до поточних рахунків належать рахунки за спеціальними режимами їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України.

Особливості правового режиму використання окремого рахунку, визначені Законом, передбачаються у договорі банківського рахунку.

Порядок відкриття поточного рахунку юридичній особі або фізичній особі - підприємцю встановлено главами 3 і 4 Інструкції.

Отже, відповідно до Закону банк відкриває страхувальнику-роботодавцю окремий рахунок у порядку, встановленому вищевказаними главами Інструкції.

Банк відкриває окремий рахунок юридичній особі, в тому числі небанківській фінансовій установі, та фізичній особі - підприємцю за балансовим рахунком 2604 "Цільові кошти на вимогу суб'єктів господарювання", а окремий рахунок приватному нотаріусу або адвокату, який відповідно до Закону є роботодавцем, - за балансовим рахунком 2620 "Кошти на вимогу фізичних осіб".

Одночасно інформуємо, що на виконання частини 2 статті 24 Закону про єдиний внесок постановою правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 № 21-3¹ затверджено Порядок прийняття банками на виконання розрахункових документів на виплату заробітної плати². Цей Порядок регулює механізм прийняття банками грошових чеків, платіжних доручень та інших розрахункових документів на видачу (перерахування) коштів для виплати заробітної плати, на які відповідно до Закону про єдиний внесок нараховується єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

____________________

¹ Постанова набирає чинності з 1 січня 2011 року.

² Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.10. 2010 за № 953/18248.


Національним банком України на сьогодні підготовлено проект змін до пункту 3.9 глави 3 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті³ щодо заміни назви внеску, який буде оприлюднений на офіційній сторінці Національного банку в мережі Інтернет.

____________________
³ Затверджена постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за № 377/8976 (зі змінами).

16. Про внесення змін до статті 67 Кодексу законів про працю України
    

Закон Верховної Ради України від 11.01.2011 р. № 2914-VI

Верховна Рада України постановляє:

I. Статтю 67 Кодексу законів про працю України (Відомості Верховної Ради УРСР, 1971 р., додаток до № 50, ст. 375) доповнити частинами четвертою і п'ятою такого змісту:

"З метою створення сприятливих умов для використання святкових та неробочих днів (стаття 73), а також раціонального використання робочого часу Кабінет Міністрів України не пізніше ніж за три місяці до таких днів може рекомендувати керівникам підприємств, установ та організацій перенести вихідні та робочі дні у порядку і на умовах, установлених законодавством, для працівників, яким встановлено п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями.

Власник або уповноважений ним орган у разі застосування рекомендації Кабінету Міністрів України не пізніше ніж за два місяці видає наказ (розпорядження) про перенесення вихідних та робочих днів на підприємстві, в установі або організації, погоджений з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником)".

II. Прикінцеві положення

1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

2. Кабінету Міністрів України привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.

17. Про оподаткування нерухомого майна
    

Лист Державної податкової адміністрації України від 28.12.10 р. № 8551/м/17-0714 (Витяг)

Державна податкова адміністрація України, керуючись Законом України від 02.10.1996 р. № 393/96-ВР "Про звернення громадян",розгля­нула в межах своєї компетенції і повідомляє.

Верховною Радою України 2 грудня 2010 року прийнято Кодекс України "Податковий Кодекс України" № 2755-ІУ (далі — Кодекс) <...>, пп. 164.2.4 п. 164. 2 ст. 164 якого визначе­но, що частина доходів від операцій з майном, розмір якої визначається згідно із положення­ми статей 172—173 цього Кодексу включають­ся до складу загального місячного (річного) оподатковуваного [доходу] платника податку і є базою оподаткування податком на доходи фізичних осіб.

Статтею 172 Кодексу визначено порядок оподаткування операцій з продажу (обміну) об'єктів нерухомого майна.

Відповідно до п. 172.1 ст. 172 Кодексу дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) не частіше одного разу протягом звітного податкового року житлового будин­ку, квартири або їх частини, кімнати, садового (дачного) будинку (включаючи земельну ді­лянку, на якій розташовані такі об'єкти, а та­кож господарсько-побутові споруди та будівлі, розташовані на такій земельній ділянці), а та­кож земельної ділянки, що не перевищує нор­ми безоплатної передачі, визначеної статтею 121 Земельного кодексу України залежно від її призначення, та за умови перебування такого майна у власності платника податку понад три роки, не оподатковується.

Дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного податкового року більш як одного з об'єктів нерухомості, зазна­чених у пункті 172.1 цієї статті, або від прода­жу об'єкта нерухомості, не зазначеного в пунк­ті 172.1 цієї статті, підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною пунктом 167.2 статті 167 цього Кодексу, тобто 5 відсотків (п. 172.3 ст. 172 Кодексу).

Під час проведення операцій з продажу (об­міну) об'єктів нерухомості між фізичними осо­бами нотаріус посвідчує відповідний договір за наявності оціночної вартості такого нерухомо­го майна та документи про сплату до бюджету стороною (сторонами) договору та щоквар­талу подає до органу державної податкової служби за місцем розташування державної но­таріальної контори або робочого місця приват­ного нотаріуса інформацію про такий договір, включаючи інформацію про його вартість та суму сплаченого податку в порядку, встанов­леному цим розділом для податкового розра­хунку згідно із п. 172.4 ст. 174 Кодексу. Порядок визначення оціночної вартості нерухомості та об' єктів незавершеного будівництва, що прода­ються (обмінюються), визначається Кабінетом Міністрів України (п. 172.11 ст. 172 Кодексу).

Сума податку визначається та самостійно сплачується через банківські установи особою, що продає або обмінює з іншою фізичною осо­бою нерухомість, — до нотаріального посвід­чення договору купівлі-продажу, міни (пп. "а" п. 172.5 ст. 172 Кодексу).

18. Щодо оціночної вартості нерухомості, що продається
    

Лист Державної податкової адміністрації України від 14.01.11 № 237/і/17-0714

Державна податкова адміністрація України, керуючись ст. 52 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-ІУ (далі - Кодекс), розглянула звернення щодо оціночної вартості нерухомого майна, яке продається (обмінюєть­ся), і повідомляє.

Статтею 172 Кодексу визначено порядок оподаткування операцій з продажу (обміну) об'єктів нерухомого майна. Згідно із п. 172.4 ст. 172 Кодексу під час проведення операцій з продажу (обміну) об'єктів нерухомості між фі­зичними особами нотаріус посвідчує відповід­ний договір за наявності оціночної вартості такого нерухомого майна та документи про сплату до бюджету стороною (сторонами) до­говору та щокварталу подає до органу держав­ної податкової служби за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса інформацію про та­кий договір, включаючи інформацію про його вартість та суму сплаченого податку в поряд­ку, встановленому цим розділом для податко­вого розрахунку.

До визначення органу, уповноваженого здій­снювати таку оцінку, при нарахуванні подат­ку слід виходити з ціни, зазначеної в договорі купівлі-продажу (міни), але не нижче вартості такого майна, яка міститься у довідках, які ви­даються бюро технічної інвентаризації. Оцінка ґрунтується на засадах національних стандартів оцінки майна та відповідно до вимог норматив­но-правових актів з оцінки майна.

Центральний орган виконавчої влади з пи­тань земельних ресурсів здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок (стаття 289 Кодексу).

19. Методика визначення мінімальної суми орендного платежу за нерухоме майно фізичних осіб
    

Методика Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 р. № 1253

1. Відповідно до цієї Методики орендарі (крім орендарів - фізичних осіб, що не є суб'єктами господарювання), які згідно з підпунктом 170.1.2 пункту 170.1 статті 170 Податкового кодексу України є податковими агентами платників податку - орендодавців, визначають під час нарахування доходу від надання в оренду (суборенду), житлового найму (піднайму) нерухомого майна (включаючи земельну ділянку, на якій розміщується нерухоме майно, присадибну ділянку), крім земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю (далі - оренда нерухомого майна), мінімальну суму орендного платежу за повний чи неповний місяць такої оренди.

Мінімальний розмір плати за користування житловим приміщенням за договором піднайму визначається відповідно до цієї Методики з урахуванням статті 95 Житлового кодексу Української РСР.

2. У цій Методиці терміни вживаються у значенні, наведеному в Податковому кодексі України.

3. Мінімальна сума орендного платежу за нерухоме майно визначається виходячи з мінімальної вартості місячної оренди 1 кв. метра загальної площі нерухомого майна за такою формулою:

П = З х Р,

де П - мінімальна сума орендного платежу за нерухоме майно у гривнях;

З - загальна площа орендованого нерухомого майна у кв. метрах;

Р - мінімальна вартість місячної оренди 1 кв. метра загальної площі нерухомого майна з урахуванням його місцезнаходження, інших функціональних та якісних показників, що встановлюється органом місцевого самоврядування села, селища, міста, на території яких розміщене зазначене майно (далі - орган місцевого самоврядування), у гривнях.

4. Органам місцевого самоврядування рекомендується визначати мінімальну вартість місячної оренди 1 кв. метра загальної площі нерухомого майна за такою формулою:

	Рн
Р =	_________,
	К х 12

де Р - мінімальна вартість місячної оренди 1 кв. метра загальної площі нерухомого майна у гривнях;

Рн - середня вартість 1 кв. метра новозбудованого об'єкта, подібного до орендованого, яка обчислюється залежно від ринкової вартості, у гривнях;

К - коефіцієнт окупності об'єкта у разі надання його в оренду, що відповідає проектному строку експлуатації такого об'єкта (від 5 до 100 років).

5. Органи місцевого самоврядування можуть застосовувати під час визначення мінімальної вартості місячної оренди 1 кв. метра загальної площі нерухомого майна такі додаткові коефіцієнти:

М - місцезнаходження об'єкта нерухомого майна. У разі розміщення такого об'єкта у центральній, курортній, історичній або заповідній зоні населеного пункту зазначений коефіцієнт дорівнює 2, близько від центру - 1,5, далеко від центру - 1;

Ф - вид функціонального використання об'єкта нерухомого майна. У разі використання такого об'єкта для провадження виробничої діяльності зазначений коефіцієнт дорівнює 2, іншої комерційної діяльності - 3, некомерційної діяльності, у тому числі для проживання фізичних осіб, - 1;

Т - інші якісні характеристики об'єкта (висота житлового приміщення, внутрішнє оснащення, технічний стан тощо).

У разі застосування додаткових коефіцієнтів мінімальну вартість місячної оренди 1 кв. метра загальної площі нерухомого майна рекомендується визначати за такою формулою:

	Рн
Р =	__________	х М х Ф х Т,
	К х 12

де Рн - середня вартість 1 кв. метра новозбудованого об'єкта, подібного до орендованого, яка обчислюється у гривнях, залежно від вартості будівництва.

При цьому формула, зазначена в пункті 4 цієї Методики, не застосовується.

6. Якщо орган місцевого самоврядування не визначив мінімальної вартості місячної оренди 1 кв. метра загальної площі нерухомого майна чи не оприлюднив її до початку звітного податкового року у спосіб, найбільш доступний для жителів територіальної громади, об'єкт обкладення податком на доходи фізичних осіб визначається орендарем (крім орендарів - фізичних осіб, які не є суб'єктами господарювання) виходячи з розміру орендної плати, передбаченого в договорі оренди.

20. Щодо порядку оподаткування профспілкових виплат
    

Лист Державної податкової адміністрації|Федерації профспілок України від 15.02.2011 р. № 4284/7/17-0717|58/01-16/330

Державна податкова адміністрація України разом із Федерацією професійних спілок України у зв'язку з численними зверненнями представників профспілкових організацій України, громадян - платників податків, а також податкових органів стосовно практичного застосування норм розділу IV Податкового кодексу України щодо оподаткування профспілкових виплат повідомляють наступне.

З 1 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України (далі - Кодекс), яким внесено певні зміни до порядку оподаткування виплат, що здійснюються за рахунок коштів профспілок.

Так, згідно із підпунктом 165.1.47 статті 165 розділу IV Кодексу до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається сума виплат чи відшкодувань (крім заробітної плати чи інших виплат та відшкодувань за цивільно-правовими договорами), яка здійснюється професійними спілками своїм членам протягом року сукупно у розмірі, що не перевищує суми граничного розміру доходу, визначеного згідно з абзацом першим підпункту 169.4.1 пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу, встановленого на 1 січня такого року (у 2011 році - 1320 грн.). При цьому зазначені виплати повинні бути здійснені у розмірах та на цілі, установлені загальними зборами членів профспілки.

Під час практичного застосування зазначених норм Кодексу слід ураховувати, що діяльність профспілок, їх організацій та об'єднань здійснюється відповідно до Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності".

Згідно зі ст. ст. 14 і 15 зазначеного Закону джерела надходження (формування) коштів профспілок, їх об'єднань та напрями використання таких коштів визначаються у статутах (положеннях) профспілок, їх об'єднань, які приймаються загальними (установчими) зборами, з'їздами, конференціями членів профспілок або їх повноважних представників.

Від імені членів профспілки, відповідно до ст. 34 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", розпорядження коштами, іншим майном профспілок, їх об'єднань, що належить їм на праві власності, здійснюють виборні органи профспілки або об'єднання, створені відповідно до їх статуту чи положення (загальні збори, конференції, з'їзди тощо).

Порядок надходження (формування) коштів та їх розподіл (у т. ч. на здійснення виплат членам профспілки) визначається у кошторисах профспілок, їх об'єднань, які затверджуються щорічно у порядку, встановленому їх статутами (положеннями).

У статутах (положеннях) профспілок, їх об'єднань визначаються також органи профспілок, які уповноважені затверджувати зазначені кошториси (загальні збори, конференції, відповідні профспілкові органи).

Отже, з урахуванням викладеного, рішення щодо здійснення конкретної виплати члену профспілки в певному розмірі приймається в установленому статутом (положенням) порядку загальними зборами, конференцією чи виборним органом профспілки або об'єднання (профспілковим комітетом, головою профспілкового комітету, президією, радою відповідного рівня тощо). Таке рішення виборного органу не потребує затвердження загальними зборами членів профспілки.

Слід також зауважити, що зазначені виплати члену профспілки здійснюються незалежно від наявності у нього права на податкову соціальну пільгу. При цьому сукупний річний розмір неоподатковуваних виплат, що здійснюються члену профспілки згідно із підпунктом 165.1.47 статті 165 розділу IV Кодексу, у 2011 році не може перевищувати 1320 грн.

Додатково повідомляємо, що без оподаткування профспілки можуть надавати цільову або нецільову благодійну допомогу постраждалим внаслідок:

а) екологічних, техногенних та інших катастроф у місцевостях, оголошених згідно з Конституцією України зонами надзвичайної екологічної ситуації, - у граничних сумах, визначених Кабінетом Міністрів України;

б) стихійного лиха, аварій, епідемій та епізоотій загальнодержавного або місцевого характеру, які завдали шкоди або створюють загрозу здоров'ю громадян, навколишньому природному середовищу, викликали або можуть викликати людські жертви чи втрату власності громадян, у зв'язку з якими рішення про залучення (надання) благодійної допомоги було прийнято відповідно Кабінетом Міністрів України або органом місцевого самоврядування, у граничних сумах, визначених Кабінетом Міністрів України або органом місцевого самоврядування відповідно.

Підпунктом 170.7.2 статті 170 Розділу IV визначено, що для цілей цього підпункту вважається цільовою благодійною допомогою та не підлягає оподаткуванню профспілкова виплата, здійснена за рішенням профспілки, прийнятим в установленому порядку на користь члена такої профспілки, який має статус постраждалого внаслідок обставин, зазначених у цьому підпункті.

Профспілки можуть користуватися також нормами Податкового кодексу, якими звільнено від оподаткування:

- вартість орденів, медалей, знаків, кубків, дипломів, грамот та квітів, якими відзначаються працівники, інші категорії громадян та/або переможці змагань, конкурсів (підпункт 165.1.38);

- вартість дарунків (а також призів переможцям та призерам спортивних змагань), якщо їх вартість не перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встановленої на 1 січня звітного податкового року (у 2011 році - 470,5 грн. на місяць), за винятком грошових виплат у будь-якій сумі (підпункт 165.1.39). тобто профспілки можуть щомісяця без оподаткування надавати платнику податку (незалежно чи є він членом цієї профспілки чи ні) подарунки у не грошовій формі вартістю до 470 грн. 50 коп. Перевищення вказаної вартості подарунку включається до загального місячного доходу такого платника і підлягає оподаткуванню профспілкою як податковим агентом за ставками п. 167.1 Кодексу. При цьому при оподаткуванні перевищення слід застосовувати підвищувальний коефіцієнт, встановлений п. 164.5 Кодексу.

Слід звернути увагу, що Кодексом змінено умови надання неоподатковуваної нецільової благодійної (у т. ч. матеріальної) допомоги. Так, відповідно до підпункту 170.7.3 статті 170 Розділу IV Кодексу до оподатковуваного доходу платника податку не включається сума такої допомоги у розмірі місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 гривень (у 2011 році - 1320 грн.) незалежно від наявності у платника податку права на податкову соціальну пільгу (тобто незалежно від розміру отримуваного доходу).

При цьому Податковим кодексом визначено, що положення цього підпункту не поширюються на профспілкові виплати своїм членам, умови звільнення яких від оподаткування передбачені підпунктом 165.1.47 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу. Виходячи з цієї норми, у разі надання профспілкою матеріальної допомоги не членам профспілки (зокрема, дітям-сиротам) така допомога звільняється від оподаткування у встановленому пп. 170.7.3 Кодексу розмірі.

Також відповідно до пп. 165.1.22 Кодексу професійна спілка може надати без оподаткування допомогу на поховання платника податку (коштами або вартістю майна чи послугами) у будь-якому розмірі (сумі). При цьому не має значення членство особи, якій буде надана така допомога у даній профспілці.

Повідомляючи наведене, вважаємо, що викладені вище положення можуть бути розповсюджені на всі профспілки, їх організації та об'єднання, чия діяльність провадиться відповідно до Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності".

21. Щодо обов’язкового продажу валюти
    

Лист Національного банку України від 22.12.2010 р. № 13-115/6693-23311

Постановою Правління Національного банку України від 08.10.2010 № 457 "Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України", зареєстрованою Міністерством юстиції України від 13.12.2010 за № 1249/18544, визнано такою, що втратила чинність, постанова Правління Національного України від 31.03.2005 № 101 "Про скасування обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті на користь резидентів", зареєстрована в Міністерстві юстиції України 05.04.2005 за № 359/10639 (далі - постанова № 101), якою, в свою чергу було визнано такими, що втратили чинність, постанови Правління Національного України з питання здійснення обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті на користь резидентів.

Згідно абзацу сьомого п. 2.33 розділу II Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2005 за № 34/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.04.2005 за № 381/10661, "визнання нормативно-правового акта таким, що втратив чинність, не поновлює дію нормативно-правових актів, які в свою чергу визнані ним такими, що втратили чинність".

Таким чином, з втратою чинності постанови № 101 не відновлюється дія постанов Правління Національного України, які регулювали в свій час порядок здійснення обов'язкового продажу, і втратили чинність відповідно до пункту 1 постанови № 101.

22. Щодо перевірок у рамках кримінальної справи
    

Лист Державної податкової адміністрації України від 25.01.11 р. № 1754/7/23-8017

В зв'язку з численними зверненнями регіональ­них органів податкової служби стосовно проб­лемних питань, які виникають в ході проведення документальних позапланових виїзних та невиїзних перевірок платників податків, призначе­них відповідно до кримінально-процесуального законодавства або закону про оперативно-розшукову діяльність, ДПА України повідомляє.

Відповідно до вимог п.п. 54.3.2, п.п. 54.3.4 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, змен­шення (збільшення) суми бюджетного відшко­дування та/або зменшення від'ємного значен­ня об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених ПКУ або іншим законодавством, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його по­даткових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках; рішенням суду, що набрало законної сили, особу визнано винною в ухиленні від сплати податків.

Згідно з вимогами п. 58.4 ст. 58 ПКУ у разі, коли судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що на­брав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов'язаний визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, та прийняти податкове повідомлення-рішення про нараху­вання платнику таких податкових зобов'язань і застосування стосовно нього штрафних (фінан­сових) санкцій у розмірах, визначених ПКУ.

Відповідно до вимог п. 86.9 ст. 86 ПКУ у разі якщо грошове зобов'язання розраховується ор­ганом державної податкової служби за резуль­татами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податко­ве повідомлення-рішення за результатами та­кої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Ма­теріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються пра­воохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визнача­ється кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Таким чином, за результатами перевірок плат­ників податків, призначених в рамках по­рушеної кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори (ст. 212 Кри­мінального кодексу України), контролюючий орган визначає суми грошових зобов'язань, але податкове повідомлення-рішення не приймає. В інших випадках (за результатами перевірок платників податків відносно яких та/ або їх посадових осіб кримінальну справу не порушено або порушено кримінальну справу, предметом якої не є податки, збори) грошо­ві зобов'язання визначаються та, відповід­но, приймається податкове повідомлення-рішення щодо платників податків в загальновстановленому порядку (п. 58.1 ст. 58 ПКУ).

23. Про застосування штрафних санкцій
    

Лист Державної податкової адміністрації України від 03.02.2011 р. № 2963/7/10-1017/302

Державна податкова адміністрація України у зв'язку з надходженням численних запитів від органів державної податкової служби щодо застосування штрафних санкцій згідно з Податковим кодексом України повідомляє таке.

Відповідно до пункту 2 розділу XIX "Прикінцеві положення" Податкового кодексу України (далі - Кодекс) втратив чинність Закон України від 21 грудня 2000 року № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - Закон № 2181-III).

Починаючи з 1 січня 2011 року, платники податків несуть відповідальність, передбачену нормами Кодексу, зокрема, у разі виявлення за результатами камеральних перевірок порушень.

Так, коли платник податку подає податкову декларацію (розрахунок) з порушенням граничних термінів подання податкової звітності, застосовується штрафна санкція у розмірах, передбачених пунктом 120.1 статті 120 Кодексу.

При цьому в акті перевірки фіксується факт порушення термінів подання податкової звітності, що встановлені Законом № 2181-III, та застосовується штрафна санкція у розмірі 170 гривень (пункт 120.1 статті 120 Кодексу) за кожну неподану (несвоєчасно подану) податкову декларацію, зазначену у такому акті.

У разі встановлення протягом року з дати винесення податкового повідомлення-рішення таких дій (несвоєчасного подання) повторно, штрафна санкція застосовується у розмірі 1020 гривень за кожне таке несвоєчасне подання.

Повторним порушенням, за яке передбачено штраф у розмірі 1020 гривень згідно з пунктом 120.1 статті 120 Кодексу, буде несвоєчасне подання податкової декларації (розрахунку) платником податків незалежно від виду податку, за яке до такого платника протягом року вже було застосовано штраф за неподання (несвоєчасне подання) податкової декларації (розрахунку) та у період до одного року (до 365 або 366 днів - для високосного року) винесено податкове повідомлення-рішення.

У випадку порушення платниками податків граничних термінів сплати податкових зобов'язань, передбачених податковим законодавством, з 1 січня 2011 року з урахуванням строку давності застосовується штрафна санкція у розмірах, встановлених статтею 126 Кодексу.

Тобто, у разі якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, передбачених Кодексом, такий платник податків притягається до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Штрафна санкція, передбачена пунктом 7 підрозділу 10 розділу XX Кодексу, застосовується за порушення податкового законодавства виключно при обчисленні податкових зобов'язань за період з 01.01.2011 по 30.06.2011.

Також повідомляємо, що ДПА України відкликає лист від 31.12.2010 № 29429/7/10-1017/5190 (щодо застосування штрафної санкції у розмірі не більше 1 гривні).

24. Про застосування штрафних санкцій
    

Письмо Государственной налоговой администрации Украины от 14.02.2011 г. № 4091/7/23-4017/131

Государственная налоговая администрация Украины в целях урегулирования проблемных вопросов, возникающих при проверках субъектов хозяйствования — юридических лиц, сообщает следующее.

С 1 января 2011 года вступил в силу Налоговый кодекс Украины от 02.12.2010 г. № 2755-VІ² (далее — Кодекс). В соответствии с пунктом 2 раздела ХІХ «Переходных положений» Кодекса с 01.01.2011 г. утратил силу Закон Украины «О порядке погашения обязательств налогоплательщиков перед бюджетами и государственными целевыми фондами»3, на основании которого до 01.01.2011 г. применялись штрафные (финансовые) санкции по актам проверок по вопросам соблюдения налогового законодательства.

В связи с этим в случае установления нарушений, совершенных в периоды до 01.01.2011 г., по результатам проверок, налоговые уведомления-решения по которым приняты после 01.01.2011 г., применяются штрафные (финансовые) санкции (штрафы), предусмотренные главой 11 раздела ІІ Кодекса.

В частности, пунктом 123.1 статьи 123 Кодекса предусмотрено, что в случае, если контролирующий орган самостоятельно определяет суммы налогового обязательства, уменьшение суммы бюджетного возмещения и/или уменьшение отрицательного значения объекта обложения налогом на прибыль или отрицательного значения суммы налога на добавленную стоимость налогоплательщика на основаниях, определенных пп.54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункта 54.3 статьи 54 этого Кодекса влечет за собой наложение на налогоплательщика штрафа в размере 25 процентов суммы начисленного налогового обязательства, неправомерно заявленной к возврату суммы бюджетного возмещения и/или неправомерно заявленной суммы отрицательного значения объекта обложения налогом на прибыль или отрицательного значения суммы налога на добавленную стоимость;

– при повторном в течение 1095 дней определении контролирующим органом суммы налогового обязательства, уменьшение суммы бюджетного возмещения и/или уменьшение отрицательного значения объекта обложения налогом на прибыль или отрицательного значения суммы налога на добавленную стоимость — влечет за собой наложение на налогоплательщика штрафа в размере 50 процентов суммы начисленного налогового обязательства, неправомерно заявленной к возврату суммы бюджетного возмещения и/или неправомерно заявленной суммы отрицательного значения объекта обложения налогом на прибыль или отрицательного значения суммы налога на добавленную стоимость;

– при определении контролирующим органом суммы налогового обязательства, уменьшение суммы бюджетного возмещения и/или уменьшение отрицательного значения объекта обложения налогом на прибыль или отрицательного значения суммы налога на добавленную стоимость в течение 1095 дней в третий раз и более — влечет за собой наложение на налогоплательщика штрафа в размере 75 процентов суммы начисленного налогового обязательства, неправомерно заявленной к возврату суммы бюджетного возмещения и/или неправомерно заявленной суммы отрицательного значения объекта обложения налогом на прибыль или отрицательного значения суммы налога на добавленную стоимость.

Вместе с тем при применении вышеприведенных штрафных санкций необходимо учитывать предписания части второй статьи 58 Конституции Украины в части того, что никто не может отвечать за деяния, которые на время их совершения не признавались законом как правонарушение. То есть за нарушения, совершенные в предыдущих периодах, и выявленные после даты вступления в силу Кодекса, не допускается применение санкций, которые не были предусмотрены нормативно-правовыми актами до 01.01.2011 г. (в случае установления завышения суммы задекларированного отрицательного значения объекта обложения налогом на прибыль, задекларированной суммы отрицательного значения НДС, а также завышения заявленной к возмещению из бюджета суммы НДС, которая на время проверки не возмещена).

25. Щодо засто­сування штрафних санкцій за порушення податкового законодавства
    

Лист Міністерства Юстиції України від 11.01.2011 р. № 18222-0-26-10-20

Міністерство юстиції на лист ДПА України від 27 грудня 2010 року № 17197/5/10-1016/5097 стосовно застосування штрафних санкцій за порушення податкового законодавства та застосування Податкового кодексу України до правовідносин, які виникли до 31 грудня 2010 року та продовжують діяти після набрання ним чинності, в межах компетенції повідомляє.

При вирішенні порушених питань слід враховувати таке.

Згідно з пунктом 7 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Таким чином, на нашу думку, штрафні санкції в розмірі не більше 1 гривні встановлюються за порушення податкового законодавства, яке вчинене платником податків з 1 січня по 30 червня 2011 року.

Разом з цим, пунктом 1 розділу XIX "Прикінцеві положення" Податкового кодексу України встановлено, що цей Кодекс набрав чинності з 1 січня 2011 року, крім окремих положень цього Кодексу, визначених цим пунктом.

Водночас відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Також згідно з пунктом 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

При цьому повідомляємо, що статтею 147 Конституції України встановлено, що Конституційний Суд України є єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні.

Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України.


З повагою


Директор з аудиту, к.е.н.

Аудитор (серт. А № 3816) Л.О. Кошембар


Вик.: С.В. Буняк, 332-77-50