Труднощі навчання та виховання та шляхи їх подолання

Вид материала

Документы

Содержание Не може одразу зрозуміти пояснення Неохайне ведення зошита Будь-яке завдання необхідно повторити кілька разів, перш ніж учень почне його виконувати Погано орієнтується у зошиті Підносить руку, а замість відповіді мовчить Постійно відволікається Боїться опитування вчителя Під час уроку виходить і довго буває відсутнім Індивідуально-психологічні особливості дітей Агресивна поведінка дитини Тривожна дитина Аутична дитина.

Подобный материал:

• Успішність у навчанні дітей з грду. Основні труднощі та шляхи їх подолання, 51.48kb.
• 1. розділ 1 правовий нігілізм, його джерела, форми вираження та шляхи подолання в україні, 349.24kb.
• Ди освіти повинні знаходити шляхи, які б забезпечували успішне навчання всіх дітей,, 96.21kb.
• Сучасна політична криза: причини І шляхи подолання Опитування експертів, 204.76kb.
• Методичні рекомендації до засідання методичного об"єднання вихователів дошкільних навчальних, 14.29kb.
• Створення умов для навчання, виховання та корекції учнів, 2905.17kb.
• «Застосування незареєстрованих (нечинних) нормативно-правових актів: проблеми та шляхи, 85.79kb.
• Питання до державного іспиту з теорії І методики фізичного виховання для студентів, 43.84kb.
• Шляхи розвитку інтересу до навчання, 67.91kb.
• Помогу для забезпечення сучасних вимог до навчання І виховання молоді, забезпечують, 86.63kb.

Труднощі навчання та виховання та шляхи їх подолання

НЕУВАЖНІСТЬ

Можливі причини

1. Низький рівень розвитку довільності.
   
2. Переважає ігрова мотивація навчання.
   
3. Низький рівень концентрації та стійкості уваги.
   

4. Інші психологічні причини.
Критерії

У дитини 6—7 років процеси збудження переважають над гальмуванням; чим менша дитина, тим більше гальмування. Тому у дітей 6 років мимовільна увага переважає довіль­ну.

Діти у віці 5—7 років можуть зберігати ак­тивну увагу лише впродовж 10—15 хвилин, не більше.

Шестирічки за своїм психічним розвит­ком — дошкільники, провідна діяльність у них — гра; семирічки — молодші школярі, провідна діяльність — навчання.

Рекомендації

Формуванню довільної уваги сприяє участь дитини у сюжетно-рольових іграх, образот­ворчій діяльності, конструюванні, аплі­каційній діяльності тощо. Утримати увагу . може жвава, емоційна, виразна мова педагога.

Відомо, що у грі формуються передумови навчальної діяльності. Тому навчання шести-річок має відбуватися через гру!

Допомога психолога (діагностика, корекційно-розвивальна програма, вправи на роз­виток уваги на уроці).

НЕПОСИДЮЧІСТЬ

Можливі причини

1. Низький рівень розвитку довільності.
   
2. Індивідуально-психологічні особливості особистості.
   
3. Інші психологічні причини.
   

Критерії

У дитини 6—7 років процеси збудження переважають над гальмуванням; чим менша дитина, тим більше.

Діти з різним темпераментом поводяться по-різному.

Холерики, на відміну від флегматиків, на­приклад, не можуть довго займатися однією справою. Гіперактивній дитині важко сидіти нерухомо.

Рекомендації

Формуванню довільності сприяє участь дитини у сюжетно-рольових іграх, образо­творчій діяльності, конструюванні, аплі­каційній діяльності тощо.

Допомога психолога (психодіагностика типу темпераменту, корекційно-розвивальна програма, вправи на розвиток довільності).

Врахування у навчанні індивідуальних особливостей (тип темпераменту, гіперактивність тощо).

НЕ МОЖЕ ОДРАЗУ ЗРОЗУМІТИ ПОЯСНЕННЯ

Можливі причини

1. Несформованість прийомів навчальної діяльності.
   
2. Слабка концентрація уваги.
   
3. Низький рівень розвитку сприйняття.
   
4. Низький рівень розвитку загального інте­лекту.
   
5. Інші психологічні причини.
   
   
   
6. Критерії
   

Для успішного навчання необхідна сформованість компонентів навчальної діяльності: навчальне завдання, навчальні дії та дії конт­ролю й оцінки. Для сприйняття навчального завдання дитині необхідна опора не на наяв­ну ситуацію, а на зміст, що складає її контекст, розуміння позиції дорослого та умовного змісту його запитань, підпорядкування пове­дінки і дій дитини певним нормам і правилам. Навчальна діяльність передбачає високий рівень контролю, який повинен базуватися на адекватній оцінці дій і можливостей.

Рекомендації

Для прийняття навчального завдання по­трібна система занять —сюжетно-рольових ігор.

Уміння розв'язувати завдання залежить від здатності стати на позицію іншого, яка формується у спілкуванні з іншими дітьми че­рез систему занять — ігор за правилами.

Треба учити «бачити» інших, показати можливість переходу з однієї позиції на іншу в певній ситуації, допомогти дитині стати на позицію учителя, мами, вихователя. Тут мо­жуть допомогти режисерські ігри.

Необхідна допомога психолога (діагности­ка інтелекту, пізнавальної сфери, складання корекційно-розвивальної програми).

НЕОХАЙНЕ ВЕДЕННЯ ЗОШИТА

Можливі причини

1. Слабкий розвиток тонкої моторики пальців рук.
   
2. Несформованість прийомів навчальної діяльності.
   
3. Недостатній обсяг уваги.
   
4. Низький рівень розвитку пам'яті.
   

5. Інші психологічні причини.
Критерії

Дрібні м'язи пальців і кистей рук ще слабко розвинеш, тому швидко настає втома(через 1,5— 2,5 хвилини під час безперервного письма).

Пам'ять, як і увага, має переважно мимо­вільний характер.

Рекомендації

Сприяють розвитку тонкої моторики руки уроки праці, малювання (ліплення, апліка­ційна діяльність, складання мозаїки, плетін­ня з бісеру, в'язання, робота з глиною, квасо­лею тощо).

Продуктивність мимовільного запам'ятову­вання збільшується, коли завдання потребує від дитини активної орієнтації в матеріалі, ви­конання розумових операцій (придумування слів, встановлення конкретних зв'язків тощо).

Запам'ятовування має бути мотивованим, в умовах виконання дитиною доручень дорос­лого в ігровій діяльності.


БУДЬ-ЯКЕ ЗАВДАННЯ НЕОБХІДНО ПОВТОРИТИ КІЛЬКА РАЗІВ, ПЕРШ НІЖ УЧЕНЬ ПОЧНЕ ЙОГО ВИКОНУВАТИ

Можливі причини

1. Низький рівень концентрації і стійкості уваги.
   
2. Низький рівень довільності.
   
3. Несформованість уміння виконувати завдання за усною інструкцією дорослого.
   
4. Несформованість передумов навчальної діяльності.
   

5. Інші психологічні причини.
Критерії

У дитини 6—7 років процеси збудження переважають над гальмуванням; чим менша дитина, тим більше.

Для успішного навчання необхідна сформованість компонентів навчальної діяльності: навчальне завдання, навчальні дії та дії кон­тролю й оцінки. Для сприйняття навчально­го завдання дитині необхідна опора не на на­явну ситуацію, а на зміст, що складає її кон­текст, розуміння позиції дорослого та умов­ного змісту його запитань, підпорядкування поведінки та дій дитини певним нормам і пра­вилам.

Навчальна діяльність передбачає високий рівень контролю, який повинен базуватися на адекватній оцінці дій і можливостей.

Рекомендації

Формуванню довільності сприяє участі ди­тини у сюжетно-рольових іграх, образотворчій діяльності, конструюванні, аплікаційній діяльності тощо.

Для прийняття навчального завдання по­трібна система занять—сюжетно-рольових ігор.

Уміння розв'язувати завдання залежить від здатності стати на позицію іншого, яка формується у спілкуванні з іншими дітьми че­рез систему занять — ігор з правилами.

Треба учити «бачити» інших, показати можливість переходу з однієї позиції на іншу в певній ситуації, допомогти дитині стати на позицію учителя, мами, вихователя. Тут мо­жуть допомогти режисерські ігри.

Необхідна допомога психолога (діагности­ка пізнавальної сфери, складання корекцій­но-розвивальної програми).

ПОГАНО ОРІЄНТУЄТЬСЯ У ЗОШИТІ

Можливі причини

1. Низький рівень розвитку сприйняття й орієнтування у просторі.
   
2. Низький рівень розвитку довільності.
   
3. Слабкий розвиток дрібної мускулатури кисті рук.
   

4. Інші психологічні причини.

Критерії

У дитини 6—7 років процеси збудження переважають над гальмуванням; чим менша дитина, тим більше.

Дрібні м'язи пальців і кисті рук у дітей 6—7 років ще слабко розвинені, тому швид­ко настає втома.

Рекомендації

Формуванню довільності сприяє участь дитини у сюжетно-рольових іграх, образо­творчій діяльності, конструюванні, аплі­каційній діяльності тощо.

Сприяють розвитку тонкої моторики руки уроки праці, малювання (ліплення, апліка­ційна діяльність, складання мозаїки, плетін­ня з бісеру, в'язання, робота з глиною, квасо­лею тощо).

ПІДНОСИТЬ РУКУ, А ЗАМІСТЬ ВІДПОВІДІ МОВЧИТЬ

1. Несформованість ставлення до себе як до школяра.
   
2. Занижена самооцінка.
   
3. Низький рівень розвитку довільності.
   

4. Інші психологічні причини.
Критерії

Дитина неадекватно сприймає конкретну ситуацію, не вміє подивитися на себе збоку і бачити інших з різних боків, не знає, як аналі­зувати і зіставляти свої та чужі роботи.

Рекомендації

Не треба штучно знижувати самооцінку дитини.

Треба учити «бачити» інших, показати можливість переходу з однієї позиції на іншу в певній ситуації, допомогти стати на позицію учителя, мами, вихователя. Тут можуть до­помогти режисерські ігри.

ПОСТІЙНО ВІДВОЛІКАЄТЬСЯ

НА УРОКАХ, ЗАЛАЗИТЬ ПІД ПАРТУ,

ГРАЄТЬСЯ, ЇСТЬ

1. Несформованість ставлення до себе як до школяра.
   
2. Переважає ігрова мотивація навчан­ня.
   
3. Індивідуально-психологічні особливості.
   
4. Низький рівень розвитку концентрації і стійкості уваги.
   
5. Низький рівень розвитку довільності.
   
6. Несформованість прийомів навчальної діяльності.
   

7. Інші психологічні причини.
Критерії

У дитини 6—7 років процеси збудження переважають над гальмуванням; чим менша дитина, тим більше.

Гіперактивній дитині важко сидіти неру­хомо (див. нас. 14 «Гіперактивна дитина»).

Шестирічки за своїм психічним розвит­ком — дошкільники, провідна діяльність у них — гра, семирічки — молодші школярі, провідна діяльність — навчання.

Для успішного навчання необхідна сформованість компонентів навчальної діяльності: навчальне завдання, навчальні дії та дії кон­тролю й оцінки. Для сприйняття навчально­го завдання дитині необхідна опора не на на­явну ситуацію, а на зміст, що складає її кон­текст, розуміння позиції дорослого та умов­ного змісту його запитань, відповідність по­ведінки та дій дитини певним нормам і прави­лам. Навчальна діяльність передбачає висо­кий рівень контролю, який має базуватися на адекватній оцінці дій і можливостей.

Рекомендація

Формуванню довільності сприяє участь дитини у сюжетно-рольових іграх, образо­творчій діяльності, конструюванні, аплі­каційній діяльності тощо.

Для сприйняття навчального завдання потрібна система занять — сюжетно-рольо­вих ігор.

Уміння розв'язувати завдання залежить від здатності стати на позицію іншого, яка формується у спілкуванні з іншими дітьми че­рез систему занять — ігор за правилами.

Треба учити «бачити» інших, показати можливість переходу з однієї позиції на іншу, допомогти дитині стати на позицію учителя, мами, вихователя. Тут можуть допомогти ре­жисерські ігри.

БОЇТЬСЯ ОПИТУВАННЯ ВЧИТЕЛЯ

Можливі причини

1. Занижена самооцінка.
   
2. Можливі проблеми в сім'ї.
   
3. Внутрішній стресовий стан.
   
4. Індивідуально-психологічні особливості
   особистості.
   

5. Інші психологічні причини.
Критерії

Дитина неадекватно сприймає конкретну ситуацію, не вміє подивитися на себе збоку і бачити інших з різних боків, не знає, як аналі­зувати і зіставляти свої і чужі роботи.

Тривожна дитина швидко втомлюється, будь-яке завдання викликає в неї занепокоє­ння (див. на с 15 «Тривожна дитина»).

Рекомендації

Не треба штучно знижувати самооцінку дитини.

Треба учити «бачити» інших, показати можливість переходу з однієї позиції на іншу, допомогти їй стати на позицію вчителя, мами,

вихователя. Тут можуть допомогти режи­серські ігри.

Емоційний стан учителя впливає на емо­ційний стан дитини на уроці. Авторитарний стиль учителя викликає стан тривоги в учня.

Дозволяти учням помилятися, бо вони ще вчаться. Ставитися до помилок спокійно.

Створювати ситуацію успіху на уроці.

Враховувати індивідуальні особливості учня.

ПІД ЧАС УРОКУ ВИХОДИТЬ І ДОВГО БУВАЄ ВІДСУТНІМ

Можливі причини

1. Відсутня навчальна мотивація.
   
2. Несформованість ставлення до себе як до школяра.
   
3. Занижена самооцінка.
   
4. Внутрішній стресовий стан.
   
5. Труднощі із засвоєнням матеріалу, по­в'язані із ЗПР.
   

6. Інші психологічні причини.
Критерії

Дитина неадекватно сприймає конкретну ситуацію, не вміє подивитися на себе збоку і бачити інших з різних боків, не знає, як аналі­зувати і зіставляти свої і чужі роботи.

Тривожна дитина швидко втомлюється, будь-яке завдання викликає в неї занепокоє­ння (див. нас. 15 «Тривожна дитина»).

Рекомендації

Не треба штучно знижувати самооцінку дитини.

Треба учити «бачити» інших, показати можливість переходу з однієї позиції на іншу, допомогти їй стати на позицію вчителя, мами, вихователя. Тут можуть допомогти режи­серські ігри.

Емоційний стан учителя впливає на емо­ційний стан дитини на уроці. Авторитарний стиль учителя викликає стан тривоги в учня.

Дозволяти учням помилятися, бо вони ще вчаться. Ставитися до помилок спокійно.

Створювати ситуацію успіху на уроці.

Враховувати індивідуальні особливості учня.

Необхідна допомога психолога (діагности­ка інтелекту, пізнавальної сфери, складання корекційно-розвивальної програми).

ІНДИВІДУАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ДІТЕЙ,

які слід враховувати вчителю у період адаптації першокласників до умов навчання


ГІПЕРАКТИВНА ДИТИНА

(дефіцит активної уваги, рухове розгаль­мування, імпульсивність)

Можливі причини

Генетичні фактори, особливості побудови і функціонування головного мозку, пологові травми, інфекційні захворювання дитини в перші місяці життя тощо.

Критерії.

Дефіцит активної уваги

1. Непослідовна, їй важко довго утримувати увагу.
   
2. Не слухає, коли до неї звертаються.
   

3.З великим ентузіазмом береться за зав­дання, але так і не закінчує його.

4. Зазнає труднощів у самоорганізації.
   
5. Часто губить речі.
   
6. Уникає нудних завдань і завдань, які потребують розумових зусиль.
   

7. Часто буває забудькуватою.
Рухове розгальмування

1. Постійно крутиться.
   
2. Виявляє ознаки занепокоєння (тарабанить пальцями, совається в кріслі, бігає, кудись залазить).
   

3. Спить набагато менше, ніж інші діти, навіть у ранньому дитинстві.

4. Дуже балакуча.
Імпульсивність

1. Починає відповідати, не дослухавши за­питання.
   
2. Не здатна дочекатися своєї черги, часто втручається, перериває.
   
3. Погано зосереджує увагу.
   
4. Не може чекати винагороди (якщо між дією і винагородою є пауза).
   
5. Не може контролювати і регулювати свої дії. Поведінка слабкокерована.
   
6. При виконанні завдань поводиться по різному і показує дуже різні результати.
   

Рекомендації

Постійні окрики, зауваження, погрози по­карання не поліпшують поведінку гіперактивної дитини.

Працюючи з гіперактивною дитиною, по­трібно:

1. Працювати з дитиною на початку дня, а не ввечері.
   
2. Зменшити робоче навантаження дити­ни.
   
3. Поділяти роботу на короткі періоди, які часто повторюються.
   
4. Використовувати фізкультхвилинки.
   
5. Бути драматичним, експресивним педа­гогом.
   
6. Знизити вимоги до акуратності на по­чатку роботи, щоб сформувати почуття успі­ху.
   
7. Посадити дитину під час занять поруч з
   дорослим.
   

8. Використовувати тактильний контакт (елементи масажу, дотику, погладжування).

9. Домовлятися з дитиною про певні дії за­здалегідь.

10. Давати короткі, чіткі і конкретні інструкції.
    
11. Використовувати гнучку систему заохочень і покарань.
    
12. Заохочувати дитину одразу ж, не відкладаючи на майбутнє.
    
13. Давати дитині можливість вибору.
    
14. Залишатися спокійним. Немає холод­нокровності — немає переваги! Дитині необ­хідна допомога психолога.
    

АГРЕСИВНА ПОВЕДІНКА ДИТИНИ

(мотивована деструктивна поведінка, що суперечить нормам і правилам існування людей у суспільстві; відображення внутріш­нього дискомфорту, невміння адекватно реа­гувати на поди, що відбуваються навколо неї)

Можливі причини

Деякі соматичні захворювання чи захворю­вання головного мозку; виховання в родині; характер покарань, що застосовують батьки у відповідь на виявлення гніву (притлумлю­ють агресивність у своїх дітей).

Критерії.

Дитина:

1. Часто втрачає контроль над собою.
   
2. Часто сперечається, лається з доросли­ми.
   
3. Часто відмовляється виконувати прави­ла.
   
4. Часто навмисно дратує людей.
   
5. Часто звинувачує інших у своїх помил­ках.
   
6. Часто сердиться і відмовляється зроби­
   ти щось.
   
7. Часто заздрісна, мстива.
   
8. Чуттєва, дуже швидко реагує на оточен­ня (дітей і дорослих), що нерідко дратують її.
   

Рекомендації

Працюючи з агресивною дитиною, по­трібно:

1. Бути уважним до потреб дитини.
   
2. Демонструвати модель неагресивної по­ведінки.
   

3. Бути послідовним у покараннях дити­ни, карати за конкретні вчинки.
   
4. Покарання не повинні принижувати ди­тину.
   
5. Навчати прийнятних способів виражен­ня гніву.
   
6. Давати дитині можливість виявляти гнів безпосередньо після фрустраційної події.
   
7. Навчати розпізнавати власний емоцій­ний стан і стан оточення.
   
8. Розвивати здатність до емпатії.
   
9. Розширювати поведінковий репертуар дитини.
   

10. Відпрацьовувати навички реагування в конфліктних ситуаціях.
    
11. Учити брати відповідальність на себе.
    Дитині необхідна допомога психолога.
    

ТРИВОЖНА ДИТИНА

(якщо стан тривоги повторюється часто й у різних ситуаціях: під час відповіді біля дошки, спілкування з незнайомими доросли­ми тощо)

Можливі причини

Порушення взаємини між батьками і дітьми, авторитарний стиль батьківського виховання в родині, авторитарний стиль ро­боти вчителя, перевантаження організму ди­тини навчанням, завищені вимоги до дитини, постійне порівнювання її з іншими дітьми, розлучення батьків, висока тривожність учи­теля чи батьків, невроз чи інші психічні роз­лади.

Критерії

Тривожна дитина:

1. Не може довго працювати, не стомлюю­чись.
   
2. Їй важко зосередитися на чомусь.
   
3. Будь-яке завдання викликає зайве зане­покоєння.
   
4. Під час виконання завдань дуже напружена, скута.
   
5. Бентежиться частіше за інших.
   
6. Часто говорить про напружені ситуації.
   
7. Як правило, червоніє в незнайомій ситу­ації.
   
8. Скаржиться, що їй сняться страшні сни.
   
9. Руки в неї зазвичай холодні і вологі.
   

10. У неї нерідко буває розлад роботи шлун­ку.
    
11. Сильно упріває, коли хвилюється.
    
12. В неї поганий апетит.
    
13. Спить неспокійно, погано засинає.
    
14. Полохлива, багато що викликає в неї страх.
    
15. Зазвичай неспокійна, легко засмучується.
    
16. Часто не може стримати сліз.
    
17. Погано переносить чекання.
    

18. Не любить братися за нове діло.
    
19. Не впевнена у собі, у своїх силах.
    
20. Боїться труднощів.
    Рекомендації
    

Працюючи з тривожною дитиною:

1. Уникайте змагань і видів робіт, що вра­ховують швидкість.
   
2. Не порівнюйте дитину з П оточенням.
   
3. Частіше використовуйте тілесний кон­такт, вправи на релаксацію.
   
4. Сприяйте підвищенню самооцінки дити­ни, частіше хваліть її, але так, щоб вона зна­ла, за що.
   
5. Частіше звертайтеся до дитини на ім'я.
   
6. Демонструйте зразки впевненої поведін­ки, будьте в усьому прикладом для дитини.
   
7. Не ставте до дитини завищених вимог.
   
8. Будьте послідовні у вихованні дитини.
   
9. Намагайтеся робити дитині якнаймен­ше зауважень.
   

10. Використовуйте покарання лише в крайніх випадках.
    
11. Не принижуйте дитину, караючи її.
    Дитині необхідна допомога психолога.
    

АУТИЧНА ДИТИНА.

(аутизм — крайня форма порушення кон­тактів, відхід від реальності у світ власних переживань)

Можливі причини

Порушення внутрішньоутробного розвит­ку і хвороби раннього дитинства, мозкові дисфункції і порушення біохімічного обміну.

Критерії

Аутична дитина:

1. Уникає спілкування.

2. Від колективної гри відмовляється, віддаючи перевагу індивідуальній грі на са­моті.

3. Любить дотримуватися ритуалів.
   
4. Говорить про себе в 2-й чи в 3-й особі, як це роблять інші стосовно неї. Ні до кого не звертається з прямими за­питаннями.
   

5. Ухиляється від прямих відповідей на запи­тання, звернені до неї(часто вона їх навіть не чує).
   
6. У спілкуванні не використовує міміку та жести.
   
7. Пізніше за інших дітей вчиться вдяга­тися, роздягатися.
   

Рекомендації

Працюючи з аутичною дитиною, потрібно:

1. Приймати дитину такою, якою вона є.
   
2. Орієнтуватися на інтереси дитини.
   
3. Дотримуватися певного режиму і ритму життя дитини.
   

4. Дотримуватися щоденних ритуалів (вони гарантують безпеку дитини).
   
5. Навчатися вловлювати найменші вер­бальні й невербальні сигнали дитини, що
   свідчать про її дискомфорт.
   
6. Частіше бути присутнім у групі чи класі, де займається дитина.
   
7. Якнайчастіше розмовляти з дитиною.
   
8. Забезпечити комфортну атмосферу для спілкування і навчання.
   
9. Терпляче пояснювати дитині зміст її діяльності, використовуючи чітку наочну
   інформацію (схеми, карти тощо).
   

10. Уникати перевтоми дитини. Дитині необхідна допомога психолога.