Geum.ru

Cols=2 gutter=24> 2007/№3 Засновники

Вид материалаДиплом
Обдаровані діти: особливості, пошук, супровід розвитку
Виділяють такі сфери обдарованості особистості
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8   9

Обдаровані діти: особливості, пошук, супровід розвитку



Корнієнко Ігор,

Приведа Олександра


Найбільшу цінність суспільства становить його інтелектуальний потенціал. Забезпе-чення розумового розвитку підростаючого покоління є найважливішим завданням освіти.

Сучасний рівень розвитку психологічної науки не дає однозначної відповіді на питання, що таке сутність інтелекту: чи це є реальною психічною якістю, чи цим терміном варто позначити сукупність більш або менш пов’язаних між собою якостей (здібностей), що мають конкретний специфічний характер. Американський психолог Терстоун виділяє різні чинники, основу яких становлять по-чаткові розумові здібності. Один з найві-доміших його послідовників Дж. Гілфорд виділив 120 незалежних вузькоспеціалізова-них здібностей, що мають предметну спрямо-ваність і розвиваються за своїми законами.

Прихильники цього погляду, як правило, досліджують інтелект за допомогою тестів і наголошують, що результат відображає спільний чинник інтелекту і здібностей. Це дає змогу описати три основні аспекти інтелектуальної активності:
  • тип розумової операції, яку виконують;
  • зміст матеріалу інтелектуальної діяльності;
  • різновиди кінцевого продукту.

У вітчизняній психології найгостріше проблеми структури інтелекту порушили у своїх працях М. Лейтес і Б. Ананьєва. Пер-ший вважав, що ядром інтелекту є спеціальні здібності, тоді як Б. Ананьєв на перший план ставив “загальну здібність”, тобто обда-рованість.

Багатство форм виявів інтелекту і чин-ників, що впливають на його розвиток, деякою мірою зумовили й значну кількість психологічних теорій обдарованості. Пере-важна більшість цих теорій спирається на експериментальні дані, що не могло не поз-начитись на висновках. Було зроблено чимало спроб окреслити коло виявів обдарованості. Однак усі вони виявились неповними, поверховими або надто абстрактними.

У багатьох наукових працях ототожнюють поняття обдарованості та таланту. Насправді, згідно з дослідженнями Ю. Гільбуха, ці поняття мають суттєву відмінність.

Обдарованість – сукупність здібностей, що дозволяють індивідуму досягти вагомих результатів в одному або декількох видах діяльності і приносити користь суспільству. Ця якість формується в діяльності.

Талановита дитина – це така, яка має дуже високий ступінь здібностей до якогось виду діяльності (музичної, художньої, літератур-ної, технічної, спортивної), причому ці здіб-ності вже встигли реалізуватися у конкретних суспільно-значущих процесах. У цей термін вкладають ще дві ознаки: виявлений творчий елемент та домінування природних якостей.

Обдаровані діти мають такі особливості:
  • добре розвинуті пам’ять та абстрактне мислення;
  • діти постійно активні, весь час чимось зайняті;
  • ставлять високі вимоги до себе, боляче сприймають суспільну несправедливість;
  • наполегливі у досягненні результатів, характерний творчий пошук;
  • охоче вчаться, досягають у навчанні успіхів, що приносить їм задоволення;
  • завдяки численним вмінням (класифіку-вати, аналізувати, встановлювати причи-ново-наслідкові зв’язки, прогнозувати, пла-нувати, робити висновки) здатні краще за інших працювати самостійно;
  • багата фантазія, критично оцінюють навко-лишній світ, дійсність, прагнуть збагнути сутність речей, явищ;
  • ставлять багато запитань;
  • на уроках їм цікаво тоді, коли викорис-товується дослідницький метод;
  • мають великий словниковий активний та пасивний запас;
  • із задоволенням виконують складні та довготривалі завдання;
  • вміють швидко виділити найважливішу інформацію;
  • ліпше за ровесників можуть пояснити взаємозв’язок між явищами та сутністю, їм властиве індуктивне та дедуктивне мис-лення, швидко здійснюють логічні операції;
  • ставлять для себе складні завдання, вико-нання яких потребує багато часу;
  • мають почуття гумору і добре здоров’я, хоча зрідка буває і навпаки;
  • їм властиве перебільшене почуття страху, емоційна залежність, емоційна незбалансо-ваність порівняно з однолітками.


Виділяють (за М. Лейтес) три категорії обдарованих дітей:
  1. Учні з раннім розвитком розумової діяльності. Це учні, у яких при звичайному рівні інтелекту спостерігають особливе тяжін-ня до одного предмета (науки, техніки). Починаючи з середніх класів, захоплюються математикою, біологією, фізикою, літерату-рою. Уроки з інших предметів, як правило, їх не цікавлять.
  2. Учні з прискореним розумовим розвит-ком. Ця категорія дітей, які за однакових умов з іншими дітьми вирізняються високим рівнем інтелекту. Особливо такі діти помітні в молодших класах. Прискорений розумовий розвиток завжди пов’язаний з розумовою активністю та пізнавальними потребами.
  3. Учні з окремими ознаками нестан-дартних здібностей. Такі учні не виперед-жують ровесників у загальному розвитку інтелекту, не мають яскравих успіхів з того чи того предмета, однак вирізняються особливими якостями окремих психологічних процесів (надзвичайна пам’ять на певні об’єкти, багата уява, особлива здатність до спостереження). Серед таких учнів є велика кількість осіб, що мають конкретні характе-рологічні особливості: впертість, незалеж-ність, недостатня контактність тощо.


Виділяють такі сфери обдарованості особистості:
  1. Інтелектуальна сфера. Такі діти харак-теризуються гарною пам’яттю, жвавим мисленням, допитливістю, добре розв’язують задачі, зв’язно викладають думки, вміють застосовувати знання на практиці.
  2. Сфера академічних досягнень. Такі діти мають особливі успіхи з навчальних предметів.
  3. Творча сфера. Такі діти допитливі, своєрідно мислять, продукують оригінальні ідеї.
  4. Сфера художньої діяльності. Такі діти виявляють інтерес до візуальної інформації, захоплюються художніми заняттями, вияв-ляють інтерес до музики, легко відтворюють мелодію, самі пишуть твори.
  5. Рухова сфера. Таким дітям властиві добре розвинена тонка моторика, чітка зорово-моторна координація, широкий діапа-зон рухів, чудове володіння тілом, високий рівень розвитку рухових навичок.