Що таке Європейський Союз

Відносини між Україною та Європейським Союзом на сучасному етапі: загальний огляд

Хронологія відносин Україна – ЄС

Що таке Європейський Союз

Європейський Союз (ЄС)

Європейська Спільнота (організація-попередник Європейського Союзу) була створена на основі Римського договору, підписаного 25 березня 1957 року Бельгією, Італією, Люксембургом, Нідерландами, Німеччиною та Францією. У 1973 році до цих країн приєдналися Данія, Ірландія та Великобританія, у 1981 році - Греція, у 1986 році - Іспанія та Португалія, а у 1995 році - Австрія, Фінляндія та Швеція. Переговори про приєднання до ЄС успішно завершила Норвегія, проте під час загальнонаціонального референдуму 27-28 листопада 1994 року 52,5% норвежців з тих, що взяли участь у референдумі, проголосували проти членства в Європейському Союзі. У 2004 році до ЄС приєдналися Естонія, Латвія, Литва, Польща, Словаччина, Словенія, Угорщина, Чеська Республіка, Мальта, Кіпр. Заяви про членство в ЄС були подані Туреччиною, Болгарією, Румунією та Хорватією.

На засіданні Європейської Ради, що відбулося 9-10 грудня 1991 року в Маастрихті, глави держав і урядів ЄС уклали угоду про політичний союз і угоду про економічний та монетарний союз, які разом становлять Договір про Європейський Союз. Договір набув чинності 1 листопада 1993 р. після його ратифікації усіма сторонами.

15-16 червня 1997 року глави держав та урядів країн - членів ЄС ухвалили ряд змін до Маастрихтського договору, які стосувалися майбутньої спільної зовнішньої політики та політики безпеки. Зокрема було вирішено, що:

 Генеральний секретар Європейської ради отримує повноваження Верховного представника з питань спільної зовнішньої політики та політики безпеки;
 під його керівництвом створюється Відділ політичного планування та раннього попередження;
 протягом одного року з моменту набуття чинності Амстердамського договору ЄС спільно з ЗЄС розробляє систему вдосконаленої співпраці між двома організаціями;
 гуманітарні, рятувальні та миротворчі завдання, а також ті, що передбачають використання збройних сил для врегулювання кризових ситуацій, включаючи операції з підтримки миру, вносяться в нову редакцію Договору (Ст. J. 7).

Питання щодо обумовленого голосування кваліфікованою більшістю знайшло подальший розвиток в контексті Спільної зовнішньої політики та політики безпеки. Відповідно до нової структури Договору Європейська рада визначає спільну стратегію, що втілюється Європейським Союзом у питаннях, які становлять спільний інтерес для країн-членів. Європейська рада реалізує її, зокрема, через спільну діяльність та вироблення спільних позицій. Ці рішення приймаються кваліфікованою більшістю, проте існує положення, згідно з яким країна-член може займати позицію "конструктивного утримання від голосування". Це відбувається у тих випадках, коли та чи інша країна не бажає брати участь у прийнятті рішення, але й не перешкоджає його прийняттю іншими державами. З іншого боку, якщо рішення торкається важливих аспектів національної політики певної країни, вона має вибір блокувати голосування кваліфікованою більшістю, залишаючи за іншими державами-членами можливість оскаржити таку свою дію перед Європейською радою.

Роль Європейського Союзу в міжнародних відносинах виходить далеко за межі позицій та дій щодо Спільної зовнішньої політики та політики безпеки. ЄС - це ще й найбільший суб'єкт світової торгівлі. Він також є найбільшим фінансовим донором для країн, що розвиваються, та одним з найбільших - для Близького Сходу. Крім того, Європейський Союз надає найбільше коштів для фінансування міжнародних зусиль, спрямованих на створення умов для тривалого миру в колишній Югославії. Багато інших галузей політики, яку проводить Європейський Союз, такі як сільське господарство та рибальство, також мають важливий зовнішній вимір. Роль ЄС у зовнішніх відносинах ще більше посилиться після створення Європейського економічного і монетарного союзу та введення єдиної валюти.

Європейський Союз приділяє велику увагу забезпеченню відповідності Спільної зовнішньої політики та політики безпеки усім іншим аспектам політики ЄС, що мають зовнішній характер. Як Рада міністрів, так і Європейська комісія в межах своїх повноважень відповідають за сумісність загальної зовнішньої діяльності Союзу з цілями зовнішніх відносин, безпеки, економічної політики та політики розвитку.

Такий підхід визначав також розробку політики розширення Європейського Союзу, його стратегію стосовно країн-кандидатів з Центральної Європи на етапі підготовки до членства, відносини ЄС - Росія та відносини між Європейським Союзом і країнами Середземномор'я. Основу майбутнього європейсько-середземноморського партнерства, що охоплює як політичні, так і економічні відносини, було закладено на Барселонській конференції в листопаді 1995 року.

Політичні та економічні аспекти бралися до уваги і на саміті глав держав та урядів 15 європейських і 10 азіатських держав у Бангкоку в березні 1996 pоку, де було започатковано діалог ЄС - Азія. Під час останнього середньотермінового перегляду Конвенції Ломе між Європейським Союзом та країнами Африки, Карибського й Тихоокеанського басейнів, було зроблено більший наголос на політичних аспектах конвенції. ЄС також активно співпрацює з країнами Південної Америки (наприклад, в рамках Групи ЄС - Ріо та з країнами Mercosur. До того ж зі Сполученими Штатами Америки ЄС підтримує постійний діалог з політичних і економічних проблем, що стосуються спільних інтересів, та прямі переговори з питань торгівлі та інвестицій у контексті Генеральної угоди про тарифи і торгівлю (ГАТТ) та Плану дій ЄС - США.

Від початку конфлікту в колишній Югославії та розпаду Югославської Федерації Європейський Союз відіграє важливу роль у спробах відновити мир у цьому регіоні та спрямувати гуманітарну допомогу до громад, що постраждали від воєнного конфлікту. Лондонська конференція з питань Югославії, що відбулась у серпні 1992 року під співголовуванням Генерального секретаря Організації Об'єднаних Націй та прем'єр-міністра Великобританії (на той час Голови Європейської ради), була для ЄС новою формою зовнішньополітичної діяльності. Це був перший приклад міжнародної акції, здійсненої спільно Європейським Союзом та Організацією Об'єднаних Націй.

У 2003 році Європейським Союзом було зпочатковано ініціативу "Ширша Європа", яка пізніше трансформувалась в Європейську політику сусідства, що охоплює країни Східної Європи, Північного Середземномор'я та Близького Сходу та (з 2004 року) Південного Кавказу. Україна належить до сфери застосування цієї політики. В рамках ЄПС у лютому 2005 року було підписанo План дій ЄС-Україна на 2005-2007 роки (доступний на сайті МЗС України ссылка скрыта)

Члени ЄС :

Засновники – Бельгія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Німеччина, Франція

з 1973 – Велика Британія, Данія, Ірландія

з 1981 – Греція

з 1986 – Іспанія, Португалія

з 1995 – Австрія, Фінляндія, Швеція

з 2004 – Естонія, Кіпр, Латвія, Литва, Мальта , Польща, Словаччина, Словенія, Угорщина, Чехія.

   Інституції ЄС

Інституції ЄС

В Європейському Союзі наразі п’ять інституцій:

     1. Європейський Парламент (обирається народами держав-членів)

     2. Рада Європейського Союзу (представляє уряди держав-членів)

    3. Європейська Комісія (рушійна сила та виконавчий орган)

    4. Суд ЄС (забезпечує законність)

     5. Європейський Суд аудиторів (контролює управління фінансами)

Детальна інформація українською мовою про роль і повноваження цих органів міститься на веб-сайті "Євроглосарій" ссылка скрыта

Окремі джерела (напр., Словник-довідник "Європейський Союз", Київ, 2001 р.) відносять до інституцій ЄС і такі установи як: Європейський інвестиційний банк (фінансова установа ЄС, створена з метою фінансування проектів, що сприяють європейській інтеграції, збалансованому розвитку, економічному й соціальному вирівнюванню та розвитку інноваційної економіки); Європейський соціально-економічний комітет (дорадчий орган ЄС, створений щоб забезпечити представництво інтересів різних економічних і соціальних груп); Європейський центральний банк (для єдиної європейської валюти - євро, головним завданням ЄЦБ є цінова стабільність у зоні євро); Європейська Рада (регулярні зустрічі глав держав та урядів країн ЄС, формально не належить до інституцій ЄС, однак лишається “останньою інстанцією” ухвалення багатьох рішень і уособлює міждержавну складову ЄС) та Комітет регіонів (консультативний орган ЄС, що висловлює думку місцевих і регіональних органів влади).

Інтернет-сайт представництва Європейської Комісії в Україні (ссылка скрыта) до установ ЄС відносить також: Європейський омбудсмен (посада, запроваджена Угодою про ЄС, уповноважений приймати скарги від громадян Союзу, фізичних чи юридичних осіб, резидентів країн-членів щодо незадовільної діяльності інституцій або установ Співтовариства) та Агенції Європейського Союзу (установи ЄС, які керуються європейським публічним правом; відрізняються від інституцій Співтовариства (Рада, Парламент, Комісія тощо) і мають власний юридичний статус).

При підготовці цього розділу було використано інформаційні ресурси Представництва Європейської Комісії в Україні, Представництва України при ЄС, Урядового порталу України, Словника-довідника ЄС, Довідника НАТО: Європейський Союз, порталу “Громадський простір”, “Збірки навчальних посібників з права ЄС” та Словника-довідника Європейського Союзу

Відносини між Україною та Європейським Союзом на сучасному етапі: загальний огляд

 Історія виникнення

Відносини між Україною та Європейським Союзом були започатковані в грудні 1991 року, коли Міністр закордонних справ Нідерландів, як головуючої в ЄС, у своєму листі від імені Євросоюзу офіційно визнав незалежність України.

 Договірно-правова база

Правовою основою відносин між Україною та ЄС є Угода про партнерство та співробітництво (УПС), підписана 16 червня 1994 р. Угода набула чинності 1 березня 1998р., термін її дії завершується 28 лютого 2008 року. Угода започаткувала співробітництво з широкого кола політичних, торговельно-економічних та гуманітарних питань. З огляду на близьке завершення терміну дії УПС, 5 березня 2007 року Україна та ЄС розпочали переговорний процес щодо укладення нового рамкового договору, який тимчасово носить робочу назву "нова посилена угода" між Україною та ЄС. На період до укладення угоди щороку автоматично продовжується чинність УПС за взаємною згодою сторін.

 Інститути співробітництва

Партнерський діалог Україна-ЄС розвивається у рамках щорічних засідань Самміту Україна-ЄС за участю Президента України та Трійки ЄС у складі глави уряду або держави країни-головуючої в ЄС, Президента Європейської Комісії та Високого Представника ЄС з питань спільної зовнішньої та безпекової політики; Ради з питань співробітництва за участю Прем’єр-міністра України та Трійки ЄС у складі міністра закордонних справ країни-головуючої в ЄС, Президента ЄК та Високого Представника ЄС з СЗБП; Комітету та галузевих підкомітетів з питань співробітництва; Комітету парламентського співробітництва; регулярних консультацій Україна-Трійка ЄС та постійних експертних консультацій. Між Україною та ЄС щорічно відбувається понад 80 офіційних зустрічей та консультацій на високому і експертному рівнях.

<…>

План дій Україна-ЄС

21 лютого 2005 року, під час засідання Ради з питань співробітництва, Україна та ЄС підписали трирічний План дій – двосторонній політичний документ, який містить заходи по розширенню політичної співпраці та поглибленню економічної інтеграції України до ЄС.

План дій покликаний вивести на якісно вищий рівень відносини України та ЄС порівняно з існуючими рамками УПС. Водночас, існує певний дисбаланс дій та зобов'язань сторін в рамках Плану дій, згідно з яким на Україну припадає переважна кількість зобов'язань, у сфері внутрішніх демократичних перетворень, економічних реформ та адаптації національного законодавства до норм та стандартів ЄС в низці секторів економіки. Практичний внесок ЄС у реалізацію Плану дій зводиться до технічної та фінансової допомоги у рамках новоствореного механізму допомоги "Європейський Інструмент партнерства та сусідства", надання ринкового статусу економіці України в контексті антидемпінгових розслідувань (надано у лютому 2005 р.) укладення угоди про спрощення візового режиму (підписана у червні 2007 р., набула чинності 1 січня 2008 р.), поглиблене співробітництво в рамках регіональної безпеки (механізм приєднання до заяв ЄС з міжнародних питань, започаткований у 2004 році), поглиблене співробітництво у сфері придністровського врегулювання, поширення на Україну фінансування Європейського Інвестиційного Банку, поглиблення секторальної співпраці (енергетика, транспорт, науково-технологічна сфера), участь України у тематичних програмах та агентствах ЄС.

Основним внеском ЄС в рамках Плану дій є проголошення перспективи поглибленої економічної інтеграції України до ЄС (доступ до Внутрішнього ринку ЄС) після належного проведення внутрішніх політичних та економічних реформ.

Слід відзначити принципову розбіжність у поглядах України та ЄС стосовно кінцевої мети співпраці у рамках Плану дій. ЄС розглядає ПД як інструмент участі України в Європейській політиці сусідства, яка позиціонується як альтернатива процесу розширення ЄС. Україна розглядає ПД як підготовчий етап для виведення двосторонніх відносин на якісно новий рівень, переходу від принципів партнерства та співробітництва у рамках УПС до принципів політичної асоціації та економічної інтеграції у рамках "нової посиленої угоди". Укладення цієї угоди у такому форматі ("європейська асоціативна угода") повинно створити передумови для підготовки до набуття Україною членства в ЄС. Таке бачення сьогодні не знаходить підтримки серед ЄС.

Україна та ЄС погоджуються з тим, що одним з пріоритетів співробітництва на найближчу перспективу має стати поглиблення економічної інтеграції. Цю мету планується досягти шляхом укладення всеосяжної та поглибленої зони вільної торгівлі (ЗВТ) у рамках нової посиленої угоди, яка передбачатиме лібералізацію у сфері руху товарів, капіталів та послуг та широку гармонізацію нетарифних інструментів економічного регулювання (технічні стандарти). Згідно з позицією ЄС, формальні переговори щодо створення ЗВТ з Україною зможуть розпочатися після фіналізації вступу України до СОТ.

Крім співробітництва у рамках Плану дій, протягом 2005-2007 років значно активізувалися відносини України та ЄС у низці інших галузей.

Так, у сфері зовнішньої політики та безпеки Україна вже тривалий час бере участь у реалізації спільної європейської політики безпеки та оборони (ЄПБО). З 2002 року наша держава є учасником Поліцейських місій ЄС в Боснії і Герцеговині (2002-2005рр.) та Республіці Македонія (2004-2005рр.). У лютому 2006 року Україна направила миротворчий контингент до складу оновленої Поліцейської місії ЄС в БіГ. Правова основа цієї співпраці була закладена з підписанням 13 червня 2005 р. Угоди про участь України в операціях Європейського Союзу з врегулювання кризових ситуацій, а також Угоди про безпекові процедури обміну інформацією з обмеженим доступом. Укладено Угоду про участь в операціях ЄС з врегулювання кризових ситуацій, яка потребує ратифікації Верховною Радою України.

У 2005 році започаткована практика приєднання України до позицій та заяв ЄС з регіональних проблем та питань міжнародного життя. Таким чином, вже на даному етапі Україні надано право бути складовою позицій ЄС, яким користуються країни-кандидати та країни-члени Європейської економічної зони. Іншим важливим елементом взаємодії у сфері зовнішньої та безпекової політики став механізм двосторонніх консультацій між Україною та Генеральним Секретаріатом Ради ЄС з питань зовнішньополітичного планування, які дають змогу координувати позиції України та ЄС з цих питань. Партнерство між Україною та ЄС з регіональних питань пройшло успішну перевірку під час президентських виборів у Білорусі у березні 2006 року, коли Україна солідаризувалася з оцінками ЄС недемократичного характеру виборів, та водночас утрималася від підтримки санкцій Брюсселя проти білоруського керівництва. Завдяки налагодженим каналам діалогу позиція України була з розумінням сприйнята в ЄС, діалог щодо Білорусії продовжується. Україна бере регулярну участь у конференціях країн-донорів під егідою ЄС у Брюсселі щодо підтримки демократичного розвитку Білорусі.

Важливою віхою у співробітництві з ЄС у цій сфері стала активізація позиції України з проблем придністровського врегулювання, що дало змогу зрушити з місця цей процес, сприяло зростанню довіри до України як впливового гравця у забезпеченні європейської безпеки і стабільності. Завдяки підтримці України 1 грудня 2005 року розпочала роботу Прикордонна Місія ЄС на українсько-молдовському кордоні, 16 березня 2006 року був відновлений повноцінний митний та прикордонний контроль на придністровській ділянці українсько-молдовського кордону, що надало значний поштовх процесу повернення придністровських суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності у правове поле Молдови.

Питання можливої участі ЄС у процесі знищення та утилізації боєприпасів в Україні порушувалося під час проведених протягом 2005-2007 рр. засідань Трійки робочої групи ЄС з питань експортного контролю (COARM) – Україна, Трійки робочих груп з питань глобального роззброєння і експортного контролю та з питань нерозповсюдження ЗМЗ (CONOP/CODUN) – Україна, а також під час робочих зустрічей з представниками Європейської Комісії та Генерального Секретаріату РМ ЄС. Першим практичним кроком в напрямку розвитку такої співпраці стало схвалення 29 листопада 2005р. Радою ЄС рішення щодо виділення 1 млн. євро до Трастового фонду НАТО/ПЗМ на реалізацію в Україні проекту щодо ліквідації 133 тис. тон застарілих боєприпасів, 1,5 млн. одиниць легкого озброєння і стрілецької зброї та 1 тис. одиниць переносних зенітно-ракетних комплексів. На даний час у структурах ЄС продовжується процес вивчення проектних пропозиції української сторони. У найближчій перспективі очікується, що ЄС виділить додатково до 800 тис. євро до Трастового фонду НАТО/ПЗМ. Крім того, в ЄС вивчають можливість започаткування власного проекту із ліквідації наслідків надзвичайної ситуації в с. Новобогданіка. Продовжуються консультації з метою реалізації рішення Європейської Комісії щодо виділення Україні 4 млн. євро на ліквідацію протипіхотних мін у відповідності до Конвенції про заборону застосування, накопичення запасів, виробництва і передачі протипіхотних мін та про їхнє знищення (Оттавська конвенція).

ЄС також визнає важливу роль України у забезпеченні безпеки і стабільності на континенті, а також її високий промислово-технологічний потенціал у військовій сфері, що підтверджується практикою запрошення нашої держави до проведення військових навчань за участю підрозділів ЄС. Водночас, досі не зрушило з мертвої точки вирішення питання залучення потенціалу України у сфері авіатранспортних перевезень для реалізації завдань у рамках Європейської політики безпеки та оборони.

 Торговельно-економічне співробітництво

З року в рік стабільно зростає зовнішньоторговельний оборот між Україною та Європейським Союзом та прямі іноземні інвестиції з країн ЄС в українську економіку. На сьогодні Україна посідає 31 місце серед торговельних партнерів Європейського Союзу по імпорту та входить до 20-ки основних торговельних партнерів Євросоюзу по експорту (18 місце). За товарообігом Україна знаходиться на 25 місці серед основних торговельних партнерів ЄС. Такий розподіл позиції відповідає торгівлі України зі світом (на 24 місці по імпорту, на 32 по експорту та на 26 за показником товарообігу у 2006 р.).

За даними статистики ЄС, обсяги двосторонньої торгівлі Україна-ЄС за січень-жовтень 2007 року становили 28,41 млрд. євро, що на 25,79% або 5,8 млрд. більше, ніж за аналогічний показник 2006 року. Від’ємне для України сальдо торгівлі за цей час поглибилось до 7,73 млрд. євро. Імпорт ЄС з України (або українських експорт до ЄС) становив 10,33 млрд. євро, експорт ЄС до України становив 18,07 млрд. євро у січні – жовтні 2007 року.

У товарній структурі торгівлі Україна – ЄС зберігаються тенденції експорту продукції переважно з низькою часткою доданої вартості (чорні метали та вироби з них – 34,73%, мінеральні продукти – 20,55%, сільськогосподарська продукція – 8,09%) та імпорту високотехнологічної та промислової продукції (механічне обладнання та
машини – 33,37%, транспортні засоби та шляхове обладнання – 13,41%, хімічна продукція – 10,69%).

Станом на липень 2007 року обсяг прямих іноземних інвестицій (ПІІ) з ЄС до України збільшився порівняно з 2005 роком у 3,7 разів та склав 13,8 млрд. євро. За аналогічний період обсяги ПІІ з України до ЄС зросли у 1,5 рази порівняно з 2005 роком та становили 0,064 млрд. євро.

За перші десять місяців 2007 року показники розбіжності між даними Євростату та Держкомстату України складали: по товарообігу – 7,0 млрд. євро, по експорту ЄС в Україну – 5,07 млрд. євро та по імпорту ЄС з України – 1,9 млрд. євро. Найбільші за обсягами розбіжності у даних дзеркальної статистики щодо товарообігу сторін мали місце у торгівлі України з Польщею (1,66 млрд. євро), Німеччиною (1,55 млрд. євро), Болгарією (0,97 млрд. євро) та Італією (0,99 млрд. євро).

З квітня 2007 року активно проводиться робота по створенню правового базису поглибленого співробітництва Україна-ЄС. Досягнуто помітного прогресу у переговорах щодо економічної та секторальної частини нового базового договору, що укладатиметься на заміну УПС, зокрема, сформовано проект положень щодо окремих секторальних питань. Результативні обговорення відбувались й в рамках підготовки до створення поглибленої зони вільної торгівлі Україна-ЄС нового типу. Після врегулювання з ЄС питання по експортних митах (16 січня 2008 року), вже найближчим часом може бути остаточно погоджений текст звіту Робочої групи з розгляду заявки на вступ України до СОТ. За цих обставин, офіційні переговори щодо створення поглибленої зони вільної торгівлі Україна-ЄС можуть розпочатись вже у І півріччі 2008 року. Положення щодо ЗВТ визначатимуть правову базу для вільного переміщення товарів, послуг, капіталів та, частково, робочої сили між Україною та ЄС, а також для регуляторного наближення, спрямованого на поступове входження економіки України до спільного ринку ЄС.

Актуальним у торговельно-економічному співробітництві залишається встановлення діалогу з зовнішньоторговельної статистики, з’ясування та усунення причин розходження статистичних даних. Нарощування від’ємного для України сальдо торгівлі з ЄС також загострило важливість вирішення комплексу питань, пов’язаних з доступом української продукції до ринків Європейського Союзу. Поряд з диверсифікацією експорту через отримання можливості поставок продукції тваринного походження, промислової та машинобудівної продукції з більшою часткою доданої вартості, на порядку денному також залишаються існуючи обмеження через запровадження ЄС антидемпінгових заходів. Зокрема, за поточних умов для українських виробників майже повністю закритий ринок азотних мінеральних добрив ЄС, неприйнятним для України є використання ЄК в ході антидемпінгових процедур перерахунків цін на газ на підставі цін в ЄС або США. Зважаючи на високі зобов’язання, прийняті на себе Україною в рамках вступу до СОТ, все більшого значення набуває питання захисту інтересів вітчизняних інвесторів, зокрема, у сфері входження та заснування компанії на ринках фінансових та банківських послуг ЄС.

В сфері регуляторного співробітництва реалізуються домовленості щодо приєднання України до Угоди про оцінку відповідності та прийнятності промислової продукції (АСАА), підготовки до започаткування промислового діалогу для стимулювання розвитку малого та середнього підприємництва, співробітництва у сфері сільського господарства, санітарії та фітосанітарії. Зростає нагальність забезпечення належної підготовки української промисловості до роботи в умовах запровадження ЄС нового законодавства з реєстрації, оцінки та авторизації хімічних речовин („REACH”), започаткування окремого діалогу з використання географічних позначок, залучення експертної допомоги ЄК до розробки податкового кодексу України.

 Діалог у сфері юстиції, свободи та безпеки

З метою інтенсифікації співробітництва України з ЄС у сфері юстиції, свободи та безпеки 18 червня 2007 року на засіданні Ради з питань співробітництва між Україною та ЄС підписано оновлений План дій Україна - ЄС у сфері юстиції, свободи та безпеки. З метою імплементації, моніторингу та оцінки виконання Плану дій ЮСБ експертами України та ЄС, в рамках Підкомітету №6 „Юстиція, свобода та безпека”, було розроблено проект Плану-графіку імплементації положень Плану дій ЮСБ. Наразі проводиться експертне доопрацювання цього документу. Очікується, що в результаті ухвалення і забезпечення імплементації нового Плану-графіку, який містить 99 цілей і передбачає виконання 224 спільних заходів за напрямками міграції і притулку, прикордонного співробітництва та візової політики, боротьби з організованою злочинністю, тероризмом, співпраці у питаннях забезпечення верховенства права, вдосконалення правової системи, правового та правоохоронного співробітництва (попередній Графік, ухвалений у 2002 році, включав 42 цілі і 134 заходи), співробітництво між Україною і ЄС у сфері ЮСБ буде суттєво посилене.

Україна та ЄС також успішно завершили тривалий та непростий переговорний процес щодо пакетного укладення угод про спрощення візового режиму та реадмісію. 18 червня 2007 р. у ході засідання Ради з питань співробітництва у Люксембурзі відбулося підписання угод. Угоди набули чинності з 1 січня 2008 року.

Угода між Україною та ЄС про спрощення оформлення віз встановлює спрощений режим видачі віз українським громадянам консульськими установами держав-членів ЄС у рамках шенгенського законодавства. Ключовими елементами угоди є положення про перспективу запровадження взаємного безвізового режиму; безвізовий режим для власників дипломатичних паспортів; видачу багаторазових віз (строком від 1 до 5 років) широкому колу громадян України, в т.ч. представникам бізнесових кіл, членам урядових делегацій, родичам громадян України, що легально проживають в державах-членах ЄС, журналістам, спортсменам, учасникам наукових, культурних і мистецьких заходів; видачу безкоштовних віз для чисельних категорій осіб, зокрема, дітей віком до 18 років та дітей віком до 21 року, що знаходяться на утриманні, пенсіонерів, журналістів, родичів громадян України, що легально проживають в країнах-членах ЄС. Угода упорядковує перелік документів, що підтверджують мету поїздки, фіксує консульський збір за видачу візи на рівні 35 євро та 70 євро у термінових випадках, обмежує строки розгляду анкет на видачу візи 10 календарними днями.

Політична декларація до Угоди передбачає укладення двосторонніх угод між Україною та Польщею, Угорщиною, Словаччиною і Румунією про правила місцевого прикордонного руху для мешканців прикордонних районів. Україна у вересні уклала відповідну угоду з Угорською Республікою (тимчасово застосовується з 15 грудня 2007 року) та парафувала угоду зі Словацькою Республікою, яку планується підписати у лютому 2008 р. Триває переговорний процес щодо проекту такої угоди з Польщею. Угоди передбачають здійснення руху громадянами України та відповідної держави-члена, які проживають у прикордонній зоні (до 50 км від лінії кордону), без віз на підставі дозволів на спрощений перетин кордону.

Угода між Україною та ЄС про реадмісію регулює процедури, пов'язані з ідентифікацією та поверненням громадян України та третіх країн, осіб без громадянства, які потрапили або перебувають на території держав-членів ЄС нелегально. Нею передбачені звичайна і прискорена процедури реадмісії, визначаються документи, що підтверджують походження нелегального мігранта, встановлюються часові рамки виконання запитів щодо реадмісії. Принциповим в угоді є досягнення сторонами компромісу щодо встановлення дворічного перехідного періоду стосовно повернення в Україну мігрантів з третіх країн, що дасть додатковий час для створення відповідних інституційних спроможностей у сфері управління міграцією та зміцнення прикордонного контролю. Для української сторони було важливо заручитися зобов'язанням ЄС надати додаткову фінансову та технічну допомогу для цих потреб, що відображено в односторонній декларації ЄС як додатку до угоди про реадмісію. В цьому контексті набуває актуальності питання підготовки українською стороною якісних проектів в галузі міграційного менеджменту та боротьби з нелегальними мігрантами. На даний час українська сторона не використовує повною мірою наявні інструменти фінансової допомоги.

Попри укладення згаданих угод про спрощення оформлення віз та про реадмісію спостерігається стійка тенденція до погіршення умов і ускладнення процедури розгляду візових заяв українських громадян дипломатичними представництвами і консульськими установами країн-членів Шенгенської зони ЄС. У першу чергу це стосується тривалих строків розгляду заяв, переліку документів, необхідних для видачі візи, запровадження практики посередницьких візових центрів, діяльність яких у частині стягнення додаткової плати за оформлення віз є несумісною з положеннями підписаної угоди про спрощення візового режиму. У цьому зв'язку, українська сторона привертала увагу Європейської Комісії, німецького і португальського головувань в Раді ЄС до конкретних фактів дискримінаційного ставлення з боку консульських установ держав-членів ЄС до українських громадян. Зі сторони ЄС розв’язання цих питань пов’язується з імплементацією візової угоди, початком функціонування Спільного комітету, перше засідання якого заплановано провести у квітні 2008 р., а також прийняттям законодавства ЄС у візовій сфері, зокрема, Єдиного візового кодексу.

У контексті співпраці за напрямками боротьби з корупцією, організованою злочинністю і тероризмом налагоджено контакти між зацікавленими органами України та Лісабонським моніторинговим Центром ЄС з питань споживання і розповсюдження наркотиків (EMCDDA), проведено перше засідання з питань наркотиків у форматі Україна-Трійка ЄС (Брюссель, 01.06.07) Водночас, відсутній прогрес у проведенні переговорів і укладенні угод з Європолом та Євроюстом. Це пояснюється як змінами у мандаті Європолу, так і триваючим в Україні процесом ратифікації Конвенції Ради Європи про захист осіб у зв’язку з автоматизованою обробкою персональних та Додаткового протоколу до неї.

Що стосується зміцнення співпраці в сфері управління кордонами і міграційними процесами, то у ході засідання міністрів юстиції і внутрішніх справ України та Трійки ЄС (Люксембург, 11.06.07) укладені Робочі домовленості про встановлення оперативного співробітництва між Державною прикордонною службою України та Європейським Агентством з менеджменту оперативного співробітництва на зовнішніх кордонах країн-членів ЄС (FRONTEX) і визначені пріоритетні напрямки їх практичної реалізації. З зв’язку з вступом у грудні 2007 р. дев’яти нових країн-членів ЄС до Шенгенської зони одним з найгостріших проблемних питань у цій сфері залишається відновлення спільного прикордонного та митного контролю як на території ЄС, так і на українській території. Під час 10-го засідання Комітету з питань співробітництва Україна-ЄС (листопад 2007р., м.Брюссель) на розгляд ЄС було внесено пропозицію започаткувати експертні консультації з метою досягнення відповідної домовленості між Україною та ЄС.

 Інтеграція українського енергетичного сектору з ринком ЄС

Стратегію співпраці України з ЄС у сфері енергетики закладено в положеннях Меморандуму про взаєморозуміння щодо співробітництва в енергетичній галузі, підписаного 1 грудня 2005 р. Меморандум охоплює п’ять сфер розширеного двостороннього співробітництва:

1. Ядерна безпека.
2. Інтеграція ринків електроенергії та газу.
3. Підвищення безпеки енергопостачання та транзиту вуглеводнів.
4. Структурна реформа, підвищення стандартів із техніки безпеки та охорони довкілля у вугільній галузі.
5. Енергоефективність.

Значення Меморандуму полягає в наявності спільних завдань енергетичної політики ЄС та України, які зорієнтовані на втілення стратегічних інтересів у сфері диверсифікації та безпеки постачання енергоресурсів, а також електроенергетики. Також, в Меморандумі зафіксовано набуття Україною членства в Договорі про Енергетичне Співтовариство (ДЕС), який набув чинності з 1 липня 2006 р.

Виходячи із своїх енергетичних пріоритетів, ЄС вимагає від України забезпечення надійного транзиту вуглеводнів з Росії та лібералізації нафтового і газового ринків в Україні, що дозволило б певною мірою знизити транзитні тарифи. При цьому ЄС виходить з того, що інтересам обох сторін відповідатиме зміцнення співробітництва в енергетичній сфері, зокрема щодо диверсифікації маршрутів та джерел постачання вуглеводнів, модернізації ГТС України, а також імпорту української електроенергії. У 2007 році Європейський Союз затвердив завдання своєї нової енергетичної політики, відомі як «3 х 20»: скорочення на 20% викидів парникових газів, скорочення на 20% споживання вуглеводнів за рахунок заходів з енергозбереження, запровадження 20-відсоткової частки відновлювальних джерел в енергетичному балансі ЄС до 2020 р. Зміст цієї політики значною мірою матиме визначальний вплив на перспективи енергетичного співробітництва України з ЄС. Необхідно наголосити, що саме у цій сфері концентруватиметься розв’язання найбільш проблемних питань національної безпеки України, спрямованих на різке зменшення нашої залежності від імпортованих російських вуглеводнів.

Станом на початок 2008 р. виконання Меморандуму за п’ятьма напрямками можна окреслити наступним чином.

1. Ядерна безпека. Відповідно до положень Меморандуму, ЄС несе зобов'язання підтримати набуття членства Україною в ДЕС за умов позитивної оцінки стану ядерної безпеки діючих українських АЕС. У цілому, проблема виконання розділу «Ядерна безпека» Меморандуму зводилася ЄК до необхідності проведення оцінки стану ядерної безпеки діючих АЕС України спільно з МАГАТЕ. В січні 2007 р. було започатковано діяльність тристоронньої групи Україна – ЄК – МАГАТЕ, програма роботи якої спиратиметься на поточні плани співробітництва України з Агентством у сфері ядерної безпеки: проектну безпеку; експлуатаційну безпеку; поводження з радіоактивними відходами та зняття з експлуатації; питання регулювання. Погодившись на створення тристоронньої групи Україна – ЄК – МАГАТЕ, українська сторона відстояла верховенство експертизи МАГАТЕ при проведенні оцінки стану безпеки діючих блоків АЕС.

2. Інтеграція ринків електроенергії та газу пов’язана з виконанням проекту синхронізації ОЕС України з системою UCTE (Союз з координації передачі електроенергії) та перспективою отримання членства Україною в ДЕС. Відповідно, в березні 2007 р. Розгляд спільної заявки України та Молдови на приєднання до системи UCTE завершився погодженням 26 червня 2007 р. Технічного завдання на виконання цього проекту. Відповідно, у вересні 2007 р. рішенням Керівного комітету UCTE було створено чотири проектні групи: впровадження стандартів та експлуатація мереж; делімітації (відокремлення енергосистем України та Молдови від мережі СНД); управління енергосистемою в умовах перевантаження мереж; регулювання та контрактних зобов’язань.

На засіданні Міністерської Ради ДЕС в червні 2007 р. ЄК погодила звіт щодо статусу енергетичного сектору України. 18 грудня 2007 р. у ході чергового засідання Ради ДЕС у Белграді було повідомлено, що ЄК отримала мандат на проведення переговорів з Україною щодо набуття нею повноправного членства в Енергетичному Співтоваристві. Наступним етапом має стати невідкладне започаткувати відповідних консультацій з ЄС.

3. Підвищення безпеки енергопостачання та транзиту вуглеводнів. У 2007 р. було завершено попередній аудит газотранспортної системи України в рамках фінансованої Євросоюзом технічної допомоги, яка визначила потребу у вагомих інвестиціях, що оцінюються на рівні €2,500 мільйонів протягом періоду 2007-13 рр. У відповідності до положень Меморандуму в 2007 р. сторони також погодились організувати спільний моніторинг прогресу, досягнутого в рамках реабілітації нафтогазової транспортної системи України.

Стосовно диверсифікації маршрутів та джерел постачання природного газу, необхідно зазначити, що у 2007 р. ЄК висловила підтримку розбудові нового газопроводу „Білий потік”, маршрут якого пролягатиме з Каспійського регіону через Грузію та Чорне море до України. Водночас, ЄК усунулась від сприяння залученню України до проекту газопроводу „НАБУККО”, відносячи питання участі компанії НАК „Нафтогаз України” в ньому до двосторонніх домовленостей з учасниками цього Консорціуму. Натомість, ЄК рекомендувала Україні підготувати пропозиції по газопроводу „Білий потік” до візиту Координатора ЄС проекту Південного газотранспортного коридору Й. Й. ван Аартсена до Києва у 2008 р.

Результати фінансованого ЄК проекту техніко-економічного обґрунтування продемонстрували комерційну привабливість продовження нафтопроводу Одеса-Броди до Плоцька.

У цьому зв’язку невід’ємною частиною співпраці з ЄС щодо спільних нафтогазових проектів є продовження роботи щодо забезпечення повного функціонування Міжрегіонального метрологічного центру в м. Боярка, який було відкрито у 2006 році.

У 2007 р. поступово впроваджувались результати проекту ЄК щодо вибору варіантів створення запасів нафти та нафтопродуктів в Україні. За сприяння ЄК наступним етапом передбачається створення в Україні Агентства з управління запасами нафти. Відповідно, ЄК надасть ВАТ „Укртранснафта” технічну допомогу з варіантів реструктуризації управління та фінансування компанії, відповідальної за створення резервів.

4. Структурна реформа, підвищення стандартів із техніки безпеки та охорони довкілля у вугільній галузі. В березні 2007 р. було завершено підготовку проекту підтримки політики України щодо реформування вугільного сектору, який має бути започатковано на початку 2008 р. Проект ставить за мету:

 удосконалити секторальну програму для вугільної галузі на період 2007-16 рр. з урахуванням ролі вугільної промисловості в стратегії безпеки енергопостачання України, стану економічної реформи, соціальних зобов’язань уряду;
 надати рекомендації щодо варіантів та засобів впровадження програми з реформування вугільного сектору;
 підвищити безпеку видобування вугілля в шахтах.

Також, у 2008 р. Україна готова буде реалізовувати домовленість з ЄС щодо питання видобутку та утилізації шахтного метану в контексті як захисту навколишнього середовища, так і безпеки виробництва, а також підготувати пропозиції щодо залучення зовнішнього інвестування для розв’язання проблеми шахтної безпеки. Паралельно вивчатимуться можливості співпраці України з ЄС щодо впровадження технологій «чистого вугілля», перш за все на ТЕС.

5. Енергоефективність. Головним чинником впливу на політику України у цій сфері стали проблеми необхідності скорочення споживання імпортованих вуглеводнів, рішуче впровадження заходів енергозбереження та відновлювальних джерел енергії.

З цією метою в лютому 2007 року спільна робоча група Україна – ЄС підготувала в рамках Меморандуму пропозиції до дорожньої карти з питань енергоефективності та використання відновлюваних джерел енергії у тісному поєднанні з реалізацією заходів щодо боротьби із зміни клімату. У цьому зв’язку ЄК пропонує започаткувати проект Твіннінг для підтримки Національного Агентства України з питань ефективного використання енергоресурсів (НАЕР).

 Співробітництва між Україною та ЄС в сфері космічних досліджень

Враховуючи той факт, що Україна належить до вісімки держав, які мають значний розвинутий технічний та технологічний потенціал у сфері освоєння космічного простору, 1 грудня 2005 р. під час Самміту Україна - ЄС у Києві сторони уклали спеціальну Угоду про співпрацю у створенні цивільної Глобальної навігаційної супутникової системи (ГНСС). Передбачається, що співпраця в рамках цієї Угоди може охоплювати промислове виробництво та наукові дослідження у цій сфері, зокрема в питаннях стандартизації і сумісності регіональних систем цивільної навігації тощо. Наразі триває процес набуття Угодою чинності. Станом на січень 2008 року Угоду ратифікувала Україна та тринадцять країн-членів ЄС, зокрема: Словаччина, Латвія, Німеччина, Швеція, Угорщина, Словенія, Фінляндія, Данія, Чехія, Люксембург, Греція , Естонія та Австрія.

В листопаді 2007 року Європейська Комісія опублікувала перше конкурсне оголошення в рамках 7-ої Рамкової програми ЄС з наукових досліджень та технологічного розвитку з метою виконання міжнародних проектів у сфері глобальної супутникової навігаційної системи та проекту Галілео. Тим самим, українські організації, в числі інших, були запрошені до участі у науково-дослідній діяльності з розвитку програми ГНСС/Галілео.

Blog

Що таке Європейський Союз

Содержание

Що таке Європейський Союз

Хронологія відносин Україна – ЄС

Що таке Європейський Союз

Відносини між Україною та Європейським Союзом на сучасному етапі: загальний огляд

Хронологія відносин Україна – ЄС