Європейський союз
| Вид материала | Документы |
- Роль комерційних банків у зміцненні фінансової стабільності країн Євросоюзу Ключові, 393.52kb.
- Що таке Європейський Союз, 974.36kb.
- Європейський союз, 2290.42kb.
- Європейський союз консолідовані договори, 2403.74kb.
- Європейський союз, 1709.95kb.
- Європейський союз, 1599.85kb.
- Європейський союз, 2539.57kb.
- Європейський союз, 2304.12kb.
- Європейський союз, 1546.58kb.
- Європейський союз, 1460.93kb.
31.10.2011-23.11.2011
ЄВРОПЕЙСЬКИЙ Союз 2
1.1. АНАЛІЗ ТЕМИ ТИЖНЯ: ПОЛІТИЧНИЙ ТУМАН ЩОДО ПАРАФУВАННЯ УГОДИ ПРО АСОЦІАЦІЮ МІЖ УКРАЇНОЮ ТА ЄС ПОСИЛЮЄТЬСЯ 2
1.2. ПОЛІТИЧНИЙ ДІАЛОГ 3
1.3. ЕКОНОМІКА 5
1.4. ЕНЕРГЕТИКА 7
1.5. ВІЗОВА ПОЛІТИКА ТА РЕГІОНАЛЬНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО 8
1.6. СХІДНЕ ПАРТНЕРСТВО 9
1.7. БЕЗПЕКА ТА ОБОРОНА 10
1.8. ГУМАНІТАРНА СФЕРА 10
1.9. ІНШІ ПОДІЇ В ЄС 11
УКРАїна - нато 17
2.1. АНАЛІЗ ТЕМИ ТИЖНЯ: РНП – 2011: ВИКОНАННЯ ЇЇ ЗАВДАНЬ СПРЯМОВУЄТЬСЯ РАДШЕ НА ПРОЦЕС, А НЕ НА КІНЦЕВИЙ РЕЗУЛЬТАТ 17
2.2. ЄВРОАТЛАНТИЧНИЙ ПРОЦЕС В УКРАЇНІ 19
2.3. НАТО У ФОКУСІ ТИЖНЯ 22
3.1.1. АНАЛІЗ ТЕМИ ТИЖНЯ: УГОДА ПРО ЗОНУ ВІЛЬНОЇ ТОРГІВЛІ З СНД ЯК ПЕРШИЙ КРОК ДО ВХОДЖЕННЯ В ЄВРАЗІЙСЬКИЙ СОЮЗ 27
3.1.2. ПРЕЗИДЕНТ 28
3.1.3. ВИКОНАВЧА ВЛАДА 32
3.1.4. ПАРЛАМЕНТ 35
3.1.5. ОПОЗИЦІЯ 41
3.1.6. МІЖНАРОДНІ ОРГАНІЗАЦІЇ 42
3.2.1. РОСІЯ 51
3.2.2. США ТА КАНАДА 52
3.2.3. КРАЇНИ ЄВРОПИ 56
3.2.4. ІНШІ КРАЇНИ СВІТУ 63
ЄВРОПЕЙСЬКИЙ Союз
1.1. АНАЛІЗ ТЕМИ ТИЖНЯ: ПОЛІТИЧНИЙ ТУМАН ЩОДО ПАРАФУВАННЯ УГОДИ ПРО АСОЦІАЦІЮ МІЖ УКРАЇНОЮ ТА ЄС ПОСИЛЮЄТЬСЯ
Сьогодні українське суспільство (причому, не лише його політична верхівка, а й чи не кожен пересічний громадян) зі значною зацікавленістю та великими надіями стежать за перебігом підготовки Угоди про асоціацію між Україною та ЄС та «коливаннями» позицій обох сторін, викликаних реальними перспективами парафування цього документу на Саміті Україна – ЄС 19 грудня 2011 року, бажаннями офіційного Києва й невідповідності їм намірів європейської сторони. Тож, хоча в результаті голосування у рамках Комітету у закордонних справах Європейського парламенту 14 листопада 2011 року й було схвалено проект Рекомендацій ЄП Раді ЄС, Європейській Комісії та Європейській службі зовнішньої діяльності щодо Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, 100-відсоткової гарантії того, що документ справді буде парафовано, немає, адже невирішеними залишаються питання демократизації внутрішньосуспільних засад українського соціуму та чи не основна мета вітчизняних високопосадовців – питання включення положення про перспективу членства України в ЄС до тексту майбутньої Угоди.
Саме це останнє формулювання й потребуватиме рішення на політичному рівні, ставши (якщо Україні пощастить) головним здобутком майбутнього Саміту. Усі інші положення Угоди, включно з питаннями безвізового режиму та можливості створення ЗВТ України з ЄС, уже, нібито, було остаточно погоджено під час 21-го раунду переговорів між Україною та ЄС щодо Угоди про асоціацію 11 листопада 2011 року, що відкрило шлях для започаткування відповідних технічних процедур з підготовки Угоди про асоціацію Україна – ЄС до укладення. Хоча, й саме укладення цієї Угоди (поки що потенційне) є виключно технічним за своєю суттю, адже навіть у разі парафування документа під час Саміту Україна – ЄС 19 грудня він повинен буде пройти тривалу процедуру ратифікації у європейських парламентах (а, як ми знаємо, така «нормативно-правова» тяганина проходить інколи не так-то й швидко навіть по відношенню до внутрішніх документів ЄС: варто тут згадати, хоча б, складнощі голосування в Ірландії, Нідерландах чи Чехії), й аж потім перед Україною відкриється тривалий шлях виконання поставлених в Угоді завдань. А це – небагато-немало 10-15 років. Крім того, невідомо, як поводитимуться ті країни, в яких підтримка українських прагнень (і, зокрема, європерспектива Києва) не надто потужна. Та ж сама Франція чи Німеччина, Італія чи, навіть, Греція ніколи не були й, наряд чи, стануть такими відвертими «адвокатами» України в Європі, як, наприклад, Польща чи інші східноєвропейські держави.
Низка депутатів Європарламенту пропонують висловити занепокоєння ситуацією із правами людини та верховенством права в Україні, переслідуванням політичної опозиції, тиском на засоби масової інформації. А найбільша в Європарламенті фракція Європейської народної партії навіть виступає за відкладення підписання Угоди про асоціацію через справу засудженої екс-прем’єрки Юлії Тимошенко, підкреслюючи, що отримані європейськими парламентаріями обіцянки від Президента Віктора Януковича про те, що в Україні існує прозоре судочинство та країна впевнено рухається у напрямі досягнення європейських стандартів у всіх сферах суспільного життя, не підтверджуються діями.
Та, усвідомлюючи, що через політичну й економічну кризу у самому Євросоюзі Україна не має шансів у найближчій перспективі приєднатися до ЄС, український гарант не надто переймається такою ситуацією, а тому й не зважає на втручання Брюсселя у внутрішні справи нашої держави. Можливо, аби зберегти власні повноваження і вплив, Віктор Янукович і погодиться на такий хід подій, адже наразі уже говорить про те, що Україна ще не досягла тих критеріїв, які їй пред’являються, а тому, можливо, доведеться зробити «паузу», як це вже було у питанні євроінтеграції України. За його словами, це можна зробити і зараз, адже процес євроінтеграції загалом для України не буде припинено, оскільки у країні продовжуються реформи. Тобто, Президент де-факто погоджується на варіант розвитку «Білорусь-light», ігноруючи можливі зовнішньополітичні й економічні наслідки такої політики для України.
І тут, знову ж таки, має втрутитися Євросоюз: єдине, чим тут можна зарадити, – зробити чітку заяву з критикою авторитарних дій української влади, у якій також вказати, що парафування Угоди про асоціацію залежатиме від того, наскільки українська влада виконуватиме рекомендації міжнародної спільноти стосовно дотримання демократичних стандартів. Однак, такі критичні сигнали вже не раз лунали щодо реформи судової та виборчої систем, зміцнення демократії та фундаментальних свобод, неупередженого та незалежного судочинства та верховенства права. На жаль, почуті вони були лише частково. Та що й казати, коли Президент навіть відмовився прийняти Делегацію Моніторингового комітету Парламентської асамблеї Ради Європи, яка протягом кількох днів на початку листопада 2011 року зустрічалася з посадовцями і представниками політичних сил, звернувши їхню увагу на переслідування політичних опонентів влади та невиконання зобов’язань України перед Радою Європи (яка, до речі, має спільні з ЄС цінності).
Певно, за умов, коли українські чиновники відмовляються забезпечити принципову для ЄС можливість колишнього прем’єр-міністра України Юлії Тимошенко та інших лідерів опозиції повноцінно брати участь у політичному процесі як зараз, так і під час наступних виборів в Україні, говорити щось конкретне про зміст та обов’язковість підписання Угоди про асоціацію з ЄС 19 грудня не можна.
Тому завершення переговорів про введення безвізового режиму й визначення конкретних етапів реалізації цього процесу залишається під сумнівом. Адже і нормативно-правовий аспект його здійснення, і подальші кроки щодо введення біометричних паспортів, системи зв’язку в режимі реального часу між правоохоронними, прикордонними, митними та іншими структурами, які задіяні в контролі за переміщенням людей між країнами ЄС і України, – нічого не означатимуть без наявності Угоди. Так само, як і обіцяні Євросоюзом 180 мільйонів євро щороку на реформування конкретних галузей: отримати їх Україна зможе лише після того, як доведе серйозність своїх намірів утілювати такі реформи в життя. І навіть розширення української участі в операції Європейського Союзу з протидії піратству «Аталанта» тут не допоможе, бо ж направити до складу багатонаціональних сил літак АН-26 Україна зможе й не маючи перспективи членства, адже у такому ж режимі достатньо активно співпрацює зараз з НАТО.
Тож виходить, що єдиний вихід – діяти відповідно до букви закону та європейських принципів. Вірніше, принципів, схвалених в усьому світі. А просто сподіватися на щось, не підкріплюючи обіцянки діями, – безЄВРОперспективно.