Модуль 1 Інноваційна діяльність в Україні як фактор забезпечення її економічного розвитку
| Вид материала | Документы |
- Технологічні парки україни стан та проблеми інноваційна Україна, 718.96kb.
- Теоретико-методичні основи організаційно-економічного механізму активізації інноваційної, 566.37kb.
- Про науково-інформаційну діяльність Центру науково-технічної І економічної інформації, 373.6kb.
- Звіт про науково-інформаційну діяльність Центру науково-технічної І економічної інформації, 135.6kb.
- Програма соціально-економічного та культурного розвитку Буського району, 908.43kb.
- Л. П. доцент кафедри природничо-наукових дисциплін та методики їх викладання Донецького, 296.99kb.
- Іноземні інвестиції як чинник економічного розвитку в Україні Анотація, 192.98kb.
- Р І шенн явід " 30 " грудня 2010 року №8 місто Прилуки Про затвердження Програми соціально-економічного, 967kb.
- Мета та першочергові завдання економічного І соціального розвитку міста Знам'янка, 41.83kb.
- Програма Розвитку ООН в Україні Інститут економічного прогнозування Національної академії, 931.97kb.
4. Оцінка ефективності інновацій
Інноваційна діяльність є вирішальним елементом розвитку сучасного виробництва, тому проблеми економічного обгрунтування інноваційних рішень набувають особливої актуальності. Ці проблеми важливі як на рівні підприємств (організацій), так і на вищих рівнях управління національною економікою, зокрема при розподілі бюджетних коштів на фінансування науково-технічних, соціальних та інших загальнодержавних програм.
Економічна ефективність впровадження інновацій у виробництво визначається за такими показниками:
1. Фінансові критерії:
- витрати на науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи;
- витрати виробництва;
- витрати на маркетингові дослідження.
2. Показники доходності:
- чистий дисконтований дохід – використовується для ранжування інноваційних проектів та вибору пріоритетний напрямів діяльності;
- внутрішня норма доходності – визначає рівень беззбитковості проекту;
- індекс доходності – вказує на рівень накопиченого чистого прибутку відносно вкладених у проект коштів.
3. Термін окупності інвестицій у реалізацію проектів – дає можливість зробити висновок про рівень ризикованості проекту у зв’язку зі змінами і відносній ліквідності інвестицій.
4. Перспективність інновацій – ступінь важливості та корисності інновацій, їх відповідність тактиці та стратегії підприємства.
5. Унікальність нововведення, його патентна чистота – являються одними із основних умов комерційного успіху реалізації інновацій.
Особливістю підходів до оцінки ефективності інновацій господарюючих суб'єктів різних рівнів, діючих у ринкових умовах, слід вважати різницю в цілях, які вони визначають у своїй діяльності.
Так, державні органи влади й управління, що мають регулювати соціально-економічні процеси в державі, виходять із глобальних завдань розвитку суспільства в цілому. Держава формує зовнішні умови (інноваційну політику) для господарювання підприємств, стимулюючи зростання національної економіки.
За часів державної власності та централізованих методів управління переважав єдиний методологічний підхід для всіх організацій до оцінки ефективності господарських рішень. Сутність його визначалась принципом: усе, що вигідно державі, має бути вигідним для всіх суб'єктів господарювання, тобто цей підхід передбачав для всіх глобальний критерій ефективності капітальних вкладень — економічний ефект, що одержується на всіх стадіях і етапах реалізації нововведень — від проведення досліджень і розробок до використання інновації споживачем. Методичні суперечки торкалися лише показників, якими оцінювався цей ефект — це «приведені витрати» на реалізацію новини чи інтегральний показник — «річний економічний ефект».
Крім того, виділення коштів на здійснювання капітальних вкладень, в основному, мало безоплатний характер. Такий підхід дозволяв придбавати за кордоном нове обладнання, яке не використовувалось або використовувалось на не повну потужність, бо не вписувалось в існуючі технологічні процеси. Це призводило до зростання витрат на виробництво, формування цін за витратним принципом і до інших негативних наслідків.
У сучасних ринкових умовах підвищуються вимоги до економічних вимірів і економічних обґрунтувань прийняття рішень стосовно інноваційних проектів, які можуть фінансуватись тільки після економічної оцінки кожного з можливих їх варіантів.
К
G
інцевим результатом інноваційної діяльності будь-якої організації є виробництво конкурентоспроможної продукції та зміцнення позицій на ринку і свого фінансового стану.
За такого підходу вибір кращого варіанта інноваційного проекту передбачає одержання більших результатів з меншими чи однаковими витратами.
Отже, у загальному вигляді економічна ефективність інновацій визначається порівнянням результатів з витратами, що забезпечили цей результат.
Одержуючи інновацію (у вигляді нового продукту, технології, методів організації й управління), що є результатом інноваційного процесу, важливо не тільки одержати нововведення з мінімальними витратами, а й саме нововведення як цінність, що має бути корисною і потрібною, тобто відповідати певним вимогам як з боку підприємства, ініціюючого його впровадження, так і з боку споживачів цієї інновації.
Для оцінки економічної ефективності інновацій (інноваційних проектів) у вітчизняній практиці використовується певна система показників. Ці показники відображають співвідношення витрат і отриманих результатів, тобто тих вигід, які будуть одержані від реалізації інновацій.
Показники економічної ефективності відображають ефективність інноваційних проектів з точки зору інтересів усього національного господарства, а також регіонів, галузей виробництва, організацій, що беруть участь у проекті.
При відборі інноваційних проектів і розрахунках показників ефективності на рівні національного господарства беруться до уваги такі результати проекту:
- кінцеві виробничі результати (виручка від реалізації нових товарів, інтелектуальної власності — ліцензій, ноу-хау, програм для ЕОМ тощо);
- соціальні й екологічні результати, розраховані виходячи із спільних дій учасників проекту в регіонах;
- прямі фінансові результати;
- кредитні займи, інвестиції інших держав, банків, фірм і т. ін.;
- побічні фінансові результати, що їх обумовлюють при здійсненні проекту: зміни доходів сторонніх організацій і громадян, ринкової вартості земельних ділянок, будівельних споруд, утрати природних ресурсів і інші надзвичайні ситуації.
До складу витрат включаються передбачені в проекті і необхідні для його реалізації побічні й одночасні витрати всіх учасників проекту, обчислених без повторного врахування однакових витрат одних учасників у складі результатів інших учасників.
Оцінюючи ефективність інноваційного проекту, порівняння різночасових показників здійснюють шляхом приведення (дисконтування) їх до цінності в початковому періоді (до одного моменту). Таким моментом може бути, наприклад, рік початку реалізації інновацій. За допомогою дисконтування у фінансових і економічних розрахунках ураховується чинник часу. Ідея дисконтування полягає в тому, що для фірми краще одержати гроші сьогодні, а не завтра, оскільки, будучи інвестованими в інновації (виробництво), вони вже завтра принесуть певний додатковий дохід.
Н
априклад, якщо сьогодні інвестувати в інноваційний проект 1 млрд грн, розраховуючи одержати 10% доходу, то через рік вартість інвестицій становитиме 1,1 млрд грн — це майбутня вартість вкладених інвестицій, а її поточна сучасна вартість дорівнює 1,0 млрд грн.Різниця між майбутньою вартістю і поточною вартістю називається дисконтом (англ. discount — обліковий процент).
При оцінці ефективності інноваційних проектів передбачається розрахунок таких важливих показників, як:
- інтегральний ефект (чистий дисконтований дохід);
- внутрішня норма прибутковості (дохідності);
- рентабельність інвестицій на період і строк окупності.
Інтегральний ефект визначається як сума поточних ефектів за весь розрахунковий період, приведена до початкового року, або як перевищення інтегральних результатів над інтегральними витратами.
Внутрішня норма прибутковості (дохідності) — це розрахункова відсоткова ставка, за якої одержані доходи (вигоди) від проекту стають рівними витратам на проект, або дається ще таке визначення — це той максимальний відсоток, який може бути сплачений для мобілізації капіталовкладень у проект. Рекомендується відбирати такі інноваційні проекти, внутрішня норма дохідності яких не нижча 15—20 %.
Рентабельність визначається як співвідношення ефекту від реалізації проекту і витрат на нього. На практиці оцінки інноваційних проектів. розраховують відношення приведених доходів до інвестиційних витрат.
Строк окупності показує, протягом якого часу можуть окупитися інвестиції в інноваційний проект.
Це період, необхідний для відшкодування початкових капіталовкладень за рахунок прибутків від проекту (чистий прибуток після відрахування податку + фінансові витрати + амортизація).
6. Інноваційна діяльність в Україні
Згідно Закону України “Про інноваційну діяльність” пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні визначені як - “науково, економічно і соціально обґрунтовані та законодавчо визначені напрями інноваційної діяльності, спрямовані на забезпечення потреб суспільства у високотехнологічній конкурентоспроможній, екологічно чистій продукції, високоякісних послугах та збільшення експортного потенціалу держави.
Пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні складаються із:
- стратегічних (розраховані на тривалу перспективу - не менше десяти років) та
- середньострокових (розраховані на реалізацію протягом найближчих трьох-п'яти років).
Згідно Закону України “Про інноваційну діяльність” інноваційна діяльність - це діяльність, що спрямована на використання і комерціалізацію результатів наукових досліджень та розробок і зумовлює випуск на ринок нових конкурентноздатних товарів і послуг.
Інноваційні підприємства (інноваційний центр, технопарк, технополіс, інноваційний бізнес-інкубатор тощо) це підприємства (об'єднання підприємств), що розробляють, виробляють, реалізують інноваційні продукти і (або) продукцію чи послуги, обсяг яких у грошовому вимірі перевищує 70 відсотків його загального обсягу продукції і (або) послуг.
Орієнтація на інноваційний шлях розвитку економіки України, фінансова підтримка, здійснення сприятливої кредитної, податкової і митної політики у сфері інноваційної діяльності, сприяння розвиткові інноваційної інфраструктури є основними принципами державної інноваційної політики.
Державне регулювання інноваційної діяльності здійснюється шляхом:
- визначення і підтримки пріоритетних напрямів інноваційної діяльності державного, галузевого, регіонального і місцевого рівнів;
- формування і реалізації державних, галузевих, регіональних і місцевих інноваційних програм;
- створення нормативно-правової бази та економічних механізмів для підтримки і стимулювання інноваційної діяльності;
- захисту прав та інтересів суб'єктів інноваційної діяльності;
- фінансової підтримки виконання інноваційних проектів;
- стимулювання комерційних банків та інших фінансово-кредитних установ, що кредитують виконання інноваційних проектів;
- підтримки функціонування і розвитку сучасної інноваційної інфраструктури.
Держава забезпечує фінансову та організаційну підтримку інноваційної діяльності на усіх рівнях законодавчої та виконавчої влади.
Верховна Рада України визначає єдину державну політику у сфері інноваційної діяльності а саме:
- створює законодавчу базу для сфери інноваційної діяльності;
- затверджує пріоритетні напрями інноваційної діяльності як окрему загальнодержавну програму або у складі Програми діяльності Кабінету Міністрів України, загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального розвитку, охорони довкілля;
- в межах Державного бюджету України визначає обсяг асигнувань для фінансової підтримки інноваційної діяльності.
Суб'єктам інноваційної діяльності для виконання ними інноваційних проектів може бути надана фінансова підтримка шляхом:
а) повного безвідсоткового кредитування (на умовах інфляційної індексації) пріоритетних інноваційних проектів за рахунок коштів Державного бюджету України, коштів бюджету Автономної Республіки Крим та коштів місцевих бюджетів;
б) часткового (до 50 %) безвідсоткового кредитування (на умовах інфляційної індексації) інноваційних проектів за рахунок коштів Державного бюджету України, коштів бюджету Автономної Республіки Крим та коштів місцевих бюджетів за умови залучення до фінансування проекту решти необхідних коштів виконавця проекту і (або) інших суб'єктів інноваційної діяльності;
в) повної чи часткової компенсації (за рахунок коштів Державного бюджету України, коштів бюджету Автономної Республіки Крим та коштів місцевих бюджетів) відсотків, сплачуваних суб'єктами інноваційної діяльності комерційним банкам та іншим фінансово-кредитним установам за кредитування інноваційних проектів;
г) надання державних гарантій комерційним банкам, що здійснюють кредитування пріоритетних інноваційних проектів;
д) майнового страхування реалізації інноваційних проектів у страховиків відповідно до Закону України "Про страхування".
Фінансова підтримка інноваційної діяльності за рахунок Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів надається у межах коштів, передбачених відповідними бюджетами.
Джерелами фінансової підтримки інноваційної діяльності є:
а) кошти Державного бюджету України;
б) кошти місцевих бюджетів і кошти бюджету Автономної Республіки Крим;
в) власні кошти спеціалізованих державних і комунальних інноваційних фінансово-кредитних установ;
г) власні чи запозичені кошти суб'єктів інноваційної діяльності;
д) кошти (інвестиції) будь-яких фізичних і юридичних осіб;
е) інші джерела, не заборонені законодавством України.
Важливим ланцюгом у державній системі інноваційної діяльності є державні інноваційні фінансово-кредитні установи, які створюються Кабінетом Міністрів України за поданням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері інноваційної діяльності для здійснення фінансової підтримки інноваційної діяльності суб'єктів господарювання різних форм власності.
Суб'єкт інноваційної діяльності, інноваційний проект якого пройшов конкурсний відбір, залежно від встановленого конкурсною процедурою рейтингу може отримати від інноваційної фінансово-кредитної установи один чи кілька видів фінансової підтримки.
Фінансова підтримка інноваційною фінансово-кредитною установою інноваційних проектів шляхом надання кредитів чи передавання майна у лізинг здійснюється за умови наявності гарантій повернення коштів у вигляді застави майна, договору страхування, банківської гарантії, договору поруки тощо.
Інноваційна фінансово-кредитна установа здійснює супроводження реалізації інноваційних проектів, які нею фінансуються, та контролює цільове використання суб'єктами інноваційної діяльності наданих нею коштів.
Фінансова підтримка реалізації інноваційних проектів може надаватися інноваційною фінансово-кредитною установою у формі послідовних траншів за результатами контролю ходу виконання проектів.
Без підтримки держави тим підприємствам, які займаються впровадженням нових технологій, проектів, інноваційних програм, не обійтися. Звідси прагнення законодавців підтримати такі підприємства у їх починаннях. Закон № 40 «Про інноваційну діяльність» спрямований головним чином на впровадження пільгового режиму оподаткування для підприємств, що реалізують інноваційні проекти, і для інноваційних підприємств. Крім того, ним передбачається надання таким підприємствам ряду додаткових пільг, таких як отримання від держави безвідсоткового кредиту, надання державних гарантій комерційним банкам, що здійснюють кредитування інноваційних проектів, тощо.
Основними пільгами, згідно з чинним законодавством, є:
1. Пільги по податку на прибуток:
- оподаткування у розмірі 50 % від діючої ставки прибутку від продажу інноваційного продукту, заявленого при реєстрації в інноваційних центрах, що створені відповідно до Закону “Про інноваційну діяльність”;
- 50 % податку на прибуток, одержаний від виконання інноваційних проектів, залишаються у розпорядженні платника податків, зараховуються на його спеціальний рахунок і використовуються ним виключно на фінансування інноваційної, науково-технічної діяльності і розширення власних науково-технологічних і дослідно-експериментальних баз;
- суми податку з прибутку, одержаного від виконання технологічними парками проектів за пріоритетними напрямами, які зареєстровані належним чином, зараховують на спеціальні рахунки суб’єктів та використовують виключно на наукову та науково-технічну діяльність, розвиток власних науково-технологічних і дослідно-експериментальних баз.
2. Звільнення від земельного податку вітчизняних закладів культури, науки, освіти, охорони здоров’я, соціального забезпечення, фізичної культури і спорту. Інноваційні підприємства сплачують земельний податок із ставкою у розмірі 50 % діючої ставки оподаткування.
3. Пільги по податку на додану вартість:
- від оподаткування звільняються операції з оплати вартості фундаментальних досліджень, науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт, які здійснюються за рахунок Державного бюджету України;
- від оподаткування звільняється вартість виконання проектно-конструкторських робіт, які виконуються вітчизняними розробниками за контрактами з підприємствами суднобудівної промисловості;
- суми ПДВ по операціях в рамках інвестиційних та інноваційних проектів технопарків зараховують на спеціальні рахунки та використовують виключно на наукову та науково-технічну діяльність, розвиток власних науково-технологічних і дослідно-експериментальних баз; технопарки звільняються від сплати ПДВ при ввезенні в Україну певних товарів, що використовуються під час виконання інвестиційних та інноваційних проектів.
Спеціальний режим поширюється тільки на інноваційні проекти технопарків, які виконуються в рамках затверджених їм пріоритетних напрямів та відповідним чином зареєстрованих.
- 50 % ПДВ по операціях з продажу товарів (виконання робіт, надання послуг), пов’язаних з виконанням інноваційних проектів, залишаються у розпорядженні платника податків, зараховуються на його спеціальний рахунок і використовуються ним виключно на фінансування інноваційної, науково-технічної діяльності і розширення власних науково-технологічних і дослідно-експериментальних баз;
- від оподаткування звільняється вартість ввезених в Україну певних товарів для виконання інноваційних проектів.
4. Митні пільги: при ввезенні в Україну протягом строку чинності свідоцтва про державну реєстрацію інноваційного проекту звільняються від сплати ввізного мита сировина, матеріали, устаткування, обладнання, комплектуючі, ввезені в Україну для використання технологічними парками, їхніми учасниками, дочірніми та спільними підприємствами.
5. Інноваційним підприємствам дозволяється прискорена амортизація основних фондів і встановлюється щорічна двадцятивідсоткова норма прискореної амортизації.
Втім Законом України «Про Державний бюджет України на 2003 рік» пільги були скасовані.
У 2005 році:
Податкові пільги для суб'єктів інноваційної діяльності (щодо ПДВ, податку на прибуток і ввізного мита) не застосовуються (п. 24 ст. 73 Закону про Держбюджет-2005).
Знижується інноваційна активність підприємств промисловості. Основним джерелом фінансування витрат на інновації залишаються власні кошти підприємств.
Законами про Державний бюджет України блокуються норми законів України щодо рівня фінансового забезпечення наукової, науково-технічної, освітянської сфери, а також створення пільгових умов для розвитку інноваційної діяльності.
Починаючи з 1 січня 2005 року уряд України почав надавати суб'єктам інноваційної діяльності фінансову підтримку за рахунок коштів державного бюджету.
Порядок надання такої підтримки затверджений постановою КМУ від 17.11.2004 № 1563 «Про затвердження Порядку надання фінансової підтримки суб'єктам інноваційної діяльності за рахунок коштів державного бюджету шляхом здешевлення довгострокових кредитів» та полягає в частковій компенсації процентної ставки за банківськими довгостроковими кредитами в національній валюті, залученими такими суб'єктами для реалізації інноваційних проектів, зареєстрованих відповідно до Закону України «Про інноваційну діяльність» від 04.07.2002 р. № 40-IV. При цьому довгостроковим вважається кредит, залучений на 1 – 3 роки.
Фінансова підтримка здійснюватиметься на конкурсних засадах і за умови, що ставка за кредитом банку не перевищує 18 %. Сума компенсації визначатиметься в межах коштів, передбачених у держбюджеті на відповідний рік.
2006 рік:
Президент України видав Указ від 11.07.2006 року N 606/2006 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 6 квітня 2006 року "Про стан науково-технологічної сфери та заходи щодо забезпечення інноваційного розвитку України".
Одним із завдань, визначених в Указі, була розробка Концепції розвитку національної інноваційної системи та плану заходів щодо її реалізації.
2009 рік:
Проект ПОСТАНОВИ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ від 08.12.2009 №5421 «Про Рекомендації парламентських слухань на тему "Стратегія інноваційного розвитку України на 2010 - 2020 роки в умовах глобалізаційних викликів"».
Ця постанова ще не затверджена.