Створення Центральної Ради. I універсал Центральної Ради та його значення. V. Узагальннення та закріплення вивченого матеріалу VI. Підсумок урок

Вид материала

Ажурна пилка
Прес» та «Мікрофон
Тема: Повстанські рухи.Поразка українського визвольного руху.
Тема: Україна в період боротьби за збереження державності (1917 – 1921 роки.)

Подобный материал:

1 2 3 4

Тема: Радянсько – польська війна і Україна.

Мета уроку: визначити причини, хід та наслідки радянсько- польської війни для України; розвивати в учнів уміння встановлювати причинно- наслідкові зв’язки, працювати з історичними джерелами, аналізувати матеріал, робити висновки; виховувати патріотичні почуття.

Основні поняття: « Варшавський договір», « Ризький договір».

Обладнання: схеми, таблиці, карта України.

Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу, формування

вмінь та навичок.

Форма уроку: метод « ажурна пилка».

Очікувані результати.

Після уроку учні зможуть:

визначати хронологічну послідовність подій радянсько- польської війни;
на карті позначати територію, яка згідно умов Ризького договору відійшла до Польщі та Радянської Росії.
визначати причинно-наслідкові зв’язки між подіями та робити власні висновки;

Структура уроку:

І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація знань учнів.

ІІІ. Оголошення теми та мети навчання

ІV. Вивчення нового матеріалу.

V. Узагальнення та закріплення вивченого матеріалу.

VІ. Підсумок уроку.

VІІ. Домашнє завдання.

Хід уроку:

І. Організаційний момент.

ІІ. Актуалізація та систематизація знань учнів.

Діалогічне спілкування.

Коли утворилася Польська держава?
Які стосунки були між УНР та Польщею? Які вони мали наслідки для України?

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності ( оголошення теми та мети уроку)

ІV. Вивчення нового матеріалу.

План

Варшавський договір та його значення.
Радянсько- польська війна її хід та наслідки.
Ризький мирний договір.
Другий Зимовий похід та його наслідки.

Учитель:

Після відновлення Польської держави восени 1918 року між урядом Польщі та Радянської Росії зразу загострилися стосунки. Радянський уряд постійно звертався до уряду Польщі мирним шляхом вийти з конфлікту, але ці намагання були марними.

28 січня 1920 Раднарком Росії оголосив по радіо про свою позицію щодо Польщі, запевняючи, що вони не будуть перетенати існуючої лінії Західного кордону. Але ці мирні пропозиції не завадили Й. Пілсудському готуватися до війни.

Ще на передодні наступу С. Петлюра та Польща підписали Варшавський договір, який викликав велике обурення в Україні.

Сьогодні ми будемо працювати у групах за методом « Ажурна пилка» згідно плану.

Учні об’єднуються в чотирі « домашні» групи, вони отримують таблиці, схеми з метою вивчення одного питання теми уроку.Одночасно кожний член « домашньої» групи отримує кольорову картку. У кожній групі всі повинні мати різні за кольором картки для подальшого об’єднання в «експертні групи».

група

Зміст та значення для України Варшавського договору.

група

Основні події та наслідки радянсько – польської війни.

група

Зміст та значення Ризького мирного договору.

група

Другий Зимовий похід та його значення.

Презентація учня на тему: « Життя та діяльність Н. Махна.»

Запитання до учнів:

Чому Н. Махно мав таку велику популярність серед повстанців?
В чому суть анархістських ідей Н. Махна?
Чому Н. Махно підписував угоди про співпрацю з більшовиками, які так часто його зраджували?

Учитель:

Перший та другий етапи боротьби не принесли успіху повстанцям, вони не змогли опанувати ситуацією.

На третьому етапі ( 1920 – 1922 роки) Симон Петлюра підтримував повстанців. Для координації дій повстанців у грудні 1920 року було створено Відділ повстанських організацій.

На початку 1921 року згідно з рішенням уряду при Головній команді військ УНР, був створений спеціальний орган – Партизансько – повстанський штаб ( ППШ ), який підпорядковувався головному отаману військ УНР Симону Петлюрі. А очолив цей штаб генерал – хорунжий Юрій Тютюнник. Керівники ППШ розробляли план всеукраїнського повстання.

Все більше політика більшовиків породжувала супротив населення. Тому у Києві в березні 1921 року створюється Центральний Український повстанський комітет на чолі з українським старшиною І. Андрухом.

У серпні 1921 року С. Петлюра провів військову нараду, на якій було вирішено перенести повстання на пізніший термін. Але це призвело до втрати часу та зменшення активності повстанської боротьби.

Запитання до учнів:

Чому С. Петлюрі так і не вдалося організувати в Україні масове антибільшовицьке повстання?

Учитель:

Проти повстанців боролися регулярні частини Червоної Армії та загони чекістів. Завершення війни на фронтах дозволило кмнути на придушення повстання великі сили. Це призвело до поразки повстанського руху.

Використовуючи метод « Коло ідей» визначити причини поразки повстанського руху в Україні в період визвольних змагань.( записати на дошці )

Учитель:

Саме тоді , коли розгортався повстанський рух в Україні, залишки білогвардійських військ під керівництвом Врангеля готувалися до нового наступу.

Робота з підручником.

Учні самостійно опрацьовують матеріал підручника та складають хронологічну таблицю « Розгром військ Врангеля.» ( учні коментують складену таблицю.)

Радянські війська вибили Врангеля з Криму, а потім розпочали ліквідацію махновських повстанських загонів.

Національно – патріотичні сили потерпіли поразку, більшовики повністю становили радянську владу в Україні.

Робота з документами.

( ознайомитися зі змістом документів: « Виступ С. Петлюри на політичній нараді 26 листопада 1919 року» та « Виступом діяча національного руху М. Шаповала.)

Використовуючи метод « Прес» та «Мікрофон» визначити історичне значення Української революції.

Учитель:

Так, Українська революція потерпіла поразку, але відбулося пробудження українців, які від національно – культурної боротьби перейшли до боротьби за державний суверенітет. Хоча державна незалежність не була здобута, не були вирішені соціальні проблеми, українці за часи драматичних подій і громадянської війни усвідомили себе окремою нацією, яка вимагала національного самовизначення в політичному сенсі. Національно – демократична революція стала періодом масового героїзму й високих патріотичних почуттів.

V. Узагальнення та закріплення по темі.

Відповісти на проблемне завдання уроку.

VІ. Підсумок уроку.

Рефлексія. Самооцінка.

VІІ. Домашнє завдання.

Опрацювати матеріал підручника, відповідати на питання в кінці параграфа.

Тема: Повстанські рухи.Поразка українського визвольного руху.

Мета уроку: ознайомитися з розгортанням повстанського руху в Україні, з’ясувати причини поразки українського визвольного руху та визначити уроки державотворчих процесів в Україні в 1917 – 1921 роках;

розвивати в учнів вміння встановлювати причинно – наслідкові зв’язки, робити висновки;
сприяти патріотичному вихованню учнів.

Обладнання: схеми, ілюстрації, карта.

Тип уроку: комбінований.

Форма уроку: урок – дослідження.

Структура уроку:

І. Організаційний момент.

ІІ. Актуалізація знань та вмінь учнів.

ІІІ. Оголошення теми та мети уроку.

ІV. Вивчення нового матеріалу.

V. Узагальнення та закріплення по темі.

VІ. Підсумок уроку.

VІІ. Домашнє завдання.

Хід уроку:

І. Організаційний момент.

ІІ. Актуалізація знань та вмінь учнів.

Бесіда за запитаннями:

Що вам відомо про повстанський рух в Україні у період Української революції та УНР?
Кого з лідерів повстанського руху ви знаєте?
Як повстанські рухи впливали на перебіг подій у 1917 – 1920 роках?

Мотивація навчальної діяльності.

Проблемне завдання уроку:

Чому угода між махновцями та радянською владою виявилася не тривкою?

ІІІ. Оголошення теми та мети уроку.

ІV. Вивчення нового матеріалу.

План

Причини повстанського руху в Україні.
Розгортання повстанського руху .
Причини поразки та наслідки повстанського руху.

Учитель:

Вперше загони самооборони створювалися у 1919 – 1920 роках за вказівкою керівництва армії УНР, щоб завдати удару по окупантам в тилу. Але згодом утворилися десятки нових повстанських загонів. Територія , на яку поширювали свій вплив повстанці охоплювала 13 районів України. Селяни, що були незадоволені політикою «воєнного комунізму» підтримували повстанців.

Повстанський рух поділяється на 3 етапи:

Від початку Української революції до початку 1919 року.
Від початку 1919 року до відходу армії УНР за Збруч ( листопад 1920 року ).
Перші два роки окупації більшовиками ( листопад 1920 – 1922 роки.)

Повстанські загони спрямовували свої дії, як проти « червоних» так і проти « білих». Ці дії проявлялися у двох формах: регулярна війна і повстанські дії.

Головним завданням було:

Дезорганізувати ворожу владу.
Руйнування тактичних і адміністративних осередків
Знищення комунікацій
знищення представників влади.
зрив забезпечення продовольством.

Робота в групах за методом «Знаю – хочу дізнатися – дізнаюся»

Учні діляться на дві групи і працюють з текстами, що характеризують повстанський рух на перших двох етапах.

В зошиті учні креслять таблицю, в яку заносять вже відомі факти з історії повстанського руху, також те , що хочуть дізнатися, і що дізнаються.

Результати роботи учні презентують після виконання завдання.

Учитель:

Найбільший розмах повстанського руху був на Півдні України. Його очолив Нестор Махно.

Перший етап роботи займає 15 хвилин.

Другий етап роботи ( повернення в « домашні» групи – закріплення матеріалу, опрацьованого в експертних групах, закінчення складання таблиці – 8 хвилин.

V. Узагальнення та закріплення матеріалу.

Використовуючи метод «Мікрофон» відповісти на питання: «Чому боротьба українців за державну незалежність закінчилася поразкою?»

VІ. Підсумок уроку.

Група визначає рівень засвоєння матеріалу, виставляє оцінки членам групи – 5 хвилин.

VІІ. Домашнє завдання

Опрацювати матеріал підручника, скласти план відповіді на тему: «Радянсько – польська війна в Україні.»

Тема: Україна в період боротьби за збереження державності (1917 – 1921 роки.)

Мета уроку: узагальнити та систематизувати знання учнів з даної теми, підготуватися до контрольного оцінювання.

Тип уроку: урок узагальнення та систематизації знань

Форма уроку: засідання круглого столу (рольова гра )

Структура уроку:

І. Організаційний момент.

ІІ. Актуалізація та систематизація знань учнів.

ІІІ. Узагальнення по темі.

ІV. Підсумок уроку.

V. Домашнє завдання.

Хід уроку:

І. Організаційний момент.

ІІ. Актуалізація та систематизація знань учнів.

Учитель:

Наш підсумковий урок з даної теми ми проведемо у вигляді рольової гри « засідання круглого столу». На засідання ми запросили відомих істориків, економістів, політологів,а також осіб, які були активними учасниками подій 1917 – 1921 років в Україні: М. Грушевського, С. Петлюру, П. Скоропадського, Н. Махна.

Розподілити ролі.

Ведучий:

Темою засідання нашого «круглого столу» є « Україна в боротьбі за збереження державності 1917 – 1921 роки.»

Учасники спробують відповісти на поставлені перед ними запитання.

Ведучий ставить питання економісту:

Якою була ситуація в Україні після Першої світової війни?

Економіст:

Воєнні дії, що безперервно відбувалися на території України в роки Першої світової війни, негативно вплинули на всі сфери життя українського народу. Своєю кістлявою рукою війна передусім торкнулася людських ресурсів: з 15 млн. мобілізованих до армії чоловіків майже 30 % українці. Причому це була найпрацездатніша частина українського населення, тривала відсутність якої фактично знекровила економіку України.

У воєнні роки різко погіршилася робота залізничного транспорту.

Гостра криза не обминула й сільське господарство. Воно було знекровленим, тому що половина працездатних сільських чоловіків була призвана до армійських лав, на військові потреби забрано велику кількість коней.

У роки війни фактично припинилося постачання сільськогосподарською технікою. Унаслідок цього в Україні значно скоротилися посівні площі, а врожайність у середньому знизилась на 8%. Урожай зернових в 1918 році зменшився проти 1913 року на 27 %.

У країні відчувалася гостра продовольча криза. Уряд змушений був встановити тверді ціни на продукти харчування, ввести карткову систему. Гроші знецінювалися, невпинно зростали податки, а також внутрішні та зовнішні борги.

Усе це тяжким тягарем лягало на плечі трудящих, становище яких невпинно погіршувалося. На багатьох фабриках і заводах, які працювали на військові потреби, робочий день збільшувався до 15 – 16 годин на добу. Заробітна плата, навпаки не зростала, а зменшувалася через брак необхідних коштів. У зв’язку з продовольчою кризою ціни на найнеобхідніше непомірно зросли. Усі ці чинники зумовили нестерпні умови життя.

Ведучий задає питання історику:

Якими були наслідки Лютневої революції1917 року для України?

Історик:

Безпосереднім наслідком Лютневої революції 1917 року в Україні були: тимчасовий вакуум легітимної влади, розширення поля політичної боротьби, вихід на політичну арену широких народних мас. У цей період активізувалася робота політичних партій, армія перетворюється на впливовий фактор внутрішнього життя.

Лютнева революція у Росії лише на певний час зняла напругу у країні. Після падіння царизму перед суспільством у повний зріст стали не тільки старі, а й нові проблеми. Першочерговими завданнями були: створення нової стабільної держави, досягнення визначеності у питанні про участь у війні, подолання негативних тенденцій у економіці, вирішення аграрного та на національного питань.

Ведучий запитує політолога:

Якою була ситуація з політичними партіями в Україні в 1917 році?

Політолог:

Після Лютневої революції влада формально перебувала в руках Тимчасового уряду. В центрі та на місцях влада була в руках Рад робітничих і солдатських депутатів. Більшість у них одержали партії меншовиків, есерів,бундівців. Більшовиків на початку 1917 року було мало.

Також після Лютневої революції активізувалася діяльність інших політичних партій. Наймасовішою була Українська партія соціалістів - революціонерів ( УПСР), членів якої називали українськими есерами. Другою за чисельністю була Українська соціал – демократична робітнича партія ( УСДРП ), яку називали ще партією есдеків.

Частина українського суспільства ліберально – демократичного спрямування об’єдналася в Українську партію соціалістів – федералістів (УПСФ ), або партію есефів.

Заможніші верстви населення схилялися до консервативної течії, яку представляла Українська демократична – хліборобська течія ( УДХД ),

Крім українських національних партій в Україні діяли загальноросійські партії: конституційні демократи (кадети), соціалісти - революціонери (есери), соціал – демократи ( більшовики і меншовики ).

Ведучий задає питання голові ЦР М. Грушевському.

Чому у трьох Універсалах ЦР відстоювала національно – територіальну автономію, і лише у Четвертому Універсалі проголошувала політичну самостійність України?

М. Грушевський:

Це пояснюється тим, що більша частина членів ЦР в 1917 році стояла на автономних позиціях, це пояснюється такими факторами: автономія була основною програмною установкою домінуючих у Раді партій, ідея самостійності ще не була настільки поширена в масах, ми сподівалися, що російська демократія справедливо вирішить національне питання, самостійна Україна без державних структур, без армії могла стати легкою здобиччю у вогні Першої світової війни. Очевидно, що велику роль відігравали і налагоджені економічні зв’язки між Росією та Україною. Але ми змушені були прийняти ІV Універсал, адже зрозуміли, яку загрозу для України становлять більшовики. Хоча навіть ІV Універсал не став заключним акордом державотворення, він був засобом виходу з кризи, спробою втримати владу в руках національно – патріотичних сил.

Ведучий задає питання П. Скоропадському:

Вам вдалося 29 квітня проголосити Гетьманат і зосередити владу в своїх руках. Але чому вам не вдалося реалізувати всі ваші державотворчі плани?

П.Скоропадський:

Так, я був при владі всього 7, 5 місяців. Мені дійсно не вдалося шляхом встановлення авторитарної форми правління зупинити дезорганізацію і деградацію українського суспільства, а потім, спираючись на стабільну ситуацію, створити дієздатний державний апарат, боєздатну армію,провести нагальні політичні та соціально – економічні реформи. Крім того моя влада залежала від австрійсько – німецьких формувань, практично відсутньою була чисельна дієздатна армія, вузькою була соціальна база. Вся соціально – економічна політика в Україні була підпорядкована інтересам панівних верств та окупаційній владі. У країні зростала соціальна напруга та формувалася організована опозиція.

Ведучий звертається до члена Директорії С. Петлюри:

Чому Директорії не вдалося надовго втримати владу?

С. Петлюра:

Директорія не мала чіткої програмної установки. Політика була досить суперечливою та недалекоглядною. Не вирішили аграрне питання. Хоч 8 січня 1919 року було проголошено ліквідацію приватної власності на землю, але в руках заможних селян залишалися ділянки площею до 15 дес. Землі, а власність польських та німецьких поміщиків лишалася недоторканою.

Навіть строки вирішення аграрного питання не були чітко визначені.

Елемент дезорганізації вносило і особисте протистояння лідерів, відсутність у них єдності поглядів на першочергові завдання та політичну орієнтацію.

Слабкою стороною була погано підготовлена та організована армія.

Ще однією суттєвою вадою Директорії було те, що вона з моменту падіння Гетьманату так і не змогла встановити цілковитий контроль над подіями в українських землях. Про реальну слабкість влади, наростаючий хаос, безлад свідчили: єврейські погроми, численні антиурядові заколоти « справа» і «зліва», розквіт отаманщини.

Ведучий звертається до Н. Махна

Як складалися стосунки між махновцями і більшовиками?

Нестор Махно:

До лютого 1919 року в нашій армії було вже 30 тисяч бійців і 20 тисяч резервістів. Наша республіка « Махновія» з двохмільйонним населенням займала територію невеликої європейської держави. Навесні 1919 року ми відправили до Москви та Петербурга 90 вагонів хліба, ми вирішили вступити до складу Червоної Армії, де я займав посаду командира 3 – ї бригади Задніпровської дивізії. Але після невдачі Південного фронту всі прорахунки було звалено на мою армію. І вже 8 травня мене оголосили поза законом. Проте вже восени 1919 року ми знову допомагали Червоній Армії, бо не могли змиритися з перемогою Добровольчої армії Денікіна.

На початку 1920 року після відмови воювати з поляками, Всеукраїнський більшовицький ревком знову оголосив нас зрадниками і дезертирами, поставили поза законом. Невдовзі новий поворот подій: 2 жовтня 1920 року ми підписали угоду про спільні дії проти « вітчизняної та світової контрреволюції» У боротьбі з Врангелем ми воювали вміло і безстрашно. Але ми були реальною небезпекою для радянської армії, і тому 24 листопада 1920 року командувач Південним фронтом М. Фрунзе наказав: « З махновщиною треба покінчити як найшвидше.»

Наша боротьба з Червоною армією закінчилася в серпні 1921 року.

ІІІ. Узагальнення по темі.

Використовуючи метод «Прес» відповісти на питання всім учасникам і гостям «круглого столу» на питання: « якими були уроки боротьби українського народу за збереження державності 1917 – 1921 років «

ІV. Підсумок уроку.

Рефлексія. Самооцінка.

V. Домашнє завдання.

Підготуватися до контрольного оцінювання по темі.

Blog

Створення Центральної Ради. I універсал Центральної Ради та його значення. V. Узагальннення та закріплення вивченого матеріалу VI. Підсумок урок