Національна академія наук україни інститут держави І права ім. В. М. Корецького

Вид материала

Особливе місці в системі космічного законодавства України займають Міжнародні договори, які застосовуються при регулюванні космі
Список використаних джерел

Подобный материал:

1 2 3 4 5 6

Особливе місці в системі космічного законодавства України займають Міжнародні договори, які застосовуються при регулюванні космічної діяльності.

Ст. 17 Закону України „Про космічну діяльність” [307]містить положення про те, що Україна є „суб’єктом міжнародного космічного права”, тобто, передбачається, що Україна в космічній сфері є суб`єктом не всього міжнародного права, а лише міжнародного космічного права. На нашу думку, більш правильним було б вказати на те, що Україна є суб`єктом міжнародного права, оскільки відносини в дослідженні і використанні космічного простору можуть охоплюватися й іншими галузями міжнародного права (наприклад – Міжнародне морське право, Міжнародне повітряне право і т.д.). Тим більше, було б доречніше зазначити, що Україна є суб`єктом міжнародних відносин із дослідження і використання космічного простору, а не суб`єктом міжнародного права, оскільки право регулює саме відносини, учасницею яких і є Україна.

В абз. другому ст. 17 Закону України вказано лише те, що „Україна забезпечує виконання взятих на себе міжнародних зобов’язань у галузі космічної діяльності та несе відповідальність згідно з загальновизнаними нормами міжнародного права та положеннями міжнародних договорів України”, тобто визнається, що норми міжнародного права та міжнародні договори застосовуються лише щодо взятих на себе міжнародних зобов`язань та відповідальності і не передбачено, що крім цього загальновизнані норми міжнародного права і міжнародні договори застосовуються для регулювання всіх відносин у сфері космічної діяльності.

Термін „загальновизнані принципи і норми міжнародного права” застосовується в ст. 18 Закону України як одна з основних засад міжнародної космічної діяльності України, що можна означити і як один із принципів міжнародної космічної діяльності України. Але прямої вказівки на те, що „загальновизнані принципи і норми міжнародного права” є засобом правового регулювання космічної діяльності, немає. Варто зазначити, що й у Конституції України теж не застосовується термін „загальновизнані принципи і норми міжнародного права”.

Закон України „Про міжнародні договори України” [313]від 29 червня 2004 р. застосовується до всіх міжнародних договорів України, регульованих нормами міжнародного права і укладених відповідно до Конституції України [291]та вимог цього Закону. Ст. 19 даного Закону передбачено, що чинні міжнародні договори України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

10 грудня 1991 р. Верховна Рада України прийняла Закон „Про дію міжнародних договорів на території України” [301]. Закон містить термін „загальновизнані принципи міжнародного права” і визнає їх пріоритет. Законом встановлено, що „укладені і належним чином ратифіковані Україною міжнародні договори становлять невід’ємну частину національного законодавства України і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Дана норма визначає пріоритет (перевагу) загальновизнаних принципів міжнародного права”.

Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.phpl

2. Конвенція про заборону військового чи будь-якого іншого ворожого використання засобів впливу на природне середовище [364]. Прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1976 р. (резолюція 31/72, додаток). Відкрита для підписання 18 травня 1977 р., Женева. Набула чинності 5 жовтня 1978 р. Депозитарій: Генеральний секретар Організації Об’єднаних Націй. Ратифікована Указом Президії Верховної Ради УРСР від 25 травня 1978 р. „Про ратифікацію Конвенції про заборону військового чи будь-якого іншого ворожого використання засобів впливу на природне середовище” [319];

3. Конвенція Організації Об’єднаних Націй із морського права [367]. Відкрита для підписання 10 грудня 1982 р., Монтего-Бей. Набула чинності 16 листопада 1994 р. Депозитарій: Генеральний секретар Організації Об’єднаних Націй. Україна приєдналася 3 червня 1999 р. Набула чинності для України 26 липня 1999 р. Ратифікована Законом України від 3 червня 1999 р. „Про ратифікацію Конвенції Організації Об’єднаних Націй з морського права 1982 р. та Угоди про імплементацію Частини XI Конвенції Організації Об’єднаних Націй із морського права 1982 р.” [309];

4. Статут і Конвенція Міжнародного союзу електрозв’язку [372]. Відкриті для підписання 22 грудня 1992 р., м. Женева. Набула чинності 1 липня 1994 р. Депозитарій: Генеральний секретар МСЭ. Україна: підписала 22 грудня 1992 р. Набула чинності для України 4 серпня 1994 р. Ратифіковані Законом України 15 липня 1994 р. „Про ратифікацію Статуту і Конвенції Міжнародного союзу електрозв’язку” [304];

5. Конвенція про оперативне оповіщення про ядерну аварію [370]. Відкрита для підписання 26 вересня 1986 р., Відень. Набула чинності 27 жовтня 1986 р. Депозитарій: Генеральний директор Міжнародного агентства з атомної енергії. Україна підписала 26 вересня 1986 р. Набула чинності для України 26 лютого 1987. Ратифікована Указом Президії Верховної Ради УРСР від 30 грудня 1986 р. [320];

6. Конвенція про допомогу у випадку ядерної аварії чи радіаційної аварійної ситуації [369].Відкрита для підписання 26 вересня 1986 р., Відень. Набула чинності 26 лютого 1987 р. Депозитарій: Генеральний директор Міжнародного агентства з атомної енергії. Україна підписання 26 вересня 1986 р. Набула чинності для України 26 лютого 1987. Ратифікована Указом Президії Верховної Ради УРСР від 30 грудня 1986 р. [320];

7. Конвенція про ядерну безпеку [373]. Відкрита для підписання 20 вересня 1994 р. Набула чинності 24 жовтня 1996 р. Депозитарій: Генеральний директор Міжнародного агентства з атомної енергії. Підписана Україною 20 вересня 1994 р. Набула чинності для України 7 липня 1998 р.

Слід зазначити, що загальні принципи і норми міжнародного права в ряді випадків набувають „космічної” специфіки і стають спеціальними принципами міжнародного космічного права. Так, принцип суверенної рівності держав у міжнародному космічному праві зберігся і як самостійний принцип, а також став відправною точкою для формування спеціального принципу свободи дослідження і використання космічного простору і небесних тіл у мирних цілях, що міститься в Договорі з космосу [356].

У міжнародному космічному праві звичай майже відсутній, оскільки незабаром після прийняття відповідних декларацій Генеральною Асамблеєю ООН держави стали на шлях дублювання їхнього змісту в міжнародних угодах, тобто, на шлях укладання міжнародних угод із питань регламентації діяльності в космосі. Проте космічному праву відомий і міжнародний звичай, наприклад, право прольоту космічних апаратів на великих висотах через повітряний простір іноземних держав тощо.

Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.phpl

– передбачити, щоб від організацій, що займаються космічною діяльністю, можна було зажадати надання урядам інформації про здійснювану космічну діяльність, включаючи її своєчасне оновлення. Для деяких видів космічної діяльності слід передбачити положення про інспекцію і контроль космічної діяльності з боку компетентних урядових посадовців, включаючи вимоги щодо належного допуску перевіряючих на об’єкти і щодо допуску до технічної інформації;

– передбачити положення, що регламентують загальний зміст дозволів на здійснення космічної діяльності, а також умови, при яких ці дозволи можуть бути видані. У національне законодавство з питань космічної діяльності можуть бути також включений штрафні санкції, наприклад за невиконання умов дозволу, які можуть передбачати відкликання дозволу або припинення його дії.

Забезпечення безпеки космічної діяльності мало б за мету:

– встановити стандарти безпеки і екологічні стандарти для здійснення тих видів космічної діяльності, які можуть завдати шкоду здоров’ю людини, майну або навколишньому середовищу, а також передбачити заходи реагування на аварії і порядок їх розслідування. Зокрема, йдеться про такі стандарти, як зменшення дії космічного сміття (наприклад, вимоги щодо повернення на орбіту або виведення з орбіти). Прикладом базового стандарту здійснення безпечної космічної діяльності може служити вимога про те, щоб та або інша особа була компетентна здійснювати відповідну діяльність;

– передбачити положення для технічної експертизи пропонованої космічної діяльності, яка могла б стати частиною процедури видачі дозволу на здійснення відповідної космічної діяльності. Крім того, у національне законодавство можна було б включити положення про сертифікацію пускових установок і деяких космічних технологій, наприклад сертифікації засобів доставки. Слід зазначити, що, якщо національне законодавство передбачає вимоги щодо страхування, то страхові компанії, мабуть, також можуть здійснювати технічний аналіз застрахованої ними космічної діяльності;

– передбачити положення про дотримання Принципів, що стосуються використання джерел ядерної енергії в космічному просторі [380];

– передбачити доступ громадськості до оцінки безпеки, включаючи оцінку безпеки джерел ядерної енергії;

– мати на увазі, що космічну діяльність слід погоджувати з правилами безпеки повітряних суден/польотів і морського судноплавства;

– встановити порядок повідомлення про аварії, проведення пошуково-рятувальних робіт, ліквідації наслідків аварій і їх розслідування.

Питання реєстрація можуть передбачити:

– створення національного регістра об’єктів, що запускаються в космічний простір, відповідно до положень Конвенції про реєстрацію [362], включаючи призначення урядової установи з питань ведення цього регістра;

– створення механізмів для координації реєстрації космічних об’єктів з іншими державами запуску згідно пункту 2 ст. II Конвенції про реєстрацію [362];

– положення про надання інформації Організації Об’єднаних Націй згідно ст. IV Конвенції про реєстрацію [362].

Питання щодо відповідальності, вимоги щодо страхування відповідальності/фінансової відповідальності і компенсації за шкоду повинні:

– передбачити встановлення режиму відповідальності за космічну діяльність, яка пов’язана з ризиком спричинення шкоди третім сторонам;

Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.phpl

Необхідно ще раз підкреслити – законодавче регулювання космічної діяльності багато в чому визначає довгострокову стратегію розвитку галузі. Від ефективності і якості такого регулювання залежать політичні й економічні умови розвитку космічної галузі і самої держави.

ВИСНОВКИ

Третє тисячоліття формує нові погляди на задачі, які постають перед космічною діяльністю, що викликано першочерговими потребами сталого економічного і соціального розвитку, необхідністю вирішення глобальних проблем людства.

Україна визнана світовим співтовариством космічною державою і має достатні економічні можливості для реалізації свого космічного потенціалу. Це у свою чергу обумовлює необхідність ефективного правового регулювання космічної діяльності на національному рівні та імплементації норм і принципів міжнародного космічного права в національному законодавстві. Перетворення космічної діяльності в сектор економіки, комерціалізація найважливіших технологій, розвиток ринку космічних послуг, створення нового інвестиційного середовища, ефективного механізму правового регулювання цих процесів – найважливіші задачі сучасного розвитку космічної сфери.

Враховуючи специфічні ознаки та властивості космічної діяльності, які не дозволяють поставити її в один ряд із вже врегульованими правом об’єктами, можна констатувати необхідність виділення космічних відносин у самостійну галузь правового регулювання – космічне право.

Сьогодні в Україні нормативна база космічної діяльності складається зі значної кількості актів різних рівнів, що регламентують діяльність державних органів, підприємств, установ, організацій різних форм власності. Загальна кількість національних нормативно-правових актів, що тією чи іншою мірою стосуються питань космічної діяльності, досягла значних масштабів. Найбільш важливі серед них наведені в Збірнику „Космічне право України”.

Національне космічне право держав світу, у тому числі й України, у своєму становленні пройшло неординарний шлях. На відміну від інших галузей національного права воно почало свій розвиток не з прийняття національних актів, а з розробки та прийняття міжнародних договорів. Це було викликано в першу чергу особливостями самої космічної діяльності, що не могла провадитись лише в межах окремої держави, а носила міжнародний характер.

Проведені дослідження, системний аналіз основних концептуальних засад правового регулювання космічної діяльності на національному рівні дозволяють зробити висновок про появу в системі права України нової галузі – космічного права.

Аналізуючи положення Закону України „Про космічну діяльність”, космічне право України можна кваліфікувати як сукупність правових норм, яка регулює суспільні відносини, пов’язані із здійсненням підприємствами, установами та організаціями, у тому числі міжнародними та іноземними (суб’єкти космічної діяльності), наукових космічних досліджень; із створенням та застосуванням космічної техніки; із використанням космічного простору (космічна діяльність). Дане визначення базується на положеннях, які наведено у згаданому вище Законі, а не на наукових (доктринальних) дослідженнях.

Про утворення нової самостійної сфери правового регулювання, а саме космічного права, свідчать існуючі відповідні вимоги об'єктивного і суб'єктивного характеру. Це, зокрема, наявність певного своєрідного комплексу суспільних відносин та об'єктивно зумовленої зацікавленості і потреби держави в самостійному регулюванні цього комплексу відносин специфічними, своєрідними правовими методами і способами, а також наявність розвинутої системи космічного законодавства.

Системою космічного права охоплюються не лише відносини суб’єктів космічної діяльності в космічному просторі, а й усі види діяльності, спрямовані на дослідження і використання космічного простору, незалежно від того, у якій просторовій сфері (на поверхні Землі, у морському, повітряному чи космічному просторі), а також у якій формі вони здійснюються.

Специфічність предмета регулювання лежить в основі виокремлення в системі права України в окрему галузь космічного права. Предмет космічного права становлять суспільні відносини, що виникають у процесі здійснення діяльності, пов'язаної з дослідженням і використанням космічного простору. Відповідно до діючого законодавства, космічна діяльність включає в себе: наукові космічні дослідження, створення та застосування космічної техніки, використання космічного простору в мирних цілях.

Суспільні відносини, що становлять предмет космічного права, тобто космічні відносини, надзвичайно різноманітні, різнопланові, відзначаються ускладненою структурою як на рівні галузі, так і на рівні її окремих інститутів і навіть норм. Однак основою космічного права є відносини, які пов’язані з космічним простором. У цьому основна особливість космічних відносин, яка вказує на їх зв'язок із дією норм космічного права і підкреслює неможливість виникнення цих відносин із приводу будь-яких інших об'єктів права. Саме космічний простір, його специфіка та властивості є тим об'єктом, який об'єднує всі суспільні відносини, пов'язані з використанням і дослідженням космічного простору, у єдину галузь – космічне право України.

Космічному праву, як і будь-якій галузі права, властивий не лише свій предмет, а й специфічне поєднання методів правового регулювання. Предмет і метод космічного права наділені певною єдністю, оскільки відрив способів впливу від змісту суспільних відносин, що регулюються космічним правом, може негативно позначитися на самостійності й ефективності цієї галузі.

Комплекс методів космічного права як галузі включає специфічні прийоми, властиві саме цій галузі, а також більш загальні методи, які однак представляють таке поєднання, яке не властиве іншим галузям права. Так, у діючій системі права використовуються два основних способи впливу на поведінку суб'єктів правовідносин – авторитарний (імперативний) і автономний (диспозитивний) методи. Їх поєднання та взаємодія у сфері дослідження і використання космічного простору має свої особливості і може розглядатися як специфічний метод космічного права.

Космічне право – це комплексна галузь права, що регулює відносини, пов’язані з дослідженням і використанням космічного простору, у різноманітних сферах діяльності, а також відносини, що виникають із них. Комплексний характер космічного права визначається тим, що суспільні космічні відносини регулюються як власними нормами, так і нормами, що містяться в інших галузях права, у тому числі в конституційному, адміністративному, цивільному, господарському та інших.

Дисертантом було запропоновано ряд підходів до розробки понятійно-категоріального апарату космічного права, визначено правовий статус суб’єктів космічного права. Запропоновано структуру й основні принципи космічного права, а також передбачено заходи щодо підвищення ефективності організаційно-правового механізму космічної діяльності. Отримані результати значно розширюють існуючу теоретичну базу, на підставі якої проводиться пошук форм і методів удосконалення космічного права.

У результаті дослідження було виділено коло суб’єктів космічного права, які поділяються на дві групи: міжнародні та національні. До першої групи відносять міжнародні урядові та неурядові організації, членами яких є Україна, або з якими вона має спільні програми про співробітництво та іноземні юридичні особи, одним із засновників яких є Україна, або з якими вона має спільні проекти. До другої групи відносяться національні юридичні особи та відповідні державні органи, на які покладено функції управління в космічній сфері.

Космічна діяльність регулюється як міжнародним космічним правом, так і національним космічним правом. Ступінь впливу тієї чи іншої системи правових норм на цю діяльність залежить від місця, характеру і часу її здійснення. Міжнародно-правова сторона космічної діяльності регламентована більш детально порівняно з національною. Норми міжнародного космічного права визначають рамки дії національної юрисдикції в космосі і лише намічають шляхи запобігання колізій національної юрисдикції.

Закон України „Про космічну діяльність” встановлює загальні правові засади здійснення космічної діяльності на території України та поза її межами. Він містить спеціальні норми космічного законодавства. На виконання даного Закону прийнято низку указів Президента, постанов Кабінету Міністрів України, актів міністерств та відомств та інших нормативно-правових актів. Можна стверджувати, що на сьогодні в Україні сформована система національного космічного законодавства.

Сучасне космічне законодавство розвивається динамічно, зміст його нормативно-правових приписів наповнюється нетрадиційними підходами і механізмами соціально-правового регулювання. Космічне законодавство являє собою відносно самостійну сферу правового регулювання. Правове регулювання космічних відносин у цілому являє собою складну динамічну систему.

Кодифіковані закони – найбільш прийнятна форма для нормативного закріплення основних положень космічного законодавства України. У зв’язку з розширенням відносин із дослідження і використання космічного простору перед Україною постає завдання створення саме кодифікованих актів у цій сфері. Який саме подальший шлях розробки таких актів дозволить не тільки розширити окремі питання регулювання дослідження і використання космічного простору, але й взаємно ув’язати різні норми, скоротити чисельні підзаконні, відомчі акти, ліквідувати суперечності між ними та наявні прогалини у правовому регулюванні?

Розробка системи кодифікованих актів космічного законодавства, що охоплює всі сторони дослідження і використання космічного простору, вимагає насамперед системного підходу до підготовки законопроектів у цій сфері. Кінцевим результатом подальшого розвитку системи космічного законодавства безперечно має стати його кодифікація, зокрема шляхом розробки і прийняття Космічного кодексу.

Чільне місце в системі космічного законодавства займають міжнародні договори як загального, так і спеціального характеру. Саме даними договорами закладені основи в правовому регулюванні космічної діяльності як на міжнародному, так і на національному рівнях. Україна приєдналась до більшості з цих договорів, і відповідно до Конституції України вони є частиною національного космічного законодавства. Багаточисельними у системі космічного законодавства є двосторонні і багатосторонні угоди про співробітництво в космічній сфері, зокрема з Російською Федерацією, Сполученими Штатами Америки, Бразилією.

Правового значення для космічного права набувають також статути, установчі договори, внутрішні розпорядження міжнародних космічних організацій і установчі документи міжнародних космічних юридичних осіб та комерційні космічні контракти.

Однією з суттєвих проблем щодо міжнародних договорів із космосу є відсутність їх офіційного перекладу на державну (українську) мову, що викликає певні неузгодженості при їх „входженні” у національне космічне законодавство, оскільки більшість специфічних понять, що застосовуються в національному космічному законодавстві, було вперше вироблено саме на міжнародному рівні.

Існуюча потреба в перекладі міжнародних договорів на державну мову та розширення міжнародного співробітництва України в космічній сфері ставлять перед науковцями і законодавцем завдання ліквідації прогалин в українському словниковому запасі, вироблення нових понять та висловів для позначення нових реалій і перекладу чи синонімічної відповідності понять, що запозичені з іноземних мов. Необхідно ще раз підкреслити – законодавче регулювання космічної діяльності визначає довгострокову стратегію розвитку галузі. Від ефективності і якості такого регулювання залежать політичні й економічні умови розвитку космічної галузі та самої держави.

Виокремленість космічного права як галузі підтверджується існуванням у його системі загальної, особливої та спеціальної частини, які надають нормам, що входять до космічного права, певної функціональної єдності.

Система космічного права розвивається спільно із системою космічного законодавства. Під системою космічного права слід розуміти поділ його норм за окремими космічно-правовими інститутами відповідно до особливостей космічних відносин, які регулюються цими нормами. Існування космічно-правових інститутів обумовлене необхідністю правового регулювання однорідних та взаємопов’язаних суспільних відносин, які виникають у процесі дослідження і використання космічного простору. Найбільш важливі з них, що відображають сутність космічного права як галузі права, утворюють загальні інститути космічного права, а ті космічно-правові норми, що покликані регулювати окремі сторони або види космічних відносин, формують спеціальні інститути космічного права, що відповідає існуючій традиції поділу галузі на загальну і особливу частини. Крім того, у системі космічного права виділяється також спеціальна частина, яку утворюють правові інститути, що стосуються міжнародного співробітництва у сфері дослідження і використання космічного простору.

Відповідальність у космічному праві передбачена як за порушення норм міжнародного права – міжнародно-правова відповідальність (політична і матеріальна), так і за порушення національного права – кримінальна, адміністративна, цивільна та дисциплінарна. Проблема юридичної відповідальності у сфері дослідження і використання космічного простору виходить за рамки галузевих юридичних наук, насамперед цивілістичної, адміністративної, кримінальної, і є, крім того, важливим завданням загальносоціологічного дослідження.

Основною особливістю космічно-правової відповідальності є її об’єктивний (абсолютний) характер. Саме Конвенцією про відповідальність передбачено, що держава запуску несе абсолютну відповідальність за шкоду, завдану її космічним об’єктом на поверхні Землі або повітряному судну в польоті. Особливістю космічного права в частині відповідальності є положення, згідно з яким держава несе відповідальність за дії своїх юридичних і фізичних осіб, які діють від свого імені, а не від імені або за дорученням держави; а також те, що держава запуску несе міжнародну відповідальність за шкоду, завдану космічними об’єктами, у тому числі й космічними об’єктами, що є власністю окремих юридичних і фізичних осіб. Дані відносини мають бути врегульовані лише на національному рівні і повинні доповнювати (реалізовувати) норми міжнародного космічного права. Це насамперед виявляється в законодавчому врегулюванні „допуску” юридичних та фізичних осіб до космічної діяльності – ліцензування, сертифікації, страхування тощо.

Правопорушення у космічній сфері (космічне правопорушення) варто розглядати як єдину підставу для притягнення до негативної (ретроспективної) юридичної відповідальності винних осіб (в передбачених законом випадках – без вини). Це протиправне, космічно небезпечне діяння (дія або бездіяльність), що посягає на встановлений порядок у космічній сфері та порушує вимоги космічного законодавства.

Регламентація питань відповідальності за космічні правопорушення в кримінальному та адміністративному праві в бік встановлення їх конкретних складів логічно доповнюватиме механізм реалізації космічних правовідносин та сприятиме підвищенню ролі юридичної відповідальності у космічній сфері.

На основі дослідження космічного законодавства зарубіжних країн визначено основні напрямки вдосконалення нині чинного Закону України „Про космічну діяльність”, та встановлено основні елементи, які залежно від здійснюваної космічної діяльності повинні бути включені в національне законодавство в даній сфері.

Розвиток космічного законодавства на сучасному етапі досяг такого рівня, коли нагально відчувається потреба переходу від розробки окремих основоположних актів до своєрідної „стиковки” уже прийнятих і таких, що тільки розробляються або повинні бути розроблені. Нині вже накопичено певний досвід правового регулювання відносин у сфері дослідження і використання космічного простору. Справа за тим, щоб створити систему актів, які охоплювали б регулювання всіх відносин у сфері дослідження і використання космічного простору, та звели б усі норми космічного законодавства в єдине ціле.

На нашу думку, наведені вище положення і висновки мають на меті не тільки дослідження сучасного стану та розвитку космічного права як галузі, а й створення теоретично-практичних засад для майбутніх досягнень у цій новій сфері людської діяльності.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Спеціальна література

Адиханов Ф.Х. Соотношение норм гражданского права и норм земельного права в регулировании земельных отношений в условиях рынка земли // Государство и право. – 2001. – № 1. – С. 32 – 39.
Алдошин В. В. Соглашение о спасании космонавтов и вопросы развития космического права // Тенденции развития космического права. – М.: Наука, 1971. – С. 133 – 134.
Алексеев С.С. Общая теория права: В 2–х т. – Т. I. – М: Юрид. литература, 1981. – 360 с.
Алексеев С.С. Общая теория права: В 2–х т. – Т. II. – М: Юрид. литература, 1982. – 360 с.
Алексеев С.С. Общие теоретические проблемы системы советского права. – М.: Юриздат, 1961. – 189 с.
Алексеев С.С. Право: азбука – теория – философия: Опыт комплексного исследования. – М.: Статут, 1999. – 712 с.
Алексеев С.С. Структура советского права. – М: Юрид. литература, 1975. – 264 с.
Аржанов М. О принципах построения системы советского социалистического права // Советское государство и право. – 1939. – № 3. – С. 26 – 35.
Арун Кушар Джха. Роль ООН в формировании и развитии международного космического права: (Позиции развивающихся государств): Автореф. дис. … канд. юр. наук. – М., 1983. – 26 с.
Барсегов Ю.Г. Концепция общего наследия человечества в международном морском праве: (Вопр. теории) // Советский ежегодник международного права, 1984. – М.: Наука, 1986. – С. 47 – 64.
Бачило И.Л. Информационное право. Роль и место в системе права Российской Федерации // Государство и право. – 2001. – № 2. – С. 5 – 14.
Бельский К.С. К вопросу о предмете административного права // Государство и право. – 1997. – № 11. – С. 14 – 21.
Бєглий В.О. Роль Організації Об’єднаних Націй у врегулюванні правовідносин у сфері космічної діяльності // Правова держава: Щорічник наукових праць. – Випуск одинадцятий. – К.: Видавничий дім „Юридична книга”, 2000. – С. 415 – 422.
Бєглий О.В. Правове регулювання світового ринку космічних послуг і технологій: Автореф. дис. … канд. юрид. наук / Національна академія наук України. Інститут держави і права ім. В.М. Корецького. – К., 2002. – 16 с.
Бобровник С.В. Правове регулювання та розвиток системи законодавства України // Правова система України: Теорія і практика. Тези доповідей і наукових повідомлень науково–практичної конференції. – К., 1993. – С. 53 – 54.
Бобровник С.В., Богініч О.Л. Система законодавства України: актуальні проблеми та перспективи розвитку. – К.: Наукова думка, 1994. – 121 с.
Богуславский М. М. Международное частное право. – М., 1989. – 416 с.
Богуславский М.М. Международное частное право: Учебник. – 2–е изд., перераб. и доп. – М.: Междунар. отнош., 1997. – 416 с.
Бойцов В.Я. Система субъектов советского государственного права. – Уфа: Башк. кн. изд-во, 1972. – 160 с.
Бордунов В.Д., Марков В.Н. Космос. Земля. Право. – М.: Междунар. отнош., 1978. – 133 с.
Бордунов В.Д., Котов А.И., Малеев Ю.Н. Правовое регулирование международных полетов гражданских воздушных судов. – М.: Наука, 1988. – 209 с.
Борьба СССР за мирное использование космоса. 1957 – 1985. Документы и материалы. В 2–х т. – Т. 1 / МИД СССР. – М.: Политиздат, 1985. – 479 с.
Борьба СССР за мирное использование космоса. 1957 – 1985. Документы и материалы. В 2–х т. – Т. 2 / МИД СССР. – М.: Политиздат, 1985. – 528 с.
Братусь С.Н. О предмете советского гражданского права // Советское государство и право. – 1940. – № 1. – С. 36 – 39.
Братусь С.Н. Юридическая ответственность и законность. – М.: Юрид. лит., 1976. – 214 с.
Братусь С.Н. Развитие кодификации советского законодательства. – М.: Юрид. лит., 1968. – 247 с.
Братусь С.Н. Теоретические вопросы систематизации советского законодательства. – М.: Госюриздат, 1962. – 189 с.
Василевская Э.Г. О высотном разграничении воздушного и космического пространства // Советское государство и право. – 1979. – № 11. – С. 100 – 105.
Василевская Э.Г. Правовой статус природных ресурсов Луны и планет: (Проблемы и суждения). – М.: Наука, 1978. – 143 с.
Василевская Э.Г. Правовые проблемы освоения Луны и планет. – М.: Наука, 1974. – 129 с.
Василенко В.А. Ответственность государства за международные правонарушения. – К.: Вища школа. Головное изд-во, 1976. – 268 с.
Василенко В.А. Международно-правовые санкции. – К.: Вища школа. Головное изд-во, 1982. – 232 с.
Василенко В.А. Основы теории международного права. – К.: Вища школа. Головное изд-во, 1988. – 288 с.
Васильев А.М. О системах советского и международного права // Советское государство и право. – 1985. – № 1. – С. 64 – 72.
Венгеров А.Б. Теория государства и права: Учебник для юридических вузов. – 3–е изд. – М.: Юриспруденция, 1999. – 528 с.
Верещетин В.С. Международное космическое право и внутригосударственное право: проблемы взаимосвязи // Советское государство и право. – 1985. – № 1. – С. 77 – 84.
Верещетин В.С. „Приватизация” космической деятельности и ее правовые последствия // Правовые проблемы полетов человека в космос / Отв. ред. В. С. Верещетин. – М.: Наука, 1986. – С. 176 – 198.
Верещетин В.С. Договор по ПРО и его американские „толкователи” // Советское государство и право. – 1987. – № 3. – С. 91 – 97.
Верещетин В.С. Международное сотрудничество в космосе: (Правовые вопросы). – M.: Наука, 1977. – 246 с.
Верещетин В.С. Против произвольного толкования некоторых важных положений международного космического права // Советское государство и право. – 1983. – № 5. – С. 77 – 84.
Верещетин В.С. Частный капитал в космосе: правовые последствия // Советское государство и право. – 1984. – № 9. – С. 63 – 70.
Верещетин В.С. Актуальные проблемы международного космического права // Советский ежегодник космического права, 1982. – М., 1983. – С. 63 – 71.
Верещетин В.С. Космос и право // Правда. – 1977. – 17 августа.
Верещетин В.С. Международно–правовые проблемы сотрудничества государств в освоении космоса: Автореф. дис. … канд. юр. наук. – М., 1975. – 28 с.
Верещетин В.С., Жукова Э.Г., Каменецкая Е.П. О проекте Закона СССР О космической деятельности // Советское государство и право. – 1991. – № 7. – С. 60 – 70.
Верещетин В.С., Постышев В.М. Международная ответственность государств за деятельность по дистанционному зондированию Земли из космического пространства // Советское государство и право. – 1986. – № 5. – С. 103 – 108.
Вещунов B.C., Жуков Г.П. „Интерспутник” – совершенствование правовой структуры на этапе коммерциализации своей деятельности // Московский журнал международного права. – 1997. – № 4. – С. 176 – 193.
Виноградов С.В. Деятельность в космосе и охрана окружающей среды // Космос и право. – М.: ИГП АН СССР, 1980. – С. 115 – 138.
Галина А. К вопросу о межпланетном праве // Советское государство и право. – 1958. – № 7. – С. 52 – 58.
Головченко В.В. Система права і комплексні правові спільності // Правова держава: Щорічник наукових праць. – Випуск восьмий. – К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 1997. – С. 87 – 91.
Гольцын В.В. Антарктика: тенденции развития режима. – М.: Междунар. отнош., 1989. – 336 с.
Грязин И.Н. Методология права: некоторые вопросы // Советское государство и право. – 1982. – № 6. – С. 21 – 29.
Даниленко Г.М. Обычай в современном международном праве. – М.: Наука, 1988.– 240 с.
Даниленко Г.М. Граница между воздушным и космическим пространством в современном международном праве // Советское государство и право. – 1984. – № 9. – С.71 – 79.
Даниленко Г.М. Концепция общего наследия человечества в современном международном праве // Советское государство и право. – 1988. – № 6. – С. 89 – 106.
Даниленко Г.М. Процесс создания обычных норм в современном международном праве // Советский ежегодник международного права, 1982. – М., 1983. – С. 151 – 170.
Деканозов Р.В. Понятие „общее наследие человечества” в международном праве // Советский ежегодник международного права, 1981. – М.: Наука, 1982. – С. 142 – 164.
Дембо Л.В. О принципах построения системы права // Советское государство и право. – 1956. – № 8. – С. 88 – 98.
Денисов В.Н. Міжнародне право як складова частина правової системи України // Проблеми гармонізації законодавства України з міжнародним правом: Матеріали науково–практичної конференції. – К.: Інститут Законодавства Верховної Ради України, 1998. – С. 64 – 68.
Дмитрієв А.І. Проблема співвідношення міжнародного і внутрішньодержавного права // Правова держава: Ювілейний щорічник наукових праць. – Випуск десятий. – К.: Видавничий Дім „Ін Юре”, 1999. – С. 359 – 363.
Дмитрієв А.І. Проблеми імплементації норм міжнародного права в національному законодавстві України // Проблеми гармонізації законодавства України з міжнародним правом: Матеріали науково–практичної конференції. – К.: Інститут Законодавства Верховної Ради України, 1998. – С. 124 – 126.
Дмитрієва Г.К. Міжнародний договір у системі джерел міжнародного приватного права // Проблеми гармонізації законодавства України з міжнародним правом: Матеріали науково–практичної конференції. – К.: Інститут Законодавства Верховної Ради України, 1998. – С. 60 – 63.
Долгосрочные перспективы космической деятельности России (научно–технические и социально–гуманитарные поисковые прогнозы до 2025 года). – М., 1996. – 234 с.
Дудаков Б.Г. Международно–правовое регулирование использования отдельных районов космического пространства // Советское государство и право. – 1981. – № 1. – С. 104 – 109.
Дудаков Б.Г., Колосов Ю.М. Массовая информация через космос. – М.: Знание, 1975. – 56 с.
Дюла А. Контроль и надзор правительства США за деятельностью частного сектора в космосе: действующее право и будущие возможности // Советское государство и право. – 1985. – № 8. – С. 96 – 103.
Ефимочкин В.П. К вопросу о принципах построения системы права // Советское государство и право. – 1957 . – № 3. – С. 86 – 87.
Жуков Г.П. Американские планы использования космоса в агрессивных целях // Советский ежегодник международного права, 1961. – М.: Изд–во АН СССР, 1962. – C. 171 – 207.
Жуков Г.П. Демилитаризация и нейтрализация космического пространства // Советское государство и право. – 1962. – № 5. – С. 62 – 72.
Жуков Г.П. Космическое право. – M.: Междунар. отнош., 1966. – 296 с.
Жуков Г.П. Космос и международные отношения. – М.: Изд–во „Знание”, 1961. – 40 с.
Жуков Г.П. Международное сотрудничество в мирном использовании космоса // Космос и международное право. Сборник статей. – М.: Изд–во ИМО, 1962. – С. 114 – 152.
Жуков Г.П. ООН и проблема мирного использования космического пространства // Советский ежегодник международного права, I960. – М.: Изд–во АН СССР, 1961. – С. 177 – 188.
Жуков Г.П. Декларация о международном сотрудничестве в космосе // Московский журнал международного права. – 1997. – № 3. – С. 197 – 201.
Жуков Г.П. Делимитация космического пространства // Труды IV научных чтений по космонавтике. Международное сотрудничество и правовые вопросы освоения космического пространства. – М., 1980. – С. 59 – 81.
Жуков Г.П. и др. Правовые аспекты использования искусственных спутников для целей метеорологии и радиосвязи. – М.: Наука, 1970. – 173 с.
Жуков Г.П. Космические полеты и проблема высотной границы суверенитета // Советское государство и право. – 1967. – № 12. – С. 55 – 62.
Жуков Г.П. Космос и мир. – М.: Наука, 1985. – 86 с.
Жуков Г.П. Международное космическое право. – М.: Знание, 1971. – 47 с.
Жуков Г.П. Ответственность в космическом праве // Материалы международной конференции „Комерческие возможности и перспективы космической деятельности. Новизна. Риски. Гарантии”. – М., 1999. – С. 133 – 135.
Жуков Г.П. Правовой статус космических объектов // Советское государство и право. – 1959. – № 9. – С. 93 – 99.
Жуков Г.П. Правовой статус международной космической станции // Международное право. – 2000. – № 1. – С. 101 – 107.
Жуков Г.П. Правовые аспекты операции по контролируемому приводнению орбитального комплекса „Мир” // Международное право. – 2001. – № 5. – С. 187 – 198.
Жуков Г.П. Текст лекций к спецкурсу „Международное космическое право”. Тема „История советской доктрины”. – М.: Изд–во УДН, 1990. – 52 с.
Жукова–Василевская Э.Г., Каменецкая Е.П. Советские авторы о международном космическом праве // Труды XI научных чтений по космонавтике. – M.: ИГП АН СССР, 1988. – С. 84 – 93.
Задорожный Г.П. Атом, космос и мировая политика. – М.: Изд–во ИМО, 1958. – 79 с.
Задорожный Г.П. Основные проблемы науки космического права // Космос и международное право. – М.: Изд–во ИМО, 1962. – 183 с.
Закон України „Про космічну діяльність”: Науково–практичний коментар / За заг. ред. Н.Р. Малишевої – К.: Атіка, 2005.– 196 с.
Захаров Н.В. Индивид – субъект международного права // Советское государство и право. – 1980. – № 1. – С. 112 – 118.
Зібрання чинних міжнародних договорів України: Офіційне видання. – Том 1: 1990–1991 рр. – К.: Видавничий Дім „Ін Юре”, 2001. – 453 с.
Зыкин И.С. Обычай в советской правовой доктрине // Советское государство и право. – 1982. – № 3. – С. 127 – 131.
Иванов Г.Г., Маковский А.Л. Международное частное морское право. – Л.: Судостроение, 1984. – 280 с.
Игнатенко Г.В. Международное и советское право: проблемы взаимодействия правовых систем // Советское государство и право. – 1985. – № 1. – С. 73 – 84.
Ильин Ю.Д. Лекции по международному публичному праву. – Харьков: НПКФ „Консум”, 1996. – 236 с.
Иойрыш А. И. Атом и право. – М.: Атомиздат, 1969. – 221 с.
Иойрыш А.И. Проблемы внеземных цивилизаций и „метаправо” // Советское государство и право. – 1978. – № 9. – С. 64 – 70.
Иойрыш А.И., Лазарев М.И. Атом и космос. – М.: Атомиздат, 1965. – 91 с.
Иоффе О.С., Шаргородский М.Д. Вопросы теории права. – М.: Гос. издат. юрид. лит., 1961. – 384 с.
Каменецкая Е.П. Международные космические правоотношения // Космос и право. – М.: ИГП АН СССР, 1980. – С. 63 – 75.
Каменецкая Е.П. Космос и международные организации. Международно–правовые проблемы. – М.: Наука, 1980. – 167 с.
Каменецкая Е.П. Некоторые правовые проблемы учреждения и осуществления программы „Интеркосмос” // Труды VI–VII научных чтений по космонавтике. – М.: ИИЕТ АН СССР, 1984. – С. 129 – 143.
Каменецкая Е.П. Сотрудничество в космосе: Концепция строительства „звездного мира” // Труды XI научных чтений по космонавтике. – M.: ИГП АН СССР, 1988. – С. 20 – 32.
Каменецкая Е.П. Сотрудничество государств в освоении космоса в рамках международных организаций (Международно–правовые проблемы): Автореф. дис. …. канд. юр. наук. – М., 1976. – 26 с.
Квадри Р. Международное космическое право // Современные проблемы космического права. Сборник статей. – М.: Иностр. лит., 1963. – С. 120 – 186.
Керимов Д.А. Методология права (предмет, функции, проблемы философии права). – 2–е изд. – М.: Аванта+, 2001. – С. 77 – 83.
Керимов Д.А. Философские основания политико–правовых исследований. – М., 1986. – 332 с.
Кечекьян С.Ф. О системе советского социалистического права // Советское государство и право. – 1946. – № 2. – С. 41 – 50.
Кечекьян С.Ф. Правоотношения в социалистическом обществе. – М.: Изд–во АН СССР, 1958. – 187 с.
Ким Пьен Вон. Космическое право как отрасль современного международного права: Автореф. дис. … канд. юр. наук / Киевский университет им. Т.Г. Шевченко. – К., 1995. – 27 с.
Ковалев Ф.Н., Чепров И.И. Искусственные спутники Земли и международное право // Советский ежегодник международного права, 1958. – М.: Изд–во АН СССР, 1959. – С. 128 – 149.
Ковалев Ф.Н., Чепров И.И. На пути к космическому праву. – M.: Изд–во ИМО, – 1962. – 180 с.
Ковалев Ф.Н., Чепров И.И. О разработке правовых проблем космического пространства // Советское государство и право. – 1960. – № 7. – С. 130 – 138.
Коваленко И.И. Международные неправительственные организации. – М.: Междунар. отнош., 1976. – 167 с.
Козловський А.А. Право як пізнання. Вступ до гносеології права. – Чернівці: Рута, 1999. – 295 с.
Козловський А.А. Гносеологічна концепція права // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. – Вип. 100: Правознавство. – Чернівці: Рута, 2000. – С.13 – 18.
Козловський А.А. Справедливість як гносеологічний принцип права // Ерліхівський збірник / Юридичний факультет Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. – Випуск 3. – Чернівці: Рута, 2002. – С. 11 – 17.
Козловський А.А. Філософія права: Навч.-метод. посібник / Чернівецький національний ун-т ім. Юрія Федьковича. – Чернівці: Рута, 2003. – 128 с.
Козюбра Н.И. Понятие и структура методологии юридической науки // Методологические проблеми юридической науки. Сб. научн. трудов АН УССР. Ин-т государства и права. – К., 1990. – С. 3 – 15.
Кокорев А. О некоторых направлениях политики США в вопросах исследования и использования космического пространства в свете общепризнанных принципов и норм международного права и заключенных договоров и соглашений, регулирующих космическую деятельность (1957–1970): Автореф. дисс. …. канд. юр. наук. – М., 1970. – 34 с.
Колодій А.М. Використання розроблених у СНД модельних законів як засіб вдосконалення законодавства України // Проблеми гармонізації законодавства України з міжнародним правом: Матеріали науково–практичної конференції. – К.: Інститут Законодавства Верховної Ради України, 1998. – С. 286.
Колодкин А.Л., Колосов Ю.М. СССР и Международная организация морской спутниковой связи ИНМАРСАТ // Советское государство и право. – 1977. – № 8. – С. 99 – 107.
Колосов Ю. М. Массовая информация и международное право. – М.: Междунар. отнош., 1974. – 168 с.
Колосов Ю.M. Борьба за мирный космос. – M.: Междунар. отнош., 1968. – 128 с.
Колосов Ю.М. Международно–правовые проблемы использования космической техники для осуществления массовой информации: Автореф. дисс. … канд. юр. наук. – М., 1974. – 30 с.
Колосов Ю.М. Некоторые современные вопросы международного права // Советское государство и право. – 1984. – № 10. – С. 84 – 91.
Колосов Ю.М., Сташевский С.Г. Борьба СССР за мирный космос: Правовые вопросы. – М.: Междунар. отнош., 1984. – 175 с.
Коптев Ю.Н. Проблемы и перспективы развития международной космической деятельности России // Космонавтика и ракетостроение. – 1998. – № 4. – С. 30 – 34.
Копылов М.Н. Международное космическое право: Сборник международно–правовых актов. – М.: Изд–во УДН, 1990. – 72 с.
Коровин Е.А. Борьба за космос и международное право // Космос и международное право. Сборник статей. – М.: Изд–во ИМО, 1962. – С. 5 – 22.
Коровин Е.А. Международное право в космосе // Новое время. – 1962. – 20 апреля.
Коровин Е.А. О международном режиме космического пространства // Международная жизнь. – 1959. – № 1. – С. 76 – 80.
Космическая деятельность ООН и международных организаций. Обзор деятельности и ресурсов ООН, ее специализированных учреждений и других международных органов, связаных с использованием космического пространства в мирных целях / Управление по вопросам космического пространства. – Нью–Йорк: ООН, 1999. – VIII, 202 с.
Космическое законодательство стран мира: Тематическое собрание (на русском и английском языках). – Том 1. Общие вопросы космической деятельности. Государственное регулирование / Отв. ред. Н.Р. Малышева, Ю.С. Шемшученко. – К.: Атика, 2001. – 448 с.
Космическое законодательство стран мира: Тематическое собрание (на русском и английском языках). – Том 2. Межгосударственная кооперация в сфере космической деятельности (СНГ, ЕС, СЕ, ЕКА) / Отв. ред. Н.Р. Малышева, Ю.С. Шемшученко. – К.: Атика–Н, 2002. – 432 с.
Космическое законодательство стран мира: Тематическое собрание (на русском и английском языках). – Том 3: В 2-х книгах. – Книга 1. Космос. Экология. Природные ресурсы земли / Отв. ред. Н.Р. Малышева, Ю.С. Шемшученко. – К.: Атика, 2005. – 528 с.
Космічне право України. Збірник нормативно–правових актів та міжнародних документів / За ред. О.О. Негоди та Ю.С. Шемшученка. – К.: Ін Юре, 1998. – 216 с.
Космічне право України: Збірник нормативно–правових актів та міжнародних документів. – Вид. 2–ге, перероб. та допов. / Відп. ред. О.О. Негода та Ю.С. Шемшученко. – К.: Видавничий Дім „Ін Юре”, 1999. – 264 с.
Космічне право України: Збірник національних і міжнародних правових актів / Упоряд.: І.П. Андрушко, О.В. Бєглий; Відп. ред. Н.Р. Малишева та Ю.С. Шемшученко. – 3–тє вид., перероб. та допов. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 352 с.
Космічне право України: Збірник національних і міжнародних правових актів. – Вид. 4–те, перероб. та допов. / Ред. колегія: Н.Р. Малишева, О.Й. Сердюк, Ю.С. Шемшученко.– К.: Атіка, 2004. – 544 с.
Космос и международное право. Сборник статей / Отв. ред. Е.А. Коровин. – М.: Изд–во ИМО, 1962. – 183 с.
Космос и международное сотрудничество. Сборник статей / Под ред. Г.П. Жукова. – М.: Изд–во ИМО, 1963. – 256 с.
Космос и право: Сборник статей / Отв. ред. Ю.М. Колосов. – М.: Институт государства и права, 1980. – 138 с.
Космос и проблемы всеобщего мира / Отв. ред. Г.П. Задорожный. – М.: Наука, 1966. – 195 с.
Котляров И.И. Космические наблюдения и охрана окружающей среды // Советское государство и право. – 1984. – № 6. – С. 93 – 97.
Котляров И.И. Международный контроль с использованием космических средств: (Международно–правовые проблемы). – М.: Междунар. отнош., 1981. – 120 с.
Котюк В.О. Теорія права: Курс лекцій: Навч. посібник для юрид. фак. вузів. – К.: Вентурі, 1996. – 208 с.
Кравченко С.Н. Проблемы совершенствования и применения экологического законодательства на Украине // Вестник Моск. ун–та. – Серия 11. Право. – 1996. – № 1. – С. 25 – 27.
Красавчиков О.А. Система права и система законодательства // Правознавство. – 1975. – № 2. – С. 68 – 69.
Красавчиков О.А. Советская наука гражданского права. – Свердловск: Изд–во Свердловского юрид. ин–та, 1961. – 247 с.
Курс международного права. В 7 т. – Т. 1. Понятие, предмет и система международного права / Отв. ред.: Мюллерсон Р.А., Тункин Г.И. – М.: Наука, 1989. – 360 с.
Курс международного права. В 7 т. – Т. 5. Отрасли международного права / Отв. ред. В.С. Верещетин. – М.: Наука, 1992. – 336 с.
Курс международного права. В 7 т. – Т. 6. Отрасли международного права / Отв. ред. Н.А. Ушаков. – М.: Наука, 1992. – 312 с.
Кучинский В.А. Личность, свобода, право. – М.: Юрид. лит., 1978. – 208 с.

Blog

Національна академія наук україни інститут держави І права ім. В. М. Корецького

Особливе місці в системі космічного законодавства України займають Міжнародні договори, які застосовуються при регулюванні космічної діяльності.