Geum.ru

Секція аналіз інвестиційних можливостей сучасного бізнесу бережняк Ю. В. Керівник: к ф. н., ст викл. Литовченко В. П

Вид материалаДокументы

Содержание


Керівника: ст. викл. Малярова С.В.
Аналіз інвестицій в основний капітал
Особливості аналізу інвестиційної діяльності підприємств харчової промисловості
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8

Кравець М.О., Жежеря К.В.

Керівника: ст. викл. Малярова С.В.

Обласний комунальний вищий навчальний заклад Інститут підприємництва «Стратегія»

м. Жовті Води


Інвестиційні можливості України

Україна сьогодні знаходиться на шляху всебічних економічних перетворень. За таких умов, налагодження стабільного інвестиційного процесу є справою особливого значення. Але перед тим, як це довести, зробимо деякі зауваження.

По-перше, треба уточнити саме поняття “ інвестиції ”. Воно, зрозуміло має дуже багато значень, та може тлумачитися по-різному.

По-друге, прямі інвестиції можуть бути як внутрішніми, так і зовнішніми. І хоча, головний наголос зроблено на зовнішніх джерелах фінансування, це не становить принципової різниці для дослідження зазначеної тематики.

Отже, нестача капіталу є головною проблемою перехідної економіки. Важливість грошей для економічної системи можна без сумніву порівняти із важливістю крові для організму людини. Коли економічний організм знаходиться на початку процесу свого відновлення, йому вкрай необхідні додаткові ін’єкції, тобто, фінансові вливання, які б були каталізатором економічного розвитку.

Таким чином, можна зробити висновок, що першочерговою умовою процесу інвестування є наявність певних джерел фінансових коштів. Ці джерела можуть мати різні ознаки, певні переваги та недоліки. З огляду на це, можна виділити наступні групи:
  • Міжнародні фінансові установи;
  • Іноземні банки та інвестиційні фонди;
  • Транснаціональні корпорації та великі компанії;
  • Національні банки та фінансові установи;
  • Національні підприємства та приватні інвестори.[3]

Кожне з цих джерел має, звичайно, певні переваги та недоліки. Скажімо, централізовані фінансові вливання з міжнародних фінансових установ вже довели свою неефективність. Іноді складається враження, що український уряд отримує наступні транші грошових коштів задля сплати відсотків за попередніми боргами. Така політика, зрозуміло, не може призвести ні до чого доброго. Постійна реструктуризація накопичених боргів лише відтягує той час, коли, врешті решт, комусь доведеться розраховуватися. Тому подібні вливання “ зверху ” не є, на мою думку, ефективними для відновлення української економіки. Це можна спробувати пояснити чи то невмінням розподіляти фінансові надходження, чи то відсутністю відповідних механізмів, проте ми не будемо зачіпати подібні питання.

У таких умовах Україна змушена піти іншим шляхом, який має принципові відмінності.

Перед тим, як його обґрунтувати, звернемося до теорії. Проаналізуємо добре відоме монетарне рівняння:

M*V=P*Q , де


M – обсяг грошової маси;

V – швидкість її обертання;

P – рівень цін;

Q – обсяг товарної продукції.

Застосуємо це співвідношення до нашого прикладу. Якщо всередину країни здійснюються фінансові вливання, то M відповідним чином зростає. Це зростання повинно компенсуватися з іншого боку або зростанням обсягів продукції (Q), що виробляється всередині країни, або зростанням рівня цін (P).[2]

Отже, можна зробити наступний висновок: якщо капітальні вкладення не відображаються відповідним чином на розвитку виробництва, його оновленні та реструктуризації – це неминуче призводить до негативних наслідків, які в першу чергу пов’язані із інфляційними процесами.

Така ситуація вимагає надзвичайної ефективності від органів, що здійснюють розподіл отриманих коштів. Якщо цього нема, то залишається єдиний можливий напрям розвитку – реалізація конкретних інвестиційних проектів. За умови, коли інвестиційний процес здійснюється на рівні окремих підприємств чи проектів, він регламентується суто економічними важелями, що забезпечує безумовний позитивний вплив на розвиток економіки.

Нажаль, інвестиційний клімат в Україні не можна назвати сприятливим. Він характеризується загальною економічно нестабільністю, нестабільністю законодавства, нерозвиненістю банківської системи та браком фінансових ресурсів всередині країни. Поки що не сформувалася стабільна практика кредитування підприємств, відсотки, за якими українські банки погоджуються надавати кошти під інвестиційні проекти, дуже часто перевищують закладені у проекті норми рентабельності. Це, зрозуміло, унеможливлює реалізацію економічно ефективних інвестиційних проектів.

У таких умовах, шляхи отримання грошей для реалізації певних задумів ведуть за кордон. За умови неможливості використання внутрішніх фінансових ресурсів, дуже привабливими стають кредитні кошти іноземних інвесторів. Не зважаючи на не досить привабливі умови, великі інституціональні західні інвестори, міжнародні фінансові установи та фонди починають звертати увагу на український ринок. Мотиви для цього можуть бути різними. Українське економічне середовище одночасно і приваблює і відштовхує.

На сучасній мові інвестиційного аналізу скористатись сприятливими обставинами у бізнесі це називається інвестуванням у реальні опціони. Управління бізнесом багато в чому нагадує управління власним життям.

Ми деколи прискорюємо його хід, деколи сповільнюємо, змінюємо професію, напрямок бізнесу, друзів, місце проживання … І ці зміни приходять часом спонтанно, не заплановано. А що, коли спробувати планувати ці зміни або планувати готовність до змін у власному житті чи у діяльності власної компанії? Саме такий підхід закладено у аналітичні моделі розробки довготермінової стратегії діяльності бізнесу.

Нині підприємства самостійно запроваджують форми, системи та рівень оплати праці, планують основні фінансово-економічні показники, вирішують проблеми реалізації продукції і матеріально-технічного забезпечення і, як правило, забезпечують себе замовленнями на виробництво продукції та надання послуг. При цьому юридичні та фізичні особи легко відкривають нові підприємства, але не завжди забезпечують ефективність діяльності таких підприємств, завдяки чому значна частина нових підприємств не здійснює господарської діяльності і через деякий час закривається. [1]

Причинами такого становища є: недостатнє розуміння усіх складностей підприємництва, включаючи систему законодавства в сфері господарської діяльності; відсутність елементарних знань з економіки, обліку та звітності; переоцінка своїх можливостей та недооцінка складностей роботи в бізнесі; ігнорування підготовчим етапом при започаткуванні бізнесу і розробкою бізнес-плану або складенням хоч би елементарного техніко-економічного обґрунтування доцільності інвестицій; відсутність початкового капіталу. [2]

Отже, маємо зробити дещо оптимістичний висновок, що українська економіка знаходиться на шляху до повної реалізація свого потенціалу, та однією з необхідних передумов стимулювання цього процесу є професійна організація планування та здійснення інвестиційних проектів.


Література:

1.Коростельов В.А. Управлінське консультування: Навч. Посіб./ В.А. Коростельов .- К.:МАУП.-104с.

2. Посадский А. Основы консалтинга: пособие для преподавателей экономических и бизнес-дисциплин/А.Посадский .- М.: ГУВШЭ,1999.-240с

3.Інвестиційна газета.– 2008.– №2.– С. 4-6. 10. Андрущак Є.М., Підхомний О.М.


Коноплянко Е.В.

Керівник: к. е. н., доцент Сарбаш Л.Д.

Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського


АНАЛІЗ ІНВЕСТИЦІЙ В ОСНОВНИЙ КАПІТАЛ


Ринкові перетворення в Україні, необхідність переорієнтації виробництва з метою випуску дешевої та конкурентоздатної продукції потребує значних капітальних інвестицій. Головною умовою запровадження у життя нових форм підприємництва, що базуються на приватній власності, акціонерному капіталі, є розробка дієвого механізму здійснення фінансового інвестування[1].

Метою проведеного дослідження є аналіз інвестиційної діяльності на рівні держави за 2008-2010 рр.

Вимагає перегляду інвестиційна політика у зв'язку з необхідністю інтеграції вітчизняної економіки у світові економічні відносини. Об'єднання капіталів, залучення коштів іноземних інвесторів для здійснення економічних перетворень у нашій країні може бути реальністю лише за умови повної довіри і співпраці між учасниками інвестиційного процесу, забезпечення їх оперативною та достовірною інформацією.


Таблиця 1 – Інвестиції в основний капітал за видами економічної діяльності за 2008-2010 рр. [2]
Освоєно (використано) інвестицій в основний капітал

2010 рік
2009 рік
2008 рік

У фактичних цінах, млн. грн.
У % до
У фактичних цінах, млн. грн.
У % до
У фактичних цінах, млн. грн.
У % до

2009 року
Загального обсягу
2008 року
Загального обсягу
2007 року
Загального обсягу

Сільське господарство, мисливство, лісове господарство
12230,8
116,5
7,2
9381,7
49,8
6,2
16890,1
142,3
7,2

Промисловість
58558,2
90,5
34,2
57657,6
67,6
38,0
76617,7
94,7
32,9

Торгівля; ремонт автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку
11829,6
74,8
6,9
14091,2
51,7
9,3
24694,5
109,0
10,6

Діяльність готелів та ресторанів
3072,3
105,1
1,8
2589,0
72,1
1,7
3221,9
96,1
1,4

Фінансова діяльність
2859,3
78,7
1,7
3358,8
64,6
2,2
4636,0
88,2
2,0

Операції з нерухомим майном, оренда, інжиніринг та надання послуг підприємцям
37189,2
127,5
21,7
25677,6
47,2
16,9
48839,6
94,2
21,0

Державне управління
1294,8
130,2
0,8
894,2
44,4
0,6
1819,4
94,1
0,8

Інші
5314,6
98,0
25,8
4808,5
81,6
25,2
5420,5
102,5
24,2































Усього
171091,9
99,4
100,0
151776,8
58,5
100,0
233081,0
97,4
100,0

Доля інвестицій в сільське господарство, мисливство та лісове господарство у 2008 р. у порівнянні з попереднім збільшилась на 42,3%, але в 2009 р. спостерігається різке зниження долі інвестицій більше, ніж на половину, а в 2010 р. доля інвестицій знову збільшилась на 16,4%.

Доля інвестицій в промисловість на протязі 2008-2010 рр. постійно зменшувалась: у 2008 році - на 5,3%, в 2009 р. – на 38,4% та у 2010 р. – на 9,5%.

Доля інвестицій в торгівлю, ремонт автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку у 2008 році в порівнянні з попереднім збільшилась на 9%, але вже у 2009 р. вони різко зменшились на 48,3%, в 2010 р. спад продовжувався, але вже меншими темпами, ніж у 2009 р., тому в 2010 р. інвестиції зменшились лише на 25,2%.

Діяльність готелів та ресторанів у 2008 р. інвестувалася на 3,9% менше, ніж у попередньому, в 2009 р. продовжувалося зменшення на 27,9%, а в 2010 р. спостерігається збільшення долі інвестицій на 5,1%.

Інвестування фінансової діяльності на протязі 2008-2010 рр. постійно зменшувалось:в 2008 р. - на 11,8%, в 2009 р.- на 35,4% та в 2010 р. - на 21,3%.

Операції з нерухомим майном, оренда, інжиніринг та надання послуг підприємцям інвестувалися в 2008 р. на 5,8% менше, ніж у 2007 р., у 2009 доля інвестицій зменшилась більше, ніж на половину, але вже у 2010 р. спостерігається стрімке зростання – на 27,5%.

Доля інвестицій в державне управління у 2008 р. зменшилися на 5,9% у порівнянні з попереднім, у 2009 р. інвестиції зменшились більше, ніж на половину, але в 2010 р. спостерігається стрибок: інвестиції збільшились на 30,2%.

Доля інвестицій інших видів економічної діяльності у 2008 р. збільшилась на 2,5%, у 2009 р. спостерігався спад на 18,4%, а в 2010 р. - на 2%.

Отже, в Україні для спрощення процедури розрахунку та забезпечення фактично цільового фінансування доцільно чітко визначити перелік інноваційно-активних підприємств та розрахувати обсяги необхідних для їх розвитку інвестиційних ресурсів. Подальшого вивчення потребують питання формулювання засад державного управління інноваційно-інвестиційною системою, кількісного виміру показників, що характеризують її функціонування, визначення механізмів розробки та забезпечення реалізації інноваційно-інвестиційної стратегії країни.


Література:
  1. Бланк И.А. Инвестиционный менеджмент. – К., 1995. – 448 с. – М.: Финансы и статистика, 1998. – 345 с.
  2. at.gov.ua/



Кравченко О. В.

Керівник: ст. викл. Скоморохова С. Ю.

Національний університет харчових технологій


ОСОБЛИВОСТІ АНАЛІЗУ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ ХАРЧОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ


Активізація інвестиційного розвитку підприємств харчової промисловості, що є однією із найбільш інвестиційно-привабливих галузей економіки України, сприяє розв'язанню фінансових проблем, які передбачають залучення й використання інвестицій. Але на сьогодні на багатьох підприємствах галузі використовуються застарілі види обладнання й технології. Все це негативно впливає на ефективність їх роботи [1].

Питання інвестиційного розвитку економіки досліджували багато вітчизняних та іноземних науковців, серед яких можна виділити таких, як Ю. Бріґхем, В.В. Бочаров, Л. Гітман, Є.В. Нагашев, Є.С. Стоянова, У.Ф. Шарп, Ю.В. Яковець, та ін. Серед вітчизняних учених вагомий внесок у дослідження інвестиційної привабливості промисловості України зробили В.М. Геєць, Т.В. Майорова, Л.І. Нейкова, А.А. Пересада, В.Г. Федоренко, а інвестиційного розвитку харчової промисловості — Л.В. Дейнеко, А.О. Коваленко, Е.І. Шелудько та інші.

Особливості аналізу інвестиційної діяльності на підприємствах харчової промисловості полягають у:
  • визначенні ефективності інвестицій з урахуванням галузевих особливостей (оборотність виробничих запасів, якість та кількість сировини, що переробляється, низький рівень прибутковості в багатьох галузях, забезпеченість основними засобами та професійний рівень трудових ресурсів, тривалість виробничого циклу);
  • вивченні конкуренції (цей фактор є актуальним для підприємств різноманітних видів економічної діяльності, але для харчової промисловості він є специфічним, тому що тут є пріоритетними ціна та якість, а прибутковість продукції першої необхідності обмежена що впливає на формування цін);
  • вивченні ринку споживачів (важливо при оновленні асортименту, а також запровадженні нового продукту, доцільним є дослідження свідомості та культурності покупця у таких питаннях як, наприклад, чи готові вони купувати зовсім новий продукт інноваційний або національний, іншої держави, також при впровадженні новинок оцінюється купівельна спроможність споживачів та визначається сектор споживання);
  • розрахунку низки економічних показників, які дали б уявлення про ефективність інвестицій за даних умов (періоду окупності, внутрішньої норми прибутковості проекту, чистої теперішньої вартості);
  • активності самого процесу.

У процесі аналізу необхідно врахувати такі особливості інвестиційної діяльності як обмеженість фінансових ресурсів, можливість вибору альтернативних проектів, значний вплив факторів ризику, як наприклад фактор часу - якщо довший термін вкладу, то більший ризик [2, 375].

Тому пріоритетними напрямками інвестування є інвестування у виробничі основні засоби, зміна структури продукції та підвищення її якості, а також портфельне інвестування.

Технічне переоснащення підприємств харчової промисловості передбачає встановлення нових машин і устаткування на діючих площах, впровадження автоматизованих систем управління і контролю, сучасних методів управління виробництвом, модернізацію і технічне переоснащення природоохоронних об'єктів, опалювальних і вентиляційних систем, підключення до централізованих джерел тепло- й електропостачання. Ще однією причиною активізації технічного переоснащення на підприємствах харчової промисловості є застосування дорогого, специфічного обладнання, яке має довгий термін використання за умови постійного удосконалення технологічних процесів. Таке переоснащення повинно спиратися на грамотно, оптимально та ефективно розроблені інвестиційні проекти й кошториси, що відображають поєднання потреб та можливостей підприємства на основі єдиного техніко-економічного обґрунтування згідно з планом підвищення техніко-економічного рівня галузі. Також для підприємств, що прагнуть розвиватись на перспективу доцільним є переоснащення інноваційних технологій. Підприємці прагнуть стабілізувати свою частку на ринку, не допустити скорочення грошових надходжень. Адже під час зниження попиту на ринку виграє те підприємство, яке має конкурентну продукцію за співвідношенням ціни та якості, оптимізації якого сприяють саме інновації [3].

Розширення діючих підприємств передбачає будівництво нових і збільшення потужностей діючих об'єктів на існуючих або прилеглих до них територіях. Тому інвестування в цьому напрямку дозволяє зменшити величину інвестиційних вкладень за умови удосконалення виробництва і підвищення його техніко-економічного рівня на основі науково-технічного прогресу.

Інвестиційний аналіз, як ефективний інструмент у правильному виборі вкладання коштів, передбачає розрахунок нормативних та специфічних показників, що відображають характерні ознаки як галузі, так і інвестиційного процесу, і порівнянні їх в динаміці. Узагальнення отриманих даних дозволить прийняти обґрунтоване рішення, щодо вибору інвестиційного проекту і зробити відповідні висновки про резерви росту виробництва.

Одним із джерел фінансування інвестицій є держава, але величина цих інвестиційних коштів є недостатньою і тому при розвитку інвестиційної діяльності підприємства спрямовані на збільшення питомої ваги власних коштів, що будуть задіяні в інвестиційному процесі [4]. Інше джерело це - іноземні інвестори, з метою підтримки розробки й реалізації державної політики по залученню іноземних інвестицій в економіку України, використання сучасного світового економічного досвіду прискорення інтеграції України в систему міжнародних господарських зв'язків Указом Президента створена Консультативна рада з питань іноземних інвестицій в Україні.

Інвестиційне оздоровлення виробництва є запорукою швидкого технічного й технологічного оновлення підприємства, зміцнення його конкурентних позицій.

Таким чином, аналіз інвестиційної діяльності підприємств харчової промисловості – це важливий елемент у системі управління інвестиційною діяльністю галузі і країни в цілому. Він являє собою процес дослідження інвестиційної активності й ефективності інвестиційної діяльності підприємства з метою виявлення резервів їхнього росту. Слід зазначити, що цей аналіз є не тільки засобом обґрунтування інвестиційних проектів і програм, але й контролю за їх виконанням. Планування починається й закінчується аналізом результатів інвестиційної діяльності підприємства. Він дозволяє підвищити рівень планування, зробити його науково обґрунтованим.