Geum.ru

Відомості Верховної Ради (ввр), 1994, №23, ст. 161) (Вводиться в дію Постановою Верховної Ради №3930-xii від 04. 02. 1994 р., Ввр, 1994, №23, ст. 162) (Із змінами, внесеними згідно із закон

Вид материалаЗакон

Содержание


Набуття громадянства України
Подобный материал:
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   ...   40

Набуття громадянства України





Відповідно до Конституції та Закону України «Про громадянство України» іноземці та особи без громадянства можуть набути громадянства України (натуралізуватися).


Загальна декларація прав людини 1948 р. закріплює не лише право людини на громадянство, а також гарантію того, що ніхто не може бути свавільно позбавлений свого громадянства або права змінити своє громадянство (ст. 15).

Іноземець або особа без громадянства може набути громадянство України111 за таких підстав:

1) за народженням (ст. 7 Закону України «Про громадянство України»);

2) за територіальним походженням (ст. 8 Закону України «Про громадянство України»);

3) внаслідок прийняття до громадянства (ст. 9 Закону України «Про громадянство України»);

4) внаслідок поновлення у громадянстві (ст. 10 Закону України «Про громадянство України»);

5) внаслідок усиновлення (ст. 11 Закону України «Про громадянство України»);

6) внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування (ст. 12 Закону України «Про громадянство України»);

7) внаслідок встановлення над особою, визнаною судом недієздатною, опіки (ст. 13 Закону України «Про громадянство України»);

8) у зв'язку з перебуванням у громадянстві України одного чи обох батьків дитини (ст. 14 Закону України «Про громадянство України»);

9) внаслідок встановлення батьківства (ст. 15 Закону України «Про громадянство України»);

10) за іншими підставами, передбаченими міжнародними договорами України.

Найбільш поширеним для іноземців та осіб без громадянства способом набуття громадянства України є прийняття до громадянства112.

Процедура прийняття до громадянства України і оформлення набуття громадянства України врегульовано Порядком провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженим Указом Президента України від 27.03.2001 р. № 215/2001113. Відповідно до цього Порядку іноземець або особа без громадянства мають подати заяву, а також інші необхідні документи:

– особою, яка проживає в Україні, – до районного, районного у місті, міського управління або відділу МВС України за місцем проживання особи;

– особою, якій надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, – до районного, районного у місті, міського управління або відділу МВС України за місцем реєстрації особи;

– особою, яка постійно проживає за кордоном, – до дипломатичного представництва чи консульської установи України за місцем постійного проживання особи.

Іноземець або особа без громадянства можуть бути за їх клопотаннями прийняті до громадянства України за умов:

1) визнання і дотримання Конституції України та законів України (про обов’язок визнання та дотримання Конституції України та іншого законодавства України особа, яка клопоче про прийом до громадянства України, повинна зазначити у заяві про прийняття до громадянства України).

2) подання декларації про відсутність іноземного громадянства (для осіб без громадянства) або зобов'язання припинити іноземне громадянство (для іноземців).

Іноземці, які перебувають у громадянстві (підданстві) кількох держав, подають зобов'язання припинити громадянство (підданство) цих держав.

Іноземці, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, замість зобов'язання припинити іноземне громадянство подають декларацію про відмову особи, якій надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, від іноземного громадянства.

Подання зобов'язання припинити іноземне громадянство не вимагається від іноземців, які є громадянами (підданими) держав, законодавство яких передбачає автоматичне припинення особами громадянства (підданства) цих держав одночасно з набуттям громадянства іншої держави, або якщо міжнародні договори України з іншими державами, громадянами яких є іноземці, передбачають припинення особами громадянства цих держав одночасно з набуттям громадянства України.

Іноземці, які подали зобов'язання припинити іноземне громадянство, повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту прийняття їх до громадянства України. Якщо іноземці, маючи всі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання такого документа, з незалежних від них причин не можуть отримати його, вони подають декларацію про відмову від іноземного громадянства.

3) безперервне проживання на законних підставах на території України протягом останніх п'яти років.

Проживання має відповідати двом критеріям – законності та безперервності.

Поняття «проживання на території України на законних підставах» міститься в абз. 10 ст. 1 Закону України «Про громадянство України» – проживання в Україні іноземця чи особи без громадянства, які мають у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 р. відмітку про постійну чи тимчасову прописку на території України, або зареєстрували на території України свій національний паспорт, або мають посвідку на постійне чи тимчасове проживання на території України, або їм надано статус біженця чи притулок в Україні. Із наведеного визначення випливає, що для доказування проживання на законних підставах на території України достатньо лише однієї із названих підстав, оскільки усі ці підстави однакові та названі як альтернативні.

Згідно з абз. 11 ст. 1 Закону України «Про громадянство України» безперервне проживання на території України – проживання в Україні особи, якщо її разовий виїзд за кордон у приватних справах не перевищував 90 днів, а в сумі за рік – 180 днів. Не є порушенням вимоги про безперервне проживання виїзд особи за кордон у службове відрядження, на навчання, у відпустку, на лікування за рекомендацією відповідного медичного закладу або зміна особою місця проживання на території України.

Ця умова не поширюється на іноземців чи осіб без громадянства, які перебувають у шлюбі з громадянином України понад два роки, і на іноземців чи осіб без громадянства, які перебували з громадянином України понад два роки у шлюбі, що припинився внаслідок його смерті. Дворічний термін перебування у шлюбі з громадянином України не застосовується до іноземців і осіб без громадянства, яким було надано дозвіл на імміграцію.

Згідно з ч. 1 ст. 21 Сімейного Кодексу України вiд 10.01.2002 р. № 2947-III114 шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, що зареєстрований в державному органі реєстрації актів громадянського стану. Частиною другою цієї статті передбачено, що проживання однією сім’єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов’язків подружжя. Тобто строк перебування у шлюбі з громадянином України обчислюється з моменту реєстрації шлюбу в органах реєстрації актів громадянського стану. Шлюбні відносини без реєстрації шлюбу не зараховуються у дворічний строк перебування у шлюбі.

Слід мати на увазі, що Закон України «Про громадянство України» не виключає, що шлюб міг бути укладений за межами України згідно законодавства України або законодавства інших держав. Релігійний обряд шлюбу не має правового значення.

Для осіб, яким надано статус біженця в Україні, термін безперервного проживання на законних підставах на території України встановлюється у три роки з моменту надання їм статусу біженця в Україні, а для осіб без громадянства, – у три роки з моменту в'їзду в Україну.

4) отримання дозволу на імміграцію.

Ця умова не поширюється на осіб, яким надано статус біженця в Україні або притулок в Україні, та на іноземців і осіб без громадянства, які прибули в Україну на постійне проживання до набрання чинності Законом України «Про імміграцію» і мають у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року відмітку про прописку або отримали посвідку на постійне проживання в Україні.

5) володіння державною мовою або її розуміння в обсязі, достатньому для спілкування.

Очевидно, ця умова складається із двох рівнозначних умов:

– володіння державною мовою в обсязі, достатньому для спілкування;

– розуміння державної мови в обсязі, достатньому для спілкування. Тобто, особа, що подає заяву для прийняття до громадянства України, повинна виконати одну із зазначених умов. Згідно з ч. 1 ст. 10 Конституції Україні державною мовою в Україні є українська мова.

Також слід мати на увазі, що законодавство України не встановлює спеціального порядку визначення рівня володіння або розуміння державної мови. Виконання цих умов підтверджуються тільки відповідними документами.

Умова про володіння державною мовою або її розуміння в обсязі, достатньому для спілкування не поширюється на осіб, які мають певні фізичні вади (сліпі, глухі, німі).

6) наявність законних джерел існування.

Ця умова не поширюється на осіб, яким надано статус біженця в Україні або притулок в Україні.

Прийняття до громадянства України дитини, яка проживає в Україні і один із батьків якої або інша особа, яка відповідно до цього Закону є її законним представником і має дозвіл на імміграцію в Україну, здійснюється без урахування умов, передбачених пунктами 1, 3-6 частини другої ст. 9 Закону України «Про громадянство України». Дозвіл на імміграцію в Україну не вимагається, якщо законним представником дитини є особа, якій надано статус біженця в Україні або притулок в Україні, або іноземець чи особа без громадянства, які прибули в Україну на постійне проживання до набрання чинності Законом України «Про імміграцію» і мають у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року відмітку про прописку або отримали посвідку на постійне проживання в Україні.

До громадянства України не приймається особа, яка:

1) вчинила злочин проти людства чи здійснювала геноцид115;

2) засуджена в Україні до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину (до погашення або зняття судимості)116;

3) вчинила на території іншої держави діяння, яке визнано законодавством України тяжким або особливо тяжким злочином.

Із положень ст. 9 Закону України «Про громадянство України» слідує, що особи, яким надано статус біженця в Україні, у процедурі прийняття до громадянства України мають такі пільги:

– виключається подача зобов’язання про припинення громадянства іноземної держави;

– виключається подача документу про припинення громадянства іноземної держави;

– не потребується виконання умов про безперервне проживання на законних засадах на території України протягом останніх п’яти років;

– виключається виконання умов про отримання дозволу на постійне проживання в Україні;

– виключається виконання умов про наявність законних джерел існування.

Трирічний строк безперервного проживання на законних підставах на території України осіб, яким надано статус біженця в Україні згідно із Законом України «Про біженців» в редакції від 21.06.2001 р., буде обчислюватися від дати прийняття рішення Державного комітету України у справах національностей та міграції про надання статусу біженця. Згідно з ч. 11 ст. 14 Закону України «Про біженців» посвідчення біженця видається строком на один рік. При перереєстрації біженця органом міграційної служби за місцем його проживання дія посвідчення біженця продовжується. Тобто, трирічний строк безперервного проживання на законних підставах на території України буде підтверджуватися посвідченням біженця.