Відомості Верховної Ради (ввр), 1994, №23, ст. 161) (Вводиться в дію Постановою Верховної Ради №3930-xii від 04. 02. 1994 р., Ввр, 1994, №23, ст. 162) (Із змінами, внесеними згідно із закон

Вид материала

II. ОСНОВНІ ПРАВА, СВОБОДИ ТА ОБОВ’ЯЗКИ ІНОЗЕМЦІВ ТА ОСІБ БЕЗ ГРОМАДЯНСТВА Стаття 7.
1) Загальні положення
Засоби державного регулювання господарської діяльності
2) Види та організаційні форми підприємств
Залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного фонду в Україні діють підприємства
В залежності від кількості працюючих та обсягу валового доходу від реалізації продукції за рік підприємства можуть бути
До господарських товариств належать
Господарські об'єднання утворюються як
3) Інвестиційна діяльність
4) Спеціальні (вільні) економічні зони
6) Зовнішньоекономічна діяльність
Зовнішньоекономічна діяльність
7) Захист прав у сфері господарської діяльності

Подобный материал:

1 ... 6 7 8 9 10 11 12 13 ... 40

II. ОСНОВНІ ПРАВА, СВОБОДИ ТА ОБОВ’ЯЗКИ
ІНОЗЕМЦІВ ТА ОСІБ
БЕЗ ГРОМАДЯНСТВА

Стаття 7.

Право на інвестиційну та підприємницьку діяльність

Іноземці та особи без громадянства мають право займатися в Україні інвестиційною, а також зовнішньоекономічною та іншими видами підприємницької діяльності, передбаченими законодавством України. При цьому вони мають такі ж права і обов'язки, що і громадяни України, якщо інше не випливає з Конституції та законів України.

1) Загальні положення

Підприємницька діяльність є родовим поняттям щодо інвестиційної, зовнішньоекономічної, господарсько-торгівельної та інших видів господарської діяльності. Відповідно до законодавства України підприємництво – це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 Господарського кодексу України від 16.01.2003 р. № 436-IV^¹¹⁷).

В Україні кожна фізична особа з повною цивільною дієздатністю має право на здійснення підприємницької діяльності, що не заборонена законом (ст. 42 Конституції України, ч. 1 ст. 50 Цивільного кодексу України вiд 16.01.2003 р. № 435-IV^¹¹⁸).

Підприємницька діяльність може здійснюватися як із створенням юридичної особи, так і без створення юридичної особи. До підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин (ст. 51 Цивільного кодексу України).

Іноземці та особи без громадянства при здійсненні господарської діяльності в Україні користуються такими самими правами і мають такі самі обов'язки, як і громадяни України, якщо інше не передбачено Господарським Кодексом та іншими законами. Іноземні юридичні особи при здійсненні господарської діяльності в Україні мають такий самий статус, як і юридичні особи України, з особливостями, передбаченими цим Кодексом, іншими законами, а також міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України (ст. 129 Господарського кодексу)^¹¹⁹.

Для визнання особи суб'єктом господарювання вона має бути зареєстрована в порядку, встановленому Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» від 15.05.2003 р. № 755-IV^¹²⁰. Якщо особа розпочала підприємницьку діяльність без державної реєстрації, уклавши відповідні договори, вона не має права оспорювати ці договори на тій підставі, що вона не є підприємцем.

Засоби державного регулювання господарської діяльності:

– державне замовлення^¹²¹, державне завдання;

– ліцензування^¹²², патентування^¹²³ і квотування^¹²⁴;

– сертифікація та стандартизація^¹²⁵;

– застосування нормативів та лімітів;

– регулювання цін і тарифів^¹²⁶;

– надання інвестиційних, податкових та інших пільг;

– надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій^¹²⁷.

2) Види та організаційні форми підприємств

Залежно від форм власності, передбачених законом, в Україні можуть діяти підприємства таких видів:

– приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб'єкта господарювання (юридичної особи);

– підприємство, що діє на основі колективної власності (підприємство колективної власності);

– комунальне підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади;

– державне підприємство, що діє на основі державної власності;

– підприємство, засноване на змішаній формі власності (на базі об'єднання майна різних форм власності);

– інші види підприємств, передбачені законом.

Залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного фонду в Україні діють підприємства:

– унітарні, які створюється одним засновником, який виділяє необхідне для того майно, формує відповідно до закону статутний фонд, не поділений на частки (паї), затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, який ним призначається, керує підприємством і формує його трудовий колектив на засадах трудового найму, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства. Унітарними є підприємства державні, комунальні, підприємства, засновані на власності об'єднання громадян, релігійної організації або на приватній власності засновника;

– корпоративні, що утворюються, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об'єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства. Корпоративними є кооперативні підприємства, підприємства, що створюються у формі господарського товариства, а також інші підприємства, в тому числі засновані на приватній власності двох або більше осіб.

В залежності від кількості працюючих та обсягу валового доходу від реалізації продукції за рік підприємства можуть бути:

– малими (незалежно від форми власності) визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік не перевищує п'ятдесяти осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період не перевищує суми, еквівалентної п'ятистам тисячам євро за середньорічним курсом Національного банку України щодо гривні;

– великими підприємствами визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік перевищує тисячу осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за рік перевищує суму, еквівалентну п'яти мільйонам євро за середньорічним курсом Національного банку України щодо гривні;

– усі інші підприємства визнаються середніми.

Дочірнім підприємство визнається у випадках існування залежності від іншого підприємства.

До господарських товариств належать:

– акціонерні товариства;

– товариства з обмеженою відповідальністю;

– товариства з додатковою відповідальністю;

– повні товариства;

– командитні товариства.

Господарські об'єднання утворюються як:

– асоціації;

– корпорації;

– консорціуми;

– концерни;

– інші об'єднання підприємств, передбачені законом.

3) Інвестиційна діяльність

Основними законодавчими актами у цій галузі є Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. № 436-IV^¹²⁸, Закон України «Про інвестиційну діяльність» вiд 18.09.1991 р. № 1560-XII^¹²⁹, а також Закон України «Про режим іноземного інвестування» вiд 19.03.1996 р. № 93/96-ВР^¹³⁰.

Підприємство, в статутному фонді якого не менш як десять відсотків становить іноземна інвестиція, визнається підприємством з іноземними інвестиціями. Підприємство набуває цього статусу з дня зарахування іноземної інвестиції на його баланс.

Іноземною інвестицією є цінності, що вкладаються іноземними інвесторами в об'єкти інвестиційної діяльності відповідно до законодавства України з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту.

Іноземним підприємством є унітарне або корпоративне підприємство, створене за законодавством України, що діє виключно на основі власності іноземців або іноземних юридичних осіб, або діюче підприємство, придбане повністю у власність цих осіб. Іноземні підприємства не можуть створюватися в галузях, що мають стратегічне значення для безпеки держави.

Іноземці та особи без громадянства, які не мають постійного місця проживання на території України, можуть бути визнані іноземними інвесторами і здійснювати такі форми іноземних інвестицій:

– участь у господарських організаціях, що створюються разом з вітчизняними юридичними особами чи громадянами, або придбання частки в діючих господарських організаціях;

– створення іноземних підприємств на території України, філій або інших структурних підрозділів іноземних юридичних осіб або придбання у власність діючих підприємств;

– придбання безпосередньо нерухомого або рухомого майна, що не заборонено законами України, або придбання акцій чи інших цінних паперів;

– придбання самостійно або за участі громадян чи вітчизняних юридичних осіб прав користування землею та використання природних ресурсів на території України;

– господарська діяльність на основі угод про розподіл продукції;

– придбання інших майнових прав;

– в інших формах, не заборонених законом.

Щодо іноземних інвестицій на території України встановлюється національний режим інвестиційної діяльності, за винятками, встановленими законами України і чинними міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.

Гарантії здійснення іноземних інвестицій полягають у такому:

– застосування державних гарантій захисту іноземних інвестицій у разі зміни законодавства про іноземні інвестиції;

– гарантії щодо примусового вилучення, а також від незаконних дій органів влади та їх посадових осіб;

– компенсація і відшкодування збитків іноземним інвесторам;

– гарантії у разі припинення інвестиційної діяльності;

– гарантії переказу прибутків та використання доходів від іноземних інвестицій;

– інші гарантії здійснення інвестиційної діяльності.

У разі зміни законодавства про режим іноземного інвестування на вимогу іноземного інвестора у випадках і в порядку, визначених законом, мають застосовуватися державні гарантії, які визначаються законодавством, що діяло на момент вкладення інвестицій.

Іноземні інвестиції в Україні не підлягають націоналізації. Органи державної влади та їх посадові особи не мають права реквізувати іноземні інвестиції, крім випадків здійснення рятувальних заходів у разі стихійного лиха, аварій, епідемій, епізоотій.

Іноземні інвестори мають право вимагати відшкодування збитків, завданих їм незаконними діями чи бездіяльністю органів державної влади або органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб. Збитки іноземних інвесторів повинні бути відшкодовані за поточними ринковими цінами або на основі обґрунтованих оцінок, підтверджених незалежним аудитором (аудиторською організацією).

Компенсація, яка виплачується іноземному інвестору в порядку відшкодування збитків, повинна бути адекватною, ефективною та визначеною на момент виконання рішення про відшкодування збитків. Сума компенсації за цим рішенням має бути негайно виплачена у валюті, в якій були здійснені інвестиції, чи в іншій прийнятній для іноземного інвестора валюті відповідно до валютного законодавства. Законом може бути передбачено нарахування відсотків на суму компенсації.

4) Спеціальні (вільні) економічні зони

Спеціальною (вільною) економічною зоною вважається частина території України, на якій встановлено спеціальний правовий режим господарської діяльності, особливий порядок застосування та дії законодавства України. На території спеціальної (вільної) економічної зони можуть запроваджуватися пільгові митні, податкові, валютно-фінансові та інші умови підприємництва вітчизняних та іноземних інвесторів.

Спеціальні (вільні) економічні зони створюються з метою залучення інвестицій та ефективного їх використання, активізації спільно з іноземними інвесторами підприємницької діяльності з метою збільшення експорту товарів, поставок на внутрішній ринок високоякісної продукції і послуг, впровадження нових технологій, розвитку інфраструктури ринку, поліпшення використання природних, матеріальних трудових ресурсів, прискорення соціально-економічного розвитку України.

Територія і статус спеціальної (вільної) економічної зони, в тому числі строк, на який вона створюється, визначаються окремим законом для кожної спеціальної (вільної) економічної зони^¹³¹.

На території України можуть створюватися спеціальні (вільні) економічні зони різних функціональних типів: вільні митні зони і порти, експортні, транзитні зони, митні склади, технологічні парки, технополіси, комплексні виробничі зони, туристично-рекреаційні, страхові, банківські тощо. Окремі економічні зони можуть поєднувати в собі функції, властиві декільком типам спеціальних (вільних) економічних зон.

На всіх суб'єктів господарювання, що здійснюють інвестиції у спеціальній (вільній) економічній зоні, поширюється система державних гарантій захисту інвестицій, передбачена законодавством про інвестиційну діяльність та про іноземні інвестиції. Держава гарантує суб'єктам господарювання спеціальної (вільної) економічної зони право на вивезення прибутків та інвестицій за межі даної зони і межі України відповідно до закону.

5) Інноваційна діяльність як вид інвестиційної діяльності головним чином регулюється Господарським кодексом України від 16.01.2003 р. № 436-IV^¹³² і Законом України «Про інвестиційну діяльність» вiд 18.09.1991 р. № 1560-XII^¹³³.

Інноваційна діяльність передбачає інвестування наукових досліджень і розробок, спрямованих на здійснення якісних змін у стані продуктивних сил і прогресивних міжгалузевих структурних зрушень, розробки і впровадження нових видів продукції і технологій.

Інноваційна діяльність здійснюється за такими напрямами:

– проведення наукових досліджень і розробок, спрямованих на створення об'єктів інтелектуальної власності, науково-технічної продукції;

– розробка, освоєння, випуск і розповсюдження принципово нових видів техніки і технології;

– розробка і впровадження нових ресурсозберігаючих технологій, призначених для поліпшення соціального і екологічного становища;

– технічне переозброєння, реконструкція, розширення, будівництво нових підприємств, що здійснюються вперше як промислове освоєння виробництва нової продукції або впровадження нової технології.

Інвестування відтворення основних фондів і приросту матеріально-виробничих запасів здійснюється як капітальні вкладення.

6) Зовнішньоекономічна діяльність загалом здійснюється відповідно до Господарського кодексу України^¹³⁴ та Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» вiд 16.04.1991 р. № 959-XII^¹³⁵.

Зовнішньоекономічна діяльність – це діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами.

Основними видами зовнішньоекономічної діяльності є:

– експорт та імпорт товарів, капіталів та робочої сили;

– надання виробничих, транспортно-експедиційних, страхових, маркетингових, експортних, консультаційних, посередницьких, брокерських, агентських, консигнаційних, управлінських, облікових, аудиторських, юридичних, туристських та інших послуг;

– наукова, науково-технічна, науково-виробнича, виробнича, навчальна та інша кооперація з іноземними суб'єктами господарської діяльності; навчання та підготовка спеціалістів на комерційній основі;

– міжнародні фінансові операції та операції з цінними паперами;

– кредитні та розрахункові операції між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності; створення банківських, кредитних та страхових установ за межами України;

– створення спільних підприємств різних видів і форм, проведення спільних господарських операцій та спільне володіння майном як на території України, так і за її межами;

– підприємницька діяльність, пов'язана з наданням ліцензій, патентів, ноу-хау, торговельних марок та інших нематеріальних об'єктів власності як на території України, так і за її межами;

– організація та здійснення діяльності в галузі проведення виставок, аукціонів, торгів, конференцій, симпозіумів, семінарів та інших подібних заходів, що здійснюються на комерційній основі, за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності; організація та здійснення оптової, консигнаційної та роздрібної торгівлі на території України за іноземну валюту;

– товарообмінні (бартерні) операції та інша діяльність, побудована на формах зустрічної торгівлі;

– орендні, в тому числі лізингові, операції;

– операції по придбанню, продажу та обміну валюти на валютних аукціонах, валютних біржах та на міжбанківському валютному ринку;

– роботи на контрактній основі фізичних осіб України з іноземними суб'єктами господарської діяльності як на території України, так і за її межами; роботи іноземних фізичних осіб на контрактній оплатній основі з суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності як на території України, так і за її межами.

7) Захист прав у сфері господарської діяльності

Кодекс України про адміністративні правопорушення містить Главу 12 «Адміністративні правопорушення в галузі торгівлі, громадського харчування, сфері послуг, в галузі фінансів і підприємницькій діяльності».

Порушення у сфері господарської діяльності криміналізуються у Розділі VII Кримінального кодексу України.

Blog