Постанова Кабінету Міністрів Українивід 12. 05. 2007р. №716, Постанова Кабінету Міністрів України від 12. 2006р. №1686, Національна доктрина розвитку освіти України. Внутрішні нормативні документи, що регламент

Вид материала

Регламент

Содержание 1 – ий етап. Діагностичний. Триває 5 днів. Діагностичний етап 2-ий етап. Адаптаційний. Триває 20 днів. На контрольно – корекційному 4-ий етап. Стабілізаційний. 5 – ий етап. Підсумковий. Проходить оформлення рекомендацій відносно Соціальними працівниками На підсумковому Значення проведення комплексної реабілітації

Подобный материал:

• Програма для загальноосвітніх навчальних закладів 5-9 класи, 1101.42kb.
• Постанова Кабінету Міністрів України від 11 червня 2008 р. №536 кабінет міністрів україни, 533.69kb.
• Кабінету Міністрів України Кабінет Міністрів України постановляє : Внести зміни, 1193.3kb.
• Кабінету Міністрів України від 6 січня 2010 року № 5 Кабінет Міністрів України постановляє, 40.85kb.
• Кабінету Міністрів України від 11 грудня 1999 року №2263 (у редакції постанови Кабінету, 1307.95kb.
• Кабінет міністрів україни постанова від 3 грудня 2009, 347.57kb.
• Кабінет міністрів україни постанова від 13 квітня 2011, 451.03kb.
• Сімейний кодекс України, Закон України «Про органи І служби у справах дітей та спеціальні, 37.98kb.
• Аналіз регуляторного впливу до проекту наказу Мінрегіону, 77.33kb.
• Верховної Ради України пропозицій до закон, 191.1kb.

1 – ий етап. Діагностичний. Триває 5 днів.


Розподіл інтенсивності навантаження всіх видів реабілітацій:



Початок перебування абітурієнта в нашому Центрі фіксується наказом директора, що видається на основі Рішення Приймальної комісії. Оскільки документи абітурієнта поступають набагато швидше ніж сам інвалід, то Комісія має можливість їх вивчати і як результат видавати рішення про включення людини до складу слухачів тієї чи іншої спеціальності.

На даному етапі проходження реабілітації, який триває 5-ть робочих днів, слухач проходить усі обстеження всіх фахівців(соціального працівника, психолога, лікаря, педагога, фіз.реабілітолога) паралельноз навчальним процесом, повну діагностику і отримує резюме – дозвіл (або рекомендації) на продовження комплексної реабілітації.

Прихід слухача в Центр, насамперед, супроводжується зустріччю з фахівцем соціальної служби, який оцінює стан слухача і надає йому перші консультації, що відображається в наступних документах:

1. Заповнення анкети (відомості про слухача).
   
2. Соціальне функціонування ( анкета).
   
3. Ознайомлююча бесіда про комплексну реабілітацію в МЦСТПМРІ.
   
4. Супровід по всіх видах реабілітації. Ознайомлення з Центром.
   
5. Ознайомлення з правилами проживання в гуртожитку МЦСТПМРІ.
   
6. Ознайомлення з правилами техніки безпеки.
   
7. Заповнення анкети заселення
   
8. Постійне спостереження за проходженням комплексної реабілітації.
   

Паралельно із фахівцем соціальної служби у реабілітаційний процес включається практичний психолог.

Роль практичного психолога в адаптації слухача до умов навчання і проживання в Центрі полягає в визначенні оптимальних умов для адаптації, а також психологічному супроводі з перших днів перебування в Центрі.

Діагностичний етап - етап збору інформації, початкового тестування, прогнозування, адаптації та початкової психокорекції.

Перші психологічні тестування, спрямовані на виявлення рис особистості: (комунікабельність, відношення до себе і інших, стиль поведінки в конфліктних ситуаціях, соціальність / асоціальність, стиль поведінки в соціумі):

- 16-факторний особистісний опитувальник Р.Кеттела;

- методика Г.Айзенка –ЕРІ;

- методика виміру тривожності Тейлора;

- методика виміру репресивності;

- методика виміру агресивності Ассінгера;

- методика визначення акцентуацій К.Леогарда (або версія Лічко);

- методика діагностики схильності до конфліктної поведінки К.Томаса; - методика МРІ, та інші підібрані індивідуально, під окремі випадки.

За результатами психологічного тестування та індивідуальних співбесід зі слухачем визначаються його індивідуальні потреби у психологічній реабілітації і практичним психологом розробляється індивідуальна програма реабілітації (ІПР).

Цей етап є важливим у вирішенні чи буде слухач продовжувати навчання за даною професією.

До обстеження слухача долучаються фахівці з медичної реабілітації,

дають свої рекомендації та призначення. Медичні працівники обстежують всіх слухачів і визначають послідовність і об’єм медичної реабілітації.

На цьому етапі хворого оглядають лікарі спеціалісти: терапевт, невропатолог, ортопед-травматолог, психотерапевт, стоматолог. Проходить ознайомлення із наявною медичною документацією, індивідуальною програмою реабілітації інваліда, лікарі проводять збір анамнезу захворювання, детальне візуальне обстеження, визначають необхідність проведення основних методів діагностики а саме:

• Інструментальні: ЕКГ, в тому числі з фізичним навантаженням, УЗД щитоподібної залози, печінки, жовчевого міхура, нирок, органів малого тазу в чоловіків та жінок, при показах аудіометрія, рентгенографія органів грудної клітки, хребта та суглобів, бронхоскопія, гастродуоденоскопія, фіброколоноскопія, ректороманоскопія,
  
• Лабораторні: загальний аналіз крові, сечі, глюкоза крові, печінкові проби, ліпідограма, ревмопроби, визначення креатеніну, лужної фосфатази.
  
• Медичні працівники супроводжують інваліда по діагностичних та лікувальних кабінетах, проводять ознайомлення інваліда з призначеною програмою медичної реабілітації, , контролюють діяльність серцево-судинної системи, артеріальний тиск, індивідуальні особливості адаптації до умов навчання, медичної та фізичної реабілітації під час перебування в Центрі.
  
• Для продовження навчального процесу важливими також є рекомендаціїї психолога щодо психолого-педагогічної реабілітації.
  

Проводиться загальна діагностика, яка являє собою соціальне анкетування (збір статистичних даних, відомостей про стан здоров'я, сімейний стан, історія хвороби, вивчення документів), психологічні тестування, спрямовані на дослідження рівня когнітивних функцій: інтелект, пам'ять,увага:

- тест «Прогресивні матриці» Дж.Равена;

- таблиці Шульте (оригінальний варіант і розробка Горбова);

- тест інтелекту Векслера;

- тест інтелекту Амтхауера;

-методика запам'ятовування 10 слів та інші, що дозволяє визначити основні проблеми, які потребують корекції, в подальшому для кращого засвоєння навчального матеріалу.

Також за допомогою професійної консультації та профорієнтаційних тестів, а саме: методика ДДО Е.А.Клімова; методика «Карта інтересів», та інші

проводиться визначення відповідності обраної професії до можливостей ( в більшості випадків слухач приходить з визначеною професією, та зазначеними обмеженнями щодо подальшого працевлаштування, які є вказані у відповідній графі індивідуальної картки реабілітації, виданої МСЕК). Професійна консультація є одним із структурних компонентів профорієнтації – це процес надання людині допомоги у виборі чи зміні професії, місця роботи, другої освіти на основі всебічного вивчення та врахування її професійних інтересів, прагнень, індивідуально-психологічних особливостей, ціннісних орієнтацій, стану здоров'я і потреб ринку праці. Основний метод профконсультаційної роботи – клієнт-орієнтована бесіда, спрямована на розв'язання соціально-психологічних проблем особистості, актуалізованих у зв'язку з її професійним самовизначенням. Метод бесіди використовується як самостійно, так і в сукупності з іншими методами професійної орієнтації. Професійна консультація спрямована на досягнення таких основних цілей: - допомогти людині усвідомлено обґрунтовано прийняти рішення щодо вибору чи зміни професії, місця роботи, перенавчання; - допомогти розробити основні шляхи і способи освоєння вибраної професії, місця роботи; допомогти пізнати свої слабкі і сильні сторони, можливості.

Для здійснення цих цілей профконсультант (зокрема у Центрі цю роботу виконують соціальні працівники та практичний психолог) має вирішити такі завдання: - оцінити можливості особи-інваліда, його позитивні й негативні інтереси, нахили; - виявити рівень інформованості про стан ринку праці, зміст професій, доповнити й упорядкувати цю інформацію; - провести психодіагностичне обстеження (мотиви, здібності, риси характеру, за допомогою профорієнтаційних тестів та тестів, які стосуються дотичних професії якостей – на перевірку інтересів, здобутків); - мобілізувати приховані психологічні ресурси людини; - провести корекцію адаптаційних та особистісних дисгармоній особи з обмеженими особливостями. Психотерапевтичний момент профконсультаційної бесіди полягає в необхідності надання інваліду впевненості в тому, що він звернувся саме туди, де його зрозуміють, підтримають і допоможуть. Для досягнення цієї мети потрібно демонструвати: - безумовне прийняття його особистості; - відсутність оцінок стосовно нього; - готовність допомогти й розібратися в його проблемах; - розуміння суб'єктивних переживань особи , його внутрішнього світу і співчуття йому.

У консультуванні щодо обраної професії ефективний мультидисциплінарний підхід коли слухач проходить консультування спеціалістів різних реабілітаційних напрямків: соціального працівника, психотерапевта, лікарів, зокрема, терапевта, хірурга-ортопеда, кардіолога, ревматолога, реабілітолога та інших спеціалістів. У разі необхідності, пропонується інша професія, згідно з соціально-психологічними, фізичними та медичними особливостями особи з обмеженими можливостями.

Усе це надає можливість оцінити реабілітаційні можливості особи, скерувати людину у виборі і вивченні професії, допомогти в пристосуванні, вишколі, а в майбутньому і у влаштуванні на роботу.

Також, психолог має визначити, який режим навчання відповідає когнітивному рівню слухача - загальний чи щадний.

Враховуючи ці висновки працівники відділу професійної реабілітації проводять також проф. діагностику та проф. спостереження за слухачем протягом діагностичного етапу і визначють методи навчання і індивідуальні підходи для ефективності навчального процесу. Викладач вивчає особливості пізнавальних можливостей слухача і підбирає індивідуальні завдання для кращого засвоєння програмового матеріалу. Методисти відділу пропонують нові методики і нові методи навчання, або рекомендують нові підходи до традиційних методів. На даному етапі можливі зміни в розкладі занять, неповна завантаженість навчальним процесом дасть можливість слухачам якісно обстежитись по всіх видах реабілітації. Перших два дні в розклад вноситься тільки три уроки, (що становить 2год 10хв астрономічних),третій і четвертий день – по чотири уроки (це по 3год астрономічних у день), п’ятий – 5 уроків (3 год 40хв астрономічних)


На діагностичному етапі реабілітологами проводиться обстеження фізичних функцій, метою якого є дослідження вихідного фізичного стану слухачів та підбір відповідних методик фізичної реабілітації. Для обстеження фізичного стану слухача, реабілітологи використовують наступні методи обстеження:

Пульсометрія, тонометрія;

Мануально – м’язове тестування для визначення сили уражених м’язів;

Гоніометрія для визначення обмежень амплітуди рухів;

Проба Ромберга для тестування функції рівноваги;

Проба Руф’є для визначення толерантності до фізичних навантажень;

Шкала Ашфорта для визначення ступеню спастичності м’язів;

Дев’ятибальна шкала болю для визначення інтенсивності больового синдрому;

Шкала Бартела для визначення ступеня самостійності;

Тестування пропріоцептивної чутливості;

При проведенні обстеження та заходів з фізичної реабілітації враховуються проти покази до фізичного навантаження, встановлені лікарем


Також на цьому етапі, після проведення фізичного і медичного обстеження, формуються групи пацієнтів відповідно до нозологій.


2-ий етап. Адаптаційний. Триває 20 днів.


Розподіл інтенсивності навантаження всіх видів реабілітацій:



Оскільки нашим слухачем є людина – інвалід, то і організація реабілітаційного

процесу є динамічною. Необхідним є застосування у процесі професійної підготовки інвалідів гнучких технологій навчання, в тому числі за модульною системою.

Основними формами теоретичної підготовки є:

-лекції, семінари, різні типи уроків;

-індивідуальні заняття слухачів;

-консультації;

-виконання слухачами індивідуальних завдань ( реферати, розрахункові роботи, атестаційні роботи, випускна кваліфікаційна робота).

Педагогічні працівники Центру самостійно обирають форми та методи організації навчального процесу, спираючись на основні принципи педагогіки та вимоги сучасних технологій.

На даному етапі слухач звикає до навчального процесу, «втрясається» розклад занять, налагоджується контакт «слухач – викладач» . Навантаження стає постійним, слухач зазнає сталого впливу. Процес професійної реабілітації триває 3год 40хв астрономічних ( по 5-ть уроків ) в день і продовжується впродовж 20-ти днів. А також у супроводі і під наглядом лікарів різних фахів та реабілітологів, які вносять свої пропозиції щодо подальшого проходження професійної реабілітації, що є дуже корисним для слухачів, оскільки дуже часто бажання їх не співпадають із реальними можливостями та станом здоров’я. В навчальний процес включається практичний психолог, який має можливість корегувати психологічний стан особистості слухача, його настрої щодо подальшої навчальної та трудової діяльності, що в результаті часто змінює і світоглядну позицію людини.

Цей період є важливим, як для слухача курсів так і для усіх учасників реабілітаційного процесу: проходить адаптація до умов перебування, умов проживання, налагодження стосунків у групах, з викладачами. Для більш комфортного і безболісного процесу адаптації психологом центру інтенсивно ведеться групова робота: (див. додаток «Групова робота»), заняття в школі самовиховання, групові та індивідуальні консультації, що є безпосередньою допомогою у вирішенні різноманітних проблем та питань що виникають. Психологічні консультації є важливим ресурсом як в діагностиці, так і в психокорекції.

Консультування включає в себе психологічну та педагогічну корекцію- це робота, безпосередньо з людиною, що направлена на вирішення різноманітних психологічних та педагогічних проблем, які пов'язані з труднощами у міжособистісних відносинах, а також проблем, щодо засвоєння навчального матеріалу. Індивідуальне консультування передбачає навчання прийомам і методам саморегуляції, самовиховання, самонавчання з метою зниження в реальних умовах життєдіяльності, негативних психічних станів.

Психолого-педагогічна корекція , консультування ведуться також і на інших етапах, тобто впродовж усього терміну перебування слухача в Центрі. Тривалість та періодичність таких консультацій визначається потребою та бажанням самого слухача.

Опираючись на початкові відомості (тестування, індивід. бесіди) та ІПР, пам'ятаючи про визначені проблеми, над якими вирішено працювати (основними зокрема є: соціальна дезадаптація, депресія, тривожність, сімейні стосунки, і, як наслідок цього емоційна нестабільність, часткова втрата комунікативних навичок, неадекватна самооцінка), психолог та психотерапевт формують графік зустрічей обираючи вирішення першочергових проблем, що практично є основними ( див. додаток «Когнітивно-поведінкова психотерапія»). На цьому етапі важливо створити комфортний психологічний клімат щодо адаптації в нових умовах перебування. Для цього ставиться акцент у роботі на вирішення проблем комунікації, проблем щодо правил проживання, навчання і т д. Тривають індивідуальні консультації та групові заняття, зокрема: - тренінги формування впевненості у собі; - тренінги розвитку комунікативності; - тренінги розвитку самопізнання, самосвідомості, самоповаги та саморегуляції; - тренінги особистісного зростання; - мотиваційні тренінги.

Окремої і особливої уваги психологів Центру, та фахівців з усіх напрямків реабілітації потребують особи з розумовою відсталістю та психічними розладами.

Виникненню у людини психічного розладу сприяють багато факторів: біологічні (інфекційні, генетичні, статеві, вікові, токсичні, біохімічні і т. д.), психологічні (мікро середовище, де безпосередньо живе та працює людина, родина та найближче оточення), соціальні (культурне оточення, умови проживання, освіта, тощо). До цих захворювань належать такі як: органічні ураження ЦНС, судинні захворювання головного мозку, шизофренія та інші. Щодо розумової відсталості–це стан загального недорозвинення психіки, унаслідок якого відбувається значне зниження загального рівня розумового розвитку і спостерігаються значні труднощі в пристосуванні до життя чи взагалі неможливість такого пристосування.

Відповідно до прийнятої в Україні Міжнародної Класифікації Хвороб– перегляду (МКХ–10) розрізняють легку, помірну, тяжку та глибоку ступені розумової відсталості в залежності від глибини порушень.

Психосоціальна реабілітація (ПСР)–це процес, який відкриває людям з проблемами психічного здоров⁄'я можливість досягнути оптимального рівня соціального функціонування в суспільстві. Вона передбачає як підвищення компетентності пацієнта так і зміни оточуючого соціального середовища, з тим, щоб він міг досягнути максимальної якості життя, яке можливе для людей з проблемами психічного здоров'я або порушеннями психічної діяльності.

Реабілітація осіб з розумовою відсталістю – повернення людини до нормального життя і праці в межах психо-фізичних можливостей реабілітації – комплексна, багатоетапна система медичних, соціально-психологічних, педагогічних заходів, спрямованих на усунення чи пом'якшення вад, інтеграцію у соціальне середовище, залучення до громадського життя та праці. В звичайних умовах Центру отримати зокрема професійну реабілітацію можуть особи з легкою та помірною ступінню розумової відсталості, за умови спеціально підібраних методик викладання, врахування усіх проявів психоемоційного стану та когнітивних функцій. Що стосується осіб з більш важкими формами захворювання, то для них потрібні спеціально створені умови, кваліфіковано (спеціально) підготовлений обслуговуючий персонал.

На підставі даних попереднього огляду інвалідів лікарями спеціалістами, інструментального та лабораторних досліджень – розробляється індивідуальна програма комплексної медичної реабілітації для кожного інваліда.

В перші дні проходження медичної реабілітації проводиться оцінка фізичного стану інвалідів, встановлюється наявність або відсутність протипоказів, визначається ступінь функціональної недостатності органів і систем.

Зокрема визначається клас важкості стану хворих які перенесли інфаркт міокарду та формування їх в клініко-реабілітаційні групи (Ніколаєва Л. Ф., Арапов Д. М.1988р.)

Для інвалідів і з захворюванням з болевим синдромом проводиться кількісна оцінка сприйняття болю по візуально-аналоговій шкалі.

Ступінь ураження суглобів визначається по тесту Зейфріда, функціональному тесту Лі.

Відповідно до класифікації Є. Н. Дормідонтрова і співавторів (1981р.) ступінь функціональної недостатності інвалідів з ревматоїдним артритом .встановлюється за критеріями працездатності і здатності до самообслуговування.

Для оцінки дисфунції (або зниження функціональних можливостей) нижніх кінцівок застосовується методика Оберга та функціональна шкала за Бінклем.

В стані відносної компенсації основних важливих життєвих функцій може застосовуватися досить місткий і навантажувальний лікувальний комплекс: масаж, лікувальна фізкультура, ампліпульс стимулююча та знеболююча терапія, магнітотерапія, дециметрова терапія, лікувальний електрофорез, дарсонвалізація, інгаляції, електросон, гідрокінезотерапія, теплові процедури в кімнаті сухого жару, озокирито та парафінові аплікації, механотерапія, теплові процедури на терапевтичному пристрої "Серагенм", гідроколонотерапія, гірудотерапія, медакементозні призначення, психотерапія, арттерапія, сеанси релаксвідео, піскова терапія, санація ротової порожнини, та інші.

В стані субкомпенсації при наявності скарг загального характеру, незначних змін на ЕКГ, коливань артеріального тиску призначаються реабілітаційні комплекси з обмеженням тих чи інших процедур, зокрема фізичних навантажень, теплових процедур.

При виражених скаргах на головні болі, болі в суглобах, по ходу хребта, підвищені артеріального тиску, частоти пульсу, ритму серцевої діяльності, призначається медикаментозна терапія, магнітотерапія, електрофорез з еуфіліном, новокаїном, розчином магнезії комірцевої зони по Щербаку, електросон, психотерапія, кліматотерапія, заспокійливі ванни, релаксвідео.

Ефективна медична реабілітація передбачає активну співпрацю лікаря і інваліда. Кожен хворий повинен отримати той вид і цю методику лікування, які показанні саме йому з урахуванням статі, віку, особливостей перебігу захворювання, фізіотерапевтичних (бальнеологічних) реакцій, індивідуальної переносимості процедур, медикаментів, фізичного та розумового навантаження. Потрібно змінити психологію інваліда, переконати його в необхідності активної боротьби і систематичних зусиль за відновлення свого здоров'я.

Протягом адаптаційного етапу основна увага спрямована на відновлення функціонального стану потерпілого органу або системи, але обов’язковим є відновлення психологічного стану інваліда з використанням методів психологічної корекції, підвищення толерантності до фізичних навантажень, визначення критеріїв ефективності реабілітації.

Під наглядом реабілітолога слухач покращує свій фізичний стан. На адаптаційному етапі тривалістю 20 днів проводяться заняття з лікувальної гімнастики, гідрокінезотерапії, лікувальної ходьби, механотерапії за трьома руховими режимами.

Заняття з ЛФК у щадному режимі проводяться індивідуальним або малогруповим методом. Тривалість заняття – 20-30 хв. Використовуються вправи переважно помірної інтенсивності. Фізіологічна крива навантаження 3-4 вершинна. В основну частину заняття лікувальною гімнастикою можуть включатися вправи на тренажерах тривалістю 5 – 10 хв. Через 5 днів, при достатньому покращенні фізичного стану, пацієнтів, що займалися на щадному режимі переводять на щадно-тренуючий.

Щадно-тренуючий режим передбачає використання вправ помірної та великої інтенсивності. Фізіологічна крива навантаження 3-4 вершинна. В основну частину заняття лікувальною гімнастикою включаються вправи на тренажерах, тривалість яких 10 - 15 хв. За показами застосовується гідрокінезотерапія, яка проводиться 2 – 3 рази на тиждень. Тривалість занять з ЛФК становить 30 – 45 хв. При достатній адаптації організму до фізичних навантажень на цьому режимі, пацієнти, через 5 – 7 днів переводяться на тренуючий режим. Фізичні навантаження для пацієнтів, стан яких не дозволяє переходити на тренуючий режим, відповідають щадно-тренуючому режиму.

Тренуючий режим. Тривалість занять з ЛФК у всіх її формах збільшується до 50 – 60 хв. Підвищується інтенсивність вправ, у тому числі на тренажерах, на які відводиться 15 – 25 хв.

Варто відзначити, що на адаптаційному та контрольно – корекційному етапах на обʼєм та інтенсивність фізичних навантажень впливають проведення заходів із медичної, психологічної, та професійної та соціальної видами реабілітації. У багатьох хворих на можливість займатися ЛФК та переходити на більш інтенсивні рухові режими суттєво впливає ефективність проведення медичної реабілітації, яку вони проходять паралельно із процесом фізичної реабілітації. Також, в зв’язку із впливом психоемоційного стану на фізичний, часто дозування фізичних навантажень та підбір вправ залежить від результатів, що досягаються в процесі психологічної та соціальної реабілітації. В ряді випадків виникає потреба в отриманні рекомендацій психолога та соціального працівника щодо особливостей взаємодії із певними категоріями хворих. Наявність розумової втоми пацієнтів після курсів професійної реабілітації впливає на методику занять ЛФК, оскільки зумовлює необхідність розумового та емоційного розвантаження. З цією метою в заняття ЛФК обов’язково включаються комплекси вправ для розслаблення та рухливі ігри.

На цьому етапі соціальний працівник займається:

1. Проведення різноманітних тренінгів щодо пристосування до соціально-побутових умов, навчального процесу та інших видів реабілітацій.
   
2. Бесіди по темах ( зловживання алкоголем, тютюнопаління, наркотична залежність):
   

• активний стиль спілкування;
  
• впевнена та невпевнена поведінка;
  
• емоції та почуття;
  
• вивчення родинних стосунків і сімейного стану, допомога у їх налагодженні.
  

3. Залучення і супровід слухачів до культмасових заходів, спортивного життя (театри, музеї, пам’ятки архітектури, проведення різноманітних змагань).
   
4. Групові бесіди, групова робота.
   

3-ій етап. Контрольно-корекційний етап.

Триває 10 днів.


Розподіл інтенсивності навантаження всіх видів реабілітацій:



Після адаптаційного періоду, коли вже є перші результати реабілітаційного процесу, проводиться тестовий контроль знань слухачів. В залежності від його результатів вносяться корективи і проглядається можливість зміни форми навчального процесу чи зміни методів навчання або їх продовження, зміни чи продовження всіх інших реабілітаційних заходів.

В Центрі створюються педагогічні умови для реалізації принципів диференціації й індивідуалізації на підставі даних діагностики. Чільне місце у професійній реабілітації займають слухачі, що можуть освоювати навчальний курс за модульною чи індивідуальною програмою. Модульні та індивідуальні програми таких слухачів складаються викладачами даного профілю і затверджуються методичною і педагогічною радами Центру. Також, методистом відділу професійної реабілітації складається гнучкий графік відвідувань закладу і здачі модульних завдань, а також проведення практичних занять.

Навчальний тиждень, що містить професійну і трудову реабілітацію (заняття і виробнича практика) не перевищує тридцяти академічних годин. Відвідування занять слухачами є обов’язковим, а перехід на модульне навчання із згоди слухача та рішення педагогічної ради. При пропусках більше десяти робочих днів документ про присвоєння кваліфікації не видається, а слухач може бути виключеним з курсу реабілітації (якщо не представлений документ про хворобу). Щоденно слухач зайнятий процесом професійної реабілітації 3год астрономічних (4 уроки).

У процесі проходження професійної реабілітації слухач залучається до початків виробничих процесів за участю майстрів виробничого навчання у навчально – виробничих майстернях та філіях Центру та під наглядом знову ж таки фахівців реабілітологів та медичних працівників.

Методи виробничого навчання

• вони в цілому аналогічні методам теоретичного навчання проте є специфічні методи характерні для трудової реабілітації (виробничого навчання).
  

В своїй роботі з групою майстри виробничого навчання використовують:

• показ трудових дій і прийомів;
  
• виконання слухачами вправ;
  
• самостійне спостереження слухачів;
  
• письмовий інструктаж;
  
• вивчення технологічних карт;
  
• методи навчання слухачів продуктивним прийомам та способам роботи;
  
• самостійна робота слухачів з виготовлення півфабрикату, ремонту, або готової продукції (в залежності від фізичних можливостей слухача і обраної професії);
  
• інтерактивні методи.
  

Інтерактивні методи передбачають спільне навчання, коли і слухач і майстер виробничого навчання є об’єктами навчання, тільки майстер виступає в ролі більш досвідченого організатора виробничого процесу (квіткар-флорист, професії перукарського профілю). Інтерактивні методи засновані на навчанні через дію, відтворюють завдання характерні для повсякденної роботи, того кого навчають і дають змогу задіяти не тільки свідомість людини але й її почуття, емоції, вольові якості, тобто залучити до процесу навчання людину в цілому.

Показ трудових прийомів виконується з метою створення у свідомості слухачів точного і чіткого образу трудових дій, з якими вони мають порівнювати власні дії у процесі оволодіння професійними прийомами та способами роботи. Щоб слухачі могли усвідомити суть прийомів, запам’ятати всі деталі, майстер виконує трудові дії, окремі його складові в повільному темпі, розділяючи показ на окремі ізольовані частини, робить паузи між ними, фіксуючи увагу слухачів не тільки на кінцевих, але і на проміжних діях.

Ефективність цього методу в процесі трудової реабілітації значною мірою визначається його повторюваністю, що дає можливість слухачам запам’ятати трудовий прийом в деталях.

Вправи – є основним методом виробничого навчання, основою формування у слухача з обмеженими можливостями професійних вмінь та навичок. Це багаторазове повторення певних дій з метою їх свідомого вдосконалення.

Ефективність цього методу залежить від системи його використання, що являє собою таку послідовність виконання:

• відпрацювання правильності виконання певних трудових дій, їх точності, координації руху;
  
• досягнення певної швидкості роботи (темпу, ритму, продуктивності праці);
  
• формування самостійної професійності;
  
• формування творчого відношення до роботи.
  

Така система забезпечує послідовний рух слухачів в оволодінні основами професійної майстерності.

Самостійне спостереження слухачів – метод який використовуємо переважно на СТО, підприємствах, філіях Центру діяльність яких пов’язаних з обслуговуванням складного обладнання.

Письмовий інструктаж – метод пов’язаний з використанням на виробничому навчанні різноманітних інструктивних матеріалів, документів, літератури, технологічних карт, що є самостійними джерелами інформації. Найбільшого використання у виробничому навчання набули інструктивні картки, технологічні карти, навчально-програмна документація для професійного навчання за конкретною професією.

Всі використовувані майстрами виробничого навчання методи сприяють кращому засвоєнню матеріалу і впевненості інваліда у самостійній трудовій діяльності. Після кожної теми майстри виробничого навчання проводять тестування згідно затверджених навчальних планів.

Майстри виробничого навчання в своїй роботі опираються також і на рекомендації фахівців інших видів реабілітацій, які на даному етапі проводять контроль функціональних, діагностичних, лабораторних показників, оцінюється ефективність реабілітаційних заходів. Застосовується при необхідності підтримуюча індивідуальна психологічна допомога, групові тренінги, ділові ігри, соціально- психологічні тренінги. Проводиться робота по формуванні толерантних міжусобних відношень, мотивації до навчання, до здорового способу життя. Мова йде про те, наприклад, що рухові вправи потрібно здійснювати не тільки на процедурах в залі лікувальної фізкультури але й у вільнй час або за допомогою родичів.

Поступове пристосування організму до фізичних навантажень веде за собою мобілізацію і використання функціональних резервів, позитивно впливає на організм, забезпечує функціональну адаптацію до побутових і професійних навантажень, учбового процесу, виробничої практики.

Поєднання різних видів реабілітації є дуже корисним, бо слухач є під наглядом фахівців усіх ділянок реабілітаційного процесу .На стадії 3-го етапу комплексної реабілітації соціальна та психологічна реабілітації проводяться як контрольні. Проведення ретестів згаданими вище методиками (або їх версіями для ретесту) та анкетування, допоможе психологу вірно оцінити рівень ефективності навчання слухача в Центрі, прогрес в його когнітивних функціях. Контроль за навчальним процесом ведеться, як на цьому етапі, так і впродовж усього терміну навчання. Психологом Центру здійснюються періодичні (раз в тиждень) відвідини занять, контроль відвідування слухачами лекцій, індивідуальні консультації (бесіди) з педагогами з метою покращення адаптації слухачів до умов навчання та перебування їх у Центрі.

Для здійснення контролю за перебігом та якістю навчального процесу психологом залучаються соціальні працівники, методисти, педагоги.

Оскільки, навчальний процес вимагає додаткових зусиль і є великим навантаженням для особи з особливими потребами, вагомим фактором є зміни стану здоров'я людини за яким ведуть контроль спеціалісти з медичної реабілітації.

З огляду на ті чи інші чинники при потребі відбувається корекція ІПР, а також можливі рекомендації, щодо зменшення або збільшення навантаження в навчанні.

Соціальний працівник сприяє у розв’язанні побутових проблем, в разі потреби, надає допомогу у вирішенні сімейних проблем, а також допомагає у оформленні юридичних справ та різноманітної документації.

З огляду на фізичні можливості слухача є можливість проводити спортивно-фізкультурну реабілітацію, яка зміцнює організм і стабілізує стан людини у реабілітаційному процесі.

На контрольно – корекційному етапі тричі на тиждень проводяться заняття ЛФК, що тривають 45-60 хв. Також проводиться повторне обстеження фізичних функцій пацієнтів, метою якого є визначення ефективності процесу фізичної реабілітації. Фахівці з фізичної реабілітації, враховуючи рекомендації лікарів, вносять свої пропозиції щодо можливості проходити курс фізкультурно – спортивної реабілітації.

Для проведення занять з ФСР на контрольно – корекційному етапі формуються групи пацієнтів по нозологіям.


4-ий етап. Стабілізаційний.


Розподіл інтенсивності навантаження всіх видів реабілітацій:



Терміни даного етапу залежать від тривалості навчання за обраною професією(від 2- до 5-ти місяців).

Навчання має установлений порядок, свій робочий режим, для кожного слухача визначені методики та методи навчання, підібраний хід реабілітаційного процесу, індивідуальні форми та методи навчання. На цьому етапі найдоцільнішою, вважаємо, є можливість переходу окремих слухачів на модульне навчання, яке є однією з найбільш гнучких технологій.

Хочеться звернути увагу на особливість методики модульного навчання оскільки є слухачі , які можуть за нею навчатися.

Навчальний модуль – це цілісна функціональна одиниця, що оптимізує психо-соціальний розвиток слухача і викладача. Основними психолого-дидактичними засобами реалізації навчального модуля є педагогічно адаптована система понять у вигляді сукупності системи знань, системи норм і системи цінностей. Крім того це – поетапне суб’єктивне відкриття слухачем під паритетним впливом викладача цієї системи у ході пошукової пізнавальної активності і наступного використання її як засобу (способу) діяльності.

Модульне навчання – це цілісна система, що інтегрує дидактичні засоби, необхідні для вирішення основних цілей освіти.

Теорія модульного навчання базується на специфічних принципах, тісно зв’язаних з загально-дидактичними. Вони виступають як керівні ідеї модульного навчання. Введенні наступні принципи: модульності;

• виділення із змісту навчання відокремлених елементів;
  
• динамічності;
  
• дієвості, оперативності знань і їх системності;
  
• гнучкості;
  
• усвідомленої перспективи;
  
• різнобічності методичного консультування;
  
• паритетності.
  

Принцип модульності:

1. Навчальний матеріал конструюється викладачем таким чином, щоб він забезпечував досягнення дидактичної мети, поставленої перед слухачами.
   
2. Він подається закінченим блоком.
   
3. В відповідності навчальному матеріалу інтегруються різні види і форми навчання, підпорядковані досягненню намічених цілей.
   

Принцип виділення із змісту навчання відокремлених елементів потребує розглядати навчальний матеріал в рамках модуля, спрямованого на вирішення інтегрованої дидактичної цілі.

В загальній дидактичній цілі потрібно виділяти структуру часткових цілей: досягнення будь-якої із них повністю забезпечується навчальним матеріалом кожного елементу; сукупність елементів, які служать для досягнення окремих часткових цілей або однієї інтегрованої цілі, складає один модуль.

Принцип динамічності забезпечує вільний зміст модулів з урахуванням запитів суспільства, та людини з обмеженими фізичними можливостями. Навчальний матеріал постійно переробляється і оновлюється.

Принцип системності, дієвості і оперативності знань можливий тільки в нерозривному зв’язку з умінням, яке паралельно виробляється під час занять у навчально – виробничих майстернях.

Цілі в модульному навчанні повинні бути сформульовані в назвах методів діяльності (розумової або практичної) і способів дій.

Навчання організовується на основі проблемного підходу до засвоєння знань тем, для забезпечення творчого підходу до навчання.

Принцип гнучкості потребує перебудови програми таким чином, щоб вона забезпечила зміст навчання і шляхи його засвоєння індивідуальним потребам слухачів.

Суть принципу – в забезпеченні гнучкості побудови індивідуалізованого змісту навчання і простоти вибору: слухач вибирає шлях і відповідно темп засвоєння.

По вихідній діагностиці знань створюється структура конкретного модуля.

Індивідуалізацію технології навчання слухача забезпечує методична частина модуля. Після досягнення визначеної цілі потрібен контроль і самоконтроль.

Принцип усвідомленої перспективи вимагає усвідомлення слухачами близьких, середніх і віддалених цілей навчання.

Кожен слухач повинен мати всю модульну програму, розроблену на тривалий етап навчання).

В програмі вказується точна дидактична ціль, яку слухач повинен зрозуміти, усвідомити і побачити кінцевий результат.

В модуль входить програма навчальних дій для досягнення наміченої цілі, а слухач забезпечується “путівником” для досягнення близьких, середніх і віддалених перспектив.

На початку кожного модуля потрібно конкретно вказувати інтегровані цілі навчання, які ведуть до результатів діяльності.

Принцип різнобічності методичного консультування полягає в тому, що навчальний матеріал повинен подаватися в модулях з використанням особистих пояснюючих методів для забезпечення засвоєння інформації. Пропонуються різні методи і шляхи засвоєння змісту навчання, які слухач може вільно вибирати. Повинно здійснюватись  методичне консультування. Принцип паритетності вимагає, щоб модульна програма забезпечила можливість самостійного засвоєння знань слухачів визначеного рівня.

Модулі повинні створювати умови для спільного досягнення викладачем і слухачем оптимального шляху вивчення.

Всі принципи взаємозв’язані, спираються на загальнодидактичні цілі і зв’язані з ними.

Основний засіб модульного навчання – модульна програма, яка складається з окремих модулів.

В модульній програмі необхідно враховувати:

• цільове призначення інформаційного матеріалу;
  
• сполучення комплексних інтегруючих і часткових дидактичних цілей;
  
• повноту навчального матеріалу в модулях;
  
• відносну самостійність елементів модуля;
  
• реалізацію оберненого зв’язку;
  
• оптимальну передачу інформаційного і методичного матеріалу.
  

На даному етапі триває трудова реабілітація і тому професійна займає 3 астрономічних години ( 4 уроки). До завершеня підходить навчання, викладачі проводять підсумкові модульні контролі, звертають увагу на ступінь засвоєння кожним слухачем програмового матеріалу. Трудова реабілітація є на етапі підходу до випробовування випускника на робочому місці. Використовуються можливості і забезпечення філій, де умови праці близькі до реальних виробничих.

Важливим етапом трудової реабілітації є виробнича практика, яка проводиться на протязі всього стабілізаційного періоду. Тривалість і кількість годин якої регламентується робочим навчальним планом кожної професії. Є можливість проходження слухачами виробничої практики безпосередньо в самому Центрі, виробничих цехах, філіях Центру і СТО (діловод, квіткар-флорист, обліковець, оператор комп’ютерного набору, перукар, слюсар з ремонту автомобілів). З метою адаптації випускника до виробництва в Центрі створені транзитні робочі місця, проводиться пошук нових векторів трудової реабілітації незрячих та нечуючих інвалідів. Вивчаємо досвід світової практики, успішні форми і методи трудової реабілітації для подальшої їх апробації та застосування в Центрі.

Виробниче навчання обліковується у журналах, де майстри виставляють оцінки та записують виконання програм.

На протязі стабілізаційного етапу фахівці соціальної служби домагаються того, що слухач повинен вміти повністю обслуговувати себе, бачити перспективу свого перебування в центрі і перспективу реабілітаційного процесу.

Корисними є групові методи роботи, де слухач може показати свої вміння і навички та побачити досягнення інших, що стимулюватиме його у подальшому реабілітаційному процесі.

Стабілізаційний етап характерний розкриттям особливостей слухача і повним задоволенням його моральних потреб.

Впродовж усього періоду, психотерапевтом та психологом проводиться індивідуальна корекційна робота та групова, яка має на своїй меті терапевтичний вплив на слухачів, виконує інформаційну функцію. Це період активної реабілітації, підтримки і стимуляції. Активно триває робота щодо індивідуальних консультацій та залучення слухачів до усіх видів групової терапії, а саме: арт-терапії групової та індивідуальної, танцювальної терапії, піскової терапії, участі у заняттях школи самовиховання, заняття в психотерапевтичних групах особистісного зросту, аромотерапії, музикотерапії (див. додаток «Групова робота»). Окрема увага приділяється настановам на корекцію та нормалізацію сімейних стосунків, адже сім'я чи не основний соціальний осередок куди згодом, після закінчення навчання повернеться слухач. Тому багато часу надається для роботи з членами сім'ї слухача ( доцільними були б такі зустрічі-консультації один раз в тиждень, при індивідуальній потребі одного з членів сім'ї, консультації можуть проводитись і частіше. В процесі сімейної психотерапії робота спеціаліста і особи з обмеженими можливостями в першу чергу спрямовується на пошук та усунення причини емоції розладів у сім'ї. Адже сім'я – найважливіший для людини простір організації особистого досвіду. Це середовище розвитку кожної особистості, як для дитини, так і дорослого в процесі взаємодії з іншими членами родини, побудови стосунків, соціальних зв'язків із навколишнім світом. Кожна сім'я – це система, у якій все взаємозалежне. Якщо щось зачіпає систему, то це впливатиме на всі її елементи. Окрім індивідуальної роботи з членами сім'ї слухача, психологом в разі необхідності ведеться і групова терапія в рамках консультацій та арт-терапії родини. Основний акцент ставиться на вивченні структурно-функціональних особливостей сім'ї – на проникності її зовнішніх і внутрішніх (особистих) меж – і динаміки сімейної структури. Спостерігаючи за цими межами й застосовуючи різні аксіальні втручання, арттерапевт може посилювати або, навпаки, знижувати їхню проникність. Арт-терапевтичні технології спрямовані на розв'язання таких завдань:

- розвиток комунікативної компетентності;

- розвиток внутрішньосімейної взаємодії;

- рольова і тендерна ідентичність членів родини;

- підвищення самооцінки, підвищення активності, впевненості в поведінці (на різних етапах розвитку сім'ї: в періоди як особистісних криз членів родини так і кризових станів родини, як цілісності);

- зняття постстресового синдрому;

- усвідомлення й відреагування травматичного досвіду;

- розвиток рефлексії кожного члена сім'ї. Важливо зазначити, що групова психотерапія не замінює індивідуальну.Слухачі можуть брати участь одночасно в обох формах, часто з різними психотерапевтами.

На даному етапі фахівцями медичної реабілітації ведеться динамічне спостереження за станом здоров'я. Адаптація до фізичних навантажень в тренажерному залі, при дозованій ходьбі, під час гідрокенезотерапії, лікуванні сухим жаром.

Проводиться активна медична робота з інвалідом до максимально можливого відновлення порушених функцій органів і систем.

Медикаментозна симптоматична терапія залежно від рівня артеріального тиску, даних лабораторної діагностики, електрокардіографії, супутніх захворювань.

Контроль стану здоров'я інваліда під час проходження фізичної реабілітації, виробничого навчання.

Також на стабілізаційному етапі проводяться заняття з лікувальної гімнастики. Час окремого заняття поступово зменшується з 40 до 20 хв. Метою і змістом цих занять є поступове зменшення фізичного навантаження та навчання пацієнтів комплексам спеціальних вправ для самостійного виконання протягом дня. Тривалість занять з лікувальної гімнастики на цьому етапі становить 5 днів. Пацієнтам рекомендується продовжувати самостійні заняття фізичними вправами. Протягом етапу реабілітологами проводиться постійне спостереження за фізичним станом слухачів Центру з метою своєчасного внесення змін у програму фізичної та фізкультурно-спортивної реабілітації. Значна частина часу і зусиль слухачів на стабілізаційному етапі відводиться виробничій практиці. В звʼязку із цим, реабілітологи надають фахівцям з трудової реабілітації рекомендації та застереження щодо навантаження пацієнтів, які потребують обмежень у руховій діяльності.

На стабілізаційному етапі розпочинається курс фізкультурно – спортивної реабілітації.

Для вирішення поставлених перед цим курсом завдань( див. розд.2) використовуються спортивно–прикладні вправи, елементи спортивних ігор, рухливі ігри, естафети, спортивні ігри за спрощеними правилами (баскетбол, волейбол, гандбол, та ін.) Одним з найбільш важливих факторів, що визначають тренованість є інтенсивність процесів втоми та відновлення. Ріст працездатності відбувається тільки у тому випадку, коли наступне навантаження відповідає періоду максимального розвитку відновних процесів. Доведено, що такий результат дають заняття середньої і високої інтенсивності частотою три рази на тиждень.

Зважаючи на це, протягом першої половини етапу заняття проводяться три рази на тиждень у щадно–тренуючому та тренуючому режимах і тривають 40 - 60хв, поступово збільшуючись до 90 хв. Із збільшенням інтенсивності занять з виробничої практики частота занять з ФСР зменшується до 2-х разів на тиждень. Завершується курс фізкультурно – спортивної реабілітації на підсумковому етапі.

Протипоказами до проходження курсу ФСР в Центрі є:

• наявність захворювань у гострій та підгострій стадії;
  
• тяжкі органічні захворювання нервової системи;
  
• наявність злоякісних новоутворень;
  
• хвороби серцево – судинної системи: аневризма серця та судин, ІХС з частими приступами стенокардії, перенесений інфаркт міокарду – до 6 – міс., недостатність кровообігу, порушення ритму серця, гіпертонія II-III стадії;
  

• бронхіальна астма з важким перебігом;
  
• важкі форми бронхоектатичної хвороби;
  
• захворювання печінки та нирок з явищами недостатності їх функцій;
  
• хвороби ендокринної системи при вираженому порушенні функції;
  
• захворювання опорно – рухового апарату з різким порушенням функції суглобів та больовим синдромом;
  
• тромбофлебіти та часті кровотечі;
  
• глаукома.
  

Основними принципами проведення заходів із ФСР є:

• індивідуалізація (побудова навчально – тренувального процесу із врахуванням, віку, статі, рівнем фізичного розвитку, наявних у пацієнтів вад);
  
• поступовість (поступове підвищення об’єму та інтенсивності фізичного навантаження, що має особливо важливе значення для забезпечення оздоровчого ефекту тренувань);
  
• повторність (необхідна кількість повторень вправ, рухів, занять, що забезпечує досягнення і закріплення необхідних рухових навиків та досягнутого рівня функціональних можливостей організму);
  
• свідомість (розуміння пацієнтами цілей, задач і методів тренувань);
  
• наочність (проведення всього процесу навчання руховим навичкам із достатньою наочністю для кращого їх засвоєння);
  

Варто відзначити, що фізкультурно-спортивна реабілітація є новим важливим напрямком в системі відновного лікування. Це зумовлює необхідність у розробці та вдосконаленні методик проведення заходів із фізичної культури та спорту, адаптованих до людей з обмеженими можливостями, а також впровадження цих заходів у практику реабілітаційних закладів.


5 – ий етап. Підсумковий.

Триває 10 днів.


Розподіл інтенсивності навантаження всіх видів реабілітацій:



Завершення комплексної реабілітації. У індивідуальну карту записуються висновки всіх видів реабілітації, надаються пропозиції щодо подальшого працевлаштування, лікування, профілактики стану здоров’я. Проводиться державна підсумкова атестація, присвоюється кваліфікація. Успішне завершення процесу реабілітації супроводжується видачею свідоцтв державного зразка. У МЦСТПМРІ створюються транзитні робочі місця. Соціальна служба звіряє ще раз базу даних і допомагає з працевлаштуванням та облаштуванням побутових умов проживання.

Для визначення рівня пізнавальних можливостей і схильностей слухачів та для оцінювання робіт і теоретичних знань в Центрі використовується 12-ти бальна система.

Поточні оцінки виставляються викладачем для заохочення слухачів і для їхньої орієнтації в своїх рівнях навчальних досягнень при підготовці до атестаційних робіт та підсумкових кваліфікаційних.

Підсумкова кваліфікаційна робота приймається комісією і є результатом успішного засвоєння всього теоретичного і практичного курсу з даної спеціальності.

Всі атестаційні матеріали в тому числі і завдання та сама кваліфікаційна робота зберігається в архівних матеріалах.

Результати будь-якої підсумкової державної атестаційної роботи протоколюються і протоколи зберігаються не менше 3-ох років.

Постійно діючим колегіальним органом управління є педагогічна рада, головою якої є директор Центру. Педагогічна рада має вповноваження вирішення питання допуску до виконання кваліфікаційної роботи на здобуття фаху.

Основним документом обліку навчальної роботи у Центрі є журнали установленої форми, де здійснюється облік проведення навчальних занять, оцінювання навчальних досягнень слухачів. Ведуться та зберігаються згідно з чинним законодавством (в архіві не менше 3-ох років).

Державні підсумкові атестації проводяться атестаційними комісіями, протоколюються і зберігаються разом із журналами. До державної підсумкової атестації допускаються слухачі, які мають висновки всіх фахівців Реабілітаційної комісії. Реабілітаційна комісія передає матеріали у Приймальну комісію, яка своїм рішенням дає дозвіл на видачу СВІДОЦТВ.

На даному етапі теоретичного навчального курсу вже не читається, а слухач має можливість випробовувати себе на робочому місці.

На підсумковому етапі - важливо дати слухачеві рекомендації на майбутнє, зробити висновки щодо пройденого ним шляху, оцінити прогрес в розвитку, ефективність виконаної роботи, оцінити психологічний стан слухача. Для цього психологом проводиться вихідний контроль, який передбачає проведення завершального психологічного тестування та індивідуальних співбесід з метою оцінки ефективності заходів щодо психологічної та психолого-педагогічної реабілітацій. Важливо зазначити, що з закінченням навчання та терміну перебування в Центрі, зв'язок з слухачем при потребі не переривається, процес психологічної реабілітації за бажанням самого слухача триває і надалі, у формі індивідуальних консультацій.

Основними критеріями ефективності заходів є: сформованість у слухача навичок позитивного сприйняття себе та оточуючих, якісного засвоєння поданого матеріалу, мотивація до самовдосконалення, самореалізації, покращення психоемоційного стану та подальше працевлаштування, тощо.

Цей етап є також періодом завершення професійного навчання, медичної реабілітації, підготовкою до участі в трудовій діяльності.

Проходить оформлення рекомендацій відносно: продовження застосування комплексу спеціальних вправ з лікувальної гімнастики, в домашніх умовах, до максимально можливого відновлення функцій органа, системи чи організму в цілому;

відносно медикаментозного профілактичного лікування при необхідності, особливо інвалідам з приводу гіпертонічної хвороби, серцево-судинних захворювань, церебровозкулярних захворювань, опорно рухового апарату та інших; відносно здійснення заходів по вторинній профілактиці з метою попередження прогресування захворювання, яке призвело до інвалідності.

Ефективність процесу медичної реабілітації визначається чіткістю координації в діяльності спеціалістів, які включенні в цей процес, при чому процес медичної реабілітації яким би він ефективним не був, не буде закінченим, якщо не будуть вирішуватися соціально-побутові проблеми інваліда.

Медичні працівники Центру будують свою діяльність на основі доброзичливості, довіри, у тісному співробітництві з усіма учасниками реабілітаційного процесу, зберігають професійну таємницю, керуються Конституцією України. чинним законодавством, Законом України про реабілітацію.

Соціальними працівниками:

1. Додаються висновки фахівцями соціальної служби, про закінчення реабілітації та рекомендації щодо подальшої поведінки та можливостей випускника.

2. Сприяння у пошуку роботи, співпраця з роботодавцями, центрами зайнятості, управліннями праці.

3. Спостереження за випускником протягом початкового етапу трудової діяльності на робочих місцях ( в залежності від потреби особи ).

На підсумковому етапі підставою для присвоєння кваліфікації і видачі державного свідоцтва є кваліфікаційна атестація, пробна робота або підсумковий іспит (водії категорії «В»).

Контроль за ходом трудової реабілітації здійснюється адміністрацією Центру та Реабілітаційною комісією: - поточний, - проміжний, - вихідний контроль знань, умінь та навичок слухачів Центру, їх кваліфікаційна атестація.

Однак на цьому не завершується трудова реабілітація слухача-випускника Центру. При вирішення питання працевлаштування інваліда-випускника беремо до уваги стан його здоров’я, побажання самого випускника, рекомендації медичної та фізичної реабілітацій, виходячи з індивідуальної програми реабілітації. Для цього навчально-виробничим відділом розроблена анкета для вивчення всіх чинників сприятливого вибору інвалідом робочого місця і працевлаштування.

Навчально-виробничий відділ спільно з соціальними працівниками постійно відстежують і вивчають позитивні тенденції сфери соціального захисту і служби зайнятості з метою ймовірного їх використання при вирішенні питання трудової реабілітації з подальшим працевлаштуванням випускників Центру. Майстри виробничого навчання спільно з соціальними працівниками сприяють і супроводжують індивідуальне працевлаштування випускника. Для цього ними проводиться обстеження робочого місця за схемою





При необхідності майстрами виробничого навчання та соціальними працівниками надається часткова або повна підтримка у вигляді індивідуальної допомоги на виробництві.


На підсумковому етапі проводиться заключне обстеження фізичних функцій пацієнтів з метою оцінки результатів, досягнутих в процесі фізичної та фізкультурно - спортивної реабілітації.

4. Значення проведення комплексної реабілітації
   

Проведення комплексної реабілітації має дуже велике значення як у реабілітаційному процесі так і в економічному. Перебуваючи в нашому Центрі, інвалід отримує відразу всі послуги для покращання і стану здров’я, і фізичного стану, і морального, і психологічного. Людині не доводиться ходити по різних установах, витрачаючи час, кошти на проїзди, здоров’я, сидячи у чергах.

Економічна вигода полягає в тому, що щоденні затрати на одну особу, яка проходить курс комплексної реабілітації становлять 88грн, коли при проходженні всіх видів порізно вони становили б у декілька разів більше


5.Висновки.


Враховуючи те, що людина є цілісною єдністю як організму так і особистості, а інвалідність це втрата цієї цілісності з найбільшою вірогідністю можна говорити про предмет реабілітації як про відновлення цілісності людини та її буття через нейтралізацію та усунення негативних наслідків спричинених органічними дисфункціями та підвищенням ступеня її соціальної повноцінності формування соціальної активності. При цьому доречно зауважити , що оскільки саме особистість є головним інтегруючим ланцюгом цілісної системи, реабілітація не може будуватися без врахування особистісного компоненту. Це слід врахувати при розробці стратегії комплексної реабілітації інвалідів.


Додаток

1

Лікувальна фізична культура – метод лікування, що використовує засоби і принципи фізичної культури для лікування захворювань і ушкоджень, попередження їх загострень і ускладнень, відновлення здоров’я і працездатності хворих та інвалідів. Головним засобом ЛФК є фізичні вправи.