Подобный материал:
- Програма для загальноосвітніх навчальних закладів 5-9 класи, 1101.42kb.
- Постанова Кабінету Міністрів України від 11 червня 2008 р. №536 кабінет міністрів україни, 533.69kb.
- Кабінету Міністрів України Кабінет Міністрів України постановляє : Внести зміни, 1193.3kb.
- Кабінету Міністрів України від 6 січня 2010 року № 5 Кабінет Міністрів України постановляє, 40.85kb.
- Кабінету Міністрів України від 11 грудня 1999 року №2263 (у редакції постанови Кабінету, 1307.95kb.
- Кабінет міністрів україни постанова від 3 грудня 2009, 347.57kb.
- Кабінет міністрів україни постанова від 13 квітня 2011, 451.03kb.
- Сімейний кодекс України, Закон України «Про органи І служби у справах дітей та спеціальні, 37.98kb.
- Аналіз регуляторного впливу до проекту наказу Мінрегіону, 77.33kb.
- Верховної Ради України пропозицій до закон, 191.1kb.
) можуть бути співвідносні з бажаною поведінкою і емоційним благополуччям; г) використання цих нових когніцій на практиці в реальних ситуаціях, для того щоб вони стали звичним способом мислення для пацієнта. Когніції, зміни котрих можуть бути потрібні, включають окремі судження і переконання і їх системи, а також думки і образи. Людина організовує і використовує когніції з допомогою когнітивних процесів. Ці процеси включають: а) методи оцінки і організації інформації про себе і оточуючого середовища; б) способи переробки інформації для пристосування в житті івирішення проблем і в) способи передбачення і оцінки майбутніх подій. Когнітивно-поведінкова терапія сприяє зниженню тяжкості специфічних симптомів, приводить до збільшення адаптивності особи, допомагає коригувати нереалістичні розумові висновки, фатальні переконання та спонтанні думки, що зумовлюють властиві для посттравматичного стресового розладу порушення емоційної сфери та функціонування. В своїй роботі когнітивний психотерапевт в першу чергу опирається на співпрацю з своїм клієнтом. З самого першого дня терапії (вона достатньо короткотермінова, на відміну від психоаналізу – 20-30 сеансів) терапевт обговорює з особою його проблему, можливі причини її виникнення, а також виходи з ситуації що склалася. Для цього використовуються різноманітні методи і стратегії, робота зі схемами, допомога в прийнятті рішення, рольові ігри, повторне переживання дитячого досвіду, уява… Результати багаточисельних досліджень показали, що когнітивна терапія дає більш довготривалий ефект, ніж терапія лікувальна. При депресії, наприклад, ймовірність рецидиву при когнітивній терапії нижча. Більше того, після психотерапії ефект, навпаки, збільшується звичайно при умові, що людина, яка пройшла цю терапію, продовжує виконувати відповідні вправи. Раціонально-емотивна терапія ( А.Елліс). У пацієнта присутні такі ірраціональні переконання, як «я повинен бути досконалим» і «кожна людина повинна любити мене». Це переконання супроводжує стурбованість особи тим, що про нього думають оточуючі люди. Любе відхилення реальності від цих переконань пацієнт інтерпретує як жахливу подію. Оскільки реальність рідко відповідає ірраціональним очікуванням, розвиток депресія стає ймовірним. Терапія основується на тому, що пацієнта стимулюють до прийняття більш раціональних когніцій шляхом моделювання адекватних думок.. Пацієнта стимулюють до відстеження якості своїх думок, свідомої реєстрації частоти їх появи і впливу на емоції. Когнітивна терапія полягає в розпізнаванні когнітивних тенденцій бачення себе в негативному світлі і виконанні домашніх завдань, призначених для отримання успішного досвіду. Пацієнту демонструють приклади більш адаптивних, позитивних когніцій, які він не використовує на практиці до цих пір поки вони не замінять старий стиль мислення. Тренінг самоінструкціювання ( Д. Мейхенбаум). Когніції розглядаються як самоінструкції, які використовуються при розвиткові поведінкових навичок. Ці інструкції знаходились на початку навчання поведінковому паттерну. Після закінчення навчання інструкції зникають і поведінка відбувається автоматично. Заучування анормальних інструкцій може вести до небажаної поведінки. Якщо інструкції є помилковими або неповними, пацієнт буде відчувати тривогу в зв'язку з можливістю неадекватної поведінки. Терапія полягає в навчанні шляхом моделювання нових самоінструкцій. Пацієнт спираючись на свою уяву, уявляє собі використання нової системи інструкцій для нової системи поведінки. Терапія методом скритого моделювання ( Дж. Котела). Полягає в способах навчання людей оволодінню стресовими, викликаючими тривогу ситуаціями, пропонуючи їм подумки репетирувати потрібну поведінку. Пацієнти вчаться уявляти собі, що трапиться в результаті їхньої поведінки і які дії вони можуть розпочати, щоб справитись з ситуацією. Хворий також використовує техніки релаксації; т. о., тривога і стрес не перешкоджають у виконанні плану. Цей метод використовувався в лікуванні фобій і невпевненості в собі. Тренування навичок опанування (копінга) ( М. Голдфрід ). Пацієнт уявляє собі стресову ситуацію, а після цього опанування тривожністю. Але при тренуванні навичок опанування (копінга) візуалізація проводиться у вигляді послідовності все більш страшніших образів. Використання техніки м'язевої релаксації дозволяє переносити більш високий рівень тривоги на кожній наступній сходинці. Т.о., тривога ніколи не заважає пацієнту продовжувати роботу над вдосконаленням опанування поведінки. Він може також практикуватись в рольовому розігруванні проблемної ситуації. Ця терапія використовувалась в лікуванні фобій екзаменів і при наданні допомоги людям в совладанії з власною нерішучістю. Тренінг контролю тривоги (Р. Суїнн і Ф. Річардсон). Ця терапія має подібність з іншими методами в тому відношенні, що в ній використовується мисленева уява подій, викликаючих тривогу. Лікар вчить хворого розпізнавати і використовувати симптоми тривоги в якості сигналу для використання таких копінгових стратегій, як м'язева релаксація або мисленеві патерни, орієнтовані на успіх. В цій моделі важливим є використання широкого спектру уявних ситуацій, для того щоб краще підготувати пацієнта до різноманіття реальних життєвих проблем. Вона зазвичай використовується з особами, можуть успішно діяти в деяких ситуаціях в наслідок надмірної тривоги. Тренінг «щеплення проти стресу» ( Д. Мейхенбаум). В рамках концепції цього методу, страх і тривога вважаються наслідком сприйняття підвищеного фізіологічного збудження і провокуючих тривогу думок. Тренінг полягає в навчанні м'язевої релаксації і корекції тривожних думок і почуттів. Ці техніки тренуються подумки, а після використовуються в актуальній стресовій ситуації, в яку пацієнт вводиться лікарем. Стресова ситуація дозволяє пацієнту розвивати навички використання релаксації і паттернів мислення, які знижують тривогу. Інтенсивність дії стресорів ретельно контролюється, даючи особі можливість знайти впевненість в собі і не виявитися пригніченим впливом стресору. Терапія методом вирішення проблем ( Т.Дзурілла і М. Голдфрід ). Цей різновид терапії виходить з того, що вирішення життєвих проблем потребує набору когнітивних навичок, таких як здатність підбирати адекватні засоби вирішення для отримання очікуваних результатів, знаходити альтернативні рішення і правильно передбачити результати цих рішень. При відсутності цих здібностей можуть виникати поведінкові і емоціональні проблеми. В рамках варіанту поведінкової терапії методом вирішення проблем, пацієнти навчаються уточненню своїх життєвих проблем, знаходженню можливих рішень і використанню кращих з них. Пацієнти самі реєструють свій процес співставлення засобів рішення і очікуваних результатів і здатність оцінювати власну поведінку. Ця терапія використовується для лікування дітей з порушенням поведінки і дорослих з дефіцитом навичок щодо рішення проблем. Доведено, що людина може краще адаптуватися до життя, якщо вона систематично використовує послідовність процедур для знаходження рішення, а саме: а) специфікація проблем; б) збір інформації; в) індетифікація причин або ситуативних патернів; г) аналіз варіантів вибору; д) зменшення числа цих варіантів і їх випробування; е) порівняння результатів; є) розширення і перегляд варіантів на основі отриманих результатів. Методологія когнітивно-поведінкової терапії передбачає індетифікацію і корекцію проблем специфічних когнітивних процесів, детермінуючих емоційні і поведінкові проблеми. Акцент в терапії робиться на систематичну роботу з цільовими когніціями, виникаючими «тут і зараз», з використанням принципів соц. навчання (моделювання і репетиції) поруч з тренуванням самоспостереження і м'язевої релаксації. Когнітивна терапія депресії ( А. Бек «Cognitive therapy and emotional disordes»). Депресивні особи рахують себе невдахами; терапія має на меті дати їм можливість відчути себе переможцями. На початку терапевт вибирає деякі з проблем пацієнта – емоціональних, мотиваційних, когнітивних, поведінкових або фізіологічних. Кожна проблема вивчається на трьох рівнях: в аспекті анормальної поведінки, такої як пасивність або соціальна ізоляція; в аспекті емоційних порушень, таких як тенденції до втечі, і в аспекті когніцій безнадійності і поразки. Пацієнтам повідомляють, що ввімкнення в повсякденну діяльність покращить їх самопочуття. Поведінка градуіруєтся по ступені складності, що мотивує пацієнта виконувати послідовність завдань наростаючої важкості, полегшуючи наближення до вирішення цільової проблеми. Якщо ступінь важкості наростає повільно, пацієнт проходить через ряд успіхів. Терапевт у вигляді зворотнього зв'язку коментує успіхи пацієнта, розриваючи т. о. депресивне порочне коло невдач і негативної самооцінки. З ціллю когнітивної переоцінки пацієнт разом з терапевтом розглядають взаємозв’язок між депресивними когніціями і симптомами. Пацієнт самостійно відслідковує думки, почуття і поведінку, котрі мають місце до, під час і після проблемних ситуацій. З ціллю корекції когнітивних процесів терапевт пропонує йому формулювати альтернативні пояснення минулого досвіду, демонструючи існування інших способів інтерпретації подій окрім тих, які негативно відображаються на самооцінці. Терапевт обережно вивчає закриту систему уявлень хворого, до якої також відноситься негативне ставлення до себе і оточуючого світу; він виявляє причини появи таких уявлень і протиставляє їм свідоцтва, підтверджуючі більш позитивні настанови. Когнітивні репетиції полягають в тому, що пацієнт уявляє собі послідовність подій, що мають відношення до області проблем. Виявлені при цьому перешкоди і конфлікти підлягають обговоренню; при їх проробленні використовуються методики когнітивної переоцінки і вирішення проблем.
