Geum.ru

А й суспільними благами, а тому їх охорона передбачена як національним закон

Вид материалаЗакон

Содержание


2.3. Особливості використання окремих видів спеціальних знань при розслідуванні злочинів, скоєних при наданні медичної допомоги
Висновки до Розділу 2
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6

2.3. Особливості використання окремих видів спеціальних знань при розслідуванні злочинів, скоєних при наданні медичної допомоги


У методиці розслідування порушень професійних обов’язків медичними працівниками істотною є проблема використання спеціальних знань. Спеціальні знання – це не загальновідомі для слідчого, прокурора, суду та інших учасників процесу наукові, технічні та інші професійні знання, набуті внаслідок навчання або роботи за певною спеціальністю і які використовуються під час провадження у справі експертом або спеціалістом [251, с. 15].

Численні роботи вчених присвячено розгляду значення та можливих форм і способів застосування спеціальних знань у слідчій діяльності [8; 10; 15; 39; 64; 78; 94; 96; 131; 143; 145; 146; 152; 153; 178; 186; 217; 218; 248; 249; 250; 251; 263]. Зокрема, у розслідуванні злочинів, скоєних при наданні медичної допомоги, використання спеціальних знань може здійснюватися в процесуальній і непроцесуальній формі.

Процесуальними формами використання спеціальних знань є: 1) залучення спеціаліста для участі у проведенні слідчих дій (ст. 1281 КПК); 2)  проведення судових експертиз (ст. ст. 75, 76, 196, 205 КПК); 3) отримання слідчим роз’яснень від осіб, які проводили експертизу (ст. 201 КПК – допит експерта) [264; с. 176].

Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.phpl

Наприклад, відповідно до матеріалів кримінальної справи за фактом спричинення тяжких тілесних ушкоджень новонародженому під час пологів три рази проводилася комісійна судово-медична експертиза. Але у висновках не було надано конкретних відповідей на поставлені питання, у зв’язку з чим було призначено четверту комісійну судово-медичну експертизу [49].

З метою уникнення помилок при призначенні й організації судово-медичної експертизи, а також підвищення організаційного та наукового рівня її проведення доцільно було б розробити та ввести Правила проведення судово-медичних експертиз зі справ про притягнення медичних працівників до кримінальної відповідальності, які б регулювали порядок їх проведення. Незважаючи на те, що Інструкція про проведення судово-медичної експертизи та Правила проведення комісійних судово-медичних експертиз у бюро судово-медичної експертизи, регулюють порядок проведення судово-медичної експертизи, узагальнення судово-слідчої та судово-медичної експертної практики й аналіз спеціальної літератури доводить необхідність доповнення цих документів Правилами проведення судово-медичних експертиз зі справ про професійні правопорушення медичних працівників (див. Додаток З).

Нині судово-медичну експертизу проводять лише державні судово-медичні установи. Таким чином, склалася ситуація, коли існує монополія держави на судово-медичну експертну діяльність.

Відомо, що одним із джерел доказів, яке досліджується під час судового розгляду кримінальних справ, є висновок судово-медичного експерта. Проте судово-медична експертна комісія не завжди правильно встановлює факт некваліфікованих дій медичного працівника, це в більшості випадків пояснюється лікарською солідарністю. Суд не може оцінити правильності висновку експерта, оскільки ні суддя, ні учасники судового розгляду не є спеціалістами в цій галузі, і судді беззаперечно довіряють експертним висновкам. Так, наприклад, внаслідок грубого порушення медичними працівниками правил проведення щеплення від кліщового енцефаліту у дванадцятирічного хлопчика виник параліч нижньої половини тулуба. Дитину визнано інвалідом. При розслідуванні даного випадку було проведено комісійну судово-медичну експертизу. Експерти прийшли до висновку, що всі лікувально-діагностичні заходи було проведено своєчасно, в повному об’ємі та на високому професійному рівні. Зрозуміло, що при такому висновку суд не міг би винести рішення на користь потерпілого. Однак на підставі клопотання позивача було проведено повторну експертизу в іншому регіоні, що забезпечило повну незалежність експертів від місцевої охорони здоров’я. Мотивовані на належному рівні висновки повторної експертизи були повністю протилежні першим, що дозволило суду встановити допущені порушення медичними працівниками правил проведення щеплення й стягнути з лікарні відшкодування моральної шкоди та компенсацію моральної шкоди [103].

На підставі статистичних даних можна зробити висновок, що кількість експертиз по справах про притягнення до кримінальної відповідальності медичного персоналу за професійні правопорушення досить велика (див. Додаток Б), а до кримінальної відповідальності було притягнуто лише одиниці лікарів (див. Додаток А). З метою належного захисту прав громадян необхідно забезпечити максимальну незалежність висновку експерта. Доцільно зазначити, що в Пермській області по даній категорії справ постановлених обвинувальних вироків 80 %. Це стало можливо завдяки тому, що вперше в Російській Федерації судові експертизи по “медичним справам” проводяться не в закладах охорони здоров’я (Бюро судово-медичної експертизи), як це було до теперішнього часу, а в незалежній Лабораторії судової експертизи Міністерства юстиції Російської Федерації. Лабораторія в даному випадку виконує функції організатора експертизи, залучає за довгостроковими договорами висококваліфікованих експертів-медиків з інших регіонів Федерації [103].

Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.phpl

Якщо до порушення кримінальної справи було проведено відомчу перевірку, а в матеріалах кримінальної справи відсутні документи про її результати, то це свого роду аномалія, недотримання відповідного порядку, що є свідченням неповноти досудового розслідування [153, с. 249]. Під час розслідування кримінальної справи проведення відомчих перевірок для роз’яснення питань, що вимагають спеціальних знань, недопустимо. У цьому випадку повинна призначатися судово-медична експертиза.

Таким чином, основними рисами застосування спеціальних знань є:

– проведення відповідними фахівцями відомчих розслідувань, які мають дослідницький характер;

– проведення відомчих розслідувань з ініціативи вищих органів або територіальних державних органів, що здійснюють контрольні функції, але поза межами кримінального процесу;

– витребування отриманих актів, довідок та інших матеріалів, що служать доказами – “інші документи” згідно зі ст. 83 КПК, здійснюється слідчим відповідно до ст. 66 КПК;

– допит фахівців, що проводили відомчу перевірку, як свідків за необхідності роз’яснення або доповнення цих матеріалів [262, с. 49].

Після порушення кримінальної справи консультативна допомога спеціаліста застосовується для підготовки допиту, виїмки та вилучення медичних документів, призначення судово-медичної експертизи та вивчення її результатів тощо.

Під час розслідування злочинів досліджуваного виду варто ширше застосовувати зазначену непроцесуальну форму використання спеціальних знань як самостійну пізнавальну діяльність, суть якої полягає в ознайомленні слідчого зі спеціалізованою літературою та нормативними актами, які стосуються розслідуваної події. Ця процедура дозволить слідчому орієнтуватися в медичній термінології, усвідомити умови й методи проведення експертних досліджень, що сприятиме кваліфікованій оцінці висновку експерта, поліпшить спільну роботу слідчого та спеціаліста під час проведення слідчої дії.

Таким чином, у методиці розслідування порушень професійних обов’язків медичними працівниками суттєвою є проблема використання спеціальних знань, зокрема, медичних. Але було б помилковим зводити питання тільки до цих знань, оскільки поряд з медичними часто виникає потреба в знаннях хімічних, технічних, психологічних тощо. При аналізі тих чи інших лікарських засобів кваліфікованими мають бути відомості, надані спеціалістом-хіміком, у випадках аналізу причин несправності того чи іншого технічного пристрою – спеціалістом-техніком, при аналізі психологічного стану лікаря й потерпілого – спеціалістом-психологом тощо. Саме тому розширення кола спеціальних знань є одним з актуальних завдань, розв’язання яких значною мірою сприятиме ефективності розслідування.


Висновки до Розділу 2

Встановлення факту неналежного надання медичної допомоги, висунення слідчих версій та планування розслідування конкретизуються відповідно до видів неправомірних медичних дій. Якими є:

1. Невиконання або неналежне виконання діагностичних заходів: а) неповне обстеження, яке може виявлятися в неналежному проведенні кожного із заходів або всіх заходів одночасно: неповний збір анамнезу; непроведення або проведення неповного огляду; непроведення або проведення неповного обстеження; неповне спеціальне дослідження або його відсутність; б) неправильна оцінка лікарем ознак хвороби.

2. Невиконання або неналежне виконання лікувальних заходів: а) неправильне проведення лікувальних заходів: здійснення протипоказаних заходів; проведення лікувальних заходів, які не є необхідними; порушення техніки хірургічної операції; неправильне виготовлення лікарських речовин; уведення в організм хворого замість одних лікарських речовин інших, уведення лікарських речовин не за призначенням; перевищення дози введення лікарської речовини; б) непроведення або несвоєчасне проведення необхідних лікувальних заходів; в) залишення в організмі хворого після хірургічної операції чужорідних тіл.

Розслідування справ про злочинне порушення медичним працівником професійних обов’язків може проводитися у двох напрямках: 1) від встановлення конкретної бездіяльності медичного працівника до визначення фактичного або можливого кінцевого результату – при розслідуванні справ, порушених за фактом ненадання допомоги хворому медичним працівником; 2) від з’ясування наявного наслідку до встановлення неправильних дій (бездіяльності) медичного працівника та причинного зв’язку між суспільно небезпечними наслідками й злочинно неналежним наданням медичної допомоги – при розслідуванні справ, порушених за фактом злочинно неналежного надання медичної допомоги.

Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.phpl

До непроцесуальних форм використання спеціальних знань належать: 1) відомча перевірка; 2) отримання консультації у спеціаліста поза слідчими діями; 3) безпосереднє ознайомлення слідчого зі спеціалізованою літературою та нормативними актами, які стосуються розслідуваної події.

ВИСНОВКИ


Завдання щодо посилення боротьби зі злочинами проти життя і здоров’я людини зумовили необхідність проведення нових наукових досліджень для розробки теоретичних положень і практичних рекомендацій стосовно початкового етапу розслідування злочинів, скоєних при наданні медичної допомоги. У цьому аспекті наукова робота здійснювалася за трьома пріоритетними напрямками: 1) виявлення об’єктивних проблем, які виникають на практиці при розслідуванні злочинів досліджуваного виду; 2) визначення характерних особливостей процесу їх розкриття й розслідування; 3) розробка найбільш оптимальних методичних рекомендацій для слідчих органів щодо розкриття та розслідування злочинів, скоєних при наданні медичної допомоги.

Проведене дослідження дає підстави для таких висновків.

1. Методику розслідування можна ефективно розробляти лише на основі повного й адекватного сприйняття системи криміналістично значимих ознак досліджуваного виду злочинів, що відображаються у формі її загальної моделі – криміналістичної характеристики злочинів. Така характеристика є системою відомостей про криміналістично значимі елементи (ознаки) певного виду злочинів, що відбиває їх взаємозв’язок і є підґрунтям для успішного вирішення завдань з розкриття і розслідування зазначених злочинів.

Структуру криміналістичної характеристики злочинів, скоєних при наданні медичної допомоги, утворюють дані про: предмет безпосереднього посягання; спосіб злочину; особу потерпілого; особу злочинця; слідову картину злочину.

2. Типовими приводами порушення кримінальних справ досліджуваного виду злочинів є: скарги хворих, їхніх близьких та родичів; повідомлення, опубліковані в пресі; повідомлення закладів охорони здоров’я, у тому числі й судово-медичних експертів, патологоанатомів; безпосереднє виявлення органом дізнання, слідчим, прокурором або судом ознак злочину під час розслідування або судового розгляду інших кримінальних справ.

3. Для перевірки доказів використовуються різні методи, зокрема аналіз, дослідження наявності фактичних даних і джерел з погляду їхньої повноти, несуперечності, логічної послідовності викладених свідчень тощо. Зіставлення наявних доказів з іншими доказами являє собою логічну форму перевірки, а збирання нових доказів – це в основному емпіричний шлях перевірки. Якщо логічна форма перевірки однакова для всіх стадій кримінального судочинства, то способи емпіричної перевірки розрізняються залежно від того, на якому етапі кримінального процесу вони проводяться. Особливістю збирання й перевірки доказів на стадії порушення кримінальної справи є те, що вони не можуть проводитися за допомогою слідчих дій.

Перевірка заяв та повідомлень про злочини, скоєні при наданні медичної допомоги, включає такі заходи:

1) отримання пояснення від медичних працівників, що мали відношення до надання медичної допомоги;

2) ознайомлення з первинними медичними документами (історія хвороби, амбулаторна картка, рентгенограми, результати лабораторних аналізів тощо);

3) ознайомлення з матеріалами відомчих перевірок, клініко-анатомічних та клінічних конференцій (у тих випадках, якщо вони проводилися);

4) ознайомлення з розподілом обов’язків між медичними працівниками;

5) вивчення законодавчих актів, наказів, інструкцій, які містять відомості, що належать до даного випадку;

6) вивчення спеціальної медичної літератури щодо даної справи;

7) консультація зі спеціалістами-медиками.

4. Використання допомоги спеціалістів під час попередньої перевірки заяв та повідомлень про злочини аналізованого виду може бути реалізовано шляхом: а) консультування слідчого з будь-яких спеціальних питань; б) участь у проведенні огляду місця події; в) використання спеціальних знань зі сфери медицини; г) участь в діях, які проводить слідчий (наприклад, вивчення медичних документів тощо); д) проведення будь-яких досліджень за дорученням слідчого (наприклад, відомчої перевірки тощо).

З огляду на це доцільно доповнити КПК України вказівкою на право слідчого використовувати допомогу спеціаліста під час перевірки заяв та повідомлень про злочин.

5. Відомча перевірка за дорученням правоохоронних органів є важливою дією до моменту порушення кримінальної справи. Ця дія є одним із офіційних, відкритих засобів пошуку, виявлення й вилучення джерел доказової інформації (медичних документів) для порушеної в майбутньому кримінальної справи та запобігання знищенню цих доказів злочинцями. Об’єктивність та правильність відомчого висновку сприяє залученню до участі в цих перевірках осіб, які в той же час мають необхідні для такої перевірки медичні знання та незацікавлені в результатах справи. Без дотримання цих вимог результати перевірок можуть не лише не надати потрібної допомоги, але й стати перешкодою в розслідуванні справи.

Видається правомірним зазначити в КПК України, що під час перевірки заяв та повідомлень про злочин може призначатися відомча перевірка.

6. У тих випадках, коли важко з’ясувати питання про порушення або відмову в порушенні кримінальних справ та з метою зменшення кількості необґрунтовано порушених кримінальних справ даної категорії, необхідним є проведення судово-медичної експертизи до моменту порушення кримінальної справи подібно до того, як це дозволено законодавством для огляду місця події. Призначення та проведення судово-медичної експертизи у даному випадку не обмежує прав громадян, оскільки найчастіше така експертиза проводиться щодо потерпілого, який сам у ній зацікавлений. Результат судово-медичної експертизи в більшості випадків є підставою для порушення кримінальної справи.

7. Обставини, що підлягають встановленню мають не тільки кримінально-правове й кримінально-процесуальне, але і криміналістичне значення, тому що зумовлюють кінцеві та проміжні завдання розслідування, а також спрямованість слідчих версій.

У справах про злочинне порушення медичним працівником професійних обов’язків встановленню підлягають такі обставини:

– неправильне або несвоєчасне проведення щодо хворого медичних заходів із погляду їх відповідності основним, загальновизнаним й обов’язковим правилам, які розроблено в медицині, а для складу, передбаченого ст. 139 КК України, – ненадання без поважних причин допомоги хворому медичним працівником, який зобов’язаний згідно з установленими правилами надати таку допомогу, якщо йому завідомо відомо, що це може мати тяжкі наслідки для хворого;

– соціальна, професійна та кримінальна характеристика медичного працівника (стаж роботи за спеціальністю, роль у скоєному злочині тощо);

– настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді смерті або істотної шкоди здоров’ю пацієнта;

– виявлення причини й умови, які сприяли скоєнню злочину.

8. Встановлення факту неналежного надання медичної допомоги, висунення слідчих версій та планування розслідування конкретизуються відповідно до видів неправомірних медичних дій:

– невиконання або неналежне виконання діагностичних заходів: а) неповне обстеження, яке може виявлятися в неналежному проведенні кожного із заходів або всіх заходів одночасно: неповний збір анамнезу; непроведення або проведення неповного огляду; непроведення або проведення неповного обстеження; неповне спеціальне дослідження або його відсутність; б) неправильна оцінка лікарем ознак хвороби;

– невиконання або неналежне виконання лікувальних заходів: а) неправильне проведення лікувальних заходів: здійснення протипоказаних заходів; проведення лікувальних заходів, які не є необхідними; порушення техніки хірургічної операції; неправильне виготовлення лікарських речовин; уведення в організм хворого замість одних лікарських речовин інших, уведення лікарських речовин не за призначенням; перевищення дози введення лікарської речовини; б) непроведення або несвоєчасне проведення необхідних лікувальних заходів; в) залишення в організмі хворого після хірургічної операції чужорідних тіл.

9. Специфічним для планування розслідування в справах даної категорії вважаємо:

1) необхідність якнайшвидшого допиту потерпілого, що спричинено ймовірністю погіршення його здоров’я й можливим настанням смерті;

2) обов’язковість забезпечення першочергового проведення слідчих дій, спрямованих на збирання доказів, які швидко зникають (знищуються) з часом або знаходяться в розпорядженні підозрюваних осіб (ці докази у справах даної категорії складають значну частину доказового матеріалу, необхідним видається планувати слідчі дії в такій послідовності, щоб проведення тих або інших із них не стало сигналом для знищення злочинцем слідів та інших доказів, які знаходяться в межах його досяжності);

3) процес розслідування для його успішної організації доцільно планувати за принципом максимального проведення слідчих дій з однією особою або в одному місці (потрібно враховувати можливість й необхідність проведення однієї слідчої дії відразу після іншої, перевага цієї тактики полягає у скороченні строку розслідування та уникненні повторної роботи з тією самою особою або в тому самому місці. Так, у медичному закладі, де перебуває потерпілий, рекомендується проводити такий комплекс слідчих дій: допит потерпілого, вилучення в потерпілого зразків для порівняльного дослідження (залежно від обставин справи), допит медичного персоналу, допит хворих, що знаходяться в одній палаті з потерпілим, огляд медичної документації.

10. Планом розслідування злочинів аналізованого виду рекомендується передбачити такі заходи:

1) огляд місця події (залежно від способу надання медичної допомоги, від виду й характеру ушкоджень);

2) невідкладний допит потерпілого;

3) невідкладний допит підозрюваного;

4) допит свідків-очевидців, свідків із числа членів сім’ї та близьких родичів;

5) планування слідчої діяльність за принципом проведення максимальної кількості слідчих дій з однією особою або в одному місці;

6) оперативне опитування (надалі за необхідності – допит) медичного персоналу, а також хворих, які знаходяться в одній палаті з потерпілим;

7) виїмка “Медичної картки стаціонарного або амбулаторного хворого” (якщо потерпілому надавалася швидка медична допомога, необхідно провести виїмку “Картки виклику швидкої медичної допомоги”, у випадку смерті потерпілого в медичному закладі необхідно здійснити виїмку: “Акту констатації біологічної смерті”, “Листа основних показань стану хворого” – якщо він був у відділенні (палаті) реанімації й інтенсивної терапії, оглянути “Журнал запису оперативних втручань”);

8) призначення судово-медичної експертизи;

9) прогнозування можливих способів протидії слідству і вживання превентивних заходів;

10) забезпечення цивільного позову;

11) здійснення комплексного проведення слідчих дій та інших заходів.

11. Розслідування справ про злочинне порушення медичним працівником професійних обов’язків може проводитися в двох напрямках:

– встановлення конкретної бездіяльності медичного працівника до визначення фактичного або можливого кінцевого результату – при розслідуванні справ, порушених за фактом ненадання допомоги хворому медичним працівником;

– з’ясування наявного наслідку до встановлення неправильних дій (бездіяльності) медичного працівника та причинового зв’язку між суспільно небезпечними наслідками й злочинно неналежним наданням медичної допомоги – при розслідуванні справ, порушених за фактом злочинно неналежного надання медичної допомоги.

Відповідно до цих завдань першочерговими та невідкладними слідчими діями можуть бути:

а) виїмка й огляд медичних документів, а також матеріалів відомчих перевірок, клініко-анатомічних і клінічних конференцій;

б) вилучення та огляд інструментів, медикаментів, упаковок ліків, які застосовувалися під час лікування, якщо ці предмети мають відношення до справи;

в) допит свідків, потерпілого, підозрюваного та обвинуваченого;

г) огляд місця події (у тому випадку, якщо інформація про злочин надійшла відразу ж після його вчинення);

д) призначення судово-медичної експертизи.

12. Доцільно розширити обсяг прав потерпілого, наділивши його на етапі досудового слідства такими ж правами, які має обвинувачений при призначенні й проведенні судової експертизи, а саме: при призначені і проведені експертизи вимагати відводу судового експерта; просити про призначення судового експерта з числа названих ним осіб; просити про формулювання додаткових питань для з’ясування судовою експертизою; надавати пояснення судовому експерту; пред’являти додаткові документи й матеріали; ознайомлюватися з матеріалами судової експертизи після її закінчення; подавати клопотання про призначення нової або додаткової судової експертизи.

13. Залежно від виду, змісту й значення документи можуть долучатися до справи в оригіналі, в копіях та у виписках. В оригіналі має бути подано такі медичні документи: історія хвороби, амбулаторна картка, операційний журнал, лабораторні, рентгенологічні, електрокардіологічні дані, а у випадку смерті хворого – висновок (акт) судово-медичного або патологоанатомічного дослідження трупа, а також висновки патолого-гістологічного та інших спеціальних досліджень тощо. Такі матеріали, як протоколи клініко-анатомічних і клінічних конференцій та акти комісії органів охорони здоров’я, які досліджували обставини справи, подаються в копіях.

14. У розслідуванні злочинів, скоєних при наданні медичної допомоги, використання спеціальних знань може здійснюватися в процесуальній і непроцесуальній формі.

Процесуальними формами використання спеціальних знань є: 1) залучення спеціаліста для участі у проведенні слідчих дій (ст. 1281 КПК); 2) проведення судових експертиз (ст. ст. 75, 76, 196, 205 КПК); 3) отримання слідчим роз’яснень від осіб, які проводили експертизу (ст. 201 КПК – допит експерта).

До непроцесуальних форм використання спеціальних знань належать: 1) відомча перевірка; 2) отримання консультації у спеціаліста поза слідчими діями; 3) безпосереднє ознайомлення слідчого зі спеціалізованою літературою та нормативними актами, які стосуються розслідуваної події.

15. Доцільно доповнити ч. 2 ст. 65 КПК України після слів “показання свідка” словами: “показання спеціаліста, який брав участь у слідчій дії”. Процесуальних перешкод для введення допиту спеціаліста на стадії досудового слідства немає, оскільки згідно зі ст. 2921 КПК України у випадку необхідності спеціаліста може бути допитано під час судового розгляду.

16. Успіх розкриття і розслідування злочинів, вчинених при наданні медичної допомоги, досягається переважно за умови тісної взаємодії слідчого й судово-медичного експерта. Тому є доцільним доповнити ст. 198 КПК України вказівкою на те, що слідчий вправі бути присутнім при проведенні судових експертиз. Крім того, в п. 2.13.1. Інструкції про проведення судово-медичної експертизи зазначено, що слідчий (за винятком проведення експертизи особи іншої статі, коли це супроводжується її оголенням) може бути присутнім при проведенні судово-медичної експертизи.

Названі положення дисертаційного дослідження й висловлені в ньому висновки та пропозиції можуть бути використані у подальшій розробці теоретичних положень криміналістики, методик розслідування окремих видів злочинів, у підготовці спеціалістів юридичних навчальних закладів, для підвищення кваліфікації слідчих та оперативних працівників, а також з метою оптимізації слідчої діяльності в цілому і підвищення ефективності розкриття злочинів, скоєних при наданні медичної допомоги.