План Концепція, зміст та об’єкти управлінського обліку. Системи обліку витрат І калькулювання собівартості
| Вид материала | Документы |
- План Концепція, зміст та об’єкти управлінського обліку. Системи обліку витрат І калькулювання, 526kb.
- З дисципліни «Управлінський облік», 764.37kb.
- Www mydisser com Заказ индивидуальных авторских работ, от контрольной до диссертации, 938.89kb.
- Програма фахового вступного випробування для зарахування на навчання за окр, 2302.23kb.
- Назва реферату: Нормативний метод обліку витрат та калькулювання собівартості продукції, 112.15kb.
- Лекція №11 Тема: Організація обліку витрат виробництва І витрат діяльності, 308.81kb.
- Назва реферату: Облік формування витрат виробництва І калькулювання собівартості продукції, 168.46kb.
- План рахунків в системі бухгалтерського обліку І фінансової звітності. Система внутрішнього, 41.23kb.
- 1. Сутність бухгалтерського обліку, його принципи та об’єкти, 264.4kb.
- О. В. Лапчук Національний університет кораблебудування, м. Миколаїв Проблеми обліку, 28.98kb.
Класифікація витрат для прийняття управлінських рішень
- Поділ витрат на постійні та змінні здійснюють за ознакою залежності від коливання (зміни) обсягу діяльності (виробництва чи реалізації).
- Постійні — це витрати, загальна сума яких не змінюється, залишається постійною у разі зміни обсягу діяльності у межах діючої структури підприємства та потужності виробництва (амортизація, зарплата адміністративно-управлінського персоналу, витрати на опалення, освітлення, інші управлінські витрати).
| Діяльність (кількість продукції) | Загальні постійні витрати | Постійні витрати на одиницю |
| 0 | 3000 | чиста сума збитків 3000 |
| 1 | 3000 | 3000 |
| 5 | 3000 | 600 |
| 10 | 3000 | 300 |
| 15 | 3000 | 200 |
| 20 | 3000 | 150 |
Змінні витрати — витрати, загальна сума яких змінюється пропорційно зміні обсягу діяльності (виробництва, реалізації). До них належать сировина та матеріали, заробітна плата робітників тощо.
| Діяльність (кількість продукції) | Змінні витрат на одиницю | Загальні змінні витрати |
| 0 | 200 | 0 |
| 1 | 200 | 200 |
| 5 | 200 | 1000 |
| 10 | 200 | 2000 |
| 15 | 200 | 3000 |
| 20 | 200 | 4000 |
Загальну суму витрат на обсяг діяльності визначають формулою, що відображає поведінку та функцію витрат:
де:
— уся собівартість випущеної продукції;а — змінні витрати на одиницю продукції;
x — обсяг виробництва;
b — загальна сума постійних витрат.
Собівартість одиниці продукції:
або 
- Релевантні витрати — це витрати, що залежать, спонукаються або викликаються прийнятим управлінським рішенням.
- Нерелевантні витрат — це витрати, що не залежать від прийняття нового рішення.
Наприклад, компанія вирішує проблему виготовляти деталь «х» самостійно чи купувати її у постачальника. Розрахунок собівартості однієї деталі дав таку інформацію ($): прямі матеріали — 20; пряма зарплата — 15; змінні накладні витрати — 5; постійні накладні витрати — 10. Разом — 50.
Постачальник запропонував за одну деталь $46. Яке рішення прийняти?
Релевантний підхід буде таким.
Ціна постачальника (релевантні витрати) — $46.
Постійні накладні витрати (нерелевантні, які існують незалежно від прийнятого рішення) — $10. Разом — $56.
Висновок: слід прийняти рішення виготовляти деталь «х» самостійно.
- Маржинальні витрати — це витрати на виробництво додаткової одиниці продукції або додаткової її партії.
- Середні витрати (середня собівартість) — це частка від ділення всієї суми витрат на кількість продукції випущеної за період.
| Кількість виробленої продукції | Загальні витрати | Витрати на одиницю продукції | |
| середні витрати (2:1) | маржинальні витрати | ||
| 10 | 40 000 | 4000 | – |
| 11 | 43 000 | 3909 | 43 000 – 40 000 = 3 000 |
| 12 | 46 000 | 3833 | 46 000 – 43 000 = 3 000 |
| 13 | 50 000 | 3846 | 50 000 – 46 000 = 4 000 |
| 14 | 54 000 | 4153 | 54 000 – 50 000 = 4 000 |
У межах використання нормальної потужності виробництва маржинальна собівартість додатково виготовленої одиниці продукції формується тільки змінними витратами, але такі витрати на одиницю продукції можуть зрости, якщо це потребуватиме позаурочного часу (вища оплата праці). Якщо ж виготовлення додаткової партії продукції вимагає запровадження іншого устаткування та збільшення кількості робітників — маржинальні витрати можуть зрости за рахунок як постійних, так і змінних витрат.
- Загальні витрати — це сукупність витрат підприємства на виробництво продукції і за основними, і за додатковими замовленнями, що надійшли від клієнтів. Виходячи із загальних витрат і доходів від реалізації всієї продукції, визначають загальний фінансовий результат діяльності.
- Диференційні витрати — витрати, що становлять різницю між альтернативними рішеннями. Наприклад, компанія виробляє та реалізує 30 000 шт. виробу «А» за ціною $60. Вона хоче опанувати додатковий ринок, для чого необхідно виробити й реалізувати додатково 10 000 шт. цієї продукції. Різниця у витратах на виробництво 40 000 шт. і 30 000 шт. продукції становить диференційні витрати. Це поняття стосується і доходів підприємства.
- Дійсні витрати — це витрати, що потребують реальної сплати грошей або витрачання інших активів (витрати матеріалів на виготовлення продукції, нарахована оплата праці тощо).
- Можливі витрати — це втрачена вигода, коли вибір і прийняття одного рішення вимагає відмовитися від іншого (альтернативного) рішення.
Наведемо приклад. Молодий спеціаліст працює менеджером на фірмі й одержує зарплату $50 000 на рік. Він планує відкрити свою власну (фірму), що принесе йому доход $250 000 за витрат $160 000 (чистий результат — $90 000). Але для точного визначення результату слід взяти до уваги також втрачену вигоду (можливі витрати) у розмірі $50 000 (зарплата менеджера), тоді результат буде 90 000 — 50 000 = $40 000.
Класифікація витрат для планування
та контролю виконання
- Класифікацію витрат на контрольовані та неконтрольовані застосовують для контролю результатів діяльності структурних підрозділів підприємства (центрів відповідальності) та менеджерів цих підрозділів.
- Контрольовані — це витрати, які менеджер може контролювати або здійснювати на них значний вплив.
- Неконтрольовані — це витрати, які менеджер не може контролювати та впливати на них. Вони не залежать від його діяльності.
Наприклад, менеджер цеху може контролювати та впливати на розмір таких витрат, як сировина та матеріали, допоміжні матеріали, основна заробітна плата, витрати електроенергії тощо. Але він не може впливати, приміром, на суму амортизації устаткування, суму страхування майна чи витрати головного офісу (загальногосподарські витрати).
Контрольовані та неконтрольовані витрати необхідно виділяти в кошторисах (бюджетах) та у звітах про роботу центрів відповідальності.
- Нормативні витрати — це розмір витрат на запланований або фактичний обсяг виробництва продукції (робіт, послуг), виходячи зі встановлених норм витрачення ресурсів (сировини, матеріалів, заробітної плати). Норми витрат розробляють підприємством на одиницю продукції або на виконання однієї операції.
Фактичні — це витрати підприємства, які фактично сформовані у результаті діяльності та під впливом різних чинників.
Наведений поділ витрат дає змогу виявляти відхилення фактичних витрат від нормативних (стандартних), встановлювати причини цих відхилень і приймати відповідні рішення (здійснювати управління по відхиленнях).
2. Системи обліку витрат і калькулювання собівартості
У процесі опанування цього питання слід мати на увазі, що в зарубіжних країнах з розвиненою ринковою економікою головну увагу приділяють не тільки точному визначенню фактичної собівартості об’єктів калькулювання, а й, управлінню витратами, їх контролю та економії ресурсів. Найвживаніші системи обліку витрат і калькулювання (системи виробничого обліку) наведено на рис. 11.2.).
Рис. 11.2. Системи обліку й калькулювання
(Системи виробничого обліку)
Система обліку й калькулювання повних витрат передбачає, що в собівартість продукції включають усі витрати, зв’язані з процесом виробництва: прямі матеріали, пряма заробітна плата, інші прямі витрати, а також накладні загальновиробничі витрати. Викладений вище матеріал ґрунтується на системі обліку та калькулювання повних витрат.
Калькулювання собівартості продукції за повними витратами може здійснюватися за замовленнями, процесами та на основі виробничої діяльності.
Калькулювання витрат за замовленнями. Це так званий позамовний метод обліку витрат і калькулювання собівартості. Він широко застосується в індивідуальних і дрібносерійних виробництвах, майже в усіх галузях промисловості та народного господарства. Об’єктами обліку за цього методу є окреме замовлення. Кожному замовленню присвоюють окремий номер (шифр), який проставляють на первинних документах з обліку витрат і за яким здійснюють групування первинних документів (і витрат) за замовленням.
Прямі витрати відносять на собівартість замовлень на основі групування первинних документів. Загальновиробничі витрати, які є непрямими, впродовж місяця обліковують окремо, на окремих рахунках, а наприкінці місяця відносять на собівартість окремих замовлень, розподіляючи їх. Якщо за цим замовленням підприємство виготовило багато виробів, то для визначення фактичної собівартість одиниці продукції потрібно загальну суму витрат поділити на кількість виробів.
Калькулювання витрат за процесами. Його застосовують на тих виробництвах, де вихідна сировина проходить низку технологічних виробничих процесів, переділів виробництва. Цей метод ще називають попередільним методом обліку витрат і калькулювання. На кожному переділі одержують напівфабрикат, який є вихідною сировиною (матеріалом) для наступного переділу. На останньому переділі одержують готову продукцію. Цей метод застосовують у металургійній, хімічній, текстильній, харчовій, скляній та інших галузях промисловості.
За цим методом витрати обліковують по переділах та видах продукції. Об’єктами калькулювання є напівфабрикати кожного переділу та готова продукція останнього переділу. Попередільний метод має два варіанти обліку виробничих витрат: напівфабрикатний, за яким визначають фактичну собівартість напівфабрикатів кожного переділу, їх передачу на наступний переділ відображають у системі бухгалтерських рахунків; безнапівфабрикатний, за яким облік витрат здійснюють за переділами, але собівартість напівфабрикатів не визначають. Зводячи витрати за переділами, на останньому калькулюють собівартість тільки готової продукції.
Калькулювання на основі виробничої діяльності. Ця система останніми роками все ширше застосовується у світовій практиці. На відміну від традиційних методів обліку, що виходять з принципу «продукція, що виробляється, споживає запроваджені у виробництво ресурси», калькулювання собівартості на основі виробничої діяльності припускає, що продукція споживає виробничі процеси, а останні споживають запроваджені ресурси. Система орієнтована на контроль і скорочення часу проходження виробничого процесу, особливо тих операцій, які не збільшують цінності виробів (догляд, транспортування, зберігання, контроль тощо). Саме це зумовлює зниження витрат і собівартості продукції.
За цієї системи виробничі накладні витрати обліковують за операціями, так званими центрами виробничої діяльності, а потім розподіляють між видами продукції на основі диференційованих баз розподілу, які називають ще чинниками розподілу. Іншими словами, для кожного виду витрат вибирають свою базу (чинник) розподілу, а потім розраховують розмір цих витрат на одиницю чинника їх зміни. При цьому накладні витрати, які традиційно вважалися постійними, розглядаються як довгострокові змінні витрати, зміна яких зв’язана зі зміною активності відповідних чинників.
Приклад застосування системи калькулювання на основі виробничої діяльності послідовно наведено в табл. 11.2, 11.3, 11.4.
Таблиця 11.2
ВИХІДНІ ДАНІ ДЛЯ КАЛЬКУЛЮВАННЯ (у $)
| Показники | Вироби | Разом | ||
| А | Б | В | | |
| 1. Кількість виготовленої та реалізованої продукції | 50 000 | 30 000 | 5 000 | Х |
| 2. Ціна одного виробу | 25 | 30 | 35 | Х |
| 3. Змінні витрати на одиницю:
| 3 6 | 2 8 | 1 4 | Х Х |
| 4. Людино-години на одиницю | 1.5 | 2 | 1 | 140 000 |
Закінчення табл. 11.2
| Показники | Вироби | Разом | ||
| А | Б | В | | |
| 5. Години роботи устаткування на одиницю | 4 | 2 | 6 | 290 000 |
| 6. Кількість партій виробів | 5 | 10 | 15 | 30 |
| 7. Кількість замовлень | 10 | 20 | 20 | 50 |
| 8. Кількість замовників | 2 | 13 | 15 | 30 |
| 9. Виробничі накладні витрати:
| Х Х Х | Х Х Х | Х Х Х | 120 000 580 000 140 000 |
| 10. Комерційні витрати | Х | Х | Х | 150 000 |
| 11. Адміністративні витрати | Х | Х | Х | 300 000 |
Таблиця 11.3
РОЗРАХУНОК ВИТРАТ НА ОДИНИЦЮ ЧИННИКА
| Витрати | Фактор зміни витрат | Витрати на одиницю фактора |
| 1. Короткострокові змінні витрати:
| одиниця виробу —//— години роботи устаткування | 580 000 : 290 000 = $2 |
| 2. Довгострокові змінні витрати:
| кількість партій кількість замовлень кількість замовників кількість замовлень | 120 000 : 30 = $4 000 140 000 : 50 = $2 800 150 000 : 30 = $5 000 300 000 : 50 = $6 000 |
Таблиця 11.4
ЗВІТ ПРО ФІНАНСОВІ РЕЗУЛЬТАТИ (тис. $)
| Показники | Вироби | Разом | ||
| | А | Б | В | |
| Реалізована продукція (доход) | 1250 | 900 | 175 | 2325 |
| Короткострокові змінні витрати:
| 150 300 400 | 60 240 120 | 5 20 60 | 215 560 580 |
| Маржинальний дохід | 400 | 480 | 90 | 970 |
| Довгострокові змінні витрати:
| 20 28 10 60 | 40 56 65 120 | 60 56 75 120 | 120 140 150 300 |
| Прибуток (збитки) | 282 | 199 | (221) | 260 |
Система калькулювання на основі виробничої діяльності повністю відповідає одній з основних засад управління «точно і вчасно», забезпечує найточніше визначення собівартості продукції, скорочення виробничого процесу та витрат на його здійснення.