Ослин навчальний посібник до лабораторних занять з фізіології рослин для студентів біологічного факультету Видавництво поліграфічний центр "Київський університет" 2004

Вид материала

Содержание

2. Метод траншей.
3.Метод горизонтальної розкопки.
4. Метод монолітів.
5. Метод дрібних зразків.
Мета роботи
Матеріали та обладнання
Хід роботи.

Подобный материал:

1 2 3 4 5 6 7 8

2. Метод траншей. За допомогою цього методу можна отримати дані про розподіл підземних органів та розташування кореневої системи в ґрунті. Під час вивчення кореневої системи водних рослин його можна використовувати лише при роботі на водосховищах після їх осушення, на ставках після їх спускання та на пересохлих озерах, тобто в місцях, де рослинність протягом деякого періоду залишається на поверхні. Щоб отримати вертикальний зріз, крізь підземну частину рослини або фітоценозу викопують траншею: довжина її залежить від об’єкту досліджень (найчастіше близько 2 м), глибина – від глибини проникнення коренів, ширина – не менше 80-90 см. Одна стінка траншеї повинна бути строго вертикальною і проходити поблизу основи досліджених рослин. ЇЇ згладжують, корені на ній оголяють (голкою, пінцетом, паличкою, відмивкою) і зарисовують. Рисунки роблять за допомогою прямокутної рами (50 х 50 см або 50 х 100 см) з натягнутою сіткою (5 х 5 см) на розлінованому на квадрати певного масштабу листку папера або за допомогою ризографу. Під час зарисовки раму ставлять вертикально, закріплюючи біля стінки траншеї. Якщо рослини розташовані на деякій відстані від стінки, їх кореневу систему препарують, заглиблюючись до стінки, або обрушуючи її. Під час роботи на досить вологому ґрунті є загроза запливання коренів на стінки і накопичення води у траншеї.

3.Метод горизонтальної розкопки. Цей метод надає уявлення про горизонтальний розподіл підземних органів рослин, їхні розміри, діаметр коренів та енергію вегетативного розмноження. Під час вивчення водної рослинності цей метод застосовують за тих самих умов, що і траншейний метод. У фітоценозі, який досліджують, закладають дослідну ділянку ( якщо було викопано траншею, то біля її стінки) розміром 50 х 50 см або інших розмірів, залежно від об’єкту і завдань дослідження (розміри ділянок можуть бути 50 х 30 см і, навіть, до 100 х 60 см). На ділянках описують рослинність, відзначають життєвість компонентів травостою, вимірюють висоту, діаметр (біля кореня), підраховують кількість особин. Надземні частини рослин зрізають. Ґрунт розпушують на глибину 4-5 см і очищають кореневу систему (ґрунт видаляють руками, ложкою, щіточкою, та іншими пристосуваннями). Кореневу систему зарисовують за допомогою рами з масштабною сіткою, яку кладуть горизонтально, або за допомогою ризографу. Після зарисовування раму забирають і розкопування продовжують далі, оголяючи підземні частини рослин, що знаходяться глибше, їх також зарисовують, видаляють і розкопують далі до кінця проникнення коренів.

4. Метод монолітів. Цей метод належить до кількісних методів вивчення підземних частин рослин, його слід застосовувати у водних умовах на різних глибинах, в зонах які осушують та на берегах водойм. Щоб вивчити кореневі системи рослин шляхом відбирання великих монолітів на типовій ділянці фітоценозу, середній за щільністю травостою, закладають ділянку 50 х 50 см. Рослинність описують, обліковують чисельність, проективне покриття і зарисовують проекції основ рослин. Після цього надземну частину рослин зрізають. Ділянку обкопують ззовні за розміром 60 х 60 см і, безпосередньо, під час отримання зразка, очищають до потрібного розміру. Зразки відбирають пошарово, або спеціальними монолітними ящиками. Ґрунт виймають ножем або лопаткою і складають у мішечки. Щоб не обвалювався стовп ґрунту його обгортають тканиною на кілочках, а у воді – ящиком. Зразки відмивають на металевих ситах (найкраще використовувати сита з діаметром отворів 0,25 мм). Потім корені розбирають, живі зважують і визначають їх об’єм.

5. Метод дрібних зразків. В наземних умовах щоб отримати дрібні зразки підземної фітомаси, використовують звичайні ґрунтові, або спеціальні бури, що виймають від 500- 1000 до 15450 см ³ . Деякі з цих бурів використовують щоб дістати зразки в угрупованнях водних рослин на мілководдях. На берегах та на осушених після спаду води місцях (зона тимчасового затоплення водосховищ, спускні ставки та ін.) і на незначних глибинах зразки можна відбирати формами у вигляді циліндра з облямованим нижнім краєм; розміри довільні.

Мета роботи: Провести якісний і кількісний облік кореневої системи водних рослин різними методами.

Матеріали та обладнання: вкорінені водні рослини, рама з масштабною сіткою, ґрунтовий бур, або циліндр з облямованим нижнім краєм, металеве сито з діаметром отворів 0,25 мм, ніж, лопата, поліетиленові пакети, розлінований на квадрати папір.

Хід роботи. На природній водоймі визначають фітоценоз водних рослин або певні види, що слід дослідити. Перед вилученням кореневої системи рослин складають характеристику умов, в яких перебуває рослина або фітоценоз. У фітоценозі роблять опис, визначають чисельність видів, окремих рослин та проективне покриття основами. Роблять вертикальний зріз підземної частини методом траншей. Оголяють корені та зарисовують їх за допомогою прямокутної рами з масштабною сіткою (50х50 см) на розлінованому на квадрати папері. Для дослідження обирають середньорозвинені рослини кожного виду і обережно розкопують кореневу систему, дістають її із субстрату, відмивають та очищують від ґрунту, що налип, та зайвих частинок. Проводять морфологічний опис, вимірюють, зважують, зарисовують та фотографують. Відмічають стан рослини (життєвість), підраховують кількість коренів, зважують і визначають масу коренів, вимірюють товщину стебла біля коренів, довжину та об’єм кореня. Дані заносять до таблиці:

Вид рослини	Життєвість	Товщина стебла біля кореня, м	Кількість коренів	Довжина коренів, м	Маса коренів, г	Об’єм коренів, м³

Роблять висновки.

Blog

Содержание