Geum.ru

Розділ І. Теоретичні принципи дослідження кольороназв у сучасній лінгвістиці розділ ІІ

Вид материалаДокументы

Содержание


Список використаних джерел
Подобный материал:
1   2   3
: “У твоєму слові вбого і безцвітно, Ти – холодний, Наче, сад в який зазирало літо” [37, 204].

Порівняння побудовані на асоціативних паралелях не лише за колірною ознакою, схожістю – їхнє завдання більше: створити настроєве тло поезії, оскільки об’єктів, схожих між собою за кольором, у навколишній дійсності безліч, а завдання митця – вибрати найточніший, найбільш відповідний для того чи іншого випадку. Особливістю порівнянь є те, що поет вдається до максимального уточнення відтінку кольору: “І сидів чоловік. Очі кольору пива Все дивились в порожній, Неначе душа його, Кухоль” [35, 162].

ВИСНОВКИ


Отже, після аналізу лінгвістичних робіт, присвячених дослідженню слів і виразів, що позначають колірні відтінки, нами було виявлено відсутність уніфікованого мовознавчого терміну. Таким чином виокремлено наступні дефініції: 1) “кольоропозначення”; 2) “ім’я кольору”, “назва кольору”, “кольороназва”; 3) “колірний термін”, “термін кольору”; 4) “найменування з колірним компонентом”, „кольоронайменування”, “назва кольору”, “прикметник із значенням кольору”, “колірний прикметник”; 5) “оккзіоналізм-хроматонім”, “кольоратив”, “кольоронім”, “слово-кольоратив”, “символи-кольоративи”, “колірний епітет”, “кольористична лексика”, “кольористичний епітет”, “хроматизми” тощо.

За відношенням назви кольору можна виділити два типи найменувань кольорів: 1) невмотивовані (білий, зелений, синій і ін.) та вмотивовані (волошковий, срібний, солом’яний тощо); лексеми з колірною семантикою різних граматичних категорій (синій, синь, синьо та ін.); назви, що вказують на ступінь вияву колірної ознаки (найчорніший, темнющий і ін.); 2) назви, що характеризують забарвлення предмета, не вказуючи на конкретний характер кольору. Кольороназви в поетичній мові мають різне граматичне оформлення. Найчастотнішими є прикметники − 251; меншою поширеністю виділяються решта частин мови, зокрема, іменники − 84; дієслова − 59; прислівники − 10; дієприкметники − 11.

Жоден автор у своїй творах не може обійтися без кольоропозначень. Не став винятком і поетичний доробок М. Федунця. У поетичній мові автора нами досліджено семантику та функціональні особливості використання кольоролексем на позначення ахроматичних та хроматичних кольороназв. Ахроматичні кольоропозначення (білий, чорний і всі проміжні між ними сірі кольори) мають позитивну та негативну семантику. Позитивна (чорний) пов’зана з землею, вугіллям, віями коханої тощо; негативна семантика − це втілення темноти, ночі, порожнечі, біди, горя, нещастя, страждань, смерті (голод 1932 – 1933 рр., Велика Вітчизняна війна, аварія на Чорнобильській АЕС). “Білий” не лише виступає прямою назвою кольору з описом цвіту калини, чарівністю подільської природи, але й пов’язаний із горем та смертю.

Хроматичні кольори – це червоний, жовтогарячий, жовтий, зелений, блакитний, синій, фіолетовий, коричневий.

У поезії М. Федунця простежуються аналогії у вживанні кольорів: синього, голубого та блакитного. Синій колір для автора – колір небесної висі, неба, хвиль, туману, вікна, зливи. Голубий, блакитний кольори традиційно символізують небо, хвилю, річку, простір. У поетичній мові М. Федунця особливої художньої значущості набуває гама зеленого кольору, адже художній простір поета – це головним чином луг, поле іноді ліс, гай – простір буття, мікрокосмос, рідне Поділля, де протікає духовне життя ліричного героя.

В ідіостилі М. Федунця виявлено також семантичні та словотвірні похідні кольоролексем. Назви неозначених кольорів згруповано, враховуючи особливості їх семантичного наповнення: 1) номінації, що вказують на наявність кольору (барвистий, кольоровий, цвітастий, рясніти, доливати барв, цвісти, кольоріти) − 23 слововживання; 2) назви, які вказують на відсутність чи втрату забарвлення (безбарвний, вицвілий, тьмяніти) − 3; 3) слова на позначення способу забарвлення реалії (рясніти, міняти кольори, замигтіла веселка, замайоріла райдуга, барвограй, рябий) − 7.

Таким чином, лексика на позначення кольору становить численну групу в ідіолекті М. Федунця і виконує роль як прямих номінацій, так і численних образних метафор.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

  1. Адах Н. А.Семантика індивідуально-авторських кольороназв у поетичній мові Василя Барки / Н. А. Адах // Наукові записки. Серія : Філологічна. − Острог, 2008.− № 10. – С. 3 – 11.
  2. Бабій І. М. Про метафоричне уживання кольороназв: традиційне й оказіональне (на матеріалі творів М. Коцюбинського і М. Хвильового/ І. М. Бабій // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету ім. В. Гнатюка. Серія : Мовознавство. − 2004. −№ 2. − С. 192 – 198.
  3. Бабій І. М. Семантика, структура та стилістичні функції назв кольорів у сучасній українській мові : автореф. дис. ...канд. філол. наук / І. М. Бабій.– К., 1997. – 21 с.
  4. Бахилина Н. Б. История цветообозначений в русском языке / Н. Б. Бахилина. – М., 1975. – 289 с.
  5. Браташ Н. Метод проектів у науковій творчості учнів МАН : підготовка науково-дослідницьких проектів / Н. Браташ. – К. : Редакції загально педагогічних газет, 2005. – С. 32 – 41.
  6. Великий тлумачний словник сучасної української мови. – К : Ірпінь ВТВ „Перун”, 2007. – 1428 с.
  7. Годунок З. В. Символічна функція кольору у художній прозі М. Хвильового/ З. В. Годунок // Наукові записки. Серія : Філологічна. − Острог, 2008. − №10. – С. 282 – 291.
  8. Голобородько К. Формування мовної картини світу засобами синонімії (на матеріалі української поезії) / К. Голобородько // Лінгвістичні дослідження : зб. наук. пр. – Харків : ХДПУ, 2001. – С. 174 – 177.
  9. Дзівак О. М. З історії назв кольорів / О. М. Дзівак // Українська мова і література в школі. – 1973. – № 9. – С. 81 – 84.
  10. Дяченко В. Не тільки чорні брови, карі очі / В. Дяченко // Віче. − 1992. − № 4. – С. 18 – 20.
  11. Дятчук В. В. Семантична структура і функціонування лексики української літературної мови / В. В. Дятчук, Л. О. Пустовіт. – К. : Наукова думка, 1983. – 155 с.
  12. Єрмоленко С. Я. Культура української мови : довідник / С. Я. Єрмоленко, Н. Я. Дзюбишина-Мельник, К. В. Ленець; за ред. В. М. Русанівського. – К. :Либідь, 1990. – 304 с.
  13. Івашко В. Чи варто захищати чорного крота: Полемічні нотатки / В. Івашко // Вітчизна. – 1987. – № 6. – С. 159 – 164.
  14. .Іншаков А. Є. Композити-кольороназви в поезії І. Драча / А. Є. Іншаков // Науковий вісник Криворізького державного педагогічного університету : [зб. наук. пр.]. – Кривий Ріг, 2008.−№ 2. − С. 224 – 226.
  15. Кантемір С. Дослідження основних колірних термінів у працях американських лінгвістів / С. Кантемір // Науковий вісник Чернівецького університету. Серія : Германська філологія. – Чернівці : Видавництво ЧНУ, 1998. – № 27. – С. 73 – 76.
  16. Ковальова Т. В. Колірна гама у поетичному мовленні М.Хвильового / Т. В. Ковальова // Наукові записки Харківського державного педагогічного університету ім. Г. Сковороди. Серія : Літературознавство. – Харків, 1998. – № 6 (17). – С. 72 – 76.
  17. Ковальська І. Кольоропозначення як проблема перекладу (на матеріалі української та англійської мов) / І. Ковальська // Наукові записки. − Кіровоград, 2000.− № 22 – С. 7 – 11.
  18. Коцюбинська М. Х. Образне слово в літературному творі / М. Х. Коцюбинська. – К., 1960.– 188 с.
  19. Крижанська О. Яким буває червоне? (Синонімічні кольороназви в українській мові) / О. Крижанська // Урок української. – 2001. – №  2 (24). – С. 22 – 24.
  20. Критенко А. П. Семантична структура назв кольорів в українській мові / А. П. Критенко // Мовознавство. − 1967. – № 4. − С. 97 – 112.
  21. Критенко А. П. Семантична структура назв кольорів в українській мові / А. П. Критенко // Славістичний збірник. − К., 1963. − С. 97 – 100.
  22. Кучерук О. Образна природа семантики кольороназв в українських фразеологізмах / О. Кучерук // Дивослово. − 2006. − № 12. − С. 40 – 42.
  23. Лесин В. М. Словник літературознавчих термінів / В. М. Лесин. – К., 1971. – 485 с.
  24. Мельничайко В. Аспекти лінгвістичного аналізу художнього тексту/ В. Мельничайко // Дивослово. – 1999 – № 9 – С. 11 – 15.
  25. Оголевець А. Лексика кольору й освітленості в романі „Хіба ревуть воли, як ясла повні?” / А. Оголевець // Дивослово. – 2005.– № 11.– С. 25 – 29.
  26. Пастушенко Т. В. Ситуаційно-типова експансія значень кольоронайменувань / Т. В. Пастушенко // Гуманітарний вісник. Серія : Іноземна філологія. – Черкаси : Брама, 1998. – № 2. – С. 164 – 174.
  27. Піскозуб Л. Прикметники, що позначають кольори, в поезії Тодося Осьмачки / Л. Піскозуб // Історико-літературні, теоретико-літературні й мовностилістичні аспекти творчості Тодося Осьмачки : матеріали Всеукраїнської наукової конференції. – Черкаси, 2000. – С. 75 – 77.
  28. Рудь О. Складні слова з компонентом-кольоропозначенням синього спектра (на матеріалі української поезії XX століття) / О. Рудь // Філологічні науки : [зб. наук. пр.]. – Суми, 1999. – С. 80 – 86.
  29. Рудь О. Функціонування складних слів з кольористичним компонентом у поезії XX століття / О. Рудь //Східнослов’янські мови в їх історичному розвитку : [зб. наук. пр.]. – Запоріжжя, 1996. – № 2. – С. 100 – 104.
  30. Улянич А. Кольоропозначення у творчості Максима Рильського / А. Улянич // Збірник наукових праць. – Київ, 2006. – № 12. – С. 38 – 43.
  31. Федунець М. Ф. Без ретуші / М. Ф. Федунець. – Хмельницький : Поліграфіст-2, 2008. – 40 с.
  32. Федунець М. Ф. Вересневий простір. Нові поезії / М. Ф. Федунець. – Хмельницький, 2002. – 32 с.
  33. Федунець М. Ф. Жниво / М. Ф. Федунець. – К., 1992. – 369 с.
  34. Федунець М. Ф. Подільські акварелі. Лірика / М. Ф. Федунець. – Хмельницький : Редакційно-видавничий відділ, 1991. – 48 с.
  35. Федунець М. Ф. Проводи журавлів / М. Ф. Федунець. – К., 1990. – 182 с.
  36. Федунець М. Ф. Розневолення / М. Ф. Федунець. – Хмельницький : Поліграфіст-2, 1998. – 48 с.
  37. Федунець М. Ф. Строфи з різночасся. Спогади і бувальщини / М. Ф. Федунець. – Хмельницький : Поліграфіст, 2008. – 320 с.
  38. Фока М. Функціонування кольору в поетичних творах Павла Тичини / М. Фока // Українська література в загальноосвітній школі. − 2009. – № 6. – С. 2 – 8.
  39. Швець А. Художня функціональність кольоративів у прозі Івана Франка / А. Швець // Дивослово. – 2006. – № 6. – С. 54 – 58.
  40. Шуляк С. Лексико-тематичні парадигми у поетичному ідіолекті Євгена Гуцала : монографія / С. Шуляк. – Умань : РВЦ „Софія”, 2009. – 160 с.