Публічне акціонерне товариство

Вид материалаДокументы

Содержание


Примітка 1.12. Оперативний лізинг (оренда)
Примітка 1.13. Фінансовий лізинг (оренда)
Примітка 1.14. Довгострокові активи, призначені для продажу, та активи групи вибуття
Примітка 1.20. Іноземна валюта
Примітка 1.23. Ефект змін в обліковій політиці та виправлення суттєвих помилок
Примітка 2. Економічне середовище, в умовах якого банк здійснює свою діяльність.
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   25

Примітка 1.12. Оперативний лізинг (оренда)


Оперативний лізинг – це господарська операція, що передбачає передачу лізингоодержувачу права користування матеріальними цінностями, що належать лізингодавцю, на строк, не більший строку їх повної амортизації з обов’язковим поверненням таких матеріальних цінностей лізингодавцю. При цьому матеріальні цінності на протязі всього строку дії договору лізингу залишаються власністю лізингодавця.

Прийняті в оперативний лізинг (оренду) активи Банк обліковує за позабалансовим рахунком 9840 «Основні засоби та нематеріальні активи, що прийняті в оперативний лізинг (оренду)» за вартістю, що зазначається в договорі про оперативний лізинг (оренду). Оприбуткування на позабалансовий рахунок об’єкту оперативного лізингу Банк здійснює на підставі актів приймання-передачі.

Станом на кінець дня 31 грудня 2010 року сума прийнятих в оперативний лізинг основних засобів склала 723 425 тис. грн.

У звітному році Банком здійснювалися операції по наданню основних засобів в оперативний лізинг (оренду). Об’єктами оперативного лізингу (оренди) є нежитлові приміщення та транспортні засоби.

Облік основних засобів, переданих в оперативний лізинг, ведеться Банком на окремих аналітичних рахунках „Оперативний лізинг” балансового рахунку 4400 „Основні засоби”.

Станом на кінець дня 31 грудня 2010 року балансова (залишкова) вартість основних засобів (частини приміщень в будівлях та транспортних засобів), переданих в оперативний лізинг (оренду) становить 4 937 тис. грн.

У звітному році Банком здійснювалися операції по наданню основних засобів в заставу. Об’єктами застави є нежитлові приміщення.

Облік основних засобів, переданих в заставу, ведеться Банком на окремих аналітичних рахунках „Основні засоби, передані в заставу” балансового рахунку 4400 „Основні засоби”.


Примітка 1.13. Фінансовий лізинг (оренда)


Фінансовий лізинг (оренда) - це оренда, умовами якої передбачається передавання всіх ризиків і вигод, пов'язаних з правом власності на актив. Право власності може з часом передаватися або не передаватися.

Банк визнає оренду фінансовою за наявності хоча б однієї з наведених нижче ознак:

1) орендар набуває права власності на орендований актив після закінчення строку оренди;

2) орендар має можливість та намір придбати об'єкт оренди за ціною, нижчою за його справедливу вартість на дату придбання;

3) строк оренди становить більшу частину строку корисного використання (експлуатації) об'єкта оренди;

4) теперішня вартість мінімальних орендних платежів з початку строку оренди дорівнює або перевищує справедливу вартість об'єкта оренди;

5) орендований актив має особливий характер, що дає змогу лише орендареві використовувати його без витрат на його модернізацію, модифікацію, дообладнання;

6) орендар може подовжити оренду активу за плату, значно нижчу за ринкову орендну плату;

7) оренда може бути припинена орендарем, який відшкодовує орендодавцю його втрати від припинення оренди;

8) доходи або втрати від змін справедливої вартості об'єкта оренди на кінець терміну оренди належать орендарю.

В 2010 р. Банк не надавав і не отримував необоротні активи у фінансовий лізинг (оренду).


Примітка 1.14. Довгострокові активи, призначені для продажу, та активи групи вибуття


Банк класифікує довгострокові активи як утримувані для продажу, якщо балансова вартість таких активів відшкодовуватиметься шляхом операції з продажу, а не поточного використання. Банк класифікує активи як утримувані для продажу, якщо на дату прийняття рішення щодо визнання їх активами, що утримуються для продажу, виконуються такі умови: стан активів, у якому вони перебувають, дає змогу здійснити негайний продаж і є високий ступінь ймовірності їх продажу протягом року з дати класифікації. Активи, що утримуються Банком для продажу, оцінюються і відображаються в бухгалтерському обліку за найменшою з двох оцінок: балансовою вартістю або справедливою вартістю за вирахуванням витрат на продаж.

Банк класифікує активи як активи «групи вибуття», якщо Банк планує вибуття цих активів шляхом продажу або іншим засобом цілої групи активів разом з безпосередньо пов’язаними з ними зобов’язаннями в ході однієї угоди.

Станом на кінець дня 31 грудня 2010 року активів, класифікованих як призначені для продажу або активів «групи вибуття» Банк не має.


Примітка 1.15. Припинена діяльність


В звітному році рішень про припинення діяльності в банку не приймалось.


Примітка 1.16. Похідні фінансові інструменти


В 2010 році Банк не використовував похідних фінансових інструментів.


Примітка 1.17. Податок на прибуток


Різницю між обліковим прибутком у фінансовому обліку та податковим прибутком у податковому обліку складають:

- результати від торгівлі цінними паперами та переоцінка цінних паперів,

- нараховані процентні доходи та витрати за цінними паперами, за якими не настав строк сплати,

- сформовані страхові резерви за стандартною заборгованістю за кредитами, простроченими нарахованими доходами, коррахунками та позабалансовими зобов’язаннями, сформовані страхові резерви за дебіторською заборгованістю, сформований резерв на забезпечення оплати невикористаних відпусток,

- витрати, що не включаються до валових витрат у податковому обліку згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»,

- різниця між амортизацію основних засобів та нематеріальних активів, що виникає через різні норми амортизації у фінансовому та податковому обліку,

- доходи та витрати майбутніх періодів,

-інше.

В 2010 році банком здійснено розрахунок відстроченого податку на прибуток у відповідності з нормативними вимогами НБУ.

Тимчасові різниці, що підлягають оподаткуванню або вирахуванню в наступних податкових періодах, які визнаються банком:

- різниця між вартістю цінних паперів, що обліковується в фінансовому та податковому обліку;

- різниця між залишковою вартістю основних засобів та нематеріальних активів в фінансовому та податковому обліку,

- резерв під заборгованість за нарахованими доходами;

- інші.

Тимчасові різниці, пов’язані з фінансовими інвестиціями в дочірні та асоційовані компанії, щодо яких відстрочені податкові зобов’язання не були визнані, відсутні.

Сума тимчасових різниць, що підлягають оподаткуванню 788 863 тис. грн., сума тимчасових різниць що підлягають вирахуванню в наступних податкових періодах 797 699 тис. грн., період дії тимчасових різниць становить не менше одного року, сума відстроченого податку -8 836 тис. грн.


Примітка 1.18. Власні акції, викуплені в акціонерів

Протягом звітного періоду рішення про викуп власних акцій на баланс банком не приймалось.


Примітка 1.19. Доходи та витрати


В своїй обліковій політиці банк визнає принцип нарахування та відповідності доходів та витрат.

Проценти та прирівняні до них комісії за методом нарахування визнаються у тому звітному періоді, до якого вони належать, розраховуються з урахуванням умов договору, та відображаються в балансі не рідше одного разу на місяць за кожною операцією.

Облік отриманих або сплачених доходів і витрати у межах звітного періоду здійснюється як з використанням рахунків нарахованих доходів і витрат, так і без їх використання.

Отримані доходи та здійснені витрати, що належать до майбутніх періодів, обліковуються за рахунками доходів і витрат майбутніх періодів та визнаються щомісяця.

Процентні доходи і витрати у Звіті про фінансові результати відносяться на статті “Процентні доходи” та “Процентні витрати”.

Процентні доходи і витрати обліковуються відповідно до часу і суми активу чи зобов'язання із застосуванням методу ефективної ставки відсотка До них відносяться: доходи по кредитах і депозитам, доходи у вигляді амортизації дисконту і премії по цінних паперах, витрати по залучених коштах.

Нарахування процентів за фінансовими інструментами здійснюється за номінальною процентною ставкою, яка передбачена умовами договору (випуску), і відображається за рахунками з обліку нарахованих доходів і нарахованих витрат.

Різниці, які можуть виникати між сумою визнаних за ефективною ставкою відсотка процентних доходів (витрат) та нарахованих за номінальною процентною ставкою доходів (витрат) за фінансовими інструментами, придбаними (наданими, отриманими) за номінальною вартістю (без дисконту або премії), відображаються за рахунками з обліку неамортизованого дисконту (премії) у кореспонденції з рахунками з обліку процентних доходів (витрат);

Нарахування процентів по купонних цінних паперах здійснюється щомісяця виходячи з процентної ставки купона, починаючи з дати їхнього придбання.

Доходи по купонних цінних паперах в звітному році відображені в Звіті про фінансові результати в статті «Процентний дохід».

Доходи та витрати від амортизації дисконтів та премій фінансовими інструментами визнаються не рідше одного разу на місяць та відображаються в Звіті про фінансові результати в статті «Процентний дохід».

Комісійні доходи і витрати обліковуються відповідно до суми активу чи зобов'язання незалежно від часу і є фіксованими або розраховані у процентному відношенні відповідно до суми активу, періоду. До категорії комісійних відносяться, наприклад, доходи і витрати за розрахункове, касове, кредитне обслуговування, по операціях з цінними паперами, валютними цінностями тощо.

Комісії за наданими (отриманими) послугами залежно від мети їх оцінки та основи обліку пов'язаного з ними фінансового інструменту поділяються на:

- комісії, що є невід'ємною частиною доходу (витрат) фінансового інструменту. Ці комісії визнаються в складі первісної вартості фінансового інструменту і впливають на визначення сум дисконту та премії за цим фінансовим інструментом;

- комісії, що отримуються (сплачуються) під час надання послуг, визнаються доходами (витратами);

- комісії, що отримуються (сплачуються) за надані безперервні послуги, передбачені договором, визнаються як дохід (витрати) після завершення операції.

Якщо через відсутність даних або з інших суттєвих причин (наприклад, особливості програмного забезпечення банку, часовий фактор тощо) неможливо визначити точну суму доходів (витрат) в останні дні місяця, зазначені суми враховуються в наступному місяці.

Прибутки та збитки від торговельних операцій - це результат операцій з придбання і продажу різних фінансових інструментів, зокрема, цінних паперів, валюти, банківських металів тощо.

Доходи визнаються безнадійними щодо отримання, стосовно яких є впевненість про її неповернення боржником, або доходи, за якими минув строк позовної давності. Рішення про визнання доходів безнадійними приймає Правління банку.

В банку застосовуються такі методи визначення кількості днів для обрахування процентних доходів і витрат в тому числі прирівняних до них комісій:

- за кредитними продуктами (згідно з внутрішніми положеннями Банку) метод нарахування може встановлюватися :

- " факт/факт " (основний метод, який переважно використовує Банк при здійснені кредитних операцій);

- “ факт/365 (в окремих випадках, при здійснені міжбанківських кредитних операцій Банк може використовувати даний метод );

- “30/360” (використовується по окремим продуктам в частині кредитування фізичних осіб).

- за операціями з цінними паперами, якщо інше не передбачено умовами емісії – метод нарахування встановлюється:

- "факт/ факт ";

- " факт/360”;

- за вкладними операціями:

- " факт/факт ";

- “ факт/360”;

- за процентними доходами та витратами можуть застосовуватись інші методи нарахування, на підставі рішення Правління Банку.


Примітка 1.20. Іноземна валюта


Доходи та витрати в іноземній валюті відображені в Звіті про фінансові результати за офіційними курсами НБУ гривні до іноземних валют і банківських металів на дату їх визнання (на момент надходження (нарахування) доходів чи сплати (нарахування) витрат).

В звіті «Баланс» активи та зобов’язання в іноземній валюті відображені в фінансовій звітності в гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ на 31.12.2010 року або на дату їх визнання.

Монетарні статті в іноземній валюті та банківських металах переоцінюються Банком під час кожної зміни офіційного курсу НБУ гривні до іноземних валют і банківських металів.

Не підлягають переоцінці у зв’язку зі зміною офіційного курсу НБУ гривні до іноземних валют і банківських металів немонетарні статті. Немонетарні статті обліковуються за офіційним курсом НБУ гривні до іноземних валют і банківських металів на дату їх визнання (дату здійснення операції, визначення їх справедливої вартості або розрахунку).

Результати переоцінки активів та зобов’язань відображаються на окремому аналітичному рахунку 6204. У річному звіті результати переоцінки активів та зобов’язань відображаються у статті «Результат від переоцінки іноземної валюти» «Звіту про фінансові результати» та «Вплив змін обмінного курсу на грошові кошти та їх еквіваленти» «Звіту про рух грошових коштів».


Примітка 1.21. Взаємозалік статей активів та зобов`язань


Взаємозалік статей активів та зобов’язань балансу в звітному році не проводився.


Примітка 1.22. Звітність за сегментами

Банк позиціонує себе, як універсальна фінансова банківська установа, яка пропонує та постійно вдосконалює банківські продукти та послуги для банків-контрагентів, корпоративних та роздрібних клієнтів, що дає змогу, в умовах жорсткої конкуренції, утримувати та зміцнювати позицію Банку на ринку банківських продуктів та послуг.

У 2010 році банком було виділено основні сегменти банківської діяльності:
  • послуги корпоративним клієнтам (крім операцій з цінними паперами);
  • послуги фізичним особам;
  • інвестиційна банківська діяльність. 



Операції між сегментами банківської діяльності здійснюються на звичайних комерційних умовах. Засадами ціноутворення в банку за міжсегментними операціями є:
  • собівартість продажу відповідної банківської послуги з урахуванням прямих і непрямих витрат (при неможливості точно оцінити обсяги витрат, використовують оціночну модель);
  • взаємозв’язок послуги, по якій встановлюється ціна, з іншими послугами, які споживає клієнт, у тому числі і в складі тарифного пакету (оптовий / пакетний продаж продуктів / послуг);
  • необхідність ефективного застосовування акційних знижок та бонусів задля просування нових продуктів на ринку або стимулювання попиту на діючі;
  • конкурентні пропозиції інших банків, тенденції розвитку економічних процесів у державі, які впливатимуть на собівартість банківських послуг у майбутньому;
  • темпи виконання підрозділами Банку планових завдань по продажу послуг відповідним сегментам бізнесу.


Додатково, при встановлені рівня процентних ставок по ресурсах і вкладеннях, Банк враховує:
  • співвідношення попиту та пропозицій на фінансових ринках;
  • динаміку процентних ставок на міжбанківському ринку;
  • ситуацію з ресурсним забезпеченням в Банку (надлишок чи відсутність вільних коштів), наявність коштів, необхідних для підтримання ліквідності;
  • валютні, процентні, кредитні та інші ризики, які притаманні певному сегменту бізнесу;
  • тенденції розвитку економічних процесів у державі, темпи приросту грошової маси в обігу, прогнозний та фактичний рівень інфляції, облікової ставки НБУ.

Розподіл доходів і витрат за сегментами пов'язаний з основною діяльністю сегмента, що безпосередньо відносяться до нього.

Активами звітного сегмента визнаються активи, які використовуються для виконання звичайної діяльності і стосуються цього сегмента. Активи сегмента не включають активи з податку на прибуток.

Зобов’язаннями звітного сегмента визнаються зобов’язання, що виникають в наслідок виконання звичайної діяльності і безпосередньо стосується цього сегмента. Зобов’язання сегмента не включають зобов’язань за податком на прибуток

Змін в обліковій політиці сегментів банківської діяльності Банку в звітному році не відбувалось.


Примітка 1.23. Ефект змін в обліковій політиці та виправлення суттєвих помилок


Змін в обліковій політиці, які б привели до суттєвих виправлень в балансі та впливали на фінансовий результат роботи банку, в звітному році не було.


Примітка 2. Економічне середовище, в умовах якого банк здійснює свою діяльність.


Динаміка макроекономічних і монетарних показників 2010 року, прогнозні показники економічного та соціального розвитку України та грошово-кредитного ринку, вказують на певне покращення макроекономічної ситуації.

Починаючи з лютого 2010 року триває тенденція до зменшення інфляційного тиску, яка проявляється у постійному зменшенні індексу споживчих цін як у розрахунку до попереднього місяця, так і в річному обчисленні. У травні другий місяць поспіль була зафіксована дефляція споживних цін. Попри збереження Кабінетом Міністрів України офіційного прогнозного показника індексу споживчих цін на 2010 рік на рівні 113,1% у розрахунку до грудня 2009 року (затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.2010 N 281) у 2011 році очікується зменшення цього показника до рівня, меншого, ніж 110%. Такі оцінки динаміки споживчої інфляції у 2011 році збігаються з поточними оцінками експертів міжнародних фінансових організацій, які співпрацюють з Україною в рамках відповідних програм.

Покращення макроекономічної ситуації та заходи, які були вжиті Національним банком України для стабілізації грошової одиниці, мали позитивний вплив на стан грошово-кредитної сфери. Зокрема, починаючи з другої половини лютого 2010 року на міжбанківському ринку спостерігалося збільшення пропозиції іноземної валюти, що сприяло зміцненню гривні і дало змогу Національному банку України відновити операції з купівлі іноземної валюти. Левова частка приросту коштів населення та весь обсяг приросту коштів юридичних осіб приходився на депозити в національній валюті, що свідчить про підвищення довіри до гривні, а також про зменшення інфляційних та девальваційних очікувань.

Стабільне відновлення ресурсної бази банків та достатній рівень ліквідності на фоні зменшення цінового тиску сприяли зниженню вартості коштів у національній валюті.

Водночас зазначені позитивні тенденції поки що не активізували процеси кредитування, оскільки фінансовий стан значної кількості підприємств - потенційних позичальників після кризи все ще лишається важким, а вартість кредитних ресурсів (навіть в умовах тенденції до її зниження) - ще досить значною.

Ключове значення для забезпечення стабільності національної валюти та зниження темпів інфляції у 2010 р. мала стійкість фінансової системи. З огляду на це, вона розглядалася як пріоритет грошово-кредитної політики.

Національний банк впроваджував заходи щодо фінансового оздоровлення банків та стабілізації їх роботи. Покращення якості кредитного портфеля сприяло підвищенню рівня капіталізації банківських установ.

Для підвищення фінансової стійкості банків у наступному році регулятором передбачено: посилити моніторинг здійснення банками додаткової капіталізації; стимулювати банки до поліпшення якості управління ризиками та удосконалення кредитних процедур; забезпечити зважені підходи щодо застосування до банків заходів впливу тощо.

Водночас вживатимуться заходи щодо сприяння процесам консолідації у банківському секторі. Особлива увага приділятиметься моніторингу параметрів зовнішнього, у тому числі корпоративного, контролю щодо припливу та відтоку капіталу та недопущенню посилення ризиків, притаманних короткостроковому спекулятивному капіталу.

При цьому Національний банк враховуватиме сучасні світові тенденції змін методології та реформування міжнародних стандартів банківського нагляду та фінансового регулювання.

Слід зазначити, що стабілізація роботи банків дозволить їм підвищити кредитну підтримку процесів відновлення економічного зростання. У разі виникнення проблем з ліквідністю, вони вирішуватимуться через застосування механізмів рефінансування. Регулярний доступ до цих механізмів забезпечуватиметься на прозорих умовах, однакових для всіх банків.

Підтримуючи ліквідність банків на належному рівні, НБУ водночас ретельно відстежуватиме інфляційні ризики, здійснюючи, за потреби, мобілізаційні операції та регулюватиме процес розширення грошової пропозиції через зміну вимог до формування банками обов’язкових резервів.

Слід зазначити, що відновлення активної кредитної діяльності банків має відбутися за рахунок повернення до банківської системи коштів, які були вилучені вкладниками в період фінансової кризи. Враховуючи це, Нацбанк сприятиме відновленню довіри населення до банківської системи як через активну участь в удосконаленні системи гарантування вкладів, так і через співпрацю з урядом у питаннях забезпечення стабільної діяльності рекапіталізованих банків.

Стабілізації ресурсної бази банків та посиленню керованості грошово-кредитного ринку сприятимуть: розвиток безготівкових розрахунків; поширення використання спеціальних платіжних засобів; запровадження нових технологій і розширення спектра операцій; координація зусиль банків щодо створення уніфікованої інфраструктури та інші.

Національний банк підтримуватиме взаємодію з урядом у питаннях узгодження грошово-кредитної та фіскальної політики, а також розвитку фінансового сектора та забезпечення стійкості фінансової системи.

НБУ продовжує вжиття заходів з фінансового оздоровлення банків та стабілізації їх роботи. Покращення якості кредитного портфеля сприяє підвищенню рівня капіталізації банків. Для підвищення фінансової стійкості банків НБУ посилює моніторинг здійснення банками додаткової капіталізації, стимулює банки до поліпшення якості управління ризиками, удосконалення кредитних процедур, забезпечує зважені підходи до питання про застосування до банків заходів впливу, приділяє увагу контролю за недопущенням провокування кредитних та економічних циклів із надмірною кредитною експансією та подальшим різким знеціненням активів. Одночасно вживаються заходи щодо сприяння процесам консолідації в банківському секторі. Особлива увага приділяється моніторингу параметрів зовнішнього, у тому числі корпоративного, контролю щодо припливу і відпливу капіталу та недопущенню посилення ризиків короткострокового спекулятивного капіталу.

Національний банк виходить з того, що головні резерви відновлення активної кредитної діяльності банків перебувають у площині повернення в банківську систему коштів, які були вилучені вкладниками в період економічної та фінансової кризи. З огляду на це НБУ сприяє відновленню довіри населення до банківської системи як через активну участь в удосконаленні системи гарантування вкладів в Україні, так і через співпрацю з Урядом у питаннях забезпечення стабільної діяльності рекапіталізованих банків.

Стабілізації ресурсної бази банків та посиленню керованості грошово-кредитного ринку сприяють заходи з розвитку безготівкових розрахунків, поширення використання спеціальних платіжних засобів, упровадження нових технологій і розширення спектра операцій, координації зусиль банків щодо створення уніфікованої інфраструктури та розширення сфери використання багатофункціональних банківських старт-карток і реалізації супутніх проектів у соціальній сфері.

НБУ для забезпечення окреслених завдань використовує наявні інституційні механізми та операційні важелі, дотримуючись середньострокових орієнтирів, забезпечуючи послідовність і прозорість політики, органічно поєднуючи незалежність у виконанні головної конституційної функції з узгодженістю своїх дій з макроекономічними та фінансовими заходами інших органів влади. Удосконалюється система комунікацій з громадськістю, маючи на меті через детальне роз’яснення цілей грошово-кредитної політики та заходів щодо їх досягнення отримувати суспільну підтримку своїх дій та формувати на ринку позитивні очікування.