Конспект лекцій з дисципліни " Електронна комерція"

Вид материалаКонспект

Содержание


ТЕМА 1. Основи функціонування глобальної комп’ютерної мережі Іntеrnеt
ТЕМА 2. Основи електронної комерції
ТЕМА 4. Механізм підтримки електронної комерції
ТЕМА 6. Іntеrnеt - логістика Логістика: зміст та організаці. Бізнес-логістика в режимі Іntеrnеt.
ТЕМА 7. Проблеми безпеки та захисту інформації при роботі в Іntеrnеt
Подобный материал:
  1   2   3


ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ЕКОНОМІКИ ТА ПРАВА

КАФЕДРА ЕКОНОМІЧНОЇ КІБЕРНЕТИКИ


КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

з дисципліни

Електронна комерція”




Дніпропетровськ

2009

Вступ

Глобальна комп’ютерна мережа Internet вважається «четвертим каналом», що зв’язує людей між собою (після особистого спілкування, телефону і пошти). В інформаційному світі існують дві відомі технологічні тенденції:

1. Потужність комп’ютерів зростає вдвічі кожні десять місяців.

2. Корисність мережі для суспільства пропорційна квадрату числа користувачів.

Глобальна мережа вміщує великі обсяги найкорисніших правових, економічних, наукових та інших відомостей, які слугують інформаційною базою для ведення бізнесу, досліджень тощо.

Internet породжує нові форми соціальної та економічної діяльності людей, найпоширеніші серед яких:

— телеробота — робота на відстані від офісу компанії;

— віртуальні підприємства — організаційна сукупність взаємодіючих господарюючих агентів, які працюють на відстані над спільним проектом, використовуючи мережеві технології;

— дистанційне навчання — надання платних освітніх послуг віддаленим слухачам через Internet та ін.

Нині виділяють чотири напрями Е-комерції залеж-но від взаємодіючих у її системах агентів: бізнес для бізнесу (B2B); бізнес для споживача (B2C); бізнес для адміністрації (B2A); споживач для адміністрації (C2A).

Електронна комерція передбачає:

— відкриття Web-caйтів компанії і віртуальної крамниці в Internet (див. теми 4.1 і 4.2);

— наявність автоматизованої системи управління компанією;

— використання електронної реклами і маркетингу;

— використання певної моделі бізнес-взаємодії. Типовим прикладом електронної комерції напряму B2C-мexaнiзмy, який покликаний спростити роботу продавців і покупців, є Іntеrnеt-крамниця; напряму B2B — торговельні майданчики для гуртової торгівлі в Internet.

Світовий бум електронної комерції почався в 1995— 1996 роках, а вже наприкінці 1998 — на початку 1999 року Internet стали розглядати як найперспективніший ринок, що перевершує за своїм потенціалом будь-який інший у світі.

Україна та інші країни на пострадянському просторі можуть отримати значні переваги від стійкого ринку електронної комерції, а саме:

— доступ до експортного ринку;

— робочі місця для кваліфікованої робочої сили;

— доступ до інвестиційного західного капіталу;

— зростання податкових надходжень від застосування електронних платежів.

Однак, щоб скористатися цими перевагами, слід усунути всі перешкоди на шляху ефективного впровадження електронної комерції, врегулювати використання механізмів її підтримки:

— систем електронних платежів в Internet;

— стрункої системи законів щодо правового визнання електронних документів і електронного підпису, законодавчого врегулювання електронної комерції загалом;

— розвитку електронного маркетингу і реклами;

— забезпечення захисту комерційної інформації під час передавання мережею тощо.

Найважливішими чинниками для покупців є можливість оплатити своє замовлення в Internet сучасними електронними засобами платежів, бути впевненими у безпеці такого платежу, в своєчасних доставці товару чи отриманні послуги і почувати себе захищеними законодавчо від будь-яких неправомірних дій продавців чи шахраїв. Подібні чинники важливі і для продавців.

Кредитні системи електронних платежів в Internet з допомогою пластикових карток і дебетові системи цифрових грошей поки що мало поширені на національному ринку електронної комерції через низький ступінь використання банківських карток українським населенням, невеликої кількості користувачів мережі.

Процес створення і розвитку систем електронних платежів у національних слов’янськомовних сегментах Internet прискориться з прийняттям законів, які врегулюють правову базу реалізації електронної комерції: «Про електронну комерцію», «Про електронний цифровий підпис». Такі закони вже існують у розвинутих країнах Америки та Європи.


ТЕМА 1. Основи функціонування глобальної комп’ютерної мережі Іntеrnеt


Глобальна комп’ютерна мережа Іntеrnеt як світова інформаційно-технічна система існує понад 30 років.

Іntеrnеt — всесвітня «мережа мереж», певна сукупність технічних засобів, стандартів і домовленостей, яка дає змогу підтримувати зв’язок між різними комп’ютерними мережами у світі.


1. ТСР/IP — це:

• інструкції з користування ПЕОМ у локальних і глобальних мережах;

• група стандартних протоколів для обміну даними між комп’ютерами в Іnternet;

• найпоширеніший протокол передавання відеоданих у локальних мережах.


Відповідь: • група стандартних протоколів для обміну даними між комп’ютерами в Іnternet;


Основою функціонування Іntеrnеt є базовий протокол ТСР/IР (Тгаnsmissіоn Соntrоl Ргоtосоl/Intегnеt Ргоtосоl). Він становить сукупність протоколів — систем стандартів і правил зв’язку та передавання інформації у глобальній мережі.

Протокол — домовленості про сигнали, якими обмінюються комп’ютери під час встановлення зв’язку між собою і приймання чи передавання інформації.

На одному комп’ютері можуть одночасно функціонувати декілька програм-серверів, сервер електронної пошти, сервер телеконференцій тощо. S, як правило, на комп’ютері користувача Іпtеrnеt одночасно працюють кілька програм-клієнтів, наприклад дві клієнтські програми: для роботи з електронною поштою і програма-браузер для перегляду гіпертекстових Wеb-документів.


1. Що таке сервер Іntеrnеt?

• спеціалізована ПЕОМ або програмне забезпечення, призначене тільки для передавання інформаційного пакета до місця призначення в мережі;

• комп’ютер і програмне забезпечення на ньому, призначені для обслуговування користувачів Іntеrnеt;

• програмне забезпечення яке дає змогу реалізувати на практиці механізм ОLЕ.


Відповідь: • комп’ютер і програмне забезпечення на ньому, призначені для обслуговування користувачів Іntеrnеt;


Сервер Іntеrnеt — комп’ютер або програма, що надає послуги іншим комп’ютерам чи програмам.

Клієнт — комп’ютер чи програма, що використовує ресурси серверу Іntеrnеt.

Сервери Іпtеrnеt встановлені в організаціях (сервіс-провайдерах), які надають комерційні мережеві послуги індивідуальним і колективним користувачам, а також в академічних інститутах, державних закладах, деяких приватних фірмах. Ці сервери називають ще хостами (від англ. hоst — господар), або вузлами мережі.

Сервіс-провайдери — установи, які надають комерційні послуги з підключення до Іпtеrnеt (Іntеrnеt sеrvісе рrоvіdег, ІSР).

Сервіс-провайдер має в розпорядженні комп’ютерну мережу з постійним сполученням з Іпtеrnеt, у складі якої обов’язково є сервери доступу. 3 їх допомогою здійснюється підключення до Іntеrnеt; абонентів — окремих користувачів або користувачів локальних мереж цілих установ. Зв’язок між серверами доступу підтримується цілодобово завдяки постійно діючій системі магістралей, тунелів і розв’язок, якими безупинно рухається інформація.

Більшість користувачів Internet працюють на звичайних персональних комп’ютерах типу PC IBM або Macintosh. Кількість доступних їм послуг Internet залежить від типу сполучення з мережею.

Існує декілька видів підключення абонентів до Internet:

1. оn-lіnе-режими:

— тимчасове ІР-підключення з допомогою лінії, що комутується (dial-up);

— постійне ІР-підключення;

— тимчасовий (сеансовий) термінальний доступ в режимі on-line;

2. оff-lіnе-режим:

— сеанси зв’язку з передачею електронної пошти за протоколом UUCP.

On-line (он-лайн, на лінії) — «живе» сполучення комп’ютера користувача з віддаленим комп’ютером, сеанс в режимі реального часу.

Off-line (оф-лайн, поза лінією, або в автономному режимі) — робота користувача на комп’ютері до початну сеансу зв’язку з іншим комп’ютером у мережі Internet.

Глобальна обчислювальна мережа Internet надає багато послуг: електронна пошта, WWW, Іntеrnеt-пейджери, телеконференції та ін.

Електронна пошта (E-mail). Це просте й дешеве вирішення проблем підтримки постійних контактів між людьми. E-mail дає змогу скласти текстове повідомлення на комп’ютері й відправити його з допомогою мережі іншому користувачеві. Електронною поштою можна також пересилати електронні таблиці в певному форматі, графічні файли, програми тощо.

Як правило, повідомлення електронної пошти складається з тексту в АSСІІ-коді. Різні рядки заголовка перед основною частиною електронного повідомлення мають назву Header i можуть містити такі дані:

— Sender (Отправитель): адреса відправника повідомлення;

— Date (Дата): дата його відправлення;

— Received (Получено): інформація про те, коли (за місцевим часом) і через які вузли пройшло повідомлення;

— Message-Id (ID повідомлення): умовний цифровий код для ідентифікації певного електронного повідомлення, спроможний допомогти в наступних розшуках, якщо повідомлення не отримане адресатом;

— To (Кому): адресат з його адресою в електронній пошті;

— From (От): відправник з адресою в електронній пошті;

— Subject (Тема): тема повідомлення, яку визначає відправник.

Іntеrnеt-пейджери. Це Іntеrnеt-cepвic, який бурхливо розвивається і є альтернативою електронній пошті.

Недолік як традиційної, паперової пошти, так і E-mail полягає в тому, що відправник ніколи не знає, коли його респондент прочитає повідомлення. Тому зручними є Іntеrnеt-пейджери.

Іntеrnеt-пейджери — безкоштовні програми для безпосереднього спілкування у мережі; альтернатива електронній пошті.

Внісши усіх своїх ділових партнерів, друзів і знайомих до переліку контактів, при натискуванні піктограми On-line y відповідній програмі можна дізнатися, хто з них у цей час перебуває на зв’язку з вами, тобто в Internet.

Сучасні Іntеrnеt-пейджери виконують функції передавання файлів, електронної пошти, повідомлень голосом, новин, біржових котирувань тощо, що для них є підставою в найближчому майбутньому стати універсальними засобами комунікацій. Однак ці програми мають один недолік: користувач програми, наприклад Internet-пейджера від компаній AOL, Yahoo! або Microsoft, спроможний спілкуватися тільки з користувачем такої ж самої служби. Щоправда, ситуація змінюється на краще: майже усі конкуренти AOL об’єдналися з метою створення стандарту для Іntеrnеt-пейджерів.

На нинішньому етапі найкращий Іntеrnet-пейджер — програма ICQ (або, як її називають користувачі Internet, Аська). Цією програмою користуються майже 50 мільйонів осіб. Хоча вона існує тільки в англійській версії, для Гі локалізації на національні мови (в тому числі й на українську), можна завантажити і встановити додаткову програму Lingoware. ICQ виробництва ізраїльських програмістів має найбільше функцій серед усіх Іntеrnеt-пейджерів.

Серед поширених Іntеrnеt-пейджерів — Odigo, Yahoo Messenger, AOL Instant Messenger та ін.

Існує суттєва різниця між такою Іпtеrnеt-послугою, як системою телеконференцій, та WWW-nocnyrolo й послугами FТР-серверів (детально — у темах 2.5. та 2.6.). До WWW- або FТР-серверу користувач звертається безпосередньо, вказавши його мережеву адресу (URL), наприклад org. Проблеми із зверненням до серверу можуть виникнути тільки в разі перебування його в неробочому стані чи відмови каналів зв’язку.

URL (Universal Resource Locator, уніфікований покажчик ресурсу) — адреса інформаційного ресурсу в Internet, де вказаний протокол, за правилами якого передаються дані, ім’я серверу, на якому зберігається файл, а також може бути вказаний шлях до каталогу файла і безпосередньо ім’я.


2. В Іnternet використовується URL — універсальний засіб ідентифікації ресурсів. Визначте правильний варіант назв складових URL у такому прикладі: http:/ /mуsеrvег.соm/раth/fillе.php.

• http: — протокол для передавання інформації, mуsеrvег.соm — доменне ім’я серверу, раth — шлях, fillе.php — назва файла;

• http: — протокол для передавання інформації, mуsеrvег.соm — назва файла, раth — шлях, fillе.php — доменне ім’я серверу;

• раth — протокол для передавання інформації, mуsеrvег.соm — доменне ім’я серверу, http: — шлях, fillе.php — назва файла.


Відповідь: • http: — протокол для передавання інформації, mуsеrvег.соm — доменне ім’я серверу, раth — шлях, fillе.php — назва файла;


Телеконференції. Послуга Internet, з допомогою якої абонент може залишити своє відкрите повідомлення у мережі. Його переглянуть зацікавлені в даній темі користувачі й зможуть так само відкрито на нього відповісти. Повідомлення в телеконференціях називається «стаття» (article), a процес розташування повідомлень — «публікація» (posting).

Телеконференції — один із найдавніших сервісів Internet, колективна електронна пошта, тематичні електронні дискусії, призначені для обміну інформацією між людьми через електронні повідомлення.

Оn-lіnе-сполучення з Internet пропонує користувачеві доступ до багатьох інформаційних джерел у всьому світі через надання таких послуг: WWW, FTP, Telnet, Gopher, IRC тощо.

WWW (World Wide Web) — Internet-пocлyгa, призначена для гiпертекстового поєднання мультимедійних документів зі всього світу та організації надійних інформаційних зв’язків між ними, незалежних від фізичного розташування документів.

Вона потребує прямого сполучення з Internet, a також спеціальних програм-браузерів.

FTP (File Transfer Protokol) — Іntеrnеt-сервіс для передавання файлів (в т. ч. програмних) мережею Internet.

Тelnet — підключення користувача Internet до віддаленого комп’ютера і виконання певних програм на ньому.

Gopher — текстова інформаційна система — історична попередниця послуги WWW.

IRC (Internet Relay Chat) — система організації «живих» розмов багатьох користувачів мережі у режимі реального часу.

Доступ до певних послуг Internet залежить від місцеперебування користувача, пропозицій місцевих постачальників мережевих послуг і можливості користувача оплатити ці послуги.

Телеконференції є найбільш економічним і поширеним засобом Internet для спілкування фахівців у конкретній галузі й просто зацікавлених людей. Вони створюються як списки розсилання (mailing lists) i як групи новин (newsgroups).

Списки розсилання існують у формі передплати: користувач робить замовлення електронною поштою на обрану конференцію і отримує всю кореспонденцію, яка надходить до неї. Він спроможний також надсилати свої повідомлення іншим передплатникам. Другий тип конференцій — групи новин — влаштований інакше. В них немає необхідності одержувати і читати одразу все листування учасників. Можна переглянути перелік надходжень і обрати статтю, яка зацікавила вас. Внутрішньомережеві конференції, як правило, відображають спрямованість мережі: академічні мережі підтримують наукові конференції і дошки оголошень з інформацією для академічних кіл, комерційні мережі надають інформацію, цікаву для бізнесменів, тощо.


3. Вкажіть найповніший перелік послуг Іnternet:

• Е-mаіl, трансляція новин, редагування повідомлень у текстових редакторах, списки розсилання, FТР;

• електронна пошта, система телеконференцій, WWW, FТР, Сhаt тощо;

• електронна пошта, списки розсилання, Web, FТР, ІRС, NеtBiоs тощо.


Відповідь: • електронна пошта, система телеконференцій, WWW, FТР, Сhаt тощо;


7. Система телеконференцій — це:

• електронні дискусійні групи в Іnternet, призначені для обміну інформацією між людьми з певної теми; одна з найдавніших форм колективної електронної пошти;

• мережеве спілкування людей у режимах реального часу і RеаІVіdео;

• зручний засіб передачі текстових і двійкових даних великого обсягу в мережі.


Відповідь: • електронні дискусійні групи в Іnternet, призначені для обміну інформацією між людьми з певної теми; одна з найдавніших форм колективної електронної пошти.


ТЕМА 2. Основи електронної комерції


Тести

• — можливість вибору тільки одного варіанта відповіді;

 — можливість вибору декількох варіантів відповіді.

1. Електронний бізнес - це:

• будь-яка ділова активність, що використовує можливості глобальних інформаційних мереж для перетворення внутрішніх і зовнішніх зв’язків з метою створення прибутку;

• вид бізнес-активності, в якій комерційна взаємодія суб’єктів бізнесу здійснюється з допомогою глобальної комп’ютерної мережі Іnternet або будь-якої іншої інформаційної мережі;

• найкраща на сучасному етапі система комунікацій, яка дає змогу встановлювати і підтримувати постійний зв’язок з будь-яким абонентом у світі (за умови його підключення до мережі).


Відповідь: • будь-яка ділова активність, що використовує можливості глобальних інформаційних мереж для перетворення внутрішніх і зовнішніх зв’язків з метою створення прибутку;


Internet з глобальної поштової та інформаційно-пошукової системи перетворюється на інструмент ведення сучасного бізнесу, заснованого на принципах мережевої економіки.

Електронний бізнес (Е-бізнес) — ділова активність, що використовує можливості глобальних інформаційних мереж для перетворення внутрішніх і зовнішніх зв’язків компанії з метою створення прибутку.

Найважливішою складовою Е-бізнесу є Е-комерція, яка охоплює не тільки операції купівлі-продажу, а й супровід процесів створення попиту на продукцію і послуги, автоматизацію адміністративних функцій, пов’язаних з он-лайновими продажами і обробленням замовлень, а також із вдосконаленням обміну інформацією між партнерами.

Електронна комерція (Е-комерція) — різновид бізнес-активності, в якій взаємодія суб’єктів бізнесу з купівлі-продажу товарів і послуг (як матеріальних, так й інформаційних) здійснюється з допомогою глобальної комп’ютерної мережі Internet або будь-якої іншої інформаційної мережі.

Виділяють кілька класичних етапів ведення електронної комерції: он-лайновий маркетинг, оформлення замовлень, здійснення платежів і підтримку інформації про доставку.

Розвиток моделей електронної комерції, впровадження пілотних проектів у цій галузі, а також розробка загальних юридичних і правових основ ведення бізнесу в Internet підтримуються європейською комісією в ESPRIT.

ESPRIT — програма європейської спільноти, спрямована на прискорення і розширення досліджень з використання інформаційних технологій (IT).

Виокремлюють такі напрями електронної комерції:

— бізнес — бізнес (business-to-business, B2B) — визначає взаємодію компаній з компаніями в електронному середовищі;

— бізнес — споживач (business-to-consumer, B2C) — визначає взаємодію компаній з кінцевими споживачами в мережі;

— бізнес — адміністрація (business-to-administration, B2A) — визначає взаємодію компаній з адміністративними органами;

— споживач — адміністрація (consumer-to-admini­stration, C2A) — визначає взаємодію споживачів з адміністрацією.

Згідно із статистичним дослідженням у мережі, напрям B2B посідає перше місце (70 відсотків від загальної кількості усіх угод, що укладаються в Internet). Починаючи з великих корпорацій, таких, як Cisco Systems, прагнення збільшити обіг коштів через глобальну мережу в галузі бізнес — бізнес поступово поширюється й на дрібні фірми, які бажають розширити свою діяльність з меншими витратами часу й матеріальних ресурсів.

Однак пересічним користувачам більш відомі компанії, що торгують в Internet товарами і послугами для кінцевих користувачів, тобто представники напряму B2C. Прикладом може слугувати Amazon.com — найвідоміша у світі електронна крамниця з торгівлі книжками, компактами тощо.

Перспективними вважають напрями B2A і C2A. Держава є значним постачальником послуг для громадян і підприємств, які сплачують податки за комплекс певних послуг у сфері безпеки і суспільного порядку, освіти, охорони здоров’я тощо. Все більша кількість місцевих і центральних органів влади в різних країнах надає послуги своїм громадянам через Internet. Найпомітнішим проектом для всього світу в цій галузі є державний портал Сінгапуру Citizen Centre, на який перенесено практично все спілкування громадян з владою.

У матеріалах європейської комісії в ESPRIT (www.cordis.lu/esprit/home.php) наводяться такі моделі електронної комерції:

— електронна крамниця;

— електронний довідник-каталог;

— електронний он-лайновий аукціон;

— електронний торговельний центр;

— віртуальне співтовариство;

— віртуальний центр розробки;

— інформаційний брокер;

— провайдер бізнес-операцій;

— інтегратор бізнес-операцій тощо.

Електронна крамниця — спеціалізований Web-cakir, що належить фірмі-виробнику, торговій фірмі тощо й призначений для просування товарів на ринку, збільшення обсягу продажів, залучення нових покупців.

На таких байтах є змога вибрати товари, оформити замовлення і зробити оплату через мережу, оформити документи в режимі on-line для здійснення оплати звичайним способом і відстежити доставку.

Електронний довідник-каталог — спеціалізований Wеb-сайт для проведення тендерів серед постачальників.

Зазвичай існує у вигляді каталогу-довідника, з допомогою якого клієнт може вибрати постачальників товарів для проведення переговорів з ними. Відбір робиться, виходячи з характеристик товарів, цін, умов постачання, номенклатури або будь-яких інших специфічних умов. Електронні довідники-каталоги застосовуються компаніями для полегшення участі в тендерах, для просування своєї торгової марки і зниження витрат з маркетингу.

Електронний он-лайновий аукціон — одна з найперспективніших галузей електронної комерції; програмно-інформаційна тематична база з пошуковими засобами, в якій містяться описи товарів, допущених до торгів.


2. Якого напряму електронної комерції не існує?

• бізнес — бізнес (busіnеss-tо-busіnеss, B2B);

• бізнес — споживач (busіnеss-tо-соnsumеr, B2C);

• провайдер — адміністрація (рrоvіdег-tо-соnsumеr, Р2А);

• споживач — адміністрація (соnsumеr-to-аdmіnіstrаtіоn, С2А);

• бізнес — адміністрація (busіnеss-tо-аdmіnіstrаtіоn, В2А).


Відповідь: • провайдер — адміністрація (рrоvіdег-tо-соnsumеr, Р2А);


Для створення системи електронної комерції спершу слід з’ясувати, яку з ланок торговельного ланцюжка займає певна компанія, яку частину своїх бізнес-процесів вона хотіла б перевести в електронну форму і які саме сфери діяльності можна оптимізувати, використовуючи Internet-тexнoлoгії.

Система електронної комерції (торговельна Internet-cиcтeма (TIC), Іntегnеt-крамниця) — форма відображення у Web-вигляді прайс-листа, комори, системи замовлень торговельної компанії, фірми-виробника тощо, яка забезпечує дієвий зв’язок віртуального світу з реальним, внутрішнім життям цієї установи.

Важливе значення має логічна система виробничо-комерційних відносин, коли компанії будують бізнес у здоровій і «прозорій» економіці, прагнучи до прибутку і стабільності. І цей «прозорий» оф-лайновий бізнес природним шляхом стає основою для он-лайнового.

Оф-лайновий бізнес — бізнес, який здійснюється традиційній формі без використання можливостей глобальних інформаційних мереж.

Он-лайновий бізнес — бізнес, який здійснюється з використанням апаратних і програмних можливостей глобальної комп’ютерної мережі Internet.

Виробничі та комерційні відносини часто з різних причин побудовані «нелогічно». Тому впровадження інформаційних систем, в тому числі й систем електронної комерції, у вітчизняних компаніях відбувається повільно. Бізнес-процеси необхідно перебудовувати так, щоб вони органічно вписалися до електронної комерції.

Бізнес-процес — сукупність пов’язаних між собою процедур або операцій (функцій), які реалізовують певне бізнес-завдання або політичну мету підприємства, як правило, в межах його організаційної структури.

Інформаційні технології та Internet — потужний стимул для перебудови, а деколи — навіть для побудови бізнес-процесів. Отже, починати слід з логічної організації бізнес-взаємодії між учасниками торговельного процесу.

Виокремлюють чотири рівні взаємовідносин учасників торговельного процесу, які слугують базою для створення системи електронної комерції:

— виробник — дистриб’ютор;

— дистриб’ютор — дилер;

— продавець — дистриб’ютор;

— покупець.

Будь-який з цих рівнів може бути частково або цілком переведений у систему електронної комерції. Важливо пам’ятати, що електронна комерція — це лише одна з форм ведення бізнесу.

Кожній компанії необхідно визначити найвигідніше або найважливіше місце в бізнес-ланцюжку і зробити ставку саме на нього. Якщо, наприклад, виробнику вигідно працювати з дистриб’юторами, бо це найбільш рентабельно, — тоді з допомогою системи електронної комерції треба оптимізувати роботу з дистриб’юторами.

Електронна підтримка каналів збуту і постачання здійснюється різними засобами. Для того, щоб їх зв’язати, необхідна наявність інформаційної системи підприємства чи ЕRP-системи.

ERP (Enterprise Resource Planning) — система планування ресурсів підприємства; програмне забезпечення нового покоління для планування ресурсів підприємства.


3. ЕRР-система — це:

 система планування ресурсів підприємства;

 система, що зв’язує канали збуту і постачання;

 система правил прийому замовлень і відмов клієнтам.


Відповідь:  система планування ресурсів підприємства;


4. Що важливо для побудови системи електронної комерції?

 система правил прийому замовлень і відмов клієнтам;

 визначення найбільш вигідного або важливого місця в бізнес-ланцюжку;

 логічна система виробничо-комерційних відносин.


Відповідь:  визначення найбільш вигідного або важливого місця в бізнес-ланцюжку;


Internet-Texнології та їх спроможність економити час і гроші, підвищувати ефективність функціонування установ усе більше позначаються на розгортанні корпоративних Intranet-мepeжі.

Intranet — внутрішня локальна обчислювальна мережа (ЛОМ) установи, яка створена і функціонує на основі Inteгnet-тexнологій.

У внутрішніх локальних Іntrаnеt-мережах фірм і установ використовується те ж саме апаратне і програмне забезпечення, ті ж самі протоколи і підходи, що і в Internet. За сутністю, Intranet — це Internet в мініатюрі.

Основними складовими Е-бізнесу є внутрішня організація компанії, яка базується на єдиній інформаційній локальній Іntrаnеt-мережі, що підвищує ефективність взаємодії співробітників і оптимізує процеси планування й управління, та зовнішня взаємодія компанії з партнерами, постачальниками і клієнтами на основі Ехtrаnеt-мереж.

Extranet — дві або більше lntranet-мepeж, об’єднаних з метою спільного використання ресурсів установ; сукупність торговельних партнерів, що існує на основі мережі, яка контролюється провайдерами Internet з допомогою протоколу TCP/IP i Web-Texнології.

Ефективність колективної роботи у вдало спроектованій внутрішній Іntrаnеt-мережі установи у підсумку позначається на ефективності й прибутковості корпоративної діяльності.

Інформаційна технологія має бути вплетена до складаної тканини життєдіяльності установи. Для цього вона повинна мати унікальні властивості. Такою технологією є Intranet.

Впровадження технології Intranet дає відчутний економічний ефект у діяльності установи. Зміни пов’язані передусім з поліпшенням якості споживання інформації, що безпосередньо впливає на продуктивність правці співробітників установи.

Для інформаційної Іntrаnеt-системи ключовими є Ноєві поняття — публікація інформації, споживачі інформації, надання інформації.

Результати застосування Intranet в компанії:

— значне зменшення обсягу паперових архівів;

— легкість і простота публікації інформації;

— універсальний і природний доступ до інформації з допомогою програм-браузерів;

— істотне скорочення витрат на адміністрування програмних застосувань на робочих місцях користувачів;

— швидка актуалізація будь-яких змін в інформаційному сховищі установи;

— зміщення акцентів зі створення інформації на її ефективне споживання.

Основними характеристиками Intranet, безпосередньо пов’язаними з економічними аспектами діяльності сучасної установи, є:

— простота і природність технології;

— низький ризик і швидка віддача інвестицій;

— інтеграційний і «каталітичний» характер технології;

— ефективне управління;

— комунікації між співробітниками установи.


5. Локальна комп’ютерна мережа підприємства за Іntеrnеt-технологією — це:

• Runet;

• Іntrаnеt;

• Uаnеt.


Відповідь: • Іntrаnеt;


6. Що перешкоджає успішно функціонувати Іntеrnet-мережі установи?

• простота і природність Іnternet-технології;

• низький ризик і швидка віддача цієї інвестиції;

• інтеграційний і «каталітичний» характер технології;

• ефективне управління і комунікації в установі;

• її застосування разом зі старими формами управління.


Відповідь: • її застосування разом зі старими формами управління.

Низький ризик і швидка віддача інвестицій. Особливості впровадження Іпtrаnеt-технології нетипові для нової революційної технології. Йдеться про простоту і невисоку вартість створення корпоративної Intranet-системи. Вартість початкових вкладень теж невисока, при цьому концептуальна простота спрощує і впровадження.

До початкових вкладень належить тільки вартість програм-браузерів (часто безкоштовних) і програмного забезпечення Web-cepвepy, бо організувати його можна практично на будь-якій уже наявній в установі комп’ютерній техніці.

Проблема традиційних інформаційних систем полягає в тому, що, починаючи планувати їх створення, появу перших результатів треба очікувати через рік-півтора.

Істотною особливістю Intranet є швидка віддача. Повчавши процес створення Іntranеt-системи, уже через декілька тижнів можливо продемонструвати перші результати. Це сприяє впровадженню технології, оскільки користувач одразу бачить віддачу, користь від впровадження технології і тому охоче починає взаємодіяти з розробниками і допомагати їм.


7. Що необхідно для побудови пілотного варіанта інформаційної системи підприємства з використанням Іntеrnet-технології?

 спеціальні знання користувача;

 Wеb-сервер, що виступає як інформаційний концентратор;

 програма перегляду, що розташовується на автоматизованому робочому місці користувачів (браузер);

 стандарти взаємодії між клієнтом і Web-сервером.


Відповідь:  Wеb-сервер, що виступає як інформаційний концентратор;

 програма перегляду, що розташовується на автоматизованому робочому місці користувачів (браузер);


Ha перший погляд здається, що впровадження Intranеt-системи стосується тільки діяльності самої компанії. Але це не так. По-перше, зовнішні Internet-pecypcи є необхідними для інформаційного простору компанії. По-друге, зовнішній Web-cepaep компанії, якщо він інформаційно насичений, сам стає Internet-pecypcoM.

Інформаційний простір компанії і всього ринку утворюють єдине ціле, що вимагає нового підходу до питання ефективності управління, проблеми оптимального розміру компанії та визначення її кордонів, проблем безпеки й інтелектуальної власності.

Історія розвитку менеджменту у всьому світі свідчить, що впровадження будь-якої управлінської технології набуває національної специфіки, зумовленої сучасними тенденціями в економіці. Впровадження Intranet y національних компаніях не є винятком.

На розвиток Intranet y пострадянських країнах впливає кілька чинників:

— процес приватизації вже визначив власників, у яких з’являється реальна потреба в підвищенні ефективності менеджменту. Однак, на відміну від західного, історія нашого національного менеджменту вимірюється лише декількома роками;

— триває процес концентрації національних капіталів і розширення компаній: великі поглинають дрібні та середні, що призводить до постійної перебудови систем управління. Зростають проблеми їх керованості й стабільності. На передній план висуваються завдання широкомасштабної інтеграції, особливо фінансової та інформаційної;

— зросла потреба великих компаній пострадянських країн в іноземних інвестиціях для реалізації масштабних проектів;

— більшість ринків пострадянських країн стає конкурентоспроможною, що вимагає від національних компаній переорієнтації з внутрішніх проблем на проблеми клієнтів.

Intranet, будучи однією з технологій підтримки управління, може вирішувати як загальні завдання менеджменту, так і завдання лише нових національних підприємств:

— Intranet може стати першим, «м’яким» етапом інтеграції великих компаній (це актуально для нових фінансово-промислових груп);

— Intranet надає вихід на якісно новий рівень управління великими інвестиційними проектами: інвестиційний проект легко відстежити, що важливо для інвесторів;

— великий інтеграційний потенціал Іntrаnеt-систем робить реальним перетворення різнорідного парку комп’ютерних і програмних засобів фірми на єдину інформаційну систему. Впровадження Intranet дає змогу не просто зберегти вже вкладені в інформаційну систему інвестиції, а перейти від стихійного до планомірного розвитку;

— з точки зору важливості рівня кваліфікації середньої управлінської ланки Іпtrаnеt-системи стають засобом як внутрішнього, так і зовнішнього віддаленого консультування і навчання фахівців великих фірм. 3 висококваліфікованих фахівців і зовнішніх консультантів у великих компаніях можуть формуватися групи, які виконуватимуть роль корпоративних центрів компетенції.

Однак є чинники, які стримують впровадження Intra­net у національних компаніях:

— незважаючи на бурхливий розвиток ринку Internеt-послуг, масштаби його обмежуються головним чином великими промислово розвинутими центрами. Це створює серйозні труднощі залучення до Іпtrаnеt-систем віддалених від центрів підприємств;

— на пострадянському просторі слабо розвинута мережева інфраструктура. Більшість існуючих локальних мереж не підтримує базовий протокол Internet — TCP/IP;

— якість національного інформаційного простору в Internet низька. Інформативність більшості зовнішніх Web-cepвepiB недостатня, і їх основний зміст можна розцінювати лише гаслом «Ми існуємо». Це пов’язано з низьким рівнем маркетингу в національних компаніях. Насиченість інформацією поки що не досягла того рівня, коли можна мати економію за рахунок використання зовнішніх інформаційних ресурсів Internet. Мовний бар’єр робить недосяжними для більшості національних користувачів світові англомовні ресурси In­ternet;

— дефіцит знань про досвід світового менеджменту і можливості використання інформаційних систем; низький рівень розвитку національної бізнес-освіти і консалтингу.

Нова інформаційна технологія не ефективна лише за старих форм управління. Intranet може стати знахідкою для тих компаній, які ведуть свій бізнес в нестабільних умовах, «ставлять» на кваліфікацію і самостійність співробітників, а також постійно шукають нові форми свого бізнесу.


8. Який чинник не є стримуючим для впровадження Іntеrnet у національних компаніях?

• нестабільні умови діяльності і постійний пошук нових форм бізнесу;

• більшість існуючих локальних мереж не підтримує базовий протокол Internet — ТСР/IP;

• якість національного інформаційного простору в Internet недостатня;

• існує значний дефіцит знання про досвід світового менеджменту і можливості використання інформаційних систем.

Відповідь: • нестабільні умови діяльності і постійний пошук нових форм бізнесу.


В останнє десятиріччя інформаційні технології стали одним з найважливіших чинників розвитку економіки й суспільства загалом. Більшість країн усвідомила колосальні переваги, зумовлені їх розвитком і поширенням. У багатьох із них (США, Німеччині, Франції, Великій Британії, Австрії, Чехії, Фінляндії, Японії, Індії, Китаї, країнах Південно-Східної Азії та ін.) розроблені та реалізуються державні програми формування інформаційного суспільства. Найхарактернішими рисами його є:

— зростання ролі інформації та знань у житті суспільства, створення і розвиток ринку інформації та знань як одного з чинників виробництва;

— створення глобального інформаційного простору, що забезпечує ефективну інформаційну взаємодію людей, їх доступ до світових інформаційних ресурсів і задоволення їх соціальних і особистих потреб в інформаційних продуктах і послугах;

— становлення і домінування в економіці нових технологічних укладів, що ґрунтуються на масовому використанні інформаційно-комунікаційних технологій. Ці уклади не тільки забезпечують постійне зростання продуктивності праці, а й зумовлюють появу нових форм соціальної та економічної діяльності (телеробота, електронна торгівля, дистанційна освіта на основі телематики, віртуальні підприємства тощо). Йдеться про формування і розвиток мережевої економіки.

Інформаційне суспільство — постіндустріальне суспільство, яке характеризується розвитком ринку інформації як чинника виробництва, створенням глобального інформаційного простору, формуванням в економіці технологічних укладів на основі телекомунікаційних технологій.

Поява Internet-TexHOAorin ведення бізнесу пов’язана з переходом від індустріального суспільства до постіндустріального — інформаційного. В індустріальну епоху головним товаром були матеріальні предмети, в постіндустріальну — інформація, ідеї, права, нематеріальні активи.

Інформаційна революція позначилася на характері діяльності кожного підприємства. Саме поняття підприємства, яке традиційно визначається як відокремлена виробничо-технологічна організація, що поєднує робочу силу із засобами виробництва для випуску товарів і послуг, зараз втрачає якість просторової й територіальної відокремленості.


9. Ознаки інформаційного суспільства:

 розвиток ринку інформації і знань як чинник виробництва в

доповнення до ринків природних ресурсів, праці й капіталу;

 створення глобального інформаційного простору, що забезпечує ефективну інформаційну взаємодію людей;

 домінування матеріальних продуктів у виробництві та споживанні;

 жорстка організаційна структура більшості підприємств, орієнтовних на стабільний масовий ринок;

 становлення в економіці нових технологічних укладів, що ґрунтуються на масовому використанні інформаційно-комунікаційних технологій.


Відповідь:  розвиток ринку інформації і знань як чинник виробництва в

доповнення до ринків природних ресурсів, праці й капіталу;

 створення глобального інформаційного простору, що забезпечує ефективну інформаційну взаємодію людей;

 становлення в економіці нових технологічних укладів, що ґрунтуються на масовому використанні інформаційно-комунікаційних технологій.


З’являються і знаходять все більше прихильників ідеї про гнучку структуру управління підприємством навколо бізнес-процесів і постійної реорганізації підприємств в умовах динаміки ринку. Спроможність підприємства швидше і легше адаптуватися до змін кон’юнктури ринку, запропонувати нові продукти і послуги раніше від своїх конкурентів є основною перевагою в конкурентній боротьбі. Більш того, в діяльності сучасних підприємств спостерігається тенденція переходу від власне виробництва до сфери послуг. Загальна мета традиційних підприємств полягає в тому, щоб виробити якомога більше продукції. Нині, в епоху зорієнтованості виробництва на індивідуального клієнта, вона замінюється складнішою метою: цілковите задоволення потреб замовника шляхом вчасного виготовлення і (або) постачання необхідних високоякісних товарів. При цьому саме поняття «якість» стає більш суб’єктивним, формується в процесі взаємодії виробника і споживача, а рівень якості визначається ступенем відповідності товару тим вимогам, які висуває споживач.

Основою такої взаємодії можуть слугувати продукти нового типу, які характеризуються як «м’які», або віртуальні, продукти, що є новим поняттям, близьким до поняття «послуга».

Віртуальний продукт — продукт, виготовлений і адаптований до запитів споживача в найкоротший термін, у будь-якому місці та в різноманітній формі, як правило, за обраною ним електронною моделлю.

Прикладом використання ідеї віртуального продукту може слугувати виготовлення автомобіля чи кухонного меблевого комплекту певної конфігурації на замовлення клієнта за попередньо переглянутим ним ідеальним зразком (наприклад, на сайті електронної крамниці). Так, для обраної моделі автомобіля клієнт може вказати колір, оздоблення салону, потужність двигуна, коробку передач тощо. В дуже короткий проміжок часу виріб буде виготовлено і доставлено покупцю.

Отже, кінцевий результат діяльності підприємства — продукція і послуги — трансформується, тобто йдеться про віртуальне підприємство як про принципово нову концепцію виробництва, цілком зорієнтованого на замовника, оскільки основні характеристики віртуального підприємства — це швидкість виконання замовлень і повнота задоволення потреб клієнта на основі інтеграції діяльності підприємств з допомогою новітніх інформаційних і мережених технологій.

Прикметник «віртуальне» можна інтерпретувати як «фіктивне, не існуюче в реальному фізичному просторі» або як «розширене за рахунок спільних ресурсів». Спостерігається пряма комп’ютерна аналогія з поняттям «віртуальної машини», де жоден процес не може монопольно використовувати жодного ресурсу, і всі системні ресурси є ресурсами потенційно спільного використання. Ідея віртуальної машини є основою комерційних операційних систем компаній IBM i DEC. Автор терміна «віртуальне підприємство» — один з провідних менеджерів фірми DEC Дж. Хопленд. Цілком віртуального, тобто не існуючого в реальному фізичному просторі, підприємства, звичайно, бути не може.

Прикладом реалізації ідей віртуального підприємства може слугувати спільна робота компанії Intel — найвідомішого виробника процесорів і материнських плат для персональних комп’ютерів і фірми Rambus — виробника модулів оперативної пам’яті — над RDRAM (різновидом пам’яті для персональних комп’ютерів). Відомі корпорації Toshiba i Matsushita об’єднали свої виробництва рідкокристалічних дисплеїв у спільне підприємство. Партнери також скооперувалися у виробництві органічних світловипромінювальних дисплеїв — за оцінками фахівців, найперспективнішого напряму після рідкокристалічних дисплеїв.

Віртуальне підприємство з нефіксованою організаційною і територіальною структурою є основою сучасної мережевої економіки. Воно створюється шляхом відбору потрібних організаційно-технологічних, людських та інших ресурсів з різних підприємств і їх комп’ютерної інтеграції. Взаємодія реально існуючих фахівців і підрозділів різноманітних підприємств реалізується у віртуальному просторі мереж. Віртуальне підприємство покликане підвищити рівень кооперації і координації партнерів, а в результаті — конкурентоспроможність створюваної ними продукції і, відповідно,зиск.

Віртуальне підприємство не визнає галузевих і відомчих бар’єрів. Із залученням замовників і підрядчиків до єдиної відкритої організаційної структури кордони між підприємствами, які взаємодіють, стають нечіткими і прозорими. Рівень партнерських стосунків між постачальниками і клієнтами зростає: успіх перших є необхідною умовою добробуту других, і навпаки. При цьому підприємство має більше шансів залишитися задоволеним своїми постачальниками, якщо вони будуть активно брати участь у розробці нових продуктів, послуг і навіть стратегій його діяльності.


10. Оберіть можливі правильні визначення віртуального підприємства:

 концепція виробництва, цілком зорієнтованого на замовника, на основі інтеграції діяльності підприємств з допомогою нових інформаційних і мережевих технологій;

 мережева, комп’ютерно-опосередкована організаційна структура, що складається з неоднорідних взаємодіючих агентів, розташованих у різноманітних місцях, які працюють над одним або декількома спільними проектами, перебуваючи у партнерських стосунках;

 суто мережеве підприємство, яке не існує як фізична одиниця в реальному житті;

 підприємство з нефіксованою організаційною і територіальною структурою, основа сучасної мережевої економіки.


Відповідь:  концепція виробництва, цілком зорієнтованого на замовника, на основі інтеграції діяльності підприємств з допомогою нових інформаційних і мережевих технологій;

 мережева, комп’ютерно-опосередкована організаційна структура, що складається з неоднорідних взаємодіючих агентів, розташованих у різноманітних місцях, які працюють над одним або декількома спільними проектами, перебуваючи у партнерських стосунках;


11. Віртуальний продукт — це:

• модель реального матеріального продукту в графічній формі;

• узагальнююча назва послуг, які надаються в Internet;

• основний тип продукції в інформаційному суспільстві, може бути виготовлений і адаптований до запитів споживача в найкоротший час, у будь-якому місці й у різноманітній формі.

Відповідь: • основний тип продукції в інформаційному суспільстві, може бути виготовлений і адаптований до запитів споживача в найкоротший час, у будь-якому місці й у різноманітній формі.


12. Який із принципів успіху в Internet-комерції передбачає такі дії:

1) підтримку комплексу відносин між бізнес-партнерами, які виходять за межі простих замовлень і розрахунків;

2) динамічне брокерство;

3) створення структури нових динамічних партнерських стосунків з торговельними компаніями;

4) визначення партнерських зв’язків, найправильніших з точки зору загального зниження витрат, і розробку схеми оперативної роботи з цими партнерами?

• готовність підприємства до «стискання» бізнес-процесів;

• швидкість його реакції на запити клієнтів;

• спільна робота компанії з більшою кількістю партнерів, ніж раніше;

• гнучкість фірми в підході до бізнесу;

• індивідуальне обслуговування клієнтів фірми.

13. Який принцип успіху в електронній комерції полягає у:

1) швидкості функціонування підприємства;

2) новому розумінні й оцінці своїх позицій у конкурентній боротьбі;

3) використанні бази даних, у якій закладена інформація, здатна впливати на взаємодію споживачів або покупців;

4) розробці технічної архітектури, яка б підтримувала бізнес компанії в онлайновому режимі?

• спільна робота компанії з більшою кількістю партнерів, ніж раніше;

• індивідуальне обслуговування клієнтів фірми;

• готовність підприємства до «стискання» бізнес-процесів;

• гнучкість фірми в підході до бізнесу;

• швидкість реакції фірми на запити клієнтів.