Geum.ru

Закон України "Про адвокатську діяльність "

Вид материалаЗакон
Заходи безпеки
Подобный материал:
1   2   3   4

Заходи безпеки





Особиста охорона, охоро­на житла і майна


Зміна місця роботи









Видача спеціальних за­собів індивідуального за­хисту або сповіщення про небезпеку


Переселення в інше місце проживання







Заміна документів і зміна -зовнішності


Житло і майно захисника може бути обладнане за­собами протипожежної та охоронної сигналізації, можуть бути замінені но­мери квартирних теле­фонів і державні номери транспортних засобів, що належать йому








Якщо усунення загрози безпеці адвоката, взятого під захист, вимагає зали­шення старого місця ро­боти, адвокату за його клопотанням чи згодою допомагають влаштувати­ся на нове місце роботи











Вирішення питань пересе­лення в інше місце про­живання адвоката, надан­ня жилої площі, матеріаль­ної допомоги в розмірі мінімальної зарплати та працевлаштування забезпе­чується органом, який прийняв рішення про зас­тосування заходів безпеки





Час вимушеного прогулу адвоката, взятого під за­хист, включається до тру­дового стажу, а за вказа­ний період виплачується компенсація; при нижчо­му заробітку на новому місці роботи виплачуєть­ся різниця у зарплаті відповідно до чинного за­конодавства і порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України







При тимчасовому пересе­ленні в інше місце про­живання жила площа за постійним місцем прожи­вання підлягає бронюван­ню











Зміна документів, зміна зовнішності й переселення в інше місце проживання можуть бути проведені лише за клопо­танням або за згодою захисника, а також за санкцією про-курора або ухвалою суду і тільки у виняткових випадках за наявності обставин, коли загроза життю й безпеці адвоката, взятого під захист, не може бути усунута іншими заходами (ст.ст. 2, 7, 8, 12, 13 Закону «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві»)



10. Оплата праці адвоката та його помічника



Оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином і адвокатським об єднанням чи адвокатом








У разі участі адвоката у кримінальній справі за при­значенням та при звіль­ненні громадянина від оп­лати юридичної допомоги через його малозабезпе-ченість оплата праці адво­ката здійснюється за раху­нок держави в порядку, встановленому Кабміном України


Порядок призначення ад­воката для подання юри­дичної допомоги громадя­нам визначається ст. 47 КПК. Обов язок забезпе­чення захисника у випад­ках, передбачених цією статтею, покладається на керівника адвокатського об єднання за місцем про­вадження справи




Якщо договір розриваєть­ся достроково, оплата пра­ці адвоката проводиться за фактично виконану робо­ту


У разі неналежного вико нання доручення на ви­могу громадянина або юридичної особи, які ук­лали договір з адвокатом чи з адвокатським об ­єднанням, внесена плата повертається їм повністю або частково, а при ви­никненні спору — за рішенням суду











Порядок оплати праці по­мічника адвоката визна­чається угодою між ним та адвокатом чи адвокат­ським об єднанням. Заро­бітна плата помічника ад­воката не може бути ниж­чою від встановленого державою мінімального розміру заробітної плати






Висновок


Адвокатська таємниця, як правова категорія, виводить нас на широке розуміння філософії права, принципу суспільної справедливості. Вона не може бути обмежена лише сферою професійного виживання.

Отже, адвокатська таємниця формується як морально-етична і правова категорія. Правовий аспект стає домінуючим, оскільки в сучасних умовах змінюється і правовий статус громадянина.

Звернення до правил адвокатської етики при неврегульованості проблем адвокатури може піддати сумніву інститут захисту прав і свобод людини і громадянина. А це на мою думку, викликає й нове ставлення до проблеми адвокатської таємниці, виявляючи її як морально-етичну проблему українського права в цілому.

Отже, усвідомлення тенденцій і напрямів реформування інституту адвокатської таємниці безпосередньо пов’язане як з реформуванням системи прав України в цілому, так і з судово-правовою реформою зокрема, головною метою яких є створення в державі умов для верховенства і свобод людини та громадянина.

Подібно тому як в прокурорі часто ми схильні вбачати тільки обвинувача (хоч, як переконались — це далеко не так), так і адвоката найчастіше уявляють собі лише в ролі захисника обвинувачених у вчиненні злочинів. Насправді ж функція адво­ката і адвокатури як суспільного інституту (організації) знач­но ширша.

Завдання адвокатури України згідно з Конституцією та Законом «Про адвокатуру», прийнятим Верховною Вадою 19 грудня 1992 р., полягають у сприянні захисту прав, свобод та законних інтересів громадян.

На відміну від інших правоохоронних органів, адвокатура є недержавною організацією. Це — добровільне громадське об єднання, на яке держава покладає правозахисну функцію і включає її в свою правозахисну систему.

Адвокати сприяють усім, хто до них звертається за допо­могою, у захисті прав, представляють законні інтереси людей та організацій (юридичних осіб) у всіх державних та громадянських органах, у відносинах громадян між собою і не лише в Україні, а й за ЇЇ межами. Вони подають кожному, хто до них звертається, іншу необхідну юридичну допомогу (поради, консультації, складають правові документи тощо).

Організаційні форми адвокатури є різні. Адвокат може зай­матись адвокатською діяльністю індивідуально, відкривши своє

адвокатське бюро. Адвокати можуть, як це найчастіше бу­ває, об’єднуватись у адвокатські консультації, контори, коле­гії, фірми тощо. Подаючи різноманітну юридичну допо­могу громадянам і організаціям, адвокати цим сприяють здій­сненню їх прав і утвердженню законності.

Зі всіх завдань, які стоять перед адвокатурою, одним з най­важливіших є здійснення захисту обвинуваченого у криміналь­ному судочинстві. Законом передбачено, що захисник (а це найчастіше є адвокат) допускається до участі у справі з мо­менту пред’явлення обвинувачення особі у вчиненні нею зло­чину. А якщо її заарештовано до пред’явлення обвинувачен­ня — то з моменту арешту. Обвинувачений може не запрошу­вати собі захисника або відмовитись від нього. Це — його пра­во. Проте, коли обвинувачений є неповнолітнім або він має фі­зичні чи психічні вади, що заважають йому себе захищати, та в ряді інших випадків захисник обов’язково бере участь у справі.

Адвокат у кримінальному судочинстві наділений широки­ми правами. Він, зокрема, має право на побачення з обвинува­ченим, знайомитись з матеріалами справи, подавати докази не­винності або меншої вини обвинуваченого, заявляти клопо­тання, подавати скарги на дії слідчого, прокурора чи суду та ін. В суді адвокат-захисник проголошує після виступу обви­нувача захисну промову. В ній він має можливість спростову­вати обвинувачення або доводити меншу вину підзахисного. Важливим обов’язком адвоката є збереження адвокатської таємниці. Таємницею є питання, з якими громадянин або юридична особа зверталася до адвоката; суть його порад та консультацій; інші відомості, одержані адвокатом при здій­сненні своїх професійних обов язків. Охороняючи професійну таємницю адвоката, закон забороняє допитувати його про обставини справи, які стали йому відомі в результаті вико­нання обов’язків захисника.

Проте, виконуючи з високою відповідальністю свої обов’яз­ки, адвокат захищає не будь-які інтереси свого підзахисного чи клієнта, а тільки законні інтереси. І не будь-якими засо­бами, а лише законними і моральними. Бути завжди справед­ливим і принциповим, чесним і уважним до людей, всюди і завжди берегти честь адвоката — це слова присяги адвоката України.






Список використаної літератури



  1. “Право України” – 2001 р. № 3 стаття – С.Лагунової
  2. Д.Бочарников. права людини у державну та ранньодержавну добу історії України
  3. Кузєєв В. Гарантіх прав, і свобод та обов’язків людини і громадянина в Україні.
  4. О.Д.Святоцький, В.В. Медведчук. Адвокатура: історія і сучасність.
  5. Бартошек М. Римське право: поняття, термины, определения.
  6. Святоцький О.Д., Миккенко М.М., Адвокатура України. Навчальний посібник для студентів юридичних вищих навчальних закладів і факультетів.
  7. А.Т. слюсаренко, М.В.Томенко. Історія Української конституції.
  8. Романець В.А. Історія епохи Просвітнецтва.
  9. Горський В.С. Історія Української філософії.
  10. Ватман Д.П. Адвокатська етика.
  11. Молдован В.В. правоохороні органи. Опорні конспекти. Київ. “Юмана” 1998 р.
  12. Настюк М. Правознавство, Львів “Світ” 1994
  13. Закон України “Про адвокатуру”