Geum.ru

Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте

Вид материалаДокументы
Список використаних джерел
Подобный материал:
1   2   3   4   5

  • Запропоновано визнати існування двох видів обмежень розпорядження землею на праві власності, а саме, прямих та непрямих обмежень щодо розпорядження землею. При встановленні непрямих обмежень щодо розпорядження земельними ділянками власники земельних ділянок не позбавляються повністю правомочності щодо розпорядження належними їм на праві власності земельними ділянками. Вони лише стикаються в певних випадках із зниженням ліквідності земельних ділянок, тобто можливості їх продажу за якомога вищою ціною, так як обмежується коло потенційних покупців землі. Під прямими, тобто повними (майже повними) обмеженнями права розпорядження землею слід, на наш погляд, розуміти такі обмеження, які або повністю забороняють відчуження земель, або дозволяють їх відчуження лише незначній кількості суб’єктів, наприклад, публічним власникам (державі чи територіальній громаді).
  • Визначено, що норми, якими встановлений мораторій на відчуження земель сільськогосподарського призначення, не можна вважати такими, якими встановлені обґрунтовані обмеження здійснення власниками земельних ділянок правомочності розпорядження ними. Водночас, заслуговує позитивної оцінки застосування таких обмежень правомочностей щодо розпорядження земельними ділянками, які являють собою обтяження земельних прав.
  • За критерієм титулу, на підставі якого здійснюється користування сусідньою земельною ділянкою, суб’єкти правовідносин щодо обмеження прав на землю в інтересах сусідів можна поділити на землевласників та землекористувачів. В свою чергу, в якості власників і користувачів сусідніх земельних ділянок можуть виступати громадяни, юридичні особи, територіальні громади, держава.
  • Встановлено дві форми сусідства земельних ділянок. Перша форма передбачає наявність спільної межі між земельними ділянками. За цих умов сусідні земельні ділянки є суміжними. Друга форма не передбачає наявності між земельними ділянками спільної межі. За цих умов сусідні земельні ділянки не є суміжними земельними ділянками. Проте вони можуть розглядатися як сусідні земельні ділянки.
  • Визначено зміст правовідносин щодо обмеження прав на землю в інтересах сусідів. При цьому під суб’єктивним правом як мірою можливої поведінки управомоченої особи слід розуміти, по-перше, правову можливість здійснення певних дій безпосередньо управомоченою особою, та, по-друге, правову можливість висунення управомоченою особою вимоги до зобов’язаної особи про утримання від здійснення певних дій. Стосовно суб’єктивного обов’язку як міри необхідної поведінки зобов’язаної особи, то під ним слід, на наш погляд, розуміти необхідність утримання від здійснення певних дій, якими можуть бути порушені права, які належать управомоченій особі. До того ж, варто відзначити, що структура змісту цих правовідносин є складною – кожна із сторін правовідносин щодо обмеження прав на землю в інтересах сусідів має суб’єктивне право і несе суб’єктивний обов’язок.
  • Об’єктами правовідносин щодо обмеження прав на землю в інтересах сусідів є певні акти поведінки. Ці акти поведінки проявляються як дії, які може вчиняти управомочена особа, та як дії, від вчинення яких має утримуватися зобов’язана особа.

    Дії, які може вчиняти управомочена особа, складаються з таких трьох груп дій. Перша група цих дій включає такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей. Друга група охоплює такі способи використання земельних ділянок, які дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (припустимий вплив). Третя група включає такі способи використання земельних ділянок, здійснення яких не спричиняє шкідливого впливу на здоров’я людей, тварин, на повітря, земельні ділянки та інше.

    Дії, від вчинення яких має утримуватися зобов’язана особа, представлені також трьома групами дій. До першої з них відносяться такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найбільше незручностей. Друга група включає такі способи використання земельних ділянок, які не дозволяють власникам і користувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив). Третя група включає такі способи використання земельних ділянок, здійснення яких може спричинити шкідливий вплив на здоров’я людей, тварин, на повітря, земельні ділянки та інше.
    1. Встановлено, що необхідно розрізняти п’ять відносно окремих стадій розвитку правовідносин щодо обмеження прав на землю в інтересах сусідів. На першій стадії відбувається застосування лише правомірних способів використання земельних ділянок. На другій стадії правомірні способи використання земельних ділянок набувають певних форм зовнішнього прояву. До них, зокрема, можна віднести зростання насаджень, появу диму, запахів, шуму, вібрації, ультразвукових і електромагнітних хвиль тощо. На третій стадії зовнішні форми об’єктивізації способів використання земельних ділянок проникають у поверхню (грунтовий) шар у межах сусідньої земельної ділянки, у водні об’єкти, ліси та інші насадження, які на ній знаходяться, а також у простір, що є над і під поверхнею цієї земельної ділянки, на висоту та глибину, яка необхідна для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд та для інших потреб. На четвертій стадії в наслідок такого проникнення відбувається вплив на певні об’єкти. Ними можуть бути: здоров’я людини, способи використання земельних ділянок, здоров’я тварин, рослини, водні об’єкти тощо. На п’ятій стадії такий вплив заподіює найменше незручностей об’єктам і є припустимим та нешкідливим для них.
    2. Визначено, що не має підстав для повного ототожнення правовідносин щодо обмеження прав на землю в інтересах сусідів та добросусідських правовідносин у зв’язку з тим, що традиційно в якості обмежень прав на землю не розглядається обов’язок до вчинення активних дій.
    3. Встановлено, шо земельним сервітутам і обмеженням прав на землю в інтересах сусідів притаманні певні спільні риси. Так, земельні сервітути, так само як і обмеження прав на землю в інтересах сусідів можуть бути безплатними та безстроковими, виступати як обмеження здійснення права власності або права користування земельною ділянкою. Проте ці риси не відображають всіх ознак, які притаманні земельним сервітутам та обмеженням прав на землю в інтересах сусідів. Зокрема, відмінності між ними полягають в меті їх запровадження, в наявності або відсутності обслуговуючої та панівної земельної ділянки, в моменті виникнення правовідносин земельного сервітуту та правовідносин щодо обмеження прав на землю в інтересах сусідів, в аспекті їх збереження у разі переходу прав на земельну ділянку, в способах їх встановлення, в аспекті розгляду їх як прав на чужу річ, в можливості стягнення плати та збитків у випадку їх встановлення, в терміні їх дії. Наявність вищезазначених відмінностей дає підстави для висновку про те, що земельні сервітути та обмеження прав на землю в інтересах сусідів є істотно відмінними правовими явищами.
    4. Визначено, що Ст.105 ЗК України доцільно викласти в наступній редакції:

    “У випадку проникнення коренів і гілок дерев і кущів з однієї земельної ділянки на іншу власники та землекористувачі земельних ділянок мають право відрізати корені і гілки дерев і кущів, які проникають із сусідньої земельної ділянки, якщо таке проникнення є перепоною у використанні земельної ділянки за цільовим призначенням.”

    Якщо ж ця стаття залишиться без змін, то до непередбачених в ст. 105 ЗК України випадків обмеження прав на землю положення цієї статті мають застосовуватися за аналогією.
    1. Обгрунтовано, що субінститут обмежень прав на землю в межах зон з особливими умовами землекористування має комплексний, міжгалузевий характер. Врегулювання правовідносин з обмеження прав на землю в межах зон з особливими умовами землекористування відбувається за допомогою як норм земельного права, так і норм інших галузей права.
    2. Встановлено зміст правовідносин щодо обмеження прав на землю в межах зон з особливими умовами землекористування. Суб’єктивне право як міра можливої поведінки уповноваженої особи може мати два варіанти свого прояву. По – перше, уповноважена особа може мати правову можливість вимагати від зобов’язаної особи утримуватися від вчинення певних дій. По – друге, ця особа може мати правову можливість вимагати від зобов’язаної особи утримуватися від здійснення певних дій та правову можливість самій здійснювати певні дії. Стосовно суб’єктивного обов’язку як міри належної поведінки зобов’язаної особи, то він полягає в необхідності утримуватися від здійснення певних дій, якими можуть бути порушені права, які належать уповноваженій особі.
    3. За титулом, на підставі якого здійснюється користування земельною ділянкою, суб’єкти правовідносин щодо обмеження прав на землю в межах зон з особливими умовами землекористування поділяються на землевласників та землекористувачів. Ними можуть бути фізичні особи, юридичні особи, територіальні громади, держава.
    4. Об’єктами правовідносин щодо обмеження прав на землю в межах зон з особливими умовами землекористування, є певні акти поведінки. В залежності від характеру поведінки суб’єктів правовідносин, слід розрізняти два види об’єктів. Перший вид об’єктів полягає в утриманні від дій, в бездіяльності зобов’язаної особи. Другий вид об’єктів полягає як в утриманні від дій, в бездіяльності зобов’язаної особи, так і в вчиненні уповноваженою особою позитивних дій.
    5. Земельні ділянки, на які поширюються обмеження прав на землю в межах охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно – захисних зон, зон особливого режиму використання земель можна було б назвати зонами з особливими умовами землекористування. В цьому випадку зазначене визначення стало б загальним для всіх земель такого роду. В свою чергу кожен вид зон з особливими умовами землекористування зберіг би своє власне визначення, яке б відображало його специфіку.
    6. Визначено, що за умов можливості набуття емфітевзису та суперфіцію за ціною яка буде дорівнювати вартості набуття права власності на землю, а також подібності емфітевзису та суперфіцію до інституту строкової оренди землі варто погодитись з точкою зору, згідно якої не має необхідності в імплементації в земельне право України таких обмежень права користування земельною ділянкою як емфітевзис та суперфіцій. За цих умов право власності та право оренди землі залишаться оптимальними формами здійснення прав на землю.


    Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.phpl


    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

    1. Аграрная реформа в России и Испании: правовой опыт, проблемы, перспективы (Материалы “круглого стола”) // Государство и право. – 1995. – № 3. – С.117 – 144.
    2. Аккуратов И.Ю., Коршунов Н.М., Хорев А.А. К вопросу об ограничениях и обременениях права собственности // Государство и право. – 2000. – № 10. – С.68 – 72.
    3. Аксененок Г.А. Земельные правоотношения в СССР. – М.: Госюриздат, 1958. – 424 с.
    4. Алексеев С.С. Общие дозволения и общие запреты в советском праве. – М.: Юрид. лит., 1989. – 288 с.
    5. Алексеев С.С. Структура советского права. – М.: Юрид. лит., 1975. – 264 с.
    6. Андрейцев В. Конституційно – правові обтяження використання права власності на землю // Конкуренція. – 2004. – №3. – С.37 – 41.
    7. Андрейцев В. Конституційно – правові обтяження використання права власності на землю // Конкуренція. – 2004. – №4. – С.22 – 27.
    8. Анненков К. Система русского гражданского права. Т.2. Права вещные. – 2 – е изд., пересмотренное и доп. – СПб.: Типография М.М.Стасюлевича, 1900. – 697 с.
    9. Барон Ю. Система римского гражданского права: Выпуск 1 – 4. Выпуск второй. Книга 2. Владение. Книга 3. Вещные права / Пер. Л. Петражицкого. – 3 – е изд., испр. по 9 – му немецкому изданию. – СПб.: Склад издания в книжном магазине Н.К.Мартынова, 1908. – 174 с.
    10. Башмаков Г.С. Приусадебное землепользование. – М.: Юрид. лит., 1975. – 72 с.
    11. Безсмертна Н. Межи здійснення права приватної власності в Україні // Право України. – 2002. – № 6. – С.53 – 57.
    12. Безсмертна Н.В. Здійснення громадянами права приватної власності в Україні: Дис… канд. юрид. наук: 12.00.03. – К., 2001. – 212 с.
    13. Берлач А. Економіко – правові аспекти становлення ринку землі в Україні // Право України. -–1999. – № 5. – С.43 – 46.
    14. Берлач А. Социально – экономические и правовые проблемы становления рынка земли в Украине // Предпринимательство, хозяйство и право. – 1999. – № 3. – С.36 – 39.
    15. Берлач А.І. Деякі аспекти протидії криміналізації ринку землі в Україні // Організаційно – правові проблеми розвитку аграрного і земельного ринків в Україні: Наукова доповідь / Ю.С.Шемшученко, В.І.Семчик, Т.П.Проценко та ін.; Відп. ред. Ю.С.Шемшученко. – К.: Інститут держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 2005. – Розділ 7. – С.68 – 78.
    16. Блага І. Обмеження права власності (з історії проблеми) // Право України. – 2000. – № 1. – С.121 – 124.
    17. Боголепов Р.Д. Правовой режим земель промышленности // Правовой режим земель в СССР / Л.П. Фомина, Б.Д.Клюкин, Н.И. Краснов и др.; Отв. ред. Г.А. Аксененок и др. – М.: Наука, 1984. – Гл.10. – С.195 – 213.
    18. Боголепов Р.Д. Правовой режим земель транспорта // Правовой режим земель в СССР / Л.П. Фомина, Б.Д. Клюкин, Н.И. Краснов и др.; Отв. ред. Г.А. Аксененок и др. – М.: Наука, 1984. – Гл.11. – С.213 – 229.
    19. Братко А.Г. Запреты в советском праве / Под ред.Н.И.Матузова. – Саратов: Изд – во Саратовского университета, 1979. – 93 с.
    20. Бусуйок Д. Способи встановлення обмежень прав на землю за законодавством України: теоретичний аспект // Юридична Україна. – 2005. – № 2. – С.60 – 63.
    21. Бусуйок Д.В. Правові підстави обмеження прав на землю // Підприємництво, господарство і право. – 2004. – № 9. – С.97 – 100.
    22. Быстров Г.Е. Правовое регулирование земельной и аграрной реформ в зарубежных странах // Аграрное право: Учебник для вузов / С.С.Акманов, Н.Н.Веденин, Г.Е.Быстров и др.; Под ред.Г.Е.Быстрова, М.И.Козыря. – 2 – е изд., испр. и доп. – М.: Юристъ, 2000. – Гл.20. – С.445 – 527.
    23. Васильева М.И. Публичные интересы в экологическом праве. – М.: Изд – во МГУ, 2003. – 425 с.
    24. Ващишин М.Я. Земельні правовідносини у селянських (фермерських) господарствах: Дис… канд. юрид. наук: 12.00.06. – Львів, 2000. – 193 с.
    25. Вівчаренко О.А. Право власності на землю в Україні (актуальні проблеми). – Івано – Франківськ: ЗАТ Надвірнянська друкарня, 1998. – 180 с.
    26. Вовк О. Права громадян на землю в сільській місцевості (проблемні питання) // Право України. – 1997. – № 6. – С. 46 – 48.
    27. Вовк О.Н. Право граждан на землю в сельской местности: Дис… канд. юрид. наук: 12.00.06. – Х., 1997. – 173 с.
    28. Галиновская Е.А. Право земельного сервитута // Земельное право: Учебник для вузов / С.А. Боголюбов, Г.А. Гаджиев, Е.А. Галиновская и др.; Отв. ред. С.А. Боголюбов. – М.: Издательская группа Норма – Инфра · М, 1999. – Гл.7. – С.108 – 117.
    29. Гонгало Р.Ф Суперфіцій у римському праві та його рецепція у сучасному цивільному праві України: Дис… канд. юрид. наук: 12.00.03. – О., 2000. – 152 с.
    30. Гончаренко М.Б. Речеві права на нерухомість: Дис… канд. юрид. наук: 12.00.03. – Х., 1999. – 200 с.
    31. Горонович И. Исследование о сервитутах (Доклад читанный в Киевском юридическом обществе 13 ноября 1882 г.). – 2 – е изд. – Александрия: тип. Ф.Х.Райхельсона, 1904. – 119 с.
    32. Гражданский кодекс Нидерландов: В 3 т. Т.2. Книга 5. Вещные права / Пер. М.Ферштман; Отв. ред. Ф.Й.М.Фельдбрюгге. – Лейден: Лейденский университет, юридический факультет Институт восточно – европейского права и россиеведения, 1994. – 58 с.
    33. Гражданское право: Учебник: В 2 т. Т.1 / В.С. Ем, И.А. Зенин, Н.И. Коваленко и др.; Отв. ред. Е.А.Суханов. – 2 – е изд., перераб. и доп. – М.: Издательство БЕК, 2002. – 816 с.
    34. Грибанов В.П. Пределы осуществления и защиты гражданских прав. – М.: Изд – во Московского университета, 1972. – 284 с.
    35. Гримм Д.Д. Лекции по догме римского права: Пособие для слушателей. – 2 – е изд., испр. и доп. – СПб.: Типография М.М.Стасюлевича, 1909. – 408 с.
    36. Гуляев А.М. Право участия частного в практике Гражд. Кассац. Деп – та Пр. Сената. – Издание второе. – СПБ.: Издание юридического книжного магазина Ив.Ив.Зубкова, под фирмою “Законоведение”, коммиссионера государственной типографии, 1914. – 54 с.
    37. Гуляев А.М. Русское гражданское право. Обзор действующего законодательства и проекта Гражданского уложения: Пособие к лекциям. – К.: Типография Императорского Университета Св. Владимира, 1907. – 438 с.
    38. Гуревський В.К. Добросусідство // Науково – практичний коментар Земельного кодексу України / Л.О.Бондар, А.П.Гетьман, В.Г.Гончаренко та ін.; За заг. ред. В.В.Медведчука. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – Гл.17. – С.269 – 278.
    39. Гуревський В.К. Обмеження прав на землю // Науково – практичний коментар Земельного кодексу України / Л.О.Бондар, А.П.Гетьман, В.Г.Гончаренко та ін.; За заг. ред. В.В.Медведчука. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – Гл.18. – С.278 – 294.
    40. Гуревський В.К. Обмеження права приватної власності громадян на землі сільськогосподарського призначення // Землі сільськогосподарського призначення: права громадян України: Науково – навчальний посібник / Н.І.Титова, С.П.Позняк, В.К.Гуревський та ін.; За ред.Н.І.Титової. – Львів: ПАІС, 2005. – Підрозділ 7.4. – С.117 – 125.
    41. Гуревський В.К. Понятие и виды земельных сервитутов // Земельное право Украины: Учебное пособие / А.М.Беженарь, Е.С.Бердников, Л.А.Бондарь и др.; Под ред.А.А.Погребного, И.И.Каракаша. – К.: Истина, 2002. – Гл.7. – С.141 – 160.
    42. Гуревський В.К. Право приватної власності громадян України на землі сільськогосподарського призначення: Монографія / Відп.ред.О.О.Погрібний. – Одеса: АстроПринт, 2000. – 134 с.
    43. Гутьєва В. Рецепція емфітевзису в праві України // Підприємництво, господарство і право. – 2003. – №9. – С.105 – 110.
    44. Гутьєва В.В. Емфітевзис у римському праві та його рецепція у праві України: Дис… канд. юрид. наук: 12.00.01. – Львів, 2003. – 198 с.
    45. Дернбург Генрих Пандекты. Т.1, ч.2. Вещное право / Пер.А.Ю.Блоха и др.; Под ред.А.Ф.Мейендорфа. – 6 – ое испр. изд. / При участии И. Бирмана; Берлин, 1900. – СПб., 1905. – 364 с.
    46. Дзера О.В. Розвиток права власності громадян в Україні: Монографія / Відп.ред.І.Д.Борис. – К.: Вентурі, 1996. – 272 с.
    47. Дигесты Юстиниана // Памятники римского права: Законы XII таблиц. Институции Гая. Дигесты Юстиниана: Учебное пособие. – М.: Зерцало, 1997. – С.152 – 598.
    48. Дождев Д.В. Римское частное право: Учебник для юридических вузов и факультетов / Под общ. ред.В.С.Нерсесянца. – 2 – е изд., изм. и доп. – М.: Издательство Норма (Издательская группа Норма – Инфра · М), 2000. – 784 с.
    49. Дорн Л.Б. Догма римского права: Лекции. – Б.м., 1880 – 81 гг. – 602 с., 16 с.
    50. Ем В.С. Осуществление гражданских прав и исполнение гражданско – правовых обязанностей // Гражданское право: Учебник: В 2 т. Т.1 / В.С.Ем, И.А.Зенин, Н.И.Коваленко и др.; Отв. ред. Е.А.Суханов. – 2 – е изд., перераб. и доп. – М.: Издательство БЕК, 2002. – Гл.11. – С.379 – 408.
    51. Ерофеев Б.В. Земельное право России: Учебник для высших юридических учебных заведений. – 5 – е изд., испр. и доп. – М.: ООО Профобразование, 2001. – 656 с.
    52. Ерофеев Б.В. Основы земельного права (теоретические вопросы). – М.: Юрид. лит., 1971. – 328 с.
    53. Ефимов В.В. Догма римского права: Учебный курс. – СПб.: Книжный магазин А.Ф.Цинзерлинга, 1901. – 640 с.
    54. Ефимов В.В. Лекции по истории римского права. – СПб.: Типография В.С.Балашева и К, 1898. – 491 с., 3 с.
    55. Забелышенский А.А. Правовой режим земель линий связи и электропередачи // Правовой режим земель в СССР / Л.П.Фомина, Б.Д.Клюкин, Н.И.Краснов и др.; Отв. ред. Г.А.Аксененок и др. – М.: Наука, 1984. – Гл.12. – С.230 – 236.
    56. Загурский Л. Элементарный учебник римского права. Выпуск 4 – й. Особенная часть. Книга первая. Учение о владении и о вещных правах. – Харьков, 1900. – 296 с.
    57. Закон України “Про виконавче провадження” від 21 квітня 1999 р. №606 – XIV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – №24. – Ст.207.
    58. Закон України “Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку” від 8 лютого 1995 р. № 39/95 – ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 12. – Ст.81.
    59. Закон України “Про гідрометеорологічну діяльність” від 18 лютого 1999 р. № 443 – XIV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 16. – Ст.95.
    60. Закон України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” від 1 липня 2004 р. № 1952 – IV // Голос України. – 2004. – 3 серпня.
    61. Закон України “Про електроенергетику” від 16 жовтня 1997 р. № 575 / 97 – ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 1. – Ст.1.
    62. Закон України “Про нотаріат” від 2 вересня 1993 р. №3425 – XII // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – №39. – Ст.383.
    63. Закон України “Про оренду землі” від 6 жовтня 1998 р. № 161 – XIV // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 46 – 47. – Ст.280.
    64. Закон України “Про охорону культурної спадщини” від 8 червня 2000 р. № 1805 – III // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 39. – Ст.333.
    65. Закон України “Про питну воду та питне водопостачання” від 10 січня 2002 р. № 2918 – III // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 16. – Ст.112.