Огляд новин законодавства

Вид материала

Лист Державної податкової адміністрації України від 27.04.2011 р. № 11953/7/15-0317
Письмо Министерства финансов Украины от 18.05.2011 г. № 31-07250-03-21/12670

Подобный материал:

1 2 3 4

Щодо включення до складу витрат сум витрат на придбання товарів (робіт, послуг) та інших матеріальних і нематеріальних активів

Лист Державної податкової адміністрації України від 27.04.2011 р. № 11953/7/15-0317

Згідно пп. 139.1.12 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) не включаються до складу витрат витрати, понесені у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг) та інших матеріальних і нематеріальних активів у фізичної особи - підприємця, що сплачує єдиний податок (крім витрат, понесених у зв'язку із придбанням робіт, послуг у фізичної особи - платника єдиного податку, яка здійснює діяльність у сфері інформатизації).

Таким чином, платники податку на прибуток підприємства не мають права включати до витрат суми витрат, понесених у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) та інших матеріальних і нематеріальних активів у фізичної особи - підприємця, що сплачує єдиний податок, в тому числі витрат на проживання у готелі, власником якого є ФОП, що сплачує єдиний податок, під час відрядження працівника підприємства. При цьому, Кодексом не передбачено обмежень щодо включення до складу витрат платника податку на прибуток витрат, пов'язаних з придбанням товарів (робіт, послуг) у фізичної особи - підприємця на загальній системі оподаткування.

Що стосується витрат на проживання під час відрядження працівника підприємства, то згідно з пп. 140.1.7 п. 140.1 ст. 140 Кодексу при призначенні об'єкта оподаткування враховуються витрати на відрядження фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах із таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, в межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті), оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чищення, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), на найм інших жилих приміщень, оплату телефонних розмов, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (ввіз), обов'язкове страхування, інші документально оформлені витрати, пов'язані з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження, в тому числі будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв'язку із здійсненням таких витрат.

Зазначені в частині першій цього підпункту витрати можуть бути включені до складу витрат платника податку лише за наявності підтвердних документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), у тому числі електронних квитків за наявності посадкового талона та документа про сплату за всіма видами транспорту, в тому числі чартерних рейсів, рахунків, отриманих із готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, в тому числі бронювання місць у місцях проживання, страхових полісів тощо.

Разом з тим, у п. 6 розділу "Загальні положення" Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.98 № 59 (в редакції наказу Міністерства фінансів України від 17 березня 2011 року № 362 (із змінами та доповненнями)), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 31 березня 1998 р. за № 218/2658 (далі - Інструкція), визначено, що керівник підприємства може встановлювати додаткові обмеження щодо сум та цілей використання коштів, наданих на відрядження: витрат на найм житлового приміщення, на побутові послуги, транспортні та інші витрати. Указані в цьому абзаці обмеження запроваджуються наказом (розпорядженням) керівника підприємства.

У цьому випадку до складу витрат підприємства включається сума витрат відрядженого працівника на проживання в розмірі, що не перевищує встановлені наказом керівника підприємства обмеження.

Относительно не соответствия счета-фактуры признакам первичного документа

Письмо Министерства финансов Украины от 30.05.2011 г. № 31-08410-07-27/13794

Департамент налоговой, таможенной политики, доходов, администрирования платежей и методологии бухгалтерского учета Министерства финансов Украины во исполнение поручения Кабинета Министров Украины от 19.05.2011 г. № 24157/1/1-11 относительно от 04.05.2011 г. № 04/05-48 сообщает.

В соответствии со статьей 9 Закона Украины "О бухгалтерском учете и финансовой отчетности в Украине" основанием для бухгалтерского учета хозяйственных операций являются первичные документы, которые фиксируют факты осуществления хозяйственных операций и должны быть составлены в ходе осуществления данной операции, а если невозможно - непосредственно после ее завершения.

Порядок создания, приема и отражения предприятиями в бухгалтерском учете, а также хранения первичных документов установлен Положением о документальном обеспечении записей в бухгалтерском учете, утвержденным приказом Министерства финансов Украины от 24.05.95 г. № 88.

Счет (счет-фактура) по своему назначению не соответствует признакам первичного документа, поскольку им не фиксируется какая-либо хозяйственная операция, распоряжение или разрешение на проведение хозяйственной операции, а носит только информационный характер.

Относительно применения пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 и п. 56.21 ст. 56 Налогового кодекса Украины

Письмо Государственной налоговой службы Украины от 31.03.2011 г. № 3974/5/17-0716

<...>

Государственная налоговая служба Украины, руководствуясь ст. 52 Налогового кодекса Украины, внимательно рассмотрела Ваше письмо <...>, с которым Вы обратились к народному депутату Украины <...>, и предоставляет следующие примеры относительно применения пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 и п. 56.21 ст. 56 Налогового кодекса Украины.

1. Норма пп. 165.1.1 п. 165.1 ст. 165 раздела IV Налогового кодекса Украины (далее - Кодекс) законодателем выписана недостаточно четко и имеет разночтения в отношении налогообложения доходов физических лиц, получаемых в виде сумм выплат из Фонда социального страхования в связи с временной нетрудоспособностью в связи с беременностью и родами ("декретных"). С целью однозначного понимания данной нормы Кодекса плательщиками налога и налоговыми органами ГНС Украины урегулировала данный вопрос, предоставив на основании письма Комитета Верховной Рады Украины по вопросам налоговой и таможенной политики от 23.02.2011 г. № 04-27/108 налоговые консультации плательщикам налога и указания подчиненным налоговым органам относительно практического применения указанной нормы Кодекса, в соответствии с которыми суммы, выплачиваемые плательщикам налога в виде пособия по беременности и родам, не включаются в расчет общего месячного (годового) налогооблагаемого дохода плательщика (не подлежат налогообложению).

2. С учетом многочисленных жалоб плательщиков налога, в целях обеспечения благоприятных условий для плательщиков налогов при представлении налоговыми агентами налоговой декларации по налогу на доходы физических лиц за базовый налоговый период, равный календарному месяцу, в соответствии с пп. "д" п. 176.2 ст. 176 Кодекса, форма которой утверждена приказом ГНА Украины от 31.01.2011 г. № 58, зарегистрированным в Министерстве юстиции Украины 09.02.2011 г. за № 165/18903 (который вступил в силу с 18.02.2011 г.), избежания дополнительной нагрузки на плательщиков налогов, а также потерь времени, связанных с заполнением и представлением отчетности в дальнейшем, ГНС Украины издала письма от 25.03.2011 г. № 8235/7/17-0217 и № 8236/7/17-0217 с указаниями подчиненным органам налоговой службы относительно проведения массово-разъяснительной работы с плательщиками налога на доходы физических лиц касательно того, что налоговые агенты, не имеющие наемных работников и не производящие начисления (предоставления, выплаты) доходов физическим лицам в отчетном месяце, могут не представлять в налоговый орган такую декларацию за соответствующий отчетный период и штрафные санкции, которые могут быть применены к плательщикам налогов в связи с нарушением сроков представления указанной декларации и уплаты налоговых обязательств, начинают применяться к таким плательщикам налогов по итогам налогового периода, следующего за налоговым периодом, в течение которого такие акты введены в действие. Следовательно за прошлые отчетные периоды (январь - февраль 2011 г.) штрафные санкции за нарушение сроков представления указанной декларации и уплаты налоговых обязательств не применяются.

Щодо проживання в санаторії працівника, направленого у відрядження, складання кошторису витрат на відрядження та звіту про виконану роботу

Лист Міністерства фінансів України від 05.05.2011 р. № 31-07230-16-21/11582

Міністерство фінансів розглянуло листи <...> і щодо порушених у них питань повідомляє.

1. Чи може працівник, який перебуває у відрядженні, проживати в санаторії або наймати житло у приватному секторі?

Норми Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів від 13.03.98 р. № 59 (у редакції наказу Міністерства фінансів від 17.03.2011 р. № 362), передбачають відшкодування державним службовцям, а також іншим особам, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів, витрат на найм житлового приміщення з розрахунку вартості одного місця у готелі (мотелі), іншому житловому приміщенні за кожну добу такого проживання.

При цьому відшкодування таких витрат здійснюється за наявності підтвердних документів (в оригіналі) в межах граничних сум витрат на найм житлового приміщення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 р. № 98.

2. Чи обов'язково складати завдання й кошторис витрат на відрядження, а також отримувати від працівника, який прибув з відрядження, звіт про виконану роботу?

У випадку направлення державних службовців, а також інших осіб підприємств, установ та організацій, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів, у відрядження в межах України документами, обов'язковими для оформлення таких службових відряджень та для відшкодування понесених у таких відрядженнях витрат, є наказ про відрядження, довідка-розрахунок на виданий аванс, складена за довільною формою, звіт про використання коштів, наданих на відрядження, і документи в оригіналі, які підтверджують вартість понесених у відрядженні витрат.

Чинне законодавство з питань службових відряджень у межах України не передбачає необхідності оформлення в органах державної влади, підприємствах, установах та організаціях, що повністю або часткове утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів, таких документів, як завдання на відрядження, кошторис витрат на відрядження та звіт про виконану у відрядженні роботу.

Разом з тим слід зазначити, що відповідно до зазначеної Інструкції службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника органу державної влади, підприємства, установи та організації, що повністю або частково утримується (фінансується) за рахунок бюджетних коштів (далі - підприємство), на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи. Направлення працівника підприємства у відрядження здійснюється керівником цього підприємства або його заступником і оформляється наказом (розпорядженням) із зазначенням: пункту призначення, назви підприємства, куди відряджений працівник, строку й мети відрядження. Крім того, керівник підприємства може встановлювати додаткові обмеження щодо сум та цілей використання коштів, наданих на відрядження.

Таким чином, керівник визначає завдання, яке має бути виконане працівником під час відрядження, може встановлювати порядок використання коштів, а отже, може вимагати від працівника подання відповідного звіту про виконану у відрядженні роботу.

З огляду на викладене, вважаємо, що керівник як особа, відповідальна за фінансово-господарську діяльність підприємства, може прийняти рішення про складання додаткових документів, які необхідні для здійснення контролю за використанням коштів підприємства.

У випадку направлення державних службовців, а також інших осіб підприємств, установ та організацій, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів, у відрядження за кордон зазначаємо наступне.

Пунктом 1 розділу III Інструкції визначено, що відрядження за кордон здійснюється відповідно до наказу (розпорядження) керівника підприємства після затвердження технічного завдання і кошторису витрат.

Згідно з пунктом 17 розділу III Інструкції після повернення із закордонного відрядження працівник зобов'язаний подати звіт про використання коштів, наданих на відрядження (разом із оригіналами документів, що засвідчують вартість понесених у зв'язку з відрядженням витрат), а також у разі відрядження до держав, в'їзд громадян України на територію яких здійснюється за наявності візи (дозволу на в'їзд), - завірені відділом кадрів або головним бухгалтером ксерокопії сторінок закордонного паспорта чи документа, що його замінює, з прізвищем відрядженого працівника, відмітками про перетин кордону України і візою держави відрядження.

Про штрафні санкції у випадку пред'явлення підзвітною особою товарного чека

Лист Державної податкової адміністрації України від 27.04.2011 р. № 7966/6/23-7015/515

Відповідно до статті 2 Закону України від 06.07.95 р. № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (далі - Закон № 265) розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Порядок оформлення розрахункових документів при проведенні розрахункових операцій за готівку в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначено Законом № 265. При цьому законодавчо визначено випадки звільнення продавця від обов'язкового надання покупцю оформлених за встановленою формою касових чеків, надрукованих реєстратором розрахункових операцій, або розрахункових квитанцій, заповнених вручну.

Водночас пунктом 15 статті 3 Закону № 265 передбачено, що чеки, накладні та інші письмові документи, які засвідчують передачу права власності на товари (послуги) від продавця до покупця, повинні видаватися покупцю таких товарів (послуг) на його вимогу. Тобто такі документи видаються за вимогою покупця.

Таким чином, оформлення розрахункових операцій з використанням товарних чеків у випадках, передбачених Законом № 265, є правомірним.

Разом із тим, якщо форма та зміст фіскального чека, розрахункової квитанції та інших розрахункових документів, надання покупцю яких є обов'язковим, визначена підпунктом 3.2 пункту 3 наказу Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000 р. № 614 "Про затвердження нормативно-правових актів до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (далі - наказ № 614), то форма та зміст товарного чека на теперішній час законодавчо не визначена.

Таким чином, суб'єкти господарювання можуть видавати товарні чеки довільної форми.

Разом із тим, виходячи із змісту терміна "розрахункові документи", до яких належать товарні чеки відповідно до Закону № 265, вважаємо, що товарний чек для визначення його як розрахункового документа має відповідати вимогам підпункту 3.2 пункту 3 наказу № 614 в частині зазначення в такому чеку: назви господарської одиниці, адреси господарської одиниці, загальної суми податку на додану вартість за усіма зазначеними в чеку товарами (для суб'єктів господарювання, зареєстрованих платниками податку на додану вартість), кількості, вартості придбаних товарів, вартості одиниці виміру товарів, найменування товарів, загальної вартості придбаних товарів, дати (день, місяць, рік) проведення розрахункової операції, підпису особи, що здійснює розрахунки.

<…>

Водночас, згідно зі статтею 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12.06.95 р. № 436/95 у разі проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів, до суб'єктів господарювання застосовуються штрафні (фінансові) санкції у розмірі сплачених коштів.

Щодо наявності підтвердного документа для віднесення до складу податкових витрат суми добових

Лист Державної податкової адміністрації України від 18.06.2011 р. № 11327/6/15-0516

<…>

Відповідно до абз. "б" пп. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) до адміністративних витрат підприємства відносяться витрати на службові відрядження.

Порядок включення витрат на відрядження фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах із таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, визначено пп. 140.1.7 п. 140.1 ст. 140 Кодексу.

Зокрема, відповідно до пп. 140.1.7 п. 140.1 ст. 140 Кодексу до складу витрат на відрядження відносяться також витрати, не підтверджені документально, на харчування та фінансування інших власних потреб фізичної особи (добові витрати), понесені у зв'язку з таким відрядженням у межах території України, але не більше як 0,2 розміру мінімальної заробітної плати, що діяв для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, в розрахунку на добу.

Сума добових визначається згідно з наказом про відрядження та відповідними первинними документами.

За відсутності зазначених відповідних підтвердних документів сума добових не включається до складу витрат платника податку.

Таким чином, добові витрати на службові відрядження можуть включатися до складу витрат платника податку лише за наявності наказу про відрядження та відповідних первинних документів, що засвідчують наміри та фактичність здійснення відрядження, у даному випадку по території України, але не більше розміру, встановленого пп. 140.1.7 п. 140.1 ст. 140 Кодексу.

Относительно предоставления информации о случаях, обусловливающих необходимость при направлении в служебные командировки за границу осуществлять страхование жизни или здоровья лица либо его гражданской ответственности

Письмо Министерства финансов Украины от 18.05.2011 г. № 31-07250-03-21/12670

Министерство финансов по поручению Кабинета Министров Украины <...> рассмотрело обращение Харьковской областной организации профессионального союза предпринимателей <...> относительно предоставления информации о случаях, обусловливающих необходимость при направлении в служебные командировки за границу осуществлять страхование жизни или здоровья лица либо его гражданской ответственности, и в пределах компетенции сообщает.

Подпунктом 140.1.7 пункта 140.1 статьи 140 Налогового кодекса Украины (первый и пятнадцатый абзацы) определено, что в состав расходов на командировку включаются, в частности, расходы командированного лица на обязательное страхование и другие документально оформленные расходы, связанные с правилами въезда и пребывания в месте командировки.

Постановлением Кабинета Министров Украины от 02.02.2011 № 98 "О суммах и составе расходов на командировки государственных служащих, а также других лиц, направляемых в командировки предприятиями, учреждениями и организациями, которые полностью или частично содержатся (финансируются) за счет бюджетных средств" и Инструкцией о служебных командировках в пределах Украины и за границу, утвержденной приказом Министерства финансов Украины от 13.03.98 № 59 (в редакции приказа Министерства финансов Украины от 17.03.2011 № 362), предусмотрено, что командированным работникам возмещаются расходы на оплату стоимости страхового полиса жизни или здоровья командированного работника или его гражданской ответственности (в случае использования транспортного средства при осуществлении командировки) при наличии его оригинала с отметкой об уплате страхового платежа, если согласно законам государства, в которое командируется работник, или государств, по территории которых осуществляется транзитное движение в указанное государство, необходимо осуществить такое страхование.

Относительно страхования жизни или здоровья отметим, что при командировании за границу сроком до 60 календарных дней государственных служащих или работников предприятий, учреждений и организаций, которые полностью или частично содержатся (финансируются) за счет бюджетных средств, установлен исчерпывающий перечень страховых случаев, которые определяются в страховом полисе, а именно:

оказание скорой и неотложной (экстренной) медицинской помощи страхователю и приобретение необходимых медикаментов;

перемещение страхователя на территорию Украины для оказания ему медицинской помощи;

отправление гроба с телом (урны с прахом) страхователя к месту захоронения на территории Украины и другие связанные с этим расходы.

В случае если правилами въезда и пребывания в государстве, в которое командируется страхователь, установлены требования в отношении размера страховой суммы, в договоре страхования определяется минимальная страховая сумма. При этом срок действия договора страхования должен соответствовать сроку командировки.

Если в государстве, в которое командируется страхователь, медицинская помощь оказывается иностранным гражданам бесплатно, стоимость страхового полиса не возмещается.

Одновременно отметим, что информация об оказании медицинских услуг гражданам Украины за рубежом и о государствах, при командировании в которые гражданам Украины оказывается неотложная медицинская помощь на бесплатной основе, размещается на официальных веб-сайтах Министерства иностранных дел Украины и Министерства здравоохранения Украины.

Blog

Огляд новин законодавства