Роз'яснення щодо встановлення неповного робочого часу працівникам
| Вид материала | Закон |
- Роз’яснення пфу від 13. 01. 2011, 293.87kb.
- Поняття робочого часу за трудовим правом. Види тривалості робочого часу, 297.87kb.
- Правове регулювання робочого часу, 149.13kb.
- До Держбуду України надходять звернення громадян з проханням надати роз’яснення з питань, 59.89kb.
- Районна програма по створенню належних умов з надання послуг населенню щодо звернення, 179.69kb.
- Затверджено, 5543.74kb.
- Даля Кафедра «Управління персоналом та економічної теорії», 612.17kb.
- Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго», 637.13kb.
- Ісаакян Арсен Ваграмович м п. Торги конкурс, 499.15kb.
- Роз’яснення щодо звільнення з посади державного службовця та посадової особи місцевого, 42.27kb.
Роз'яснення щодо встановлення неповного робочого часу працівникам
Робочий час - це встановлений законодавством відрізок календарного часу, протягом якого працівник відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку, графіка роботи та умов трудового договору повинен виконувати свої трудові обов'язки. Відповідно до ст. 50 КЗпП України нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень.
Чинне законодавство про працю не тільки встановлює тривалість робочого дня і робочого тижня, визначає порядок їх розподілу та дотримання, але й допускає можливість відхилення від загальновстановлених норм. Одним із видів таких відхилень від нормальної тривалості робочого часу є неповний робочий час.
Неповний робочий час — це встановлений угодою сторін робочий час в межах нормальної його тривалості, протягом якого працівник повинен виконувати свої трудові обов'язки. Робота з неповним робочим часом регламентується ст. 56 КЗпП України.
Розрізняють такі норми неповного робочого часу:
неповний робочий день (зменшується тривалість робочого дня);
неповний робочий тиждень (зберігається нормальна тривалість робочого дня, але
зменшується кількість робочих днів у тижні);
поєднання неповного робочого дня і неповного робочого тижня.
Неповний робочий час встановлюється лише шляхом досягнення відповідної згоди між сторонами трудового договору. Але для деяких категорій громадян встановлено інший правовий режим. Так, право вимагати встановлення неповного робочого часу відповідно до медичних рекомендацій належить інвалідам (ст. 172 КЗпП України). На прохання вагітної жінки, жінки, яка мас дитину до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, в тому числі таку, що знаходиться під її опікуванням, або здійснює догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний встановлювати їй неповний робочий день або неповний робочий тиждень.
Оплата праці на умовах неповного робочого часу провадиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку.
Неповний робочий час встановлюється як при прийнятті на роботу, так і згодом. Зокрема, у разі коли штатним розписом підприємства (установи, організації) передбачено посаду - 0,5 штатної одиниці, працівника має бути прийнято на роботу на умовах неповного робочого часу. Угода про неповний робочий час повинна обов'язково зазначатися в наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу. Наказ може бути такого змісту: П.І.П. прийняти з (дата прийняття) на посаду (назва посади) на умовах неповного робочого дня (понеділок - п'ятниця з 8-00 до 12.00 год.) з оплатою праці пропорційно відпрацьованому часу, з посадовим окладом згідно штатного розпису.
Неповний робочий час можна встановлювати на певний період (на визначений строк) або без обмеження строком.
Робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень трудових прав працівників, у тому числі скорочення тривалості їх щорічної основної відпустки, тобто працівникові повинна надаватися щорічна основна відпустка повної тривалості.
У свою чергу роботодавець має право на встановлення неповного робочого часу працівнику за своєю ініціативою, за умови, що на підприємстві провадяться зміни в організації виробництва і праці, і з додержанням процедури, передбаченої ст. 32 КЗпП України. Встановлення неповного робочого часу в цьому випадку є для працівників зміною істотних умов праці, оскільки, як правило, знижується розмір оплати праці. Тому про встановлення неповного робочого часу роботодавець повинен попередити працівників не пізніше ніж за 2 місяці. Протягом цих 2 місяців зберігаються попередні умови праці.
Якщо працівник не згодний працювати в режимі неповного робочого часу, трудовий договір з ним припиняється за п. 6 ст. 36 КЗпП України.
Особа прийнята на роботу з неповним робочим часом не може бути переведена без її згоди на звичайні умови праці. Якщо робітник відмовляється перейти на режим нормального робочого часу, його не може бути звільнено відповідно до п.6 ст.36 КЗпП України. Установлений угодою сторін неповний робочий час є необхідною умовою трудового договору, він виступає додатковою гарантією реалізації права на працю певної категорії громадян. У такому випадку власник повинен реалізувати виконання роботи за нормою нормальної тривалості робочого часу шляхом прийняття іншого працівника на неповний робочий час або запропонувати працюючому на умовах неповного робочого часу іншу посаду з такою ж тривалістю робочого часу.