Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте

Вид материала

Документы

Содержание ВСТУП Актуальність теми дослідження. Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Мета та основні завдання дослідження. Об’єктом дисертаційного дослідження Предметом дослідження Методи дослідження. Наукова новизна даного дисертаційного дослідження Практичне значення висновків і пропозицій Теоретичне значення Особистий внесок здобувача. Апробація результатів дисертації Структура дисертації. Для заказа доставки работы контроль за виконанням приписів правозастосовчого акта. Список використаних джерел 2. Використана література

Подобный материал:

• Вступ, 392.68kb.
• Зміст, 603.28kb.
• Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте, 711.56kb.
• Зміст, 490.32kb.
• Додатки, 787.79kb.
• Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте, 391.36kb.
• Вступ, 531.71kb.
• Вступ, 250.46kb.
• Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте, 391.1kb.
• Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте, 496.67kb.

Для заказа доставки работы

воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.php


Зміст

Вступ ……………………………………………………………………………….3

Розділ 1. Правова природа норм

цивільного процесуального права……...……………………………..14

1. Поняття та ознаки норми цивільного процесуального права……….14
   
2. Класифікація та види норм цивільного процесуального права……..31
   
3. Внутрішня будова норми цивільного процесуального права……….47
   
4. Співвідношення матеріальних і процесуальних норм……………….77
   

Висновки до розділу………………………………………………………...……93


Розділ 2. Межі дії норми цивільного процесуального права……………….…95

2.1. Дія норми цивільного процесуального права в часі…………………..95

2.2. Дія норми цивільного процесуального права в просторі……………105

2.3. Дія норми цивільного процесуального права за колом осіб………...114

Висновки до розділу…………………………………………………………….124


Розділ 3. Реалізація норм цивільного процесуального права………………...125

3.1. Форми реалізації норм цивільного процесуального права………….125

3.2. Застосування норм цивільного процесуального права……………...137

3.3.Акти застосування норм цивільного процесуального права………...149

Висновки до розділу………………………………………………………….…164


Висновки…………………………………………………………………………167

Список використаних джерел і літератури………………………………..…..176


ВСТУП

Актуальність теми дослідження. У Концепції вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів, схваленій Указом Президента України 10 травня 2006 року, зазначається, що справедливе судочинство та належний захист прав і свобод людини можливі лише за наявності досконалого процесуального законодавства (Розд. І ст.3). У зв’язку з цим усе більшої актуальності набуває проблема не просто якісного оновлення категоріально-понятійного апарату науки цивільного процесуального права, але й узагалі концептуально відмінного підходу до текстуального закріплення норм цієї галузі права в нормативно-правових актах.

Реалізація судово-правової реформи в Україні вимагає активізації функціонально-змістовного аналізу норм цивільного процесуального права для створення науково обґрунтованої методологічної основи розвитку правосуддя в Україні та вдосконалення законодавства в цій сфері. Таке дослідження може бути проведене тільки в межах ґрунтовного вивчення процесуально-правової природи та структури норми цивільного процесуального права, змісту її окремих елементів, меж їхньої дії, а також особливостей реалізації норм цивільного процесуального права в цивільному судочинстві.

Однак поглиблений аналіз цивільного процесуального законодавства переконує в необхідності його подальшого вдосконалення шляхом проведення науково-практичних досліджень з метою вирішення найбільш актуальних проблем правового регулювання цивільно-процесуальних відносин. Адже положення чинного ЦПК України співіснують із раніш чинними, і не завжди має місце узгодженість між ними, що викликає певні труднощі в судовій практиці. Поряд з дещо невдалими формулюваннями тексту цивільних процесуальних норм, які потребують уточнення і перефразування, часто навіть очевидні положення не знаходять свого відображення в Цивільному процесуальному кодексі України. Зокрема, йдеться про особливості дії норми цивільного процесуального права в часі, просторі, за колом осіб та специфіку реалізації норм цивільного процесуального права.

Немає вичерпних відповідей на поставлені в ході дисертаційного дослідження питання і у працях українських та іноземних процесуалістів різних історичних періодів, оскільки норма цивільного процесуального права як теоретична категорія відносно слабко досліджена наукою цивільного процесуального права, що підтверджується малою кількістю публікацій за даною темою, відсутністю, за окремими винятками, відповідних розділів у навчальних посібниках і підручниках. Зокрема, науковці досі сперечаються з приводу визначення й ознак норми цивільного процесуального права, не кажучи про детальний видовий, структурний та функціональний аналіз висхідного елементу цієї галузі права.

Теоретичною основою даного дисертаційного дослідження стали основні положення загальної теорії права, викладені у працях С. С. Алексєєва, В. В. Лаза-рєва, В. Н. Хропанюка, В. В. Копєйчикова, А. М. Колодія та інших. Основи дослідження цивільного процесуального права заклали вчені-процесуалісти кінця ХІХ – початку ХХ століття, напрацювання яких також використані в даній дисертаційні роботі, зокрема це праці О. Бюлова, Є. В. Васьковського, Г. Верб-ловського, А. Г. Гойхбарга, М. І. Малініна, Є. О. Нєфєдьєва, А. Х. Гольмстена тощо.

Окремі аспекти осмислення, вдосконалення та реалізації норм цивільного процесуального права в різні роки досліджували вчені: О. Т. Боннер, М. А. Вікут, В. М. Горшеньов, М. А. Гурвіч, А. О. Добровольский, О. Г. Дріжчана, П. П. Заворо-тько, П. Ф. Єлісейкін, В. В. Комаров, С. В. Курильов, О. Г. Лук’янова, А. О. Мельні-ков, Ю. І. Мельніков, В. М. Протасов, В. І. Тертишніков, М. К. Треушніков, Н. О. Че-чіна, Д. М. Чечот, М. С. Шакарян, М. Й. Штефан, С. Я. Фурса, К. С. Юдельсон та інші правознавці. Проте, враховуючи теоретичний досвід, накопичений за час, що минув з моменту останніх комплексних досліджень норми цивільного процесуального права, зміни нормативного змісту у зв’язку з прийняттям та вступом в дію ЦПК України, норми цивільного процесуального права досі потребують не лише комплексного теоретичного дослідження, але й аналізу з позицій юридичної техніки.

Поряд з цим, норма цивільного процесуального права декілька разів ставала предметом дисертаційних досліджень. Уперше аналіз проблеми зустрічається в 1965 році в праці Н. О. Чечіної “Нормы гражданского процессуального права и их применение”, вдруге – у 1982 році Л. С. Самсонова в роботі “Применение норм гражданского процессуального права” зосереджується суто на реалізації норм цивільного процесуального права, наступна спроба – у 1983 році в дослідженні Є. А. Крашеннікова “Природа норм гражданского процессуального права”. Серед останніх розробок варто особливо виділити кандидатську дисертацію російського науковця Д. В. Малихіна “Норма гражданского процессуального права” (2005 р.), в якій автор досить детально зупинився на визначенні зв’язків між окремими складовими елементами норми цивільного процесуального права.

Проте комплексного дослідження проблем сутності та специфіки норм цивільного процесуального права України в сучасній науковій літературі поки що не проводилося. Вказані особливості вплинули на вибір теми даної роботи, свідчать про її актуальність і є основою для визначенння мети, завдань, об’єкта і предмета дослідження.

Нормативну основу дослідження складають норми ЦПК та інших нормативно-правових актів України, окремі міжнародні договори та угоди з питань взаємної правової допомоги.

Емпіричною основою дослідження стали опублікована і розміщена в офіційних джерелах та інтернет-сайтах практика Верховного Суду України, місцевих судів та результати соціалогічних досліджень, використані автором під кутом зору дисертаційного дослідження для формування наукових положень і висновків дисертації.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Ця тема входить до плану науково-дослідної роботи кафедри правосуддя Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича “Проблеми розвитку і вдосконалення процесуального законодавства в Україні та практики його застосування” (номер державної реєстрації 0105 U 002887).

Мета та основні завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є проведення комплексного наукового аналізу понятійних, видових і системних характеристик норми цивільного процесуального права, формулювання теоретичних висновків та розробка пропозицій, спрямованих на розвиток теорії цивільного процесуального права, усунення колізій законодавства з досліджуваних питань для подальшого вдосконалення й підвищення якості системи норми цивільного процесуального права та їх застосування.

Тому серед основних завдань даного теоретичного дослідження варто виділити наступні:

• дослідити процес становлення, нормативного закріплення і теоретичного розвитку вчень про зміст і значення норм цивільного процесуального права України;
  
• здійснити комплексну класифікацію норм цивільного процесуального права України за різними підставами на основі спільності їх ознак і функціонального призначення;
  
• розглянути структуру внутрішньої будови норми цивільного процесуального права і дослідити специфіку її окремих складових - гіпотези, диспозиції та санкції норм цивільного процесуального права;
  
• проаналізувати особливості та закономірності дії норми цивільного процесуального права в часі, просторі та за колом осіб;
  
• дослідити форми й особливості реалізації норм цивільного процесуального права;
  
• на основі проведеного дослідження виробити пропозиції щодо вдосконалення цивільного процесуального законодавства нашої держави, в тому числі шляхом внесення відповідних змін до Цивільного процесуального кодексу України.
  

Об’єктом дисертаційного дослідження є врегульовані нормами цивільного процесуального права суспільні відносини, що виникають, змінюються і припиняються з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів фізичних, юридичних осіб і держави.

Предметом дослідження є норми цивільного процесуального права, що закріплені в процесуальному законодавстві України та в нормативно-правових актах матеріальних галузей права, а також доктрина цивільного процесуального права.

Методи дослідження. Методологічну основу дослідження складає система наукових методів, що в комплексі застосовуються дисертантом для виконання завдань дослідження та досягнення його мети.

Дисертаційне дослідження базується на методах і прийомах наукового пізнання, основу яких складає діалектичний та системно-функціональний методи дослідження. У роботі також застосовані формально-логічний, порівняльно-правовий та істо­ричний методи дослідження, що дало можливість дослідити зміст і виділити найважливі­ші особливості норм цивільного процесуального права України та специфіку їх реалі­зації. За допомогою формально-логічного методу проведений детальний аналіз норм чинного цивільного процесуального та матеріального законодавства України, які регламентують порядок здійснення правосуддя в цивільних справах. За допомогою порівняльно-правового методу досліджувався ступінь розробки даної теми в цивільній процесуальній літературі зарубіжних країн. Через статистичний метод з’ясовано сучасний стан законодавчої та правозастосовчої регламентації норм цивільного процесуального права України. За допомогою історичного методу проаналізовано розвиток теоретичного розуміння та нормативного закріплення норм цивільного процесуального права в різні історичні проміжки часу. Теоретико-прогностичний метод дозволив розробити пропозиції щодо вдосконалення чинного процесуального законодавства при закріпленні та реалізації норм цивільного процесуального права України. Окрім цього, в процесі наукового дослідження застосовано системно-структурний метод, за допомогою якого здійснено комплексний аналіз функціонально-структурованих проявів дії та реалізації норми цивільного процесуального права. В роботі використовувалися й інші загальнонаукові та спеціальні методи пізнання, кожен з яких задіювався в ор­ганічному поєднанні з іншими.

Реалізуючи мету та поставлені завдання, автор одержав результати, які характеризують його новизну. Наукова новизна даного дисертаційного дослідження полягає в тому, що в національній цивільній процесуальній науці ця робота є одним із комплексних, системних наукових досліджень змісту й особливостей норм цивільного процесуального права при їх застосуванні в процесі здійснення правосуддя в цивільних справах в Україні та реформування законодавства в проаналізованій сфері. Дана робота являє собою перше дисертаційне дослідження з цих питань, виконане на основі нового вітчизняного процесуального законодавства. У роботі визначені також шляхи подальшого вдосконалення цивільного процесуального законодавства щодо оптимізації цивільних процесуальних відносин, які виникають, змінюються і припиняються на основі норм цивільного процесуального права України, а також забезпечення гармонізації норм цивільного процесуального і матеріального права. Все це в сукупності дає змогу кваліфікувати зроблені дисертантом висновки та пропозиції як певний внесок у науку цивільного процесуального права і відмежувати від тих, які формулювались раніше іншими вченими з проблем, дотичних до предмета даного дослідження.

Загальна спрямованість дослідження дала змогу обґрунтувати наступні теоретичні положення, висновки та практичні пропозиції, що виносяться на захист.

Вперше:

1. Обґрунтовано і сформульовано необхідність законодавчого закріплення принципу верховенства процесуальних норм, роз-міщених у ЦПК України, над нормами, які регулюють окремі питання цивільного судочинства і закріплені в нормативних актах матеріальних галузей права.
   
2. Визначаючи межі дії норм цивільного процесуального права, доведено важливість розмежування об’єктивного (дія в часі і просторі) і суб’єктного (дія норми за колом осіб) критеріїв їх чинності, головна відмінність між якими виражається у ступені та формі можливого впливу учасника цивільного процесу на реалізацію нор-ми цивільного процесуального права. У зв’язку з цим наголошено на необхідності розмежовувати осіб, на яких поширюються і щодо яких застосовуються норми цивільного процесуального права.
   
3. Виділено підходи в розумінні існуючих в науці цивільного процесуального права поглядів щодо кількості структурних еле-ментів норми цивільного процесуального права, які систематизовано у класичний (гіпотеза – диспозиція – санкція), дуалістичний (диспозиція – санкція), комплексний (гіпотеза – диспозиція – санкція та диспозиція – санкція) та факультативний (диспозиція) підходи. На підставі цього доведено, що норма цивільного процесуального права обов’язково складається з трьох елементів: гіпотези, диспозиції та санкції, які можуть бути текстуально закріплені в одній або декількох статтях цивільного процесуального законодавства.
   
4. Визначено зміст поняття «способи реалізації норм цивільного процесуального права» – це конкретні шляхи реалізації норм цивільного процесуального права, які характеризуються внутрішнім втіленням в цивільних процесуальних відносинах приписів норм цієї галузі права шляхом вчинення активних дій або у вигляді бездіяльності з боку учасників цивільного процесу.
   
5. Встановлено співвідношення понять «способи реалізацїї норм цивільного процесуального права» та «форми реалізації норм цивільного процесуального права». Так, форми реалізації (застосування, виконання, використання і дотримання), які залежать від мети правозастосування, співвідносяться із способами реалізації норм цивільного процесуального права (активний і пасивний), що зумовлені конкретними діями суду чи учасників цивільного процесу, як загальне і окреме.
   
6. Обґрунтовано висновок про необхідність доповнення пере-ліку стадій застосування цивільних процесуальних норм (встановлення фактичних обставин справи; вибір і аналіз норм цивільного процесуального права; постановлення акта застосування норми ци­віль­ного процесуального права) ще однією (кінцевою) стадією – судовим контролем за виконанням правозастосовчого акта.
   

Дістали подальшого розвитку такі положення:

1. На основі застосування системного, видового, функціонального та структурного аналізу норм цивільного процесуального права уточнено поняття «норми цивільного процесуального права». Це встановлені або санкціоновані державою загальнообов’язкові, формально-визначені правила поведінки організаційно-процедурного характеру, які з метою регламентації порядку здійснення правосуддя в цивільних справах закріплюють права й обов’язки учасників процесу та процедуру вчинення ними процесуальних дій, а також захищені від можливих порушень заходами державного примусу.
   
2. Обґрунтовано наявність, окрім загальних ознак, властивих всім нормам права, специфічних особливостей, притаманних виключно нормам цивільного процесуального права, а саме: 1) спрямованість на виконання завдань цивільного судочинства – забезпечення справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду і вирішення цивільних справ; 2) реалізація з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних, юридичних осіб, держави; 3) системний характер норм цивільного процесуального права, який полягає в тому, що при розгляді і вирішенні цивільних справ застосовується не окреме правило поведінки, а сукупність норм цивільного процесуального права; 4) організаційно-процедурний характер, що розрахований на неодноразове використання в типових, повторюваних ситуаціях; 5) особливість адресату норм цивільного процесуального права, що здійснює їх застосування, яким виступає суд.
   
3. Доведено, що судові постанови, окрім вимог законності та обґрунтованості, повинні також відповідати ознакам однозначності та своєчасності. Однозначною є постанова суду, зміст якої чітко і зрозуміло викладено у вигляді, доступному для сприйняття та виконання. Своєчасною є постанова суду, ухвалення, проголошення та набрання чинності котрою здійснюється в порядку та в строки, визначені цивільним процесуальним законодавством.
   
4. Уточнено поняття «акт застосування цивільних процесуальних норм» – це виданий судом в процесі здійснення правосуддя в цивільних справах, проголошений іменем України і наділений законною силою цивільно-процесуальний документ, що містить державно-владний, індивідуально-конкретний припис щодо реалізації норм цивільного процесуального права для захисту, відновлення чи визнання прав, свобод чи інтересів та обов’язків суб’єктів цивільних процесуальних правовідносин.
   
5. Обґрунтовано необхідність доповнення чинного ЦПК України главою І «Основні поняття цивільного процесуального права», в якій розміщуватимуться основоположні терміни та категорії цієї галузі права.
   
6. Здійснено систематизуючу класифікацію існуючих протиріч між нормами цивільного процесуального права та положеннями матеріальних галузей права, що стосуються здійснення правосуддя в цивільних справах, результатом чого стала розробка пропозицій по доповненню ЦПК України статтею 2¹ та редагуванню ст. 3, 208, 213, 228, ЦПК України, ч. 3 ст. 171 СК України тощо, зміст яких розкривається в тексті дисертації.
   

Практичне значення висновків і пропозицій, що містяться в дисертаційному дослідженні, полягає у тому, що вони можуть бути ви­користані:

1) у законодавчій діяльності - з метою подальшого вдосконалення цивільного процесуального законодавства та узгодження його положень зі змістом нормативно-правових актів матеріальних галузей права, а також істотного оновлення структури цивільного процесуального кодексу України;

2) у правозастосовчій діяльності – для уникнення розрізненого тлумачення норм цивільного процесуального права в процесі їх реалізації при здійсненні правосуддя в цивільних справах;

3) у науково-дослідницькій діяльності - для наступного поглибленого наукового аналізу проблем, пов'язаних із реалізацією норм цивільного процесуального права України в процесі здійснення правосуддя в цивільних справах;

4) у навчальному процесі – при розробці та читанні лекцій зі спецкурсів із цивільного процесуального права для студен­тів вищих юридичних закладів освіти, а також при підготовці підручників, навчальних посібників із зазначених дисциплін цивільного процесуального права України.

Теоретичне значення одержаних результатів визначається кількома аспектами. Насамперед, воно полягає в тому, що сформульовані в роботі концептуальні положення, висновки та практичні рекомендації визначають напрямки вирішення окремих теоретичних і практичних проблем, пов’язаних із удосконаленням норм цивільного процесуального права України, а також роблять суттєвий вклад у подальший розвиток окремих положень науки цивільного процесуального права. Теоретичне та практичне значення роботи полягає в актуальності й новизні дисертаційного дослідження і зумовлено прикладним характером висновків і рекомендацій, використання яких дозволить підвищити ефективність правосуддя в цивільних справах.

Особистий внесок здобувача. Наукове дослідження, проведене дисертантом самостійно. Теоретичні положення та висновки, зроблені автором, базуються на особистих дослідженнях автора, аналізі вітчизняних та іноземних наукових джерел, нормативно-правової бази, що регламентує нормотворчу діяльність.

Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційного дослідження були оприлюднені на міжнародній науковій конференції, присвяченій 175-річчю з дня народження Георгія Андрузького (м. Київ, 2002 р.), на науково-практичній конференції «Нові Цивільний і Кримінальний кодекси – важливий етап кодифікації законодавства України» (м. Івано-Франківськ, 2002 р.), на всеукраїнській науково-практичній коференції «Актуальні проблеми цивільного права та практики його застосування у сучасний період» (м. Хмельницький, 2002 р.), на науково-теоретичній конференції «Методологія приватного права” (м. Київ, 2003 р.), на науково-практичній конференції «Проблеми кодифікації законодавства України» (м. Київ, 2003 р.), на міжнародній науково-теоретичній конференції студентів, аспірантів та молодих учених «Соціально-економічні, політичні та культурні оцінки і прогнози на рубежі двох тисячоліть» (м. Тернопіль, 2003 р.), на І міжнародній науково-практичній конференції «Науковий потенціал світу’ 2004». (м. Дніпропетровськ: 2004 р.), на VІІІ міжнародній науково-практичній конференції «Наука і освіта’ 2005» (м. Дніпропетровськ, 2005 р.), на І Міжнародній науково-практичній конференції студентів і молодих вчених «Права людини в умовах сучасного державотворення: теоретичні і практичні аспекти»(м. Суми, 2006 р.), на ІІІ Міжнародній конференції аспірантів, студентів та здобувачів «Правове життя: сучасний стан та перспективи розвитку» (м. Луцьк, 2007 р.).

Публікації. Основні положення і висновки дисертації знайшли відображення в шести статтях, які входять до переліку фахових наукових видань ВАК України, а також у тезах 10 доповідей на конференціях різного рівня.

Структура дисертації. У відповідності до мети, завдань і предмета дослідження структура дисертації наступна: вступ, три розділи, які мають загалом 10 підрозділів, висновки, список використаних джерел і літератури. Повний обсяг дисертації 204 сторінки, список використаних джерел, що охоплює 324 найменування.


Для заказа доставки работы

воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.php


ВИСНОВКИ