Geum.ru

Зовнішн є незалежне оцінювання як спроба пошуку нового чинника суспільних змін

Вид материалаДокументы
Подобный материал:
Зовнішнє незалежне оцінювання як спроба пошуку нового чинника суспільних змін


Дудка Людмила Георгіївна

вчитель-методист, вчитель вищої категорії ліцею № 11 м. Кременчука


Проблема розвитку системи зовнішнього незалежного оцінювання в Україні не може розглядатися окремо від загальної проблеми трансформації українського суспільства в умовах постіндустріальних змін та зростання інформаційного потенціалу. Необ­хідність реагувати на загальносвітові тенденції, пов’язана з переорієнтацією системи освіти на потреби інформаційного суспільства, призводить до того, що роль вищої школи при багаторазовому підви­щенні значення такого фактора, як якість людських ресурсів, суттєво зростає. В умовах постіндустріального суспільства освіта і сформовані в процесі її отримання моделі ді­яльності, особистісні якості й про­фесійний статус дають індивідові підстави претендувати на вищу соціальну позицію. Отже, освіта стає об’єктивним фактором соціальної диференціації, а інститут вищої освіти — одним із основних ка­налів соціальної мобільності, фактором форму­вання стратифікаційної структури соціуму.

У процесі переходу української суспільної системи до ринкових відносин у реорганізації ви­щої школи відбуваються дестабілізація і руйнація її традиційних функцій та структурних елемен­тів. При цьому функції, залишаючись зовні пі­знаваними, змінюють свій зміст: у структурній організації вищих навчальних закладів з’являють­ся нові елементи, які зумовлюють трансформацію значення диференціюючої функції вищої освіти. Послаблення ролі освіти як каналу соціальної мобільності пов’язане із утратою системою ви­щої освіти колишньої доступності. У сучасному українському суспільстві перекриття доступу до вищої освіти як до каналу соціальної мобільності проявляється через елемент нерівності в отриманні освітніх можливостей різними групами населен­ня. Соціальна диференціація виникає вже на рівні середньої школи, коли наявність різноманітних освітніх платних послуг і збільшення кількості комерційних (напівкомерційних — з прихованим фінансовим визиском) ліцеїв та гімназій обмежують стартові позиції молоді із малозабезпечених сімей у змаганні за якісну вищу освіту.

Інноваційні перетворення у ви­щій школі викликані необхідністю синхронізувати процеси її розвитку із загальними тенденціями суспіль­ного поступу і стають відповіддю системи освіти на суспільні зміни, що виникають в економічній, політичній та інших сферах життєдіяльності сус­пільства. Інноваційний розвиток вищої школи забезпечує потенційно більш високий освітній статус молоді, а рівень і якість освіти стають специфічним типом споживання, який впливає на соціальну мобільність. Таким чином, інноваційний розвиток вищої школи та рівень професійної й особистісної підготовки випускни­ків зумовлюють специфіку сучасного характеру соціальної мобільності в межах стратифікаційної структури соціуму.

В Україні проблема інноваційного розвитку вищої школи є особливо актуальною через те, що починаючи з 1960-х рр. система вищої освіти в нашій країні не зазнавала будь-яких суттєвих змін, залишаючись фактично вищою школою індустрі­ального суспільства. З огляду на надзвичайну важливість проблеми реалізація інно­вацій у системі освіти України відбувається за рахунок активної участі в цьому процесі держа­ви. Так, останнім часом усе більше уваги гро­мадськості приковується до впровадження екс­периментальної державної програми — системи зовнішнього незалежного оцінювання знань школярів-абітурієнтів, покликаної реабілітувати інститут вищої освіти як рівнодоступний канал соціальної мобільності.

Зовнішнє оцінювання — це оцінювання на­вчальних досягнень школярів-абітурієнтів неза­лежною установою, яка не пов’язана ані зі школою, ані з вищим навчальним закладом. Основним ін­струментом зовнішнього оцінювання є незалеж­не тестування. Оцінювання здійснюється не тими вчителями чи викладачами, які безпосередньо на­вчають школяра, а незалежними екзаменаторами, які не мають відношення ні до кого з учасників зовнішнього оцінювання.

Система зовнішнього незалежного оцінюван­ня має забезпечити виконання таких завдань:

– об’єктивного вимірювання навчальних до­сягнень випускників загальноосвітніх навчаль­них закладів на основі однакової для всіх системи індикаторів;

– оптимізації відбору абітурієнтів до вищих навчальних закладів на основі ефективних, демо­кратичних і прозорих процедур;

– моніторингу якості освіти на національно­му рівні.

Ідея зовнішнього оцінювання у світовій прак­тиці не є новою: увага до якості і стандартів у сфе­рі освіти підвищується в усьому світі, що зумов­лено швидкими темпами розвитку системи вищої освіти і зростанням вартості освітніх послуг для держави і людей. За умов інтернаціоналізації ви­щої освіти нові ініціативи і вимоги, які з’являють­ся зараз у всіх розвинених країнах, потребують відповідної реакції.

Системи зовнішнього незалежного оцінюван­ня функціонують більш ніж у 150 країнах світу, практично в усіх державах Європи. Метою впро­вадження систем оцінювання якості освіти в єв­ропейських країнах є утвердження взаємодовіри і забезпечення більшої прозорості в умовах різноманітності національних систем. Європейська вища освіта покликана продемонструвати сер­йозне ставлення до якості своїх освітніх програм і намір ужити заходів, що забезпечать цю якість. Підвищення якості вищої освіти розглядається як механізм підвищення конкурентоспроможності Європейського Союзу в рамках його стратегічної мети стати найбільш динамічною й інтелектуаль­ною економікою у світі. Розробкою узгоджених стандартів, процедур і рекомендацій із забезпечення якості освіти, а та­кож шляхів створення надійної системи незалеж­них взаємних перевірок для агентств і установ, що відповідають за якість освіти, в рамках Бо­лонського процесу займаються Європейська ме­режа із забезпечення якості вищої освіти (ENQA), Європейська асоціація університетів (EUA), Європейська асоціація інститутів вищої освіти (EURASHE) і Європейське студентське бюро (ESU). Загальні стандарти мають бути сприйняті на національному рівні в більшості країн — учас­ниць Болонського процесу за умови їхньої по­дальшої адаптації до соціально-економічного розвитку країни.

Компетентним органом, який безпосеред­ньо реалізує концепцію зовнішнього оцінювання в нашій країні, є Український центр оцінювання якості освіти, який було створено у 2005 році від­повідно до Указу Президента України “Про не­відкладні заходи щодо забезпечення функціону­вання та розвитку освіти в Україні” і Постанови Кабінету Міністрів України “Деякі питання за­провадження зовнішнього незалежного оціню­вання та моніторингу якості освіти”. Український центр оцінювання якості освіти має дев’ять регіо­нальних підрозділів: Вінницький, Дніпропетров­ський, Донецький, Івано-Франківський, Київ­ський, Львівський, Одеський, Сімферопольський та Харківський регіональні центри. Завданням УЦОЯО є проведення необхідних заходів, пов’я­заних із розробкою, адмініструванням та впро­вадженням незалежного тестування, захищеного від корупції.

Діяльність Українського центру оцінювання якості освіти спрямована на розробку й апробацію моделей зовнішнього незалежного оцінювання навчальних досягнень учнів загальноосвітніх на­вчальних закладів із метою створення умов рівного доступу до вищої освіти. До завдань Українського центру віднесено вдосконалення технологічних аспектів зовнішнього незалежного тестування, наповнення банку тестових завдань, підвищення рівня обізнаності учнів і педагогічних працівни­ків із зовнішнім незалежним оцінюванням.


Література:

1. Короткий текстологічний словник-довідник..– К.: Грамота, 2008.– 160 с. (Серія “Словник”).

2. Матеріали веб-ресурсу USETI // Програми сприяння зовнішньому тестуванню в Україні.– Режим доступу: ссылка скрыта.

3. Стандарти і рекомендації щодо забезпечення якості в Європейському просторі вищої осві­ти.– К.: Ленвіт, 2006.– 35 с.