Страхові послуги та особливості їх реалізації

Вид материала

Документы

Содержание Термінологічний словник Теми рефератів ? Питання для дискусій Завданнядля перевірки знань 7. Страхова премія — це Методичні поради до вивчення теми

Подобный материал:

• Таркуцяка О. Страхові послуги: Навч посіб, 10.3kb.
• Книга може бути корисною також для вивчення дисципліни "Страхові послуги", 7050.2kb.
• Назва реферату: Особливості реклами на місці продажу послуг Розділ, 97.79kb.
• Робоча навчальна програма розглянута І затверджена на засіданні кафедри менеджменту,, 143.69kb.
• Міністерство освіти І науки України Львівський національний університет імені Івана, 183.23kb.
• І реалізації Закону України „Про соціальні послуги Міністерством, в основному, забезпечено, 138.64kb.
• Інвестиційна пропозиція по створенню індустріального парку «Свема» в м. Шостка. Загальні, 88.89kb.
• Назва реферату: Досвід І проблеми викладання дисципліни Страхові послуги Розділ, 100.66kb.
• Міністерство освіти І науки України Львівський національний університет імені Івана, 316.6kb.
• План Послуги комерційного банку та їх види. Лізингові послуги, 10.85kb.

Література

 1, 11, 25, 26, 34, 35, 38, 39, 40, 41, 42, 48, 59,
63, 64, 66, 76, 80, 81, 91, 92, 97, 99, 101, 102.

Термінологічний словник

Агент страховий — громадянин чи юридична особа, яка діє від імені та за дорученням страховика і виконує частину його страхової діяльності (укладення договорів страхування, одержання страхових платежів, виконання робіт, пов’язаних з виплатами страхових сум і страхового відшкодування). Страхові агенти є представниками страховика і діють у його інтересах за комісійну винагороду на підставі договору із страховиком.

Аквізиція — процес укладення нових договорів страхування (продажу страхових полісів).

Брокер страховий — громадянин чи юридична особа, яка зареєстрована у встановленому порядку як суб’єкт підприємницької діяльності й здійснює посередницьку діяльність на страховому ринку від свого імені на підставі доручень страхувальника або страховика.

Маркетинг страховий — комплексна система дій страховика (включаючи організацію і управління всією діяльністю страхової компанії), спрямована на надання таких страхових послуг і в такій кількості, які відповідають потенційному попиту.

Продаж страхових послуг через посередників — продаж за допомогою брокерів і агентів.

Прямий продаж страхових послуг — продаж самими страховиками (в тому числі через філії).

Реклама — платне, спрямоване на певну категорію потенційних споживачів повідомлення, що здійснюється через засоби масової інформації чи будь-яким іншим способом публічного звертання і агітує на користь певного товару, послуги, марки, фірми, особистості тощо.

Система продажу страхових послуг — канали просування страхових послуг до страхувальників.

Страхова послуга — товар, що його пропонує страхова компанія страхувальнику за певну плату (страхову премію).

НАВЧАЛЬНІ ЗАВДАННЯ

Теми рефератів

1. Роль і місце страхових брокерів в реалізації страхових послуг.

2. Особливості страхового маркетингу.

3. Роль реклами в просуванні страхових послуг до страхувальників.

4. Вимоги законодавства України щодо страхових посередників.

5. Особливості надання страхових послуг у Ллойді.

6. Споживна вартість страхової послуги та її ціна.

_? Питання для дискусій

1. Переваги і недоліки прямого продажу страхових послуг.

2. Переваги і недоліки продажу страхових послуг через посередників.

3. Значення маркетингових досліджень для розробки маркетингової стратегії страхової компанії.

4. Основні напрями маркетингової політики страховика.

5. Фактори, які сприяють розвитку сфери страхових послуг в Україні.

6. Фактори, які заважають розвитку сфери страхових послуг в Україні.

_ ЗАВДАННЯ
ДЛЯ ПЕРЕВІРКИ ЗНАНЬ

1. Хто такі страхові агенти і страхові брокери? В чому полягає принципова відмінність між ними?

2. Яку роль відіграє «система генеральних агентств» у розпов­сюдженні страхових послуг?

3. Що означає маркетинг у страхуванні?

4. В чому полягає споживна вартість страхової послуги?

5. Яку роль відіграє у реалізації страхових послуг «альтерна­тивна система розповсюдження»?

6. Які із перелічених робіт можуть виконувати:

— страхові агенти;

— страхові брокери:

а) реклама страхових послуг окремого страховика;

б) вдосконалення правил страхування;

в) пошук страхувальників;

г) пошук страховиків;

д) укладення договорів страхування;

є) розрахунок страхових тарифів;

ж) збирання страхових внесків;

з) консультування страхувальників;

7. Страхова премія — це:

а) винагорода страхувальнику за беззбиткове проходження страхової угоди;

б) оплата послуг страхового брокера;

в) плата страхувальника за страховку;

8. Аквізитор — це:

а) спеціаліст, який обчислює страхові тарифи;

б) інкасатор;

в) уповноважена страховиком особа, що укладає або поновлює договори страхування;

г) спеціаліст, який оцінює збитки у морській аварії.

Тема 2
ПОРЯДОК УКЛАДЕННЯ І ВЕДЕННЯ
СТРАХОВОЇ УГОДИ

Методичні поради до вивчення теми

Ця тема присвячена висвітленню взаємовідносин між страховиком і страхувальником від укладення договору страхування до закінчення строку його дії.

Студент повинен добре засвоїти, що будь-яка страхова угода проходить кілька етапів:

І — подання страхувальником заяви про прийняття об’єкта на страхування;

ІІ — вирішення страховиком питання щодо прийняття даного об’єкта на страхування (андеррайтинг);

ІІІ — укладення договору страхування (видача страхового полісу);

ІV — відшкодування збитків за договором страхування (закінчення строку дії договору; дострокове розірвання договору).

Дуже важливо зрозуміти, що стосунки між страховиком і страхувальником базуються на фундаментальних принципах страхування: наявності майнового інтересу; дотриманні найвищої сумлінності; наявності причинно-наслідкового зв’язку між збитком і подією, що його викликала; відшкодуванні збитків в межах дійсних втрат; суброгації.

На стадії подання заяви починається реалізація принципів наявності страхового інтересу і найвищої сумлінності.

У заяві, яка подається за розробленою страховиком формою, страхувальник повинен довести свій інтерес в об’єкті страхування. Інакше договір не буде укладено. Заява містить перелік питань, що стосуються об’єкта страхування. Страхувальник повинен відповісти на поставлені питання абсолютно чесно і якомога точніше. Зазвичай заява містить також декларацію страхувальника, у якій він заявляє, що подана ним інформація є правдивою, а також застереження, в якому страховик попереджає страхувальника про відповідальність за неправдиві відповіді на запитання стосовно об’єкта, що має бути прийнятий на страхування.

Для надання юридичної ваги заяві разом з декларацією і застереженням страховик розглядає її як невід’ємну частину договору страхування.

Отримавши заяву, страховик на її основі вирішує, чи приймати йому пропозицію страхувальника.

Процес прийняття ризику на страхування називається андеррайтингом.

Андеррайтинг спрямований на вирішення чотирьох основних завдань:

1) оцінка запропонованого ризику з точки зору характеристики об’єкта страхування та ступеня ризику і розміру максимально можливого збитку;

2) на основі оцінки — вирішення питання щодо прийняття ризику на страхування або відхилення поданої заяви;

3) у разі згоди щодо страхування даного об’єкта — визначення строків страхування, розмірів страхового забезпечення, обсягу страхової відповідальності (тобто конкретних умов договору стра­хування);

4) обчислення розміру страхової премії за договором страхування з урахуванням істотних характеристик даного об’єкта.

Студенту треба вміти відповісти на питання, чи завжди проводиться андеррайтинг у повному розумінні цього слова; від чого залежить тривалість процесу андеррайтингу; що таке фізична і психологічна небезпека при визначенні андеррайтером можливості застрахувати певний об’єкт.

Андеррайтинг завершується або відмовою страхувати певний об’єкт, або підписанням договору (видачею страхового полісу).

Договір страхування повинен відповідати певним вимогам згідно із законодавством країни, де він укладається (в окремих випадках — згідно з міжнародними нормами).

У зв’язку з цим треба добре засвоїти вимоги щодо змісту договору страхування, викладені у статті 15 «Договір страхування» Закону України «Про страхування», і вміти пояснити ці вимоги.

Треба також звернути увагу на те, що згідно із законодавством договори страхування укладаються відповідно до Правил страхування. Про те, що розуміють під «Правилами страхування» і які існують вимоги щодо їхнього змісту, можна довідатися із статті 16 «Правила страхування» Закону України «Про страхування».

Чіткого засвоєння потребують права і обов’язки сторін щодо укладеного договору. Вони регламентуються статтями 17, 19, 20 Закону України «Про страхування».

Договір страхування набуває чинності, як правило, з моменту отримання страховиком страхової премії. Протягом терміну дії договору страховик може мати досить тісні стосунки із страхувальником (якщо це необхідно, навіть перевіряти стан і місцезнаходження застрахованого об’єкта).

Останній етап страхової угоди — закінчення дії договору страхування, а якщо сталася страхова подія, то виплата відшкодування.

Студент повинен добре засвоїти законодавчо визначені умови припинення дії договору страхування, а також фінансові зобо­в’язання сторін при розірванні договору (як за ініціативою страховика, так і за ініціативою страхувальника).

Дуже важливим моментом під час вивчення цього етапу страхової угоди є засвоєння процесу розслідування характеру страхової події та її наслідків, а також вирішення питання щодо виплати страхувальнику страхового відшкодування. Треба звернути увагу на терміни подання страхувальником заяви про страхову подію, складання страховиком страхового акта і сплати відшкодування. Необхідно також з’ясувати, яку роль у визначенні причин та розміру збитків відіграють аварійні комісари, в яких видах страхування здебільшого використовуються їхні послуги. Потріб­но докладно розібратися у правах і обов’язках сторін у разі настання страхової події. Особливу увагу слід приділити реалізації страховиком свого права на суброгацію (регрес).

Якщо страховик сплатив відшкодування в розмірі повної стра­хової суми, то його зобов’язання перед страхувальником вва­жаються вичерпаними, а договір втрачає чинність. В інших випадках договір вважається чинним в обсягах різниці між встанов­леною страховою сумою і сумою сплаченого відшкодування.

Слід запам’ятати, що юридичні особи мають право отримати страхову виплату тільки безготівковим шляхом, а громадяни — як безготівковим шляхом, так і готівкою. Згідно із Законом України «Про страхування» забороняється сплата відшкодування готівкою, якщо страхові внески було зроблено безготівково.

Вивчаючи цю тему, треба зважати на те, що принципові моменти взаємовідносин сторін на всіх стадіях проходження страхової угоди є однаковими при наданні страхових послуг будь-яко­го виду. Тому добре її засвоєння сприятиме уникненню труднощів під час вивчення наступних тем дисципліни «Страхові послуги».