1-й учень
| Вид материала | Документы |
- Тема: Металургійний комплекс. Чорна металургія. Очікувані результати: учень, 142.38kb.
- Методичні рекомендації 1 Вступ. Поняття про природу. Місце людини в природі. Значення, 138.14kb.
- Наукове дослідження, 233.39kb.
- Організація роботи в середовищі «1 учень- 1 комп’ютер», 79.71kb.
- Ів зі сторінками сайту І проведенню реєстрації учнів (учні-потенційні учасники районних, 64.62kb.
- Учителі часто мають справу з учнівською неуспішністю. Невстигаючий, неуспішний учень, 341.16kb.
- Реферат на тему: "Виникнення І становлення філософських учень. Предмет філософії його, 464.09kb.
- Матеріали для педагогічної ради, 93.79kb.
- Критерії оцінювання знань з предмета, 382.08kb.
- Робота з батьками або особи, які їх замінюють, 63.2kb.
Ведучий. Відлітають, мов журавлині ключі, роки у вічність… Літа не зітруть у народній пам’яті світлі імена тих, хто віддав своє життя за Батьківщину.
Ведуча. Друга світова війна була найкривавішою у світовій історії. Україна – одна із тих країн, які зазнали найвідчутніших втрат.
Ведучий. 1 вересня 1939 року розпочалася Друга світова війна – рівно через 25 років від початку Першої світової.
Ведуча. Вожді хотіли вірішувати долю цілих народів, долю людства і світу. Після завоювання країн Західної Європи Німеччина зі своїми союзниками 22 червня 1941 року нападає на Радянський Союз.
Ведучий. До цієї війни можна ставитися по-різному, по-різному її називати. Але хіба можна забути тих, хто поліг у боях, хто віддав своє життя за рідну землю? 22 вересня наш народ вімічає День партизанської слави.
Ведучий. В Україні діяло багато партизанських загонів.
Ведуча. Проти партизанів німці посилили свої війська. Гітлерівці знищували цілі села за допомогу партизанам. І сіл із такою трагічною долею було багато в нашій Україні.
1-й учень.
Юні месники йдуть –
Як весна у полях,
Як весна на моїй Україні,
І фіалки в гаях
Устеляють їм шлях,
Їх вітають ключі журавлині.
2-й учень.
Ах! Той зустрічі день!!!
Серед шуму дібров я в сльозах
Упаду на коліна.
Україно моя! Моє серце і кров,
Партизанська моя Україна!
(Звучить пісня “Йшли селом партизани”).
1-й учень.
Ніхто не забутий, на попіл ніхто не згорів.
Солдатські портрети на вишитих крилах пливуть.
І доки є пам’ять в людей і живуть матері,
Допоки сини, що спіткнулись об кулі, живуть.
2-й учень.
Мені привиділось, немов солдати,
Які не повернулися з боїв,
Не полягли, а залишились жити,
Перетворившись в білих журавлів.
3-й учень.
Стоять, замислившись, тополі,
Бійців нагадують мені –
Отих полеглих в травах, в полі,
В кривавих січах на Землі.
(Звучить пісня “Журавлі”).
4-й учень.
На Вкраїні за синь-далиною,
І криваві голівки дітей
Теплий вітер леліє рукою.
Куля ката навік обірвала їх крик,
Але в голосі грізнім відплати
Крізь боїв грізну путь
Юні месники йдуть,
І січуть, і січуть автомати.
5-й учень.
Кують мечі на тирана усюди:
В лісах і в полях, серед вод
Весь світ перевернем – свободу здобудем!
Не раб український народ!
Ведуча. Німецька влада в Україні мала колоніальний характер, ознаки жорстокої окупації. Фашисти вважали німецький народ особливим, а всіх інших, у тому числі й українців, неповноцінними. На тому і грунтувалися дії загарбників в Україні.
Ведучий. За радянськими джерелами, на Україні було більше 200 концентраційних таборів і таборів примусової праці. Ось кілька офіційних цифр про винищення людей у таборах на Україні.
Ведуча. 102 тисячі в Рівному, більше 200 тисяч в Янівському таборі у Львові.
Ведучий. Більше 100 тисяч в Бабиному Яру (з них 50-70 тис. євреїв).
Ведуча. 14 тисяч військовополонених у Львові.
Ведучий. 150 тисяч у Гросс-Лазарет Славута (район Кам’янця-Подільського).
Ведуча. 340 тисяч у Дарниці біля Києва.
Ведучий. За роки війни в Україні було зруйновано чи спалено 714 міст і містечок, 28 тис. сіл, 10 млн. чоловік залишилось без даху над головою.
Ведуча. Загальні демографічні втрати України становлять приблизно 14,5 млн. чоловік (убиті, померлі від хвороб і голоду, евакуйовані, депортовані, емігранти).
Ведучий. Пропоную вшанувати пам’ять загиблих у Другій світовій війні хвилиною мовчання.
Ведуча. Під тиском Червоної Армії з другої половини 1942 року німці почали відступати.
Ведучий. Гітлер вимагоав: “не можна допустити, щоб у разі відступу, ми залишили після себе хоч одну людину, хоч одну голову худоби чи мірку зерна”.
3-й учень.
Були важкі-важкі роки,
Серця ятрились від утрат:
Той повернувся без руки,
У тих загинув батько, брат.
А в тих ось хата без верха,
Ген попелищем рідний двір.
“На весь куток – одна соха”,-
жалівся сивий бригадир.
1-а учениця.
А метері при образах
В речах шептали:
“Синку ж мій”,
ридали в розпачі, сльозах,
німіли в муці навісній.
І злиднів чорна рать,
І чорних днів, і чорних діб…
А треба ж біль перемагать,
Глядіть малих…
І сіять хліб.
( Пісня “Дума про Землю”).
4-й учень.
Чистого неба зірниця
В кожне вікно заглядає.
Мирного лану пшениця
Пісню вечірню гойдає.
2-а учениця.
Мало зозулі кували
Тим юнакам перед боєм.
Світ від чуми врятували,
Нас захистили собою.
5-й учень.
У наші серця прилітають
Луни далекого грому.
Хлопці в степу спочивають,
Не повернулись додому.
3-а учениця.
Схиляємо голову низько,
Щоб шану героям віддать.
На вічних постах стоять обеліски,
В полях обеліски стоять!
(Виконують пісню “Степом, степом”).
Схиляємо голови низько
Народу мир потрібен, як вода
(Бібліотечний урок історії)
Мета. Виховувати любов до Вітчизни, рідного краю; прищеплювати шану і повагу до ветеранів Великої Вітчизняної війни; виховувати гордість за подвиг українського народу у воєнні роки.
1-й учень.
Народу мир потрібен як вода,
Як хліб і сіль,
І він його доб’ється.
Ганьба і смерть тому, хто напада,
І вічна слава тим, хто не здається.
Бібліотекар. 1 вересня 1939 року розпочалася Друга світова війна. Німеччина, а саме її керівники прагнули завоювати весь світ, поставивши народи планети на коліна, примусивши їх працювати тільки на себе.
Літо 1941 виявилося спекотним. Із заходу насувалися зловісні хмари війни, люди з тривогою слухали повідомлення про країни, які завоювала гітлерівська Німеччина: Чехословаччина, Польща, Норвегія, Бельгія, Франція. Біда все ближче підступалася до наших кордонів. Теплою була остання мирна ніч 22 червня 1941 року. Ще не встигло зійти сонце, як на світанковому небі з’явилися сотні літаків, які несли смерть у будинки, в яких люди додивлялися останні мирні сни.
Уздовж фронту, що простягся на 3 тис. кілометрів, 3-мільйонна німецька армія атакувала радянські сили, що налічували 2 млн. осіб. Глибока віра Й.Сталіна в те, що Гітлер не порушить радянсько-німецької угоди про ненапад, зазнала величезного краху. До того ж радянські генерали припустилися великої помилки, розташувавши значну кількість військ поблизу кордону. Це дало змогу танковим колонам гітлерівців оточити їх і знищити.
Найбільша частина німецьких сил – група армії “Південь”, мала захопити Україну. Дуже важливе місце в планах гітлерівського командування відводилося захопленню в найкоротші строки Україну з її величезними сировинними ресурсами і родючими землями. Тим самим Гітлер та його генерали намагалися посилити економіку Німеччини, створити вигідний плацдарм для перемоги над СРСР.
За перші десять днів війни німці пройшли радянською територією 500-600 кіломтерів.
Отямившись від потрясіння, викликаного зухвалим нападом ворога, Союз збирав сили для відсічі, гасло “Все для фронту – все для перемоги!” відповідало найзаповітнішим настроям мільйонів людей. Фашистська агресія спочатку не усвідомлювалася в суспільстві, як смертельна загроза існуванню. Почувши приголомшливу звістку про напад Німеччини, люди підбадьорювали себе тим, що, мовляв, війна довго не триватиме, що могутня і непереможна Червона Армія швидко розгромить агресора і за тиждень-другий здобуде Берлін. Та на початку липня, читаючи зведення Радінформбюро, дедалі більше людей почали розуміти, що війна – це лихо катастрофічних масштабів, яке вдерлося в їхнє життя.
Зростало усвідомлення, що в війні йдеться про найголовніше – честь і незалежність Батьківщини. Отже, відсіч агресора було сприйнято, як усенародну справу, тому війна дістала назву Велика Вітчизняна. З усіх захоплених німцями територій Україна була найважливіша. Щодо розпорядження цим військовим трофеєм нацистське керівництво розглядало два варіанти: перший зводився до того, щоб здобути підтримку українців проти Кремля, надавши їм власну державу, яка мала б перебувати під владою Німеччини. дрУгий варіант, до якого схилялося більшість німецьких керівників нехтував інтересами українського народу і передбачав нещадну експлуатацію українців на користь нацистської імперії. Згідно з теорією Гітлера, всі слов’яни були людьми другого сорту, їхня роль зводилася до того, щоб служити німецькій расі. Українці у планах Гітлера були майбутніми рабами, і тому йти на поитупки українцям не було птореби. Тому коли настав час призначати правителя України, Гітлер вибрав Еріха Коха – відомого своєю жорстокістю і нетерпимістю, а також особливою ненавистю до слов’ян. Про реакцію Коха на отримане призначення свідчить його промова, звернена до штабу після приїзду в Україну у вересні 1941 року: “Мене знають, як жорстокого собаку. Саме тому мене призначено рейхскомісаром України. Наше завдання полягає у висмоктуванні з України всіх товарів, без огляду на почуття і власність українців. Панове, я чекаю від вас якнайсуворішого ставлення до місцевого населення. Якщо мені трапиться українець, достойний сидіти зі мною за одним столом, я муситиму наказати, щоб його ьрозстріляли ”.
Вся жорстокість гітлерівців проявилася в дні окупації України. В Україні було створено 180 великих концтаборів. У Києві, в Бабаиному Яру за два дні було вбито 33 тис. осіб. Жахливим було ставлення до військовополонених, до кінця війни загинуло 1,5 млн. людей.
Українських селян змусили відкинути ідею про скасування колгоспів. Вони продовжували існувати лише зі зміненою назвою. Кох зменшив прибутки селян, змусивши їх працювати від світанку до смерку. 85% усіх продуктів, які постачалися в Німеччину вивозили з України. Україна була також джерелом постачання робочої сили для Німеччини. З 2,8 млн остарбайтерів 2,3 млн походили з України.
Кох обмежив надходження продуктів харчування в міста, заявляючи, що міста Україні не потрібні. Як наслідок, наприкінці 1942 року Київ втратив 60% жителів. У Харкові, де було 700 тис. населення, 120 тис. було вивезено до Німеччини, 30 тис. розстріляно, 80 тис. померли з голоду.
Політика нацистів в Україні була жорстокою і необачною. Тому і розгортався рух опору на окупованих територіях.
У 1943 році почалося звільнення радянських територій від ворога. Сталінградська битва, битва на кКурській дузі започаткували великий перелом у війні. Протягом літа-осені 1943 року радянські війська зайняли Лівобережжя і Донбас.
Перемога коштувала величезних втрат. І не завжди вони були виправданими суто воєнними міркуваннями. Відомий воєнначальник, генерал армії М.Г.Ляшенко свідчив: “Справді, у цій війні багато було смертей нічим невиправданих. Зустрічалися воєнначальники і командири, які прагнули досягти успіху за будь-яку ціну”. У складі наступальних армій діяли польові війсккомати, які мобілізували до діючої армії всіх здатних тримати зброю, навіть 15 - 16-літніх хлопців і хворих. Часто таку “живу силу” без ретельної підготовки – прикриття з повітря, артилерійського забезпечення, танкової підтримки, але під прикриттям загороджувальних загонів з тилу – кидалина добре укріплені позиції противника.
Тривалим і тяжким був шлях українського народу до перемоги над гітлерівською Німеччиною.
2-й учень.
В дні травневі, мріями багаті,
Коли щастя хлюпає з пісень,
Ми щороку зустрічаєм свято –
Перемоги радісної день.
І стають у пам’яті дороги
Ті, що довелося нам пройти,
Щоб багряний прапор перемоги
Над рейхстагом гордо піднести.
3-й учень. У страхітливому вогнищі війни народилися мільйони героїв, чиї подвиги стали легендою і вічно житимуть у народній пам’яті, житимуть у віках, викликатимуть захоплення і велику шану всіх наступних поколінь, вільних і чесних людей світу.
4-й учень.
Імен, хоч скільки називай,
Усіх злічить не можна –
За український рідний край
Боєць боровся кожний.
5-й учень.
Життя свого не пощадив
У ту хвилину грізну…
І кожен з нас би так зробив,
Умер би за Вітчизну!
1-й учень. Війна рясно засіяла Україну братськими могилами.
Вічний вогонь палає,
Дзвонитьу далі століть,
Вічний вогонь закликає –
Щастя живих бережіть!
5-й учень.
Вічний вогонь клекоче,
Люди, не треба війни!
Щоб не вмирали дочки,
Сестри, батьки і сини.
2-й учень. Могили! Могили! Скільки їх лишилося на дорогах війни. В них лежать ті, хто вже ніколи не погляне в цей світ. Вони вже ніколи не притиснуть до грудей посивілої голови старенької матері чи дружини, ніколи не піднімуть на руки сина чи доньку.
3-й учень.
Журно шепочуть тополі у полі,
Наче теж споминають вони,
Як нівечили квіти і долі
Чорним плугом страшної війни.
1-й учень.
Не спиться ще вдовам,
Бо туга лишилась,
Для них і сьогодні
Війна не скінчилась.
Серця в них назавжди тривогою скуті
Ніхто не забутий, ніщо не забуте.
2-й учень.
Окопи і досі ще зникли не всюди.
З катами рахунки не зведено, люди,
Пітьма Бухенвальда, Освенцима пута.
Ніхто не забутий, ніщо не забуте.
3-й учень.
Роду чесного, доброго люди
Переконані твердо давно:
Хто минуле випадком забуде,
Може знов повернутись воно.
Хай лихе покривається пеплом
Забуття! І не зна воєн світ.
Владно кличуть скорботні могили:
Біль-розлука удів і сиріт.
1-й учень.
Пригадаймо тривожні дороги
І старахіть шаленіючий вир.
Присягнімо ім’ям Перемоги:
Все здолати у битві за мир.
2-й учень.
Сплетемо рук, як рід єдиний.
Знесімось вище, до найвищих гір.
Хай клич людини над світом лине:
Війна з вйною! Хай буде мир
3-й учень.
Твоя дитина, далекий брате,
До сонця зводить розумний зір…
Щасливі будьте, дитина й мати,
Війна з війною! Хай буде мир!.