Робоча навчальна програма на 2010-2011 навчальний рік Теорія держави І права

Вид материалаДокументы

Содержание


1. Навчальний план курсу
2. Загальні положення
Структура навчального курсу
Міжпредметні зв’язки
3. Тематичний план дисципліни
4. Зміст лекційного курсу
5. Рекомендована література Основна література
Додаткова література
Теорія держави
6. Плани семінарських занять
Ii семестр
7. Самостійна робота студентів
8. Тематика курсових робот
9. Словник основних понять Теорія права
Теорія держави
10. Питання для підготовки до екзамену
Подобный материал:
  1   2   3   4   5   6   7   8


Міністерство освіти і науки україни

Миколаївський Навчальний центр

національного університету

„Одеська юридична академія”


Кафедра кримінально-правових дисциплін


“ЗАТВЕРДЖУЮ”

Директор _________П.М. Шапірко

“­­__”­­­___________2010 р.

Робоча навчальна програма

на 2010-2011 навчальний рік

Теорія держави і права


Для спеціальності 6.030401, Право

Форма навчання: заочна №2

Цивільно-правова спеціалізація


Розробив кандидат юридичних наук,

доцент кафедри кримінально-правових дисциплін

Оборотов І.Г.

Розглянуто та схвалено на засіданні кафедри

Протокол № 8 від 2 вересня 2010 року

Миколаїв -2010

1. Навчальний план курсу







Форма навчання

Спеціалізація

Курс

Семестр

Лекції

Практичні (семінарські)

Всього ауд. год.

Курсові роботи

Контрол. роботи

Самостійна робота

Всього годин

Іспит

Залік

Заочна форма навчання

Цивільно-правова спеціалізація

Прокурорсько-слідча спеціалізація

1

1

10

2

12







100

112




*

1

2

4

2

6

*




64

70

*




Всього

1



1, 2

14

4

18

*

-

164

182

*

*


2. Загальні положення



Навчальна дисципліна Теорія держави і права є необхідним і обов'язковим компонентом загальнотеоретичної професійної підготовки юриста. Знання закономірностей виникнення і функціонування держави і права, засвоєння понятійно-категоріального апарату юриспруденції необхідні студенту як база для вивчення галузевого законодавства та юридичних процедур, а також для вироблення та закріплення навичок та умінь практичного застосування права.

Метою цієї дисципліни є формування у майбутніх юристів уявлень про правову реальність в її різноманітних проявах (правових ідеях, нормах права, правовідносинах, правосвідомості тощо), формування системи правових понять і основних концепцій існування права і держави, закріплення ціннісних установок, заснованих на використанні теоретичного осмислення функціонування правових реалій.

Структура навчального курсу складається з двох великих частин – теорії права і теорії держави. Така послідовність зумовлена поперед усе тим, що право в умовах правової держави має пріоритет перед державою, отже ідея пріоритету права має бути чітко закріпленою у правосвідомості майбутніх професійних правників і юридичній діяльності.

Міжпредметні зв’язки: Теорія держави і права належить до циклу теоретичних юридичних дисциплін і тісно пов’язана з такими навчальними дисциплінами як філософія права, соціологія права, методологія юридичної науки, порівняльним правознавством, фундаментальними галузями права (конституційним, адміністративним, кримінальним, цивільним, процесуальним), а також з неюридичними дисциплінами, зокрема, із політологією. Вивчення теорії держави і права базується на знанні шкільного курсу основ правознавства і є підгрунтям для вивчення галузевих та міжгалузевих юридичних дисциплін.

В результаті вивчення теорії держави і права студент має знати:

– юридичні концепції та теоретичні положення, які дозволяють йому увійти до професійного юридичного середовища;

– призначення та можливості права і держави при вирішенні соціальних і особистих питань;

– основні правові поняття, принципи, нормативи, процедури, рішення, динаміку їхнього формування та підстави використання;

– зміст розмежування сфер належного, сущого та ідеального в бутті права і держави;

– різноманіття існуючих правових систем, тенденції їх розвитку та взаємодії;

уміти:

– використовувати понятійно-категоріальний апарат юридичної науки для вирішення правових проблем;

– оцінювати конфлікти, що виникають у суспільстві, через призму суб’єктивних прав і юридичних обов’язків для використання юридичних засобів і державного механізму в їх розв’язанні.