Geum.ru

5 Збереження біологічного та ландшафтного різноманіття, розвиток природно – заповідного фонду та формування національної екологічної мережі

Вид материалаДокументы

Содержание


Табл. 6.3 Розподіл орних земель за крутизною схилів
Одиниці виміру
Мінеральні добрива
Органічні добрива
6.3.2 Забруднення ґрунтів
6.3.3 Деградація земель
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   14

Табл. 6.3 Розподіл орних земель за крутизною схилів


Одиниці виміру
Разом обслідуваних орних земель
У тому числі за крутизною схилів (градуси)

<1
1-3
3-5
5-7
>7

тис. га
1153,8
654,1
334,3
101,0
44,4
20,0

%
100
56,7
29,0
8,8
3,8
1,7


Сільськогосподарськими товаровиробниками Черкащини під урожай
2010 року на 1204,6 тис. га посівної площі внесено 713,6 тис. ц мінеральних добрив в поживній речовині, в тому числі азотних – 464 тис ц, фосфорних – 128,6 тис. ц, калійних – 121 тис. ц.

Крім того, внесено 1180,5 тис. тонн органічних добрив, що становить по 0,98 тонни на гектар посівної площі.

Для виробництва 1 тонни мінеральних добрив потрібно 10 тонн ресурсів, в тому числі: 1 тонну сировини, 0,5 тонни палива, 2,5 тонни повітря і біля 6 тонн води. В результаті у вигляді відходів у водні джерела, атмосферу і ґрунти поступить 9 тонн, в результаті чого ККД дорівнює 10%. Забруднення навколишнього середовища промисловими викидами впливає і на урожайність сільськогосподарських культур та продуктивність тварин.

Інформація щодо внесення мінеральних та органічних добрив у ґрунт сільськогосподарськими підприємствами за роками представлена в таблиці 6.4.


Табл. 6.4 Внесення мінеральних та органічних добрив у ґрунт сільськогосподарськими підприємствами
2000
2005
2007
2008
2009
2010

Загальна посівна площа, тис. га
1029,6
882,2
901,7
927,1
913,7
1204,6

Мінеральні добрива:


















Всього внесено в поживних речовинах, тис. ц
212,3
399,9
790,6
746,8
581,4
713,6

У тому числі: азотних, тис. ц
181,2
231,8
454,4
497,2
410,7
464

фосфорних, тис. ц
20,3
82,6
164,4
123,4
86,6
128,6

калійних, тис. ц
10,8
85,5
171,8
126,2
84,1
121

азотно-фосфорно-калійних, тис. ц
-
-
-
-
-
-

Удобрена площа під урожай, тис. га
309,3
416,8
645,9
725,5
662,9
892,6

% удобреної площі
30
47
72
78,3
72,6
74

Внесено на 1 га, кг
21
45,4
87,8
80,5
64
59,2

У тому числі: азотних, кг
17,6
26,3
50,4
53,6
46
38,5

фосфорних, кг
2,0
9,4
18,2
13,3
9
10,7

калійних, кг
1,4
9,7
19,2
13,6
9
10

азотно-фосфорно-калійних, кг
-
-
-
-
-
-

Органічні добрива:


















Всього внесено в поживних речовинах, тис. т
2544,6
1000,9
935,1
1065,5
964,5
1180,5

Удобрена площа, тис. га
47,9
19,0
17,1
24,7
26,8
46,1

% удобреної площі
5
2
2
2,7
2,9
3,8

Внесено на 1 га, т
2,5
1,1
1,0
1,1
1,1
0,98


6.3 Стан і якість ґрунтів


6.3.1 Якість ґрунтів сільськогосподарського призначення


Ґрунти Черкаської області сформувалися в результаті трьох типів ґрунтоутворення: дернового, підзолистого та болотного. Під впливом дернового процесу в області утворилися чорноземи, лучні і чорноземно-лучні ґрунти. Під покровом лісової рослинності проходить підзолистий процес ґрунтоутворення. На безкарбонатних материнських породах (пісках) під хвойним (сосновим) лісом утворюються дерново-підзолисті супіщані фунти. Під листяним лісом на карбонатних материнських породах утворюються сірі та світло-сірі опідзолені ґрунти. Зміна лісової рослинності на трав'янисту стала причиною формування темно-сірих та реградованих ґрунтів. В умовах знижених елементів рельєфу, на терасах річок при надмірній зволоженості виникли болотні, лучно-болотні та торфово-болотні ґрунти й торфовища. Окремо, при наявності солей в материнській породі або при близькому заляганні сильно мінералізованих підгрунтових вод, проходить процес засолення і солонцюватості ґрунтів. Часто ґрунтотворчі процеси змінювали один одного, що накладало відбиток на генетичні ознаки та фізико-хімічні властивості ґрунтів.

У сформованому ґрунтовому покриві області переважають чорноземи. В рільних землях їх - 841,7 тис. гектарів, що складає - 70,6% ріллі. Найбільше типових чорноземів - 531,1 тис. га, реградованих чорноземів - 195,6 тис. га, опідзолених - 115 тис. га. Це найбільш родючі ґрунти. За оптимального удобрення (1970 - 1990 рр.) вміст гумусу в них був - 4-4,3%, вміст фосфору та калію досягав оптимальних величин, що забезпечувало підвищений рівень живлення цими елементами.

Значно меншим потенціалом родючості відзначаються опідзолені (лісові) ґрунти. Найбільш поширені серед них сірі та світло-сірі опідзолені, а також темно-сірі опідзолені фунти. При середньому вмісті фосфору та калію вони мають понижений вміст гумусу (2,5-3%) та підвищену кислотність ґрунтового розчину. Без застосування добрив врожайність зернових культур знаходиться в межах 20 центнерів, а цукрових буряків - до 200-220 ц/га. Однак ці ґрунти характеризуються високою віддачею врожаєм внесених добрив та хімічних меліорантів. Саме ці заходи дозволяють отримувати на сірих лісових ґрунтах врожаї на рівні врожаїв чорноземних ґрунтів.

Окремою агровиробничою групою в області представлені дерново-підзолисті супіщані ґрунти. Найбільший масив таких фунтів у Мошенській зоні Черкаського району. Ці ґрунти характеризуються найнижчим потенціалом родючості через дуже низький вміст всіх елементів живлення та органічної речовини (гумусу). Висока кислотність їх ґрунтового розчину ще більше ускладнює умови живлення сільськогосподарських культур

Лучно-болотні, торфово-болотні ґрунти та торфовища, на яких регулюється водний режим, за своєю продуктивністю можуть бути рівними чорноземам, а врожайність окремих культур (овочеві, кормові) перевершувати їх. Ці ґрунти потребують особливої "агрохімічної" уваги, оскільки одні з них мають підвищений та високий вміст гумусу, але не мають вдосталь зольних елементів, інші, навпаки: мають фосфор та не мають потрібних кількостей органіки і калію. Різна й реакція ґрунтового розчину - від лужної до середньокислої. Тому вказані афохімічні фактори необхідно враховувати при веденні сільськогосподарського виробництва на гідроморфних ґрунтах.

Родючість ґрунтів значною мірою обумовлюється вмістом гумусу. Гумус є джерелом поповнення запасів поживних речовин, забезпечує сприятливі водно-фізичні властивості ґрунту, робить більш зв'язними легкі ґрунти і, навпаки, сприяє розпушенню ґрунтів важкого гранулометричного складу. Здатність гумусу утримувати до 75 % вологи забезпечує ґрунту відносну стійкість до посухи. Від вмісту гумусу в значній мірі залежать теплоємність та теплопровідність ґрунту.

За підрахунками вчених, у гумусі нагромаджується до 88% сонячної енергії. Якщо теоретично підрахувати теплоємність гумусу на одному гектарі українського чорнозему, то вона буде еквівалентна, за даними літератури, 250 тисячам літрів бензину.

На жаль, під впливом сільськогосподарської діяльності людини порушується природний хід гумусоутворення - зменшується кількість та змінюється якість органічних решток рослин, а відтак інтенсивність і спрямованість процесів гуміфікації.

За результатами агрохімічного обстеження 1990-1994 років середньообласний вміст гумусу складав 3,25% наданий час його вміст знизився до 3,10 тобто за останні роки кожен гектар втратив близько двох тонн гумусу. Розрахунки балансу органічної речовини у землеробстві району за 2010 рік виявили втрату 600 кг гумусу з кожного гектара. Зменшення органічної речовини засвідчує, що землеробство в районі прямує до зниження родючості та деградації ґрунтів. Тому при використанні ґрунтів у сільськогосподарському виробництві потрібно дбати про нагромадження гумусу в ґрунті.

Фосфатний рівень ґрунтів являється характерною ознакою їх родючості, а його підвищення ознакою окультурення ґрунтів.

Станом на 01.01.2011 середньозвежений вміст рухомого фосфору в ґрунтах області становить 129,1 мг/кг, що відповідає підвищеній забезпеченості ґрунтів рухомим фосфором.

Оптимальна забезпеченість ґрунту калієм позитивно впливає на якість сільськогосподарської продукції. За результатами агрохімічних дослідження 2010 року, середньозважений вміст рухомого калію в ґрунтах області знизився на 24,3 мг /кг ґрунту. Ґрунтами області втрачено майже 35 кг калію з гектара.

Важливою складовою родючості ґрунтів є їх кислотність. Засвоєння рослинами поживних речовин, діяльність ґрунтових мікроорганізмів, мінералізація органічної речовини, розклад ґрунтових мінералів, коагуляція і пептизація колоїдів і інших фізико-хімічних процесів залежить від реакції ґрунтового розчину. Кислотність ґрунту впливає на ефективність внесених в ґрунт органічних і мінеральних добрив. Добрива, в свою чергу, можуть змінювати реакцію ґрунтового розчину, підкислювати або підлужнювати.

Кисла реакція ґрунтового розчину негативно впливає на розгалуженість коренів, знижує проникність клітин. Непряма дія концентрації іонів водню у ґрунті проявляється у зниженні рухомості фосфору і калію. При підвищеній кислотності пригнічується життєдіяльність ряду корисних мікроорганізмів, у тому числі азото- і нітрофіксуючих, що призводить до зниження вмісту доступних для рослин сполук азоту.

Збільшення кислотності ґрунтів супроводжується втратою кальцію, того елементу, який поліпшує структуру ґрунту. А безструктурні ґрунти швидко ущільнюються, слабо пропускають вологу та швидко втрачають її.

Усунення негативних властивостей ґрунтів, які істотно впливають на їх родючість, здійснюється за допомогою хімічної меліорації. У період з 1980 по 1990 роки в Черкаській області щорічно проводилось вапнування на площі 115-120 тисяч гектарів, що оберігало ґрунти від зростання кислотності. Аналізуючи стан реакції ґрунтового розчину орних земель у області, можна зробити висновок, що припинення вапнування зумовило зростання кислотності ґрунтів.

За останні роки площа кислих ґрунтів по Черкаській області дещо зменшилась, це, можливо, пов'язано з тим, що ґрунти району сформовані на карбонатному лесі та лесовидних суглинках і в умовах різкого зменшення застосування кислих добрив, застосування мінімального та нульового обробітків ґрунту використовується можливість ґрунтів піднімати по капілярах до поверхні карбонати з нижніх горизонтів.

З 2007 року для визначення бонітету ґрунтів використовуються їх агрохімічні параметри: вміст гумусу, азоту, фосфору, калію та показники кислотності. Порівнюючи показники ефективної родючості ґрунтів за 1980-2010 роки можна зробити висновок, що в період з 1980 по 1995 роки родючість ріллі суттєво збільшилася з 55,5 до 61,3 балів. За останні роки родючість ґрунтів зменшилась на 5,1 балів і зараз знаходиться у шаткому стані та дорівнює 56,1 бали.


6.3.2 Забруднення ґрунтів


Серед об’єктів навколишнього середовища стан ґрунтів має особливе значення, оскільки ґрунти є універсальним природним адсорбентом і нейтралізатором різних хімічних речовин, при неефективному веденні сільського господарства, в них нагромаджується максимальна кількість пестицидів та агрохімікатів.

Техногенне забруднення можна визначити, як суму процесів, що викликають перерозподіл хімічних елементів на поверхні землі під впливом людської діяльності. Значну частину всіх розсіяних елементів, що надходять у біосферу, становить група важких металів, концентрація яких іноді досить висока. Основними джерелами, звідки потрапляють важкі метали в ґрунт, є тверді відходи промисловості, викиди автотранспорту, стокові води, тощо.

Вцілому, через антропогенні джерела, порівняно з природними в атмосферу надходить, а потім в ґрунт у 18 разів більше свинцю, у 8,8 разів більше кадмію і в 7,2 рази цинку.

Важкі метали вже зараз займають друге місце за рівнем небезпечності, поступаючись пестицидам, а за прогнозами спеціалістів в майбутньому вони мають стати найнебезпечнішими, навіть за відходи АЕС.

В 2010 році Черкаським центром "Облдержродючість" було проаналізовано 2168 зразків ґрунту на вміст важких металів та залишкової кількості пестицидів в яких проведено 284 визначення вмісту симтриазинів, 1099 визначення вмісту міді, цинку, свинцю та кадмію, 227 визначень вмісту ртуті, перевищень граничнодопустимих концентрацій чи кларків в зазначених пробах не виявлено. Крім того, проведено 1353 визначення на вміст хлорорганічних пестицидів, з яких виявлено 12 випадків перевищень ГДК.

Створення в середині XX сторіччя ядерної зброї та поступовий розвиток ядерної енергетики сприяли появі у навколишньому середовищі нових неіснуючих у природі радіоізотопів. їх розповсюдження було обумовлено проведенням ядерних випробувань у відкритій атмосфері та аваріям на атомних станціях. Найбільш масштабною виявилася аварія на Чорнобильській АЕС в 1986 році, внаслідок якої були забруднені 74 райони 11 областей України - всього 8,4 млн. га.

Основну небезпеку для населення, яке проживає на забруднених територіях внаслідок аварії на Чорнобильський АЕС, визначають довгоіснуючи радіонукліди 137Сs і 90Sr. Вступаючи в обмінні процеси в ланцюзі "грунт - рослина – тварина", вони зумовлюють основну частку внутрішнього опромінення людини.

Сільськогосподарські угіддя Черкаської області знаходяться на "дальніх" конденсаційних слідах випадів радіонуклідів. Радіоцезій чорнобильського походження випав разом з дощем та пилом у напрямку, який обумовила роза вітрів; радіостронцій, в основному, разом з частками твердого палива.

Внаслідок аварії на ЧАЕС значні площі сільськогосподарських угідь, зокрема зони Лісостепу, були забруднені радіоактивними продуктами ядерного розчеплення. Радіаційний вплив на довкілля, передусім, агропромислове виробництво, на сучасному етапі після аварійного періоду зумовлений довготривалою дією довгоіснуючих, біологічно значущих радіонуклідів чорнобильського походження: 137Сs і 90Sr.

Як показали дослідження, що були виконані в період після аварії, радіаційний стан в Черкаський області стабілізувався. У зв'язку з цим першорядного значення набувають заходи, які спрямовані на відновлення нормальної роботи в сільському господарстві і одержання продуктів харчування із вмістом радіонуклідів згідно ДР - 2006 (допустимі рівні вмісту радіонуклідів 137Сs і 90Sr у продуктах харчування і питній воді).


6.3.3 Деградація земель


В області нараховується 361,8 тис. га деградованих та 108,8 тис. га малопродуктивних земель. В 2010 році проведено консервацію на площі
3,7 тис. га, потребують консервації 139,5 тис. га.

Інформація щодо наявності деградованих і малопродуктивних земель та їх консервація у 2010 р. представлена в таблиці 6.2.